Монополістична конкуренція

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ, ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ПРАВА

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: “Економічна теорія”

на тему: “Монополістична конкуренція”

Виконав:

Карабаш А.К

м. Київ2015

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теорія монополістичної конкуренції

1.1 Визначення монополістичної конкуренції

1.2 Короткострокова та довгострокова рівновага компанії при монополістичній конкуренції

1.3 Ефективність монополістичної конкуренції

Роділ 2. Практичні аспекти у вивченні монополістичної конкуренції

2.1 Проблеми розвитку монополістичної конкуренції в Україні

2.2 Аналіз ринку безалкогольних напоїв України

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Необхідною умовою ефективного функціонування механізму саморегулювання ринкової економіки є конкуренція. Вона є важливою рушійною силою розвитку ринкової економічної системи. Конкуренцію породжують об'єктивні умови ринкового господарювання: різні форми власності на засоби виробництва; повна економічна відокремленість і свобода вибору господарської діяльності товаровиробників, їх повна економічна залежність від кон'юнктури ринку; боротьба за джерела сировини, ринки збуту виробленої продукції, сфери використання капіталу з метою отримання найбільшого прибутку.

Конкуренція - це суперництво (змагальність) між різними учасниками ринкової економіки за найбільш вигідні умови виробництва та реалізації товарів і послуг, за привласнення найбільшого прибутку. Вона виступає силою, яка мобілізує особистий економічний інтерес і підприємницький потенціал та спрямована на їх максимальну реалізацію.У Законі України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" зазначається: конкуренція - це "змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач".

Боротьба на ринку великої кількості різних товаровиробників і постачальників ресурсів за споживача (покупця) і економічний успіх - об'єктивний економічний закон. Закон конкуренції відображає об'єктивну взаємозалежність і причинно-наслідковий зв 'язок між різними економічними суб'єктами, можливостями виробництва різноманітних товарів та послуг, які потрібні споживачам (покупцям), і можливостями реалізувати їх з максимальною економічною вигодою для всіх суб 'єктів ринкової економіки. У нерозривній єдності законів конкуренції і вартості виражені суспільно нормальні умови розвитку ринкової економіки і властиві їй суперечності. Залежно від конкурентних умов, які складаються в тій чи іншій національній економіці, а також у світовому господарстві в різні періоди історичного розвитку, економічна конкуренція виявляється в різних видах та формах.

Можна виділити такі головні види конкуренції: товаровиробників (продавців), споживачів (покупців), продавців і покупців, досконалу (чисту) і недосконалу, внутрігалузеву, міжгалузеву, цінову і нецінову тощо.Усі вказані види економічної конкуренції мають відмінності та деякі однакові риси і загальні тенденції. В умовах конкурентної боротьби перемагає той, хто створює високоякісний товар за найменших індивідуальних витрат виробництва завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, удосконалення організації та управління виробництвом.

Конкуренція спонукає товаровиробників постійно запроваджувати нововведення, метою яких є поліпшення результатів їхньої економічної діяльності. Основна функція конкуренції - завоювати ринок, в економічній боротьбі за споживача (покупця) перемогти своїх конкурентів, забезпечити привласнення найбільшого прибутку.

Конкуренція як один із важливих елементів функціонування ринкового механізму діє через попит, пропозицію та ринкову ціну. Так, якщо ціни на товари та послуги зростають (за інших рівних умов), то попит зменшується, якщо із посиленням конкуренції між товаровиробниками пропозиція товарів і послуг збільшується, то ціни на них можуть знижуватися. Отже, ринкова ціна товарів та послуг формується у результаті конкурентної боротьби між виробниками і споживачами (покупцями). Рівновага ринкових цін встановлюється за оптимального (збалансованого) співвідношення між попитом і пропозицією, тобто коли кількість товарів і послуг, які хочуть купити споживачі (покупці), відповідає кількості товарів і послуг, яку хочуть продати продавці.

Економічна конкуренція впливає на попит, пропозицію і ринкову ціну. За допомогою ринкової ціни економічна конкуренція забезпечує збалансоване співвідношення між суспільними потребами і суспільним виробництвом.

Суть економічної конкуренції полягає в наявності на ринку великої і кількості незалежно діючих товаровиробників (продавців) і споживачів (покупців) всіляких товарів, послуг та ресурсів.

Розділ 1. Теоретичні аспекти вивчення монополістичної конкуренції

1.1 Ознаки і поширення монополістичної конкуренції

Монополістична конкуренція здійснюється тоді, коли відносно вепика кількість фірм конкурують між собою за продаж диференційованого товару на ринку, де можлива поява нових продавців. Така ситуація є найбільш поширеною моделлю ринку. У повсякденному житті ми найчастіше зустрічаємось із виробником або продавцем, який орієнтується у своїй поведінці на монополістичну конкуренцію.

Ознаки монополістичної конкуренції:

1. Товар кожної фірми є недосконалим замінником товару, що реалізується іншими фірмами. Продукт кожного продавця має виключні якості або характеристики, які надають йому переваги над іншими конкурентами. Диференціація може бути побудована на реальних та удаваних відмінностях. Реальні відмінності:

а) якість товару (особливості сировини, якість роботи, дизайн);

б) місце продажу (невеличкий торговий кіоск на людному перехресті краще, ніж великий магазин на околиці);

в) додаткове післяпродажне обслуговування (безкоштовна доставка купленого товару, гарантійний термін безкоштовного ремонту, сервісне обслуговування);

г) стимулювання збуту (зниження ціни оптовим або постійним покупцям, подарунки).

Щоб виділити свій товар серед інших, продавці часто, крім реальних, використовують удавані відмінності. Це досягається за допомогою активної реклами, використання відомих торгових знаків або торгових марок, іміджу фірми.

2. На ринку існує відносно велика кількість продавців (10,40 чи 100), кожен з яких задовольняє незначну частку ринкового попиту. Частка кожного з виробників коливається від 1% до 10% продажу на ринку.

3. Продавці, встановлюючи ціни на свої товари або визначаючи обсяги продажу, не враховують реакцію своїх конкурентів. Малоймовірно, щоб якийсь конкурент поніс збитки або втратив значну частку ринку при зменшенні продажної ціни будь-якою фірмою, оскільки він має унікальний товар, на який є досить сталий попит.

4. На ринку є умови для вільного входу і виходу. Вхід на ринок нових підприємств не заблокований, але більш складний, ніж за умов досконалої конкуренції, оскільки треба мати відповідний розмір капіталу, ноу-хау, та певний термін для визнання покупцями товарів нових торгових мереж.

Таким чином, монополістична конкуренція - це галузь, в якій діє відносно велика кількість фірм, що випускають диференційовану продукцію, і між цими компаніями існує цінова і нецінова конкуренція.У зв'язку з наявністю великої кількості фірм та розвитком конкуренції в галузі крива попиту окремої фірми, яка працює в умовах монополістичної конкуренції, набагато еластичніші, ніж у монополіста, але менш еластична, ніж у абсолютно конкурентної фірми. Графік попиту монополістичного конкурента не може бути абсолютно еластичним, як в умовах досконалої конкуренції, оскільки в галузі діє менше фірм і виробляють вони не однорідну, а диференційовану взаємозамінну продукцію. [1, с. 43-56]

1.2 Короткострокова та довгострокова рівновага фірми при монополістичній конкуренції

Еластичність кривої попиту підприємства, що функціонує в умовах монополістичної конкуренції, буде залежати від кількості його конкурентів та ступеня диференціації продукції, що ним виробляється. Чим більша кількість конкурентів та слабша диференціація продукції, тим більш еластичною буде крива попиту. Тобто, монополістична конкуренція, в такому випадку, наближатиметься до досконалої конкуренції. Якщо ж кількість конкурентів мала, а глибина диференціації значна, то крива попиту буде мати менш еластичний вигляд, що робить її схожою на криву попиту підприємства, що працює на монопольному ринку.

Крива попиту для ринку монополістичної конкуренції буде мати спадний характер (при незначному куті нахилу), тому, подібно до монопольного ринку, крива граничної виручки завжди лежатиме нижче від неї. Отже, підприємство в умовах монополістичної конкуренції у короткотерміновому періоді буде мак-симізуваги прибуток або мінімізувати збиток, виготовляючи такий обсяг продукції, що відповідає координатам точки перетину кривих граничних витрат і граничної виручки.Компанія здійснює випуск продукції який відповідає точці Е. У даній точці МИ. = МС. При обсязі випуску Q і ціні Р, компанія одержує прибуток на одиницю продукції, що дорівнює відрізку АВ. Загальна величина економічного прибутку дорівнює площі АВАТС,Р, (рис. 1.1).

Рис. 1.1 «Короткострокова рівновага компанії в умовах монополістичної конкуренції»

Компанія отримуватиме економічний прибуток, якщо крива її попиту перетинає криву середніх витрат.Якщо ж вона проходить нижче, ніж крива середніх витрат, але вище, ніж крива середніх змінних витрат, то підприємство вирішує проблему мінімізації збитків. Тобто виробництво збиткове, але виручка покриває змінні витрати і частково постійні витрати. Зупинка виробництва в такій ситуації призведе до збитків, що дорівнюватимуть постійним витратам. Якщо крива попиту пройде навіть нижче, ніж крива середніх змінних витрат, то компанія зупинить виробництво, бо не окуповуються навіть змінні витрати, не кажучи вже за постійні. Якщо будь-яка компанія одержує економічний прибуток, то на цей ринок у довгостроковому періоді будуть виходити нові фірми, які зменшать попит на продукцію окремої фірми й обмежуватимуть її граничну виручку (МR) (рис.1.2)

Рис. 1.2 «Довгострокова рівновага компанії в умовах монополістичної конкуренції»

Тому галузь знаходиться у стані рівноваги тоді, коли ціна на товар встановлюється на рівні середніх витрат LAC. При довгостроковій рівновазі криві попиту і криві витрат не перетинаються, а мають лише одну спільну точку, тобто: Р = LAC.

Вільний вхід до галузі не дозволяє компаніям отримувати в довгостроковому періоді економічний прибуток, а лише нормальний. [2]

1.3 Ефективність монополістичної конкуренції

Економічна ефективність потребує потрійної рівності - ціни, граничних витрат і середніх витрат. Рівність ціни і граничних витрат необхідна для досягнення ефективного використання ресурсів. Рівність ціни з мінімальними середніми валовими витратами припускає високу виробничу ефективність, використання найбільше ефективної (або найменш витратної) технології. Дана рівність означають, що споживачі одержать найбільший обсяг продукції по найнижчій ціні, яку будуть припускати існуючі витрати.

Ринки з абсолютною конкуренцією бажані, оскільки вони економічно ефективні -- поки не існує побічних негативних наслідків (наприклад, екологічних), і нічого не перешкоджає нормальній діяльності ринку, сумарний надлишок споживачів та виробників максимальний. Вхід нових фірм на ринок зводить прибутки до нуля, як на ринку з абсолютною конкуренцією, так і на ринку з монополістичною конкуренцією. На ринку з абсолютною конкуренцією крива попиту на товар фірми -- це горизонтальна лінія, так що точка нульового прибутку збігається з точкою мінімальних середніх витрат. Проте на ринку з монополістичною конкуренцією крива попиту похило спрямована донизу, так що точка нульового прибутку перебуває зліва від точки мінімальних середніх витрат. Ця надлишкова продуктивність не дає ефекту, оскільки середні витрати можна було б зменшити лише за меншої кількості фірм.

На ринках із монополістичною конкуренцією не досягаються ні ефективне використання ресурсів, ні виробнича ефективність. Монополістичний елемент викликає деяке недовикористування ресурсів для виробництва товарів в умовах цієї ринкової структури. Ціна перевищує граничні витрати в умовах рівноваги в довгостроковому періоді, указуючи, таким чином, на те, що додаткові одиниці цього товару суспільство оцінює вище, ніж альтернативні продукти, що із використанням тих же ресурсів можна було б зробити.

Більш того, у протилежність компаніям, що діють в умовах чистої конкуренції помічаємо, що в умовах монополістичної конкуренції фірми роблять декілька менший, чим найбільше ефективний обсяг продукції. Виробництво спричиняє за собою більш високі витрати на одиницю продукції, чим досяжний мінімум. Це, у свою чергу, означає встановлення ціни декілька більш високої, чим відбулося б в умовах чистої конкуренції. Споживачі не виграють від найбільшого обсягу виробництва і найменшої ціни, що, припустимо, спостерігаються при наявних витратах. В умовах монополістичної конкуренції фірми повинні призначати більш високу в порівнянні з конкурентну ціну в довгостроковому періоді, для того щоб домогтися нормального прибутку. Інакше кажучи, якщо кожна компанія була б в змозі робити оптимальний із погляду ринку обсяг продукції, менше число фірм могло б робити той же самий сукупний обсяг продукції і продукт міг би бути проданий споживачам по більш низькій ціні. Галузі з монополістичною конкуренцією достатньо часто переповнені компаніями, що завантажені не цілком, тобто діють, не досягаючи оптимальної потужності Типовими прикладами цього служать багато видів підприємств роздрібної торгівлі, наприклад 30 або 40 бензозаправних станцій, що розміщаються в місті середнього розміру й діють із надлишковою виробничою потужністю. Недозавантажені підприємства і споживачі, покарані за це недовантаження перевищуючими конкурентний рівень цінами, - усе це складають витрати монополістичної конкуренції [9, c. 127-128].

Якщо монопольна компанія дістає економічний прибуток, те це неминуче буде спокушати нових потенційних продавців конкурувати з монополістом шляхом виробництва аналогічного товару. Підтримка чистої монополії вимагає існування розумів, що запобігали би конкуренцію нових продавців з монополією. Цими умовами є бар'єри для входу в галузь. Бар'єри для входу в галузь - це обмежник, що запобігає поява нових продавців на ринку монопольної фірми. бар'єри для входу на ринок необхідні для підтримки монопольної влади в тривалому періоді. Якби вхід на монополістичні ринки був вільний, те прибутку, одержувані монополістами, залучили би безліч нових виробників і продавців. Унаслідок цього, пропозиція на цих ринках зросло б, і монопольний контроль над ціною зник би, тому що ринки стали б конкурентними.

Якщо фірми будуть послідовно знижувати середні витрати виробництва й одержувати прибутку шляхом розширення виробництва, щоб задовольнити довгостроковий ринковий попит, то, зрештою, як основний постачальник затвердиться лише одна компанія. Щоб скористатися перевагою низьких витрат великого виробництва і досягти більш низьких середніх витрат, винна домінувати одна компанія. Домінуюча компанія завжди могла б робити по більш низьких середніх витратах, чим будь-яка нова компанія, що входити в галузь. Вона могла б тимчасово знизити ціну і продовжувати діставати прибуток. Таким чином, вона може використовувати свій контроль над ціною, щоб виштовхнути з галузі будь-якого суперника [4, c. 204-206].

Роділ 2. Практичні аспекти у дослідженні монополістичної конкуренції

2.1 Проблеми розвитку монополістичної конкуренції в Україні

Актуальність питання: недостатні дослідження розвитку монополістичної конкуренції в Україні, та особливості ринку монополістичної конкуренції щодо забезпечує збільшення кількісті виробників в різні періоди часу в умовах невисоких бар'єрів входу на ринок та вільного вибору споживача серед наявних товарів, які відрізняються своєю диференціацією, що досягається за рахунок якості, умов надання послуг, місце розташування та використанням інтелектуальних активів фірми. Монополістична конкуренція включає такі галузі промисловості як легка, харчова. [5, с. 171]

В Україні існує проблема неефективності функціонування товарних ринків. Її ознаками є зростання цін, що не може бути пояснено впливом інших чинників, низький рівень продуктивності праці, недостатня інноваційна спрямованість національної економіки. Економічна конкуренція забезпечує встановлення цін на рівні, наближеному до граничних витрат, найбільш повне використання наявних ресурсів та спонукає до створення нових продукції та послуг, способів їх виробництва і розповсюдження. Відповідно до експертного опитування Антимонопольним комітетом України істотним чинником впливу конкуренції на господарську діяльність визначили лише 25-49 відсотків керівників підприємств промисловості, будівництва, роздрібної торгівлі, звязку, транспорту, сфери нефінансових послуг, в сільському господарстві рівень конкуренції з вітчизняними виробниками як високий чи дуже високий оцінили лише близько 12 відсотків опитаних.

Негативно впливає на вступ нових суб'єктів господарювання на товарні ринки та закріплення на них невиправдано велика кількість, ускладненість та завищена вартість дозвільних і контрольних процедур для початку, здійснення та припинення господарської діяльності. Це в багатьох випадках є наслідком необґрунтованого розширення сфери застосування та надмірної вартості платних адміністративних та інших послуг, що надаються державними органами, поширення практики суміщення управлінських і контрольних функцій із здійсненням господарської діяльності, а також завищенні зворотні витрати, пов'язаних із виходом з ринку, які є завищенними навіть для країн Східної Європи та Центральної Азії. [6, с. 211-212]

Державними органами недостатньою мірою забезпечується виконання завдань, передбачених частиною першою статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції», яка передбачає, що державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму в господарській діяльності, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально -- технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб'єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції, здійснюється уповноваженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю.

В Україні до ринків монополістичної конкуренції відносяться ринки мила, шампунів, дезодорантів, кремів для гоління, вітамінів, ліків і багатьох інших товарів, виставлених на продаж. Ринки лиж, тенісних ракеток, велосипедів та інших спортивних товарів теж монополістично конкурентні. Аналогічним чином йде справа на підприємствах роздрібної торгівлі, оскільки товари, які продаються в різних магазинах роздрібної торгівлі, конкурують між собою за рахунок різниці в послугах, місцезнаходженням, доступністю товарів, досвідом продавців, умовами кредиту і т. п. Зіставляючи 2014 рік із 2013 роком помітно, що індекси цін на продукцію суттєво зросли на ринку монополістичної конкуренції (Таблиця 1.1.)

Таким чином, ринок монополістичної конкуренції передбачає функціонування великої кількості порівняно невеликих фірм, що випускають диференційовані товари, не вступаючи між собою в таємну змову. Цінова конкуренція на цьому ринку супроводжується неціновою. В умовах монополістичної конкуренції діють переважно магазини роздрібної торгівлі у великих містах, авто заправки, перукарні, хімчистки, магазини, що продають одяг, взуття і т.п. [7]

Таблиця 1.1. Індекси цін на продукцію ринку монополістичної конкуренції в Україні у порівнянні 2013 і 2014 років (%)

Недоліком монополістиної конкуренції є те, що положення рівноваги виробника є менш суспільно ефективним. Оскільки в умовах монополістичної конкуренції ринкова ціна товарів перевищує величину граничних витрат фірми, це означає недостатній розподіл ресурсів для виробництва нового продукту. Ціна, встановлена в умовах монополістичної конкуренції - більше мінімального рівня середніх загальних витрат як в короткостроковому періоді, але і на довгостроковому інтервалі часу. Тому споживачі не одержують товар за мінімальною ціною, зниження якої можливо при існуючому рівні витрат фірми. Фактичний обсяг виробництва менше того, що мінімізує середні загальні витрати компанії. Компанія має резервні потужності і не використовує їх повною мірою, як при умовах чистої конкуренції. Монополістична конкуренція як система організації ринку має істотні недоліки. Вона не забезпечує ефективного використання продукції, а витрати на одиницю продукції більші, ніж при досконалої конкуренції.

Для отримання нормального прибутку фірми змушені встановлювати ціну, вищу за конкурентну. Галузі з монополістичною конкуренцією переповнені компаніями, які нераціонально використовують виробничі потужності. Це насамперед підприємства роздрібної торгівлі: крамниці у містах, бензозаправні станції, перукарні, хімчистки, магазини одягу тощо. Через недовантаженість потужностей підприємств потерпають споживачі, які змушені платити ціну, що перевищує конкурентний рівень. Одночасно диференціація продукту забезпечує споживачам величезну різноманітність продуктів та їх поліпшення у перспективі [8].

До переваг монополістичної конкуренції відноситься те, що на цьому ринку завдяки існуючій диференціації продукції споживачу пропонується широкий асортиментний вибір товарів. Ціни на товари нижчі, а обсяг виробництва більший ніж у чистого монополіста, тому монополістична конкуренція є потрібною і вигідною для споживача і разом з чистою конкуренцією потрапляє в розділ «ефективно конкурентних». Диференціація товару є важливим досягненням ринку монополістичної конкуренції, тому що вона адаптує товар до споживчого попиту. Але компанія в умовах монополістичної конкуренції прагне так само і до пристосування споживчого попиту до свого товару і з цією метою займається рекламною діяльністю.

За рахунок реклами компанія розраховує збільшити свою частку на товарному ринку. Іншими словами, виробник сподівається, що реклама змістить криву попиту фірми вправо й одночасно дозволить зменшити цінову еластичність її товару. Варто помітити, що диференціація продукту й інтенсивна реклама, характерні не тільки для фірм, що функціонують в умовах монополістичної конкуренції, а і для багатьох олігополістичних ринків. Рекламна діяльність фірми також не має однозначної оцінки. Прихильники реклами намагаються виправдати її, вказуючи на такі основні позитивні моменти: реклама допомагає споживачам зробити потрібний вибір; за рахунок реклами підтримуються національні системи зв'язку (радіо, телебачення, газети, що частково фінансуються за її рахунок); реклама стимулює конкурентну боротьбу; реклама прискорює розробку нових товарів і спонукує фірми постійно поліпшувати їхню якість і вид [9, с. 296-298].

монополістичний конкуренція рекламний економіка

2.2 Аналіз ринку безалкогольних напоїв України

Особливості монополістичної конкуренції характеризує ситуація на ринках безалкогольних напоїв. На кожному ринку є багато різних марок, які дещо відрізняються, проте є тісними взаємозамінниками.

- Товари і послуги, реалізовані на ринку,

- лікувальні, лікувально-столові та столові мінеральні води.

- Річний обсяг продажів - більш $100 млн у роздрібних цінах.

- Кількість операторів - приблизно 10 імпортерів, 10-15 значних оптовиків, 50-60 средних і стільки ж дрібних сезонних фірм, 20-30 дистриб'юторів. Кількість роздрібних торгових точок порахувати неможливо.

- Частка імпортної і вітчизняної продукції - вітчизняна продукція - 95%, імпортна - 5%.

- Структура продажів: 45% - лікувальна і лікувально-столова вода з мінерализацією1-8р/куб. дм, 40% - мінеральна вода з мінерализацією до 1р/куб.дм, 10% - столова вода без мінерализації і 5% - негазована питна вода без мінерализації в ємностях великого обсягу (від 5л). За даними Госкомстата, у 1999 році в Україні було продано біля 430 млн. л. мінеральної води, із них біля 425 млн.л. - вода вітчизняного виробництва і менше 5 млн.л. - імпортна вода. У 1999 році 45% у спільному обсязі продажів (у фізичному вираженні) торговим компаніям забезпечувала лікувальна і лікувально-столова вода з мінерализацією 1-8 р/куб. дм, 40% - мінеральна вода з мінерализацією до 1р/куб.дм, 10% - столова вода без мінерализації, і 5% - негазована питна вода без мінерализації в ємностях здорового обсягу (від 5 л). За даними Держкомстата, обсяги експорту на безалкогольні напої різко впали. У країнах СНД, як і в Україні, активно розвивається власне виробництво, та як слідство, конкуренція стає більш жорсткою, і для просування води потрібна массова рекламна кампанія.

Для реклами мінеральної води використовують телебачення, преса, рекламні щити, реклама в метрополітені, різноманітні конкурси і т.д. Якщо ціль реклами - анонсувати ту або іншу торгову марку на ринку, то необхідно збільшити знання марки споживачем. Потрібно визначити цільову аудиторію (населення України у віці 25-45 років), а потім забезпечити широке охоплення її рекламою. Через телебачення рекламуються мінеральні води "Миргородська", "Добра вода", Aqua minerale, в метрополітені мінеральна вода "Роксолана". Пресу використовують якщо необхідно пояснити споживачу переваги уже відомої йому води перед іншою, збільшити число лояльних покупців. Виробники, відомі на українському ринку, ставлять собі ціль збільшити споживання своєї води серед лояльних споживачів хоча б на 1л. у рік.

При рекламі нової торгова марка кожний споживач із цільової аудиторії, на якій орієнтований товар, повинен побачити (почути) рекламу мінімум чотири-пять разів. в Україні працює біля десяти торгівців мінеральною водою, при необмеженній кількості середніх, дрібних і "сезонних" фірм. Оптовик є значним, якщо продає 30-40 тис.л води в день (біля 1 млн л на місяць), среднім - не менш 65-70 тис.л мінеральної води в тиждень. Інші фірми, у яких обсяги менше, вважаються дрібними оптовиками. У різноманітних компаній питома вага мінеральної води в продажах коливається від 5% до 50%. Він мінімальний, якщо компанія торгує як безалкогольними напоями, так і продуктами харчування, і максимальний, якщо компанія спеціалізується тільки на безалкогольних напоях. Мінеральна вода продається здебільшого дрібним оптом. Частка роздрібних продажів - не більш 25%.

Мінеральна вода в дрібнооптовій торгівлі займає 25-30% у спільному асортименті безалкогольних і слабоалкогольных напоїв. Проте вона забезпечує до 35-45% у спільному обсязі виручки влітку і до 15-20% - взимку. Оптовиків цікавить конкуренція між собою, із дистрибуторами і із самими виробниками. Конкуренція за останні півтора-два роки різко зросла тому, що виробники взялися за формування власної дистриб'юторської мережі; виробники, їх дистриб'ютори розвивають прямі контакти з роздрібною мережою. Конкурувати за ціною з виробником або з його дистриб'ютором оптовики не в змозі - вони працюють на мінімальній маржі (8-10%).За наданим сервісом (швидкість доставки товару, рекламна і маркетингова підтримка роздрібної мережі) оптовикам тяжко конкурувати з дистриб'ютором. Тому головне поле діяльності для оптовика - дрібні і середні магазини.

На ринку безалкогольних напоїв сегмент солодкої газованої води є найбільшим. За наявними оцінками за 2016 рік, середньодушове споживання газованих ароматизованих напоїв перевищило 35 літрів. Хоча споживання газованої води стабільно збільшується, можна відзначити, що в останні кілька років темпи зростання її продажів помітно відстають від аналогічних показників в інших категоріях безалкогольних напоїв, зокрема соків або мінеральної та питної води. Це обумовлено тенденцією збільшення числа споживачів, що орієнтуються на більш здорові напої. У динаміці обсягу виробництва солодкої газованої води з 2011 по 2013 рр. спостерігалася чітко виражена тенденція до зростання. Якщо в 2012 р. по відношенню до 2011 р. темп приросту склав 6%, то в 2013 р. в порівнянні з 2012 р. його значення досягло 11%. У 2014 р. відносно 20013 р. спостерігається незначне скорочення обсягу виробництва солодкої газованої води (на 2%), а в 2015 р. темп скорочення показника досяг 26%. В 2016 р. порівняно з 2015 р. Є досить значний приріст показника, темп якого досяг 44%. За весь досліджуваний період обсяг виробництва солодкої газованої води на території України зріс на 23%.

Імпорт солодкої газованої води на територію України у 2011 р. склав близько 2,5 млн. дал. У 2012 р. цей показник зріс практично в 2 рази (на 90%) по відношенню до попереднього року, склавши максимальне значення протягом усього досліджуваного періоду. Але починаючи з 2013 р. спостерігається практично незмінна тенденція до скорочення досліджуваного показника. Виняток склав 2014 рік, в якому обсяг імпорту продукції по відношенню до 2013 р. продемонстрував незначний приріст (5%). Найбільше скорочення імпорту мало місце в 2015 р. по відношенню до 2014 р. (60%). Темп скорочення показника в 2016 р. відносно 2015 р. склав 39%. Таким чином за досліджуваний період обсяг імпорту солодкої газованої води на територію України скоротився на 59%.

Центральною фігурою українського ринку газованих безалкогольних напоїв є Cocа-Cola Beverages Ukraine Ltd (ТМ «Coca-Cola», ТМ «Coca-Cola light», ТМ «Vanilla Coca-Cola», ТМ «Sprite», ТМ «Fanta смак апельсина », ТМ «Fanta смак лимона», ТМ «BonAqua», ТМ «Schweppes тонік», ТМ «Фруктайм», ТМ «Burn» та ін), яка на сьогоднішній день позиціонує на ринку більше 10 торгових марок. У 2016 році компанія продовжує контролювати найбільшу частину українського ринку СSD рівну 17,4% (2015 р. - 18,3%, 2014 р. - 13,6%). За вказаний період 2016 року на потужностях української компанії було вироблено понад 210 млн. л. газованих напоїв. Всі основні торговельні марки Coca-Cola представлені в категорії «преміум», з них три ведучих брендів компанії («Coca-Cola», «Fanta», «Sprite») входять у першу п'ятірку по популярності газованих безалкогольних напоїв. Друге місце у рейтинговому списку належить національній компанії - ЗАТ «Оболонь» (ТМ «Оранж А.С.Е.», ТМ «Живчик», ТМ «Живчик Груша», ТМ «Живчик Лимон», ТМ «Крем-Сода», ТМ «Дюшес», ТМ «Лайм», ТМ «Кола Нова», ТМ «Квас Богатирський справжній», ТМ «Джетт гранат», ТМ «Джетт вишня», ТМ «Джетт тонік-лимон»).

Наступний великий гравець - ТОВ «Аквапласт» (ТМ «Фрутс») з Дніпропетровська. За 2016 р. дніпропетровцям належить близько 10,5% ринку (2015 р. - 10,13%, 2014 р. - 8,5%). Дніпропетровське ПП Агенція «Малбі», що входить до складу ТПГ Rainford (ТМ «Бон Буассон», ТМ «Pilot», ТМ «Лимонад», ТМ «Байкал», ТМ «Ситро», ТМ «Золотий Горіх», ТМ «Тархун», ТМ «Дюшес», ТМ «Крем-сода», ТМ «Black»). У 2016 році зуміло досягти відмінних результатів і утримувало більше 7% ринку (2015 р. - 5,3%, 2014 р. - 4%). Протягом досліджуваного періоду дніпропетровчани бутилювали 85 млн. л. «з копійками» газованої води, в той час, як у минулому році цей результат був куди скромніше - 62,4 млн.л. Дніпропетровське ЗАТ «Ерлан» спільно з київським «Орланом» (ТМ «Знаменівська», ТМ «Два океани», ТМ «Каліпсо», ТМ «Газовані напої «Біола», ТМ «Газовані напої «Ретро», ТМ «Газовані напої «Бриз», ТМ «Газовані напої «Прем'єра», ТМ «Icy-Cola» ТМ «Квейк», ТМ «Smile», ТМ «Соки Біола», ТМ «Соки Літо», ТМ «Холодний чай») в 2016 р. тримали під контролем 6,6% ринку України (2015 р. - 6,9%, 2014 р. - 9,5%).

Один з лідерів вітчизняного ринку - БАН - Вінницьке ЧМП ПФ «Панда» (ТМ «Караван»). В 2016 р. компанія змогла утримати тільки 5,35% вітчизняного ринку (2015 р. - 6,7%, 2014 р. - 7,15%). ПМП ВФ «Панда» - сьома. Єдина поки що ТМ безалкогольного напрямку «Квас Тарас» представила можливість компанії «Славутич», Carlsberg Group контролювати в 2016 році 4,7% (2015 р. - 7,9%, 2014 р. - 6,35%) українського ринку безалкогольних напоїв. Завод «Росинка» (ТМ «Росинка», ТМ «Софія Київська», ТМ «Capri-Sonne», ТМ «Orangina», ТМ «San Benedetto», ін.) теж здав позиції: у 2016 році компанії дісталося лише 2,9 % українського ринкового «пирога» CSD (2015 р. - 4,5%, 2014 р. - 5%). Замикає топову десятку 2016 ПП «Чугуївський завод мінвод» (ТМ «Себек»), який протягом дев'яти місяців поточного року забезпечував наповнення вітчизняного ринку газованої води на рівні 1,42%. За останній час це приватне підприємство трохи додало «у вазі». [10]

Висновок

Отже, монополістична конкуренція - найпоширеніший тип ринкової структури недосконалої конкуренції, найбільш близький до досконалої конкуренції, але має ознаки як і монополії, так і досконалої конкуренції. Порівнявши всі недоліки та переваги, можна сказати, що вона є більш ефективною ринковою моделлю для покупців. Для подібної галузі не може бути побудовано точної абстрактної моделі, як це можна зробити у випадках чистої монополії і чистої конкуренції. Багато що тут залежить від конкретних деталей, що характеризують продукцію і стратегію розвитку виробника, передбачити які практично неможливо, а також від природи стратегічного вибору, наявної у фірм даної категорії.

Ринок монопольної конкуренції продавців аналогічний цілком конкурентному ринку в тому розумінні, що на ньому також багато нових підприємств і проникнення на ринок нових підприємств не обмежено. Але він відрізняється від цілком конкурентного ринку тим, що ринкова продукція диференційована: кожна компанія продає особливий тип або варіант товару, який відрізняється за якістю, оформленням або престижністю, і кожне підприємство є монопольним виробником своєї марки товару. Монопольна влада, яку має підприємство, залежить від успіху в диференціації свого продукту порівняно з продуктами інших підприємств. Прикладів монопольної конкуренції чимало: зубна паста, пральні порошки, безалкогольні напої тощо.

Для ефективного розвитку ринку монополістичної конкуренції в Україні потрібно здійснити певні зміни, що стосуються таких дій як:проведення структурної демонополізації, пов'язаної із змінами відносин власності; пріоритетність відкриття ринків для зовнішньої конкуренції; розширення сфери державного регулювання. Тому для розвитку ринку монополістичної конкуренції в Україні необхідно здійснити комплекс заходів, які попередньо були визначені для підвищення ефективності функціонування конкурентних позицій економіки. [11]

Список використаної літератури

1. Агапова И.И. История экономической мысли. Курс лекций. - М.: Ассоциация авторов и издателей «Тандем». Издательство ЭКМОС, 1998г. - 248 с.

2. Андрощук Г. “Несумлінна конкуренція: попередження і відповідальність”, “Українські ділові новини”, 1994 р., №41

3. Гребнев Л.С., Нуреев Р.М. Экономика. Курс основ для стедентов экономических ВУЗОВ. -М. Вита-пресс, 1998. С. 240-247

4. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. - К.: Основи, 1994,-336с.

5. Наливайко А. П., Азьмук Л. А., Банщиков П. Г./ Мікроекономіка: підручник/ Ринок монополістичної конкуренції // за наук. ред. А. П. Наливайка. - К.: КНЕУ, 2011. -- 278 -- 286 с.

6. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономики: Учеб. пособие. - К.: Вища шк. - Знання, 1998. - 478с.

7. Державна служба статистики України

8. Львов Ю.А. Основы экономики и организации бизнеса Санкт-Петербург. Объединение «Печатный двор», 1992. - 382 с.

9. Макконнелл Кэмпбелл Р., Бою Стэнли Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2т.: Пер. с англ. 11-го изд. Т. 2. - М.: Республика, 1992. - 400с.

Размещено на Allbest.ru