Економічні основи формування собівартості продукції як комплексного економічного показника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Собівартість продукції як головний чинник економічних розрахунків роботи підприємства

1.1 Сутність та значення собівартості продукції як економічної категорії, її види

1.2 Структура собівартості та чинники, що її визначають

1.3 Планування собівартості продукції на підприємстві

2. Аналіз показників виробничо-господарської діяльності ТДВ «Первомайськдизельмаш»

2.1 Аналіз динаміки показників товарного випуску та реалізації продукції

2.2 Визначення рівня собівартості виробництва

2.3 Аналіз прибутковості та рентабельності

Розділ 3. Резерви та шляхи зниження собівартості продукції

Висновок



Вступ

собівартість економічний прибутковість рентабельність

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників.

Актуальність даної теми полягає в тому що зниження собівартості продукції є найважливішим чинником розвитку економіки підприємства.

Собівартість продукції є одним з найбільш багатогранних показників господарської діяльності підприємств.

Під собівартістю продукції, робіт і послуг розуміються виражені в грошовій формі витрати усіх видів ресурсів: основних фондів, промислової сировини, матеріалів, палива й енергії, праці, використовуваних безпосередньо в процесі виготовлення продукції і виконання робіт, а також для збереження і поліпшення умов виробництва і його удосконалювань.

Рівень собівартості пов'язаний з об'ємом і якістю продукції, використовуванням робочого часу, сировини, матеріалів, устаткування, витрачанням фонду оплати праці і т.д. Собівартість, у свою чергу, є основою визначення цін на продукцію. Систематичне зниження собівартості промислової продукції - одна з основних умов підвищення ефективності промислового виробництва. Вона робить безпосередній вплив на величину прибутку, рівень рентабельності, а також на загальнодержавний грошовий фонд - бюджет [2].

Тому формування витрат виробництва і обігу, їх облік мають важливе значення для підприємницької діяльності організацій.

Крім того важливу роль в забезпеченні підвищення ефективності виробництва виконує економічний аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства, зокрема собівартості, що є складовою частиною економічних методів управління. Аналіз є базою планування, засобом оцінки якості планування і виконання плану.

Що до даної роботи то нас насамперед цікавить аналіз собівартості продукції тому що вона знаходиться у взаємозв'язку з показниками ефективності виробництва. Вона відображає велику частину вартості продукції і залежить від зміни умов виробництва і реалізації продукції. Істотний вплив на рівень витрат роблять техніко-економічні чинники виробництва. Цей вплив виявляється залежно від змін в техніці, технології, організації виробництва, в структурі і якості продукції і від величини витрат на її виробництво. Аналіз витрат, як правило, проводиться систематично протягом року в цілях виявлення внутрішньовиробничих резервів їх зниження.

Метою курсової роботи є вивчення економічних основ формування собівартості продукції як комплексного економічного показника, виявлення і аналіз чинників, що впливають на собівартість продукції і резерви її зниження.

Методологічною основою роботи послужили праці видатних економістів: У. Р. Долженкова, Л. П. Харченко, Яркіной Т. В. і інших. Практична реалізація теоретичних питань розглянута на прикладі розрахунку основних економічних показників підприємства ТДВ «Первомайськдизельмарш».



1. Собівартість продукції як головний чинник економічних розрахунків роботи підприємства

1.1 Сутність та значення собівартості продукції як економічної категорії, її види

Собівартість як економічна категорія являє собою відокремлену частину вартості. Основу цієї категорії становлять вартість спожитих засобів виробництва і вартість необхідного продукту. В конкретно економічному розумінні собівартість -- це грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).

Собівартість -- один з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, оскільки показує, у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є в конкретних природно-економічних умовах господарювання.

Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний стан підприємства і виявляти резерви підвищення ефективності виробництва. За інших однакових умов підприємство тим більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції, чим нижча її собівартість, і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, і зміц­нюються позиції підприємства на товарному ринку.

Важливо зазначити й те, що прибутковість підприємства знаходиться в оберненій залежності від собівартості. З її зниженням зростає окупність витрат прибутком і створюються сприятливі умови для прискорення темпів розширеного відтворення та підвищення матеріальної заінтересованості працівників. Показник собівартості є важливим інструментом для розробки рекомендацій з удосконалення розміщення сільськогосподарського виробництва по природних зонах і мікрозонах України, а також для визначення перспектив розвитку підприємств щодо вибору ними найбільш ефективних галузей [1].

У виробництві розрізняють кілька видів собівартості.

Індивідуальна собівартість визначається на кожному підприємстві. По окремих видах продукції її рівень залежить від місцевих агрономічних, зоотехнічних, технічних, організаційно-економічних і природних умов.

Суспільна собівартість розраховується за сукупністю підприємств і відображає середні витрати на виробництво продукції. Розрізняють такі форми її, як середньогалузева (обчислюється по країні в цілому в розрізі кожного виду продукції), середньозональна і зведена. Остання визначається відповідно до адміністративно-територіального принципу -- по району, області.

За економічним змістом і видами витрат, що включаються у собівартість продукції, розрізняють виробничу і повну (комерційну) собівартість. Виробничу собівартість формують витрати, пов'язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортуванням до франко-місця зберігання (виробничого споживання зеленої маси на корм). В повну собівартість включають виробничу собівартість і витрати підприємства на реалізацію продукції [3].

Залежно від поставленої мети і строків визначення собівартості продукції розрізняють планову, фактичну й очікувану собівартість.

Планова собівартість визначається до початку планового періоду. Вона має велике значення у здійсненні режиму економії й організації дійового контролю за витрачанням коштів, за господарською діяльністю підприємств і їх виробничих підрозділів протягом планового періоду.

Фактична собівартість визначається за результатами господарської діяльності в кінці звітного періоду на основі фактичних витрат і обсягу одержаної продукції. Вона дає змогу визначити прибуток підприємства та економічну ефективність виробництва кожного виду продукції (робіт, послуг), з'ясувати причини низької доходності або збитковості окремих галузей, виявити резерви скорочення витрат на одиницю продукції.

Очікувана собівартість визначається протягом року на основі як фактичних, так і прогнозних (очікуваних) даних, одержаних розрахунково з метою контролю за витрачанням коштів [1].

1.2 Структура собівартості та чинники, що її визначають

Велику роль у плануванні, обліку і калькулювання собівартості, а також у ціноутворенні відіграє структура собівартості. Під структурою собівартості розуміється співвідношення різних елементів чи статей витрат у загальній сумі витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Структура собівартості може визначатися на основі класифікації витрат за економічно однорідним елементам і статтям калькуляції.

Поелементна структура собівартості продукції розрізняється за галузями промисловості. Ці відмінності визначають характер промислового виробництва в залежності від переважання питомої ваги того чи іншого виду витрат. У зв'язку з цим можна виділити наступні групи галузей промисловості: матеріаломісткі, трудомісткі, енергоємні і фондомісткі.

Віднесення тієї чи іншої галузі до однієї з названих груп дозволяє встановити резерви і джерела, за рахунок яких можна забезпечити зниження собівартості продукції.

Слід зазначити, що розглянуте розподіл галузей промисловості за характером виробництва є відносним і динамічним, оскільки з розвитком техніки і технології змінюється співвідношення матеріальних і трудових витрат, і трудомісткі галузі стають матеріаломісткими або фондомісткості.

Структура собівартості за статтями калькуляції дозволяє оцінити питому вагу різних статей витрат у собівартості продукції. Структура собівартості може змінюватися під впливом ряду чинників, що випливають з умов роботи окремих галузей і підприємств.

На структуру собівартості продукції істотно впливає розміщення підприємств по відношенню до джерел сировини і палива, зміни рівня цін на предмети і засоби праці [5].

В даний час зміни в структурі собівартості йдуть у напрямі зниження питомої ваги прямих витрат (заробітна плата основних виробничих робітників і основні матеріали на технологічні потреби). Однак значно зросла питома вага витрат на управління та реалізацію продукції. Отже, необхідно відмовлятися від раніше діючої системи розподілу непрямих витрат на собівартість продукції на основі прямих витрат і переходити до більш широкого впровадження функціонального калькулювання собівартості продукції.

Всі показники собівартості продукції укрупнено можна класифікувати на групи:

- абсолютні;

- рівневі;

- відносні.

Абсолютні показники відображають загальні витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Такі показники розраховуються за даними кошторису витрат на виробництво. Наприклад, собівартість випущеної продукції, собівартість відвантаженої продукції, собівартість реалізованої продукції.

До рівневих показників відносять:

- собівартість одиниці продукції;

- витрати на карбованець випущеної (товарної) продукції;

- витрати на карбованець обсягу продажів.

Відносні показники характеризують зміну рівневих показників у часі. Наприклад, відсоток зниження собівартості одиниці продукції розраховується як відношення різниці собівартості базового і звітного періодів до собівартості базового періоду, помножене на 100%. У господарській діяльності підприємства використовуються різні види собівартості. За послідовності та обсягом включення витрат розрізняють технологічну, цехову, виробничу і повну собівартість [8].

До технологічної собівартості відносять тільки прямі витрати на виробництво за такими статтями як: сировина і матеріали, зворотні відходи (віднімаються), паливо і енергія на технологічні цілі, основна заробітна плата виробничих робітників. Технологічну собівартість часто називають дільничної, тому що витрати, що становлять її, складаються на виробничій ділянці.

Цехова собівартість - це сума витрат усіх цехів на виробництво продукції. Цехова собівартість включає в себе технологічну та загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість - це витрати підприємства на виробництво продукції. Виробнича собівартість відрізняється від цехової собівартості на величину загальногосподарських та інших виробничих витрат, а також втрат від браку.

Повна собівартість включає в себе виробничу собівартість і комерційні (позавиробничі) витрати. Крім того, розрізняють нормативну, планову і фактичну собівартість продукції.

Нормативна собівартість - максимально допустимі витрати на виробництво і збут продукції при науково обґрунтованих нормах витрат живої і матеріалізованої праці.

Планова собівартість може бути вище або нижче нормативної, так як в плановому періоді у зв'язку з досягнутим рівнем розвитку техніки, технології норми витрати живої праці можуть бути вище або нижче тих, які передбачалися на стадії становлення проекту.

Фактична, або звітна собівартість - це собівартість, визначена виходячи з фактично склалися в звітному періоді витрат праці і матеріальних ресурсів. Розрізняють індивідуальну і середньогалузеву собівартість.

Собівартість входить до числа особливо значимих показників ефективності господарської діяльності. Вона являє собою витрати підприємства на виробництво й обіг, служить основою порівняння витрат і доходів, тобто самоокупності. Якщо не відома собівартість, то неможливо визначити прибуток, сформувати відпускну ціну. Собівартість показує, у що обходиться підприємству виходить їм продукція, скільки можна заробити на продажу продукції. Якщо вартість реалізованої продукції більше собівартості, то підприємство може здійснювати розширене виробництво. У зворотному випадку не забезпечується навіть просте відтворення. Собівартість найбільш чуйно реагує на ситуацію, яка складається на підприємствах, у виробництві окремих видів виробів і в цілих галузях [7].

1.3 Планування собівартості продукції на підприємстві

При аналізі фактичної собівартості продукції, що випускається, виявленні резервів і економічного ефекту від її зниження використовується розрахунок по економічних чинниках. Економічні чинники якнайповніше охоплюють всі елементи процесу виробництва - засобу, предмети праці і сама праця. Вони відображають основні напрями роботи колективів підприємств по зниженню собівартості: підвищення продуктивності праці, упровадження передової техніки і технології, краще використовування устаткування, здешевлення заготівки і краще використовування предметів праці, скорочення адміністративно-управлінських і інших накладних витрат, скорочення браку і ліквідація непродуктивних витрат і втрат.

Економія, що обумовлює фактичне зниження собівартості, розраховується по наступному складу (типовому переліку) чинників [3]:

1. Підвищення технічного рівня виробництва. Це упровадження нової, прогресивної технології, механізація і автоматизація виробничих процесів; поліпшення використовування і застосування нових видів сировини і матеріалів; зміна конструкції і технічних характеристик виробів; інші чинники, що підвищують технічний рівень виробництва.

По даній групі аналізується вплив на собівартість науково-технічних досягнень і передового досвіду. По кожному заходу розраховується економічний ефект, який виражається в зниженні витрат на виробництво. Економія від здійснення заходів визначається порівнянням величини витрат на одиницю продукції до і після упровадження заходів і множенням одержаної різниці на об'єм виробництва в планованому році:

де Е - економія прямих поточних витрат

СС - прямі поточні витрати на одиницю продукції до упровадження заходу

СН - прямі поточні витрати після упровадження заходу

АН - об'єм продукції в натуральних одиницях від початку упровадження заходу до кінця планованого року.

Одночасно повинна враховуватися і перехідна економія по тих заходах, які здійснені в попередньому році. Її можна визначити як різницю між річною розрахунковою економією і її частиною, врахованою в планових розрахунках попереднього року. По заходах, які плануються протягом ряду років, економія обчислюється виходячи з об'єму роботи, виконуваної за допомогою нової техніки, тільки в звітному році, без урахування масштабів упровадження до початку цього року.

Зниження собівартості може відбутися при створенні автоматизованих систем управління, використовуванні ЕОМ, вдосконаленні і модернізації існуючої техніки і технології. Зменшуються витрати і в результаті комплексного використовування сировини, застосування економічних замінників, повного використовування відходів у виробництві. Великий резерв таїть в собі і вдосконалення продукції, зниження її матеріаломісткості і трудомісткості, зниження ваги машин і устаткування, зменшення габаритних розмірів і ін.

2. Вдосконалення організації виробництва і праці. Зниження собівартості може відбутися в результаті зміни в організації виробництва, формах і методах праці при розвитку спеціалізації виробництва; вдосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього; поліпшення використовування основних фондів; поліпшення матеріально-технічного постачання; скорочення транспортних витрат; інших чинників, що підвищують рівень організації виробництва.

При одночасному вдосконаленні техніка і організації виробництва необхідно встановити економію по кожному чиннику окремо і включити у відповідні групи. Якщо таке розділення зробити важко, то економія може бути розрахована виходячи з цільового характеру заходів або по групах чинників.

Зниження поточних витрат відбувається в результаті вдосконалення обслуговування основного виробництва (наприклад, розвитку потокового виробництва, підвищення коефіцієнта змінності, впорядкування підсобно-технологічних робіт, поліпшення інструментального господарства, вдосконалення організації контролю за якістю робіт і продукції). Значне зменшення витрат живої праці може відбутися при збільшенні норм і зон обслуговування, скороченні втрат робочого часу, зменшенні числа робітників, що не виконують норм вироблення. Цю економію можна підрахувати, якщо помножити кількість робітників, що вивільняються, на середню заробітну платню в попередньому році (з нарахуваннями на соціальне страхування і з урахуванням витрат на спецодяг, живлення і т.п.). Додаткова економія виникає при вдосконаленні структури управління підприємства в цілому. Вона виражається в скороченні витрат на управління і в економії заробітної платні і нарахувань на неї у зв'язку з вивільненням управлінського персоналу [9].

При поліпшенні використовування основних фондів зниження собівартості відбувається в результаті підвищення надійності і довговічності устаткування; вдосконалення системи планово-запобіжного ремонту; централізації і упровадження індустріальних методів ремонту, зміст і експлуатації основних фондів. Економія обчислюється як твір абсолютного скорочення витрат (окрім амортизації) на одиницю устаткування (або інших основних фондів) на середньоарифметичну діючу кількість устаткування (або інших основних фондів).

Вдосконалення матеріально-технічного постачання і використовування матеріальних ресурсів знаходить віддзеркалення в зменшенні норм витрати сировини і матеріалів, зниженні їх собівартості за рахунок зменшення заготовчо-складських витрат. Транспортні витрати скорочуються в результаті зменшення витрат на доставку сировини і матеріалів від постачальника до складів підприємства, від заводських складів до місць споживання; зменшення витрат на транспортування готової продукції.

Певні резерви зниження собівартості закладені в усуненні або скороченні витрат, які не є необхідними при нормальній організації виробничого процесу (наднормативна витрата сировини, матеріалів, палива, енергії, доплати робітникам за відступ від нормальних умов праці і наднормові роботи, платежі по регресивних позовах і т.п.). Виявлення цих зайвих витрат вимагає особливих методів і уваги колективу підприємства. Їх можна виявити проведенням спеціальних обстежень і одноразового обліку, при аналізі даних нормативного обліку витрат на виробництві, ретельному аналізі планових і фактичних витрат на виробництво [2].

3. Зміна об'єму і структури продукції, які можуть привести до відносного зменшення умовно-постійних витрат (окрім амортизації), відносного зменшення амортизаційних відрахувань, зміни номенклатури і асортименту продукції, підвищення її якості. Умовно-постійні витрати не залежать безпосередньо від кількості продукції, що випускається. Із збільшенням об'єму виробництва їх кількість на одиницю продукції зменшується, що приводить до зниження її собівартості. Відносна економія на умовно-постійних витратах визначається по формулі



де ЕП - економія умовно-постійних витрат

ПС - сума умовно-постійних витрат в базисному році

Т - темп приросту товарної продукції в порівнянні з базисним роком.

4. Поліпшення використовування природних ресурсів. Тут враховується: зміна складу і якості сировини; зміна продуктивності родовищ, об'ємів підготовчих робіт при здобичі, способів здобичі природної сировини; зміна інших природних умов. Ці чинники відображають вплив природних (природних) умов на величину змінних витрат. Аналіз їх впливу на зниження собівартості продукції проводиться на основі галузевих методик добувних галузей промисловості.

5. Галузеві і інші чинники. До них відносяться: введення і освоєння нових цехів, виробничих одиниць і виробництв, підготовка і освоєння виробництва в діючих об'єднаннях і на підприємствах; інші чинники. Необхідно проаналізувати резерви зниження собівартості в результаті ліквідації застарілих і введення нових цехів і виробництв на вищій технічній основі, з кращими економічними показниками.

Значні резерви закладені в зниженні витрат на підготовку і освоєння нових видів продукції і нових технологічних процесів, в зменшенні витрат пускового періоду по цехах, що знов вводяться в дію, і об'єктах. Розрахунок суми зміни витрат здійснюється по формулі:

де ЕП - зміна витрат на підготовку і освоєння виробництва;

С0, С1 - суми витрат базисного і звітного року;

Д0, Д1 - об'єм товарної продукції базисного і звітного року.

Об'єктами аналізу собівартості продукції є наступні показники:

- повна собівартість товарної продукції в цілому і по елементах витрат;

- витрати на гривну товарної продукції;

- собівартість порівнянної товарної продукції;

- собівартість окремих виробів;

- окремі елементи і статті витрат.

Джерела інформації: Ф. № 5-з «Звіт про витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) підприємства (організації)», планові і звітні калькуляції собівартості продукції, дані синтетичного і аналітичного обліку витрат по основних і допоміжних виробництвах і т.д. [5].



2. Аналіз показників виробничо-господарської діяльності ТДВ «Первомайськдизельмаш»

2.1 Аналіз динаміки показників товарного випуску та реалізації продукції

Товарна продукція - це та частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам. Вона визначається в натуральній і вартісній (грошовій) формах. Вартість товарної продукції розраховується за поточними цінами реалізації, рівень яких залежить від каналу і строків реалізації продукції, її якості, кон'юнктури ринку та інших факторів. Грошові надходження від продажу товарної продукції називають грошовим доходом або грошовою виручкою підприємства. Це - важливий показник господарської діяльності, на основі якого визначають прибуток по кожній галузі і підприємству в цілому [4]. Розглянемо детально випуск товарної продукції за 2011 і 2012 роки у таблиці 2.1

Таблиця 2.1 Аналіз випуску товарної продукції за 2011 і 2010 роки

Найменування	Одиниця виміру	2010 рік	Структура, %	2011 рік	Структура , %	Відхилення %
1	2	3	4	5	6	7
Дизелі - всього:	тис.грн.	11182,7	45,1	10325,0	38,1	- 857,7
Допрацювання по дизелям	тис.грн	4648,6	18,7	6218,3	23,0	+ 1569,7
Укриття	тис.грн.	1281,0	5,2	-	-	+ 1281,0
Запасні частини	тис.грн.	4622,22	18,6	7501,3	27,7	+ 2279,08
Монтаж і сервісні послуги	тис.грн.	357,8	1,4	170,0	0,6	- 187,8
Інша продукція	тис.грн.	2692,5	10,9	1850,3	6,8	- 842,2
Всього:	-	24784,8	100	27064,9	100	+ 2280,1



На основі проведених розрахунків і отриманих даних можна побудувати діаграми.

Рисунок 2.1 Відхилення товарного випуску за 2010 рік

Рисунок 2.2 Відхилення товарного випуску за 2011 рік

На рисунках 2.1 і 2.2 ми бачимо, що за 2010 і 2011 роки найбільшу частку у випуску товарної продукції займають дизелі, що становить 45,1% і відповідно 38,1%, а найменшу - монтаж і сервісні послуги - 1,4% і відповідно 0,6%. Загальний випуск товарної продукція по підприємстві за 2010 рік склав 24784,8 тисяч гривень, а за 2011 рік - 27064,9 тисяч гривень, що на 2280,1тисяч гривень більше. Отже, спостерігається тенденція збільшення обсягів товарної продукції у 2011 році, що є позитивним для роботи підприємства.

Порівняємо випуск товарної продукції за 2012 і 2012 роки і розглянемо більш детально у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Аналіз випуску товарної продукції за 2012 і 2011 роки

Найменування	Одиниця виміру	2012 рік	Структура, %	2011 рік	Структура , %	Відхилення %
Дизелі - всього:	тис.грн.	9846,3	37,5	10325,0	38,1	- 487,7
Допрацювання по дизелям	тис.грн	3243,9	12,4	6218,3	23,0	- 2974,4
Запасні частини	тис.грн.	9321,1	35,5	7501,3	27,7	+ 1819,8
Монтаж і сервісні послуги	тис.грн.	62,4	0,2	170,0	0,6	- 107,6
Інша продукція	тис.грн.	3771,4	14,4	1850,3	6,8	+ 1921,1
Всього:	-	26245,1	100	27064,9	100	- 819,8

На основі проведених розрахунків і отриманих даних можна побудувати діаграми.

Рисунок 2.3 Відхилення товарного випуску за 2012 рік

На рисунках 2.2 і 2.3 ми бачимо, що за 2011 і 2012 роки найбільшу частку у випуску товарної продукції займають дизелі, що становить 38,1% і відповідно 37,5%, а найменшу - монтаж і сервісні послуги - 0,6% і відповідно 0,2%. Загальний випуск товарної продукція по підприємстві за 2011 рік склав 27064,9 тисяч гривень, а за 2012 рік -26245,1 тисяч гривень, що на 819,8 тисяч гривень менше. Отже, спостерігається тенденція зменшення обсягів випуску товарної продукції у 2012 році, порівняно з 2011 роком, що свідчить про погіршення роботи підприємства.

Аналіз випуску товарної продукції по підприємству за 2012 та 2010 роки наведені у таблиці 2.3

Таблиця 2.3.Аналіз випуску товарної продукції за 2012 і 2010 роки

Найменування	Одиниця виміру	2012 рік	Структура, %	2010 рік	Структура , %	Відхилення %
Дизелі - всього:	тис.грн.	9846,3	37,5	11182,7	45,1	- 1336,4
Допрацювання по дизелям	тис.грн	3243,9	12,4	4648,6	18,7	- 1404,7
Запасні частини	тис.грн.	9321,1	35,5	4622,22	18,6	+ 4698,88
Монтаж і сервісні послуги	тис.грн.	62,4	0,2	357,8	1,4	- 295,4
Інша продукція	тис.грн.	3771,4	14,4	2692,5	10,9	+ 1078,9
Всього:	-	26245,1	100	24784,8	100	+ 1460,3

Загальний випуск товарної продукція по підприємстві за 2012 рік склав 26245,1 тисяч гривень, а за 2010 рік -24782,8 тисяч гривень, що на 1460,3 гривень більше. Отже, ТДВ «Первомайськдизельмаш» збільшив випуск товарної продукції у 2012 році порівняно з 2010 роком. Обсяг випуску збільшився за рахунок запасних частин, що збільшилися на 4698,88 тисяч гривень та іншій продукції, яка збільшилася на 1078,9 тисяч гривень.

Реалізованою вважається продукція, оплачена покупцями, гроші за яку поступили на розрахунковий рахунок.

Вироблена підприємством продукція реалізується споживачам у відповідності до складених договорів. Реалізація продукції є економічним важелем та інструментом управління, засобом поєднання виробництва та споживання, показником оцінки діяльності підприємства, джерелом формування фондів економічного стимулювання, найголовнішою умовою забезпечення безперервного процесу відтворення [8].

Розглянемо більш детально обсяги реалізованої продукції за 2011 і 2010 роки у таблиці 2.4

Таблиця 2.4. Аналіз реалізованої продукції за 2011 і 2010 роки

Найменування	Одиниця виміру	2010 рік	Структура, %	2011 рік	Структура, %	Відхилення, %
Реалізація, всього	тис.грн.	23803,0	100	28439,0	100	+ 4636
В тому числі:	тис.грн.	-	-	-	-	-
Дизелі	тис.грн.	15604,6	65,5	15761,5	55,4	+ 156,9
Запчастини	тис.грн.	5558,0	23,3	10305,5	36,2	+ 4747,5
Сервісні послуги	тис.грн.	361,9	1,5	170,0	0,6	- 191,9
Інша продукція	тис.грн.	2277,5	9,7	2202,0	8,0	- 75,5

На основі проведених розрахунків і отриманих даних можна побудувати графіки.

Рисунок 2.4 Графік реалізації продукції за 2010

Рисунок 2.5 Графік реалізації продукції за 2011 рік

Загальний обсяг реалізованої продукції за 2010 рік склав 23803,0 тисяч гривень, а за 2011 рік - 28439,0 тисяч гривень, що на 4636 тисяч гривень більше. На рисунках 2.4 і 2.5 видно, що найбільшу частку в реалізованій продукції займають дизелі, і в 2011 році обсяг реалізації дизелів збільшився на 156,9 тисяч гривень, що є позитивно для діяльності підприємства. Обсяги реалізації продукції збільшилися за рахунок зміни обсягу випуску продукції та зміни залишків нереалізованої продукції. У 2011 році значно збільшилися обсяги реалізації запчастин, що становить 10305,5 тисяч гривень і на 4747,5 тисяч гривень більше чим за попередній рік.

Розглянемо більш детально обсяги реалізованої продукції за 2012 і 2011 роки у таблиці 2.5

Таблиця 2.5 Аналіз реалізованої продукції за 2012 і 2011 роки

Найменування	Одиниця Виміру	2012 рік	Структура, %	2011 рік	Структура, %	Відхилення, %
Реалізація, всього	тис.грн.	25331,0	100	28439,0	100	- 3108,0
В тому числі:	тис.грн.	-	-	-	-	-
Дизелі	тис.грн.	11854,7	46,8	15761,5	55,4	- 3906,8
Запчастини	тис.грн.	9813,6	38,7	10305,5	36,2	- 491,9
Сервісні послуги	тис.грн.	62,4	0,2	170,0	0,6	- 107,6
Інша продукція	тис.грн.	2600,3	14,3	2202,0	8,0	+ 398,3

На основі проведених розрахунків і отриманих даних можна побудувати графік обсягу реалізації продукції ТДВ «Первомайськдизельмаш».

Рисунок 2.6 Графік реалізації продукції за 2012 рік

Загальний обсяг реалізованої продукції за 2012 рік склав 25331,0 тисяч гривень, а за 2011 рік - 28439,0 тисяч гривень, що на 3108,0 тисяч гривень менше. Обсяги реалізації продукції зменшилися за рахунок зменшення обсягів випуску продукції. На рисунках 2.5 і 2.6 видно, що у 2012 році значно зменшилися обсяги реалізації дизелів, чим у 2011 році, що на 3906,8 тисяч гривень менше. Але позитивним є той фактор, що у 2012 році у порівнянні з 2011 роком збільшилися обсяги реалізації іншої продукції на 398,3 тисяч гривень.

Розглянемо більш детально обсяги реалізованої продукції за 2012 і 2010 роки у таблиці 2.6

Таблиця 2.6. Аналіз реалізованої продукції за 2012 і 2010 роки

Найменування	Одиниця виміру	2012 рік	Структура, %	2010 рік	Структура, %	Відхилення, %
Реалізація, всього	тис.грн.	25331,0	100	23803,0	100	+ 1528,0
В тому числі:	тис.грн.	-	-	-	-	-
Дизелі	тис.грн.	11854,7	46,8	15604,6	65,5	- 749,9
Запчастини	тис.грн.	9813,6	38,7	5558,0	23,3	+ 4255,6
Сервісні послуги	тис.грн.	62,4	0,2	361,9	1,5	- 299,5
Інша продукція	тис.грн.	2600,3	14,3	2277,5	9,7	+ 322,8

Загальний обсяг реалізованої проджукції по підприємстві за 2010 рік склав 23803,0 тисяч гривень, за 2012 рік - 25331,0 тисяч гривень, що на 1528,0 тисяч гривень більше. Отже, ТДВ «Первомайськдизельмаш» збільшив обсяги реалізованої продукції за рахунок збільшення реалізації запчастин, що у 2012 році, порівняно з 2010 збільшилися на 4255,6 тисяч гривень,а також за рахунок іншої продукції, що збільшилася на 322,8 тисяч гривень.

2.2 Визначення рівня собівартості виробництва

В системі показників, які характеризують ефективність виробництва і посилення його інтенсифікації, одне із провідних місць належить собівартості продукції.

Собівартість є вартісна категорія, яка в грошовій формі відображає витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Чим економніше підприємство використовує матеріальні, трудові та фінансові ресурси при виготовленні продукції, виконанні робіт та наданні послуг, тим ефективніше здійснюється виробничий процес, тим більшим буде прибуток і рівень рентабельності продукції. Тому проведемо аналіз витрат на виробництво [3].

Таблиця 2.7.Витрати на основне виробництво за 2010 і 2011 роки

Найменування	2010 рік	2011 рік	Відхилення,%
	тис.грн	Стр-ра, %	На 1 грн ТП	тис.грн	Ст-ра, %	На 1 грн ТП	тис.грн.	Ст-ра, %	На 1грн ТП
Товарна продукція	24784,8	-	-	27064,9	-	-	+2280,1	-	-
Витрати всього:	28833	100	1,16	29083	100	1,07	+250	-	-0,09
матеріальні	14051	56,7	0,49	15552	57,5	0,53	+1501	+0,8	+0,04
на оплату праці	5750	23,2	0,21	4435	16,4	0,15	-1315	-6,8	-0,06
відрахування на соціальні заходи	2206	8,9	0,08	1676	6,2	0,05	-530	-2,7	-0,03
амортизація	1288	5,2	0,05	1559	5,8	0,05	+271	+0,6	0
інші витрати	5538	6,0	0,22	5861	14,1	0,20	+323	+8,1	-0,02



Проаналізувавши вище приведені дані можна зробити висновок, що на ТДВ «Первомайськдизельмаш» у 2011 році порівняно з 2010 роком збільшилися витрати на основне виробництво на 250 тисяч гривень, що спричинено збільшенням випуску товарної продукції. Найбільше вплинуло збільшення матеріальних витрат, що склали на 1501 тисяч гривень більше чим у попередньому році. Але є позитивні зміни, було зменшено у 2011 році порівняно з 2010 роком витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи. Витрати на одиницю товарної продукції зменшилися, це спричинено тим, що витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи та інші витрати на одиницю товарної у 2011 році були зменшеними.

Таблиця 2.8. Витрати на основне виробництво за 2010 і 2011 роки

Найменування	2012 рік	2011 рік	Відхилення,%
	тис.грн	Стр-ра, %	На 1 грн ТП	тис.грн	Ст-ра, %	На 1 грн ТП	тис.грн.	Ст-ра, %	На 1грн ТП
Товарна продукція	26245,1	-	-	27064,9	-	-	-819,8	-	-
Витрати всього:	26610	100	1,01	29083	100	1,07	-2473,0	-	-0,06
матеріальні	11080	41,6	0,42	15552	57,5	0,53	-4472	-15,9	-0,11
на оплату праці	6501	24,4	0,25	4435	16,4	0,15	+2066	+8,0	+0,1
відрахування на соціальні заходи	2482	9,3	0,09	1676	6,2	0,05	+806	+3,1	+0,04
амортизація	1730	6,5	0,06	1559	5,8	0,05	+171	+0,7	0,01
інші витрати	4817	18,2	0,18	5861	14,1	0,20	-1044	+4,1	-0,02

Проаналізувавши вище приведені дані можна зробити висновок, що на ТДВ «Первомайськдизельмаш» у 2012 році порівняно з 2011 роком зменшилися витрати на основне виробництво на 2473 тисячі гривень, це було спричинено за рахунок зменшення матеріальних витрат, а саме на 4472 тисячі гривень. Витрати на 1 грн. товарної продукції теж зменшилися.



2.3 Аналіз прибутковості та рентабельності

Фінансово-економічний аналіз зорієнтований на оцінюванні фінансового стану підприємства, фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства.

Аналіз фінансового стану підприємства базується на розрахунку й зіставленні значної кількості показників і коефіцієнтів, які розраховуються на підставі даних фінансової звітності та бухгалтерського обліку.

Фінансовий стан підприємства перш за все оцінюється за його фінансовою стійкістю.

Фінансова стійкість підприємства - це такий стан фінансових ресурсів, їх розподіл і використання, які забезпечують розвиток підприємства на основі зростання прибутку та капіталу при збережені платоспроможності і кредитоспроможності в умовах допустимого рівня розвитку, відображення постійного перевищення доходів над витратами [9].

Аналіз фінансової стійкості підприємства проводимо на основі додатка А, результати заносимо до таблиці 2.9 «Аналіз фінансової стійкості підприємства».

Таблиця 2.9 Аналіз фінансової стійкості підприємства

Показник	Формула розрахунку	2011 рік	2012 рік	Відхилення
1. Коефіцієнт оборотності активів		0,63	0,56	-0,07
2. Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)		0,62	0,55	-0,07
3. Коефіцієнт оборотності власного капіталу		0,79	0,71	-0,08



За даними поданої таблиці можна зробити такі висновки:

- коефіцієнт оборотності активів має тенденцію зниження - у 2011 році його значення - 0,63, у 2012 він склав 0,56 (зменшився на 0,07). Це означає, що ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів знижується, що є негативно для ефективної діяльності підприємства;

- коефіцієнт оборотності основних засобів (або фондовіддача) у 2011 році склала 0,62, у 2012 році - 0,55 (тобто знизилася на 0,07). Цей показник показує ефективність використання основних засобів підприємства. Для ТДВ «Первомайськдизельмаш» даний показник є задовільним, але тенденцію його зменшення потрібно усунути;

- коефіцієнт оборотності власного капіталу знизився у 2012 році на 0,08 (у 2011 році він склав 0,79, у 2012 - 0,71). На основі цих даних можна сказати, що підприємство досить ефективно використовує власний капітал, але зниження даного коефіцієнту може негативно вплинути на його діяльність, якщо його не усунути.

Найважливішим проявом фінансової стійкості підприємства є його платоспроможність. Платоспроможність в першу чергу показує надійність підприємства, так як характеризує його фінансовий стан і рівень фінансового ризику. Платоспроможність представляє здатність підприємства в конкретний момент часу розрахуватися за всіма борговими зобов'язаннями власними коштами. Основними показниками платоспроможності є: коефіцієнт платоспроможності, коефіцієнт фінансування, коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами та коефіцієнт маневреності власного капіталу [2].

Розрахунок даних показників проводиться на основі Додатку А. Дані заносимо до таблиці 2.10 «Аналіз платоспроможності підприємства».



Таблиця 2.10 Аналіз платоспроможності підприємства

Показник	Формула розрахунку	2011 рік	2012 рік	Відхилення
1. Коефіцієнт платоспроможності		0,80	0,79	-0,01
2. Коефіцієнт фінансування		0,25	0,26	0,01
3. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами		0,74	0,72	-0,02
4. Коефіцієнт маневреності		0,70	0,67	-0,03

На основі проведених розрахунків і отриманих результатів можна зробити наступні висновки:

- коефіцієнт платоспроможності у 2012 році порівняно з 2011 зменшився на 0,01. Він становив у 2011 році - 0,8, у 2012 - 0,79. Це означає, що питома вага власного капіталу в загальній сумі авансованих засобів має тенденцію зниження, що є негативним фактором для підприємства;

- коефіцієнт фінансування має тенденцію зростання - у 2011 році він склав 0,25, у 2012 - 0,26 (зріс на 0,01). Це є негативним для діяльності підприємства, адже це означає що підприємство більше залежить від залучених засобів;

- коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами зменшився у 2012 році на 0,02 (2011 рік - 0,74; 2012рік - 0,72 ). Цей показник характеризує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами, а тому за даними розрахунками така забезпеченість знижується, що є негативним для діяльності підприємства;

- коефіцієнт маневреності власного капіталу також має тенденцію зниження - у 2011 році склав 0,70, у 2012 - 0,67 (тобто зменшився на 0,03). Цей коефіцієнт показує яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, і ця частка постійно зменшується.

Аналіз рентабельності підприємства проводиться за даними отримані результати заносимо до таблиці 2.11 «Аналіз рентабельності ТДВ «Первомайськдизельмаш».

Таблиця 2.11. Аналіз рентабельності ТДВ «Первомайськдизельмаш»

Показник	Формула розрахунку	2011 рік	2012 рік	Відхилення
1. Коефіцієнт рентабельності активів		0,01	-0,02	-0,03
2. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу		0,007	-0,03	-0,037
3. Коефіцієнт рентабельності діяльності		0,01	-0,04	-0,05
4. Коефіцієнт рентабельності продукції		-0,02	-0,05	-0,03

За даним аналізом можна зробити наступні висновки:

- коефіцієнт рентабельності активів у 2011 році становив 0,01, а у

2012 році - (-0,02). Відбулося зменшення даного показника на 0,03. Рентабельність активів підприємства є занадто низькою. Це означає, що ТДВ «Первомайськдизельмаш» неефективно використовує свої активи. Це є негативним показником для підприємства, потрібно якнайшвидше ліквідувати низькі показники;

- коефіцієнт рентабельності власного капіталу також знизився у 2012

році на 0,037 (у 2011 він становив 0,007, у 2012 - (-0,03). Це також є негативно для ефективної діяльності підприємства, оскільки ефективність вкладення коштів до даного підприємства є низькою. Показники є низькими у 2012 році тому що за даний період підприємство отримало збиток у сумі 937 тис. грн. (а це є головний фактор);

- коефіцієнт рентабельності діяльності також є дуже низьким. У 2011

році він склав 0,01, а у 2012 році набув від'ємного значення - (-0,04). Тобто спостерігається зменшення даного коефіцієнта на 0,05. Цей показник характеризує ефективність господарської діяльності підприємства, і, опираючись на результати дослідження, можна сказати, що діяльність ТДВ «Первомайськдизельмаш» є неефективною;

- коефіцієнт рентабельності продукції у 2011 році і у 2012 році набув

від'ємного значення (відповідно (-0,02) і (-0,05). Даний показник має тенденцію зниження (знизився на 0,03). Коефіцієнт характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності, яка у ТДВ «Первомайськдизельмаш» занадто низька.

Аналіз ліквідності активів підприємства допомагає визначити можливість покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань.

Аналіз ліквідності підприємства ТДВ «Первомайськдизельмаш» проводимо на основі Додатку А. Дані заносимо до таблиці 2.12 «Аналіз ліквідності ТДВ «Первомайськдизельмаш».

Таблиця 2.12. Аналіз ліквідності ТДВ «Первомайськдизельмаш»

Показник	Формула розрахунку	2011 рік	2012 рік	Відхилення
1. Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності)		3,9	3,6	-0,3
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності	Кш.л = (Дебіторська заборгованість+Короткострокові фінансові вкладення+Грошові кошти) / Поточні зобов'язання	2,06	2,01	-0,05
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності		0,86	1,07	0,21
4. Чистий оборотний капітал, тис. грн.	ЧОК = Оборотні активи - Поточні зобов'язання	25323	23793	-1530

Розрахувавши показники ліквідності можна проаналізувати стан ліквідності підприємства:

- коефіцієнт покриття (або загальної ліквідності) має тенденцію

зниження, у 2011 році - 3,9, у 2012 - 3,6 (зменшився на 0,3). Ці дані не попадають в межі нормативу (нормативне значення - 1,0-2,0).

Цей показник показує достатність ресурсів підприємства для погашення його поточних зобов'язань. У даного підприємства можна бачити велику кількість вільних ресурсів, тому не можна сказати, що це є позитивним аспектом діяльності підприємства не проаналізувавши джерела їх надходження на підприємство;

- коефіцієнт швидкої ліквідності також зменшився, у 2011 році - 2,06, у 2012 - 2,01 (зменшився на 0,05). Цей показник відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Так як нормативне значення даного показника - не менше 1, то дані значення позитивно впливають на діяльність підприємства, але тенденцію зменшення цього показника потрібно усунути;

- коефіцієнт абсолютної ліквідності зросла у 2012 році на 0,21(у 2011

році становила 0,86, у 2012 - 1,07). Даний показник є позитивним для підприємства, адже він показує, що велика частина боргів може бути сплачена негайно (нижня рекомендована межа - 0,2, тобто підприємство укладається під нормативи)4

- чистий оборотний капітал зменшився у 2012 році на 1530 тис. грн. (у

2011 році він склав 25323 тис. грн., у 2012 - 23793 тис. грн.). Це свідчить про зменшення спроможності підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та зниження можливості розширення подальшої діяльності.

На основі проведеного аналізу фінансового стану ТДВ «Первомайськдизельмаш» ми можемо охарактеризувати це підприємство, як збиткове, але і таким, яке має свого споживача на ринку.

Узагальнюючи результати зробленого аналізу фінансового стану підприємства, можна також зробити висновок, що фінансовий стан підприємства є хитливим і має тенденцію до погіршення, що свідчить про недостатність власних фондів у покритті майна.

Розділ 3. Резерви та шляхи зниження собівартості продукції

Оцінці витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), повинна приділятися особлива увага, оскільки вони зумовлюють рівень відпускних цін, а відповідно, конкурентоспроможність продукції і величину прибутку підприємства.

В даний час на багатьох вітчизняних підприємствах затрати на виробництво і реалізацію продукції перевищують відповідні доходи. З проблемою постійного зростання собівартості стикаються навіть ті підприємства, які мають відносно високий і стабільний попит на виготовляється. Тому найбільшу актуальність набувають питання, пов'язані з розробкою заходів щодо зниження собівартості. В економічній теорії та господарської діяльності часто зустрічаються такі поняття, як резерви і чинники, а також напрями та шляхи зниження собівартості.

Під факторами розуміють причини, що зумовлюють певний рівень витрат, тобто це комплекс заходів, що викликають динаміку собівартості продукції [6].

Все різноманіття чинників, які впливають на собівартість продукції можна класифікувати на три категорії:

1. Впровадження інновацій, спрямованих на підвищення технічного рівня виробництва: механізація, автоматизація, комп'ютеризація виробництва, застосування сучасних технологій, нових видів матеріалів, удосконалення конструкції виробу;

2. Впровадження інновацій у сфері управління, організації виробництва і праці: організація контролінгу та управлінського обліку, створення автоматизованих робочих...