Регіональна економічна політика: сутність і механізм її реалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Регіональна економічна політика: сутність і механізм її реалізації

План

1. Сутність державної регіональної економічної політики (ДРЕП)

2. Об'єкти і суб'єкти ДРЕП

3. Цілі і задачі ДРЕП

4. Сутність механізму реалізації ДРЕП

5. Прогнозування і програми соціально-економічного розвитку регіонів України

1. Сутність державної регіональної економічної політики (ДРЕП)

державний регіональний економічний політика

Регіональна політика (РП) держави є невід'ємною складовою частиною загальнодержавної політики. Її призначення - в забезпеченні збалансованого в територіальному масштабі розвитку країни на основі економічної самостійності регіонів.

Сутність регіональної політики полягає в ефективному управлінні регіональним розвитком країни з урахуванням об'єктивних процесів, які відбуваються в регіонах, і реалізації інтересів держави відносно регіонів.

Державна регіональна економічна політика - цілеспрямована діяльність держави по управлінню соціальним, економічним, екологічним розвитком регіонів. Ця політика передбачає врахування широкого спектру національних, політичних, соціальних чинників, які дозволяють впливати на тенденцію регіонального розвитку.

В умовах перехідної економіки ця політика націлена на подолання кризових явищ і дезінтеграційних процесів. Через соціально-економічний підйом регіонів зміцнюється економічний потенціал держави.

Головний напрям ДРЕП - це забезпечення раціонального використання природних ресурсів регіонів, нормалізація життєдіяльності населення, досягнення екологічної безпеки і удосконалення територіальної структури економіки.

Передумовою здійснення регіональної політики України є наявність територіальних диспропорцій в соціально-економічному розвитку.

Головні причини загострення регіональних диспропорцій :

- тривала соціально-економічна криза 90-х років ХХ ст.. продовж 2008-2009 рр., з 2013 року, яка виявила різне відношення окремих регіонів до нових економічних умов;

- нерівномірність розміщення підприємств базових галузей, які є стабільними показниками розвитку;

- невідповідність галузевої структури економіки регіонів сучасним тенденціям, внаслідок чого в деяких регіонах сільське господарство у валовій доданій вартості перевищує показники промисловості; є регіони, що є аграрно-індустріальними (Волинська, Кіровоградська, Тернопільська та ін.); - це є важливою причиною низьких темпів економічного зростання на тлі глибокої кризи в АПК;

- незавершеність правового оформлення механізму бюджетного регулювання, яке не дає можливості місцевим бюджетам сформувати фінансові ресурси для розвитку територій.

Структура промислового комплексу регіонів за останні роки не мала вагомих змін, тому для більшості регіонів велике значення продовжують мати одна-дві галузі. Так, пріоритетною галуззю промислового виробництва для 16 регіонів є харчова промисловість і переробка сільськогосподарських продуктів.

Найбільш розвиненими промисловими регіонами є Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Харківська області і м. Київ, яких припадає на частку 60 %% загальнодержавного промислового виробництва. В той же час, питома вага Волинської, Кіровоградської, Тернопільської, Херсонської, Чернівецької областей і м. Севастополя не досягає 1,0 %% від загального промислового виробництва по країні.

В Україні зберігаються істотні регіональні диспропорції за об'ємом промислового виробництва на одну особу.

Основні напрями регіональної політики :

- визначення співвідношення рушійних сил регіонального розвитку і забезпечення їх взаємовідношення (державного і приватного секторів економіки, внутрішніх і зовнішніх чинників розвитку регіону);

- взаємовідношення загальнодержавного і регіонального аспектів розвитку, центрального і регіонального рівнів управління економікою;

- під'їм економіки відсталих регіонів і освоєння нових регіонів ресурсів;

- проблеми урбанізації;

- демографічна політика держави;

- аграрна політика країни.

Державна регіональна економічна політика України формується так, щоб забезпечити територіальну цілісність держави, створити рівноправні умови функціонування регіональних господарських комплексів.

Вона грунтується на таких основних принципах:

- конституційність і законність;

- забезпечення цілісності території;

- наближення послуг органів влади і місцевого самоврядування до безпосередніх споживачів;

- стимулювання співпраці між органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування.

Досвід країн Європи показує, що не існує єдиної універсальної моделі регіональної політики. Так, ще в 30-і роки XX століття була запропонована класична теорія регіональної політики Дж. Кейнса - "Захисна концепція регіонального розвитку". Основні положення цієї концепції :

- утримати економічну рівновагу регіонів без втручання держави неможливо;

- участь держави в регіональному розвитку потрібна з метою зменшення диспропорцій в рівнях розвитку окремих територій;

- доцільне використання економічних засобів впливу - фінансових трансфертів (передача права володіння державними цінними паперами).

Мета трансфертів - вирівнювання бюджетної забезпеченості різних територій з розрахунку на душу населення.

У центрі уваги такої політики знаходиться економіка депресивних територій, яка характеризується загостренням проблем безробіття і різким зниженням рівня життя населення

Американським економістом М. Фридманом запропонована неокласична теорія економічного розвитку. По цій моделі втручання держави в сферу господарювання - мінімальне, а головне завдання регіональної політики полягає не в подоланні регіональних диспропорцій, а в загальному підвищенні ефективності регіонального господарського комплексу. Вважається, що найбільш гострі проблеми депресивних територій повинні вирішуватися не пріоритетно, а у міру накопичення необхідних засобів, внаслідок підвищення ефективності функціонування господарських комплексів інших територій.

У Україні потрібна розробка нової концепції ДРЕП у зв'язку з посиленням процесів глобалізації і регіональної інтеграції.

В зв'язку з цим необхідно здійснити:

- реформу адміністративного територіального облаштування країни;

- чітко визначити статус регіонів;

- відпрацювати механізм взаємодії відповідних інститутів

- на місцевому і регіональному рівнях.

2. Об'єкти і суб'єкти ДРЕП

Серед учених переважає думка, відповідно до якої суб'єктом ДРЕП визначається держава (в широкому розумінні). У вузькому розумінні суб'єктами ДРЕП виступають центральні , регіональні і місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування, які у межах своєї компетентності вирішують питання регіонального соціально економічного розвитку.

У широкому розумінні об'єктами ДРЕП в ринкових умовах виступають регіони. У вузькому розумінні об'єктами виступають адміністративно-територіальні одиниці різних рівнів (області, АР Крим, райони, міста, сіла) та соціально-економічні процеси, що протікають на певній території, соціальні верстви населення, територіальні або галузеві пропорції господарства.

Спеціальним об'єктом регіональної політики можуть бути депресивні або монопрофільні території, зони стихійного лиха, техногенних катастроф, тобто, в центрі уваги ДРЕП завжди знаходяться проблемні регіони.

З метою формування і реалізації ефективної регіональної політики здійснюють типологію регіонів як об'єктів цієї політики.

По рівню соціально-економічного розвитку виділяють високо, середньо- і слаборозвинені регіони:

Їх основні показники:

- ВВП на душу населення;

- показники демографічного розвитку і якості життя;

- техногенне навантаження;

- фінансовий стан;

- інвестиційна активність;

- бюджетне забезпечення.

Залежно від структури економіки регіону виділяють індустріальні, з переважанням добувних або оброблювальних галузей промисловості, індустріально-аграрні і аграрні території.

З точки зору протікання процесів реформування регіональної економіки виділяють території адаптовані і неадаптовані до нових умов держави .

Для успішної реалізації державної регіональної економічної політики необхідно враховувати міжрегіональні і міждержавні економічні зв'язки. В зв'язку з цим виділяють экспортно-, імпортно-орієнтовані території.

Під експортно-орієнтованими регіонами розуміють території, продукція яких не лише забезпечує в повному об'ємі власні потреби цих територій, але і вивозиться за межі країни. Імпортно-орієнтовані регіони ввозять значні об'єми продукції з інших територій або роблять продукцію з привозної сировини.

Важливе значення мають прикордонні і приморські території.

3. Цілі і завдання ДРЕП

Стратегічною метою регіональної політики є створення умов для динамічного, збалансованого розвитку регіонів України з метою забезпечення соціальної та економічної єдності держави, підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів, активізації економічної діяльності, підвищення рівня добробуту населення, додержання гарантованих державою соціальних та інших стандартів для кожного громадянина незалежно від місця проживання.

Стратегічне бачення розвитку регіонів та країни в цілому полягає в розв'язанні існуючих проблем на основі використання внутрішніх та зовнішніх можливостей регіонів та територій.

Головні цілі (пріоритети) регіональної політики до 2020 року:

Ціль 1. Підвищення конкурентоспроможності регіонів;

Ціль 2. Територіальна соціально-економічна інтеграція і просторовий розвиток;

Ціль 3. Ефективне державне управління у сфері регіонального розвитку.

(Розглянути детальніше зміст головних цілей і законспектувати, ознайомившись із документом: ДЕРЖАВНА СТРАТЕГІЯ регіонального розвитку на період до 2020 року .

Регіональна політика держави повинна розв'язувати достатньо широке коло завдань, які визначені в щорічному Посланні Президента України до Верховної Ради України “Модернізація України - наш стратегічний вибір”.

Ці завдання ДРЕП визначені з урахуванням необхідності:

- вирівнювання надмірних диспропорцій регіонального розвитку, насамперед за соціальними показниками;

- дотримання принципів стабільного та збалансованого регіонального розвитку, гармонійної взаємодії держави та регіонів на основі відмови від “державного патерналізму”, активізації місцевої ініціативи, розвитку підприємництва, підвищення дієздатності місцевого самоврядування і територіальних громад;

- подальшого поширення інструментів стимулювання розвитку регіонів, передбачених Законом України “Про стимулювання розвитку регіонів”;

- дотримання під час реалізації поточних завдань державної регіональної політики принципів стратегічного бачення розвитку регіонів, комплексного підходу до проблем просторового розвитку;

- стимулювання розвитку на регіональному рівні економічних “точок зростання”, посилення їх взаємозв'язків із периферією та залучення до цього процесу наявних місцевих матеріальних, фінансових і людських ресурсів;

- формування на регіональному рівні розвиненої інфраструктури, у тому числі транспортної, виробничої, інвестиційної, соціальної, комунікаційної тощо. Для розвитку інфраструктури необхідно усунення перешкод на шляху залучення місцевої економіки до процесів регіональної та міжрегіональної кооперації;

- формування єдиного загальнонаціонального економічного простору для здійснення господарської та комунікативної політики, створення сприятливих умов для розвитку проблемних (периферійних і віддалених) територій;

- розвитку сучасних форм міжтериторіальної економічної інтеграції та кооперації для спільного освоєння ресурсів і комплексного розвитку територій, запровадження механізму укладання угод про співпрацю між регіонами;

- розвитку регіональних та міжрегіональних кластерів, індустріальних парків як основи здійснення інноваційно-інвестиційних структурних зрушень, створення нових робочих місць тощо;

- створення на регіональному рівні ефективних господарських структур, орієнтованих на інтенсифікацію використання регіонального потенціалу;

- розширення участі громадськості у вирішенні питань розвитку територій, забезпечення відкритості інформації, налагодження прозорого моніторингу соціально-економічного розвитку територій;

- об'єднання зусиль і забезпечення відповідальності громадськості, влади та бізнесу у сфері реалізації проектів регіонального розвитку.

4. Суть механізму реалізації ДРЕП

Механізм реалізації ДРЕП - система конкретних економічних важелів і організаційно-економічних способів, за допомогою яких відбувається державний вплив на просторову організацію продуктивних сил, забезпечується соціально-економічний розвиток регіонів, удосконалиться структура їх господарського комплексу.

Основними складовими цього механізму виступають:

а) Відповідна законодавчо-нормативна база. Вона визначає взаємовідносини держави і регіонів. Через законодавчу систему держава проводить політику, спрямовану на підвищення економічної самостійності територій. Вона координує діяльність місцевої влади на основі визначення співвідношення державного і місцевих бюджетів. Державні органи управління можуть впливати на регіональний розвиток через надання регіонам різних інвестиційних премій за будівництво об'єктів, що дозволяє поліпшити економіку регіонів вирішувати проблеми працевлаштування працівників, що вивільняються, або поліпшити екологічну ситуацію.

б) Бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку. Достатнє державне втручання в господарські процеси, які вимірюються показниками питомої ваги державних витрат у внутрішньому валовому продукті. Їх висока питома вага свідчить про сильний вплив держави на економіку регіонів. У перспективі передбачено розширити права місцевих органів виконавчої влади у бюджетній політиці на основі посилення ролі місцевих податків і зборів і встановлення науково обґрунтованих нормативів відрахувань до місцевих бюджетів.

в) Прогнозування і програмування. За допомогою розробки середньострокових і довгострокових програм розвитку регіонів досягається планомірність розвитку продуктивних сил, узгоджуються інтереси окремих галузей. На сьогодні розробляються окремі проекти соціально-економічного розвитку Карпатського регіону, Полісся, Поділля та ін., за допомогою яких досягається планомірність в розвитку продуктивних сил, узгоджуються інтереси.

г) Розвиток різних форм територіальної організації продуктивних сил (створення спеціальних економічних зон, міжрегіональна і прикордонна співпраця). Створення спеціальних економічних зон дасть можливість збільшити вступ іноземних інвестицій, створити сучасну виробничу, транспортну і ринкову інфраструктуру, збільшити ефективність використання природних ресурсів.

Важливе місце в регіональній економічній політиці відводиться різним формам прикордонної співпраці. Створюються зони спрощеного перетину кордону, взаємовигідної торгівлі, добросусідства.

Основними напрямами удосконалення механізму державної регіональної політики є:

- виконання стратегії ДРЕП, що дасть можливість прискорити економічні перетворення в державі, забезпечити успішне входження суб'єктів господарювання в ринкову систему;

- визначення нових перспективних напрямів ДРЕП, враховуючи процеси глобалізації і регіоналізації;

- стратегія економічного зростання; пріоритети науково-технічного і інноваційного розвитку; індустріальний і агропромисловий розвиток; розвиток зовнішньоекономічної діяльності в системі міжнародної торгівлі.

Серед першочергових завдань визначено поліпшення умов життя населення, послідовне і радикальне збільшення ВВП на душу населення і збільшення витрат на освіту і охорону здоров'я.

5. Прогнозування і програми соціально-економічного розвитку регіонів України

Важливе місце в державній регіональній економічній політиці займає розробка прогнозів і програм економічного і соціально економічного розвитку країни і її регіонів.

Законом України "Про державне прогнозування і розробку програм економічного і соціального розвитку України", прийнятим в 2000 р., закріплені принципи формування і реалізації прогнозних і програмних документів соціально-економічного розвитку окремих галузей і територій країни. Вони містять конкретні цілі, завдання, пріоритети по таких напрямах і сферах : національні інтереси України в контексті розвитку світової цивілізації; національна ідея соціального прогресу.

Найважливішим документом, який визначає державну політику щодо тенденцій регіонального розвитку є Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2020 року та відповідні СТРАТЕГІЇ розвитку регіонів.

Важливе місце в системі прогнозування перспектив регіонального розвитку належить розробці державних програм розвитку і розміщення продуктивних сил окремих територій України.

У основу розробки Цільових комплексних програм (ЦКП) покладена необхідність вирішення проблеми, невирішеність якої створює реальну загрозу природному середовищу регіону і соціальному стану населення.

Територіальні програми класифікують за такими ознаками:

- рівень програми - загальнодержавні, регіональні, місцеві;

- характер рішення проблеми - комплексні, функціональні;

- час реалізації - довгострокові (більше 10 років), середньострокові (5-10 років), короткострокові (менше 5 років);

- характер заходів - націлені на реструктуризацію господарського комплексу регіону, його подальший розвиток або освоєння нових територій.

Програма соціально-економічного розвитку регіону повинна складатися з таких розділів:

- аналитико-прогнозного;

- системи основних показників;

- балансових розрахунків.

Усі розділи програми соціально-економічного розвитку території взаємозв'язані між собою і націлені на досягнення основних цілей і завдань.

Завдання до теми 5:

1. Засвоїти увесь матеріал лекції.

2. По третьому питанню - знайти електронний варіант Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, детально ознайомитись із документом, виписати основні моменти (кількість розділів, зміст головних цілей, основні етапи реалізації, головні висновки аналізу регіональної диспропорції), найважливіші графіки, діаграми і таблиці роздрукувати і вклеїти у зошит. Бути готовими до обговорення її змісту!

3. Додатково - підготувати доповіді щодо Стратегій розвитку того чи іншого регіону (наприклад, ВІННИЦЯ-2020), інформацію про стан підготовки таких стратегій у різних регіонах України.

4. Четверте і п'яте питання - зробити стислий конспект (власноруч у зошиті).

5. Знайти електронний варіант Проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)", можна - порівняльну таблицю по змінах. Мати роздрукований власний екземпляр із особистими робочими позначками або конспект у зошиті. Бути готовими до обговорення його змісту!

Размещено на Allbest.ru