Стратегія економічного розвитку регіонів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ

ЗАКЛАД» МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

ХЕРСОНСЬКИЙ ІНСТИТУТ

ЕКЗАМЕНАЦІЙНА РОБОТА

з дисципліни «Регіональна економіка»

реферат на тему: «Стратегія економічного розвитку регіонів»

Херсон 2013

План

херсонська область корпоратизм регіон

Вступ

1. Регіональна економічна політика держави

2. Стратегія соціально-економічного розвитку Херсонської області

2.1 Переваги та можливості економічного розвитку Херсонської області

2.2 Ризики, загрози та ключові проблеми для розвитку Херсонської області

2.3 Цілі та пріоритети розвитку Херсонської області

2.4 Завдання розвитку Херсонської області

3. Особливості формування інституту корпоратизму в соціальній сфері територіальних громад

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Україна вступає у ХХІ сторіччя державою, яка розвивається і прагне більш активно включитися в суспільно-економічні процеси сучасного світу, інтегруватися в європейське співтовариство.

Економічний розвиток будь-якої країни світу, включаючи Україну, визначається досягнутим рівнем і якістю життя населення. У концепції «Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй» (ПРООН) зазначається, що будь-яка держава світу в процесі свого економічного розвитку повинна в першу чергу створювати сприятливі умови для того, щоб життя людей було довгим, здоровим і наповненим творчістю.

Формування системи адекватних умов для збалансованого динамічного розвитку регіонів є однією з основних управлінських функцій державної регіональної політики. Чинником ефективної реалізації цього розвитку є оптимізація просторової структури економіки на засадах активізації раціонального використання наявного ресурсного потенціалу (природного, виробничого, науково-технічного, людського, фінансового) та шансів геополітичного становища регіону.

Формування ефективної державної регіональної політики потребує всебічного обґрунтування пріоритетних напрямів і шляхів досягнення динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів, підвищення рівня життя населення, забезпечення додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного громадянина. В основу розв'язання вказаних завдань повинні бути покладені конкретні заходи щодо радикального підвищення ефективності використання всього потенціалу території, удосконалення роботи органів державної влади й органів місцевого самоврядування.

1. Регіональна економічна політика держави

Регіональна економічна політика - це така система заходів, яка спрямована на реалізацію інтересів держави стосовно всіх регіонів і внутрішніх інтересів кожного з них.

З огляду на це регіональна політика не повинна повторювати загальнодержавну, бути похідною від неї і не повинна бути первинною по відношенню до неї. Це має бути цілісна, самодостатня ланка політичної основи держави, без якої не може нормально існувати суспільство, кожна людина, природа.

Значення регіональної політики полягає в тому, що вона виконує роль зв'язуючої ланки між макро- і мікроекономікою.

Регіональна політика охоплює частину території країни, але розв'язує широкий комплекс цілей, які мають забезпечити нормальні умови життя людей даного регіону. Цілі регіональної політики більш консервативні і сталі. Це пояснюється тим, що регіон має функціонувати стабільно, незалежно від того, які зміни відбуваються «наверху».

Регіональна політика виступає, як альтернатива до загальнодержавної, разом з тим доповнює, конкретизує її, з'єднує загальні і конкретні цілі, сприяє комплексному підходу до розв'язання соціально-економічних проблем. Регіональна політика на сучасному етапі набирає все більшого значення, тому що державі з центру стає важче розв'язувати різного роду локальні проблеми, доходити до кожної людини. Тому в розвинутих країнах центр передає все більше повноважень на місця, сприяє розвитку самоврядування, самостійному розв'язанню економічних і соціальних проблем мікрорівня.

Досвід цих країн засвідчує позитивні результати такого поділу влади, бо місцеві органи управління швидше розв'язують визначені цілі, повніше враховують особливості регіону, ефективніше використовують природні ресурси.

В Україні до цього часу немає виваженої регіональної політики. В одних областях скупчена промисловість (схід, південь), а в інших - сільське господарство (захід, північ). В областях, де слабше розвинута промисловість, слід організувати виробництво кінцевої продукції.

Особливої уваги заслуговує еволюція регіонального планування. Починаючи з 70-х років, традиційною формою регіонального планування у вітчизняній практиці були комплексні плани економічного і соціального розвитку регіонів (областей, міст, сіл). За своїм змістом вони були системою показників економічного і соціального розвитку території з охопленням усіх суб'єктів господарювання, розміщених на ній, незалежно від підпорядкування.

Сучасні індикативні плани областей (районів) теж є набором показників (прогнозних, директивних, розрахункових) розвитку галузей, підприємств, видів діяльності з охопленням усіх форм власності.

Хаотичний характер інвестиційної діяльності в умовах розвитку різних форм власності вимагає впровадження бізнес-планування як на рівні підприємств, так і на рівні регіонів (стратегічного планування економічного розвитку регіонів). Якщо перший вже зароджується в практиці виробничого менеджменту, відпрацьовані рекомендації щодо складання бізнес-планів підприємств, то методологія і організація стратегічного планування економічного розвитку регіонів, незважаючи на їх актуальність, в Україні невідпрацьовані.

Разом з тим, стратегічне планування економічного розвитку регіонів, міст, широко застосовується в практиці регулювання розвитку і розміщення бізнесів в США і Канаді.

Вперше в Україні така робота почалась в 1995році за ініціативою та методикою спеціалістів з економічного розвитку з США в трьох містах України: Львові, Тернополі, Дніпропетровську.

Велика роль в аналізі і прогнозній оцінці економічного зростання відводиться аналізу робочої сили. Він акцентується на таких аспектах: зайнятість, дисбаланс робочих місць, основні місця зайнятості і прогноз зайнятості у виробничій та невиробничій сферах, стан безробіття і його динаміка.

Для вироблення стратегії економічного розвитку до уваги береться інформація про освоєння нових мікрорайонів, яке є складовою місцевої та регіональної економіки. При цьому враховується житлове будівництво і нежитлове будівництво і його темпи в різні роки періоду, який досліджується.

Під час розробки стратегій економічного розвитку слід враховувати, що різні економічні умови породжують різні потреби. У зв'язку з цим місто поділяється на сектори і кожен з них аналізується за такими показниками: кількість членів сімей, середній доход сім'ї, процент безробітних, процент з середньою освітою, кількість сімей з доходом нижче прожиткового мінімуму, відсутність власного транспорту, питома вага інвалідів, відсутність домашнього телефону, кількість випускників середніх шкіл.

Прийняття стратегії економічного розвитку є загальним керівництвом у діяльності новообраних працівників адміністрації міста по забезпеченню постійної і скоординованої політики з питань економічного розвитку. Оскільки її реалізація вимагає значних фінансових ресурсів і адміністративних практичних дій від міських служб, було передбачено такі заходи, як створення фонду оборотного кредиту (за відсутності початкового капіталу).

За роки перехідного періоду в Україні відбулась суттєва трансформація як в самому змісті, так і в принципах, логіці, і методології прогнозування і планування регіонів. Все це вимагає оволодівання працівниками апарату державного управління новими методами і прийомами розрахунків. Роботи в рамках суцільного використання комп'ютерної техніки, нового мислення щодо ролі і свого впливу на суб'єктів ринкових відносин.

Ефективна діяльність підприємств торгівлі у регіоні може бути забезпечена перш за все за умов взаємодії всіх елементів регіонального споживчого ринку. Особливості розвитку окремих регіонів України створюють різні умови здійснення інвестування в торгівлі, зумовлюють різну ефективність вкладень капіталу у однотипні підприємства, розташовані на території різних регіонів.

У системі основних напрямків державного регулювання споживчого ринку важлива роль належить розробці та здійсненню загальної і регіональної програм роздержавлення і приватизації.

В умовах переходу до ринкової економіки одним з головних важелів, регулюючих економічні відносини торговельних підприємств з державою, стає податкова система. Реалізація фіскальної податкової системи, тобто забезпечення формування за допомогою такої системи доходної частини бюджету регіону, у достатньому розмірі залежить від двох основних факторів - рівня ставок податкових платежів та розподілу цих платежів між загальнодержавними та місцевими бюджетами.

2. Стратегія соціально-економічного розвитку Херсонської області

Херсонщина є аграрно-промисловою областю, яка має великий природно-ресурсний потенціал.

Область визначається високою природною родючістю ґрунтів, потужним агрокліматичним потенціалом і найнижчою в Україні забезпеченістю власними водними ресурсами (середньо багаторічний місцевий стік становить лише 0,14 км³). З огляду на це гарантоване сільськогосподарське виробництво в умовах посушливого степу можливе лише за наявності надійного, економічно обґрунтованого зрошення.

Зрошувані землі є страховим фондом стабільного виробництва сільськогосподарської продукції, особливо в посушливі та гостро посушливі роки.

В області активно впроваджуються нові прогресивні технології зрошення, зокрема Ї крапельне зрошення. Крапельне зрошення за своєю сутністю є водозберігаючим, дозволяє зменшити витрати поливної води у 1,5-3 рази порівняно з традиційними способами зрошення.

Внесок області у виробництво сільськогосподарської продукції держави становить 3,4%, з них продукції рослинництва Ї 4,5%, тваринництва Ї 2,6%. Головним спрямуванням рослинництва є зернові культури, передусім озима пшениця. Валовий збір зернових складає 4%, насіння соняшнику Ї 6,1%, овочевих культур Ї 7,2% від загального в Україні. Стрімке збільшення посівних площ під технічні культури (сорго, сої, соняшника) обумовлене стабільно високим попитом на них як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Агрокліматичні умови області є сприятливими для нарощування обсягів виробництва плодово-ягідної продукції, баштанних і винограду.

Одним із найістотніших джерел розвитку області є її природні ресурси, передусім курортно-рекреаційні. Стан природно-ресурсної бази області характеризується проявом неоднозначних тенденцій, а екологічна обстановка Ї значною кількістю проблем, які є наслідком розвитку народногосподарського комплексу з ресурсоємними технологіями та фінансуванням природоохоронних заходів за залишковим принципом.

Негативним чинником розвитку природно-ресурсного потенціалу області, зниженням її інвестиційної привабливості є підтоплення та затоплення територій, забруднення підземних вод, які використовуються для питного водопостачання. Домінуючими чинниками підтоплення населених пунктів є живлення ґрунтових вод поверхневими та побутовими водами, які практично не відводяться за межі територій сіл, а також регіональне напірне живлення ґрунтових вод уздовж Чорноморського та Азовського узбереж і Присивашшя. Залежно від поточної гідрометеорологічної ситуації та господарської діяльності майже 300 населених пунктів знаходяться під загрозою затоплення, близько 210 Ї підтоплення, а 100-125 підтоплюються, що призводить до порушення господарської діяльності, економічних і соціальних втрат.

Порушення стійкості гідрогеологічної системи обумовило виникнення низки проблем водозабезпечення населення, в першу чергу в сільських населених пунктах. Понад 200 сіл області споживають воду, що не відповідає державному стандарту на питну воду, 35 сільських населених пунктів використовують привізну воду.

Негативним чинником розвитку природно-ресурсного потенціалу області є недостатнє використання вторинних ресурсів, кількість яких зростає більш швидкими темпами, ніж залучення їх у виробництво та утилізація.

Водночас, у зв'язку зі скороченням промислового виробництва окремих водомістких галузей зменшується загальне водопостачання, обсяг забруднення водних об'єктів та атмосферного повітря.

Аналіз соціально-економічного розвитку Херсонської області свідчить про його низький рівень, нестабільні повільні темпи структурних трансформацій та відтворювальних процесів в економіці. Резерви динамічного економічного розвитку області визначаються наявним соціально-економічним і природно-ресурсним потенціалом. До нього передусім належить демографічний, працересурсний, науково-технічний потенціал, інноваційно-інвестиційна діяльність, значний природно-ресурсний потенціал, які є підґрунтям формування структурної моделі господарства. Активізація наявних позитивних тенденцій та ефективне використання резервів розвитку забезпечить створення умов для підвищення матеріального добробуту, поліпшення якості життя населення та всебічного розвитку особистості на основі сталого економічного зростання.

Стратегія розвитку Херсонської області на період до 2015 року розроблена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 року № 1001 «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року» та Методичних рекомендацій щодо формування регіональних стратегій розвитку, затверджених Наказом Міністерства економіко та з питань європейської інтеграції України № 224 від 29 липня 2002 року. Її метою є визначення стратегічних цілей, завдань, пріоритетів і напрямів сталого економічного й соціального розвитку Херсонської області на період до 2015 року з урахуванням загальнодержавних пріоритетів, оцінки місцевих конкурентних переваг, обмежень і загроз перспективного розвитку регіону.

Обґрунтування положень Стратегії здійснено на основі результатів аналітичних досліджень і прогнозних розрахунків, чинних законодавчих і нормативних актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету міністрів України, місцевих органів влади з урахуванням міжнародних правових актів і міжнародних угод.

Концептуальну основу розробки Стратегії розвитку Херсонської області на період до 2015 року становили ідеї сталого розвитку щодо нормалізації процесів відтворення населення регіону, його робочої сили, природно-ресурсного потенціалу, а також виробничого, науково-технічного, фінансового та соціального капіталів із поступовим переходом на якісно нову інноваційно-інвестиційну модель трансформаційних процесів розвитку з максимально можливою на даному етапі мобілізацією внутрішніх резервів території. Така траєкторія соціально-економічного розвитку передбачає поступове звуження сфери дії чи подолання сформованої у попередні роки системи ризиків, обмежень і загроз; активне розгортання інноваційно-інвестиційної діяльності як основи модернізації економіки регіону; розвиток нових прогресивних форм територіальної організації виробництва з метою розширення сфери продуктивної зайнятості населення, зниження рівня прихованого та зареєстрованого безробіття і підвищення життєвого рівня населення.

Вихідні засади Стратегії базуються на комплексній оцінці ресурсної спроможності області на фоні інституціональних перетворень в економічній та соціальній сферах. Резерви економічного розвитку регіону визначаються його соціально-економічним та природно-ресурсним потенціалом, до якого передусім належить демографічний, науково-технічний потенціал, наукова, інноваційна діяльність, земельні, мінерально-сировинні, водні, лісові, рекреаційні ресурси, які є підґрунтям формування структурної моделі господарства області.

2.1 Переваги та можливості економічного розвитку Херсонської області

Область має низку переваг і можливостей, повноцінне використання яких здатне забезпечити стійкий економічних розвиток та істотне підвищення рівня і якості життя населення. Насамперед це:

- високий земельноресурсний та агрокліматичний потенціал, який за умов надійного зрошення може забезпечити державу добірним продовольчим зерном, що за якісними показниками є конкурентоспроможним на міжнародному ринку, а також якісною продукцією овочівництва, садівництва та виноградарства;

- значні курортно-рекреаційні ресурси: протяжність морських пляжів перевищує 200 км, родовища лікувальних грязей, ропи, унікальні соляні озера, лікувально-термальні води на Арабатській Стрілці, родовища мінеральних вод, балансові експлуатаційні запаси яких становлять 388 м³ на добу. Наявність 74 об'єктів і територій природно-заповідного фонду, два з трьох існуючих в Україні біосферних заповідників: Чорноморський та «Асканія Нова», які входять до всесвітньої мережі природних резерватів, 5 заказників державного значення та понад 5 тисяч історико-культурних об'єктів свідчать про потужний потенціал для розвитку туризму. Наявні природні умови, вихід до двох морів, широкий спектр лікування мінеральними ресурсами, забезпеченість екологічно чистими продуктами рослинництва обумовлюють провідний напрям природокористування Ї широкомасштабний розвиток курортно-рекреаційного комплексу загальнонаціонального та міжнародного значення, орієнтованого на раціональне використання унікальних природних ресурсів;

- вигідне місце розташування Херсонщини як одного з найбільших морських регіонів країни, що має морське сполучення з країнами Середземномор'я, близького Сходу та Азії, сприяє інтеграції у світовий економічний простір. Унікальне положення є передумовою для створення в області конкурентоспроможної транспортно-логістичної інфраструктури. До потенціальних переваг відноситься і значний потенціал припортового вантажоперероблення;

- наявний економічний і науково-технічний потенціал наукоємних галузей машинобудування, передусім судноремонту та суднобудування, сільськогосподарського машинобудування, а також харчової та легкої промисловості за умов інвестиційного забезпечення спроможний у короткий термін відтворити промислове виробництво, сприяти зростанню надходжень до місцевого бюджету та зайнятості населення. До потенційних переваг слід віднести наявність підприємств із закінченим циклом виробництв, спроможність виробничих підприємств виготовляти продукцію кінцевого споживання, високий рівень конкурентоспроможності продукції машинобудування.

Вагомий науково-технічний потенціал області зосереджений у 28 установах і організаціях, серед яких 15 установ галузевого профілю, 6 Ї академічного, 4 Ї вищі навчальні заклади, 3 Ї організації заводської науки. За умов виваженої кадрової політики 12 професійно-технічних закладів, які працюють за галузевим напрямом “промисловість”, здатні в короткий термін забезпечити кваліфікованими спеціалістами пріоритетні галузі економіки області.

2.2 Ризики, загрози та ключові проблеми для розвитку Херсонської області

Ризиками для розвитку Херсонської області насамперед є: подальше підвищення ціни імпортного газу, збереження нестабільності на нафтовому ринку; погіршення кон'юнктури на ринках збуту товарів (як внутрішніх, так і зовнішніх); політична нестабільність в Україні. Їх вплив може спричинити виникнення таких негативних тенденцій:

- погіршення фінансового стану підприємств, сповільнення темпів оновлення їхніх основних фондів, недовиконання дохідної частини місцевих бюджетів від податку на прибуток підприємств;

- зменшення позитивного сальдо зовнішньої торгівлі;

- сповільнення темпів розвитку харчової промисловості (яка є галуззю спеціалізації регіону) через негативні наслідки від вступу України до СОТ для сільського господарства;

- зростання збитковості підприємств житлово-комунальної сфери через збільшення собівартості надання послуг унаслідок подорожчання енергоносіїв, а також заборгованості населення за спожиті комунальні послуги у разі різкого підняття тарифів на них і споживчих цін на основні продукти харчування.

Вагомим чинником невизначеності для регіонів є відсутність чіткого бачення майбутнього, зовнішньополітичних орієнтирів і обґрунтованих стратегічних пріоритетів розвитку країни. Яскравим прикладом цього виступають втрати агропромислових підприємств та нафтопереробки області внаслідок запровадження торгівельних санкцій зі сторони Російської Федерації.

Зовнішні фактори можуть бути як джерелом загроз, так і переваг, що відкривають нові можливості для росту: вступ України в СОТ призведе до загострення проблем в АПК, водночас конкурентоспроможні підприємства області зможуть скористатися перевагами інтеграції, включаючи нові можливості доступу на міжнародні ринки.

Ключові проблеми області є наслідком неефективного упродовж тривалого часу управління процесами соціально-економічного розвитку як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях:

- низький рівень продуктивності праці, навіть у секторах, де в останні роки спостерігається зростання виробництва за рахунок впровадження нових технологій. Така ситуація обумовлює неспроможність суб'єктів підприємницької діяльності сплачувати високу заробітну плату, визначає неефективну структуру зайнятості та занижує роль платоспроможного попиту як акселератора економічного розвитку;

- недостатній рівень розвитку передумов для повноцінної реалізації економічного потенціалу:

-- стримування розвитку малого та середнього бізнесу через обмеженість і нерівність доступу до ресурсів (землі, приміщень, кредитів), складність процедури одержання документів дозвільного характеру на започаткування і здійснення підприємницької діяльності;

-- низький рівень впровадження ресурсо- й енергозберігаючих технологій, освоєння нових видів продукції, інноваційної активності підприємств, наслідком чого є зменшення стійкості економіки до впливу зовнішніх ризиків;

-- відсутність сертифіката ISO у багатьох експортоорієнтованих підприємств, низька конкурентоспроможність промислової продукції, що обмежує можливості використання потенціалу зовнішньоекономічної діяльності;

-- низький рівень ефективності використання зрошуваних земель області, складний меліоративний стан їх значної частини, що обумовлено непродуманою приватизацією зрошуваних земель при здійсненні реструктуризації АПК;

- низький рівень безпеки життєдіяльності населення, інфраструктури його забезпечення та оточуючого середовища:

-- найбільший серед областей України масштаб підтоплення територій, що становить загрозу екологічній безпеці області, знижує її інвестиційну привабливість, призводить до суттєвих соціальних та економічних втрат;

-- низький рівень безпеки питного водопостачання, передусім сільських населених пунктів області, понад третина з яких споживає питну воду, яка не відповідає діючим стандартам якості, що становить загрозу генетичної деградації населення;

-- високий рівень деградації ґрунтів області, обумовлений надвисоким (близько 90%) рівнем розораності сільськогосподарських угідь, низькою культурою землеробства, що призводить до зниження родючості ґрунтів, яка є якісною складовою земельно-ресурсного потенціалу області Ї одного з основних чинників національного багатства;

-- критичний рівень зношеності інженерно-комунальної інфраструктури (водогонів, каналізації, тепломереж, розподільчих мереж), що обумовлює значні втрати води, тепла, високу ресурсоенергоємність господарства області.

2.3 Цілі та пріоритети розвитку Херсонської області

Стратегічною ціллю розвитку області на період до 2015 року є досягнення високого рівня добробуту, якості та безпеки життя населення. У свою чергу реалізація цієї цілі можлива лише в разі наявності ефективної та збалансованої економіки, а також дієвої влади.

Органи виконавчої влади Херсонської області усвідомлюють необхідність діяти в умовах обмежених можливостей і ресурсів. Відповідно Стратегія передбачає реалізацію декількох функціонально та ієрархічно взаємопов'язаних груп пріоритетів:

- галузеві пріоритети Ї ключові сектори економіки та види діяльності, які спроможні відіграти роль «точок зростання» з тривалим мультиплікативним ефектом і/або визначатимуть спеціалізацію регіону в територіальному (в т.ч. міжнародному) поділі праці. Їх виявлення здійснюється з урахуванням двох груп критеріїв:

1) інвестиційна привабливість виду діяльності;

2) наявність на території області передумов для успішного розвитку цього виду діяльності. Окрім зовнішніх інвестицій, вони потребують значної державної підтримки (фінансової, нормативно-правової, інформаційної тощо). Такими напрямами насамперед є:

· агропромислове виробництво;

· високотехнологічне та наукоємне виробництво;

· науково-освітній комплекс та інновації;

· туристично-рекреаційний комплекс.

Головне завдання Ї трансформація економіки області у конкурентоспроможний господарський комплекс та створення умов для посилення економічної активності територіальних громад, що сприятиме поступовому усуненню галузевих і територіальних диспропорцій у розвитку продуктивних сил, забезпеченню прискореного зростання відносно відсталих в економічному та соціальному розвитку районів і міст Херсонщини.

Необхідним є створення в області умов для розвитку підприємницької діяльності, малого та середнього бізнесу: забезпечення рівного доступу до ресурсів (землі, приміщень, кредитів тощо), спрощення дозвільної, реєстраційної та інших процедур, здійснення їх за принципом «єдиного офісу»; формування сприятливого ділового й інвестиційного клімату за рахунок усунення монополізації ринків і заохочення вступу на них нових агентів економічної діяльності, гарантування захисту інтересів підприємців від неправомірних обмежень конкуренції, розбудови інфраструктури комерційно-ділових послуг (фінанси, кредитування, страхування, інформатизація, телекомунікації тощо).

- соціальні пріоритети Ї передбачають ліквідацію накопичених за попередні роки проблем і «кризових явищ», що створюють реальні загрози життю та безпеці мешканців області (насамперед житлово-комунальна сфера й екологія); вирішення комплексу проблем, пов'язаних із ліквідацією наслідків підтоплення та запобігання його подальшого поширення; підвищення рівня та якості життя населення за рахунок:

· для активної категорії населення Ї можливості реалізувати свої здібності і задовольнити особисті потреби на основі заохочення до економічної діяльності;

· перетворень, які орієнтують людину на активну позицію щодо вирішення своїх життєвих проблем, залучення до цінностей здорового способу життя, творчої самореалізації тощо;

· підвищення адресності та ефективності соціальної допомоги;

· реалізації мінімальних державних стандартів для усіх жителів області.

- пріоритети у сфері державного управління Ї важливим завданням є перетворення органів виконавчої влади області та її адміністративно-територіальних одиниць в ефективні, стратегічно сфокусовані організації, зорієнтовані на досягнення поставлених цілей:

· розроблення єдиної системи планування (середньострокові стратегічні цілі та програми, оперативні плани адміністрації, департаментів тощо);

· впровадження програмно-цільового підходу до формування регіональних бюджетів;

· запровадження системи контрольних показників для всіх рівнів виконавчої влади, які б відображали прогрес у досягненні поставлених цілей, бюджетну ефективність тощо.

2.4 Завдання розвитку Херсонської області

Структура завдань розвитку Херсонської області формується виходячи з основних позицій, задекларованих у стратегічної меті, яка передбачає формування інноваційної моделі сталого розвитку області, побудованої на принципах динамічності у взаємодії складових регіональної господарської системи. По структурі завдання поділяються на чотири основні блоки.

· Завдання І Ї Забезпечення комплексного розвитку соціальної політики

Перетворення економічних відносин у суспільстві повинні сприяти побудові соціально орієнтованої ринкової економіки, формуванню громадянського суспільства. Це вимагає орієнтації регіональної політики на пріоритетний розвиток людського потенціалу не як результату економічного добробуту, а як головної її умови.

Людський потенціал є основним стратегічним ресурсом і чинником економічного зростання.

· Завдання ІІ Ї Збереження та використання природних ресурсів

Збереження та використання природних ресурсів пов'язане з раціональним використанням природно-ресурсного потенціалу та сприятиме удосконаленню організаційно-економічних методів його забезпечення, передусім на засадах посилення рентного регулювання через механізм платного надро-, водо-, лісо- та землекористування.

· Завдання ІІІ Ї Розвиток видів економічної діяльності

Реструктуризація економічного потенціалу, створення умов для диверсифікації економічної діяльності на новітній технологічній базі, розбудова і модернізація виробничої та соціальної інфраструктури сприятиме ліквідації галузевих і територіальних диспропорцій економіки області, забезпеченню її сталого розвитку на сучасній технологічній основі, підвищенню зайнятості та добробуту населення.

Реструктуризація економічного потенціалу передбачає формування високоефективного виробничого комплексу на базі видів економічної діяльності, які визначають стратегічні пріоритети розвитку: агропромислове виробництво та зрошувальне землеробство, суднобудування, судноремонт, високотехнологічне та сільськогосподарське машинобудування, харчова промисловість. Основним фактором економічного розвитку є впровадження результатів науково-дослідних та дослідно-конструкторських досліджень, впровадження, реалізація і розповсюдження інновацій, ресурсо- й енергозберігаючих технологій.

Реструктуризації економічного потенціалу та диверсифікації економічної діяльності сприятиме розвиток підприємництва, передусім інноваційної спрямованості, та інфраструктури його підтримки.

В умовах загострення конкуренції між регіонами за інвестиції актуальності набуває забезпечення регіону інструментами державної підтримки, що сприятиме його конкурентоспроможності на ринку інвестицій. Основними інструментами державної підтримки є: надання субвенцій для розвитку інфраструктури області та формування регіональної інфраструктури залучення інвестицій Ї агентств із залучення інвестицій, бюро з обслуговування інвесторів.

· Завдання IV Ї Удосконалення систем регіонального управління, інноваційної та інвестиційної діяльності

Розвиток економіки Херсонської області пов'язаний, головним чином, з необхідністю вибору новітньої стратегії управління, яка б адекватно поєднала в єдиному процесі господарського використання географічне положення, наявний природний потенціал, культурно-історичні традиції, контакти з країнами Причорномор'я, інфраструктуру й індустріальний потенціал, багатогалузевий агропромисловий комплекс тощо. Для цього необхідно усунути або суттєво пом'якшити існуючі соціально-економічні диспропорції, кардинально посилити соціальну орієнтацію народногосподарського комплексу області, більш раціонально і заощадливо використовувати природні ресурси з урахуванням виняткової цінності й ушкодженості навколишнього природного середовища.

3. Особливості формування інституту корпоратизму в соціальній сфері територіальних громад

Сучасний стан соціальної сфери та рівень задоволення соціальних потреб в Україні демонструють її недостатній розвиток. Незважаючи на посилення уваги органів державної влади до цього питання, збільшення фінансування, ситуація на краще не змінилася, а очікувані результати не досягнуті.

Із самого початку ринкових трансформацій і до сьогодні на соціальну сферу поширюється ліберальна концепція. Створення економічних, правових, організаційних передумов розвитку державно-приватного партнерства в соціальній сфері без використання нових організаційно-економічних механізмів функціонування соціальних інститутів означає побудову відносин, які неминуче викликають деградацію соціальної сфери, що, власне, і сталося в Україні.

Так, у 2011 р. Україна за індексом розвитку людського потенціалу посіла 76-е місце серед 187 країн.

Значна частина інститутів соціальної сфери за своєю формою є державними. За рівнем організаційно-економічних і насамперед фінансових механізмів функціонування в них домінують відносини, характерні для Європи першої чверті ХХ ст. Подвійні стандарти, які стали нормою соціального розвитку, змушують населення України жити одночасно у двох вимірах. Правові засади одного виміру закріплені Конституцією (проголошення соціальної держави, права на працю, освіту, охорону здоров'я, достатній життєвий рівень тощо) та міжнародними нормами, ратифікованими Україною, (конвенціями, хартіями, кодексами і т.д.), які існують в основному де-юре. В іншому вимірі, де реально відбувається життєдіяльність людей, відтворюється трудовий потенціал, формується рівень життя більшості населення, фактично діють інші норми, стандарти, принципи, права, обов'язки.

У зарубіжній науці дослідженню корпоратизма приділяється велика увага. Істотний внесок у вивчення його місця, ролі в розвитку соціально-трудових відносин зроблено Р. Гнейстом, Л. Штейном, Р. Драго, П. Мейером, у Росії - М. Ісаєвим, А. Чеканським, В. Шишкіним, А. Вороніним та ін. В Україні ідея корпоратизму тільки набуває поширення. Однак слід з упевненістю зазначити, що вкрай недостатньо публікацій з питань корпоратизації в системі місцевого самоврядування у зв'язку з практичною відсутністю наукових пошуків у цьому напрямку.

На шляху формуванню цивілізованої моделі соціального розвитку домінує думка про те, що соціальна політика має бути похідною від економічної. Така другорядність не випадкова, а є продовженням сприйняття людини лише як працівника, реалізація здібностей і самореалізація якого можливі лише на виробництві. Втім, умови і потреби розвитку економіки інноваційного типу та соціальної держави вимагають запровадження нових принципів формування соціальної політики, усвідомлення її нової ролі в забезпеченні соціальної динаміки. Слід виходити з того, що соціальна політика вже виросла з дотеперішніх рамок економічної політики. У державі соціального типу, суспільстві, в якому людина розглядається не тільки як фактор, а як головна цінність, мета соціально-економічного розвитку, економічна політика має розглядатися виключно як складова соціальної політики, а не навпаки. Необхідно усвідомити, що соціальна сфера - це не суцільні витрати, а інститут, що формує передумови стабільності, сталості та потенційного економічного зростання. Потрібна нова парадигма формування планів, національних програм економічного розвитку.

Очевидно, що досягнення поставлених цілей розвитку країни не може відбуватися без зміни інфраструктури соціальної сфери, організаційних форм і схем господарювання, без поглиблення та оновлення існуючих відносин між суб'єктами господарювання, владою, бізнесом, жителями громади та їх участі в процесах реструктуризації.

Одним із орієнтирів суспільного розвитку для України, що дозволить сконцентрувати ресурси в напрямку оздоровлення суспільства, є корпоратизм. Саме корпоратизм формує загальні орієнтири на шляху виходу з кризи. У його основі лежить об'єктивна закономірність, перевірена досвідом розвинених країн: корпоративна державність, соціально орієнтована економіка, законність, демократія, принципи громадянського суспільства. Таким чином виникає нова суспільна формація, яка забезпечує баланс інтересів у суспільстві (корпоративних, групових, приватних) і відкриває простір для проектів соціальної дії.

Корпоратизм - це синтез капіталістичного і соціалістичного способів господарювання, що містить у собі життєздатні елементи двох способів виробництва: приватного і громадського.

Головна відмінність і перевага корпоративного методу господарювання в порівнянні з капіталістичним і соціалістичним полягає в тому, що багатства одних не створюються за рахунок інших. Суть проблеми не в тому, щоб відібрати багатство для бідних, а в тому, щоб усіх зробити заможними з урахуванням здібностей кожного. Бідні стають більш заможними, багаті - ще багатшими, а відносний розрив між ними згладжується або навіть вирівнюється. Соціальна політика в умовах корпоратизму формується не за рахунок перерозподілу доходів, а шляхом надання кожному реальних можливостей отримання кращих умов для самореалізації особистості.

Кожен громадянин стає співвласником: банку, страхової компанії, недержавного пенсійного фонду, тобто всіх матеріально-фінансових засобів, соціальних інститутів, здатних забезпечити йому сучасний комфортний рівень життя і гідну реалізацію життєвих сил. Це найважливіша умова цивілізованого становлення та розвитку місцевого господарства. Не економіка і власність, а людина, її творчі можливості, унікальність особистості кожного - мета і сенс економічного і господарського розвитку, у тому числі й фінансового. Таким чином, можливе припинення зловживаннями власністю, майном, грошима, капіталом, які піддаються соціальному регулюванню і контролю.

Поняття корпоратизму належить до характеристики способів взаємодії держави і соціопрофесійних груп, перш за все пов'язаних з економічним виробництвом.

Організація процесів виробництва товарів і послуг, їх розподіл і споживання здійснюються за умови повної економічної свободи господарюючих суб'єктів з використанням договірних форм організації співпраці. Це перетворює міста і регіони в самостійні суб'єкти ринкових відносин і вимагає перегляду механізмів їх діяльності з урахуванням особливостей територіального устрою, специфіки відтворювальних процесів та процесів життєдіяльності.

Вирішальною передумовою і ефективним шляхом реформування соціальної сфери регіонів та міст з метою підвищення їх динамічного розвитку є започаткування і розвиток адаптованих, гнучких форм організації соціальних корпоративних взаємовідносин між суб'єктами господарювання в соціальному та економічному середовищі регіонів. Соціальні відносини виникають на ґрунті спільних соціальних та економічних інтересів. Усвідомлення необхідності добровільного об'єднання соціальних груп для досягнення спільних інтересів шляхом спільної продуктивної діяльності може стати потужною силою соціального розвитку суспільства.

Економічне зростання на базі активізації соціальної активності та соціального розвитку, сприяння ставленню до людини як до особистості, а до її розвитку як до головної мети соціально орієнтованої економіки стає метою розвитку суспільства.

Легалізуються такі поняття, як соціальний розвиток, соціальна значущість вироблюваної продукції, змінюються підходи до розробки програм соціального захисту.

Проте зазначене стосується більше питань співпраці влади з бізнес-структурами під час реалізації їх бізнес-процесів. Введення соціального корпоратизму і методів корпоративного управління в соціальну сферу міст створює нові «соціальні» функції бізнесу, а також являє собою нові форми партнерства, які ґрунтуються на загальних соціальних інтересах і соціальної відповідальності, задоволенні соціальних потреб учасників бізнесу та інших учасників суспільних відносин.

На сьогодні в регіонах та містах ступінь участі бізнес-структур у вирішенні соціальних проблем та безпосередньо соціальної сфери вкрай нерівномірний.

Якщо розглядати галузеву належність підприємств, то найбільшу соціальну відповідальність виявляють економічно стійкі містоутворюючі підприємства металургійної, нафтопереробної, хімічної, машинобудівної, газової промисловості.

Водночас підприємства, які були створені в пострадянський період, до соціальних проблем територій, на яких вони розташовані, не виявляють належної уваги до розвитку соціальної сфери.

Цьому певним чином не сприяє та обставина, що інституційні основи участі бізнесу в соціальній діяльності міст поки остаточно не сформовані, тому розвиток процесів спільної діяльності з чітко визначеними рівнями соціальної відповідальності відбувається повільно, хоча це могло сприяти вирішенню багатьох гострих проблем розвитку муніципальних співтовариств шляхом широкої участі у вирішенні спільних проблем і досягненні спільних інтересів.

Таким чином, серед напрямків підвищення соціальної активності господарюючих суб'єктів запровадження корпоратизму може відіграти найважливішу роль.

Висновок

Соціально-економічний розвиток країн світу, включаючи Україну, визначається досягнутим рівнем і якістю життя населення, що відповідає резолюції, прийнятої ООН, згідно якої будь-яка держава в першу чергу повинна створювати сприятливі умови для того, щоб життя людей було довгим, здоровим і наповненим творчістю.

Життя людини - багатогранне соціально-економічне явище, яке можна охарактеризувати за допомогою двох понять „рівень” і „якість” життя населення. Ці поняття - різнопланові, вони характеризують різні аспекти життя людини.

Ефективна державна політика, спрямована на забезпечення досягнення відповідного життєвого рівня населення, може бути реалізована лише за умови всебічного врахування системної дії комплексу соціально-економічних чинників, та застосування повної та репрезентативної системи показників оцінки рівня життя.

Стратегія економічного та соціального розвитку Херсонської області до 2015 року базується на цілісній концепції соціально-економічного розвитку регіону та побудована логічно з точки зору збалансованості цілей та забезпечення сталого розвитку.

Стратегія охоплює напрямки розвитку людського потенціалу, підвищення якості життя населення, розвитку базових галузей економіки, освіти, охорони здоров'я, охорони навколишнього середовища та послуг населенню.

Головні акценти Стратегії спрямовано на розвиток аграрно-промислового комплексу, що є природним для регіону.

Необхідно зосередити зусилля на інноваційно-інвестиційному розвитку наукоємних напрямків та створенню необхідних високоефективних системних інфраструктур для участі в формуванні і впровадженні національних та міжнародних програм.

Вплив корпоративного управління на розвиток соціальних корпоративних відносин у соціальній сфері має бути зведений до впорядкованого соціального, економічного і політичного діалогу між муніципальною владою, господарюючими на ринку суб'єктами, споживачами та іншими учасниками трудових, економічних, соціальних, організаційних відносин з метою реалізації громадських, колективних та індивідуальних інтересів.

Водночас корпоратизм не замінює функції органів управління соціальною сферою, а доповнює їх. Процеси співпраці дозволяють позбутися прогалин у соціальному розвитку. Вони зменшують відчуження широких верств населення і господарюючих суб'єктів від проблеми участі в управлінні власними справами в соціальній сфері. Корпоративні соціальні інвестиції на місцевому рівні та можливість приросту соціального капіталу стають частиною місцевих і національних активів, які неможливо вивезти з країни. Спільні програми та проекти корпоративної соціальної, економічної, етичної та інших видів участі жителів, бізнесу і влади формують соціальні результати розвитку всього суспільства.

Організаційна культура корпоративних відносин, моделі організаційних структур органів управління, механізми корпоративного управління та інші складові корпоративного управління потребують подальших наукових досліджень і розвідок.

Разом з тим, економіка України нагадує великого корабля, якого носить Світовим океаном і розхитує зі сторони в сторону. Вітрил на цьому кораблі не дуже видно та й штурвал чи то заклинуло, чи то хвилею у море знесло. Єдине завдання, яке стоїть перед судном, не потонути, привести себе у порядок і вже тоді вирушати у плавання по визначеному капітаном маршруту.

Згідно з документом Світового Економічного Форуму, який оцінює конкурентоспроможність економік країн світу, Україна у 2012 році посіла 102-ге місце серед 132 держав світу, продемонструвавши за останні сім років (упродовж 2006 -- 2012 рр.) неухильну втрату аж п'ятдесят однієї позиції (!) на сходинках світового екологічного рейтингу.

Найбільш проблемними чинниками для бізнесу в Україні опитані там цього року підприємці визнали податкові закони - 18%, корупцію - 16%, доступ до фінансів - 15%, рівень оподаткування - 13%, політична нестабільність - 8%, і по 5% - інфляцію, бюрократизм урядовців і неадекватність інфраструктури.

Список використаних джерел

1. А.Ф.Мельник “Державне регулювання економіки перехідного періоду” Тернопіль “Збруч” 1995 р.

2. І.В.Буян П.Д.Гуменюк “Економічна політика” Тернопіль ТАНГ 1997 р.

3. А.А.Мазаракі “Сучасні проблеми регіонального розвитку торгівлі” Київ 1994 р.

4. Пашкевич М.С. Теоретичні основи стратегії економічного розвитку регіонів України.

5. Каліна Л. М. Проблеми формування стратегії розвитку регіонів в умовах трансформації економіки / Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу № 2(14)2011.

6. Лучик В.Є. Прогнозування економічного розвитку регіонів на основі регіональних індексів / Всеукраїнський науково-виробничий журнал Інноваційна економіка 4'2012.

7. Жуков В. І. Соціальний діалог на ринку праці України: навч.-метод. розробка / В. І. Жуков. К.: ІПК ДСЗУ, 2010.

8. Програма економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затверджена Президентом України 02.06.2010.

9. Рішення сесії обласної ради від 28 листопада 2008року № 781 «Про Стратегію економічного і соціального розвитку Херсонської області до 2015 року».

10. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.president.gov.ua/content/ker-program.html.

Размещено на Allbest.ru

...