Функціонування фінансів у Республіці Білорусь

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Розкриття теоретичних основ функціонування фінансів у Республіці Білорусь

2. Аналіз функціонування бюджетної системи Республіки Білорусь

3. Характеристика системи соціального страхування в Республіці Білорусь

4. Аналіз функціонування фондового ринку Республіки Білорусь

Список використаної літератури

1. Розкриття теоретичних основ функціонування фінансів у Республіці Білорусь

Здобувши після розпаду СРСР державний суверенітет, Республіка Білорусь опинилась наодинці з надзвичайно складними проблемами: найбільші підприємства працювали 2-3 дні на тиждень, середня заробітна плата становила менше 20дол. США на місяць, пенсіонери по півроку не отримували пенсії, була багатомісячна заборгованість заробітної плати, ціни зростали дуже високими темпами, що призвело до швидкого знецінення білоруського карбованця, надмірного навантаження на бюджет.

Перший проект бюджету республіки на 1991 р. був складений ще до визнання її суверенітету і тому передбачав взаємозв'язок із союзним бюджетом через відрахування частини податку на прибуток (22 %) підприємств республіканського і союзного значення, податку з продажу (30 %). У ньому знайшли відображення й інші взаємні розрахунки з відрахування коштів із союзного бюджету до бюджету республіки.

Вже за перший рік існування незалежної держави бюджет Республіки Білорусь отримав нове призначення - відбулися деякі зміни в його структурі, змісті доходів і витрат. Головним призначенням бюджету стало забезпечення функцій держави, яка почала набувати справжнього суверенітету і поступово зосереджувати у своєму розпорядженні основну частину економічного потенціалу республіки. Це дало змогу дещо розширити прибуткову базу бюджету, оскільки повністю почали зараховуватися в Державну скарбницю Білорусі такі великі надходження, як податок з обігу і подохідний податок з населення. Вперше в бюджеті республіки з'явились такі доходи, як надзвичайний податок для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АБС, кошти від викупу, акціонування, реалізації державної власності, доходи від зовнішньоекономічної діяльності. До бюджету почала також надходити частина ресурсів державного соціального страхування у зв'язку з зменшенням тарифів з 37 до 26 %. Однак незважаючи на суттєве збільшення доходів бюджету Білорусі (більше ніж в 2 рази порівняно з 1990 р.), їх не вистачило, щоб покрити всезростаючі витрати. Вперше за останні 36 років офіційно було заплановано дефіцит бюджету республіки в сумі 3,7 млрд крб, що становило приблизно 11,6 % всіх витрат.

У 1991 р. спостерігалося особливо швидке зростання витрат на утримання правоохоронних органів і апарату управління (майже в 3 рази порівняно з 1990 р.). Це стало наслідком збільшення чисельності відповідних працівників, утворення нових структур, комітетів, а також переведенням багатьох із них з союзного в республіканське підпорядкування. Разом з тим витрати на соціально-культурні заходи зростали повільніше, ніж весь обсяг бюджету. їх частка у витратній частині бюджету фіксувалася приблизно на рівні 26,6 %, але якщо врахувати і асигнування на соціальний захист населення (виплати на індексацію заробітної плати, стипендій, пенсій, цільових компенсацій, відшкодування різниці в цінах на окремі товари), то вона перевищувала половину всіх бюджетних ресурсів відповідного року.

Отже, перший бюджет суверенної країни Республіки Білорусь характеризувався такими особливостями:

- самостійністю бюджету, який повністю базувався на мобілізованих на території республіки податках і неподаткових надходженнях;

- посиленням соціальної спрямованості бюджету (збільшення соціальних асигнувань);

- запровадженням ряду фондів і резервів попередження диспропорцій в господарстві, фінансування неврахованих у бюджеті витрат, спричинених переходом до ринкових відносин.

Суттєвіші зміни в структурі і змісті бюджету Республіки Білорусь відбулися вже в наступні роки у зв'язку з створенням нової податкової системи Республіки і введенням багатьох інших законодавчих актів, що регулюють економічні, в тому числі й фінансові відносини.

На відміну від більшості країн СНД, які не змогли визначити свої бюджети на 1992 і 1993 рр., Білорусь до початку кожного року розробляла проект свого основного фінансового плану і затверджувала його вищим органом влади. Протягом року цей план постійно коригувався, зважаючи на конкретну економічну ситуацію. Не випадково обсяг бюджету за ці роки збільшувався небаченими темпами: порівняно з попереднім роком у 1992 р. він збільшився в 2,5 раза, в 1993 р. - більш ніж у 4,4 раза, а в 1994 р. - в 4 рази порівняно з попереднім роком. Це стало результатом інфляції, розширених функцій білоруської держави і її загальнодержавних витрат.

На початку XXI ст. відбулися деякі зміни у формуванні дохідної частини Державного бюджету Республіки Білорусь. В 2001 р., згідно зі ст. 4 Закону про бюджет Республіки Білорусь на 2001 р., доходи республіканського бюджету формувалися за рахунок:

- ПДВ і акцизів на товари (роботи, послуги), що ввозилися на митну територію Республіки Білорусь (20 %, 10 %);

- ПДВ на товари (роботи, послуги), що вироблялися на території Республіки Білорусь (за винятком відрахувань, що передавалися до бюджетів областей і м. Мінська): Бресткої - 66 %, Вітебської - 47, Гомельської - 42, Гродненської - 58, Мінської - 56, Могильовської- 61, м. Мінська - 25 %;

- акцизів на окремі товари з спирту з харчової сировини, горілку, лікеро-горілчані вироби і спиртовмісні розчини (за винятком відрахувань, що передавалися до бюджетів областей і м. Мінська) - 40 %;

- податків на доходи і прибуток юридичних осіб (окрім відрахувань, що передавалися до бюджетів областей і м. Мінська): Брестської - 60 %, Вітебської - 44, Гомельської - 33, Гродненської - 43, Мінської - 39, Могильовської - 41 та м. Мінська - 25 %;

- єдиного податку для виробників сільськогосподарської продукції (за винятком відрахувань, що передавалися до бюджетів областей і м. Мінська) - 70 %;

- податку на гральний бізнес (крім відрахувань" що передавалися в бюджети областей і м. Мінська) - 50 %;

- надзвичайного податку для ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АБС - 4 %;

- доходів від зовнішньої торгівлі і зовнішньоекономічних операцій - 12 %;

- доходів вільних економічних зон (податок на прибуток - 15 %, ПДВ - 10 %, податок на дохід - 15 %);

- інших обов'язкових платежів і інших надходжень. Також у доходи республіканського бюджету включалися кошти державних цільових бюджетних фондів:

- республіканського фонду підтримки виробників сільськогосподарської продукції" продовольства і аграрної науки (1,5 % від виручки);

- державного фонду сприяння зайнятості (1 %, 0,5 % - для сільськогосподарських виробників);

- республіканського дорожнього фонду - 40 %;

- республіканського фонду охорони природи - 10 %;

- республіканського фонду "Енергозбереження" - 15 %;

- гарантійного фонду -10 %.

Всі доходи республіканського бюджету можна поділити на такі групи:

- поточні доходи;

- капітальні доходи;

- доходи від зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД);

- доходи державних цільових бюджетних фондів. Кожна група в свою чергу має кілька підгруп. Згідно зі ст. 10

Закону про бюджет Республіки Білорусь на 2001 р. ради депутатів обласного і базового територіального рівня в 2001р. могли вводити на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць власні податки і збори (ставки податків і зборів місцеві органи влади встановлюють самостійно, але не більше 5 %).

У 2001р. у дохід республіканського бюджету повністю надходили кошти (зокрема іноземні), отримані державними органами (з деякими винятками, вказаними у Законі про бюджет Республіки Білорусь на 2001 р., ст. 34).

Порядок формування доходів бюджету регулюється здебільшого Законом про бюджет Республіки Білорусь. З урахуванням практики, що склалася, цим Законом визначаються питання формування на республіканському і місцевому рівнях цільових бюджетних фондів, перелік і порядок введення місцевих податків і зборів.

Зростання ролі бюджету в регулюванні відтворювальних процесів супроводжується бюджетизацією фінансових ресурсів, тобто посиленням їх централізації в державному бюджеті. Ця специфічна ознака бюджету виявляється під час аналізу динаміки доходів бюджету у ВВП.

Протягом останніх років XX ст. частка державних доходів у ВВП Білорусі залишалася значною, незважаючи на різке зниження обсягів виробництва. Це пояснюється передусім тим, що зберігався сильний контроль держави над економікою і відбувалися незначні зрушення у структурних реформах.

Темпи зростання окремих прибуткових джерел були різними, що викликало реструктуризацію прибуткової частини бюджету.

Робота з формування прибуткової частини бюджету здійснювалася у таких напрямах:

- планування контингентів всіх видів доходів;

- розподіл регулюючих доходів між рівнями бюджетної системи в порядку і пропорціях, передбачених законодавством;

- визначення обсягів фінансової допомоги, що надається бюджетами вищого рівня нижчим (дотацій, субвенцій, субсидій);

- формування і розподіл коштів фонду фінансової підтримки територій і визначення обсягів трансфертів для вирівнювання бюджетного забезпечення регіонів.

Планування доходів бюджету здійснюється у кілька етапів. На першому етапі аналізуються показники попереднього виконання прибуткової частини бюджету (республіканського і місцевих) за поточний рік. Проводиться діагностика методів мобілізації державних доходів. Такий аналіз є основою для визначення можливостей і шляхів збільшення надходжень до бюджету за існуючої системи стягнень податків і неподаткових платежів.

Структура прибуткової частини бюджету в сучасних умовах не зазнала істотних змін порівняно з попередніми роками. Як зазначалось, основними джерелами доходів є податкові надходження, і, зокрема, непрямі податки: ПДВ, акцизи, митні збори та ін. Частка двох перших у структурі доходів бюджету становить 44 %, прямі податки на доходи і прибуток становить лише 17 % надходжень. Таким чином, у структурі доходів бюджету республіки переважають непрямі, тоді як в більшості країн світу, насамперед у країнах із розвиненою ринковою економікою, основним джерелом надходжень до бюджету є прямі податки.

Фінансова система Республіки Білорусь в тому вигляді, в якому вона існує зараз, склалася на основі фінансової системи, успадкованої від колишнього СРСР. З іншого боку, вона ввібрала в себе і зарубіжний досвід. Можна говорити про те, що вона адекватна фінансовим системам сучасних розвинених держав.

Фінансова система Республіки Білорусь представляє собою сукупність ланок (фінансових інститутів), взаємопов'язаних між собою і виконують спільні для них завдання, що визначаються фінансовою політикою. Фінансова система Республіки Білорусь складається з таких ланок:

- фінанси Республіки Білорусь;

- фінанси місцевого управління;

- республіканський бюджет;

- місцеві бюджети;

- бюджети вільних економічних зон (СЕЗ);

- бюджет Союзу Російської Федерації та Республіки Білорусь;

- республіканські позабюджетні фонди;

- місцеві позабюджетні фонди;

- фінанси підприємств і галузей;

- майнове особисте страхування та страхування відповідальності;

- державний і банківський кредити.

Така побудова фінансової системи представляється правильним виходячи з реально існуючої відособленості перерахованих ланок, закріпленої у чинному законодавстві.

Фінанси Республіки Білорусь, як елемент фінансової системи і як фінансовий інститут представляють собою сукупність грошових коштів, право формування, розподілу і використання яких належить республіканським органам державної влади і державного управління. В якості системоутворюючих елементів вони включають в себе республіканський бюджет, республіканські позабюджетні фонди, а також інші грошові фонди, створювані за рішеннями Парламенту, Президента та Уряду. Фінанси Республіки Білорусь і всі перераховані елементи, які входять до них є централізованими грошовими фондами. Фінанси Республіки Білорусь щорічно мають свою особливу структуру.

Фінанси місцевого самоврядування - сукупність грошових фондів, створених за рішенням органів місцевого самоврядування та використовуються на цілі розвитку регіонів. Вони включають в себе відповідні місцеві бюджети і позабюджетні фонди.

Центральною ланкою фінансової системи Республіки Білорусь є республіканський бюджет. Бюджет - основний фінансовий план формування та використання грошових коштів для забезпечення функцій державних органів, економічного і соціального розвитку Республіки Білорусь або відповідних адміністративно-територіальних одиниць (областей, районів, міст, селищ міського типу, сільрад) (ст.1 Закону Республіки Білорусь'' Про бюджетну систему Республіки Білорусь та державних позабюджетних фондах''). Республіканський бюджет забезпечує фінансування заходів, що мають загальнодержавне значення.

Через республіканський бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між областями і містом Мінськом з метою вирівнювання рівнів їх економічного і соціального розвитку.

З коштів республіканського бюджету можуть виділятися бюджетам областей та міста Мінська дотації, субвенції, субсидії при недостатності коштів їх бюджетів для фінансування окремих видатків і заходів.

Дохідна частина республіканського бюджету формується, головним чином, за рахунок державних податків, зборів та інших джерел.

До місцевих бюджетів належать обласні, районні, міські бюджети, бюджети селищ міського типу і сільрад. Місцеві бюджети забезпечують фінансування економічних, соціальних, культурних та інших заходів, що проводяться на відповідній території. Всі місцеві бюджети є самостійними. Бюджети нижчестоящих територій не включаються до бюджету вищого територіального рівня. Для аналізу рівня забезпеченості бюджетними коштами населення районів, міст, областей, республіки в цілому складаються консолідовані бюджети. Всього в республіці понад 1700 місцевих бюджетів.

На рівні республіки і адміністративно-територіальних одиниць можуть створюватися позабюджетні фонди. Функціонально вони відмінні від бюджетів своєї цільовою спрямованістю і не включаються до бюджетів. Державні позабюджетні фонди є складовою частиною державних фінансових коштів і являють собою сукупність фінансових ресурсів, що використовуються за цільовим призначенням. Створення державних позабюджетних фондів, визначення джерел їх утворення та порядку використання здійснюється актами Президента Республіки Білорусь та законами Республіки Білорусь.

Кошти державних позабюджетних фондів не є частиною бюджетів всіх рівнів і не підлягають вилученню.

Податки та інші обов'язкові платежі можуть надсилатися до державних позабюджетних фондів у порядку, встановленому актами Президента Республіки Білорусь та законами Республіки Білорусь.

Центральні та місцеві позабюджетні фонди - нова ланка у фінансовій системі Білорусі. В даний час немає єдиної думки щодо необхідності їх існування. Досить міцні позиції у фінансовій системі республіки займають Фонд соціального захисту населення і Фонду сприяння зайнятості.

Фінанси державних підприємств містять в собі грошові фонди, створювані на підприємствах з метою забезпечення безперервності виробництва і задоволення деяких соціальних потреб членів трудових колективів. До них відносяться: вартість основних фондів, оборотні кошти, амортизаційні відрахування, кошти на рахунках і в розрахунках, касах підприємств.

Для відшкодування юридичним і фізичним особам шкоди, завдані природними катаклізмами і нещасними випадками, створюються спеціальні страхові фонди. Майнове, особисте страхування, страхування відповідальності як ланка фінансової системи виконують саме ці функції. Страхування перестало бути державною монополією. За аналогією з розвиненими країнами, в республіці, поряд з державними, функціонують недержавні страхові організації. Вони знаходяться під контролем держави і займають певне місце на страховому ринку республіки.

У нових умовах зростає значення державного кредиту як ланки фінансової системи. Незбалансованість витратної і прибуткової частин бюджету обумовлює необхідність залучення для фінансування дефіциту бюджету як внутрішніх, так і зовнішніх джерел. Під державним кредитом розуміється врегульована нормами фінансового права діяльність держави, спрямована на отримання в кредит, тобто у позику, грошей від юридичних осіб і громадян, а також інших держав на умовах повернення, терміновості, оплатне і добровільності. Як виняток може бути використаний і безпроцентна позика грошових коштів.

Щодо інших держав Республіка Білорусь може виступати як боржником, так і кредитором. У правовідносинах з державного кредиту сторони не можуть змінювати приписів держави.

Взяті в позики грошові кошти у населення, господарюючих суб'єктів та інших держав надходять у розпорядження органів держави, перетворюючись на додаткові фінансові ресурси. Вони можуть бути використані просто як планований бюджетний ресурс, ресурс для поповнення позабюджетних фондів на спеціальні цілі, інвестиційний ресурс, але, як правило, державні позики в різних формах використовуються особливо інтенсивно для покриття бюджетного дефіциту.

Протягом семи років у республіці емітуються державні цінні папери, що розміщуються переважно серед Національного банку та комерційних банків. Ця ланка фінансової системи розвивається виключно динамічно. Під нього підведена відповідна правова основа. Для державного кредиту притаманні ті ж ознаки, що і в цілому для кредиту, тобто зворотність, платність, терміновість, забезпеченість, цільовий характер використання. Державний кредит всього тісніше стикається з республіканським бюджетом, оскільки практика йде по шляху віднесення дефіциту по всій бюджетній системі тільки на республіканський бюджет. Однак законодавство не виключає розповсюдження дефіциту і на інші ланки бюджетної системи.

Нове звучання набуває в даний час банківський кредит. Поступово він дедалі більше заміняє державне фінансування. Банківський кредит включає в себе відносини між банками, з одного боку, підприємствами і населенням, з іншого, з приводу залучення тимчасово вільних грошових коштів одних для розміщення у вигляді кредитів серед інших, що потребують в них підприємств. Сфера банківського кредитування - одна з найбільш складних у фінансовій системі.

У фінансовій системі республіки можна виділити міждержавні фінанси як грошові фонди, утворені для фінансування міжурядових програм і заходів. Інтеграційні процеси між Республікою Білорусь і Російською Федерацією в якості одного з компонентів економічної інтеграції мають створення бюджету союзу Російської Федерації та Республіки Білорусь.

Однією з форм стимулювання припливу іноземного капіталу до Республіки Білорусь стало створення вільних економічних зон. Як територіальне утворення вони відповідно до білоруського законодавства формують свої бюджети.

Таким чином, фінансова система Республіки Білорусь представляє собою сукупність самостійних фінансових інститутів, за допомогою яких регулюється фінансова діяльність (фінансів, бюджет, державного і банківського кредиту тощо).

Управління фінансами - це сукупність дій держави і уповноваженими органами влади з метою реалізації фінансової політики держави.

Об'єктами фінансового управління є фінансові відносини.

Державне управління фінансами включає наступні напрямки:

- Макроекономічне - в рамках якого виробляються принципи, концепції і методи фінансового регулювання, законодавче та нормативно-правове забезпечення, регулювання валютного курсу і режиму обігу іноземної валюти, шляхи подолання інфляції;

- Мікроекономічне - полягає в забезпеченні стабільного функціонування розрахунково-платіжних відносин у фінансовій системі, підтриманні рівня і співвідношення цін, формуванні та підтримці конкурентної сфери, організації монополізації, забезпеченні фінансових джерел та ін.;

- Пряме адміністративне - пов'язане з фінансовим дотуванням і субсидуванням акцизного оподаткування, встановленням пільг по податках, застосуванням фінансових санкцій стосовно порушників податкової дисципліни з цілеспрямованою соціальним захистом малозабезпечених верств населення, встановленням в ряді випадків граничних цін і квот на виробництво окремих товарів виняткового асортименту;

- Прогнозування економічного і соціального розвитку в сукупності з найважливішими фінансовими показниками (обсяг ВВП, продукції сфери матеріального виробництва і товарообігу, інвестиції в основні фонди, сальдо торговельного та платіжного балансу, основні статті доходів бюджету та ін.).

Сукупність усіх інститутів та організаційних структур, які здійснюють управління фінансами, являє собою фінансовий апарат, до якого в Республіці Білорусь належать органи загального управління і органи галузевого та оперативного управління фінансами.

2. Аналіз функціонування бюджетної системи Республіки Білорусь

Таблиця 2.1 Динаміка доходів консолідованого бюджету за 2013-2015рр. (трлн. руб.)

Отже, з таблиці 2.1 ми можемо замітити зміну доходів бюджету і ваги доходів бюджету до ВВП протягом останніх 3 років. За підсумками 2015 року доходи консолідованого бюджету склали 123,8 трлн. руб. і збільшилися порівняно з аналогічним періодом минулого на 28,8% в номінальному вираженні (на 11,6% - у реальному вираженні). Ставлення доходів консолідованого бюджету до ВВП склало 30,6%. Слід замітити, що в 2014 році доходи бюджету зросли, проте вага доходів бюджету до ВВП зменшилися, в 2015 році цей показник знову зріс, але якщо в 2013 році він становив 32,3%, то в 2015 році - 30,6%.

Білоруська модель соціально-економічного розвитку являє собою соціально орієнтовану багатоукладну ринкову економіку. Вона зберігає в собі традиційні принципи функціонування ринкової економіки і такі характерні для білоруського народу риси, як державний патерналізм, колективізм. Дана модель враховує ресурсний потенціал країни, а також геополітичні, екологічні, соціальні, демографічні особливості республіки.

У бюджетну систему Республіки Білорусь у як самостійні частини включаються республіканський і місцевих бюджетів.

Консолідований бюджет є сукупністю бюджетів Республіки Білорусь чи його відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Бюджети сільрад, селищ міського типу, міст районного підпорядкування, розташованих біля району, і районний бюджет становлять консолідований бюджет району (бюджет району).

Бюджети районів, міст обласного підпорядкування, розташованих території області, та обласної бюджет становлять консолідований бюджет області (бюджет області).

Бюджети областей, міста Мінська і республіканський бюджет становлять консолідований бюджет Республіки Білорусь (бюджет республіки).

Міністерство фінансів Республіки Білорусь у і місцеві фінансові органи щорічно становлять консолідовані бюджети Республіки Білорусь у і його адміністративно-територіальних одиниць.

Бюджетна система організовується виходячи з наступних принципів: єдності бюджетною системою, повноти, реальності, гласності та самостійності всіх бюджетів, які входять у бюджетну систему.

Єдність бюджетною системою забезпечується єдиної законодавчої базою, єдиної формою бюджетної документації, використанням єдиної бюджетної класифікації, поданням необхідної статистичної та бюджетної інформації про республіканському і місцеві бюджети упорядкування консолідованих бюджетів, узгодженими принципами бюджетного процесу. Єдність бюджетною системою грунтується на взаємодії бюджетів, що через використання регулюючих доходів, створення цільових бюджетних фондів, їх часткове перерозподіл.

Повнота бюджетів досягається включенням до них всіх податків, певних законодавством Республіки Білорусь у, інших обов'язкових і платежів інших надходжень, і навіть визначенням розміру та порядку витрати коштів.

Реальність бюджетів означає фінансування витрат виходячи ІЗ обсягу реально вступників доходів населення і коштів, залучуваних покриття дефіциту бюджету.

Гласність бюджетів вимагає доведення до громадян через засоби інформації ходу обговорення І прийняття закону бюджеті, рішень місцевих рад депутатів про відповідному місцевий бюджет чергове фінансовий (бюджетний) рік. Затверджені бюджети і звіти про їхнє виконанні публікуються у друку, крім відомостей, віднесених державних секретів гаразд, встановленому законодавством.

Самостійність бюджетів означає, що республіканський бюджет і місцеві бюджетів всіх рівнів є самостійними і відбивають доходи та витрати, якими розпоряджаються відповідні державні органи. Самостійність бюджетів як частини бюджетної системи полягає у тому, що затвердження республіканського бюджету здійснюється Законом Республіки Білорусь, до місцевих бюджетів - рішеннями відповідних місцевих рад депутатів, які виконання доручається уряд Республіки Білорусь і місцеві виконавчі і розпорядницькі органи з урахуванням бюджетного регулювання. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних джерел доходів населення і правом відповідних органів самостійно складати, розглядати, підтверджуватиме ціни й виконувати бюджет.

Республіканський бюджет забезпечує фінансування заходів, які мають загальнодержавне значення. Через республіканський бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між областями і містом Мінськом з метою вирівнювання їх економічного розвитку. З коштів республіканського бюджету бюджетам можуть виділятися дотації, субвенції, субсидії при недостатності коштів на свою бюджетів на фінансування окремих витрат і заходів.

У доходи республіканського бюджету включаються:

· регулюючі доходи;

· прибутки від зовнішньоекономічної діяльності;

· доходи державних цільових бюджетних фондів;

· трансферти, отримані від інших держав відповідно до укладених договорів;

· інші доходи - у відповідно до законодавства Республіки Білорусь.

З республіканського бюджету фінансуються:

· капітальні вкладення об'єкти, які стосуються республіканської власності;

· природоохоронні заходи, здійснювані відповідно до загальнодержавними програмами;

· заходи щодо ліквідацію наслідків катастрофи на Чорнобильською АЕС;

· загальнодержавні програми з соціальний захист населення;

· інші загальнодержавні цільові програми;

· витрати, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю;

· державних установ та молодіжні організації освіти, підготовки кадрів, павуки, культури, охорони здоров'я, фізичної культури, соціального забезпечення;

· витрати з закладанні і оновленню державних запасів і резервів;

· Витрати зміст республіканських державні органи, зокрема судів, правоохоронних органів, органів державної безпеки;

· національна оборона, прикордонні війська, митні органи;

· погашення кредитів банків, виданих покриття бюджетних витрат, державного боргу перед, і оплата відсотків, але ним;

· погашення зовнішнього боргу і сплата відсотків за кредити, отриманих від інших держав і банків, міжнародних організацій;

· освіту резервних і запровадження державних цільових бюджетних фондів;

· видача позик, позичок, дотацій, субвенцій, субсидій юридичним і фізичних осіб, обласним бюджетам та бюджетові р. Мінська;

· інші витрати, що передбачаються в республіканському бюджеті на відповідний фінансовий (бюджетний) рік.

Доходи, які зачисляються до місцевих бюджетів, розподіляють між обласними, районними, міськими бюджетами, бюджетами селищ міського типу, і сільрад залежно від територіального рівня місцевих рад вибори до відповідність до актами законодавства Республіки Білорусь.

У складі до місцевих бюджетів утворюються резервні і цільові бюджетні фонди, розміри яких визначаються відповідними місцевими радами депутатів.

Місцеві виконавчі і розпорядницькі органи можуть вкладати свої тимчасово вільні кошти у господарську діяльність, цінні папери, іншу інвестиційну діяльність.

Таким чином у Республіці Білорусь можна спостерігати таку систему: загальний консолідований бюджет ділиться на республіканський і місцеві бюджети. Кожен із видів бюджетів має власну роль в бюджетній системі Республіки Білорусь. Частина податків іде у республіканський бюджет, а частина - у місцеві, причому з республіканського бюджету фінансуються місцеві з єдиною метою вирівнювання економічного становища різних регіонів.Таблиця 2.2 Зміна консолідованого бюджету в першому півріччі 2013 - 2015рр. (трлн. руб.)

Доходи і видатки державного бюджету є найважливішим елементом бюджетної системи. Доходами є ті гроші, що надходять до бюджету безоплатно і безповоротно. Існує кілька основних варіантів формування доходів:

Доходи від податків - вони стягуються як центральними органами влади, так і регіональними;

Неподаткові доходи - сюди відносяться доходи від зовнішньоекономічної діяльності і доходи від майна, що перебуває в розпорядженні держави;

Цільові бюджетні фонди, що приносять доходи державі.

Як правило, податки складають більше 80% всього бюджету держави.

Витрати державного бюджету РБ являють собою ті гроші, які пішли на фінансування певних завдань і функцій органів держави. Витрати держбюджету в основному спрямовуються на промисловість, соціальну сферу, сільське господарство, оборону, науку та охорону здоров'я.

Зустрічаються витрати поточні та капітального характеру. Перші - це ті грошові суми, які витрачаються на утримання органів управління, а також на оборону, науку і т.д. Витрати капітального характеру - це ті витрати, що йдуть на нове будівництво, а також на реконструкцію різної державної власності.

Пріоритетними витратами держбюджету називають соціальні та військові витрати, а також витрати на охорону здоров'я та освіту.

Бюджет, в якому співвідношення доходів і витрат однакове, називається збалансованим. В іншому випадку говорять про профіцит або дефіциті держбюджету.

Дефіцитом державного бюджету вважається заздалегідь передбачене перевищення витрат над доходами в бюджеті держави. Антиподом дефіциту є профіцит, при якому заздалегідь планується, що доходи в державний бюджет будуть вище, ніж витрати.

Для того, щоб покрити зайві витрати і заповнити дефіцит бюджету, держава може випускати і продавати цінні папери на внутрішньому ринку, а також використовувати різні бюджетні позички. У деяких випадках можливе використання коштів центрального банку.

Таблиця 2.3 Виконання консолідованого бюджету в І півріччі 2013-2015рр.

Отже, консолідований бюджет в I півріччі 2015 виконаний з профіцитом у розмірі 18,1трлн. руб., або 4,5% ВВП (у I півріччі 2014 року - 0,1% ВВП), що певною мірою було обумовлено необхідністю стримування бюджетних витрат з метою зниження інфляційних процесів, а також своєчасного та в повному обсязі погашення державного боргу та виконання гарантій Уряду Республіки Білорусь, місцевих виконавчих і розпорядчих органів влади.

На сучасному етапі для Білорусі оптимальним варіантом організації бюджетного процесу є комбінація бюджетування, орієнтованого на результат, і бездефіцитного бюджетування. Умова профіцитний бюджет є обов'язковою з точки зору здійснення виплат по зовнішньому державному боргу в нормальному режимі і забезпечення фінансової стабільності країни в цілому.

У цьому контексті необхідно також повністю відмовитися від усіх квазіфіскальних операцій, пов'язаних з фінансуванням національної економіки за рахунок грошової емісії з боку центрального банку. Обмеження грошової емісії дозволить досягти низьких і прогнозованих темпів інфляції, що є найважливішою передумовою для якісного бюджетного планування.

Основною метою Міністерства фінансів Білорусі має стати завершення переходу до бюджетування, орієнтованого на результат, з тим, щоб не менше 90% держвидатків фінансувалося у рамках відповідних держпрограм, для яких будуть розроблені критерії оцінки ефективності та результативності.

Одночасно для розпорядників бюджетних коштів повинна бути встановлена відповідальність за результати своєї роботи. У той же час, поряд із встановленням системи відповідальності Міністерство фінансів має надати розпорядникам бюджетних коштів фінансову автономію і гнучкість у фінансуванні кінцевих витрат. Крім того, необхідно розробити систему заохочень держслужбовців (включаючи бонуси) за успішне і своєчасне виконання програм.

У кінцевому рахунку, впровадження в Білорусі бюджетування, орієнтованого на результат, дозволить скоротити і оптимізувати державні витрати, в тому числі за рахунок концентрації бюджетних ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічної політики. Одночасно перерозподіл ресурсів (включаючи трудові) сприятиме реалізації таких необхідних структурних реформ в економіці країни.

Разом з тим, в даному випадку важливою умовою є наявність в уряду Білорусі можливості скоротити зайнятість працівників в низькопріоритетних або неефективних програмах.

При цьому для мінімізації негативного соціального ефекту (який може виражатися у вигляді зростання безробіття) необхідно замістити бюджетні асигнування приватними інвестиціями, включаючи прямі іноземні інвестиції. В умовах обмеженості внутрішніх джерел інвестицій економічна політика уряду Білорусі повинна бути спрямована, в першу чергу, на активізацію припливу іноземних інвестицій, що дозволить найбільш швидко і ефективно модернізувати національну економіку.

3. Характеристика системи соціального страхування в Республіці Білорусь

Державне соціальне страхування являє собою систему пенсій, допомог та інших виплат громадянам Республіки Білорусь за рахунок коштів державних позабюджетних фондів соціального страхування у випадках, передбачених цим Законом.

Основними принципами державного соціального страхування є:

· Обов'язкова участь роботодавців та працюючих громадян у формуванні державних позабюджетних фондів соціального страхування;

· Розподіл коштів від працездатних громадян до непрацездатних, від працюючих до непрацюючих; бюджет соціальний страхування

· Гарантованість пенсій, допомог та інших виплат відповідно до законодавства;

· Рівність громадян Республіки Білорусь незалежно від соціального стану, расової та національної належності, статі, мови, роду занять, місця проживання у праві на державне соціальне страхування;

· Диференціація умов призначення пенсій, допомог, інших виплат по державному соціальному страхуванню та їх розмірів;

· Участь представників юридичних та фізичних осіб, які сплачують внески на державне соціальне страхування, в управлінні державним соціальним страхуванням.

Кошти державного соціального страхування складаються з внесків на державне соціальне страхування у державні позабюджетні фонди соціального страхування, доходів від їх капіталізації та розміщення, інших надходжень.

Кошти державного соціального страхування акумулюються в державних позабюджетних фондах соціального страхування, створюваних актами Президента Республіки Білорусь та законами Республіки Білорусь.

Кошти державного соціального страхування не підлягають вилученню і не можуть бути використані на цілі, не передбачені законодавством про державне соціальне страхування.

Розміри (тарифи) внесків на державне соціальне страхування встановлюються актами Президента Республіки Білорусь і (або) законами Республіки Білорусь.

Розміри (тарифи) внесків на державне соціальне страхування встановлюються залежно від страхового випадку і можуть диференціюватися за умовами праці та категоріям працівників.

Порядок сплати внесків на державне соціальне страхування у державні позабюджетні фонди соціального страхування та їх використання встановлюється актами Президента Республіки Білорусь і (або) законами Республіки Білорусь.

Обов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

· Громадяни, які працюють за трудовими договорами, цивільно-правовими договорами, предметом яких є надання послуг, виконання робіт і створення об'єктів інтелектуальної власності, у юридичних осіб, індивідуальних підприємців і приватних нотаріусів, а також на основі членства (участі) в юридичних особах будь-яких організаційно -правових форм (крім зазначених в абзаці четвертому частини другої цієї статті);

· Індивідуальні підприємці, а також приватні нотаріуси (крім зазначених в абзаці восьмому частини другої цієї статті), адвокати;

· Засуджені до позбавлення волі, які залучаються до виконання оплачуваних робіт;

· Непрацюючі інваліди, які не досягли віку, встановленого статтею 11 Закону Республіки Білорусь від 17 квітня 1992 року "Про пенсійне забезпечення", які отримують щомісячну страхову виплату, встановлену для застрахованих осіб законодавством про обов'язкове страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - щомісячна страхова виплата);

· Особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання відповідно до законодавства про обов'язкове страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - у зв'язку зі страховим випадком).

Право участі у правовідносинах з державного соціального страхування надається:

· Громадянам, які виконують роботи за цивільно-правовими договорами, предметом яких є надання послуг, виконання робіт і створення об'єктів інтелектуальної власності, у фізичних осіб;

· Творчим працівникам;

· Іноземним громадянам та особам без громадянства, які працюють в Республіці Білорусь;

· Фізичним особам, що здійснюють передбачені законодавчими актами види ремісничої діяльності за заявницьким принципом без державної реєстрації як індивідуальних підприємців;

· Громадянам, які працюють у представництвах міжнародних організацій в Республіці Білорусь, дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, акредитованих в Республіці Білорусь;

· Громадянам, які працюють за межами Республіки Білорусь;

· Індивідуальним підприємцям, які одночасно із здійсненням підприємницької діяльності перебувають у трудових і пов'язаних з ними відносинах, заснованих на членстві (участю) в організаціях будь-яких організаційно-правових форм, є одержувачами пенсій, мають право на допомогу по догляду за дитиною віком до трьох років, навчаються в денній формі отримання освіти в установах, що забезпечують здобуття професійно-технічної, середньої спеціальної та вищої освіти, або є іноземними громадянами та особами без громадянства, а також приватним нотаріусам, які одночасно із здійсненням нотаріальної діяльності є одержувачами пенсій, мають право на допомогу по догляду за дитиною віком до трьох років;

· Адвокатам, які одночасно із здійсненням адвокатської діяльності є одержувачами пенсій, мають право на допомогу по догляду за дитиною віком до трьох років.

У разі участі у правовідносинах з державного соціального страхування громадяни, зазначені в частині другій цієї статті, користуються правами і несуть обов'язки нарівні з громадянами, за яких і (або) якими внески на державне соціальне страхування сплачуються в обов'язковому порядку.

Право на виплати по державному соціальному страхуванню набувається в залежності від сплати внесків на державне соціальне страхування на відповідні страхові випадки.

Засуджені до позбавлення волі, які залучаються до виконання оплачуваних робіт, громадяни, які працюють за межами Республіки Білорусь, непрацюючі інваліди, які не досягли віку, встановленого статтею 11 Закону Республіки Білорусь "Про пенсійне забезпечення", які отримують щомісячну страхову виплату, і особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності у зв'язку із страховим випадком, мають право на виплати за державним соціальним страхуванням, за винятком видів виплат, передбачених абзацами третім-сьомим статті 10 цього Закону.

Умови призначення виплат по державному соціальному страхуванню можуть включати вимоги про мінімальний періоді сплати внесків на державне соціальне страхування на відповідний страховий випадок до його настання.

До випадків, при настанні яких застраховані громадяни набувають право на виплати за державним соціальним страхуванням, відносяться:

· Хвороба і тимчасова непрацездатність;

· Вагітність і пологи;

· Народження дитини, догляд за дитиною віком до трьох років;

· Інвалідність;

· Досягнення пенсійного віку;

· Втрата годувальника;

· Втрата роботи;

· Смерть застрахованого або члена його сім'ї.

По державному соціальному страхуванню застраховані громадяни забезпечуються:

· Пенсіями за віком, інвалідністю, у разі втрати годувальника, за вислугу років, професійними пенсіями;

· Посібниками по вагітності та пологах;

· Посібниками, пов'язаними з народженням дитини, доглядом за дитиною віком до трьох років;

· Посібниками по хворобі та тимчасової непрацездатності, виплатами, пов'язаними з санаторно-курортним лікуванням та оздоровленням;

· Посібниками по безробіттю;

· Посібниками на поховання.

Умови, розміри і порядок призначення та здійснення виплат по державному соціальному страхуванню визначаються відповідно до законодавства, що регулює питання державного соціального страхування за відповідним страховим випадком.

При одночасному пригоді таких страхових випадків, як інвалідність, досягнення пенсійного віку та втрата роботи, виплачується один вид пенсії або допомоги.

За порушення законодавства про державне соціальне страхування юридичні та фізичні особи несуть відповідальність відповідно до законодавства.

4. Аналіз функціонування фондового ринку Республіки Білорусь

Фондовий ринок являє собою процес руху капіталів у вигляді звернення еквівалентних їм цінних паперів (акцій, облігацій і т.д.). Фондовий ринок знаходиться в тісному взаємозв'язку з грошово-кредитної і фінансової політикою держави. Від стану фондового ринку залежить і привабливість інвестиційного клімату будь-якої держави.

Стан фондового ринку Республіки Білорусь, на жаль, поки не вселяє оптимізму. Багато аналітиків характеризують Білоруський фондовий ринок як "одна назва, а не ринок" - замість реального ринку ми маємо своєрідний механізм, що регулює процеси обігу цінних паперів.

Таке судження викликано цілим рядом причин.

Ні для кого не секрет, що інтереси держави сьогодні спрямовані на забезпечення тотального контролю над усіма галузями і сферами його діяльності. Не оминули ці інтереси і фондовий ринок. Сьогодні Уряд наклав цілий ряд обмежень на діяльність суб'єктів фондового ринку.

Це, насамперед, обмеження по сумах фінансового забезпечення зобов'язань учасників фондового ринку, які обчислюються "астрономічними" цифрами, що тут же практично виключає можливість участі в біржових торгах небанківських кредитно-фінансових організацій. Наприклад, згідно з нормами Указу Президента РБ № 194 від 3 квітня цього року для того, щоб юридична особа могла випустити в обіг свої облігації необхідне дотримання наступних, не завжди досяжних умов:

по-перше, вартість чистих активів юридичної особи повинна становити не менше 1 млн. ЄВРО або близько 3,3 млрд. руб.;

по-друге, не можна мати негативний фінансовий результат від основної діяльності.

З такою "планкою" вимог далеко не всяка організація може впоратися. Крім того, багато підприємства якраз і випускають облігації для того, щоб мобілізувати ресурси для вирішення своїх, як правило, фінансових проблем. При цьому підприємства далеко не завжди рентабельні. Загалом, такі вимоги ізолюють від фондового ринку малі підприємства та небанківські кредитно-фінансові організації, які потенційно можуть становити досить велику частку в структурі емітентів фондового ринку.

Основними учасниками на біржі є банки, оскільки тільки у них достатньо ресурсів для забезпечення роботи на фондовій біржі.

Також слід зазначити певні перешкоди за зверненням на фондовому ринку акцій. Акції провідних підприємств належать державі (72,5% акцій всіх АТ належить державі), а держава, як відомо, продавати їх особливо не поспішає. Це означає, що обіг акцій на фондовому ринку зведено до мінімуму. У той час як на світових фондових біржах торги акціями займають домінуюче положення.

Гальмуючим фактором розвитку фондового ринку є також високі ставки податків на операції з цінними паперами. В даний час ставка податку на доходи від операцій з цінними паперами в Білорусі становить 24%.

Як і раніше туманними залишаються гарантії для інвесторів у вільному розпорядженні отриманими доходами і безперешкодному переведенні їх в інші сфери. Офіційне законодавство гарантує інвесторам повернення вкладеного капіталу і отриманих від нього доходів. Однак відомі приклади, коли держава зобов'язувало великі підприємства, що працюють з прибутком, відраховувати частину свого прибутку до спеціального фонду, іменований фондом національного розвитку.

Але це поки торкнулося тільки державних підприємств, в числі яких флагмани білоруської економіки - Білоруська калійна компанія, Новополоцький і Мозирський нафтопереробні заводи та інші.

Розглянемо тепер, які цінні папери звертаються на білоруському фондовому ринку.

Дані про обсяги біржових торгів цінними паперами (в млрд. Руб.) На Білоруській валютно-фондовій біржі за перший квартал 2015 року представлені на діаграмі (за даними офіційного сайту Білоруської валютно-фондової біржі).

ДЦП - державні цінні папери

Домінуюче положення на фондовому ринку в Білорусі, як видно, займають державні цінні папери. На їх частку припадає 95,3% усього обсягу угод. Найменшу частку, як і слід було очікувати, займають акції (частка акцій мала настільки, що її навіть не можна побачити на діаграмі).

Тепер більш докладно про цінні папери на білоруському фондовому ринку.

Державні облігації домінують в біржовому обороті. Цьому сприяють, з одного боку, створені державою переваги даних цінних паперів у вигляді пільгування доходів за операціями з ДЦП, що робить їх прийнятними для банків, а з іншого боку, - введені обмеження по решті цінних паперів.

Акції. Незважаючи на більш ніж скромний оборот акцій, обсяг їх емісії раніше залишається на домінуючому положенні. За номінальною вартістю обсяг емісії перевищує 12 трлн. руб. При цьому, державна власність на переважну більшість акцій виводить їх з загального обороту.

Даний сегмент фондового ринку представлений тільки облігаціями банків. Це викликано тим, що доходи фізичних осіб за операціями з банківськими облігаціями не обкладаються прибутковим податком. Підприємства і небанківські організації такою перевагою не володіють.

Разом з тим, облігації - ефективний спосіб залучення додаткових коштів для підприємств. Розміщення підприємствами облігацій викликано необхідністю підприємств покриття дефіциту у фінансових планах і бюджетах, підтримки поточної ліквідності, залучення додаткових коштів для реалізації інвестиційних проектів, минаючи банківські кредити.

Разом з тим, облігації дають підприємствам можливість управляти своєю заборгованістю допомогою дострокового погашення боргу, більш гнучкого підходу до виплати доходів за облігаціями, обігу облігацій на вторинному ринку, з витяганням при цьому додаткового доходу.

Також важливим є перевага облігацій над акціями. При емісії акцій підприємство може змінити власника, який, у свою чергу, може докорінно змінити стратегію діяльності підприємства.

Ф'ючерсний ринок представлений валютними ф'ючерсними контрактами на долари США, ЄВРО і російські рублі. Який оборот угод за ф'ючерсними контрактами за перший квартал сказати складно, однак, судячи за підсумками торгів тільки за 1 тиждень в травні, можна стверджувати, що обороти вельми значні. Так, за період з 12 по 16 травня (за даними Білоруської валютно-фондової біржі) сумарний обсяг угод з ф'ючерсними контрактами склав 3 962 800 000. Руб. При цьому, близько половини (47%) припадає на доларові ф'ючерси.

Причиною пожвавлення операцій з валютними ф'ючерсами служать коливання на світовому валютному ринку, що дозволяє отримувати чималі доходи на курсових різницях. При цьому ф'ючерсні контракти укладають лише банки. Фізичні особи не можуть набувати ф'ючерси.

Таким чином, перспективи білоруського фондового ринку як хорошого джерела отримання високих доходів видаються вельми туманними, якщо, звичайно, найближчим часом не відбудеться позитивних перетворень в республіканському законодавстві у сфері фондового ринку.

Так, корпоративні облігації небагато чим поступаються в ступені надійності банківських депозитах і державних цінних паперів. У той же час корпоративні облігації пропонують інвесторам більш високу прибутковість, яка доповнюється можливістю оперативного управління інвестиційним портфелем через продажу облігацій на вторинному ринку. Корпоративним облігаціям притаманні менша, порівняно з акціями, схильність до курсових коливань, а також незалежність процентних доходів від фінансових результатів діяльності емітентів.

Успішне розміщення облігацій сприяє формуванню привабливого кредитного рейтингу емітента, що сприяє підвищенню іміджу останнього (у тому числі і на міжнародному ринку). Також корпоративні облігації здатні задовольнити існуючу гостру потребу білоруських підприємств у фінансуванні довгострокових інвестиційних проектів, а також сприяти поповненню їх короткострокових активів.

Виходячи з вищезгаданого відзначимо, що особливі зусилля слід спрямувати в бік розвитку ринку корпоративних облігацій в Республіці Білорусь. Для цього необхідні сприятливі передумови, в числі яких формування опрацьованого законодавства про ринок корпоративних цінних паперів, забезпечення стабільного курсу національної валюти і зростання доходів населення, організація ефективної системи біржових торгів та позабіржового обігу цінних паперів, інформаційна відкритість емітентів.

Список використаної літератури

1. М.П. Афанасьев, Б.И. Алехин, А.И. Кравченко, П.Г. Крадинов. Программный бюджет: цели, классификация и принципы построения // Финансовый журнал. - 2010. - №3. - с. 5-18.

2. Аналитическое обозрение "Основные тенденции в экономике и денежно-кредитной сфере в январе 2011 г.". - Национальный банк Республики Беларусь. - Мн., 2011. - 95 с.

3. Григор'єв, А.Д. Соціальна робота в Білорусі: історія, досвід, проблеми: навч. посібник / А.Д. Григор'єв. - Мінськ: Обчислюємо. шк., 2005. - 258 с.

4. Программа развития рынка ценных бумаг Республики Беларусь на 2011 - 2015 го- ды: утв. постановлением Совета Министров Республики Беларусь от 12.04.2011 № 482/10.

5. Отчет о работе Департамента по ценным бумагам М-ва финансов Респ. Беларусь в 2012 году [Электронный ресурс] / Официальный сайт М-ва финансов Респ. Беларусь. - Ре- жим доступа: http://www.minfin. gov.by/securities_department/reports. - Дата доступа: 15.02.2014.

6. Амарин, В. Страховой и фондовый рынки: итоги и перспективы развития

Размещено на Allbest.ru

...