Процеси на ринку праці. Дотаційні виплати держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Хмельницький національний університет

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ДОМАШННЄ ЗАВДАННЯ

з мікроекономіки

Виконав

студент групи МР-15-1

Діхтярук Є.Р.

Викладач

Мейш А.В.

Хмельницький, 2016

Крива виробничих можливостей та її використання для оцінки розвитку країни та вибору економічної стратегії держави

Крива виробничих можливостей поєднує кілька значень можливості одночасного виробництва двох благ з урахуванням наявності ресурсів, що витрачаються на виробництво цих продуктів.

Рис 1.

Крива будується в системі координат, кожна з яких відображає обсяг виробництва одного з продуктів. Вона обмежує область виробничих можливостей, так що будь-яка крапка на кривій показує гранично можливе по ресурсних обмеженнях поєднання обсягів виробництва двох продуктів.

Обмеженість економічних ресурсів та багатоваріантність їх застосовування потребують формулювання поняття «межа виробничих можливостей» або «крива виробничих можливостей». Крива виробничих можливостей (КВМ) -- це геометричне місце точок поєднання альтернативних кількісних значень двох благ, які могли б бути вироблені за умов повного використання всіх наявних ресурсів. Аналіз кривої виробничих можливостей базується на таких припущеннях:

· суспільство використовує всі наявні ресурси, тобто виробництво функціонує за умов цілковитого застосування ресурсів і досягає якнайбільшого з усіх можливих обсягів виробництва;

· економіка розглядається за станом на певний момент часу і тим самим передбачається постійна кількість ресурсів і незмінна технологія;

· в країні виробляється лише два різновиди товарів -- наприклад, споживчі та інвестиційні.

КВМ свідчить, що економіка завжди альтернативна, тобто суспільство має вибирати між виробництвом різних товарів шляхом перерозподілу ресурсів. Із точок, розташованих на цій кривій, що показують різні можливі поєднання випуску альтернативних товарів, воно має вибрати найбажанішу для нього у даний час. При розгляді кривої виробничих можливостей економісти часто використовують такий приклад: нехай існує умовна країна, яка виробляє тільки два види товарів -- гармати та вершкове масло. При цьому наявні ресурси використовуються повністю. Можливими варіантами розподілу обмежених ресурсів країни для виробництва цих двох товарів можуть бути такі: всі ресурси витратити на виробництво гармат і не виробляти масло взагалі, або всі ресурси витратити на виробництво масла і не виробляти гармати. Та насправді існуватимуть такі варіанти, за якими частина ресурсів буде витрачена на виробництво масла, а частина -- на виробництво гармат. Нехай шкала виробничих можливостей створення гармат та масла в цій країні має такий вигляд.

КВМ має опуклу конфігурацію. Ця опуклість пояснюється тим, що якісь ресурси можуть використовуватися продуктивніше під час виробництва одного товару (в нашому прикладі -- гармат), інші -- під час виробництва іншого товару (в нашому прикладі -- вершкового масла). Під час руху вздовж кривої виробничих можливостей праворуч вниз, змінюючи тим самим структуру виробництва на користь збільшення вершкового масла, доводиться дедалі більше залучати порівняно малоефективні для його виробництва ресурси. Тому кожна додаткова одиниця випуску вершкового масла вимагатиме подальшого скорочення виробництва гармат. Із наближенням до однієї осі координат нахил кривої (щодо даної осі) зростатиме, тобто збільшуватиметься альтернативна вартість. У цьому й виявляється дія закону збільшення альтернативної вартості., зумовлена тим, що виробничі ресурси не взаємозамінні, тобто не придатні для прямого використання у виробництві альтернативних товарів. Закон збільшення альтернативної вартості показує, що зі зростанням виробництва одного блага за умов повного використання наявних ресурсів альтернативна вартість виробництва кожної додаткової одиниці цього блага зростає. Це означає, що збільшуючи виробництво одного блага на одну одиницю ми втрачаємо все більшу і більшу кількість іншого блага.

Таким чином, крива виробничих можливостей характеризує наступні економічні положення:

· Неможлива жодна комбінація виробництва товарів, яка описується точками, розташованими із зовнішнього боку КВМ.

· Вибір із різних комбінацій виробництва товарів можливий тільки з тих варіантів, які описуються точками, що розміщені на кривій або всередині неї.

· Спадний нахил кривої ілюструє поняття альтернативної вартості.

· Опуклість кривої демонструє збільшення альтернативної вартості.

Рівновага фірми і галузі на конкурентному ринку праці

Ринкова рівновага на ринку праці встановлюється в точці перетину кривих ринкового попиту на працю та ринкової пропозиції праці

Повна зайнятість - всі, хто бажає запропонувати за встановленою ринком праці рівноважною ціною (ставкою заробітної плати) певний обсяг праці, можуть реалізувати свої бажання. Навіть за умови перевищення чисельності робочої сили над рівноважним обсягом зайнятих в економіці матиме місце повна зайнятість. Пояснюється це тим, що надлишок чисельності робочої сили над буде утворювати природний рівень безробіття, який означає, що те число трудових ресурсів, які за цих умов добровільно залишаються без роботи, не бажають за певної ставки заробітної плати пропонувати більше праці, ніж V.

Ефективною зайнятість в обсязі V є тому, що за такого рівня зайнятості граничний дохід від праці дорівнює граничним затратам на останню одиницю праці.

Звісно, що попит окремого підприємства на ринку праці досить незначний порівняно з ринковим. Тому у зв'язку з тим, що ні підприємство, ні працівник не можуть вплинути на рівноважну ставку зарплати, а підприємство і працівник мусять до неї пристосуватися.

Як було пояснено вище, на конкурентному ринку крива пропозиції праці для підприємства має вигляд горизонтальної лінії, яка проходить через рівноважну ставку заробітної плати, яка у свою чергу є результатом взаємодії кривих та в економіці.

Рівноважний обсяг праці підприємства визначається правилом оптимізації. Якщо крива виручки від реалізації граничного продукту праці знаходиться вище кривої граничних витрат на працю, підприємство зацікавлене у збільшенні кількості найманої праці, це забезпечить їй зростання прибутку, оскільки кожна додаткова одиниця праці принесе більше доходів, ніж витрат.

Якщо ж крива знаходиться нижче кривої то витрати підприємства на кожну додаткову одиницю праці будуть перевищувати приріст доходу від використання додаткової одиниці праці. За цих умов підприємство буде звільняти працівників доти, доки не досягне рівноважного стану в точці перетину кривих

З якою метою держава доплачує виробникам дотації ? Як фіксовані ціни стимулюють виробників товару? Яку мету переслідує введення фіксованої ціни, нижчої за рівновагу

виробничий економічний конкурентний ринок

Поряд з уведенням податків уряд може регулювати ціни шляхом установлення дотацій виробникам продукції (потоварні дотації) або субсидій споживачам товарів та послуг. Дотація -- це асигнування з державного бюджету на покриття виробником збитків, що з'являються в результаті реалізації ним своєї продукції за державними цінами, які не покривають витрат підприємства. Як інструмент державного регулювання вона має обернену дію в порівнянні з податками. Наслідки введення потоварних дотацій, які встановлюються у відсотках до ціни виробу, або в абсолютному розмірі на одиницю продукції, показані на рис.2.

Рис.2 Вплив на рівноважну ціну потоварних дотацій

Лінії попиту і пропозиції спочатку займали положення, відповідно D і S, рівноважна ціна дорівнювала ЦР, а рівноважний обсяг виробництва (продажу) -- КР. Припустимо, що уряд запроваджує дотацію з бюджету виробникам даного товару в розмірі Д гривень на одиницю продукції. Якщо раніше виробники були згодні запропонувати ринку КР одиниць товару за ціною ЦР, то тепер вони будуть пропонувати таку ж кількість продукції за ціною на Д гривень менше попередньої. У результаті лінія пропозиції зрушиться вниз і займе положення S1, обсяг продажу збільшиться до К1, а ціна для покупця знизиться до Ц1. Ціна, яку фактично буде отримувати виробник, підвищиться до Ц2. Загальний розмір дотацій, які надходять із бюджету, дорівнюватиме площі прямокутника Ц1Ц2АВ. Не зважаючи на те, що дотацію отримують виробники продукції, частина виграшу надходить і споживачу. Виграш виробника відповідає площі ЦРЦ2АС, а виграш споживача -- площі Ц1ЦРСВ. Площа трикутника ВСА показує чисті витрати суспільства, які виникають унаслідок надання дотацій виробникам. Оскільки дотацію можна розглядати як від'ємний акцизний збір, то чим меншою буде еластичність попиту, тим більшу частину дотацій отримуватиме споживач.

З метою соціального захисту малозабезпечених верств населення держава може надавати субсидії до цін та тарифів на товари та послуги першої необхідності (рис.3).

Рис.3.

Ціна є одним з найважливіших інструментів регулювання економіки. Її регулювальний вплив на економіку охоплює багато напрямів. За допомогою цін виробництво підпорядковується суспільним потребам, вираженим у формі платоспроможного попиту, ціни стимулюють зниження витрат на виробництво і реалізацію товарів, запровадження досягнень НТП, підвищення якості товарів тощо. Регулювальні функції ціна найефективніше може виконувати лише за умов вільного ціноутворення, тобто тоді, коли вона формується тільки під впливом ринкових факторів. Але як ринок, так і вільна (ринкова) ціна не є універсальними засобами регулювання економіки. Вони не здатні враховувати всієї різноманітності умов і цілей соціально-економічного розвитку крайни Світова практика підтверджує, що державне регулювання цін у тій чи іншій мірі існує в усіх країнах. Сутність і форми державного впливу на процеси ціноутворення залежать від стану економічного розвитку країни.

Як реагує монополіст на верхню межу цін, податки і субсидії

Коли на ринку є тільки один продавець, то цей продавець має монополію. На такому ринку продавець може впливати на ціну, контролюючи наявність товару. Отже, крива попиту для продукту монополіста дійсно є ринковою кривою попиту. На рішення монополії впливають попит на її продукт, еластичність цього попиту за ціною і граничні витрати виробництва товару. Дивно відрізняється реакція максимізує прибуток монополії на податки, субсидії, введення верхніх меж для цін від реакції на це конкурентної фірми і галузі.

У крайньому, граничному випадку крива попиту на продукт, реалізований чистою монополією, є спрямованою вниз ринковою кривою попиту на цей продукт. Істотна відмінність між монополістичним ринком і конкурентним ринком полягає в здатності на монополізованому ринку певної фірми впливати на ціну, виручає за її товар. Фірма з монопольною владою є фірмою, яка на свій розсуд встановлює ціну на свій товар, а не приймає її як дане, як ринкову реальність.

Прибутки служать як сигнал, щоб залучити нових постачальників товару, коли ринки є чисто конкурентними. Якщо монопольна фірма дістає економічний прибуток, то це буде спокушати нових потенційних продавців конкурувати з монополістом шляхом виробництва аналогічного товару. Підтримка чистої монополії, отже, вимагає існування умов, які запобігають конкуренцію нових продавців з монополією. Бар'єр для входу в галузь - це обмежник, що запобігає появі додаткових продавців на ринку монопольної фірми. Бар'єри для входу на ринок необхідні для довгострокової підтримки монопольної влади. Якби був можливий вільний вхід на монополізовані ринки, то економічні прибутки, одержувані монопольними фірмами, привернули б нових виробників і продавців. Пропозиція на цих ринках зросло б, так як зросла б кількість виробників і продавців. Монопольний контроль над ціною остаточно зник би, тому що ринки стали б конкурентними. Серед основних типів бар'єрів для входу на ринки, що дають можливість з'явитися монополії і допомагають її підтримувати, можна вказати на наступні:

1. Виключні права, отримані від уряду. Деякі бар'єри для входу на ринок є результатами урядових заходів, які надають фірмам статус єдиного продавця. Наприклад, місцеві органи влади часто дозволяють встановлювати системи кабельного телебачення єдиною фірмі. Органи влади зазвичай надають монополію на право надавати транспортні послуги, послуги зв'язку, а також основні комунальні послуги такі, як громадська гігієна, електроенергетика, водопостачання і каналізація, газопостачання. У Франції з 1904 року похоронний бізнес контролюється компанією "Дженерал Фьюнералс", монополією, користується державними субсидіями, яка продає труни і надає похоронні послуги. У багатьох випадках, з яких найбільш важливим є пошта, органи влади самі керують монополіями. Багато держав самі мають монополію у продажу міцних напоїв, а також є єдиними легальними представниками грального бізнесу, організовуючи державні лотереї.

2. Патенти та авторські права. Патенти і авторські права забезпечують творцям нових продуктів або творів літератури, мистецтва і музики виключні права, щоб продавати або надавати ліцензії на використання їхніх винаходів і творінь. Патенти можуть також видаватися на виробничі технології. Патенти і авторські права забезпечують монопольні позиції тільки на обмежену кількість років. Після закінчення терміну дії патенту бар'єр для входу на ринок зникає. Ідея патентів та авторських прав полягає в тому, щоб заохочувати фірми та окремі особи винаходити нові продукти і процеси шляхом гарантування винахідникам виключних прав на те, щоб реалізувати на ринку плоди їхніх зусиль. Однак виняткові права гарантуються лише на обмежений період. Створювана таким чином монополія є тимчасовою.

3. Власність на всю пропозицію якого-небудь виробничого ресурсу. Монополія може також підтримуватися в результаті володіння всіма джерелами пропозиції конкретного ресурсу, необхідного для виробництва монополізованого товару. "De Beers" має монопольної владою на алмазному ринку завдяки її контролю над продажами близько 85% необроблених алмазів, придатних для виготовлення коштовностей. "Aluminum Company of America" володіла монополією на алюмінієвому ринку США аж до кінця другої світової війни. Її монополія підтримувалася частково її контролем над місцями розташування бокситовий руди, яка є сировиною для виробництва алюмінію, і почасти контролем над кількома чудовими джерелами дешевої енергії.

4. Перевага низьких витрат великого виробництва, обумовленого монополізацією ринку. Переваги у витратах, що є у дуже великих фірм, можуть дозволити одній фірмі, яка обслуговує весь ринок як єдиного продавця, робити продукцію з більш низькими витратами, ніж це було б можливо, якби ринок обслуговувався двома чи більше продавцями. Наприклад, у більш низьких середніх витратах виробництва в міру зростання фірми могла б висловитися економія на масштабах виробництва (збільшується ефект масштабів виробництва).

Це може сприяти встановленню монопольної влади і стати бар'єром для входу на ринок інших фірм (монополія, захищаючи свій ринок збуту, може встановлювати відносно низькі ціни, відповідні своїм низьким витратам, недоступним для "новачків" на ринку).

Особливості функціонування не відтворювальних ресурсів

Не відтворювальні ресурсів мають дві можливості: або негайне використання для розширення поточного споживання, або консервування для виробництва майбутніх благ. Розширюють фактором у виборі першого з цих варіантів є підвищення оцінки сьогоднішнього споживання щодо майбутнього. Консервація ж не відтворювальних ресурсів пропонує їх більш вигідне використання в майбутньому в силу виснаження запасів даних ресурсів. Звідси можна зробити висновок, що оптимальне використання не відтворюваних ресурсів пропонує корегування і баланс плюсів і мінусів їх негайного споживання. Потрібен компроміс між сьогоденням і майбутнім. Якщо на конкурентному ринку очікувані темпи зростання цін на відтворювані ресурси перевищує рівень доходу на капітал, стає вигідно перемістити ресурси з поточного споживання в майбутнє. Отже, на ринку відбувається переміщення не відтворюваних природних ресурсу, і сам він містить в собі механізм їх консервації.

Задача 1

Розрахувати середній і граничний продукт фірми за наведенними у таблиці даними.

AP_L =

MP_L = TP_n-TP_n-1

Задача 2

Крива виробничих можливостей описується рівнянням X² + Y² = 200. Функція корисності суспільства: U = XY. Визначте оптимальний обсяг виробництва товарів X та Y.

Розв'язання:

В точці оптимуму MRT = MRS.

Підставивши замість Х його значення отримаємо: 2Y² = 200;

Y = 10, Х = 10.

Список використаної літератури

1. Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка: Навчальний посібник.: У 2 кн. - Кн. 1: Вступ до аналітичної економії. Макроекономіка / За ред. С. Панчишина і П. Островерха. - 4-те вид. вилр. ідопов. - К: Знання, 2006. - 723 с.

2. Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка: Навчальний посібник.: У 2кн. / За ред. С. Панчишина і П Островерха. - Кн. 2: Мікроекономіка. - 4-те., випр. і доп. - К: Знання, 2006. - 437 с.

3. Блауг Марк. Економічна теорія в ретроспективі / Пер. з англ. І. Дзюб.- К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2001. - 670 с.

4. Горбачевська О. В. Графічні побудови в мікроекономіці. - Львів: ЛБЇ НБУ, 2002.-175 с.

5. ГоробчукТ. Т. Мікроекономіка. Навчальний посібник. - К.; Центр навчальної літератури, 2004, - 272 с.

6. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка / За ред. 3. Ватаманюка і С. Панчишина. - К.: Видавничий Дім "Альтернативи", 2001. - 606 с.

7. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій: Навч. посіб. 3-тє вид. випр. - К: Т-во "Знання", КОО, 2003. - 211с.

8. Косік А Ф. Гронтковська Г. Е. Мікроекономіка: Навчальний посібник. - К: Центр навчальної літератури, 2004. - 416 с.

9. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студентів екон. спец. закл. освіти: У 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніната ін.; За заг. ред. С. Будаговської. - К: Видавництво Соломії Пав-личко "Основи", 2001. - 517 с.

10. Нуреев Р. М. Курс микроэкономики: Учебник для вузов. - 2-е изд. изм. - М.: НОРМА, 2004 - 576 с.

11. Павленко І. М. Мікроекономіка. Навчальний посібник. - К: Центр навчальної літератури, 2006. - 288 с.

Размещено на Allbest.ru