Розрахунок експлуатаційних витрат на утримання й обслуговування тягової підстанції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Загальна частина

1.1 Складання відомості підрахунку трудових витрат на виконання річного об'єму робіт

1.2 Визначення ефективного фонду робочого часу одного середньо спискового працівника тягової підстанції

1.3 Визначення кількості електромонтерів тягової підстанції

1.4 Визначення повного штату працівників тягової підстанції

1.5 Визначення річних експлуатаційних витрат на обслуговування тягової підстанції

1.5.1 Визначення фонду оплати праці працівників тягової підстанції

1.5.2 Визначення відрахувань на єдиний соціальний фонд

1.5.3 Визначення витрат на матеріали, охорону праці і техніку безпеки

1.5.4 Визначення витрат на електроенергію

1.5.5 Визначення інших витрат

1.5.6 Визначення загальної суми річних експлуатаційних витрат

2. Спеціальна частина

2.1 Організаційно-правові форми підприємств

2.2 Поняття підприємства

2.3 Створення підприємства

Список використаних джерел



Вступ

Транспорт - одна з найважливіших складових частин економічної системи України. Частка доданої вартості підприємств транспорту і дорожнього господарства у валовому внутрішньому продукті країни складає 9 %, вартість основних фондів транспорту складає 11,6 % загальної вартості виробничого потенціалу держави.

У зв'язку з розвитком усіх видів транспорту у світ відбувається значний перерозподіл обсягів перевезення вантажів і пасажирів у залежності Від регіонів та якості організацій перевезень. 3 метою утримання своїх позицій у цій конкурентній боротьбі залізничний транспорт переходить на якісно новий рівень надання послуг, підвищуючи передусім комфортність та швидкість перевезень при безумовному забезпеченні безпеки руху та незалежності від погодних умов.

Україна зі своїм транзитним розташуванням щодо інших розвинених країн Європи та за своїми територіальними розмірами також розвивається у цьому напрямку. На сьогодні актуальними стають питання доставки залізничним транспортом пасажирів зі столиці до обласних центрів країни за 3-5 годин при значному підвищенні комфортності адже у противному випадку пасажир буде користуватися іншими видами транспорту.

Заграничний транспорт як об'єкт вивчення с складною виробничо-економічною і соціальною системою. Економічні та організаційні питання розглядаються в тісному взаємозв'язку з технікою і технологією виробництва, екологією, охороною праці, соціальними завданнями.

Специфічне обладнання діючих стаціонарних і пересувних тягових підстанцій постійного та змінного струму модернізується, набувається нове. Вдосконалюється організація праці, поліпшується технічна оснащеність та застосовуються більш прогресивні технології.

Штат, який обслуговує тягову підстанцію, працює на забезпечення перевезень. В курсовій роботі приводиться розрахунок витрат праці на експлуатацію тягової підстанції, розрахунок переробки електроенергії залежно від обсягу перевезень, експлуатаційних витрат на утримання і обслуговування тягової підстанції.

Експлуатаційні витрати на утримання й обслуговування тягової підстанції складаються з наступних економічних елементів витрат:

- фонд оплати праці;

- відрахування;

- матеріали;

- електроенергія;

- амортизаційні відрахування;

- інші витрати.

Також у спеціальній частині курсової роботи розглядається питання про "організаційно-правові форми підприємств".



1. Загальна частина

1.1 Складання відомості підрахунку трудових витрат на виконання річного об'єму робіт

Правилами технічної експлуатації залізниць установлено дві головні вимоги до утримання усіх технічних пристроїв залізничного транспорту:

- усі спорудження і пристрої залізниць повинні міститися в постійній справності;

- попередження появи яких-небудь несправностей і забезпечення тривалого терміну служби споруджень та пристроїв.

Для виконання цих задач уся система експлуатаційного обслуговування пристроїв електрифікації розділена на наступні види робіт з технічного обслуговування та ремонту обладнання електроустановок:

- огляд;

- ремонт за технічним станом;

- поточний ремонт;

- міжремонтні випробування;

- капітальний ремонт.

Порядок, методи, способи і періодичність оглядів, ремонтні та міжремонтних випробувань пристроїв тягових підстанцій регламентується інструкцією з технічного обслуговування і ремонту обладнання тягових підстанцій, пунктів живлення і секціонування електрифікованих залізниць". Для кожної електроустановки повинен бути складений річний графік планово-попереджувального ремонту, затверджений відповідальним за електрогосподарство дистанцій електропостачання, із зазначенням усіх робіт, незалежно від виконавця, що передбачає усі необхідні види технічного обслуговування і поточного ремонту, відповідно до вимог нормативно-технічної документації.

На підставі цього графіка відповідальні за електрогосподарство підрозділів дистанції електропостачання складають місячні плани робіт і затверджують їх у начальника дистанції електропостачання або його заступника.

Відповідно до однолінійної схеми тягової підстанції, технолого-нормуючим картам, складається відомість підрахунку трудових витрат на виконання річного обсягу робіт.

Річний обсяг робіт з урахуванням періодичності, визначається шляхом множення графи 3 на графу 4, а трудові витрати на виконання річного обсягу робіт - у граф! 12 шляхом множення графи 5 на графу 6. Загальні правила на трудові витрати на виконання річного обсягу робіт, визначається підсумовуванням значень графи 12, а трудові витрати по окремих розрядах - підсумовуванням значень відповідних граф 8, 9, 10, 11.

Підрахунок трудових витрат на виконання річного обсягу робіт, виконується в таблиці 1.1.

Розподілом сумарних трудових витрат по кожному розряду кваліфікації на річний ефективний фонд робочого часу одного працівника визначається кількість електромонтерів по розрядах, кваліфікації. Річний ефективний фонд робочого часу визначається для поточного року.

Таблиця 1.1. Відомість підрахунку сумарних трудових витрат на виконання річного обґєму робіт з технічного утримання та поточного ремонту тягової підстанції

Найменування обґєктів	Одиниця вимірювання	Кіль-кість одиниць	Періодичність у рік	Річний обґєм з урахуванням періодич-ності	Норма часу на одиницю у чол. - год.	Найменування та кількість виконавців	Трудові витрати у чол. -год. за розрядами.	Всього
							V	ІV	ІІІ	ІІ
Огляди:
Проточно-витяжної вентиляції	вент.	2	12	24	1	ІV -1 ІІ-1	-	12	12	-	24
Моторних приводів ДУ	прив	14	12	108	1	V-1 ІІІ-1	54	-	54	-	108
Щитів управління	яч	8	4	32	0,74	V-1 ІІІ-1	11,84	-	11,84	-	23,68
Акумуляторної	а/б	4	52	104	0,5	ІІІ-1 ІІ-1	-	-	26	26	52
Відсмоктуючих пристрої в місця їх зґєднання на п/ст	п/ст	1	12	12	3	V-1 ІІІ-1	18	-	18		36
Кабельних каналів та дренажних пристроїв	п/ст	1	1	1	8	V-1 ІІІ-1	4	-	4	-	8
Поточний ремонт:
Шин та спусків ВРП-110;35;27,5кВ	100 пог.м шин	8	1	8	3,5	ІV-1 ІІІ-1	-	14	14	-	28
Розґєднувачів ВРП-110 кВ та відокремлювачів	розґэд.	8 2	1	8 2	2,38 1,65	V-1 ІІІ-1	9,52 1,65		9,52 1,65	-	19,04 3,3
Короткозамикачів КЗ-110	корот	2	1	2	1,0	V-1 ІІІ-1	1	-	1	-	2
Розґєднувачів ЗОН-110	розґєд	2	1	2	0,697	V-1 ІІІ-1	0,697	-	0,697	-	1,394
Розґєднувачів 35кВ	розґєд	52	1	52	2,2	V-1 ІІІ-1	57,2	-	57,2	-	114,4
Масляних вимикачів 110 кВ	вим	1	1	1	3,55	ІV-1 ІІІ-1	-	1,775	1,775	-	3,55
Масляних вимикачів 35 кВ	вим	14	1	14	2,51	V-1 ІІІ-1	17,58	-	17,58	-	35,14
Розрядників РВС-110	комп.	2	1раз у 3р.	0,67	1,96	V-1 ІІІ-1	0,65	-	0,65	-	1,3
Однофазних масляних вимикачів ВРП-27,5 кВ	вим	5	1	5	5,3	ІV-1 ІІІ-1	-	13,25	13,25	-	26,5
Знижувальних трансформаторів ТДТН	тр-р	2	1	2	6,8	V-1 ІІІ-2	6,8	-	6,8	-	13,6
Трансформаторів власних потреб та автоблокування	тр-р	2	1	2	1,45	V-1 ІІІ-1	1,45	-	1,45	-	2,9
Трансформаторів напруги 110 кВ	тр-р	2	1 раз у 3р.	0,67	2,54	ІV-1 ІІІ-1	-	0,85	0,85		1,701
Трансформаторів напруги РП-10; 35 кВ	р-р	0 6	1раз у 3р.	0 2	1,46 2,08	V-1 ІІ-1	0 2,08	-	-	0 2,08	0 4,16
Трансформаторів струму РП-110; 35; 27,5 кВ	тр-р	100	-//-	34	0,818	V-1 ІV-1	13,905	13,905	-	-	27,81
Розрядників РП-35; 27,5 кВ	компл	8	-//-	2,66	0,372	V-1 ІІІ-1	0,49	-	0,49	-	0,98
Розрядників РВС-15	компл	2	1	0,67	1,7	ІV-1 ІІІ-1	-	0,225	0,225	-	0,45
Моторних приводів фідерних роз'єднувачів 3,3 кВ 27,5	шт.	10	4	40	1,58	V-1 ІІІ-1	31,6	-	31,6	-	63,2
Під зарядного агрегату	шт.	2	4	8	2,2	V-1 ІІІ-1	8,8	-	8,8	-	17,6
Акумуляторної батареї	шт.	2	1	2	5,14	V-1 ІІІ-1	5,14	-	5,14	-	10,28
Контуру заземлення підстанції	конт	2	1	2	3,7	V-1 ІІІ-1	3,7	-	3,7	-	7,4
Панелей управління, захисту	панель	6	1	1	0,8	V-1 ІІІ-1	0,4	-	0,4	-	0,8
Електродвигунів	шт	14	1	14	2,53	ІV-1 ІІІ-1	-	17,71	17,71	-	35,42
Капітальний ремонт електродвигунів	шт	14	1	14	6,9	ІV-1 ІІІ-1	-	48,6	48,6	-	96,6
Чищення скла	п/ст	1	2	2	60	ІІІ-1 ІІ-1	-	-	60	60	120
Чишення від снігу даху та тереторії підстанції	п/ст	1	У разі необхі-дності	4	450	ІІІ-2	-	-	600	-	600
Сигналізація чергування вдома	шкаф	1	12	12	1	ІV-1 ІІІ-1	-	6	6	-	12
Освітлення підстанції	п/ст	1	4	4	0,272	ІV-1 ІІІ-1	-	0,544	0,544	-	1,088
Аварійне освітлення	п/ст	1	4	4	0,272	ІV-1 ІІІ-1	-	0,544	0,544	-	1,088
Опалення підстанції	п/ст	1	4	4	9,6	ІV-1 ІІІ-1	-	4,8	4,8	-	9,6
Дистилятору	шт	1	1	1	2	ІV-1 ІІІ-1	-	1	1	-	2
Електроінструменту	компл	3	1	3	1	ІV-1 ІІІ-1	-	1,5	1,5	-	3
Сис-ми вентиляції	сист.	2	1	2	4,47	ІV-1 ІІІ-1	-	4,47	4,47	-	8,94
Кабельних каналів, дренажу та сигналізації	п/ст.	1	1	1	32	ІV-1 ІІІ-1	-	16	16	-	32
Захисних засобів та приладів	компл	3	12	36	1	начальн. ІІІ-1	-	-	36	-	36
Протипожежних пристроїв	пристр	3	4	12	2	начальн. ІІІ-1	-	-	24	-	24
Водопостачання та каналізація	п/ст	1	2	2	18	ІV-1 ІІІ-1	-	17	17	-	34
Обігріваюча апаратура душу	бак	1	4	4	8,5	ІV-1 ІІІ-1	-	12	12	-	24
Обладнання майстерні	майст	1	4	4	8,5	ІV-1 ІІІ-1	-	17	17	-	34
Прибирання тереторії та косіння трави	п/ст	1	У разі необх.	4	50	ІІІ-2	-	-	200	-	200
Прибирання приміщень за вимогами СЕС	п/ст	1	24	24	20	ІІ-1	-	-	-	480	480
Дні охорони праці	п/ст	1	24	24	24	V-1 ІV-1	288	288	-	-	576
Профілактичні іспити:
Розрядників змінного струму	шт	12	2	24	2,7	Ел. мех. ІІІ-1	-	-	64,8	-	64,8
Силових та тягових трансформаторів	тр-р	4	1	4	17,2	Ел. мех. V-1	68,8	-	-	-	68,8
Ізоляції освітлення та опалення	компл	2	1	2	28	ІV-1 ІІ-1	-	28	-	28	56
Переносних ламп та електродрилів	п/ст	1	12	12	12	ІV-1 ІІІ-1	-	72	72	-	144
Електродвигунів	шт.	14	1	14	1	ІV-1 ІІІ-1	-	7	7	-	14
Моторних приводів мачтових розґєднувачів	шт.	10	12	120	0,5	ІV-1 ІІІ-1	-	30	30	-	60
Щитів управління, власних потреб, ізоляції кабелів	яч.	8	2	16	14	ІV-1 ІІІ-1	-	112	112	-	224
Контрольний розряд акумуляторної батареї	а/б	2	1	2	12	ІV-1 ІІІ-1	-	12	12	-
ВСЬОГО ?Qtнв, чол. -год.							633,3	693,165	1579.053	568	3504,931

1.2 Визначення ефективного фонду робочого часу одного середньо спискового працівника тягової підстанції

Для визначення ефективного фонду робочого часу одного середньоспискового працівника тягової підстанції необхідно знати календарний і номінальний фонди робочого часу одного працівника.

Календарний фонд робочого часу одного пращвника в днях - це кількість робочих днів у плановому періоді, тобто:

Дкал.роб.= Дкал. -Днероб (1.1)

де Дкал - кількість календарних днів;

Днероб - кількість неробочих днів - вихідних і святкових у поточному році.

Дкал.роб. =365-115=250 дн.

Номіальний фонд робочого часу - це календарний фонд робочого часу мінус кількість днів чергової та додаткової відпусток:

Дном. =Дкал. роб. - До, (1.2)

Дном=250-26=224 дн.

де До - тривалість чергової та і додаткової відпусток.

Ефективний фонд робочого часу - це номінальний фонд робочого часу мінус число днів відсутності на роботі з інших причин: виконання держобов'язюв, відсутність через хворобу, інші невиходи, тобто:

Деф-Дно. - (До + Дх + Дін), (1.3)

де Дд - тривалість виконання державних обовґязків у розрахунку на одного робітника, дн;

Дх - тривалють відсутності з причини хвороби у розрахунку на одного робітника, дн;

Дін - тривалість інших невиходів на роботу у розрахунку на одного робітника.

Деф=224-(0,75+5,25+2)=216 Дн.

У годинах ефективний фонд робочого часу одного працівника складє:

Теф=Деф· Тсер.ч. (1.4)

де Тсер, ч - середня тривалість робочого дня в годинах:

(1.5)

де Дпередсв. - кількість передсвяткових днів у році;

8,0 =40/5 - тривалість робочого дня. год:

7,0 - тривалість передсвяткового дня, год.

Тсер.ч.= (250-4)·8+4·7/250=7,98 год.

Теф= 216·7,98= 1723,68 год.

1.3 Визначення кількості електромонтерів тягової підстанції

Кількість електромонтерів тягової підстанції визначається по трудовим витратам на весь об'єм роботи та річному ефективному фонду робочого часу у годинах одного робітника. Явочна чисельність електромонтерів визначається по формулі:

(1.6)

Чяв=3504,931/1723,68= 2,03 чол.

де Qtнв - трудові витрати у чоловіко-годинах, необхідних для обслуговування тягової підстанції;

Теф - ефективний фонд робочого часу одного працівника в планованому періоді.

=693,165/1723,68=0,40.

= 1579,053/1723,68=0,91.

=568/1723,68=0,32.

Середньосписковий склад визначається по формулі:

Чсп =Чяв·Кп (1.7)

де Кп - коефіціент переводу явочної чисельності у списочну; визначається як відношення календарного фонду робочого часу до ефективного фонду:

(1.8)

Кn=250/216=1,15.

Чсп= 2,03·1,15=2 чол.

Середньосписковий склад електромонтерів за розрядами складає:

ЧспV=ЧявV·Кn=0,36·1,15=0,414 чол.

ЧспІІІ=ЧявІІІ·Кn=0,91·1,15=1,04 чол.

ЧспІV=ЧявІV·Kn=0,40·1,15=0,46чол.

ЧспІІ=ЧявІІ·Кn=0,32·1,15=0,368 чол.

3 метою підвищення продуктивності праці, ущільнення робочого часу та на основі розрахунків приймаємо конкретне число електромонтерів.

1.4 Визначення повного штату працівників тягової підстанції

Крім ревізійної бригади, у штат підстанції входять начальник, електромеханік, прибиральниця та чергові електромеханіки, кількість яких залежить від заданого методу обслуговування підстанції.

Метод обслуговування тягової підстанції чергування в дома, то приймаємо чергових електромеханіків 2 чоловіки; є й ще електромеханік з ремонту обладнання.

Таблиця 1.2. Штат працівників тягової підстанції

№з/п	Посада	Кількість (чол.)
1	Начальник	1
2	Електромеханік з ремонту обладнання	1
3	Електромеханік (черговий)	4
4	Електромонтер 4 розряду	1
5	Електромонтер 3 розряду	1
6	Прибиральниця	1
	Всього:	9

Таким чином, загальний штат робітників тягової підстанції складає 9 чоловік.

1.5 Визначення річних експлуатаційних витрат на обслуговування тягової підстанції

Експлуатаційні витрати обслуговування тягової підстанції складаються із наступних економічних елементів витрат:

- фонд оплати праці;

- відрахування;

- матеріали;

- електроенергія;

- амортизаційні відрахування;

- інші витрати.

Тому що вартість тягової підстанції у курсовій роботі невідома, амортизаційні відрахування не визначаються.

1.5.1 Визначення фонду оплати праці працівників тягової підстанції

Оплата праці робітників тягової підстанції залежить від групи підстанції по оплаті праці, форми оплати праці та умов роботи.

Група підстанції по оплаті праці залежить від загальної річної переробки електроенергії, яка складається із витрат електроенергії на тягу, на власні потреби та районні споживачі. Спочатку необхідно визначити річне споживання електроенергії на тягу для всієї підстанції електропостачання, потім розділити на кількість підстанцій і одержимо приблизне споживання електроенергії на тягу для однієї підстанції. (1.9)

Витрати електроенергії на власні потреби можна визначити приблизно, взявши 0,5 % від сумарного споживання електроенергії на тягу поїздів та районні споживачі, тобто:

Витрати електроенергії на районні споживачі заданий у вихідних даних.

Річне споживання електроенергії на тягу для всієї дистанції електропостачання у тис. кВт-год./ рік визначається за формулою:

Ат=М·а, (1.10)

де М- вантажна робота поїздів всіх видів на ділянці довжиною L, млн. т. км. брутто/рік;

а - питома витрата електроенергії, Вт-год/т. км. брутто.

Для вантажних потягів в обох направленнях руху з урахуванням вантажних порожніх потягів у невантажному напрямку вантажна робота визначається по формулі;

М = [Гт (1 +2бт)+Го]·L (1.11)

М= [55·(1+2·0,50)+30]·200= 28000 мл.т.км.бр/рік.

де Гт іГо - вантажопотік в млн. т.нетто в рік відповідно у вантажному і невантажному напрямках;

L - експлуатаційна довжина ділянки, км;

aт - коефіцієнт ваги тари вагонів у залежності від керівного підйому лінії Ір;

am =0,50.

Питома витрата електроенергії визначається по формулі:

а = 3,8 (Іе + (щсeр.) (1.12)

де 3.8 - коефіцієнт, що враховує втрати електроенергії у контактній мережі, на тягових підстанціях та витрати на власні потреби електровозу;

іe - еквівалентний підйом, що залежить від величини керівного підйому, іe=1,2.

щсер. - основний питомий опір руху для швидкості Vх потягів на роликових підшипниках; щсер.=1,58 даН/т.

У роботі умовно приймається, що витрата енергії на тягу визначається тільки вантажними перевозами.

a= 3,8·(1,2+1,58)= 10,56 Bт-год/ т.км.бр

Am=28000·10,56=295680 тис. кВт-год.

Для визначення кількості тягових підстанцій на електрифікуємої ділянці - варто попередньо визначити по малюнку оптимальну відстань Іn між підстанціями, а потім вичислити кількість підстанцій з вираження:

N=L/ln (1.13)

Відстань між підстанціями у кілометрах залежить від величини річного споживання електроенергії у тис. кВт-год на 1 км електрифікованої лінії за рік А'т (тис. кВт-год. км-рік) для певного січення контактної мережі.

Електроспоживання на 1 км лінії визначається по формулі:

A'm=Am/L (1.14)

A'm= 295680/200=1478, 4 тис. кВт-год/рік.

Знаючи значення А'т, визначаємо по графіку оптимальну відстань між підстанціями ln, яка дорівнює 70 км.

N=200/65= 3,07п/ст.

Аmn=Amn/N (1,15)

Amn=295680/3, 07=96312,70 тис. кВт-год/рік.

Авn=96312,70+23000/100·0,5= 596,56 тис. кВт-год.

Загальна переробка електроенергії однієї тягової підстанції визначається по формулі:

Азаг.=Атп + Ав.п + Арс; (1.16)

Азаг.= 96312,70+596,56+23000 = 119909,26 тис. кВт-год.

Знаючи загальну переробку електроенергії однією тяговою підстанцією, можна визначити групу тягової підстанції по оплаті праці, від якої залежить розмір посадового окладу начальника підстанції.

Для тягової підстанції змінного струму 40мл.кВт-год переробки електроенергії складають 2 бали. Кількість балів при розрахунку переробки електроенергії у курсовій роботі (Азаг.) більш ніж 4,5 али, то тягова підстанція відноситься до 1-ї групи оплати праці.

Для електромонтерів тягової підстанції застосовується погодинно-преміальна система оплати праці. Число робочих годин у місяць приймаємо 160.

Розрахунок річного фонду оплати праці робітників тягової підстанції, виконується в таблиці 1.3 на підставі даних Слов'янської дистанції електропостачання. тягова підстанція витрата праця

Таблиця 1.3. Відомість фонду заробітної плати робітників тягової підстанції

Посада	Кіль-кість	Година тарифна ставка	Місячна тарифна ставка або посадовий оклад	Доплата за шкідливі умови праці	Доплата за роботу в ночі	Доплата за роботу у святкові дні	Доплата за вечірні години 20 %	Премія за виробничі результати 10 %	Премія за вислугу років 20 %	Місячна оплата праці одного робітника	Річний фонд оплати праці
	чол	грн	грн	%	грн	%	грн	грн	грн	грн	грн	грн	грн
Начальник	1		2950	8	236					295	590	4071	48852
Електромеханік	1		2340	8	187,2					234	468	3229,2	38750,4
Електромеханік черг.	4		2290	8	183,2	40	183,2	229	8,58	229	458	3580,98	171887,04
Електромонтер 4р.	1	9,49	1518,4	8	121,4					151,8	303,6	2094,94	25139,28
Електромонтер 3р.	1	8,47	1355,2	8	108,4					135,5	271	1870,1	22441,2
Прибиральник	1		1240							124	248	1612	19344
Всього ФОП	8												326413,92

1.5.2 Визначення відрахувань на єдиний соціальний фонд

Відрахування на соціальне страхування робітників та службовців виконуються у встановленому тарифі 37,61 % від фонду оплати праці:

Ссс=37,61 %·Фоп (1.17)

Ссс=37,61·326413,92=122764,28 грн.

1.5.3 Визначення витрат на матеріали, охорону праці і техніку безпеки

Норму витрат на матеріали та запчастини для обслуговування і поточного ремонту тягової підстанції в курсовій роботі приймаємо в розмірі 22600 грн.

Крім витрат на матеріали, існують витрати на охорону праці і техніку

безпеки. Це витрати на погашення зносу спецодягу і спецвзуття, їхнє чищення і ремонт, витрати на спецмило. Для визначення витрат на погашення зносу спецодягу потрібно знати кількість робітників, що одержують спецодяг, норми видачі та строки її служби й ціну. Дані беруться у дистанції електропостачання.

Витрати на спецмило розраховується по нормам на одного робітника і кількості робітників. Норма на одного робітника у рік 2,4 кг, на службовця - 0,6 кг.

Розрахунок витрат на охорону праці та техніку безпеки виконується у табличній формі (таблиця 1.4).

Таблиця 1.4. Розрахунок витрат на охорону праці і техніку безпеки

Найменування спецодягу	Кому надається	Кіль- кість	Ціна грн	Сума грн.	Термін служби	Вартість погашення зносу
Теплозахисний костюм "Енергетик"	Усім, крім чергового електромеханіка, прибиральниці	5	289,81	1449,05	3 р.	483
Куртка тепла	прибиральниця	1	60,50	60,50	3 р.	20,17
Костюм теплий	черговому	2	173,14	346,28	3 р.	115,43
Чоботи	Усім, крім прибиральниці	7	117,21	1172,1	3 р.	390,7
Костюм х/б	Усім, крім прибиральниці	7	59,95	599,5	1 р.	599,5
Плащ	Електромеханікам, електромонтерам.	7	118,25	1063,35	3 р.	354,45
Черевики	Начальнику, електромонтерам, електромеханікам	7	92,85	928,5	1 р.	928,5
Халат х/б	прибиральниці	1	41,48	41,48	1 р.	41,48
Рукавиці бавовняні	Всім, крім чергового та прибиральниці	5	5,61	29,05	0,1 р.	280,6
Жилет сигнальний	Черговому, електромонтерам	5	35,89	179,45	1 р.	179,45
Мило:	Робочим (2,4 кг)	6	20,2	121,2	1 р.	121,2
	Службовцям (0,6 кг)	2	5,05	10,1	1 р.	10,1
УСЬГО:						2870,1

1.5.4 Визначення витрат на електроенергію

Витрата електроенергії на власні потреби тягової підстанції визначаються по тарифу Слов'янської дистанції електропостачання 0,58 грн. за 1 кВт-год.

Сее=0,58·Авп (1.18)

Сее=0,58·596560=346004 грн.

1.5.5 Визначення інших витрат

Інші витрати приймаються в розмірі 6 % від загального фонду оплати праці робітників тягової підстанції. До інших витрат відносяться: оплата рахунків за транспорт, за роз'їзний характер роботи, податок на транспорт, екологічний податок, судові витрати, експертна оцінка, комунальні послуги, послуги зв'язку, витрати на відрядження, послуги СЕС, держповірка приладів та інструментів, виплата лікарняних.

Сін=Фоп·6 % (1.19)

Сін=326413,92·6 %=19584,8.

1.5.6 Визначення загальної суми річних експлуатаційних витрат

Річні експлуатаційні витрати на обслуговування тягової підстанції визначаються в таблиці 1.5.

Таблиця 1.5. Зведена відомість

Найменування витрат	Сума витрат, грн
Річний фонд оплати праці	326413,92
Відрахування на соціальне страхування	122764,28
Витрати на матеріали	22600
Витрати на охорону праці і техніку безпеки	2870,1
Витрати на електроенергію	346004
Інші витрати	19584,8
Разом ? Ерік	840237,1



2. Спеціальна частина

2.1 Організаційно-правові форми підприємств

Законодавство України про підприємства оперує такими поняттями, як організаційні форми, види і категорії підприємств. Кожне з них вживається для класифікації підприємств за певними ознаками.

Організаційна (організаційно-правова) форма передбачає класифікацію підприємств залежно від трьох форм власності, визначених ст.2 Закону "Про власність", та від способів розмежування в підприємствах окремих форм власності і управління майном. Юридичне значення цього полягає в урахуванні в законодавстві, тобто в Законі "Про підприємства в Україні" і спеціальних законах, особливостей правового становища підприємств окремих видів.

Загалом організаційна форма і вид визначають суб'єкта, який має право присвоювати результати діяльності підприємства. З точки зору організаційної форми підприємства визначаються як державні, колективні, приватні та підприємства двох і більше форм власності (змішані).

Державне підприємство являє собою організаційно-правову форму підприємства, заснованого на державній власності. Визначення державне вказує, що дане підприємство має особливості правового становища порівняно з недержавними підприємствами. Ці особливості обумовлені способом відмежування функцій власника від функцій управління майном в державному підприємстві. Саме державне підприємство як майновий комплекс є об'єктом права державної власності. Підприємству як суб'єкту права це майно належить на праві повного господарського відання. Дане право вужче, ніж право власності. Обсяг його залежить від цільового призначення відповідного майна. Державне підприємство володіє, користується і розпоряджається цим майном, "вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать закону та цілям діяльності підприємства", тобто його статуту. Оскільки державне підприємство є суб'єктом права повного господарського відання майном, а не суб'єктом права власності, щодо державних підприємств діє спеціальна категорія - правовий режим майна державних підприємств (ст.37 Закону "Про власність"). Вона означає, що державні підприємства керуються спеціальними правилами заснування, утворення їх майна при заснуванні, визначення цілей і предмета діяльності (статути затверджують і контролюють уповноважені органи), управління майном, розподілу прибутку тощо.

Державні підприємства як суб'єкти одної форми власності (організаційної форми) поділяються на види:

· державні підприємства, засновані на загальнодержавній власності;

· державні підприємства, засновані на республіканській (Республіки Крим) власності;

· державні комунальні підприємства, засновані на власності адміністративно-територіальних одиниць.

Усі ці підприємства - державні юридичні особи.

Колективне підприємство (точніше його можна було б назвати "підприємство колективної власності") - це організаційно-правова форма підприємства, заснованого на одному або кількох видах колективної власності.

Визначення колективне означає, що підприємство належить колективу співвласників (засновників, учасників), які діють як один суб'єкт права колективної власності. Право-суб'єктність власника (у даному разі колективу або групи власників, організованих у колективне підприємство з правами юридичної особи) реалізується через юридичну особу - підприємство, яке володіє, користується і розпоряджається майном відповідно до свого статуту (ст.ст-6,20,21 Закону "Про власність"). Це вид недержавної юридичної особи. Право колективної власності у колективному підприємстві безпосередньо здійснюють його органи управління - вищий орган управління (загальні збори або конференція) і правління. Отже, колективне підприємство, поки воно діє,- це об'єкт права власності відповідної юридичної особи.

Його засновники і учасники є власниками часток (паїв, акцій, вкладів) у майні підприємства.

Видів колективних підприємств стільки ж, скільки суб'єктів права колективної власності названо в статті 20 Закону "Про власність":

Ш колективні підприємства (наприклад, підприємство, приватизоване трудовим колективом державного підприємства і не перетворене в інший вид; колективне сільськогосподарське підприємство);

Ш акціонерне або інше статутне господарське товариство (ст.ст.25,26 Закону "Про власність");

Ш виробничий кооператив (ст.24 Закону "Про власність");

Ш підприємство громадської організації (наприклад, профспілкове - ст.28 Закону "Про власність");

Ш підприємство релігійної організації (ст.29 Закону "Про власність");

Ш підприємство, створене господарським об'єднанням (ст.27 Закону "Про власність").

Специфічним видом колективного підприємства с також орендне підприємство (ст.22 Закону "Про власність").

Приватне підприємство - це організаційно-правова форма підприємства, заснованого на приватній власності однієї і більше фізичних осіб.

Визначення приватне, крім форми власності, виражає головну особливість правового становища підприємства цієї організаційної форми. Згідно із законодавством України власник уданому разі водночас є і підприємцем, тобто власність і управління майном у приватному підприємстві не розмежовуються.

Відповідно до суб'єктів права приватної власності, визначених Законом "Про власність", можна назвати три види приватних підприємств:

індивідуальне приватне підприємство, засноване на приватній власності і праці однієї фізичної особи (підприємство однієї особи);

сімейне приватне підприємство, засноване на приватній власності та праці громадян, що проживають спільно як члени однієї сім'ї (наприклад, сімейним підприємством може бути селянське [фермерське]господарство);

приватне підприємство з правом найму робочої сили засноване на приватній власності окремого громадянина України, який використовує найману працю.

Якщо приватне підприємство має не одного, а кількох власників (наприклад, сімейне), його майно с спільною сумісною власністю. Інша, тобто часткова спільна власність, повинна бути встановлена письмовою угодою власників майна (ст. 18 Закону "Про власність").

Спільне підприємство - це організаційна форма підприємства, заснованого за законами України на базі об'єднання майна різних форм власності ст. 3 Закону "Про власність", ст. 2 Закону "Про підприємства в Україні" (так звана змішана форма власності). Спільні підприємства, як правило, мають форму господарських товариств, тобто є суб'єктами права колективної власності.

Засновниками спільних підприємств можуть бути юридичні особи і громадяни України, інших держав. Залежно від цього є два види спільних підприємств:

- звичайні (національні) спільні підприємства;

- спільні підприємства з іноземними інвестиціями.

Спільне підприємство з іноземними інвестиціями - це підприємство будь-якої організаційно-правової форми, створене за законами України, якщо в його статутному фонді протягом календарного року є кваліфікаційна іноземна інвестиція (тобто іноземна інвестиція, що становить не менше 20 відсотків статутного капіталу і при цьому не може бути менше суми, еквівалентної залежно від виду інвестиції 50 тисячам доларів США, 100 тисячам, 500 тисячам чи 1 млн. доларів США).

Правове становище і діяльність таких підприємств, крім Закону "Про підприємства в Україні", регулюється Декретом Кабінету міністрів України від 20 травня 1993 р. "Про режим іноземного інвестування" та Законом України від 16 квітня 1991 р. "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Іноземне підприємство - це організаційно-правова форма підприємства з місцезнаходженням в Україні, створеного як суб'єкт права згідно із законодавством іноземної держави, майно якого повністю є у власності іноземних громадян, юридичних осіб або держави.

Визначення іноземне (іноземна власність) означає, що підприємство підпорядковується різним юрисдикціям. Порядок створення і внутрішньої діяльності іноземного підприємства регулюється законодавством країни, якій воно належить. Законодавство України не регулює цих відносин. Разом з тим умови реєстрації та діяльності іноземного підприємства в Україні регулюються українським законодавством, тобто на іноземні підприємства загалом поширюється національний правовий режим господарської діяльності.

Крім форм і видів законодавець застосовує для класифікації підприємств поняття категорії (ст.2 Закону "Про підприємства в Україні").

Категорія означає техніко-економічну (не юридичну) класифікацію усіх підприємств усіх організаційно-правових форм за кількістю працівників. За цією ознакою розрізняються малі та інші (середні, великі) підприємства.

Кількість працівників, за якою підприємство відноситься до малих, диференційована залежно від галузей народного господарства:

у промисловості та будівництві - до 200 чоловік;

в інших галузях виробничої сфери - до 50 чоловік;

у науці і науковому обслуговуванні - до 100 чоловік;

у галузях невиробничої сфери - до 25 чоловік;

у роздрібній торгівлі - до 15 чоловік.

Малі підприємства відокремлені в самостійну категорію з метою розвитку малого бізнесу шляхом надання їм певних пільг, переваг тощо. З юридичного боку важливим є те, що особливості їх створення і діяльності встановлюються як загальним законодавством України про підприємства, так і спеціальним законодавством України про підприємства цієї категорії.

Особливості правового становища малих підприємств, крім спеціальних статей Закону "Про підприємства в Україні", врегульовані ще і постановою Ради міністрів УРСР від 22 вересня 1990 р. "Про заходи щодо створення і розвитку малих підприємств" в редакції від 19 жовтня 1991 р. (ЗП УРСР. - 1991. - №1. - Ст.1; №11. - Ст.114).

Як зазначено в статті 28 Закону "Про підприємства в Україні", держава стимулює розвиток малих підприємств України, надає пільги при оподаткуванні, одержанні державних кредитів, створює фонди сприяння розвитку малих підприємств та інше.

2.2 Поняття підприємства

Домінуюче місце серед суб'єктів господарського права належить такому суб'єктові, як підприємство. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах, послугах. Тому законодавчий інститут підприємства або господарюючого суб'єкта с центральною частиною системи господарського права України, його правовою основою.

Усі основні закони та інші нормативні акти господарського законодавства приймаються, виходячи з економічного та правового становища підприємства.

Поняття підприємство є узагальнюючим, або збірним. Воно, по-перше, визначає підприємства як суб'єкти господарського права стосовно всіх форм і видів власності в Україні (організаційні форми і види підприємств). По-друге, дане поняття є загальногалузевим, тобто взагалі визначає промислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські, торгові та інші підприємства.

Підприємство як соціально-економічний і правовий інститут має певну сукупність економічних, організаційних і юридичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючий суб'єкт права.

За допомогою цих ознак, систематизованих статтею 1 Закону "Про підприємства в Україні", уніфіковано визначається правове становище підприємств усіх форм власності і галузей народного господарства.

Закон визначає, що підприємство є основною організаційною ланкою народного господарства України. Ця організаційна ознака кваліфікує підприємство як організаційну форму господарської ("бізнесової") організації, тобто організації, в якій власники засобів виробництва і робочої сили об'єднують свої виробничі ресурси для здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку. Визначення основна ланка, з одного боку, відмежовує підприємство від інших організаційних форм економічної діяльності (типу домашніх господарств, індивідуальних промислів без створення підприємств, так званих тіньових структур тощо), а з іншого, - від суб'єктів господарського права, які не належать до основної ланки: об'єднань підприємств, фінансових посередницьких інститутів, органів управління економікою.

Закон також визначає, що підприємство - це господарюючий суб'єкт. Суть визначення господарюючий суб'єкт полягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудовим колективом, який на ...