Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Кафедра економіки та бізнес-адміністрування

Курсова робота

з дисципліни

«Економіка та організація підприємницької діяльності»

на тему:

«Підприємство як організаційна структура підприємництва»

Студентки гр. Е-41/1у Шевельової Дарини Сергіївни

Перевірив Макарюк Олексій Васильович

Суми 2015



Зміст

• Вступ
• 1. ПІДПРИЄМСТВО В СИСТЕмі ГОСПОДАРЮВАННЯ
• 1.1 Підприємство та його основні ознаки
• 1.2 Правові основи функціонування підприємств в Україні
• 1.3 Основні функції підприємства
• 1.4 Цілі створення і функціонування підприємства
• 2. Класифікація підприємств
• 3. Господарські товариства
• Висновки
• Список використаної літератури


Вступ

Зміна командно-адміністративної моделі економіки ринковою моделлю призвело до виникнення в Україні специфічних суспільних відносин - підприємницьких. Їх сферою є процес здійснення економічно незалежним від держави суб'єктом - товаровиробником - діяльності, спрямованої на одержання прибутку в умовах конкуренції та вільного ціноутворення. Підприємницькі відносини складають серцевину ринкової економіки. А головною ланкою, первинним осередком цих відносин виступає підприємство. підприємство міжнародний правовий

Сьогодні з підприємництвом держава пов'язує надію на швидкі позитивні структурні зміни в економіці, вихід з економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ. Воно розглядається як провідна сила в подоланні негативних процесів в економіці та забезпеченні сталого позитивного розвитку суспільства, як одна із сфер забезпечення зайнятості населення, запобіганню безробіттю та створення нових робочих місць. Стабільність діяльності підприємств, досягнення конкурентних переваг, зміцнення позиції підприємства на ринку -- все це досягається впровадженням раціональної і виважено розробленої економічної політики суб'єктів господарювання. Саме тому особливої актуальності набуває проблема формування та управління економічною політикою підприємства.

Підприємство виступає важливим джерелом фінансового та організаційного забезпечення соціального захисту, вносить визначальний внесок у зменшення соціальної напруги і демократизації ринкових відносин. Саме підприємство своїми руками забезпечує свій рівень життя, воно є фундаментальною основою у формуванні середнього класу. Немаловажна роль підприємcтва полягає і в тому, що воно виступає інвестором вітчизняної економіки, а також сприяє розширенню експортних можливостей держави.

Отже, основною метою даної курсової роботи є, насамперед, вивчення підприємства, його основних ознак та функцій, розкриття організаційно-правових форм підприємств, а також аналіз розвитку цих підприємств і їх перспективи в сучасній Україні.



1. ПІДПРИЄМСТВО В СИСТЕмі ГОСПОДАРЮВАННЯ

1.1 Підприємство та його основні ознаки

На всіх етапах розвитку економіки основною її ланкою є саме підприємство. На підприємстві безпосередньо поєднуються різні фактори виробництва для створення матеріальних благ та надання послуг, реалізуються особисті та колективні інтереси.

Упорядкована сукупність підприємств та їх об'єднань утворює економічну систему країни. Кінцева мета економічної діяльності підприємств полягає в розв'язанні суперечності між постійно зростаючими потребами суспільства та обмеженими ресурсами.

Діяльність підприємств, яка пов'язана із задоволенням потреб кожної людини, підлягає впливу багатьох факторів і охоплює широкий спектр питань організаційно-технологічного, економічного та фінансового характеру, які потребують повсякденного вирішення.

Діяльність підприємств дуже різноманітна. Оскільки будь-яке підприємство так чи інакше пов'язане з основними фазами відтворювального циклу -- виробництвом продукції і послуг, обміном і розподілом товарів, їх споживанням, то можна виділити такі види діяльності підприємства: виробничу, комерційну, фінансову, консалтингову. Кожен з названих видів діяльності підприємства, з одного боку, є відносно самостійним, а з іншого -- вони взаємно переплітаються, доповнюючи один одного.

Однак мета і характер діяльності підприємств різні. За цією ознакою всі підприємства та організації можна розподілити на дві групи: комерційні і непідприємницькі (некомерційні).

Комерційна організація (ділове підприємництво) -- юридична особа, основна мета якої -- одержання прибутку і його розподіл між засновниками (фізичними і юридичними особами). Комерційними організаціями є:

-- господарські товариства;

-- виробничі кооперативи;

-- державні чи муніципальні унітарні підприємства.

Некомерційна організація -- юридична особа, для якої одержання прибутку і його розподіл між засновниками не ставиться за основу мету, одержуваний прибуток використовується для саморозвитку, досягнення статутних цілей організації. До них належать:

-- споживчі кооперативи;

-- релігійні організації;

-- благодійні та інші фонди;

-- громадські організації;

-- асоціації і союзи, утворенні комерційними і некомерційними

організаціями;

-- установи, що цілком самофінансуються.

Організації з підприємницьким характером діяльності являють собою підприємства.

Згідно з Господарським кодексом України, підприємство -- самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних і особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності.

Суб'єктами господарювання є:

-- господарські організації -- юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

-- громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

-- філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Підприємства мають такі ознаки:

-- виробничо-технічна єдність (спільність продукції, що виготовляється,

процесів її виробництва, певний склад виробничих фондів, єдина технічна політика, спільність допоміжного і обслуговуючого господарства);

-- організаційно-соціальна єдність (наявність єдиного трудового колективу, керівника та адміністрації підприємства, наділення підприємства правами і реквізитами юридичної особи);

-- фінансово-економічна самостійність (можливість самостійно визначити напрями економічного розвитку, склад, обсяги продукції, що випускається, напрями розподілу прибутку підприємства, форми і розміри матеріального стимулювання, спільність системи планування та обліку).

Повний перелік ознак наведено на рис. 1.1.1.

За допомогою цих ознак уніфіковано визначається правове становище підприємств усіх форм власності і галузей народного господарства.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Підприємство має необхідне для господарюючого суб'єкта майно - основні і оборотні кошти, інші цінності, якими воно володіє, користується і розпоряджається на певному правовому титулі (на праві власності, повного господарського відання чи оперативного управління). Це майно юридичне відмежоване, як правило, від майна власника підприємства і закріплене за підприємством як суб'єктом права. Основні і оборотні кошти перебувають на самостійному бухгалтерському балансі, гроші - на поточному рахунку підприємства в банку.



Рис. 1.1.1 Ознаки підприємства

1.2 Правові основи функціонування підприємств в Україні

Основними правовими актами, які регулюють діяльність підприємств, є: Господарський кодекс Україні від 16.01.2003 року № 436-IV, Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV, статут підприємства, Генеральна тарифна угода, колективний договір, Класифікація організаційно-правових форм господарювання, затверджена наказом Державного комітету України по стандартизації та інші правові документи, що регулюють окремі напрями діяльності підприємства.

Господарський кодекс України регламентує порядок створення, реєстрації, ліквідації і реорганізації підприємств; розкриває загальні принципи управління підприємством і самоврядуванням трудового колективу; розглядає механізм формування і використання майна підприємств; визначає види господарської, економічної і соціальної діяльності підприємств; фіксує права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності; регулює відносини з іншими господарюючими суб'єктами та державою.

Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Окремими видами діяльності підприємство може займатися тільки на підставі спеціального дозволу (ліцензії).

Підприємство діє на основі статуту. Статут підприємства -- це зібрання обов'язкових правил, що регулюють його взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання, а також індивідуальну діяльність. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств -- власником майна за участю трудового колективу.

У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборчих органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

У найменуванні підприємства визначаються його назва (завод, фабрика, майстерня та ін.) і вид (індивідуальне, сімейне, приватне, колективне, державне) тощо.

До статуту можуть включатися положення, пов'язані з особливостями діяльності підприємства: про трудові відносини, що виникають на підставі членства; про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства; про знаки для товарів і послуг та ін.

У статуті підприємства визначається орган, який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та інше).

Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

Колективний договір повинен укладатися на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом і не може суперечити чинному законодавству України.

Колективний договір -- це угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією або власником, яка щорічно переглядається і регулює їх виробничі, економічні і трудові відносини.

Колективним договором регулюються виробничі, трудові і економічні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства, питання охорони праці, соціального розвитку, участі працівників у використанні прибутку підприємства, якщо останнє передбачене статутом підприємства.

Господарський кодекс України, статут, колективний договір регламентують трудові доходи працівника підприємства. В них підкреслюється, що власник або уповноважений ним орган установлює фонд оплати праці на умовах, визначених колективним договором (угодою).

Підприємства мають діяти і господарювати в межах законодавства, що регулює усі напрями їхньої діяльності.



1.3 Основні функції підприємства

Головні принципи діяльності підприємств втілюються в основних їх функціях. Якщо пригадати основну мету економіки, економічної системи, то можна дійти висновку, що підприємство як основна ланка народного господарства і покликане реалізувати цю мету, тобто випускати максимально можливу кількість товарів і послуг за мінімальних витрат для задоволення суспільних потреб. Для реалізації цієї мети підприємство повинно виконувати певні функції. Розглянемо, який критерій треба покласти в основу класифікації функцій. Найлогічніше таку класифікацію органічно пов'язати зі структурою економічних відносин й доповнити основними аспектами власності. Оскільки в системі економічних відносин розрізняють техніко-економічні, організаційно-економічні та виробничі відносини (відносини економічної власності), то відповідні функції повинні виконувати і підприємства.

Техніко-економічна функція передбачає запровадження нової техніки і технології, впровадження досягнень науки у виробництва, придбання якісних комплектуючих виробів та предметів праці, наймання або підготовку робочої сили відповідної якості, раціоналізацію виробничих процесів тощо.

Організаційно-економічна функція означає управління процесами виробництва та збуту товарів, раціональну організацію праці найманих працівників (або асоційованих працівників на підприємствах трудової колективної власності) шляхом впровадження прогресивних форм та методів праці, укладання контрактів, вивчення ринку та ін. Ця функція є реалізацією таких форм організаційно-економічних відносин, як менеджмент і маркетинг.

Функція реалізації відносин економічної власності передбачає управління власністю, контроль за процесом ціноутворення, розподілом доходів, випуском акцій та їх продажем, залученням зовнішніх джерел фінансування тощо.

Якщо ці функції доповнити аналізом функцій, які впливають з основних аспектів власності, то слід вирізнити правову, соціальну, психологічну та інші функції.

Так, виходячи з правового аспекту власності, підприємство через союзи підприємців повинно впливати на удосконалення законодавства, економічну політику держави.

Щодо соціального аспекту власності, підприємство має створювати належні умови для підвищення загальноосвітнього рівня працівників, охорони їх здоров'я, надавати допомогу працівникам та членам їх сімей, організовувати відпочинок тощо.

Психологічний аспект власності передбачає створення належного психологічного клімату, формування у працівників почуття господаря, ставлення до власності підприємства як до своєї, набуття рис колективізму. У цьому відношенні взірцем є Японія: японець, знайомлячись, називає не своє прізвище, а фірму, на якій він працює. Виходячи з національного аспекту власності, підприємство у своїй зовнішньоекономічній діяльності повинно піклуватися про інтереси своєї країни.

Крім зазначених функцій, які виконує підприємство у межах національної економіки, є зовнішньоекономічні функції. Підприємство бере участь у міжнародному обміні товарів, спільному з іноземними партнерами виробництві, будівництві, науково-технічному співробітництві.

1.4 Цілі створення і функціонування підприємства

Головну мету підприємства прийнято називати місією. Існує широке та вузьке розуміння місії. У широкому розумінні місія -- це філософія і призначення, сенс існування організації. У вузькому розумінні -- це сформульоване твердження відносно того, для чого, з якої причини існує організація.

Якщо місія задає загальні орієнтири, напрями функціонування підприємства, то конкретний кінцевий стан, до якого в кожний момент часу прагне підприємство, фіксується у вигляді цілей. Цілі -- це конкретний стан окремих характеристик підприємства, досягнення яких є для нього бажаним і на досягнення яких спрямована його діяльність. Класифікацію цілей наведено на рис. 1.4.1--1.4.2.

Рис. 1.4.1 Класифікація цілей підприємницької діяльності за ступенем їхньої пріоритетності

Рис. 1.4.2 Класифікація цілей підприємницької діяльності залежно від строку їхнього досягнення

Отже, до цілей підприємницької діяльності відноситься кінцева мета, що спрямована на одержання прибутку, та проміжні цілі, що включають в себе підвищення іміджу фірми, обслуговування певного сегменту ринку, зміцнення позицій на ринку, повне задоволення споживчого попиту в товарах та послугах та інші цілі.

Цілі підприємницької діяльності відображаються в бізнес-плані, засновницьких документах, поточних планах, рекламних заходах та ін.

Ще недавно основною метою підприємства вважалося задоволення суспільних потреб. Чи можна сьогодні в умовах ринку відкинути і виключити цю ціль і вважати, що єдина ціль -- отримання прибутку? Вважаємо, що ні. Тому що ціль діяльності підприємства -- задоволення суспільних потреб і отримання прибутку. Дійсно, основна ціль підприємництва -- це отримання прибутку,

але не якою завгодно ціною. Цивілізовані ринкові відносини потребують обґрунтованого поєднання обох цілей. З одного боку, бізнес -- це економічна діяльність, яка проводиться за рахунок власних або запозичених коштів на свій ризик і під свою відповідальність з головною метою отримання прибутку і розвитком власного діла. З іншого боку, розвиток бізнесу в умовах ринку сприяє насиченості споживчого ринку товарами і послугами, активізує структурну перебудову економіки, стимулює впровадження науково-технічних досягнень, сприяє всілякому підвищенню ефективності виробництва.

Створюючи підприємство, будь-який підприємець повинен мати перед собою чітку та ясну ціль, яка повинна бути підкріплена системою отримання замовлень на свою продукцію та послуги. Обсяг випуску продукції або надання послуг, який планується, має бути забезпечений усіма необхідними матеріальними ресурсами. Треба також продумати можливість постійного поповнення свого капіталу. Всі ці питання необхідно відобразити в бізнес-плані підприємства. Крім того, підприємцю необхідно знайти надійних партнерів і соратників. Потрібно бути готовим до конкурентної боротьби. Для цього необхідно бути компетентним у обраній сфері діяльності, володіти необхідними рисами характеру: цілеспрямованістю, завзятістю, готовністю до невдач, спроможністю вчитися і робити висновки зі своїх помилок.

Підприємець повинен уміти організовувати логістичну діяльність, підтримувати неформальні зв'язки й офіційні відношення як з постачальниками сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, так і зі споживачами продукції та замовниками.

Головні напрямки діяльності підприємства:

-- наукова організація виробництва;

-- наукова організація праці;

-- наукова організація управління.

Наукова організація виробництва -- це створення оптимальної техніко-технологічної системи на підприємстві. Під цим мається на увазі надійно і ефективно функціонуючі виробниче устаткування і технологія, а також упорядковані техніко-організаційні взаємозв`язки працівників.

Наукова організація праці (НОП) -- потребує побудови нормальних відносин у колективі. Вона включає систему заходів зі створення умов для високопродуктивної, ефективної і творчої праці.

Наукова організація управління -- це управління, яке спирається на наукову організацію праці, системний аналіз науково обґрунтованих методів прийняття рішень.



2. Класифікація підприємств

Достатньо повна класифікація підприємств має бути забезпечена за

умови використання ознак, що наведені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Одноосібне володіння (індивідуальна приватна фірма) -- це фірма, яка належить одній особі. У ній можуть працювати найняті працівники.

Переваги одноосібного володіння:

-- легкість заснування та ліквідації;

-- особистий контроль за фірмою, повна свобода дії та рішень;

-- можливість одержувати задоволення, працюючи на самого себе;

-- податкові пільги;

-- конфіденційність (плани, звіти, стратегії, клієнтура, ноу-хау та ін.);

-- можливість індивідуально присвоювати увесь прибуток.

Недоліки одноосібного володіння:

-- необмежена відповідальність власника;

-- обмеженість фінансових ресурсів;

-- труднощі при спробі одержати кредит під низькі відсотки;

-- недостатність менеджерських здібностей, кваліфікацій, практичних навичок;

-- строк функціонування одноосібного володіння залежить від волі, рішення однієї особи (власника) або тривалості його життя.

Товариство (партнерство) -- це узаконене добровільне об'єднання двох або більш осіб, які виступають як співвласники фірми та здійснюють управління нею з метою одержання прибутку.

Переваги товариства:

-- простота створення;

-- можливість об'єднати практичні навички і здібності, матеріальні ресурси для ведення спільного бізнесу;

-- розширення джерел фінансування і кредитування;

-- право юридичної особи;

-- можливість розгорнути більш перспективну справу;

-- податкові пільги;

-- можливість продовжувати бізнес незалежно від зміни власників.

Недоліки товариства:

-- необмежена відповідальність головних партнерів (засновників);

-- імовірність особистих конфліктів між партнерами (членами фірми);

-- недостатньо чітке розмежування відповідальності партнерів в

управлінні;

-- потенційна загроза конкуренції між найнятими робітниками за

статус партнера.

Об'єднання підприємств -- здійснюється, як правило, на добровільних засадах та передбачає об'єднання виробничної, комерційної або іншої діяльності.

Переваги об'єднання підприємств:

-- розширення капіталу, матеріальної бази, джерел постачання сировини, матеріалів або готової продукції;

-- можливість зниження витрат виробництва;

-- підвищення конкурентоспроможності;

-- одержання «менеджерського таланту» іншого підприємства;

-- розширення ринку;

-- зниження ступеня господарського ризику;

-- можливості більш раціональних капіталовкладень;

-- об'єднання фінансових ресурсів на науково-дослідні роботи та подальший розвиток;

-- можливості більш раціонального продажу та розподілу продукції;

-- придбання цінних промислових ноу-хау, репутації торгової марки іншого підприємства.

Недоліки об'єднання підприємств:

-- втрата гнучкості;

-- ускладнення організаційної структури;

-- можливості втрати торгової марки, назви підприємства, репутації, клієнтури, виробничих секретів;

-- імовірність конфліктів та суперечностей у внутрішній структурі створюваного об'єднання;

-- можливості тимчасового припинення виробничого процесу.

В Україні залежно від форм власності можуть діяти підприємства таких видів (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Класифікація підприємств залежно від форм власності

Індивідуальне підприємство -- це підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи та виключно її праці.

Сімейне підприємство -- це підприємство, засноване на власності та праці громадян України -- членів однієї сім'ї, які проживають разом.

Особливості сімейного підприємства:

-- учасники несуть відповідальність усім капіталом та особистим майном;

-- не виникає проблем з розподілом прибутку;

-- можливість використання кооперації праці, поєднання різних професій у веденні бізнесу;

-- повна довіра в стосунках між учасниками сімейного підприємства, гарантія забезпечення конфіденційності інформації;

-- готовність працювати напружено з тривалим робочим часом;

-- можливості одержати спадкоємцям «сімейних секретів» у технології виготовлення продукції.

Приватне підприємство -- це підприємство, засноване на власності окремого громадянина України, з правом найму робочої сили.

Колективне підприємство -- це підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативну, іншого статутного товариства, громадськості та релігійної організації.

Державне комунальне підприємство -- це підприємство, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць.

Державне підприємство -- це підприємство, засноване на загальнодержавній власності.

Спільне підприємство -- це підприємство, засноване на базі об'єднання майна різних власників (змішана форма власності).

Серед замовників спільного підприємства можуть бути юридичні особи і громадяни України та інших держав.

Іноземне підприємство -- це підприємство, засноване на власності юридичних осіб і громадян інших держав.



3. Господарські товариства

Господарські товариства -- це підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Розглянемо права та обов'язки учасників господарського товариства.

Права:

-- участь в управлінні справами товариства;

-- участь у розподілі прибутку товариства та одержання його частки (дивідендів);

-- одержувати інформацію про діяльність товариства, ознайомитися з його документацією (річні баланси, звіти, протоколи зборів та ін.);

-- вийти в установленому порядку з товариства;

-- інші права.

Обов'язки:

-- додержуватись установчих документів і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;

-- вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі та порядку, передбаченими установчими документами;

-- не розголошувати комерційної таємниці та конфіденційної інформації про діяльність товариства;

-- інші обов'язки.

Загальні особливості господарських товариств:

-- є юридичними особами;

-- можуть набувати майнових та немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді, арбітражному суді від свого імені;

-- засновниками та учасниками товариств можуть бути юридичні особи і громадяни України та інших держав;

-- можуть відкривати розрахунковий та інші рахунки в банках, укладати угоди після їхньої реєстрації;

-- мають право створювати на території України та за її межами філії, дочірні підприємства;

-- є власниками майна засновників, виробленої продукції, одержаних доходів;

-- мають право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду;

-- створюється резервний (страховий) фонд у розмірі не менше ніж 25 % статутного фонду.

Вкладами засновників та учасників господарського товариства можуть бути:

-- грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті;

-- будинки, споруди, обладнання;

-- готова продукція;

-- інші матеріальні цінності;

-- цінні папери;

-- інтелектуальні ресурси (ноу-хау, право на інтелектуальну власність);

-- майнові права;

-- інші вклади.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти та кошти, одержані в кредит та під заставу.

Види господарських товариств в Україні:

-- акціонерне товариство;

-- товариство з обмеженою відповідальністю;

-- товариство з додатковою відповідальністю;

-- повне товариство;

-- командитне товариство;

-- довірче товариство.

Акціонерне товариство -- це товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості.

Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. Види акціонерних товариств: відкрите акціонерне товариство, закрите акціонерне товариство.

Відкрите акціонерне товариство -- це акціонерне товариство, акції якого можуть поширюватися шляхом відкритої передплати та купівлі-продажу на біржах.

Закрите акціонерне товариство -- це акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом відкритої передплати, купуватися та продаватися на біржі.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні:

-- повідомити про наміри створити акціонерне товариство;

-- здійснити передплату на акції;

-- провести установчі збори;

-- здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства.

Особливості створення відкритого акціонерного товариства:

-- відкрита підписка на акції організовується засновниками;

-- засновники зобов'язані бути власниками акції на суму не менше ніж 25 % статутного фонду;

-- строк відкритої підписки не може перевищувати 6 місяців;

-- акціонерне товариство вважається заснованим, якщо вдалося охопити передплатою не менше як 60 % акцій;

У закритому акціонерному товаристві засновники повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше як 50 % номінальної вартості акцій.

Рішення про створення акціонерного товариства, затвердження його статуту, обрання органів управління і контролю та ряд інших організаційних питань приймаються на установчих зборах.

Товариство з обмеженою відповідальністю -- це товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Особливості товариства з обмеженою відповідальністю:

-- учасники несуть відповідальність у межах їхніх вкладів;

-- до моменту реєстрації товариства йому виплачується вартість частини

майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, а також належна йому;

-- при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, а також належна йому частка прибутку.

Товариство з додатковою відповідальністю -- це товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів.

Учасники такого товариства відповідають за його борги своїми внесками до статутного фонду, а за недостатності цих сум -- додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

Повне товариство -- це товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Відповідальність учасників за борги повного товариства:

-- учасник відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства;

-- якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявність майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство в недостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном.

Командитне товариство -- це товариство, яке включає поряд з одним або декількома учасниками, які несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, також одного або більше учасників (вкладників), відповідальність яких обмежується їхнім вкладом у майно товариства.

Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 % майна товариства.

На момент реєстрації командитного товариства кожний із вкладників повинен внести не менше ніж 25 % свого внеску.

Якщо вкладник укладає угоду від імені і в інтересах командитного товариства без відповідних повноважень, то:

-- він разом з учасниками з повною відповідальністю відповідає за

угодою перед кредиторами усім своїм майном (у разі схвалення дій

вкладника командитним товариством);

-- він відповідає самостійно усім своїм майном (якщо схвалення

на цю угоду не буде одержано).

Довірче товариство -- це товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників.

Довіритель майна -- це юридична особа або громадянин, які передають довірчому товариству повноваження власника належного їм майна відповідно до умов укладеного між ними договору.

Довірителі можуть передавати довірчому товариству кошти, цінні папери, документи, які засвідчують право власності довірителя.

Особливості створення довірчого товариства:

-- статутний фонд формується виключно за рахунок коштів та цінних паперів учасників;

-- установчий договір має передбачати обов'язки перед комерційним банком та довірителями майна, перелік довірчих операцій;

-- до моменту реєстрації довірчого товариства кожен з його засновників зобов'язаний внести на тимчасовий рахунок не менш як 50 % від вказаного в установчих документах розміру його вкладу до статутного фонду.

-- учасники відповідають по його зобов'язаннях своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум -- додатково належним їм майном у п'ятикратному розмірі до внеску кожного учасника;

-- стосунки між довірчим товариством і комерційним банком визначаються договором;

-- довірче товариство має розрахунковий рахунок, який відкривається комерційним банком, що обслуговує здійснення довірчих операцій.

Довірчі операції -- це послуги, які довірче товариство надає довірителям майна.

Довірче товариство може здійснювати такі довірчі операції:

-- розпорядження майном;

-- агентські послуги;

-- здійснення операцій, пов'язаних з розміщенням приватизаційних паперів;

-- управління голосуючими акціями, переданими довірчому товариству шляхом участі в загальних зборах акціонерного товариства.

Механізм управління товариствами наведено в табл. 3.1.



Таблиця 3.1

Підприємство з іноземними інвестиціями -- це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше як 10 %.

Підприємство набирає статус підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції.

Щодо ознаки технологічної і територіальної цілісності, то такою цілісністю володіють материнські (головні) підприємства або фірми.

Особливостями їхньої діяльності є те, що вони контролюють інші фірми. В залежності від розміру капіталу, що належить материнській (головній) фірмі, а також правового статусу та ступеня підпорядкованості підприємства, які знаходяться у сфері впливу головної фірми, їх поділяють на дочірні і асоційовані філії.

Дочірнє підприємство (компанія) -- юридично самостійне організаційне утворення, що здійснює комерційні операції і складає звітний баланс; проте материнська фірма суворо контролює діяльність усіх своїх дочірніх компаній, оскільки володіє контрольним пакетом їхніх акцій.

Асоційоване підприємство є самостійним; воно не знаходиться під контролем фірми, яка володіє його акціями. На відміну від дочірніх і асоційованих підприємств, філія не користується юридичною і господарською самостійністю, не має власного статуту та балансу, діє від імені і за дорученням головного підприємства, має однакову з ним назву.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

З метою запровадження спрощеної системи оподаткування до суб'єктів малого підприємництва відносять:

-- юридичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких за рік середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн гривень;

-- фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в трудових відносинах із якими, разом із членами їхніх сімей, протягом року перебуває не більш як 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.



Висновки

Одні з важливих і актуальних питань економіки на сучасному етапі є питання пов'язані з діяльністю підприємства. Оскільки підприємство є первинною ланкою суспільного поділу праці і основною ланкою народного господарства, на ньому відбувається створення предметів споживання і засобів виробництва, воно задовольняє потреби ринку і споживача у товарах. Тому на даному етапі без підприємства не можна обійтися ні у виробництві, ні у торгівлі, ні в сфері послуг, ні в фінансово-кредитній чи страховій діяльності.

Питання тільки в тому якої форми власності, форми господарювання, розміру є дане підприємство.

Таким чином, у даній курсовій роботі було розглянуто основні організаційно-правові форми підприємства, а також було наведені основні поняття та класифікація підприємств згідно до чинного законодавства України.

Головні принципи діяльності підприємств втілюються в основних їх функціях. Згідно з метою підприємства існують головні функції такі як техніко-економічна, організаційно-економічна, функція реалізації відносин економічної власності. Залежно від функцій підприємства, значною мірою формуються і функції підприємця.

Також, залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік, підприємства можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств.

Упорядкована сукупність підприємств та їх об'єднань утворює економічну систему країни. Кінцева мета економічної діяльності підприємств полягає в розв'язанні суперечності між постійно зростаючими потребами суспільства та обмеженими ресурсами.



Список використаної літератури

1. Основи економічної теорії: Навчальний посібник/ В. О. Білик, О. І. Гойчук, М. М. Гузик та ін.; За ред. В. О. Білика, П. Т. Саблука. - К.: Інститут аграрної економіки, 1999. - 466 с.

2. Основи економічної теорії: Навч. посібник/ Авт. кол.: В'ячеслав Алєксєєв, Ольга Андрусь, Марина Вербицька та ін.; За заг. ред. Петра Круша, Валентини Депутат, Світлани Тульчинської,. - К.: Каравела, 2007. - 447 с.

3. Основи економічної теорії: Підручник/ В. Г. Федоренко, Ю. М. Ніколенко, О. М. Діденко и др.; За наук. ред. В. Г. Федоренка; М-во освіти і науки України. - К.: Алерта, 2005. - 510 с.

4. Іванілов О.С. Економіка підприємства: підручник / О.С. Іванілов. - К.: «Центр учбової літератури», 2009. - 725.

5. Бойчик І. М. Економіка підприємства: Навч. посібник. -- К.: Атіка, 2004. -- 480 с.

6. Горфинкель В. Я. Экономика предприятия: Учебник. -- 3-е изд. -- М.: ЮНИТИ, 2003. -- 742 с.

7. Грузинов В. П. Экономика предприятия (предпринимательская): Учебник. -- М., 2002.

8. Економіка підприємства. Підручник / За ред. С. Ф. Покропивного. -- 2- ге вид., пер. та доп. -- К., 2002.

9. Економіка підприємства: Навч. посібник / За ред. А. В. Шегди. -- К.: Знання, 2005. -- 431 с.

10. Гой І.В. Організація підприємницької діяльності: навчально-методичний посібник / Гой І. В., Смелянська Т. П. - Хмельницький, 2004.

Размещено на Allbest.ru

...