Економічне обґрунтування робіт з автоматизації процесу вторинного охолодження злитків

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Будь-яке суспільство для забезпечення нормального рівня своєї життєдіяльності здійснює безліч видів конкретної праці. З цією метою люди створюють певні організації, які спільно виконують ту чи іншу місію і діють на засаді певних правил і процедур. Проте мета й характер діяльності таких численних організацій різні. За цією ознакою їх можна поділити на дві групи : підприємницькі, що функціонують і розвиваються за рахунок власних коштів,і не підприємницькі, існування яких забеспечується бюджетним фінансуванням держави. Організація з підриємницьким характером діяльності називають підприємством.

Підприємство - це організаційно виокремлена та економічно самостійна основна ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляе продукцію (виконує роботи або надає платні послуги). [1 стр. 8] Діяльність підприємства - це його існування при постійному здійсненні і підтримці його функцій і стійкої життєздатності, призбереженні його цілісності,якісної визначенності, сутністної характеристики.

Розвиток підприємства - придбання нової якості,що зміцнює його життєздатність в умовах змінного середовища.[2 стр. 31]

Кожне підприємство має історично сформовану конкретну назву - забод, фабрика, шахта, електростанція, майстерня, ательє тощо; може включати кілька виробничих одиниць - заводів або фабрик.

Важливо знати, що кожне підприємство є юридичною особою, має замкнуту систему обліку та звітності, самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з власною назвою, а також товарний знак (марку) у вигляді певного терміна, символу, малюнка або комбінації таких. Фірмовий знак (марка) служить для ідентифікації товарів або послугпродуцента (продавця) та їх відокремлення на ринку від продукції (послуг) конкурентів.

Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей створення та функціонування підприємства. Місія сучасного підприємства вважають виробництво продукції (послуг) для задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку.

На основі загальної місії підприємство встановлює загальні цілі:

1.Конкретна ціль, яка піддається вимірюванню - та яку можна обгрунтовано визначити, наскільки ефективно підприємство діє в напрямку здійснення своїх цілей.

2.Орієнтованість в часі - вона має мати конкретні горизонти прогназування. Цілі можуть встановлюватися на тривалий або короткочасний термін.

3.Досяжна ціль - підприємства має чітко оцінювати свої можливості та ресурси, щоб окупити свої витрати.

4.Взаємо підтримуюча - це дії і рішення підприємства , що необхідні для досягнення однієї мети, та не можуть пережкоджати реалізації інших цілей. інфроструктура автоматизація господарство робітник

Метою курсової роботи є економічне обгрунтування робіт з автоматизації процесу вторинного охолодження злитків в умовах промислового підприємства.

1. Загальна частина

1.1 Виробнича інфроструктура підприємства

інфраструктура автоматизація господарство робітник

Результативність господарської діяльності підприємства визначається рівнем організації не тільки основних виробничих процесів. За умов постійного вдосконалення технічної бази виробництва все більшого значення набувають проблеми раціональної організації допоміжних та обслуговуючих процесів, тобто розвитку інфраструктури підприємства.

Інфраструктура -- це сукупність складових частин будь-якого об'єкта, що мають підпорядкований (допоміжний) характер і забезпечують умови для нормальної роботи об'єкта в цілому.

Інфраструктура підприємства -- це комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому. Інфраструктура -- це своєрідний «тил виробництва», без якого неможлива його нормальна робота. Розрізняють виробничу та соціальну інфраструктури .

До виробничої інфраструктури підприємства належать підрозділи, які не беруть безпосередньої участі у створенні профільної продукції, але своєю діяльністю створюють умови, необхідні для роботи основних виробничих цехів. Соціальна інфраструктура забезпечує задоволення соціально-побутових і культурних потреб працівників підприємства.

Виробнича інфраструктура суттєво впливає на економіку підприємства. За сучасних умов господарювання у сфері технічного обслуговування виробництва на різногалузевих підприємствах працює 45--50% загальної кількості персоналу. Це зумовлено не тільки великими обсягами робіт із обслуговування основного виробництва: багато допоміжних та обслуговуючих операцій мають такий характер, що їх дуже складно механізувати.

Зростання ролі та значення виробничої інфраструктури пояснюється тим, що:

1)підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів збільшує обсяги і складність робіт з ремонту й налагоджування устаткування, потребує розширення номенклатури інструменту, оснастки та пристосувань;

2)перехід до нових технологій та інтенсифікація технологічних режимів роботи устаткування підвищує вимоги до якості та збільшує потребу в різних видах енергії;

3)ускладнення виробничих процесів і поглиблення внутрішньовиробничих зв'язків між підрозділами збільшують обсяги робіт із транспортування вантажів;

4)навантаження на комунікаційні мережі і природоохоронні споруди постійно зростають.

Для досягнення високих виробничо-господарських результатів важливо створити комфортне соціальне середовище, сприятливий психологічний клімат у трудовому колективі й соціальну мотивацію праці, тобто сформувати активно функціонуючу соціальну інфраструктуру. Усе це безпосередньо впливає на рівень продуктивності праці та кін цеві результати діяльності підприємства.

У цілому успішне господарювання в ринкових умовах неможливе без збалансованого розвитку як основного виробництва, так і виробничої та соціальної інфраструктур підприємства.

1.2 Організація і планування діяльності ремонтного госодарства підприємства

В процесі експлуатації устаткування погіршується і повністю втрачаються його технічні характеристики. Через зношення і руйнування окремих деталей і вузлів знижується точність, потужність та продуктивність устаткування. Для усунення насліжків фізичного зносу ,повернення втрачених в ході експлуатації параметрів ,а також компенсації моральної зношеності устаткування проводять його ремонт і модернізацію

Ремонт -- це процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання. Підрозділи, що входять до складу ремонтного господарства, здійснюють технічне обслуговування та ремонт засобів праці, монтаж і введення в дію нового устаткування, виготовлення запасних частин і нестандартного обладнання, модернізацію діючих машин та устаткування.

Для всього комплексу робіт по ремонту, обслуговуванню і модернізації устаткування на кожному промисловому підриємстві створюють ремонтне господдарство. Основним завданням якого є забеспечення постійної працездатності устаткування при мінімальних затратах на ремонт .

На практиці застосовують три форми організації ремонтно-профілактичних робіт залежно від масштабів виробництва. За централізованої форми весь ремонтний персонал підприємства підпорядковано головному механіку. Децентралізована форма, навпаки, передбачає, що всі види ремонтних робіт виконуються персоналом цехових ремонтних баз, що їх підпорядковано начальникам цехів. Змішана форма організації ремонту поєднує в собі централізацію й децентралізацію: технічне обслуговування та поточний ремонт здійснює ремонтний персонал виробничих цехів, а капітальний ремонт, модернізацію, виготовлення запасних частин і нестандартного устаткування -- персонал ремонтно-механічного цеху.

Залежно від того, як визначаються потреби в ремонтних роботах, розрізняють систему планово-запобіжного ремонту (систему ПЗР) і систему ремонту за результатами технічної діагностики.

Суть системи ПЗР полягає в тім, що всі запобіжні заходи та ремонти здійснюються відповідно до встановлених заздалегідь нормативів. Після відпрацювання кожною фізичною одиницею устаткування (одиницею транспортного засобу) певної, визначеної норма тивами кількості годин проводять його огляди та планові ремонти, черговість і послідовність яких залежить від призначення засобу праці, його конструктивних особливостей, умов експлуатації. Визначення обсягів і видів ремонтних робіт у системі ремонту за результатами технічної діагностики здійснюється залежно від фактичної потреби в них після об'єктивного контролю технічного стану того чи того виду засобів праці.

Перша з наведених систем забезпечує більшу надійність, безперебійну експлуатацію устаткування та інших засобів праці, натомість друга є значно дешевшою.

На вітчизняних підприємствах найбільш поширеною є система ПЗР. Вона передбачає проведення технічного (міжремонтного) обслуговування конкретних засобів праці, їхніх періодичних планових ремонтів і модернізації. У процесі технічного обслуговування усуваються дрібні несправності засобів праці, проводяться огляди стану окремих вузлів та агрегатів, здійснюється заміна мастила та регулювання певних механізмів. Планові ремонти залежно від обсягу, складності й терміну проведення робіт поділяються на поточні та капітальні.

Поточний ремонт здійснюється для гарантованого забезпечення нормального функціонування устаткування та інших засобів праці. У процесі поточного ремонту замінюються або відновлюються окремі деталі (вузли) засобів праці, проводяться регулювальні операції.

Під час проведення капітального ремонту обладнання і транспортних засобів здійснюється: повне їх розбирання; ремонт спрацьованих деталей та вузлів (в тім числі базових); заміна тих, що не підлягають ремонту; регулювання й випробовування під навантаженням. Модернізація засобів праці (передовсім технологічного устаткування) проводиться з метою підвищення їхнього технічного рівня (розширення технологічних можливостей, зростання продуктивності) способом часткових змін конструкції.



1.3 Організація і планування діяльності енергетичного господарства промислового підприємства

Сучасне промислове підприємство є споживачем значної кількості електричних ресурсів. Окремі заводи споживають понад десять різних видів енергії (електроенергію, гарячу воду, пару різних параметрів, стисле повітря, газ, рідке і тверде паливо, кисень та ін.).

Для забеспечення потреби підприємства в енергії різних видів і параметрів створюється енергетичне господарство, до складу якого входять численні приймачі енергії, цехові і заводські мережі, перетворювачі та генеруючі енергоустановки. Частка витрат на енергію в структурі собівартості продукції має тенденцію до зростання. Оскільки енергія (електроенергія насамперед) не може накопичуватися, тобто процес її виробництва збігається з процесом споживання, будь-які порушення енергопостачання завдають підприємству значних збитків. Усе це підвищує значення безперешкодного функціонування енергетичного господарства підприємства.

До складу енергетичного господарства зазвичай входять такі окремі його види:

?електросилове -- знижувальні підстанції, генераторні та трансформаторні установки, електричні мережі, акумуляторне господарство;

?теплосилове -- котельні, компресори, теплосилові мережі, водопостачання, каналізація;

?газове -- газогенераторні станції, газові мережі, холодильні та вентиляційні установки;

?пічне -- нагрівальні й термічні печі;

?слабкострумове -- власна телефонна станція, різні види зв'язку (у тім числі диспетчерського та селекторного);

?енергоремонтне -- технічне обслуговування, ремонт і модернізація різноманітного енергообладнання

В основу організації енергогосподарства покладаються розрахунки планового і звітного енергетичного балансів підприємства. Розробка планового енергетичного балансу здійснюється з метою: по-перше, визначення потреби в паливі та енергії з урахуванням допустимих втрат у внутрішніх мережах (витратна частина балансу); по-друге, обґрунтування способів забезпечення цих потреб за рахунок виробництва енергії власними генеруючими установками, проектування оптимальних режимів їхньої роботи, одержання енергії зі сторони, використання вторинних енергоресурсів (прибуткова частина балансу).

Звітний енергетичний баланс використовується для аналізу фактичного стану енергозабезпечення підприємства й контролю використання енергоресурсів. Він також служить вихідною базою для розробки стратегічних та оперативних заходів для об'єктивно необхідної економії паливно-енергетичних ресурсів.

Основними задачами експлуатації енергогосподарства є організація надійного і безперебійного постачання енергією необхідних параметрів ,а також забезпечення мінімуму затрат ,що досягаеться економією енергії.

1.4 Організація і планування діяльності транспортного господарства промислового підприємства

Діяльність сучасного промислового підприємства повязана з переміщенням великих обємів матеріалів, напівфабрикатів, оснащення, відходів виробництва і готової продукції. З цією метою створюється транспортне господарство, що включає комплекс різноманітних технічних засобів, призначених для транспортування різних вантажів, а також відповідний апарат управління його діяльністю

Уся сукупність транспортних операцій на підприємстві здійснюється за допомогою трьох взаємозв'язаних видів транспорту. Зовнішній транспорт забезпечує зв'язок підприємства з приймальними пунктами транспорту загального користування (залізничними станціями, водними та аеропортами), а також зі складами місцевих контрагентів. Міжцеховий транспорт використовується для перевезень вантажів по території підприємства (між цехами, службами, складами). Управління зовнішнім і міжцеховим транспортом покладається на начальника транспортного відділу чи начальника транспортного цеху. Внутрішньоцеховий транспорт виконує транспортні операції в межах окремого цеху. Він, у свою чергу, поділяється на загальноцеховий (перевезення вантажів між цеховими складами, дільницями, технологічними лініями) і міжопераційний (зв'язок між окремими робочими місцями). Управління ним здійснюють керівники відповідних цехів. Вибір видів транспортних засобів залежить від обсягів перевезень, габаритів і фізико-хімічних властивостей вантажів, відстані та напрямків їх переміщення. Розрахунки необхідної кількості транспортних засобів кожного виду здійснюються з урахуванням добового обсягу перевезень вантажів, вантажопідйомності транспортних засобів і кількості рейсів за добу.

Планування роботи транспортного господарства полягає в розробці річних (квартальних) і календарних (місячних, добових) планів, а також у оперативному регулюванні перевезень. У річних і квартальних планах розраховуються обсяги перевезень вантажів, кількість транспортних засобів і механізмів, обсяги вантажно-розвантажувальних робіт та інші показники господарської діяльності транспортного господарства.

Основне завдання транспортного господарства підприємства полягає в здійсненні найраціональнішого переміщення вантажів відповідно до вимог виробничого процесу при мінімальних затратах на утримання транспортної служби. Не менш важлива цого роль як організуючого початку виробничого процесу, особливо в умовах потокового і автоматичного виробництва.

2. Розрахункова частина

2.1 Визначення обсягу робіт по поточному обслуговуванню та ремонту засобів КВПіА на ділянці автоматизації

Для визначення сумарної трудомісткості ремонтних робіт і затрат часу на технічне обслуговування засобів КВПіА складається на основі зведеної специфікації приладів і засобів автоматизації та періодичності і норм часу виконання робіт.

Так, враховані всі контролюючі параметри, то сумарна трудомісткість ремонтних робіт складе:

,люд./год.

де Т_РР - трудомісткість ремонтних робіт;

Т_ППР - трудомісткість планово-попереджувальних ремонтів;

Т_КР - трудомісткість капітальних ремонтів;

Т_ЗУ - трудомісткість зняття і установки обладнання;

Т_ПН - трудомісткість пуску та наладки;

Т _ПОВ - трудомісткість повірки.

люд./год.

Затрати на технічне обслуговування засобів КВПіА, складуть:

Т_Т.О.= 750,26 люд./год.

2.2 Розрахунок чисельності робітників служби КВПіА та фонду оплати праці

На основі балансу робочого часу та трудомісткості робіт розраховуємо необхідну кількість робітників.

Визначаємо необхідну кількість слюсарів по ремонту КВПіА:

(приймаємо 1 робітника)

де - Ф_еф - ефективний фонд робочого часу по перервному графіку в годинах;

Так як слюсарі по ремонту працюють в одну зміну, то Ч_СЛ = 1 особа.

Списковий склад визначається з урахуванням явочного складу та коефіцієнту спискового складу:

= К_сп = 1 Ч 1,2 = 1,2 (приймаємо 1 робітника)

Приймаємо 1 слюсаря по ремонту КВПіА по штату відповідного розрядам.

Необхідну кількість слюсарів-прибористів визначаємо по формулі:

приймаємо 1 робітника.

де Ф_еф - ефективний фонд робочого часу по безперервному графіку виробництва в годинах;

Явочний склад чергових слюсарів-прибористів складе:

= n = 1 3 = 3 особи.

де n - кількість змін.

Списковий склад чергових слюсарів-прибористів буде дорівнювати:



= +1 = 3 + 1 = 4 особи.

Приймаємо 4 чергових слюсарів-прибористів по штату в відповідності до розряду.

На основі розрахунків спискового складу слюсарів та чергових слюсарів-ремонтників розраховуємо річний фонд оплати праці.

Визначаємо заробітну плату у відповідності до годинної тарифної ставки слюсаря-ремонтника:

де t_год - годинна тарифна ставка. Визначаємо виробничу премію, яка складе 30% від заробітної плати по тарифу:

Визначаємо розмір доплат за професійну майстерність і шкідливі умови праці:

Визначаємо річний фонд заробітної плати:

грн.

Визначаємо нарахування на заробітну плату, які складуть 22% від річного фонду:



Визначаємо загальний фонд заробітної плати з урахуванням нараховувань на заробітну плату:

Визначаємо заробітну плату слюсарів-прибористів у відповідності до годинної тарифної ставки, так як слюсарі-прибористи працюють за різними розрядами то розраховуємо середню тарифну ставку:

З_Т = t_{год сер} ^. Ф_еф ^. = 16,62 ^. 1864 ^. 4 = 123918,72грн.

Визначаємо виробничу премію:

Доплата за роботу в святкові дні складає:

Д_свят = t_{год сер} ^. 8 ^. 10 ^. = 16,62 ^. 8 ^. 10 ^. 4 = 5318,4 грн.

Доплата за роботу в нічний та вечірній час складатимуть:



Визначаємо розмір доплат за професійну майстерність і шкідливі умови праці:

=6853,56 + 8012,22 = 14865,78 грн

Визначаємо річний фонд заробітної плати слюсарів-прибористів:

З_РІЧН = З_Т + Д_ПР + Д_свят + Д_нічн + Д_інш = . 123918,72 + 24783,744 +5318,4 +

+ 24783,644 + 14865,78 = 193670,29

Нарахування на заробітну плату складуть:

Визначаємо загальний фонд заробітної плати з нарахуваннями:

грн.

2.3 Розрахунок річного економічного ефекту та терміну окупності витрат на впровадження систем СКР або АСУТП

Головною метою системи контролю та регулювання процесу грануляції є отримання карбаміду заданої вологості та гранулометричного складу.

В результаті впровадження автоматизації, продуктивність збільшилась на 2,1%, витрати живильної води і електроенергії зменшилась відповідно на 1,7%, 2,2%.

Економічна ефективність визначається шляхом зіставлення показників роботи охолоджувальної камери до і після впровадження СКР.

Річний випуск карбаміду збільшиться на 2,1%:

т.

До впровадження системи автоматизації витрати живильної води та електроенергії складуть на 1 од. готової продукції відповідно 5,64м³ та 1,82 кВт після впровадження питома вага відповідно зменшиться.

кВт.

м³.

Розраховуємо затрати на використання кожного компонента, шляхом множення ціни на відповідну норму витрат:

а) до впровадження:

- живильна вода

5,755 • 0,98 = 5,639 грн.

- електроенергія

1,82 • 2,6 = 4,732 грн.

б) після впровадження:

- живильна вода

5,628 • 0,98 = 5,5154 грн.

- електроенергія

1,789 • 2,6 = 4,651 грн.

Економія складе:

- живильна вода

5,639 - 5,514 = 0,125 грн.

- електроенергія

4,732 - 4,651 = 0,081 грн.

Для впровадження СКР необхідно придбати або використати існуючі прилади і монтажні вироби. Для визначення капітальних витрат по впровадженню СКР необхідно розрахувати вартість приладів і монтажних виробів.

Загальна кошторисна вартість представляє собою суму капітальних затрат і є балансовою вартістю нововведеного обладнання.

Сума амортизаційних відрахувань визначається прямолінійним методом. Термін корисного використання контрольно-вимірювальних приладів і автоматизації становить 4 роки.

де К - сума капітальних затрат;

Т_кв - термін корисного використання основних фондів.

Сума амортизаційних відрахувань розрахована на річний випуск продукції, тому на одиницю продукції ці затрати складуть:

а) до впровадження системи:

б) після впровадження системи:

грн.

Затрати на оплату праці на весь випуск продукції: 285834 грн.

На одиницю продукції витрати оплати праці складуть:

а) до впровадження системи:



грн

б) після впровадження системи:

грн.

Таким чином, економія зниження собівартості готової продукції при впровадженні СКР складе: -0,2191 грн.

На річний обсяг виробництва економія або приріст прибутку складе:

грн

де Е - економія зниження собівартості на одиницю продукції.

Річний економічний ефект від впровадження СКР визначається за формулою:

грн

де Е_Н - нормативний коефіцієнт (0,15); К - капітальні затрати.

Строк окупності капітальних затрат визначається шляхом співвідношення їх величини до приросту прибутку:

Якщо строк окупності капітальних вкладень буде менше або дорівнювати 6,5 років, то запропонований проект можна використовувати на виробництві.

В даному випадку строк окупності складає 1,2 роки, тому дані СКР можна рекомендувати для застосування на виробництві.



Висновки

Головною метою системи контролю та регулювання процесу вторинного охолодження злитків є охолодження сталі до потрібної температури

Для впровадження СКР необхідно придбати прилади і монтажні вироби, вартісна оцінка яких складе 133890,24 грн.

В результаті автоматизації продуктивність цеху збільшилась на 2,1%, а витрати живильної води і електроенергії зменшились відповідно на 2,2%, 1,7%.

Приріст прибутку за рік складе 111850,55 грн. Річний економічний ефект від впровадження СКР 91767,04 грн. Строк окупності капітальних вкладень менше нормативного і складає 1,2 роки, тому запропонований проект можна використовувати на виробництві.

Список використаних джерел

1. Економіка підприємства: Підручник / Заг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2- ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

2. Осипов В.І. Економіка підприємства: Підручник. - Одеса.: Маяк, 2005 р. - 724 с.

Размещено на Allbest.ru

...