Економічна та аналітична робота на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

56

ЗМІСТ

Вступ

1. Організаційно-правова форма господарської діяльності підприємства

2. Розміри та спеціалізація підприємства

3. Земельні ресурси

3.1 Склад, структура та ефективність використання земельних ресурсів

4. Персонал підприємства

4.1 Забезпеченість, структура та ефективність використання трудових ресурсів

5. Капітал підприємства

5.1 Авансований капітал та його структура

5.2 Забезпеченість та ефективність використання основних фондів

5.3 Оборотний капітал: склад, структура та використання

6. Рівень розвитку основних галузей сільськогосподарського підприємства

6.1 Показники розміру галузей рослинництва і тваринництва

6.2 Ефективність виробництва та реалізації основних видів сільськогосподарської продукції

6.3 Економіка вирощування та використання кормів

7. Кінцеві результати господарської діяльності

8. Інфраструктура підприємства

Висновки та пропозиції

Список літературних джерел

ВСТУП

На сучасному етапі в Україні відбуваються складні соціально-економічні процеси створення ефективної ринкової економіки, що закономірно потребує докорінних змін в усіх аспектах економічної політики, бо в ньому створені передумови для здійснення ринкових перетворень в усіх сферах економіки України, яка є, в значній мірі, аграрною країною.

В нинішній період вже створена реальна нормативно-правова та законодавча база для розвитку нових організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств, реформований облік. Пошук ефективних організаційно-правових форм підприємницьких структур ще триває. У зв'язку із змінами, що відбулися в сільськогосподарському виробництві у контексті аграрної реформи, виникають нові аспекти дослідження проблеми. Це, перш за все, стосується різноманітних питань, пов'язаних із підвищенням ефективності аграрної сфери, вдосконаленням організації виробництва, пошуком нових, прогресивних моделей агроформувань, раціональних виробничих структур.

Проблеми, пов'язані з механізмом ефективного розвитку підприємницьких структур, є предметом дослідження багатьох учених. Проте в теорії та практиці механізму підвищення ефективності виробництва є низка невирішених питань.

На сучасному етапі розвитку нашої країни основним завданням є здійснення докорінної перебудови економічних та фінансових відносин на селі. з метою виходу сільського господарства з тривалої кризи, Отже, головними вимогами, що на сьогодні висуваються перед працівниками аrропромислового комплексу, є уміння глибоко аналізувати соціально-економічні явища і на підставі їх узагальнення виробляти рекомендації, рішення, які будуть сприяти розвитку ефективного та високоприбуткового сільськогосподарського виробництва.

За умов ринкових відносин центр економічної діяльності переміщується до основної ланки економіки - підприємства. На підприємстві вирішуються проблеми раціонального використання виробничих ресурсів на основі застосування високопродуктивної техніки і прогресивних технологій, формується питання збільшення обсягів виробництва продукції і підвищення ефективності роботи підприємств. Усе це вимагає глибоких економічних знань та відповідних навичок до професійної діяльності, сформувати які можливо після проходження виробничої практики майбутніх економістів з економіки аграрних підприємств та аналізу їх господарської діяльності, що є обов'язковою частиною підготовки висококваліфікованих економістів, а також продовженням навчального процесу в умовах виробництва, оскільки вже зараз підприємству потрібно залучати молоді кадри та впроваджувати нові технології.

Основною метою виробничої практики є розширити та закріпити теоретичні знання студентів та набути практичні навички з питань організації роботи економічної служби у сфері економічної та аналітичної роботи на підприємстві, щодо дії ринкового механізму в аграрній сфері економіки.

У процесі практики майбутні економісти повинні глибше зрозуміти важливі аспекти економіки аграрних підприємств, що є необхідним чинником прийняття ними обґрунтованих рішень в умовах конкуренції і зміни кон'юнктури ринку. Слід сказати, що аналіз господарської діяльності, це теж один з найважливіших елементів в системі управління. За допомогою аналізу ми знаходимо резерви розвитку господарства та прийняття науково обґрунтованих управлінських рішень.

Виходячи з вищезазначеної мети, завданнями виробничої практики є:

ь ознайомитися з методологiчними та органiзацiйними основами економiчної дiяльностi ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» Харківської області;

ь визначити забезпеченість та ефективність використання ресурсного потенціалу підприємства, пошук та обґрунтування шляхів їх пiдвищення;

ь дослiдити розмiри та ефективність розвитку основних галузей виробництва;

ь вивчити особливості формування фiнансових результатів господарювання та їх впливу на економiчну ефективнiсть дiяльностi пiдприємства;

ь ознайомитися з організацією аналітичної роботи та методами проведення аналізу господарської діяльності підприємства;

ь проаналiзувати дiючі положення функцiонування ДП «ДГ «Кутузівка» НААН».

Базою практики є ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» Харківської області, а предметом буде його торговельно-виробнича, комерційна, інвестиційна, посередницька та інша господарська діяльність. Суб'єктом дослідження виступають фактори, які впливають на економічну ефективність виробництва.

Інформаційною базою для написання роботи та для аналізу стають дані річної фінансової звітності й основні економічні показники (форма 50 с.-г.), планово-економічна документація та інші форми річної звітності підприємства, що наведені в додатках та навчальні посібники й підручники й періодичні видання відповідного профілю. У процесі дослідження будуть використані наступні методи: аналітичний, економіко-математичний, порівняння середніх величин, аналіз господарської діяльності, традиційні методи економічної статистики.

1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ФОРМА ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Державне підприємство «Дослідне господарство «Кутузівка» Національної академії аграрних наук України» створено на підставі Постанови Ради Міністрів УРСР від 04.04.1961 р., № 439 «Про передачу першого відділу» радгоспу «Кутузівка» Харківського тресту овоче-картопляних радгоспів Українському Науково-дослідному інституту тваринництва Лісоспету та Полісся УРСР». Перейменовано наказом Української академії аграрних наук від 14.04.1992 р., № 100 «Про впорядкування та перейменування мержі наукових установ Української академії аграрних наук» в дослідне господарство «Кутузівка» Інституту тваринництва. Діюче найменування визначене наказом Національної академії аграрних наук України від 14.10.2010 Р. № 103 «Про перепідпорядкування Державного підприємства «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту тваринництва Української академії аграрних наук». Господарство є правонаступником в частині майна, землі, майнових прав і зобов'язань реорганізованого Державного підприємства «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту тваринництва Української академії аграрних наук». ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» розташоване за адресою Харківська область, Харківський район, с. Кутузівка, вул.. Шкільна, 6. Виконуючим обов'язків директора ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» являється Турчин Володимир Якович.

ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» є державним сільськогосподарським статутним суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює дослідну, господарську і комерційну діяльність з метою досягнення позитивних економічних результатів та одержання прибутків.

Основними напрямами діяльності є:

1. Активне сприяння науковим установам Академії в роботі про проведенню наукових дослідів, виробничої перевірки, впровадження науково-технічних розробкою.

2. Сприяння на взаємовигідній основі науковим установам Академії в їх діяльності по поширенню серед державних підприємств та організацій, а також інших господарюючих суб'єктів досягнень науки, техніки і передового досвіду у виробництво, сприяння розвитку інноваційної діяльності.

3. Розроблення моделей інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств, забезпечення апробації та впровадження інновацій науково-дослідних установ НААН України в наукоємне виробництво агропромислового комплексу і реалізацію інноваціно-інвестиційних проектів.

4. Виробництво оригінального, елітного та репродуктивного насіння сільськогосподарських культур та саджанців, вирощування племінного молодняку худоби та птиці, рибництво, вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів, розведення інших тварин, змішане сільське господарство, надання послуг в рослинництві, тваринництві та рибництві; облаштування ландшафту, збирання, очищення, розподілення води.

5.Виробництво: борошна та круп; м'яса та м'ясних продуктів; олії та тваринних жирів; готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; готових кормів для домашніх тварин; хліба та хлібобулочних виробів; цукру.

6. Оптова торгівля: сільськогосподарською сировиною та живими тваринами; м'ясом та м'ясними продуктами; молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом; цукром.

7. Роздрібна торгівля: фруктами та овочами, включаючи картоплю; м'ясом та м'ясними продуктами; рибою та морепродуктами; хлібом та хлібобулочними виробами; молоком, молочними продуктами та яйцями.

8. Діяльність їдалень та послуги з постачання готової їжі, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

9. Ефективне власне господарювання як приклад застосування результатів організаційних та наукових здобутків.

Свою діяльність ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» здійснює на основі відповідного чинного законодавства України, Цивільними та Господарськими кодексами України, Статутом Академії та її постановами, наказами, розпорядженнями і Статутом самого господарства.

Господарство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, в разі потреби реєстраційні рахунки у відділеннях Державного казначейства, діє за принципом повного господарського розрахунку, має печатку зі своїм повним найменуванням, ідентифікаційним кодом і належністю до Національної академії аграрних наук України, кутовий штамп та інші печатки, необхідні для ведення діловодства, знак для товарів та послуг. Економічною основою діяльності ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» є державна власність України та основні засоби, інше майно, закріплене Академією за ДП «ДГ «Кутузівка» НААН», а також землі Академії, які надані господарству згідно з державним актом на право постійного користування.

Господарство є експериментально-виробничою базою для проведення наукових досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок, пропаганди досягнень науки і техніки та впровадження їх у виробництво. Крім того, забезпечує сільськогосподарське виробництво елітним та репродуктивним насінням, садивним матеріалом, племінною продукцією.

Територія входить до лісостепової фізико-географічної провінції, клімат помірно-континентальний, середньомісячна температура січня - 7 С., липня + 20 С., середньомісячна кількість опадів - 500 мм., з них 280 мм випадає в теплу пору року. Висота снігового покрову - 15-25 см. У рослинництві сільгосппідприємство спеціалізується на виробництві зерна (озима пшениця, ячмінь, кукурудза), насіння соняшнику, а тваринництві - молока та м'яса великої рогатої худоби.

2. РОЗМІРИ ТА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА

Організаційно-економічну характеристику підприємства доцільно розпочати із визначення його розмірів. Оптимальним є такий розмір підприємства, який у певних природно-економічних умовах забезпечує найбільший вихід продукції і прибутку при найменших затратах праці та капіталу. Основні економічно-виробничі показники (показники розміру) підприємства наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Показники розміру ДП «ДГ «Кутузівка» НААН»

Аналізуючи дані таблиці 2.1 можна сказати, що вартість товарної продукції за досліджувані роки збільшилась на 37,3%. Це спричинено збільшенням обсягів виробництва досліджуваного підприємства. Середньорічна вартість основних фондів у господарстві постійно збільшується, а саме, за досліджуваний період збільшилась на 9,51%. Щодо вартості оборотних фондів, то вона збільшилась на 47,54%. Середньорічна чисельність працівників на підприємстві у 2013 р. порівняно з 2011 р. залишилась незмінною.

Підприємство є прибутковим, та з роками він збільшується. Так за досліджуваний період даний показник збільшився у 22 р.

Кожне аграрне підприємство, виходячи з власних потреб, виробленої стратегії і взятих на себе зобов'язань (укладених угод), розподіляє вироблену продукцію. У певних пропорціях воно спрямовує її на виробничі потреби для наступного циклу розширеного відтворення, на громадське харчування і забезпечення продуктами дитячих ясел і садків, на оплату праці натурою і, нарешті, на продаж. Продукція, що продана підприємством заготівельним організаціям, переробним підприємствам, на біржах, на експорт, на сільських ринках, безпосередньо своїм працівникам та іншим громадянам, а також використана на обмін за бартерними угодами, називається товарною. Отже, товарна продукція - це та частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам. Вона визначається в натуральній і вартісній (грошовій) формах. На кожному підприємстві вартість товарної продукції розраховується за поточними цінами реалізації, рівень яких залежить від каналу і строків реалізації продукції, її якості, кон'юнктури ринку та інших факторів. Грошові надходження від продажу товарної продукції називають грошовим доходом або грошовою виручкою підприємства. Це - важливий показник господарської діяльності, на основі якого визначають прибуток по кожній галузі і підприємству в цілому [5].

За даними табл. 2.2 розглянемо обсяг і структуру товарної продукції.

Розглянувши таблицю 2.2 можна зробити слідуючи висновки, що у 2011 - 2013 рр. продукція тваринництва займає переважну частину у складі та структурі товарної продукції. Проте спостерігається її зменшення на користь продукції рослинництва.

Якщо ж говорити по видам товарної продукції, то можна сказати, що найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції по всім рокам займає реалізація молока - 67,49%, 56,03% та 60,49% відповідно по роках.

Таблиця 2.2 Склад та структура товарної продукції ДП «ДГ «Кутузівка» НААН»

Спеціалізація аграрних підприємств - переважний розвиток однієї або декількох галузей у виробництві товарної продукції окремих господарств, районів, областей. Розвиток цих галузей і виробництво відповідних продуктів визначають виробничий напрямок сільського господарства. Ця форма спеціалізації розвиває і поглиблює територіальну спеціалізацію. Якщо в межах останньої можуть бути сприятливі умови для виробництва, скажімо, шести видів продукції і більше, то через внутрішньогосподарську диференціацію природно-економічного фактора, в окремо взятому підприємстві можуть бути найкращі умови для виробництва, лише частини видів продукції з усього їх переліку, що притаманний для даної зони, мікрозони і т. д. Прийнято вважати, що до вузькоспеціалізованих аграрних підприємств належать такі, в яких головна галузь займає в структурі 90% і більше. Спеціалізованими на виробництві продукції двох галузей, якщо кожна з них складає не менше 25%, трьох - 75% відповідно, а кожна не менше 24 %. Усі останні господарства багатогалузеві.

Для визначення рівня спеціалізації ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» необхідно розрахувати коефіцієнт зосередження товарного виробництва. Його розрахунок здійснюється за допомогою табл.2.3.

Щоб врахувати ступінь розвитку усіх товарних галузей у підприємстві, необхідно визначити і проаналізувати коефіцієнт зосередження товарного виробництва за формулою (1).

ресурс трудовий капітал господарський

де: Р - питома вага в структурі товарної продукції;

і - порядковий номер галузі в ранжованому ряду, побудованому за спадаючою ознакою.

Господарства з вузьким рівнем спеціалізації мають коефіцієнт до 0,20; з середнім - від 0,21 до 0,40; з високим - від 0,41 до 0,60. Коефіцієнт вище 0,6 мають підприємства з поглибленою спеціалізацією.

Після визначення коефіцієнта зосередження товарного виробництва, зробимо висновок, що у всіх трьох досліджуваних роках коефіцієнт склав 0,36, 0,32 та 0,40, що свідчить про середній рівень спеціалізації досліджуваного господарства.

Спеціалізованими на виробництві продукції однієї галузі вважаються такі підприємства, в котрих одна галузь в структурі товарної продукції займає понад 50%. Якщо 2 галузі займають в сумі понад 67%, а кожна з них має не менше 25%, то можна говорити про подвійну спеціалізацію. При потрійній спеціалізації кожна з галузей займає не менше 24%, а їх сума відповідно не менше 75%. Якщо ж підприємство не підпадає під жоден з критеріїв, то по ньому визначається виробничий напрямок, в назву якого включаються 2-3 відносно переважаючі галузі. Отже можемо стверджувати, що підприємство має зерно-молочний напрям.

Таблиця 2.3 Визначення коефіцієнта зосередження товарного виробництва у ДП «ДГ «Кутузівка» НААН»

3. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ

3.1 Склад, структура та ефективність використання земельних ресурсів

Одним з найбільш пріоритетних завдань сьогодення є розробка стратегії розвитку та формування ресурсного потенціалу сільськогосподарських товаровиробників, адже лише науково обґрунтована та раціонально сформована сукупність виробничих ресурсів здатна забезпечити ефективне та максимально результативне виробництво.

Найважливішою складовою природних ресурсів є земля - охоронниця природних багатств, основа рослинного і тваринного світу, операційний базис розміщення об'єктів промисловості, населених пунктів і доріг. Земельні ресурси потрібні всім підприємствам, однак, якщо в промисловості земля є лише господарським базисом, то в сільському господарстві вона є основним засобом виробництва. Функціональні особливості використання землі визначають її важливе місце серед природних ресурсів. Вона є одночасно предметом, засобом праці, базисом для розміщення продуктивних сил, основою для відтворення всіх факторів економічного зростання. Тому раціональне землекористування є обов'язковою частиною комплексної системи експлуатації та охорони природних ресурсів для всіх підприємств.

Від характеру і рівня ефективності використання землі залежить розвиток продуктивних сил, масштаби виробництва і матеріальне благополуччя народу. Земельні ресурси необхідні всім галузям народного господарства, однак їхня роль у різних сферах суспільного виробництва не однакова. Земля територіально обмежена, її поверхню не можна збільшити, або створити заново. Землю на відміну від інших засобів виробництва неможливо замінити більш удосконаленим в технічному відношенні засобом виробництва. Від характеру і рівня ефективності використання землі залежить розвиток продуктивних сил, масштаби виробництва і матеріальне благополуччя народу, а в масштабах сільськогосподарського підприємства - можливість його ефективного існування в ринкових умовах господарювання.

Розглянемо склад і структуру земельного фонду за даними табл. 3.1.

Таблиця 3.1 Склад і структура земельних угідь ДП «ДГ «Кутузівка» НААН»

Згідно таблиці 3.1 бачимо, що на протязі трьох років структура земельного фонду залишилася не змінною. Загальна земельна площа станом на 2013 р. складає 9334,0 га, сільськогосподарська площа - 8561,0 га та площа рілля складає - 7386 га або ж 79,1%, тобто більшу частку земельної площі господарства.

Важливу роль відіграють заходи, спрямовані на підвищення потенційних можливостей підприємства щодо збільшення виробництва сільськогосподарської продукції з кожного гектара угідь. Такі можливості багато в чому залежать від рівня інтенсивності використання земельних ресурсів. Порівняльна оцінка показників інтенсивності в динаміці та в різних підприємствах дає змогу виявити деякі напрями подальшого поліпшення використання землі.

При аналізі й оцінці цих показників слід пам'ятати, що завдяки трансформації земельних угідь і вдосконаленню їхньої структури, підвищенню (зниженню) частки ріллі, багаторічних культурних насаджень у загальній площі сільськогосподарських угідь, а інтенсивних культур в структурі посівів, можливості підприємства щодо збільшення обсягу виробництва продукції (за інших однакових умов) зростатимуть. Але тут важливо не вийти за раціональні межі кожного з названих показників, оскільки це може призвести до погіршення використання землі, втрати її родючості Наприклад, надмірне розорювання сільськогосподарських угідь у багатьох господарствах призвело до інтенсивного розвитку вітрової та водної ерозії з усіма відповідними негативними наслідками. Детальніше рівень інтенсивності використання земельних угідь в ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» розглянемо на основі наступної таблиці.

Таблиця 3.2 Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів ДП «ДГ «Кутузівка» НААН»

Ступень розораності землі становить 100% за весь дослідний період. Частка інтенсивних культур у загальній посівній площі збільшилась на 15,15%.

Економічна ефективність використання землі полягає в тому, щоб раціонально використовувати землю і при цьому не завдавати їй шкоди. Про неї судять на основі системи натуральних і вартісних показників.

До натуральних показників відносять: урожайність сільськогосподарських культур; виробництво окремих видів тваринницької продукції на 100 га відповідних земельних угідь.

До вартісних показників відносять: виробництво валової продукції в порівнянних цінах, товарної продукції в поточних цінах реалізації, чистої продукції і прибутку в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь.

Розглянемо рівень економічної ефективності використання земельних ресурсів у ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» (табл. 3.3).

Таблиця 3.3 Ефективність використання земельних ресурсів у ДП «ДГ «Кутузівка» НААН»

Аналізуючи таблицю 3.3, можемо дійти висновку, що підприємство з року в рік підвищує ефективність використання земельних ресурсів. Про це свідчать розраховані вартісні показники, а саме: у 2013 р. порівняно з 2011 р. збільшилось на 37,3% виробництво товарної продукції на 100 га сільськогосподарських угідь, також збільшився прибуток у 23 раза в порівнянні з 2011 роком; збільшення спостерігається також у виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь на 25,58%. Щодо натуральних показників, то тут спостерігається збільшення виробництва всіх видів продукції. Урожайність сільськогосподарських культур також зросла.

4. ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА

4.1 Забезпеченість, структура та ефективність використання трудових ресурсів

Основою збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і підвищення матеріального добробуту населення є раціональне використання трудових ресурсів в галузі. Вони є головною складовою частиною продуктивних сил сільського господарства, а їх праця - вирішальним фактором сільськогосподарського виробництва.

Трудові ресурси аграрного підприємства - це сукупність працівників, які здатні працювати в сільському господарстві, тобто мають необхідний фізичний розвиток, знання і практичні навички для якісного і своєчасного виконання передбачених технологією робіт у цій сфері матеріального виробництва. Усі працівники в народному господарстві за характером виконуваних робіт розподіляють на категорії: робітники, керівники; спеціалісти; службовці. Ефективність сільськогосподарського виробництва значною мірою залежить від рівня забезпеченості його трудовими ресурсами, рівномірного і раціонального їх використання. Основними показниками, що характеризують рівень використання трудових ресурсів, є кількість відпрацьованих людино-днів (людино-годин) та коефіцієнт використання запасу праці. Розглянемо рівень забезпеченості та інтенсивності використання трудових ресурсів в підприємстві на прикладі таблиці 4.1. Проаналізувавши можна сказати, що середньорічна кількість працівників є незмінною. Проте питома вага працівників рослинництва збільшується за рахунок зменшення працівників тваринництва. Коефіцієнт використання запасу праці в 2013 році зменшився порівняно з 2011 роком, на 10%. Взагалі даний показник є доволі високим, він перевищує 1, що дає підстави говорити про не раціональне використання трудових ресурсів.

Таблиця 4.1 Рівень забезпеченості й інтенсивності використання трудових ресурсів в ДП «ДГ «Кутузівка» НААН»

Показник трудової активності у 2013 році склав 339 днів, та й взагалі в усі роки він був досить високим. Проте він все-таки за досліджуваний період зменшився на 37 дні. Це обумовлено тим, що у попередні роки більшість працівників підприємства була зайнята у тваринництві. Проте починаючи з 2011 року ситуація змінилась і питома вага працівників тваринництва почала скорочуватись, а питома вага працівників у свою чергу збільшуватись.

Виробництво будь-якої продукції, в тому числі і сільськогосподарської, може зростати за рахунок збільшення маси праці, підвищення рівня її продуктивності, або завдяки одночасній дії цих двох факторів. Маса праці залежить від кількості працюючих, тривалості робочого дня і інтенсивності праці.

Під продуктивністю праці розуміють реалізовану здатність конкретної праці в одиницю робочого часу виробляти певну кількість продукції або виконувати відповідний обсяг роботи. З наведеного визначення випливає, що підвищення продуктивності праці в кінцевому рахунку зводиться до економії робочого часу. Трудомісткість обернений показник до продуктивності праці, визначається діленням загальної кількості відпрацьованих прямих людино-годин на кількість одержаної продукції певного виду (площу посіву культури та поголів'я тварин від якого одержана зазначена продукція). По характеру витрат робочого часу розрізняють три види трудомісткості продукції: нормативну, планову і фактичну.

Показники продуктивності праці виробка і трудомісткість продукції пов'язані між собою зворотно-пропорційною залежністю, тобто чим менше трудомісткість, тим вище виробка.

Найбільш повне уявлення про ефективність використання трудових ресурсів у ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» наведено у табл. 4.2.

Таблиця 4.2 Вартісні показники продуктивності та ефективності праці у ДП «ДГ «Кутузівка» НААН»

За досліджуваний період спостерігається позитивна тенденція збільшення продуктивності праці на підприємстві. Так, у 2013 р. у порівнянні з 2011 р. валової продукції в порівняних цінах 2010 р. на одного середньорічного працівника було отримано більше на 25,58%. Також у 2013 р. у порівнянні з 2011 р. товарної продукції на одного середньорічного працівника було отримано більше на 37,3 %. Трудомісткість валової продукції зменшилась на 26,32%.

5. КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА

5.1 Авансований капітал та його структура

Авансований капітал аграрних підприємств можна визначити як сукупність авансованих органічно взаємопов'язаних ресурсів, взятих на всіх стадіях їх кругообігу, що забезпечують функціонування підприємства за всіма напрямами його діяльності.

Авансований капітал підприємства представлений його активами, що відображаються у формі 1 «Баланс». Активи -- це ресурси авансованого капіталу, що контролюються підприємством і використання яких, як очікується, забезпечить отримання в майбутньому певної економічної вигоди.

Структура авансованого капіталу -- це склад і співвідношення його елементів (статей активу балансу). Станом на початок 2002 р. відповідно до П (С) БО 1 активи підприємства (авансований капітал) у згаданій формі 1 представлені трьома розділами:

1) необоротні активи;

2) оборотні активи.

Розглянемо склад і структуру авансованого капіталу ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» у табл. 5.1.

Таблиця 5.1 Склад та структура авансованого капіталу підприємства ДП «ДГ «Кутузівка» НААН»

Власний капітал підприємства -- це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов'язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резерв­ний капітал, нерозподілений прибуток. Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться у статуті підприємства. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він -- основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

Для більшості підприємств основним елементом власного капіталу є статутний (номінальний) капітал -- сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами. У відповідній статті балансу наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення мають бути зареєстровані у Державному реєстрі господарських одиниць i за вартістю відповідати даним фінансової звітності, зокрема балансу. Це та сума капіталу, в межах якої засновники підприємства (зокрема АТ, ТОВ) несуть матеріальну відповідальність перед його кредиторами. Саме тому зменшення статутного капіталу за наявності заперечень кредиторів не допускається.

В окремих підприємств складовою власного капіталу є пайовий капітал. Ця стаття передбачена для кредитних спілок, споживчих товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, житлово-будівельних кооперативів, в яких статутний капітал формується за рахунок пайових внесків. Пайовий капітал -- це сукупність коштів фізичних i юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Для забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства пайовиками можуть вноситися додаткові пайові внески на добровільних засадах. При щорічному розподілі прибутку за рішенням зборів пайовиків на обов'язкові та додаткові пайові внески нараховуються дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю.

Важливими складовими власного капіталу є резерви, які можуть бути сформовані у формі додаткового (капітальні резерви) та резервного капіталу (резерви, створені за рахунок чистого прибутку). Особливості їх формування та використання будуть розглянуті в наступному підрозділі.

Ще одним елементом власного капіталу є нерозподілений прибуток (непокритий збиток). За цією позицією балансу відображається або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу. У цій статті показується прибуток (збиток), який залишається у підприємства після сплати всіх податків, виплати дивідендів і відрахувань до резервного капіталу. Нерозподілений прибуток (збиток) може включати реінвестований у підприємство прибуток звітного і минулих періодів.

Сума непокритого збитку звітного і минулих періодів наводиться в дужках та вираховується при визначенні величини власного капіталу, аналогічно до вилученого капіталу. Останній виникає, якщо підприємство викуповує у власників акції власної емісії (або частки) з метою подальшого їх анулювання чи перепродажу. За позицією «Вилучений капітал» відображається фактична собівартість відповідних корпоративних прав. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

Склад та структуру власного капіталу ДП «ДГ «Кутуз...