Управління конкурентоспроможністю продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

управління конкурентоспроможність антимонопольний товар

Вступ

1. Сутність інноваційного та комплексного підходів (принципів) в управлінні конкурентоспроможністю

2. Характеристика корисного ефекту товару

3. Компетенція Антимонопольного комітету України що до діяльності іноземних суб'єктів господарювання

Список використаної літератури

Вступ

Конкурентоспроможність у сучасних умовах стає проблемою ефективної діяльності промислових підприємств, забезпечення сталого рівня їх економічного положення. Конкурентоспроможність стає об'єктом управління, метою якого є досягнення потрібного результату від функціонування підприємства при мінімізації його витрат. Невизначеність зовнішнього середовища, посилення конкуренції в умовах ринкової економіки роблять цю проблему одним із пріоритетних завдань, успішне вирішення якого забезпечить ефективне функціонування підприємств

Важливість категорії „конкурентоспроможність” для діяльності підприємств в сучасних умовах господарювання об'єктивно вимагає постійного контролю за її рівнем й прийняття своєчасних заходів щодо його підвищення. Конкуренцію сьогодні розглядають як ринкову боротьбу між різними суб'єктами ринку, яка може здійснюватися у різних масштабах.

Визначення внутрішньої конкурентоспроможності продукту, конкурентоспроможності продукту з точки зору виробника, є для підприємства завданням стратегічним. Завдяки оптимальному визначенню даного узагальнюючого показника підприємство отримує реальну перспективу розробки обґрунтованої стратегії стосовно асортименту продукції, обсягів її виробництва, можливості покращення конкурентної позиції підприємства в цілому.

1. Сутність інноваційного та комплексного підходів (принципів) в управлінні конкурентоспроможністю

Досягнення високого рівня конкурентоспро- можності підприємства можливе лише під час використання системного підходу до управління нею. Можна запропонувати таке схематичне зоб- раження внутрішньої структури механізму забез- печення конкурентоспроможності підприємства на основі системного підходу (рис. 1).

Під системою управління конкурентоспроможністю підприємства також розуміють сукупність організаційної структури, методик, процесів і ресурсів, необхідних для створення й реалізації умов, які, своєю чергою, сприятимуть створенню конкурентних переваг для підприємства у тепе- рішньому чи майбутньому бізнес-середовищі. Одержання конкурентних переваг залежить від того, наскільки ефективно використовуються фактори конкурентоспроможності. Усі фактори умовно можна поділити на такі групи:

1. Основні фактори.

2. Забезпечувальні і підтримувальні фактори.

3. Управлінські фактори.

До основних факторів належать процеси, які визначають виробництво і продаж. Тобто на вході виробничої системи є потоки трудових, матеріальних, технологічних, технічних ресурсів, а також програми, плани управлінських процесів. На виході є кінцева продукція певної якості, кількості й асортименту, яка виступає входом для продажу та реалізації продукції. До забезпечувальних факторів належать фінансування, постачання, енергозабезпечення, до бір кадрів. До підтримувальних факторів -- обслуговування, ремонт тощо. Управлінські фактори визначають таку схему, де входом є інформація, а виходом -- параметри різних процесів та ресурсів, які допомагають формувати стратегію розвитку підприємства.

До числа факторів, що формують конкурентоспроможність підприємства, відносять: фактори, які формують конкурентні переваги підприємства; специфічні фактори для суб'єктів певної галузі; фактори конкурентоспроможності продукції (якість, ціна тощо); фактори, що формуються залежно від рівня суб'єкта господарювання.

Система управління конкурентоспроможністю повинна стосуватися усіх видів діяльності, що пов'язані зі створенням конкурентних переваг підприємства, товару, робіт, послуг, і взаємодіяти з ними. Вона охоплює усі стадії життєвого циклу продукту і процеси, а саме:

-- маркетинг і вивчення ринку;

-- проектування й розроблення продукції;

-- планування й розроблення процесів;

-- закупівлі;

-- виробництво чи надання послуг;

-- контроль;

-- упаковку і складування;

-- збут і продаж;

-- монтаж і здачу в експлуатацію;

-- експлуатацію;

-- технічну допомогу й обслуговування;

-- утилізацію чи вторинне перероблення продукції після закінчення терміну її використання. Отже, необхідність системного підходу до управління конкурентоспроможністю пояснюється складністю цієї економічної категорії та значною кількістю чинників, які мають на неї вплив, і зумовлюється такими причинами:

1) управління конкурентоспроможністю здійснюється на різних адміністративно-господарських рівнях;

2) управління конкурентоспроможністю на різних рівнях скеровують на різні об'єкти;

3) управління конкурентоспроможністю передбачає різні види діяльності;

4) ефективності управління конкурентоспроможністю досягають усіма видами менеджменту (виробничим, фінансовим, інформаційним тощо);

5) управління конкурентоспроможністю здійснюють на різних стадіях ЖЦТ, а отже, у різ них підрозділах підприємства.

У нових умовах господарювання українським підприємствам необхідно прискорити процес створення систем управління кон- курентоспроможністю, адаптованих до ринкових відносин, посилити їхню стратегічну орієнтацію. Побудова таких стратегічно орієнтованих систем потребує вирішення таких науково-методичних і практичних завдань:

-- формування концепції управління потенціалом підприємства як складним об'єктом діагностики, оцінки, прогнозування;

-- розроблення інструментарію оцінювання власних конкурентних переваг;

-- удосконалення механізмів управління конкурентоспроможністю; визначення змісту функцій управління, мотиваційних механізмів тощо;

-- визначення методів управління змінами на підприємстві;

-- формування і реалізація стратегії конкурентоспроможності підприємства тощо.

Тому в умовах посилення конкуренції, високого рівня невизначеності й ризику вітчизняних ринків вважається за доцільне рекомендувати українським підприємствам застосовувати не статичні, а стратегічно-орієнтовані адаптивні системи управління конкурентоспроможністю, що дасть змогу:

- забезпечити високу якість управління конкурентоспроможністю;

- підвищити надійність системи управління в умовах впливу неконтрольованих чинників;

- забезпечити інваріантність системи управління конкуренто- спроможністю до різних типів підприємств;

- вдосконалити адаптацію системи на підприємствах;

- підвищити рівень гнучкості й мобільності системи управління конкурентоспроможністю.

2. Характеристика корисного ефекту товару

Корисний ефект товару характеризує фактичну здатність товару задовольняти конкретну потребу покупця. Він розраховується як інтегральний показник якості товару, що включає три групи показників:

- основні характеристики товару (технічні, конструктивні);

- параметри, що регламентуються (відповідають стандартам);

- параметри і ознаки, що характеризують естетичні властивості товару (дизайн, упаковка і т.д.).

Кожен показник входить в інтегральний показник з своєю вагою, залежною від його значущості для споживача. Кожен показник входить в інтегральний показник зі своєю вагою, залежною від його значущості для споживача.

Сукупні витрати протягом життєвого циклу -- витрати, які обов'язково потрібно зробити, щоб одержати від об'єкта відповідний корисний ефект. Приймаючи рішення про купівлю, покупець враховує не тільки ціну товару, а й те, у скільки йому обійдеться експлуатація, утримання товару в процесі його використання. Тому, визначаючи рівень конкурентоспроможності товару, слід враховувати витрати споживача на придбання й експлуатацію товару, а не лише оцінювати товар за мірою його відповідності конкретним потребам.

Конкурентоспроможність об'єктів, для яких неможливо розрахувати корисний ефект чи сукупні витрати, можна визначити за результатами експериментальної перевірки за конкретних умов споживання, пробного продажу, експертних та інших методів.

Конкурентоспроможність аналізованого об'єкта (товару, послуг) бажано вимірювати кількісно, що дасть можливість управляти її рівнем. Для вимірювання конкурентоспроможності аналізованого об`єкта необхідно мати якісну інформацію, що характеризує корисний ефект даного об'єкта й об'єктів конкурентів за нормативний строк їхньої служби й сукупні витрати за життєвий цикл об'єктів.

Корисний ефект -- це віддача об'єкта, інтегральний показник як система використовуваних у конкретних умовах часткових показників якості об'єкта, що задовольняють конкретну потребу. Інакше кажучи, корисний ефект -- це сукупність властивостей об'єкта, які використовуються для виконання конкретної роботи конкретним споживачем, якість -- це потенційний корисний ефект для декількох груп споживачів. Корисний ефект використання об'єкта конкретним споживачем, як правило, менший від інтегрального показника якості об'єкта. Наближення цих показників один до одного за величиною приводить до розуніфікації об'єкта й збільшення витрат у сферах виробництва й відновлення. Значний розрив між інтегральним показником якості об'єкта та його корисним ефектом призводить до недовикористання корисних можливостей об'єкта, що теж погано. Тому доцільно проектувати (розроблювати, формувати) об'єкт із корисним ефектом для конкретних умов, що дорівнює 0,8-0,9 інтегрального показника якості. Тоді в одних умовах буде повністю або частково використовуватися набір одних потенційних параметрів об'єкта, в інших -- набір інших параметрів.

Корисний ефект об'єктів можна вимірювати в натуральних одиницях (наприклад, продуктивність однопараметричних машин та устаткування), грошовому вираженні або в умовних балах (корисний ефект об'єктів, що характеризуються декількома, доповнюючими один одного, найважливішими параметрами). Основні методи прогнозування корисного ефекту:

- нормативний,

- експериментальний,

- параметричний,

- експертний.

Корисний ефект -- це одна сторона об'єкта -- товару. Іншою його стороною є сукупні витрати за життєвий цикл об'єкта, які, як правило, обов'язково потрібно понести, щоб одержати від об'єкта корисний ефект.

Корисний ефект товару характеризує фактичну здатність товару задовольняти конкретну потребу покупця. Він розраховується як інтегральний показник якості товару, що включає три групи показників: основні характеристики товару (технічні, конструктивні); параметри, що регламентуються (відповідають стандартам); параметри й ознаки, що характеризують естетичні властивості товару (дизайн, упаковка тощо).

Корисний ефект -- дійсна (фактична) здатність товару задовольняти конкретну потребу.

3. Компетенція Антимонопольного комітету України щодо діяльності іноземних суб'єктів господарювання

У межах своїх повноважень органи Комітету здійснюють контроль за діяльністю суб'єктів господарювання усіх форм власності, органів державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю в усіх галузях економіки України.

Згідно Закону України про Антимонопольний комітет - компетенція Комітету поширюється і на діяльність іноземних суб'єктів господарювання, якщо вона має місце на території України.

До іноземних суб'єктів господарської діяльності на території України застосовуються такі правові режими: національний; найбільшого сприяння; спеціальний.

Національний режим означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав і обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України. Такий режим застосовується до усіх видів господарської діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності,

Режим найбільшого сприяння означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають той обсяг прав, преференцій і пільг відносно мита, податків і зборів, яким користується або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави.

Спеціальний режим застосовується до територій спеціальних (вільних) економічних зон, а також у випадку встановлення якого-небудь спеціального режиму відповідно до міжнародних договорів за участю України.

Згідно зі ст.5 Закону про ЗЕД, господарська, у тому числі зовнішньоекономічна, діяльність іноземних суб'єктів господарської діяльності на території України регулюється законами України про порядок здійснення іноземними особами господарської діяльності на території України. У випадку, якщо зазначена діяльність пов'язана з іноземними інвестиціями, вона регулюється відповідними законами України. Режим, наданий іноземним суб'єктам, що здійснюють господарську діяльність на території України, диференціюється у відповідності зі ст. 7 Закону від 19.03.1996 р. “Про режим іноземного інвестування”. Для іноземних інвесторів на території України встановлений національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України і міжнародними договорами України. Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти з залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.

Звичайним є сполучення режимів. Наприклад, у відповідності зі ст.ЗО Угоди про партнерство і співробітництво з Європейським Союзом, Україна зобов'язалася надавати дочірнім компаніям і філіям компаній ЄС, створеним на її території, режим стосовно до їх діяльності не менш сприятливий, ніж той, який надається, відповідно, її власним компаніям або філіям або компаніям або філіям якої-небудь третьої країни, у залежності від того, який з режимів є більш сприятливим.

Список використаної літератури

1.Драган О. І. Конкурентоспроможність підприємства в умовах технологічної конкуренції: методологічний аспект. О. І. Драган // Економіка ринкових відносин.

3. Закон України „Про антимонопольний комітет України” від 26 листопада 1993 року, №3659-XII.

4. Довбуш Р. А. Управління конкурентоспро-можністю підприємств: підручник. Х.: Основа, 2003.

5. Дікань В. Л. Управління конкурентоспроможністю корпорацій в Європі: підручник. К.: Знання, 2004.

6. Антимонопольний комітет України у запитаннях і відповідях. К.: Книга, 1998.

7. Виноградський М. Д., Виноградська А. М., Шканова О. М. Менеджмент в організації: Навч. посіб. для студ. екон. спец. вузів. К.: Кондор, 2004.

8. Кардаш В. Я. Маркетингова товарна політика: Навч. посіб. К.: Вид-во КНЕУ, 1997.

Размещено на Allbest.ru