Структура підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Структура підприємства

Структура підприємства - це склад і співвідношення його внутрішніх ланок (цехів, ділянок, відділів, лабораторій та інших підрозділів), що становлять єдиний господарський об'єкт. Розрізняють загальну, виробничу й організаційну структури підприємства.

Загальна структура підприємства

Під загальною структурою підприємства розуміється комплекс виробничих та обслуговуючих підрозділів, а також апарат управління підприємством. Загальна структура підприємства характеризується взаємозв'язками і співвідношеннями між цими підрозділами за розміром зайнятих площ, чисельністю працівників і пропускною здатністю (потужністю).

До виробничих підрозділів належать цехи, дільниці, лабораторії, в яких виготовляється, проходить контрольну перевірку й випробування основна продукція, що випускається підприємством, комплектуючі вироби, які придбані на стороні, матеріали й напівфабрикати, запасні частини для обслуговування виробів та ремонту в процесі експлуатації, різні види енергії для технологічних цілей тощо. До підрозділів, які обслуговують працівників, належать житлово-комунальні господарства, їхні служби, їдальні, буфети, дитячі сади та ясла, санаторії, пансіонати, будинки відпочинку, профілакторії, медсанчастини, добровільні спортивні товариства, відділи технічного навчання й навчальні заклади, які займаються підвищенням виробничої кваліфікації, культурного рівня робітників, інженерно-технічних працівників і службовців.

Виробнича структура підприємства

На відміну від загальної, виробнича структура підприємства є формою організації виробничого процесу вона виражається в розмірі підприємства, кількості й складі цехів та служб, їх плануванні, а також у кількості планування виробничих ділянок та робочих місць усередині цехів.

Розрізняють такі види цехів і ділянок:

o основні;

o допоміжні;

o обслуговувальні;

o побічні.

Рис. 1.1. Загальна структура виробничого підприємства

В основних цехах виконується певна стадія виробничого процесу з перетворення сировини й матеріалів на готову продукцію або ряд стадій виробничого процесу з виготовлення якого-небудь виробу чи його частини. Основні цехи поділяються на:

o заготівельні (ливарні, ковальські, штампувальні тощо);

o оброблювальні (токарні, фрезерні тощо);

o випускаючі (складальні).

Завдання допоміжних цехів - забезпечувати нормальну, безперебійну роботу цехів основного виробництва. До них належать енерго-ремонтні, механо-ремонтні, ремонтно-механічні тощо. Обслуговувальні господарства виконують функції зберігання продукції, транспортування сировини, матеріалів і готової продукції тощо. Побічні цехи займаються утилізацією відходів, виробництвом невластивих товарів (наприклад, авіабудівний завод виготовляє холодильники), наданням послуг іншим підприємствам і населенню тощо.

Організаційна побудова основних цехів і виробництв ведеться за трьома принципами:

технологічним - цехи і дільниці формуються за ознакою однорідності технологічного процесу виготовлення різних виробів (бетонні, сталеплавильні цехи тощо);

предметним - об'єднує робочі місця, дільниці, цехи з випуску певного виду продукції (кульковальничні цехи);

змішаним - заготівельні цехи і дільниці створюються за технологічним принципом, а випускаючі цехи і дільниці - за предметним (див. рис. 1.2).

Основною структурною виробничою одиницею підприємства є виробнича дільниця, що є сукупністю робочих місць, на яких виконується технологічно однорідна робота або різні операції з виготовлення однакової або однотипної продукції. Продукція дільниці призначена для перероблення всередині цеху. Склад, кількість ділянок і взаємостосунки між ними визначають склад більших виробничих підрозділів - цехів і структуру підприємства в цілому.

Первинною ланкою організації виробництва є робоче місце. Робоче місце - це частина виробничої площі, де робітник або група робітників виконують окремі операції з виготовлення продукції або обслуговування процесу виробництва.

Розрізняють такі види виробничої структури:

o без цехова (виробнича дільниця, тобто сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні роботи або виготовляється однотипна продукція, використовується на невеликих підприємствах з відносно простими виробничими процесами);

o цехова (цех, тобто адміністративно відокремлена частина підприємства, в якій виконується певний комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації);

o корпусна (корпус, тобто об'єднання кількох однотипних цехів);

o комбінатська (здійснюються багатостадійні процеси виробництва, характерною ознакою яких є послідовність процесів перероблення сировини наприклад металургійна, хімічна, текстильна промисловість).

Структура підприємства повинна бути раціональною й економічною, забезпечувати найкоротші шляхи транспортування сировини, матеріалів і готових виробів.

Організаційна структура управління підприємством

Організаційна структура управління - це сукупність певним чином пов'язаних між собою управлінських ланок. Вона характеризується кількістю органів управління, порядком їхньої взаємодії та функціями, які вони виконують. Головне призначення організаційної структури - забезпечити ефективну діяльність управлінського персоналу. Вона безпосередньо пов'язана з виробничою структурою підприємства. Принцип формування структури управління - організація та закріплення тих або інших функцій управління за підрозділами (службами) апарату управління.

Організаційна структура апарату управління характеризується різною кількістю ланок, частіше за все використовується система "трьох": директор (президент, менеджер) - начальник цеху - майстер. Кожний з них несе особисту відповідальність за доручену йому ділянку роботи.

Начальник цеху відповідає за всі сторони роботи цеху і виконує всі функції з технологічного і господарського керівництва цехом за допомогою підлеглого йому апарату управління (рис. 1.2). Функціональними органами управління великих цехів є планово-диспетчерське, технологічне бюро, бюро праці і заробітної плати тощо. Начальник цеху підпорядковується безпосередньо директору.

Великі дільниці цеху (відділення, прольоти) очолюють начальники ділянок (старші майстри), яким підлеглі змінні майстри. Майстер є керівником і організатором виробництва та праці на дільниці. Він підпорядковується безпосередньо начальнику цеху, а там, де є начальники дільниць або змін, - відповідно начальнику дільниці або зміни. Групою робітників, об'єднаних у бригаду, керує бригадир, який є старшим робітником і не звільняється від виробничої роботи, одержуючи доплату до тарифної ставки за виконання своїх обов'язків.

Рис. 1.2. Структура управління цехом

Діяльністю підприємства керує директор (президент, менеджер), який може бути як власником майна, так і найманим працівником (в останньому випадку з ним підписується контракт). Для забезпечення стратегічного, поточного й оперативного керівництва підприємством використовується функціональний апарат управління, безпосередньо підлеглий директору (президенту) і його заступникам. Кожний з них керує певною частиною роботи з управління виробничим процесом і має в розпорядженні відповідні функціональні служби. В апараті заводоуправління (управління фірмою) виділяються функціональні структурні підрозділи (відділи, служби), а в цехах, як правило, - бюро. Апарат управління складається з таких основних служб:

o оперативного керівництва підприємством;

o управління персоналом;

o економічної й фінансової діяльності;

o перероблення інформації;

o адміністративного управління;

o маркетингу;

o зовнішніх економічних зв'язків;

o технічного розвитку тощо.

Кожну службу очолює начальник і вона підпорядковується безпосередньо директору й одному з його заступників. Умовний фрагмент організаційної структури ВАТ "АвтоЗАЗ" зображений на рис. 1.3.

Структура апарату управління залежить від багатьох факторів (типу виробництва, спеціалізації, обсягу виробництва, конструктивної складності продукції, що виготовляється тощо), тому структура заводоуправління (управління фірмою) на підприємствах різна.

Згідно із законодавством України, підприємством є самостійний господарюючий суб'єкт, створений у порядку, встановленому законом, для виробництва продукції і надання послуг з метою задоволення громадських потреб і отримання прибутку. Будь-яка організація (підприємство) взаємодіє із зовнішнім середовищем, тобто отримує з нього ресурси (робочу силу, капітал, устаткування, сировину, енергію, інформацію тощо), які стають елементами її внутрішнього середовища. Отримані ресурси переробляються на продукцію (послуги) і надходять для реалізації в зовнішнє середовище.

Внутрішнє середовище підприємства формується залежно від його місії і мети, яка багато в чому визначається зовнішнім середовищем. Внутрішнє середовище підприємства складається з людей, техніки, технології, інформації, організації виробництва і управління тощо і з таких основних підсистем:

o соціальної;

o технологічної;

o виробничо-технічної;

o економічної;

o інформаційної;

o організаційної;

o фінансової;

o маркетингової, комерційної;

o науково-інноваційної тощо.

Рис. 1.3. Організаційна структура департаменту економіки і фінансів ВАТ "АвтоЗаз"

Не дивлячись на важливість усіх складових внутрішнього середовища підприємства, необхідно відзначити, що підприємство - це передусім колектив працюючих на ньому людей, головне його багатство.

Від їхніх здібностей, освіти, кваліфікації, досвіду, ставлення до праці, поведінки тощо залежать у кінцевому рахунку імідж фірми, якість продукції, результати роботи підприємства. Будь-яке підприємство - непроста соціально-економічна система, що складається з безлічі підсистем, які створюють єдиний соціальний економіко-технічний комплекс. Тому всі підсистеми (соціальна, економічна, технічна, організаційна тощо) взаємопов'язані і взаємозумовлені, однаково важливі і разом утворюють внутрішнє середовище підприємства.

підприємство підрозділ організаційний

Рис. 1.5.Підсистеми внутрішнього середовища підприємства

Для організації ефективної підприємницької діяльності важливе значення має визначення вищим керівництвом місії підприємства. Кожна організація (підприємство) має своє призначення - місію, в ім'я якої трудовий колектив (персонал) підприємства об'єднується і здійснює свою діяльність. Поняття "місія" - містке і визначається різними факторами, в тому числі дією зовнішнього середовища на підприємство, його внутрішнім середовищем. На жаль, місія багатьох комерційних організацій в Україні визначається примітивно просто - максимум прибутку за мінімальних витрат, що в принципі неможливо. Місія підприємства завжди повинна бути орієнтована на покупця, суспільство. Те, що вигідно суспільству, повинно бути вигідно підприємству, а не навпаки.

Згідно із зарубіжним досвідом, місія підприємства визначається його принципами і етикою. Принципи підприємства ставлять вимоги до продукції, яка випускається, механізму управління підприємством, його співробітників, до зовнішнього середовища (клієнтів, постачальників, інвесторів, конкурентів, суспільства, держави). Етика підприємства - це мораль ділових взаємостосунків підприємця і співробітників фірми, завдяки яким дотримуються етичні норми суспільства в процесі підприємницької діяльності. Місія фірми багато в чому визначається її пріоритетними орієнтаціями табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Пріоритетні орієнтації й їх зв'язки з цільовими перевагами

Місія підприємства тісно пов'язана з його культурою - сукупністю типових для підприємства цінностей, норм та ідей, які формують репутацію (марку, імідж) фірми. Імідж виражає відповідальність фірми перед споживачами, партнерами, районом її місцезнаходження і суспільством, прагнення підприємства справити на зовнішній світ сприятливе враження.

На основі місії, організації її вище керівництво або власник розробляє і встановлює цілі підприємства. На відміну від місії цілі виражають більш конкретні напрями діяльності підприємства. Тому цілі повинні бути реальними і досяжними, що не суперечать законам, зрозумілими виконавцям, вимірними, які деталізуються за структурними підрозділами і функціональними службами, що об'єднують зусилля всіх працівників підприємства. Якщо місія підприємства спрямована в майбутнє, немає суворих тимчасових рамок і більшою мірою визначається зовнішнім середовищем, то його цілі мають конкретний вираз результатів діяльності, відображають внутрішньо-фірмову орієнтацію, спрямовані на поліпшення використання ресурсів і залежать від поточної діяльності підприємства.

Місія організації формується з урахуванням потреб суб'єктів її внутрішнього і зовнішнього середовища й повинна відображати інтереси різних їхніх груп, які дуже суперечливі. Проте насамперед підприємство реалізує інтереси власника (власників), його співробітників і покупців.

Размещено на Allbest.ru