Вимірювання внутрішнього валового продукту. Динаміка ВВП в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний університет „Львівська політехніка”

Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту

Кафедра теоретичної та прикладної економіки

Наукова робота

з дисципліни «Макроекономіка»

на тему:

«Вимірювання внутрішнього валового продукту. Динаміка ВВП в Україні»

Виконала:

ст.гр.ФК-13

Возніца В.В.

Науковий керівник:

к.е.н.,доц.ТПЕ

Малиновський Ю.В.

Львів - 2015



Оглавление

Вступ

Розділ 1. Сутність внутрішнього валового продукт

1.1 Валовий внутрішній продукт

1.2 Методи обчислення ВВП

Розділ 2. Дослідницька частина

2.1 Загальні дані

2.1.1 Статистика ВВП України (2004-2009)

2.1.2 Статистика ВВП України (2010-2014)

Висновок

Список використаної лвтератури



Вступ

Актуальність теми дослідження. Результатом праці мільйонів робітників, селян та інтелігенції є певна сукупність створених матеріальних і духовних благ. Залежно від типу суспільства відбувається розподіл працюючих у сферах і галузях народного господарства, створюється різна кількість матеріальних і нематеріальних благ. Тип суспільства визначає також основні принципи розподілу, перерозподілу, обміну і споживання створених благ.

Показник суспільного багатства як національного вперше був визначений у XVII ст. У. Петті як сума нагромаджених матеріальних цінностей. Подальші спроби статистичного дослідження національного багатства належать до XIX ст., а з 1853 р. його виміри стають темою міжнародних статистичних конгресів.

Марксистська економічна школа обґрунтовувала необхідність обчислення сукупного суспільного продукту (ССП) як основного показника розвитку національної економіки. Протягом кількох десятиліть у нашій країні домінувало марксистське уявлення, що продуктивною є тільки праця зайнятих у сфері матеріального виробництва і що тільки така праця створює ССП. Інші ж сфери економіки - сфера послуг, духовне виробництво, управління - були віднесені до невиробничої сфери, а праця в них визначалася як непродуктивна, котра не створює ССП. Вважалося також, що працівники невиробничої сфери тільки споживають ССП.

Такі якісні характеристики продуктивної та непродуктивної праці були природними для економіки XVII-XIX ст., оскільки сфера послуг перебувала в зародковому стані. Однак таке трактування не відповідає реаліям сучасної економіки з розвинутою сферою послуг.

Догмат радянської економічної теорії про обов'язковість речового змісту продуктивної праці суперечить економічній логіці. Наслідки праці в так званій невиробничій сфері економіки також мають речовий зміст.

Переважна більшість сучасних економістів відстоюють позицію, що будь-яка суспільна корисна праця є продуктивною працею, оскільки створює національне багатство безпосередньо або опосередковано, а також сприяє підвищенню добробуту людей. Отже, національний продукт створюється в усіх галузях та сферах економічної діяльності.

Дослідження і прогнозування ВВП на різних стадіях економічного обороту є необхідним для умов трансформаційної економіки, коли власне методичне забезпечення ще недостатньо відпрацьоване, а досвід прогнозних розрахунків, набутий в розвинених ринкових економіках, не може бути безпосередньо використаний в Україні через неадекватні умови розвитку економіки. Разом з тим науково обґрунтовані прогнози виробництва ВВП дозволяють оцінити наслідки реалізації передбачуваної на прогнозний період економічної політики держави. Особливу значимість при цьому набуває можливість враховувати наслідки державної політики, що реалізується в різних за метою, специфікою виробництва та функціями секторів економіки, що справляють неоднаковий вплив на загальні результати економічної діяльності та економічне зростання в цілому.

Україна вже більш як 10 років розбудовує ринкову економіку. За цей час вона пережила глибокий спад виробництва, стабілізацію, а з 2000 р. переживає поступовий вихід з прірви економічної кризи.

Як же оцінити стан економіки України за роки її незалежності? Для цього варто проаналізувати динаміку таких показників, як реальний ВВП, рівень безробіття, експорт, імпорт, доходи та видатки бюджету, рівень мінімальної, середньої зарплати та прожиткового мінімуму тощо.



Розділ 1. Сутність внутрішнього валового продукт

1.1 Валовий внутрішній продукт

Для аналізу економічних явищ і процесів, складних господарських взаємозв'язків необхідна система надійних взаємозумовлених показників. В економічній теорії та у господарській практиці використовують різні форми виміру суспільного продукту. Різноманітність форм і способів виміру результатів народногосподарської діяльності зумовлена різними теоретичними підходами до характеристики суспільного виробництва, різною методикою статистичних розрахунків, різними стадіями руху суспільного продукту в процесі економічного кругообігу.

Виробництво здійснюється для задоволення потреб людей. У кожній країні за деякий проміжок часу (наприклад за рік) створюється певна кількість різних товарів і послуг. Як виміряти сумарний обсяг продукції, яка вироблена у вітчизняній економіці? Для цього обчислюють валовий внутрішній продукт.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) вимірює ринкову вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у даній країні протягом певного періоду часу, - як правило, року. Валовий внутрішній продукт, обчислений у поточних ринкових цінах, називається номінальним ВВП. Номінальний ВВП одночасно віддзеркалює як кількість вироблених товарів і послуг, так і рівень їхніх цін. Інакше кажучи, на динаміку номінального ВВП впливають як зміни у фізичному обсязі виробленої продукції, так і зміни рівня цін. Часто буває так, що фізичний обсяг ВВП скорочується, а номінальний ВВП збільшується за рахунок зростання цін. Проте рівень життя людей насамперед залежить від кількості вироблених і спожитих товарів та послуг. Тому макроекономіка досліджує динаміку фізичного обсягу ВВП, тобто зміни в кількості виготовленої вітчизняною економікою продукції. З цією метою обчислюють реальний ВВП [23].

Валовий внутрішній продукт, обчислений у постійних цінах, називається реальним ВВП. Саме цей показник дає змогу судити про зміни у фізичному обсязі продукції, а отже й про стан справ в економіці країни. Аналіз динаміки реального ВВП показує, що періоди його зростання чергуються з періодами скорочення. Економісти називають короткострокові коливання обсягу виробництва діловим, або економічним, циклом. Діловий цикл охоплює дві головні фази - піднесення і спад - та два поворотні пункти циклу - вершину і дно. У фазі спаду реальний ВВП скорочується, зростають масштаби безробіття, знижуються доходи населення. Під час піднесення реальний ВВП збільшується, чисельність безробітних зменшується. Найвищу точку піднесення називають вершиною, а найнижчу точку спаду - дном. Тривалість ділового циклу різна - від двох до 10 і більше років [20, 51].

Коливання реального ВВП простежується здебільшого лише в короткостроковому періоді. У довгостроковому періоді більшість країн світу демонструють стале збільшення реального ВВП і підвищення рівня життя людей, що в макроекономіці називають економічним зростанням.

Для визначення тенденції економічного зростання використовують показник природного ВВП. Для розуміння суті цього показника до уваги треба взяти взаємозв'язок між інфляцією та безробіттям, який існує в ринковій економіці в короткостроковому періоді. Зі збільшенням зайнятості ВВП зростає, але водночас прискорено починають зростати й ціни; у фазі спаду масштаби безробіття зростають, але темпи зростання цін уповільнюються [21].

Між високим і низьким рівнями безробіття є такий його рівень, який називають природною нормою безробіття. За природної норми безробіття темп інфляції залишається практично сталим. Валовий внутрішній продукт, що відповідає природній нормі безробіття, називають природним ВВП.

Упродовж ділового циклу фактичний ВВП відхиляється від природного. У роки спаду фактичний ВВП менший за природний, а в роки піднесення може перевищувати його. Різницю між природним і фактичним ВВП називають ВВП-розривом. Цей розрив може бути зі знаком плюс, зі знаком мінус або дорівнювати нулю. ВВП-розрив зі знаком плюс означає, що економіка перебуває у фазі спаду, недовиробляючи потрібні суспільству товари і послуги. Протилежна ситуація простежується, коли ВВП-розрив має знак мінус. Це означає, що економіка виходить за межі природного ВВП і ціни починають прискорено зростати [20, 52].

Природний ВВП не можна ототожнювати з межею виробничих можливостей економіки. Остання здатна виробляти обсяг товарів і послуг, більший за величину природного ВВП. Крім того, наявність значного ВВП-розриву зі знаком плюс не означає, що економічна політика уряду була неправильною. Інколи уряд свідомо створює такий розрив, аби уповільнити темпи зростання цін. У нашій економіці природна норма безробіття ще не склалася. Тому обчислити природний ВВП і ВВП-розрив для економіки України поки що неможливо. Щодо економіки, наприклад, США, то більшість американських економістів уважають, що нині природна норма безробіття тут становить 5-5,5%.

1.2 Методи обчислення ВВП

Валовий внутрішній продукт, як уже зазначалося, обчислюють трьома методами:

1) як суму видатків покупців на придбання товарів і послуг (за видатками - метод кінцевого використання);

2) як суму грошових доходів, отриманих від виробництва продукції у цьому році (за доходами - розподільний метод);

3) як суму доданої вартості, створеної на всіх стадіях виробництва товарів і послуг (за галузями - виробничий метод) [20, 57].

Усі методи обчислення ВВП дають однаковий результат, бо те, що витрачено на купівлю продукту (видатки), є доходом для тих, хто вклав людські й матеріальні ресурси у виробництво цього продукту та його продаж на ринку.

Для визначення ВВП за видатками підсумовують усі види видатків на кінцеві товари і послуги - споживчі видатки населення, інвестиційні видатки фірм, державні закупівлі товарів і послуг та чистий експорт.

Особисті споживчі видатки охоплюють видатки домашніх господарств на товари тривалого користування (холодильники, телевізори, легкові автомобілі), видатки на предмети поточного вжитку (хліб, олівці, сорочки, зубну пасту тощо) і видатки споживачів на послуги (юристів, перукарів, сантехніків та ін.).

Інвестиційні видатки ділових фірм країни - це видатки:

1) на закупівлю машин, устаткування, верстатів підприємствами;

2) на усе будівництво (виробничі будівлі й житлові будинки);

3) на зміни в запасах.

Запаси - це вироблені, але не продані у цьому році інвестиційні, а також споживчі товари. Якщо на складах підприємств наприкінці року нагромадилося більше товарів, ніж їх було на початку року, то це означає, що в національній економіці впродовж року вироблено більше товарів, ніж продано. Цей приріст запасів додають до ВВП. А якщо запаси зменшуються, то величину зменшення вираховують із ВВП [20, 57].

У макроекономіці інвестиції поділяють на валові й чисті. Валові інвестиції охоплюють усі вироблені інвестиційні блага, призначені для заміщення машин, верстатів, устаткування, споруд, що спожиті у процесі виробництва у цьому році, плюс ті, що становлять приріст капіталу в національній економіці. Отже, до валових інвестицій належать як заміщувальні інвестиції, так і приросткові, або чисті, інвестиції. Чисті інвестиції - це додаткові інвестиції, тобто їхній приріст понад зношення капіталу в цьому році. Різниця між валовими і чистими інвестиціями становить амортизацію. Тому валові інвестиції дорівнюють сумі амортизації та чистих інвестицій. У ВВП ураховують валові інвестиції.

Державні закупівлі товарів і послуг охоплюють усі державні видатки (уряду, місцевих органів влади) на кінцеві продукти підприємств і на наймання в державний сектор працівників. Однак вони не враховують державних трансферних платежів, бо такі видатки не відображають збільшення поточного виробництва і є просто передаванням державних доходів певним родинам або індивідам.

Чистий експорт - це сума, на яку іноземні видатки на вітчизняні товари і послуги (експорт) перевищують вітчизняні видатки на іноземні товари і послуги (імпорт). Проте чистий експорт може бути і від'ємною величиною.

Підсумувавши чотири групи видатків, отримуємо ринкову вартість річного обсягу вітчизняного виробництва, тобто [20, 58]:

ВВП = C + I + G + (K - M) (1.1)

де С - особисті видатки на споживання;

І - інвестиційні видатки;

G - урядові закупівлі товарів і послуг;

К - вартість експорту;

М - вартість імпорту.

Отже, ВВП є сумою споживання, інвестицій, державних закупівель і чистого експорту. Позначимо ВВП через У, а чистий експорт через X [20, 58]:

Y = C + I + G + X (1.2)

Це рівняння є тотожністю, бо визначається на підставі змінних, що входять до нього. Дане рівняння називають основною тотожністю національних рахунків.

За другим методом ВВП обчислюють за доходами, отриманими від виробництва продукції. Такими доходами є:

1) заробітна плата найманих працівників, яку фірми й уряд виплачують тим, хто пропонує працю; враховують також низку доповнень до зарплати, які підприємства вносять у різні фонди;

2) рента, тобто доходи, які отримують домогосподарства і фірми від нерухомого майна, в тому числі приписану ренту за проживання у власній оселі;

3) процент, що являє собою виплати грошового доходу постачальникам грошового капіталу (виплата процентів домогосподарствам за вклади, за облігації підприємств);

4) прибуток. Він має два різновиди - доходи некорпоративного сектора (доходи підприємств, що перебувають в одноосібній власності) та прибуток акціонерних підприємств.

ВВП як сума доходів містить іще два види виплат, що не є доходом:

5) непрямі податки на бізнес (податок на додану вартість, акцизний збір, ліцензійні платежі, мито та ін.);

6) амортизаційні відрахування (показують обсяг капіталу, спожитого у процесі виробництва впродовж року). Найпоширенішими з наведених методів обчислення ВВП є метод кінцевого використання та виробничий метод. Вибір країною методів обчислення ВВП визначається особливостями її статистики [23].

ВВП - дуже важливий показник функціонування національної економіки. Однак потрібно усвідомлювати, що він дещо занижує реальний обсяг вітчизняного виробництва. По-перше, ВВП не враховує результатів економічної діяльності в тіньовому, або підпільному, секторі національної економіки. Окремі представники цього сектора втягнуті в нелегальну діяльність - торгівля і виробництво наркотиків, лихварство і шахрайство при наданні позик. Доходи, отримані від нелегальної діяльності, зрозуміло, приховують. Проте більшість учасників тіньової економіки веде легальну діяльність, але не повідомляє про неї, щоб не сплачувати податки. За оцінками Світового банку, в тіньовій економіці України виробляється до 50% усієї продукції. На рисунку 1.1 показано відносні масштаби тіньової економіки в окремих країнах.

Рис. 1.1 Відсоток тіньової економіки у ВВП деяких країн [20, 60]

В деяких державах частка тіньової економіки дуже висока. Загалом чим вищі податкові ставки і чим більша державна зарегульованість національної економіки, тим більші масштаби тіньового сектора.

По-друге, не всі вироблені в національній економіці продукти проходять стадію купівлі-продажу. Тому ВВП як вимірник ринкової вартості обсягу виробленої продукції не враховує такі продукти. Наприклад, майже в усіх країнах є залишки натурального господарства виробництво продукції для споживання домогосподарством, яке її виготовило. В останні роки масштаби натурального господарства в нашій країні розширюються, але результати діяльності у цьому секторі не враховуються у ВВП України. Отже, його величина суттєво занижена.

Для правильного визначення обсягу національного виробництва треба, щоб усі продукти й послуги, вироблені протягом року, були враховані лише один раз. Більшість продуктів проходить через кілька виробничих стадій, перш ніж потрапляє на ринок. Окремі частини й компоненти продукту купуються і продаються декілька разів. Щоб уникнути багаторазового врахування частин продуктів, які продаються і купуються, при обчисленні ВВП ураховують лише ринкову вартість кінцевих товарів і не враховують вартість проміжних товарів. Урахування вартості проміжних товарів означає подвійний рахунок, що завищує обсяг ВВП [22].

Під кінцевими товарами розуміємо товари і послуги, які купують для споживання, а не для перепродажу, подальшого оброблення чи перероблення. Проміжними називають товари і послуги, які використовуються для подальшого оброблення чи перероблення, тобто для виробництва інших товарів чи для перепродажу. У таблиці 1.1 подано стадії виробництва хліба, на яких створюються проміжні й кінцеві товари і послуги.

Виробництво хліба проходить кілька стадій, які, припустімо, здійснюють незалежні виробники - фермер, мірошник, пекар і бакалійник. Якби ми підсумували їхні виторги, то допустилися би помилки, яку називають подвійним рахунком. У нашому прикладі є лише один кінцевий продукт - хліб, доставлений до місця продажу. Отже, у ВВП враховуватиметься лише виторг бакалійника - 100 копійок за хлібину.

Аби уникнути подвійного рахунку при обчисленні ВВП, необхідно враховувати у ньому тільки додану вартість, створену кожною фірмою. Додана вартість - це різниця між виторгом фірми та вартістю сировини і матеріалів, які вона придбала в постачальників.

внутрішній валовий продукт динаміка

Таблиця 1.1 Виторг і додана вартість (копійок за хлібину) [23]

Стадії виробництва	Виторг	Вартість проміжних сировини і матеріалів	Додана вартість
Пшениця (фермер)	30	0	30
Борошно (мірошник)	55	30	25
Випечений хліб (пекар)	90	55	35
Хліб, доставлений до місця продажу (бакалійник)	100	90	10

Підсумувавши додану вартість усіх чотирьох підприємств (від вирощування пшениці аж до доставки хліба), можна точно визначити вартість хлібини. Так само, підсумувавши додані вартості, створені всіма фірмами в економіці, можна визначити ВВП, тобто ринкову вартість загального обсягу продукції. Отже, існує ще третій метод обчислення ВВП - підсумовування доданої вартості, створеної в національній економіці. Цей спосіб обчислення ВВП часто називають виробничим методом.



Розділ 2. Дослідницька частина

2.1 Загальні дані

Динамика ВВП Украины с 2002 по 2014 годы (в млн. грн.)
	Номинальный ВВП (в фактических ценах)	Номинальный ВВП в USD (в млн. долл.)*
2002	225810
2003	267344	+41534	+18.4%
2004	345113	+77769	+29.1%	64928
2005	441452	+96339	+27.9%	86309	+21381	+32.9%
2006	544153	+102701	+23.3%	107753	+21444	+24.8%
2007	720731	+176578	+32.5%	142719	+34966	+32.5%
2008	948056	+227325	+31.5%	179382	+36663	+25.7%
2009	913345	-34711	-3.7%	117152	-62230	-34.7%
2010	1082569	+169224	+18.5%	136420	+19268	+16.4%
2011	1316600	+234031	+21.6%	165239	+28819	+21.1%
2012	1408889	+92289	+7.0%	176308	+11069	+6.7%
2013	1454931	+46042	+3.3%	182026	+5717	+3.2%
2014	1566728	+111797	+7.7%	130908	-51118	-28.1%

Рис. 1.2 Динаміка ВВП Укріїни 2002-2014 рр

2.1.1 Статистика ВВП України (2004-2009)

Приріст реального ВВП за січень 2004 року становив 9 відс., січень-березень - 12,7 відс., січень-червень - 13,2 відс., січень-вересень - 13,5 відсотка. Починаючи з вересня 2004 року, відбувалося поступове уповільнення економічного зростання. Тому при затвердженні закону про державний бюджет на 2005 рік прогноз зростання реального ВВП уточнено до 6,5 відс., промислового виробництва - 9 відсотків. В цілому за 2004 рік реальний ВВП зріс на 12,1 відс., січень 2005 року - на 6,5 відс., а за січень-лютий - на 5,5 відсотка. Відбувалося гальмування зростання випуску промислової продукції: від 12,5 відс. за 2004 рік до 7,3 відс. - за січень-лютий 2005 року. Зокрема, у серпні 2005 року прогноз приросту реального ВВП знижено до 6-6,5 відс., листопаді - до 3,8 відс., грудні - до 3,2-3,5 відсотка. Крім того, Мінекономіки констатувало несправдження бюджетного варіанту прогнозу промислового зростання на 12 відс., починаючи ще з квітня минулого року. Фактичне значення номінального ВВП (424,7 млрд. грн.) виявилось на 11,3 млрд. грн. або на 2,6 відс. меншим, ніж прогнозувалося. Виходячи із запланованого рівня перерозподілу ВВП через зведений бюджет у розмірі 31,1 відс., а державний бюджет - 24,3 відс., зазначені прогнозні прорахунки призвели до недоотримання понад 3,5 млрд. грн. запланованих надходжень до зведеного бюджету, у тому числі понад 2,7 млрд. грн. - до державного бюджету.

Зростання номінального ВВП, порівняно з 2004 роком, певною мірою, забезпечувалося посиленням фіскального навантаження на платників податків. У структурі ВВП частка чистих податків на продукти зросла на 2,8 відс. пункта і склала 12,4 відсотка. . Рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет збільшився на 5,1 відс. пункта, а, з урахуванням державних цільових фондів, - на 6 відс. пунктів і, відповідно, становили 31,6 та 43,6 відсотка.

Як повідомили в Держкомстаті, номінальний ВВП в минулому році склав 535 860 000 000 гривень, однак це як і раніше попередні дані.

У номінальному вираженні ВВП в 2006 році виріс на 26,2% при інфляції грудень до грудня 11,6% і середньорічної інфляції 9,1%.

Держкомстат один раз уточнив показник зростання за 2005 рік, збільшивши його з 2,4% до 2,6%. У 2006 році Держкомстат поліпшив показник зростання ВВП за підсумками трьох кварталів з 6,2% до 6,5%.

За 2004 рік Держкомстат також один раз поліпшував показник зростання ВВП за рік (з 12% до 12,1%), за 2003 рік - двічі (з 8,5% до 9,4%), 2002 рік - тричі (з 4, 1% до 5,2%).

Економіка України зростає з 2000 року, коли ВВП збільшився на 5,9%. У 2001 році зростання економіки прискорилося до 9,2%.

Всього за 2000-2006 рр. реальний ВВП України зріс на 63,9%, проте в 1991-1999 роках він впав на 59,2%. У результаті до початку цього року ВВП становив 66,9% до рівня 1990 року.

У січні 2007 року зростання реального ВВП склав 9,3%, тоді як у січні 2005 року темпи були істотно нижче - 0,9%.

У 2007 році реальний валовий внутрішній продукт зріс на 7,3% порівняно з 2006 роком.

Про це повідомив Державний комітет статистики, опублікувавши на офіційному сайті "Основні показники соціально-економічного розвитку України".

Держкомстат поки не називає номінальне значення ВВП за 2007 рік.

Окрім того, Держкомстат уточнив дані про зростання ВВП за 2006 рік - він становив 7,3%.

ВВП у листопаді 2007 року зріс на 6,9% порівняно з листопадом 2006 року - до 68 907 млн. гривень.

За січень-листопад 2007 року ВВП зріс на 7,2% порівняно із січнем-листопадом 2006 року - до 630 019 млн. гривень.

Кабінет Міністрів затвердив основні макроекономічні показники розвитку України на 2008 рік, у тому числі ріст ВВП 7,2%, інфляцію 6,8%.

У квітні 2007 року Держкомстат, уточнивши дані про зростання ВВП за 2006 рік, повідомив, що він зріс на 7,1% порівняно з 2005 роком - до 537 667 млн. гривень.

Як правило, Держкомстат оголошує дані про динаміку реального ВВП за рік у січні наступного року, після чого наприкінці лютого уточнює ці дані й оголошує номінальне значення ВВП.

Потім протягом наступного року Держкомстат, при надходженні нових даних, щокварталу уточнює інформацію про ВВП за минулий рік.

Номінальний валовий внутрішній продукт України в 2008 році склав 950,503 млрд. гривень. Він підтвердив раніше оприлюднену інформацію про зростання реального ВВП в минулому році на 2,1%, тоді як роком раніше цей показник дорівнював 7,6%. З врахуванням раніше опублікованих Держкомстатом даних, номінальний ВВП за 2008 рік виявився на 33,3% більшим, ніж за 2007 рік, проте при цьому в четвертому кварталі темпи зростання знизилися до 18,7% в порівнянні з 41% - в третьому, 40,8% - в другому і 35,6% - в першому кварталі. Окрім того Держкомстат зафіксував зниження номінального ВВП в четвертому кварталі 2008 року в порівнянні з попереднім кварталом на 9,1%. Якщо взяти до уваги останні дані про номінальний ВВП за підсумками січня-листопада, то в грудні його об'єм склав 75,127 млрд. грн. в порівнянні з 75,38 млрд. грн. в листопаді і 85,101 млрд. грн. - у жовтні. Уряд спочатку прогнозував зростання ВВП в 2008 році на рівні 6,8%, проте до кінця року понизило свій прогноз до 1,8-2,5%. Цього року уряд чекає уповільнення зростання української економіки до 0,4%, тоді як експерти прогнозують спад орієнтовно на 5-10%. Нагадаємо, МВФ заявляв, що може переглянути прогноз ВВП України у зв'язку з погіршенням економічної ситуації в країнах, які є її основними торгівельними партнерами.

2009 рік був найбільш невдалим роком дл України. гідно з офіційною інформацією, минулого року падіння ВВП становило 15% порівняно з 2008-м. Зокрема, номінальний ВВП за 2009 рік становив 912 млрд 563 млн гривень, реальний - 85% порівняно з 2008 роком (у постійних цінах 2007 року). Це стало найгіршим результатом серед всіх європейських країн. Національний банк України і міністерство економіки країни раніше прогнозували, що спад становитиме саме 15%. Падіння ВВП у I, II, III і IV кварталах 2009 року проти аналогічних періодів 2008 року становило 20,3%, 17,8%, 15,9% і 7% відповідно. Крім того, в 2009 рік обсяг державного боргу України досяг 35% ВВП. Тим часом, Верховна рада досі не ухвалила бюджет на 2010 рік, а на казначейських рахунках, за оцінками Партії регіонів, коштів практично не залишилося. За даними НБУ, в січні цього року зростання ВВП становило близько 7,5%.

2.1.2 Статистика ВВП України (2010-2014)

У 2010 році реальний ВВП підвищився на 4,2% в порівнянні з 2009 роком.

Зокрема, в минулому році реальний ВВП становив 1,086 трильйона гривень, повідомила Держслужба статистики.

Нагадаємо, Україна опинилася на 7 місці серед країн СНД за темпами зростання ВВП з показником в 4,2%.

Загальний обсяг ВВП в країнах СНД в 2010 році зменшився на 6,9%: Узбекистан - 8,5%, Білорусь - 7,6%, Казахстан - 7,5%, Молдова - 6,5%, Азербайджан - 5%, Росія - 4%, Вірменія - 2,6%, Киргизія -1,4%.

ВВП України з кожним роком покращувався ,реальний ВВП України за 2011 рік порівняно з 2010 роком виріс на 5,2%. Про це повідомляє Державна служба статистики України.

За даними Держстату, ВВП України за четвертий квартал 2011 року порівняно з аналогічним періодом 2010 року (у постійних цінах 2007 року) склав 104,6%, а з третім кварталом 2011 року з урахуванням сезонного фактора - 100,6%.

Номінальний ВВП за 2011 рік склав 1314 млрд. грн.

У 2012 році ВВП України зріс на 0,2 %, порівняно з 2011 роком, зростання було крихітним, За даними Держстату, зростання ВВП України в 2012 році проти 2011 року становило 0,2%.

Номінальний ВВП України за підсумками 2012 року становив 1,4 трлн грн.

Раніше Держстат повідомляв, що спад ВВП країни у ІІІ кварталі 2012 року порівняно з аналогічним періодом 2011 року становив 1,3%, у ІІ кварталі - зростання 3%, у I кварталі - зростання 2%.

У четвертому кварталі 2011 року зростання ВВП України проти аналогічного періоду 2010 року (у постійних цінах 2007 року) становило 4,7% (номінальний ВВП - 364,083 млрд. грн.), у цілому за 2011 рік - 5,2% (номінальний ВВП - 1,317 трлн грн.).

Державний бюджет України на 2012 рік був розрахований, виходячи з урядового прогнозу зростання ВВП на рівні 3,9%, інфляції - на рівні 7,9%.

Номінальний ВВП України за підсумками 2013 року складе близько 1,475 трлн грн., що на 101 млрд. грн. або на 6,41% нижче планового показника номінального ВВП у сумі 1,576 млрд. грн., повідомляється на веб-сайті Рахункової палати України.

В опублікованих сьогодні висновках Рахункової палати за підсумками експертизи законопроекту про держбюджет на 2014 рік нагадується, що при затвердженні держбюджету на 2013 рік показник номінального ВВП за підсумками року заплановано на рівні 1,576 трлн грн., зростання реального ВВП - на 3,4%, підвищення споживчих цін - на 4,8%.

«Згідно з даними Державної служби статистики, номінальний ВВП за три квартали 2013 року становив 1,046 трлн грн., а зростання споживчих цін у грудні 2013 року до грудня 2012 - 0,5%. Враховуючи це, номінальний ВВП за 2013 рік становитиме близько 1,475 трлн грн.», - зазначається у висновку.

Згідно з висновком, заплановані доходи держбюджету на 2014 рік на 15,7% вище їх фактичного обсягу у 2013 році, а реальні доходи, розраховані з використанням дефлятора ВВП, повинні зрости на 6,3%, тоді як ріст економіки прогнозується на 3%.

За підсумками 2014 року падіння валового внутрішнього продукту України становить 7%, рівень інфляції -- 24,9%.

Про це під час виступу в Верховній Раді заявив міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавічус.

"Економіка країни -- у тяжкому становищі. Причиною такого становища є не лише прорахунки попередньої влади, а й повна відсутність реформ впродовж останніх 25 років. Зниження реального ВВП за підсумками 2014 року становить майже 7%. Промвиробництво скоротилося на 10,1%. Експорт скоротився майже на 20%, споживча інфляція становить 24,9%", -- зазначив міністр.



Висновок

Відповідно до поставлених завдань можна зробити наступні висновки:

1. Валовий внутрішній продукт (ВВП) вимірює ринкову вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у даній країні протягом певного періоду часу, - як правило, року. Валовий внутрішній продукт, обчислений у поточних ринкових цінах, називається номінальним ВВП. Номінальний ВВП одночасно віддзеркалює як кількість вироблених товарів і послуг, так і рівень їхніх цін. Інакше кажучи, на динаміку номінального ВВП впливають як зміни у фізичному обсязі виробленої продукції, так і зміни рівня цін. Часто буває так, що фізичний обсяг ВВП скорочується, а номінальний ВВП збільшується за рахунок зростання цін. Проте рівень життя людей насамперед залежить від кількості вироблених і спожитих товарів та послуг. Тому макроекономіка досліджує динаміку фізичного обсягу ВВП, тобто зміни в кількості виготовленої вітчизняною економікою продукції. З цією метою обчислюють реальний ВВП.

2. Валовий внутрішній продукт, обчислений у постійних цінах, називається реальним ВВП. Саме цей показник дає змогу судити про зміни у фізичному обсязі продукції, а отже й про стан справ в економіці країни. Аналіз динаміки реального ВВП показує, що періоди його зростання чергуються з періодами скорочення.

3. Валовий внутрішній продукт, як уже зазначалося, обчислюють трьома методами:

1) як суму видатків покупців на придбання товарів і послуг (за видатками - метод кінцевого використання);

2) як суму грошових доходів, отриманих від виробництва продукції у цьому році (за доходами - розподільний метод);

3) як суму доданої вартості, створеної на всіх стадіях виробництва товарів і послуг (за галузями - виробничий метод).

4. Аналіз процесів виробництва, розподілу і використання валового внутрішнього продукту в Україні дає змогу зробити такі висновки:

створено макроекономічні умови для стабілізації виробництва;

зберігається платіжна криза, що погіршує фінансовий стан підприємств, стримує розвиток виробництва, сприяє бартеризації економіки та її тінізації;

існують проблеми зі збутом вітчизняної продукції внаслідок її високої собівартості, неконкурентоспроможності на зовнішніх ринках;

високий рівень податків стримує розвиток вітчизняного виробництва;

вкрай звужені інвестиційні можливості гальмують перехід до економічного зростання в багатьох галузях економіки;

нестача грошових доходів для придбання товарів та оплати послуг домашніми господарствами призводить до подальшої натуралізації особистого споживання та зниження його абсолютного рівня.



Список використаної літератури

1. Барр Р. Политическая экономия: В 2-х т. - М.: Международные отношения, 1995. - Т.1 - 608 с., Т.2 - 750 с.

2. Башнянин Г.І. та ін. Політична економія: Підручник для вузів / Г.І. Башнянин, П.Ю. Лазур, В.С. Медведєв. - К.: Ніка-Центр, Ельга, 2000. - 442 с.

3. Бицюра Ю. Аналіз реального валового продукту України // Географія та основи економіки в школі. - 2004. - № 4. - С. 2-8.

4. Борисов Е.Ф. Экономическая теория: Учебник. - М.:Юристъ, 1999. - 558с.

5. Бурлай T. Короткострокові моделі прогнозного розрахунку реального ВВП. - Економіка України. - № 12. - 1999. - С. 35-38.

6. Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р. Микро- и макроэкономика: Энциклопедический словарь / Под общ. ред. Г.С. Вечканова. - СПб.: Лань, 2000.

7. Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової системи. - К.: Наук. думка, 1992. - 472 с.

8. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Вища школа, 1995. - 471 с.

9. Горська О.В. Структурні зрушення у ВВП України у період 1990-2000 років // Фінанси України. - 2003. - № 2. - С. 112-118.

10. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання-Прес, 2001. - 581 с.

11. Загальна економіка: Підручник / За ред. І.Ф. Радіонової. - К.: Знання, 1995. - 234 с.

12. Кураков Л.П. Экономическая теория: Учеб. пособ. - М.: Прес-сервис, 1998. - 328 с.

13. Курс экономической теории: Учебник для вузов / Под ред. М.И. Плотницкого, А.Н. Тура. - Мн.: Мисанта, 1999. - 432 с.

Размещено на Allbest.ru

...