Поняття "ринок", його функції та види

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОНЯТТЯ «РИНОК», ЙОГО ФУНКЦІЇ ТА ВИДИ

На сьогодні є різні визначення сутності ринку. Усі вони акцентують увагу на тій чи іншій ознаці процесу обміну товарів, а тому не суперечать один одному. Ринок належить до складних, багатоаспектних утворень і жодне з коротких визначень не в змозі дати повне визначення сутності ринку, а тому виділимо головні його категорії.

В організаційному та історичному плані ринок - це публічне місце в тому чи іншому населеному пункті, простір (зона, територія), де товари виставляються на продаж і відбувається їх купівля-продаж або укладаються угоди між суб'єктами ринку.[12.с.173] В первісній формі - це ринок у селі. Але завдяки можливостям реклами цей простір може розширюватися на всі сфери, де можливий другий суттєвий елемент, а саме: зустріч не тільки пропозиції й попиту, а й водночас взаємна пропозиція і взаємний попит.

З точки зору суб'єктів і об'єктів ринок - це сукупність економічних відносин різних суб'єктів товарного господарства з приводу обміну продуктами праці або діяльності.[12.с.173]

Рис. 1.1. Сутність ринку

З позиції суспільного виробника ринок - це сфера обігу в загальній структурі виробництва, сфера реалізації вироблених товарів, сукупність актів купівлі-продажу, посередницька форма діяльності.[12.с.173]

Отже, ринок - це тісний взаємозв'язок і взаємодія багатьох людей, домашніх господарств, підприємств, галузей і видів виробництва.[12.с.174] Їхні ринкові зв'язки створюють єдине ціле, а тому ринкова економіка належить до типу органічних систем; сфера проявлення відносин між виробниками товарів та споживачами, вартістю та споживчою вартістю, тобто корисністю чи властивістю продукту (послуги) задовольняти будь-яку потребу людей. Іншими словами, ринок є процесом взаємодії продавців та покупців по продажу та покупці товарів на основі визначення їх цін та кількості (попиту та пропозиції).

Вперше детальний опис і аналіз вільного ринку зробив іспанський і перуанський юрист і економіст Хуан де Матьенсо в другій третині XVI століття. У своїй теорії суб'єктивної вартості він розрізняє елементи попиту та пропозиції всередині ринку. Матьенсо використовує термін «конкуренція», щоб описати суперництво всередині вільного ринку. Через це він визначає поняття публічних торгів.

Ринок представляє собою інструмент стихійного розподілу економічних ресурсів - робочої сили та засобів виробництва - між різними сферами застосування, в кінцевому висновку здійснюваного відносно побажання споживача.

В умовах досліджуваної форми господарювання ринкові зв'язки охоплюють усю систему та усі суб'єкти економічних відносин. У склад ринку входять також і підприємці, і робітники, що продають свою працю, і кінцеві споживачі, і власники позичкового капіталу, власники цінних паперів тощо.

Об'єкти ринку - матеріальні блага, фактори виробництва, ресурси, товари та послуги, з приводу яких суб'єкти ринку вступають у взаємодію, в ринкові відносини.[12.с.175]

Суб'єктами ринку виступають власники товарів, виробники послуг, власники грошей.[12.с.175]

Основних суб'єктів ринкового господарювання прийнято розподіляти на три групи: держава, домашнє господарство та бізнес.

Держава представлена, головним чином, різноманітними бюджетними організаціями. Які не мають за свою мету отримання прибутку, а реалізують функції державного регулювання економіки.

Домашнє господарство - основна структурна одиниця, яка функціонує в споживчій сфері економіки. Вона може складатися з одного або більше осіб. У рамках домашнього господарства споживаються кінцеві продукти сфери матеріального виробництва і сфери послуг. Домашні господарства є власниками та постачальниками факторів виробництва в ринковій економіці.

Бізнес - це ділове підприємство, яке функціонує з метою отримання доходу (прибутку). Воно передбачає вкладення у справу власного або позикового капіталу, дохід від якого витрачається не тільки на особисте споживання, а й для розширення виробничої діяльності. Бізнес є постачальником товарів і послуг у ринковому господарстві.

Основні характерні риси ринку можна звести до наступних:

- Наявність відокремлених товаровиробників, самостійно визначають методи і форми організації виробництва, обсяг, асортимент і якість продукції, що випускається; що вибирають постачальників і споживачів; визначаючих ціни; розподіляють залишковий прибуток; несучих майнову відповідальність за результати своєї діяльності.

- Вільне ціноутворення. Велика частина цін на ринку встановлюється стихійно, на основі законів попиту та пропозиції. Державний контроль за цінами дозволений тільки в обмеженій сфері (дитяче харчування, дієтичні продукти, товари першої необхідності).

- Конкуренція - основний двигун ринкових відносин, економічне змагання між різними товаровиробниками за вигідніші умови виробництва і збуту товарів, що спонукає їх орієнтуватися на попит.

Функції ринку визначаються завданнями, що перед ним стоять. Ринковий механізм покликаний знайти відповіді на три ключові питання: що, як і для кого виробляти? Для цього ринок виконує ряд функцій:

Рис.1.2. Функції ринку

ринок економічний товарний конкуренція

Функція інформаційна. Через постійно мінливі ціни, процентні ставки на кредит, ринок дає учасникам виробництва об'єктивну інформацію про суспільно необхідну кількість, асортимент і якість тих товарів і послуг, які поставляються на ринок. Це дозволяє кожному підприємству постійно звіряти власне виробництво з мінливими умовами ринку.

Функція посередницька. Економічно відокремлені виробники в умовах глибокого суспільного розподілу праці повинні знайти один одного і обмінятися результатами своєї діяльності. Без ринку практично неможливо визначити, наскільки взаємовигідний є той чи інший технологічний та економічний зв'язок між конкретними учасниками суспільного виробництва. У нормальній ринковій економіці з достатньо розвинутою конкуренцією споживач має можливість вибору оптимального постачальника. Водночас продавцю надається можливість вибрати найбільш відповідного покупця.

Функція ціно відтворююча. Вступники, зазвичай, на ринок «продукти та послуги» одного призначення містять неоднакову кількість матеріальних і трудових витрат. Але ринок визнає лише суспільно необхідні витрати, тільки їх згоден сплатити покупець. Отже, тут формується відображення суспільно необхідної вартості. Завдяки цьому встановлюється рухомий зв'язок між вартістю і ціною, чуйно реагує на зміни у виробництві, потребах, кон'юнктурі.

Функція регулююча - пов'язана з впливом ринку на всі сфери економіки, і, перш за все, на виробництво. Важливу роль у ринковому регулюванні має співвідношення попиту та пропозиції, істотно впливає на ціни. Зростає ціна - це сигнал до розширення виробництва, падає ціна - сигнал до його скорочення. У результаті стихійні дії підприємців призводять до встановлення оптимальних економічних пропорцій. Діє регулююча «невидима рука».

Функція сануюча. Ринок немислимий без конкуренції. За допомогою конкуренції ринок очищає суспільне виробництво від економічно нестійких, нежиттєздатних господарських одиниць і, навпаки, дає зелене світло більш заповзятливим. В результаті цього безупинно підвищується середній рівень стійкості всього господарства в цілому.

Головний мотив економічної поведінки людей в світі - отримання особистого доходу. Ринкова система виявилася найбільш пристосованою для поєднання особистих і суспільних економічних інтересів, які виражаються в перевагах ринкового господарювання:

- Ефективний розподіл ресурсів: ринок спрямовує ресурси на виробництво необхідних суспільству товарів;

- Можливість успішного функціонування за наявності обмеженої інформації: достатньо мати дані про ціну і витрати виробництва;

- Гнучкість, високу адаптивність до мінливих умов;

- Оптимальне використання результатів НТП. Товаровиробники йдуть на ризик, розробляють нові товари, вводять новітні технології, що дозволяє мати переваги перед конкурентами;

- Свободу споживачів і підприємців в господарському житті;

- Здатність задовольняти різноманітні потреби, підвищувати якість товарів і послуг.

Ринок має складну структуру і охоплює своїм впливом усі сфери народного господарства.

Економічна структура ринку визначається:

- функціонуючими в економіці формами власності (державна, приватна, колективна, змішана);

- структурою товаровиробників (державні, кооперативні, орендні, приватні підприємства, підприємства індивідуально - трудової діяльності), яка залежить від питомої ваги в народному господарстві тієї чи іншої форми функціонування господарюючих суб'єктів;

- особливостями сфери товарного обігу;

- рівнем приватизації та роздержавлення структурних підрозділів народного господарства;

- видами торгівлі.

Ці особливості накладають своєрідний відбиток на ринкову систему, яка за рахунок цих чинників (насамперед різноманіття форм власності та багато суб'єктності господарювання) набуває свої специфічні риси.

Розрізняють такі види ринків:

- Ринок продовольчих товарів, призначений для продажу продавцями і придбання покупцями продуктів харчування.

- Ринок промислових (непродовольчих) споживчих товарів, призначений для продажу великої групи товарів масового попиту тривалого або короткострокового користування, включаючи одяг, взуття, предмети галантереї та парфумерії, побутові товари, меблі, книги, ліки, окремі види будівельних матеріалів, інструменти, транспортні засоби особистого користування та інші товари аналогічного призначення.

- Ринок засобів виробництва, є ринок засобів і предметів праці. Це виключно великий ринок, в сферу дії потрапляють всі матеріально-технічні об'єкти, прямо або побічно використовуються у виробництві. Він підрозділяється на три види:

- Ринок нерухомості (купівля-продаж будівель, споруд, приміщень, що використовуються у виробничих цілях).

- Ринок машин (технологічного обладнання, приладів і апаратів виробничого призначення).

- Ринок сировини, матеріалів, енергії, напівфабрикатів, з яких і за допомогою яких виготовляється продукція.

- Фондовий ринок, або ринок цінних паперів (ринок фінансових активів), являє собою грошовий ринок, на якому одні фінансові засоби продаються в обмін на інші.

З одного боку, на такому ринку «сьогоднішні» гроші продаються і купуються в обмін на «завтрашні», тобто в кредит. З іншого боку, валюта однієї держави продається в обмін на валюту іншої - це валютний ринок. І нарешті цінні папери у вигляді акцій, облігацій, лотерейних білетів продаються і купуються за гроші. Місцезнаходження фінансового ринку - фондові біржі, банки, пункти продажу та купівлі цінних паперів, валюти.[7.с.195]

З урахуванням дотримання законності в економіці ринки поділяються на: легальні, офіційні, нелегальні, «тіньові».

Основні види ринків підрозділяються на різні суб-ринки, ринкові сегменти. Сегментація ринку являє собою поділ споживачів даного товару на окремі групи, що пред'являють до товару неоднакові вимоги. Сегмент ринку - це частина ринку, група споживачів, продуктів чи підприємств, що утворюються на основі певних загальних ознак. Сегментація може бути проведена різними шляхами з використанням різних факторів (ознак).

За структурою ринки можна поділити за такими критеріями:

1. За економічним призначенням об'єктів ринкових відносин:

- ринки предметів споживання і послуг;

- ринки засобів виробництва;

- ринки науково-технічних розробок;

- ринки цінних паперів;

- ринки робочої сили.

Формування таких ринків передбачає докорінну зміну всієї системи взаємодій підприємств; перехід до реалізації товарів на основі прямих зв'язків. Найважливішим інструментом такого ринку є створення ринкових структур у вигляді товарних і фондових бірж, спеціальних баз, комерційних центрів, системи підприємств оптової торгівлі.

2. Ринки можуть формуватися і з груп:

- ринки товарів виробничого призначення;

- ринки товарів народного споживання;

- ринки продовольчих товарів;

- ринки сировини і матеріалів і т. д.

3. Освіта ринків по просторовій ознаці являє собою ринки:

-внутрішньо-регіональні;

- міжрегіональні;

- республіканські;

- міжреспубліканські;

- міжнародні (світові).

Формування таких ринків особливо актуально в умовах придбання республіками державного суверенітету, укладення міжреспубліканських договорів.

4. За ступенем обмеження конкуренції розрізняють монопольний, олігопольний, міжгалузеві ринки.

5. За видами суб'єктів ринкових відносин ринки можуть підрозділятися на:

- ринки оптової торгівлі, коли в якості покупців і продавців виступають підприємства та організації;

- ринки роздрібної торгівлі, коли продавцями виступають підприємства та організації, а покупцями - окремі громадяни;

- ринки державних закупівель сільгосппродукції, коли покупцем виступає держава, а продавцями - безпосередні виробники сільськогосподарської продукції (агропідприємства, ферми).

Ринок обслуговує виробництво, обмін, розподіл і споживання. Для виробництва ринок поставляє необхідні ресурси і реалізує його продукцію, а також визначає попит на неї. Для обміну ринок є головним каналом збуту і закупівель товарів і послуг. Для розподілу він є тим механізмом, який визначає розміри доходів для власників ресурсів, що продаються на ринку. Для споживання ринок - це той канал, через який споживачу надходить основна частина необхідних йому споживчих благ. Нарешті, ринок - це те місце, де визначається ціна, що є головним індикатором ринкової економіки. [4.с.164]

Размещено на Allbest.ru