Становлення і розвиток ринку цінних паперів України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Мікроекономіка»

На тему № 46: «Становлення і розвиток ринку цінних паперів України»

Київ 2015



Зміст

Вступ

1. Теоретичні засади ринку цінних паперів

1.1 Поняття ринку цінних паперів

1.2 Структура та функції ринку цінних паперів

2. Характеристика функціонування ринку цінних паперів України

2.1 Формування та становлення ринку цінних паперів в Україні

2.2 Сучасний стан, тенденції та закономірності розвитку фондового ринку України

2.3 Пріоритети та перспективи розвитку фондового ринку України

3. Місце і роль ринку цінних паперів у сучасній ринковій економіці

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

Фондовий ринок - важлива складова частина соціально орієнтованої економіки, що сприяє оздоровленню та зміцненню фінансової системи країни, створенню необхідних фінансових резервів, залученню вітчизняного й іноземного капіталу, вільному та ефективному переливу фінансових коштів із малорентабельних галузей і регіонів у високорентабельні, а також із сегментів ринку, де є надлишок капіталу, в сегменти, де відчувається його нестача. У зв'язку з цим виникає неабияка потреба в глибокому, обґрунтованому вивченні тих процесів, які пов'язані з розвитком перетворень, що відбуваються під час здійснення підприємством діяльності на фондовому ринку. Фондовий ринок значно впливає на ефективність, стійкість та еластичність фінансової системи. Він покликаний посилювати та поліпшувати мобілізацію і розподіл фінансових ресурсів, залучати кредитні ресурси для потреб держави, органів місцевого самоврядування та підприємств. Фондовий ринок виконує ті функції, які не може виконувати жодна складова фінансового ринку. Тенденція розвитку міжнародних фондових ринків підвищує необхідність покращення функціонування фондового ринку України. Теоретичні та практичні аспекти функціонування ринків цінних паперів розглядалися у працях зарубіжних науковців та практиків: М. Алєксєєв, Т. Берднікова, Н. Берзон, В. Галанов, Б. Гамильтон, О. Дегтярева, А. Елдер, Е. Жуков, Р. Левіні, Е. Лефевр, Г. МАрковіц, М. Міллер, Я. Міркін, С. Мошенскій, Е. Найман.

Дослідженням питань формування, розвитку та вдосконалення діяльності на фондовому ринку займалися вітчизняні вчені: А. Берлач, В. Базилевич, Н. Дегтярьова, А. Загородний, Ю. Кравченко, Д. Лук'яненко, О. Мозговий, В. Парсяк, В. Пасічник, В. Павлова, В. Раровська, О. Роїна, В. Шелудько, І. Школьник та інші.

Метою даної курсової є дослідження та обробка матеріалу для вивчення проблеми особливостей становлення та тенденцій розвитку ринку цінних паперів на Україні та оцінка його сучасного стану.

Згідно з поставленою метою, основними завданнями є:

- розкрити поняття ринку цінних паперів його структуру та функції , які він виконує;

- розглянути особливості становлення, функціонування та розвитку фондового ринку в Україні;

- оцінити сучасний стан, тенденції та закономірності розвитку ринку цінних паперів України;

- визначити пріоритетні напрями розвитку ринку цінних паперів;

- визначити перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні.

- показати місце і роль ринку цінних паперів у сучасній ринковій економіці.

Об`єктом дослідження є ринок цінних паперів як один із найважливіших соціально-економічних систем.

Предметом дослідження є актуальні підходи до вирішення проблеми особливостей становлення та розвитку ринку цінних паперів.

Методологічну основу курсової роботи утворюють діалектичний, структурний, системний, історичний, логічний, статистичний та аналітичний методи.



1. Теоретичні засади ринку цінних паперів

1.1 Поняття ринку цінних паперів

З переходом економіки України до розвитку на ринкових засадах в державі більшого поширення набули цінні папери, почав формуватися і все активніше функціонувати і розвиватися фондовий ринок.

В економіці кожної країни постійно відбувається кругообіг фінансових ресурсів. Фінансовий ринок являє собою грошові відносини, що складаються в процесі купівлі-продажу фінансових активів під впливом попиту та пропозиції на позичковий капітал, рух якого втілюється у цінних паперах [1, с. 5].

Фінансовий ринок є цілісною системою, яка складається із взаємопов'язаних елементів. Структуру фінансового ринку складають: ринки матеріальних активів, ринки цінних паперів, ринки заставних, ринки споживчих кредитів, ринки інвестицій, ринки валютних коштів та ін. (Додаток 1)

Важливою складовою фінансового ринку є ринок цінних паперів. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 р. №227 « Про концепцію функціонування і розвитку фондового ринку в Україні», ринок цінних паперів - це багатофункціональна система, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню достатку громадян за рахунок володіння і вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин [2].

Відповідно до статті 2, ч.1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р., фондовий ринок (ринок цінних паперів) - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів). Таким чином, законодавець вживає терміни «фондовий ринок» та « ринок цінних паперів» як синоніми [3].

В економічній літературі зустрічаються досить різні визначення терміну «фондовий ринок». З точки зору економічної теорії найбільш близьким синонімом терміну «фондовий ринок» є термін «ринок капіталу». У широкому розумінні під фондовим ринком розуміють ринок достатньо широкого набору фінансових інструментів - цінних паперів, строкових контрактів (ф'ючерсів, опціонів), інструментів грошового обігу тощо. У вузькому тлумаченні - фондовий ринок охоплює лише корпоративні цінні папери, які прийнято відносити до фондових (капітальних) цінностей. З точки зору зарубіжного досвіду поняття « фондовий ринок» об'єднує ринки акцій, облігацій та похідні інструменти на фондові цінності - ф'ючерси та опціони на акції та індекси. В тій частині, де ринок цінних паперів заснований на грошах як на капіталі, він називається фондовим ринком і в цій своїй якості є складовою частиною ринку цінних паперів. Частина ринку цінних паперів, що залишилась, через порівняно невеликий розмір не одержала спеціальної назви, саме тому ринок цінних паперів та фондовий ринок вважають синонімами.

У широкому розумінні під ринком цінних паперів розуміють частину фінансового ринку, на якому за незначний час створюються необхідні умови та відбувається швидка мобілізація, ефективний перерозподіл і раціональне розміщення фінансових ресурсів у соціально-економічному просторі держави з урахуванням інтересів суспільства шляхом здійснення емісій цінних паперів різними емітентами. У вузькому розумінні, ринок цінних паперів, як правило, означає взаємодію, що відбувається на ринку між його суб'єктами з приводу випущених цінних паперів.

В економічній літературі ринок цінних паперів визначають як сукупність економічних відносин його учасників з приводу випуску та обігу цінних паперів.

В юридичній літературі ринок цінних паперів визначається я к сукупність відносин цивільно-правового характеру, що опосередковують рух капіталів у формі цінних паперів [4, с. 313-315].

У Законі України «Про цінні папери і фондову біржу», цінні папери визначаються як грошові документи, що засвідчують право

володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між

особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як

правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а

також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з

цих документів, іншим особам [5].

Як зазначалось в Основних напрямах розвитку фондового ринку України на 2001-2005 роки, схвалених Указом Президента України від 26 березня 2001 р. « Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України», головною метою функціонування та розвитку фондового ринку Україні повинно стати залучення інвестиційних ресурсів для спрямування їх на відновлення та забезпечення дальшого зростання виробництва [6].

Ліквідний, надійний та прозорий фондовий ринок має забезпечити реалізацію національних інтересів України, сприяти зміцненню економічного суверенітету шляхом:

- сприяння надходження інвестицій до реального сектора економіки;

- створення ефективної системи захисту прав і інтересів інвесторів -як вітчизняних, так і іноземних;

- створення систем фінансових інститутів та застосування різних фінансових інструментів з метою залучення внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування;

- створення сприятливих умов для розвитку інститутів спільного інвестування, в тому числі недержавних пенсійних фондів;

- розбудови сучасної надійної системи виконання угод з цінними паперами та обліку права власності на цінні папери, розбудови Національної депозитарної системи;

- розбудови ефективної системи організованої торгівлі, яка має визначати ринкову вартість цінних паперів вітчизняних емітентів;

- концентрації і централізації торгівлі корпоративними цінними паперами українських емітентів на організованому ринку на засадах конструктивної конкуренції та інновацій;

- запобігання переміщенню торгівлі та обліку права власності на цінні папери українських емітентів на фондові ринки інших держав;

- створення умов для підвищення конкурентоспроможності фондового ринку України з подальшою цивілізованою його інтеграцією в міжнародні ринки капіталу;

- гармонізації політики держави на фондовому ринку з грошово-кредитною, валютно- і бюджетно-податковою політиками з метою розвитку фондового ринку України;

- сприяння вирішенню проблеми обслуговування внутрішнього та зовнішнього боргу України [7].

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 березня 2006 р. № 131-р було затверджено план заходів з реалізації Основних напрямів розвитку фондового ринку України на 2006-2010 роки, згідно з яким головною метою ринку цінних паперів кожної країни має стати становлення цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого ринку, регульованого державою та інтегрованого у світові фондові ринки [8].

1.2 Структура та функції ринку цінних паперів

Завдання ринку цінних паперів - забезпечити як найбільш повний та швидкий перелив заощаджень в інвестиції (у фінансові активи) по ціні, котра б влаштовувала обидві сторони. Вирішення цього завдання базується на діяльності загальної структури фондового ринку, що складається з трьох підструктур:

цінних паперів, які є предметом торгівлі на ринку цінних паперів (визначається, що саме продається й купується);

учасників (суб'єктів) ринку цінних паперів (визначається, хто саме купує і продає цінні папери);

процесу (технології) фондової діяльності (визначається, як саме відбувається обіг цінних паперів).

Виходячи з вищесказаного, можна сказати, що предметом торгівлі на ринку цінних паперів є цінні папери. У Законі України «Про цінні папери і фондову біржу» дано їх визначення [9].

Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам» [3].

Учасниками торгівлі виступають:

- емітент (особа, що здійснює випуск цінних паперів), що зацікавлений в мобілізації вільних коштів;

- інвестор, який має вільні кошти і бажає вигідно їх розмістити; посередник, який забезпечує обмін зобов'язань (цінних паперів) емітентів на грошові засоби інвесторів;

- держава, яка шляхом прийняття законодавчих актів та створення відповідних державних органів визначає умови правового регулювання діяльності фондового ринку з метою підтримання його ефективного функціонування і захисту його учасників.

Вся існуюча система інститутів фондового ринку представляє собою інфраструктуру ринку цінних паперів. Вона визначає основний порядок практичних дій учасників ринку і юридичні аспекти оформлення операцій.

Розвиток ринку капіталів передбачає значну кількість елементів інфраструктури, а саме: фондову біржу, валютну біржу, страхові компанії, аудиторські компанії, брокерські фірми, комерційні банки і т.д. Крім того, значна частина елементів інфраструктури ринку капіталів тісно пов'язана з державою.

Торгівля цінними паперами може бути організована різними способами , а зустрічі продавців і покупців для укладення угод купівлі-продажу можуть проводитися на різних торгових майданчиках. Характеризуючи ринок цінних паперів слід зупинитися на питанні класифікації таких ринків. Ринок цінних паперів можна класифікувати за багатьма критеріями - за типами і видами цінних паперів, за економічними суб'єктами, ринковими технологіями та іншими атрибутами цього ринку.

За способом набуття цінних паперів, технологією їх обігу фондовий ринок поділяється на первинний та вторинний. (Додаток Б)

Первинний ринок цінних паперів являє собою такий, що складається в процесі емісії, тобто першого розміщення цінних паперів. Основними учасниками цього ринку виступають емітенти, які розміщують цінні папери, та інвестори, які їх купують, а також професійні учасники ринку - торговці цінними паперами, андерайтери. На цьому ринку емітент передає майнові права на свою власність іншим особам, одержуючи грошові кошти для інвестицій. Цінні папери осідають в руках перших покупців(інвесторів), які мають право перепродати ці папери іншим особам, а ті у свою чергу - наступним.

Наступний перепродаж цінних паперів утворює вторинний ринок, на якому вже не відбувається акумулювання нових фінансових коштів для емітента, а має місце тільки перерозподіл ресурсів серед наступних інвесторів. Проте без повноцінного вторинного ринку цінних паперів не можна говорити про ефективне функціонування первинного ринку. Створюючи механізм для термінового перепродажу цінних паперів, вторинний ринок посилює до них довіру зі сторони інвесторів, стимулює їх бажання купувати нові цінні папери, і тим самим сприяє більш повному акумулюванню ресурсів суспільства в інтересах виробництва. Таким чином, на вторинному фондовому ринку здійснюється подальший рух права власності на цінні папери, відбувається перехід цінних паперів із власності одних інвесторів або дилерів, що придбали цінні папери у процесі їх емісії, у власність інших осіб, тобто здійснюється обіг цінних паперів.

Між первинним і вторинним ринками цінних паперів є ряд відмінностей. Так, предметом угоди купівлі-продажу на вторинному ринку є цінні папери, які були придбані раніше в процесі випуску. Дохід від продажу цінних паперів на вторинному ринку належить не емітенту, як це має місце на первинному ринку, а власникам зазначених паперів (інвесторам чи дилерам), які виступають на вторинному ринку в ролі продавців.

Одне з найважливіших завдань первинного ринку цінних паперів полягає в тому, щоб звести до мінімуму ризик інвестора. На це спрямовані законодавчі та інші нормативні акти, що регулюють діяльність ринку, вимоги щодо опублікування інформації про емітента, підготовки проспекту емісії, реєстрації цінних паперів та відповідних даних у фінансових органах тощо. Головною метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності цінних паперів, тобто створення умов для найширшої торгівлі ними, що, в свою чергу, надає власникові цінних паперів можливість реалізувати їх у найкоротший строк при незначних варіаціях курсів та невисоких витратах на реалізацію. При відсутності вторинного ринку або його слабкій організації наступний перепродаж цінних паперів був би неможливим або громіздким, що відштовхнуло би інвесторів від купівлі усіх або частини цінних паперів.

Фондовий ринок також класифікується за місцем проведення торгів. За цим критерієм розрізняють організаційно оформлені (організовані) та організаційно неоформлені (неорганізовані) ринки цінних паперів. Серед організованих ринків вирізняють біржові та позабіржові ринки цінних паперів. Організаційно неоформлені ринки можуть бути тільки позабіржовими.

Організаційно оформлений ринок цінних паперів може бути визначений як відносини з приводу організації та здійснення торгівлі цінними паперами на основі твердо встановлених обов'язкових правил між професійними посередниками - учасниками ринку, які діють за дорученням інших учасників ринку, з метою задоволення їхніх інтересів, зокрема отримання прибутку. Організатором торгівлі є певна установа , яка отримала в установленому порядку свідоцтво про реєстрацію та ліцензію на здійснення професійної діяльності з організації торгівлі на ринку цінних паперів.

Основним є поділ організаційно оформленого ринку на біржовий та позабіржовий. Біржовий ринок представлений фондовою біржою, яка є однією з найбільш розвинутих форм організації торгівлі цінними паперами, і являє собою особливий інституційно розвинутий ринок, на якому в обігу знаходяться цінні папери найбільш високої якості і операції на якому здійснюють професійні учасники ринку цінних паперів. Відмінними ознаками біржового ринку є: визначений час та місце проведення торгів; визначене коло учасників; визначені правила торгів і підкорення учасників цим правилам; організатором торгів є фондова біржа, що має відповідну ліцензію. У позабіржовому обігу котируються цінні папери, як правило, другорядних компаній; однак цінні папери деяких компаній можуть одночасно обертатися як у біржовому, так і у позабіржовому обігу. Якщо біржовий ринок доступний тільки для солідних корпорацій, то позабіржовий - практично для будь-якої компанії.

За організаційними формами функціонування позабіржові ринки цінних паперів можуть бути організованими або неорганізованими, так звані «вуличні». Але позабіржовий та вуличний ринок цінних паперів - це не тотожні поняття, оскільки позабіржовий ринок має бути і організованим. Головною особливістю позабіржового організованого ринку цінних паперів є та обставина, що цінні папери на ньому знаходяться в обігу з дотриманням єдиних для всіх учасників ринку правил та вимог. В Україні позабіржовий організований ринок до недавнього часу був представлений торговельно-інформаційними системами.

Крім наведених класифікацій, ринок цінних паперів можна диференціювати (Додаток В) ще й за такими ознаками ( за кожною з них ринок поділяється на сегменти):

- за категоріями емітентів;

- за строками випуску;

- за видами цінних паперів;

- за територією.

Ринок цінних паперів (фондовий ринок) в економіці виконує ряд функцій, серед яких виділяють загально-ринкові, що притаманні кожному ринку, та специфічні, які відрізняють даний ринок від інших. До загально ринкових функцій ринку цінних паперів належать:

1) комерційна - торгівля та отримання доходу від операцій з цінними паперами; 2)цінова - забезпечення формування адекватних ринкових цін та їхньої динаміки, прогнозування цінової інформації;

3) інформаційна - формування і доведення до учасників ринку інформації та об'єкти ринку, правила роботи на ньому, учасників і результати їхньої діяльності; 4) регулятивна - встановлення правил торгівлі та участі в ній, встановлення порядку розгляду спорів між учасниками, визначення органів регулювання і контролю та їх компетенції, визначення пріоритетів тощо.

Специфічними функціями ринку цінних паперів є ті, що пов'язані з виконанням головних завдань цього ринку: перерозподільна, спрямована на перерозподіл фінансових ресурсів між галузями і сферами економіки, регіонами і територіями й окремими об'єктами, та інвестиційна, яка відображає призначення вказаного ринку як ринкової моделі інвестування економіки та соціальної сфери.

Інвестиційна функція як одна з найголовніших функцій ринку цінних паперів знайшла офіційне відображення й у нормативно-правових документах, де відзначається, що ринок цінних паперів є багатофункціональною системою, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу та соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню достатку громадян за рахунок володіння і вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин.

В Основних напрямах розвитку фондового ринку України на 2001 - 2005 рр., схвалених Указом Президента України від 26 березня 2001 р. № 198, зазначалося, що головною метою функціонування та розвитку фондового ринку в Україні є залучення інвестиційних ресурсів для спрямування їх на відновлення і забезпечення подальшого зростання виробництва.

Отже, головним завданням, яке має виконувати фондовий ринок є, насамперед, забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого у порівнянні з банківськими кредитами капіталу, тобто перелив заощаджень в інвестиції за взаємно прийнятною ціною [9].



2. Характеристика функціонування ринку цінних паперів України

2.1 Формування та становлення ринку цінних паперів в Україні

На початку 90-х років наша країна стала на шлях створення ринкової економіки, яка передбачає не тільки зміни в галузі відносин власності і виробничих відносин, а й найшвидше формування адекватної цим відносинам фінансово-кредитної системи. Одночасно з реформуванням народно-господарського комплексу в Україні відбувалося динамічне становлення фінансового ринку, зокрема ринку цінних паперів.

Основними передумовами становлення ринку цінних паперів були:

- політичні: проголошення Україною політичної незалежності, прийняття Декларації та в серпні 1991 року Акту проголошення незалежності України, які були закріплені в грудні результатами всенародного референдуму;

- економічні: перехід України на шлях ринкових перетворень, створення певної законодавчої бази для проведення економічних реформ;

- соціальні: поява i розширення недержавного сектора господарювання, комерційних структур, насамперед комерційних банків;

- психологічні: поява (але в недостатній кількості) фахівців ринкової економіки, які розуміють необхідність розбудови національного ринку цінних паперів.

В своєму розвитку фондовий ринок пройшов кілька етапів. 

Перший етап - це період виходу України зі складу Радянського Союзу, що збігся у часі з процесом створення приватних акціонерних та фінансових компаній, які займалися залученням коштів населення під випуск власних цінних паперів. Важливою подією цього періоду є прийняття у 1991 році Верховною Радою України Закону України «Про цінні папери й фондову біржу» [10, с. 123-127].

Вже в 1992-1993 рр.. з'явилися перші українські акції і перші торговці цінними паперами, а також Українська фондова біржа. Учасниками торгівлі цінними паперами були фінансові посередники, які на фондовому ринку України представлені довірчими товариствами, інвестиційними фондами та компаніями, а також комерційними банками.

Виконавчою владою в 1994 р. були прийняті заходи щодо істотного розширення структури і ємності фінансового ринку. До найважливіших з них відносяться розробка «Концепції функціонування та розвитку фондового ринку України» та Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», а також рішення про випуск державних цінних паперів, емісія яких повинна була стати одним з дієвих важелів фінансування дефіциту державного бюджету.

Таким чином, до кінця 1994 р., в основному були закладені основи організаційної і законодавчої діяльності фондового ринку України.

Другий етап - це етап масової приватизації. Важливою подією цього етапу стало створення в 1995 році Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, як основного регулюючого органу фондового ринку.

У 1996 р. з'явився Закон ''Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні'', який покликаний забезпечити проведення єдиної державної політики щодо розвитку фондового ринку України, його адаптації до міжнародних стандартів, координації діяльності центральних органів влади у сфері державного регулювання ринку цінних паперів. Державне регулювання дозволило певною мірою впорядкувати діяльність учасників ринку.

Характерними рисами цього етапу було збільшення випуску цінних паперів, зокрема державних цінних паперів. Цей процес відбувався навіть динамічніше, ніж рух цінних паперів на фондовому ринку. Зокрема, в 1995 р. отримала початок практика випуску державних цінних для покриття дефіциту державного бюджету України. Крім того, відбулося розширення емісії облігації підприємств, продовжувала розвиватись інфраструктура фондового ринку. цінний папір фондовий ринок

Практично новим явищем для фондового ринку України стало розширення емісій облігацій підприємств. Обсяг зареєстрованих емісій цих облігацій 1997р. склав 116,4 млн. грн., або в 151,2 рази більше, ніж за попередній рік. Але при настільки значному збільшенні розмірів емісії облігацій їх частка в загальній масі цінних паперів на ринку надзвичайно мала.

Проводилася робота над нормативно-правовим функціонуванням ринку цінних паперів. Основна частина цієї роботи проводилася в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Розроблені та затверджені Комісією в межах її компетенції нормативно-правові та директивні документи стали підставою для регулювання наступних областей діяльності ринку цінних паперів:

- Регулювання і контроль роботи емітентів;

- Організація і контроль діяльності торговців;

- Регулювання і контроль торгівлі;

- Реєстраторська, депозитарна і розрахунково-клірингова діяльність;

- Надійний захист прав інвесторів;

- Контроль і нагляд за дотриманням законодавства на ринку;

- Підготовка фахівців для роботи на ринку цінних паперів.

Ринок цінних паперів України за своїми параметрами в 1997 році, можна віднести до тих, що розвиваються. По-перше, це пояснюється низькою ліквідністю практично всіх цінних паперів, які обертаються на ринку. По-друге, капіталізація українського фондового ринку перебуває на дуже низькому рівні. Це можна пояснити низькою рентабельністю підприємств, їх великою заборгованістю, а також значною часткою держави у статутних капіталах більшості акціонерних товариств.

У 1999 році випуск акцій зменшився порівняно з попередніми роками. Це пояснюється завершальними етапами приватизації та корпоратизації.

Негативним явищем даного етапу була валютна криза, яка понесла за собою вихід нерезидентів з українських фінансових ринків взагалі та ринку облігацій внутрішньої державної позики зокрема, стурбованих нестійкістю нових фінансових ринків країн, що розвиваються, і трансформаційних країн, що не могло не позначитись на подальшому розвитку фондового ринку [11].

Третій етап розвитку фондового ринку України можна виділити в межах 2000 р.- першого півріччя 2008 р.Основною відмінністю третього етапу від другого став акцент на грошову приватизацію, що зумовило розвиток певної інфраструктури для забезпечення цього процесу. Слід зазначити, що масова (ваучерна) приватизація тривала досить довго, але з початком грошової приватизації вона вже не мала того значення. І саме третій етап позначився завершенням масової приватизації, необхідністю обслуговування інвестиційних процесів і захисту прав інвесторів.

На даному етапі також було прийнято План заходів з реалізації основних напрямів розвитку фондового ринку України на 2006-2010 роки (Розпорядження КМУ від 07.03.2006 № 131-р), в яких також основна увага приділяється розвитку інфраструктури ринку.

Звичайно, головним досягненням не тільки даного етапу, а і всього періоду розвитку фондового ринку є прийняття у 2006 році нового закону “Про цінні папери та фондовий ринок” (від 23.02.2006 № 3480-IV), який регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів, дає визначення таким категоріям, як лістинг, емісія, випуск цінних паперів, котирування, фінансові інструменти тощо, надає класифікацію цінним паперам, характеризує професійну діяльність на фондовому ринку, визначає основні положення його регулювання та ін.

Починаючи з 2004 року, на вітчизняному ринку цінних паперів прослідковується позитивна тенденція. Однак, незважаючи на всі позитивні зрушення, з 2003 року на даному ринку склалася парадоксальна ситуація, за якої обсяги торгів на неорганізованому ринку істотно випереджують такі ж показники організованого ринку. Так, частка організованого ринку у 2003 році становила лише близько 3 %, а у 2004 році - 4,1 %, у 2005 році - 5 %, у 2006 році - близько 7 %. Така ситуація виникла через недостатню глибину приватизації великих підприємств, що призвело до низької активності на українському ринку цінних паперів стратегічних покупців.

Таким чином, на третьому етапі розвитку фондового ринку України інститути інфраструктури перейшли на новий, більш ефективний рівень своєї діяльності з урахуванням світових фінансових стандартів.

Однак, незважаючи на підвищення інституційної ефективності вітчизняного ринку цінних паперів упродовж 2003-2007 рр., із другої половини 2008 року розпочався новий етап функціонування інститутів ринку цінних паперів України - етап фінансової кризи, який був зумовлений кризовими тенденціями на світовому фінансовому ринку.

Але, не дивлячись на такі негативні тенденції на фондовому ринку в цілому, необхідно відмітити і деякі позитивні сторони розвитку інфраструктури фондового ринку в даний період.

Отже, наслідками цього етапу світової фінансової кризи стала серія банкрутств провідних вітчизняних фінансових компаній та поширення фінансової кризи на реальний сектор економіки, що спричинило падіння цін на цінні папери підприємств і, відповідно, падіння попиту на організованому та неорганізованому ринках.

Про наступний етап розвитку фондового ринку в Україні, який відраховується від закінчення фінансової кризи і по теперішній час, не можна однозначно говорити. Адже в цей період фондовий ринок в цілому почав оговтуватися від втрат, які були понесені прямими та непрямими суб'єктами ринку за попередній період.

Так, в 2011 році фондовий ринок характеризувався доволі високою активністю біржового сегмента. У порівнянні з даними минулого року обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами збільшився майже у 2 рази (або на 104,55 млрд грн.) та становив 235,84 млрд грн., тоді як за аналогічний термін 2010 року цей показник склав 131,29 млрд грн. Крім того, даний період ознаменувався тим, що система обліку і розрахунків біржових та позабіржових торгових операцій змінила архітектуру фондового ринку. Це відбулося із прийняттям 12 жовтня 2013 року Закону України «Про депозитарну систему України» (від 06.07.2012 № 5178-VI). У зв'язку з цим припинено паперовий документообіг цінних паперів і ліквідовано інститут реєстраторів, які обслуговували документарні випуски. Зберігачі цінних паперів отримали назву депозитарні установи. Нині замість двох конкурентів-депозитаріїв цінних паперів на базі НДУ створено Центральний депозитарій. Закон також ввів у вітчизняну депозитарну систему новий елемент - Розрахунковий центр, створений на базі Всеукраїнського депозитарію цінних паперів [12].

Потрібно відмітити, що фондовий ринок України знаходиться на порозі серйозних перетворень, про що свідчить запропонована НКЦПФР “Програма розвитку фондового ринку України на 2015-2017 роки”. Метою даної програми є підвищення захисту прав інвесторів та формування конкурентоспроможного національного фондового ринку на основі поступового зменшення спекулятивної складової ринку з одночасним зростанням інвестиційно спрямованого сегмента в умовах фінансової глобалізації [13].

2.2 Сучасний стан, тенденції та закономірності розвитку фондового ринку України

У сучасній світовій системі фондовий ринок є одним із найефективніших механізмів залучення, розподілу та перерозподілу інвестиційних ресурсів, значення якого дедалі зростає.

У 2014 році фондові ринки зарубіжних країн були підвладні різноманітним факторам впливу, при цьому окремі з них зазнавали потрясінь: одні - позитивних, інші - негативних.

Український фондовий ринок, зокрема індекси акцій вітчизняних блакитних фішок, вперше з 2010 року показав зростання (+13,5% за індексом УБ, після - 4,3% у 2013 [14].

Фондовий ринок України у 2014 році переживав масштабні зміни суспільно-політичного ландшафту, що супроводжувалися значними викликами в економічному, політичному та регуляторному аспектах. Швидке погіршання воєнно-політичної та економічної ситуації на сході України у серпні, а також гальмування необхідних структурних реформ та подальша девальвація гривні , призвели до різкої зміни настроїв та очікувань інвесторів (-12% у 3-му кварталі, після +20% у 2-му та +12% у 1-му кварталі за індексом УБ). За 4-й квартал ключовий український індикатор, кошик якого значною мірою складався з підприємств, розташованих у проблемних зонах сходу України, впав ще на 4% Таким чином, спекулятивний ріст протягом перших семи місяців року забезпечив позитивний приріст індексу УБ за 2014 рік, що склав +13,5% [14].

Так, згідно з річним звітом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України (НКЦПФР) «Ринок цінних паперів. Європейський вибір нові можливості та зростання» за 2014 рік [15] фондовий ринок України порівняно з 2013 роком виріс на 39,06% та становив 2331,94 млрд грн. (рис.2.1).

Проводячи аналіз підсумків напрацювань головного регулятора фондового ринку України, слід відзначити, що на відміну від динаміки обсягів ВВП, починаючи з 2009 року, спостерігається активне зростання загальних обсягів торгів цінними паперами, який у 2014 році перевищив цей показник на 765,21 млрд грн. (рис.2.1).

Рис. 2.1. Компаративні дані обсягів торгів на ринку цінних паперів та ВВП в Україні за 2011-2014 роки, млрд грн. [15]

Одним із індикаторів ефективності функціонування фондового ринку є значення обсягу випуску цінних паперів. Починаючи з 2011 року, Даний показник мав низхідний вектор. Проте найбільш сприятливий для нарощування масштабів виявився саме період рецесії, який продемонстрував найбільше зростання обсягу випуску цінних паперів +44,23% і склав 204,85 млрд грн. (наростаючим підсумком за 2010-2014 роки 1469,39 млрд грн.) (рис.2.2)

Рис. 2.2. Обсяг зареєстрованих НКЦПФР випусків цінних паперів за 2011-2014 роки (за роками та наростаючим підсумком), млрд грн. [15]

Але вже за даними 2015 року можна побачити, що загальний обсяг випусків емісійних цінних паперів зареєстрованих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку у січні-вересні 2015 року становив 74,39 млрд грн, що більше на 19,85 млрд грн порівняно з відповідним періодом 2014 року (54,54 млрд грн).

Протягом січня-вересня 2015 року Комісією зареєстровано 117 випусків акцій на суму 54,41 млрд грн. Порівняно з аналогічним періодом 2014 року обсяг зареєстрованих випусків акцій збільшився на 44,03 млрд грн. (таблиця 2.1.).

Отже, протягом 2015 року зберігається тенденція до зростання обсягу випуску цінних паперів [16].

Таблиця 2.1. Обсяг випусків акцій зареєстрованих центральним апаратом Комісії протягом січня вересня 2014 та 2015 років, млн грн.

Місяць	Обсяг випусків акцій за 2014 рік, млн грн.	Обсяг випусків акцій за 2015, млн грн.
Січень	2 501,90	1 572,23
Лютий	363,02	8 689,84
Березень	316,00	3 095,74
Квітень	388,31	832,89
Травень	62,96	14 773,38
Червень	1 365,10	8 573,80
Липень	2 120,03	1 020,80
Серпень	2 363,14	14 665,95
Вересень	1 762,68	1 189,29
Усього	11 243,15	54 413,92

Вагомим показником розвитку фондового ринку є часка біржового ринку, оскільки цей параметр безпосередньо впливає на надійність та привабливість участі професійних учасників ринку в проведенні операцій з цінними паперами через властиві організованому ринку переваги в частині впорядкування торгівельного процесу та зниження ризиків. Не зважаючи на нечисельний склад суб'єктів біржової інфраструктури, частка біржового ринку в загальному обсязі торгів на фондовому ринку є досить низькою ( 26,59% станом на 2014 рік), оскільки близько 73,41% (1712,25 млрд грн.) [15] усіх операцій з цінними паперами в Україні здійснюються у позабіржовому сегменті фондового ринку, що вказує на диспропорційність його розвитку. Однак порівняно з 2013 роком обсяг біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі зріс на 33,72% і становив 619, 70 млрд грн., що еквівалентно 39,55% ВВП України (рис.2.3.).

Рис. 2.3. Обсяг торгів на біржовому та позабіржовому ринках за 2010-2014 роки, млрд грн. [15].

Серед фінансових інструментів провідні позиції за обсягами торгів на біржовому ринку займали акції, державні облігації України та облігації підприємств. Як бачимо, структура обсягу біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі за підсумками 2010 - 2014 років (рис.2.4.), свідчить про централізацію торгівлі певними видами інструментів.

Рис. 2.4. Структура обсягу біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі (з розподілом за фінансовими інструментами) за 2010 - 2014 роки [15].

Однак протягом січня-вересня 2015 року порівняно з даними аналогічного періоду 2014 року обсяг біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі зменшився на 49,17% (або на 228,84 млрд грн) (січень-вересень 2014 року - 465,45 млрд грн).

Найбільший обсяг торгів за фінансовими інструментами на організаторах торгівлі протягом зазначеного періоду зафіксовано з:

- державними облігаціями України - 209,51 млрд грн (88,54% від загального обсягу біржових контрактів на організаторах торгівлі у січні-вересні поточного року);

- облігаціями підприємств - 9,24 млрд грн (3,90% від загального обсягу біржових контрактів на організаторах торгівлі у січні-вересні поточного року) [16].

За результатами Програми розвитку фондового ринку України на 2012 - 2014 роки було досягнуто таких результатів:

- залучення в середньому щорічно не менш як 100 млрд. грн. у цінні папери, у тому числі як інвестиції не менше як 75 млрд. грн. (досягнуто - у 2013 році було залучено 142,03 млрд. грн., у тому числі як інвестиції - 141,77 млрд. грн.);

- збільшення до 300 млрд. грн. капіталізації лістингових компаній (досягнуто - у 2013 році становило 311,73 млрд. грн.);

- підвищення співвідношення капіталізації біржового ринку до валового внутрішнього продукту до 40 відсотків (не досягнуто, оскільки станом на 2013 рік був 21,43 %);

- збільшення до 20 відсотків частки біржового ринку (досягнуто - в 2013 році становило 27,69 %);

- збільшення до 50 млрд. грн. загальної номінальної вартості облігацій підприємств, що перебувають в обігу на фондовому ринку (майже досягнуто - в 2013 році - 42,47 млрд. грн.);

- збільшення до 30 млрд. грн. вартості активів інвестиційних та пенсійних фондів (досягнуто - в 2013 році - 12,23 млрд. грн.);

- збільшення до 400 млрд. грн. в рік обсягів торгів цінними паперами на біржовому ринку (не досягнуто - у 2013 році становив 463,43 млрд. грн.) [13].

Отже, дослідження національного фондового ринку на сучасному етапі вказали на необхідність його якісної перебудови шляхом реформування більшості складових ринку та усунення перешкод, що стримують його подальший стійкий розвиток [17].

2.3 Пріоритети та перспективи розвитку фондового ринку України

Пріоритетним завданням фондового ринку, як відомо, є насамперед забезпечення умов для залучення інвестицій компаніями, доступ цих підприємств до більш дешевого, порівняно з іншими джерелами, капіталу. Зокрема залучення інвестицій у цінні папери відбувається шляхом придбання цінних паперів у процесі їх емісії. Такі фінансові інструменти, як акції та облігації є найефективнішим джерелом отримання додаткових фінансових ресурсів для фінансування поточної господарської діяльності, довгострокових проектів підприємств і самої держави.

Так, за підсумками роботи ринку цінних паперів за 2014 рік обсяг залучених інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку склав 217,25 млрд грн., що на 76, 06 млрд грн. або 53, 87% більше показника минулого року [19].

Можна вважати, що такий стан функціонального фондового ринку пов'язаний з наступними обставинами:

- погіршення якості портфелів інституційних інвесторів через девальвацію та спад в економіці;

- ризик появи дефолтів емітентів боргових цінних паперів;

- незначна інтеграція національного фондового ринку до світових ринків капіталу;

- низький рівень капіталізації, волатильності ринку;

- відсутність достатньої пропозиції фінансових інструментів з прийнятними для інвесторів характеристиками щодо дохідності, ризикованості, ліквідності та захищеності, а також відносно незначним обсягом інвестиційного капіталу;

- недостатня розвиненість ринків базових активів, недосконале законодавче регулювання у цій сфері зумовили фактичну відсутність ринку похідних цінних паперів (деривативів);

- невелика пропозиція інвестиційного капіталу, яка зумовлена відсутністю потужних національних інституційних інвесторів, недостатньою зацікавленістю роздрібних інвесторів, та недостатньо сприятливим кліматом для іноземних інвесторів;

- присутність на ринку великої кількості торгових площадок, що ускладнює контроль над операціями з цінними паперами та сприяє розповсюдженню маніпулювання вартістю цінних паперів, що котируються, наявність ряду шахрайських схем;

- надмірні обмеження валютного законодавства;

- недостовірність інформації щодо загального обсягу торгів на біржовому ринку, що не сприяє прозорості й відкритості ринку, а отже, й знижує довіру до вітчизняних цінних паперів;

- незадовільний рівень інформованості населення про діяльність фондового ринку, що призводить до незначної активності фізичних осіб на фондовій біржі, тобто психологічне неприйняття та недооцінка потенціалу фондового ринку, низька «фінансова грамотність» населення щодо операцій на фондовому ринку;

- обмежена кількість ліквідних та інвестиційно привабливих фінансових інструментів, відсутність ліквідних цінних паперів публічних акціонерних компаній; ‚‚

- закритість компаній, чиї акції проходять лістинг на біржі та в першу чергу тих, хто входить до індексу українських акцій;

- недостатнє законодавче регулювання ціноутворення;

- низький рівень гарантії повернення інвестицій для іноземних інвесторів через недосконалість валютного регулювання, як наслідок іноземні інвестори, навіть одноосібні, покидають вітчизняний ринок;

- масштабний дефіцит внутрішніх грошових ресурсів для інвестицій.

- нестабільність та неефективність податкового законодавства.

Отже, на основі систематизованого ряду проблем фондовий ринок України потребує введення в дію негайних превентивних антикризових заходів реформаторського характеру, упровадження яких дозволить стримати розростання дисбалансів.

На етапі наближення національного фондового ринку до європейської моделі регулювання необхідним є прийняття проекту Програми розвитку фондового ринку України на 2015-2017 роки «Європейський вибір - нові можливості для прогресу та зростання» [13].

Метою цього консолідованого документа, що поєднав у єдину програму напрями реформ усіх сегментів ринку цінних паперів, є стимулювання притоку інвестицій в економіку України через інтеграцію фондового ринку у світові ринки капіталу та імплементацію найкращих європейських стандартів та практик, а також принципів, рекомендованих Міжнародною організацією регуляторів ринків цінних паперів. Програмою передбачається підвищення ролі вітчизняного фондового ринку в процесах перерозподілу фінансових ресурсів, їх акумуляції для вирішення пріоритетних державних задач, зміцнення фінансового стану організацій та розширення їх інвестиційних можливостей; створення цілісної та ефективної системи ринку цінних паперів та фінансових інститутів; сталий ріст капіталізації фондового ринку та розширення практики залучення інвестицій з використанням інструментів фондового ринку. Зокрема очікується:

- покращення позицій України у рейтингу Світового банку та переміщення з 61 на 30 місце зі 107 країн за показником обсягу торгів (відповідно, очікується й зростання показника відношення обсягу торгів до ВВП та переміщення України з 62 на 30 місце з 107 країн);

- очікується збільшення кількості 198 лістингових компаній, що передбачає підвищення місця України за цим показником у рейтингу Світового банку та переміщення з 30 місця на 15;

- підвищення рівня показника S & P індексу фондового ринку за даними Світового банку, що передбачатиме зайняття Україною 40 місця із 82 країн Україна замість 76 місця у 2013 році;

- підвищення Всесвітнього індексу конкурентоспроможності та переміщення України у 2019 році з 84 на 50 місце із 148 країн;

- очікується повне та широке впровадження не менше 20 Принципів та цілей регулювання ринку цінних паперів Міжнародною організацією регуляторів ринків цінних паперів З 37 Принципів.

Важливим кроком стало також підписання 15 липня 2015 року національним банком України спільно з Міністерством фінансів та Національною комісією з цінних паперів і фондового ринку та ЄБРР (Європейський банк реконструкції) Меморандуму про взаєморозуміння стосовно співробітництва в розвитку місцевих ринків капіталу в Україні, основною метою якого є посилення співпраці та діалогу між Україною та ЄБРР для розвитку ефективного місцевого ринку капіталу в Україні, що, у свою чергу, сприятиме залученню передусім іноземних інвестицій. Підписання меморандуму - це один із пріоритетів у реформуванню фінансового сектору України та фондового ринку зокрема, що підкріплюється також і положеннями Комплексної програми розвитку фінансового сектору до 2020 року.

Сьогодні серед основних законодавчих ініціатив та змін у нормативно-правовому полі фондового ринку України слід особливу увагу також сфокусувати на введенні в дію адаптивного реанімаційного документу Плану Законодавчого Забезпечення реформ (ЗЗР), зокрема пункту два «Фінансовий сектор» четвертого системно важливого розділу «Стабілізація макроекономічної ситуації та реформування економіки» , одним із завданням якого є визначення пріоритетних напрямів удосконалення правового регулювання відносин на фондовому ринку на засадах системності й взаємоузгодженості та забезпечення ефективності реформування.

Провадження норм ЗЗР надасть Україні потужний імпульс для досягнення високого рівня розвитку фондового ринку, а також можливість реалізувати цілеспрямований та комплексний підхід щодо реформування національного фондового ринку та сприятиме унормуванню процесу законодавчого забезпечення реалізації пакету реформ визначених Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом , Коаліційною угодою, Стратегією сталого розвитку «Україна - 2020».

Сьогодні ефективне функціонування вітчизняного фондового ринку можливо досягнути за рахунок оновлення нормативно-правової бази, враховуючи помилки попередніх періодів та керуючись набутим досвідом. Реалізація таких стратегічних орієнтирів надасть можливості оцінити направлені на покращення функціонування фондового ринку на середньостроковий період, сприятиме підвищенню його інвестиційного потенціалу, перетворить ринок на важливий системно утворюючий елемент вітчизняної фінансової системи та підвищить його роль у забезпеченні економічного зростання України [17].



3. Місце і роль ринку цінних паперів у сучасній ринковій економіці

Приватизація та акціонування приватної власності, розвиток підприємництва і кредитних інститутів приводять до поглибленого розвитку грошових і кредитних відносин. З'являється особливий сектор господарювання, який пов'язаний з оборотом цінних паперів - фінансовий ринок.

Фінансовий ринок представлений площею великого кола, який поділений на дві частини: ринок капіталів та грошовий ринок. Усередині фінансового ринку функціонує ринок цінних паперів, який є сегментом грошового ринку та ринку капіталів [19].

Фінансовий ринок вимагає не тільки правового регулювання обігу цінних паперів, але й створення організації, котра б забезпечила цей обіг. Такою організацією є фондова біржа. Фондова біржа - це організований та регулярно функціонуючий ринок для купівлі-продажу цінних паперів, обов'язковий елемент регулювання ринку цінних паперів.

Ринок цінних паперів як економічна категорія виражає економічні відносини, що виникають під впливом попиту та пропозиції на позичковий капітал, котрий знайшов своє вираження у формі цінних паперів.

Узагальнені правила поведінки емітентів, фінансових посередників та інвесторів на ринку цінних паперів сформульовані у міжнародних стандартах по торговим системам, клірингу та розрахунках по цінним паперам. Вироблені і принципи функціонування цивілізованого фондового ринку:

прозорість;

відкритість та доступність;

впорядкованість;

конкурентоспроможність.

Цих стандартів та принципів необхідно дотримуватись при любій прийнятій формі організації фондового ринку.

Самі терміни „ринок цінних паперів”, „фондовий ринок”, „ринок капіталу” законодавчо не закріплені. Лише пояснення терміну „ринок цінних паперів” наведено у Концепції функціонування та розвитку фондового ринку України, яка схвалена Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1995року: „Ринок цінних паперів являє собою багатофункціональну систему, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу та соціальну сфери, структурній перебудові економіки, підвищенню добробуту громадян за рахунок володіння та вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин”.

В Україні, як і в інших країнах з перехідною економікою, оборот цінних паперів стає однією з основних галузей фінансової сфери, без якої даремно сподіватися на нормальне функціонування складного механізму ринкової економіки. Реформування власності супроводжується структурною перебудовою народного господарства і зумовлює створення фондового ринку, а це, в свою чергу, сприяє закріпленню результатів цього реформування.

Конкретна ефективність фондового ринку і цінних паперів залежить від забезпечення таких цілей і розв'язання таких завдань:

Акумуляція коштів населення та підприємств (заощаджень, нагромаджень, тимчасово вільного капіталу).

Концентрація коштів, створення умов для формування великого капіталу, здатного вирішувати складні економічні завдання.

Збільшення частки капітальних вкладень у валовому національному продукті та національному доході, що сприяє оздоровленню й зміцненню фінансової системи держави і створенню необхідних резервів капіталу.

...