Тіньовий ринок в Україні. Види, прояви, заходи спростування та легалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ХАРЧУВАННЯ ТА ТОРГІВЛІ

Факультет менеджменту

Кафедра економічної теорії та права

ТІНЬОВИЙ РИНОК В УКРАЇНІ. ВИДИ, ПРОЯВИ, ЗАХОДИ СПРОСТУВАННЯ ТА ЛЕГАЛІЗАЦІЇ

Харків 2016



Вступ

Тіньова економіка в Україні є однією з найбільших перешкод розвитку конкурентоспроможності країни, зростання соціальних стандартів життя населення та інтеграції в європейське співтовариство. Вона є відображенням активної криміналізації економічних процесів, високої корумпованості органів державної влади та низької правової і податкової культури юридичних та фізичних осіб.

Негативні очікування суб'єктів господарювання та макроекономічна нестабільність під час кризи спричинили активізацію відпливу капіталів з легального сектору та зростання рівня тінізації економіки України, який у докризовий період мав тенденцію до скорочення.

З одного боку, тіньові економічні відносини пом'якшили кризові впливи. Завдяки таким відносинам суб'єкти господарювання адаптували свою поведінку відповідно до виникаючих ризиків.

З іншого боку, високий рівень тінізації об'єктивно призводить до руйнування важелів управління економікою, подальшого розшарування населення, підриву довіри до влади та гальмування реформ. У зв'язку з цим, скорочення масштабів тінізації економіки є невід'ємною складовою стратегії реформ.

Зважаючи на ризики для досягнення цілей реформування, пріоритетами детінізації економіки є протидія тінізації фінансових потоків, легалізація ринку праці та детінізація земельних відносин. Створення державою умов, за яких перебування у нелегальному секторі є надто дорогим та ризикованим, формуватиме мотивацію легалізації капіталів, детінізації ринку землі та праці.

Детінізація фінансових потоків, трудових відносин і ринку землі уможливить повну реалізацію потенціалу модернізаційних реформ та підвищить стійкість економіки України до кризових явищ.



Розділ 1. Тіньова економіка

Тіньова економіка (англ. Black economy, Ghost economy, Shadow economy) - господарська діяльність, яка розвивається поза державним обліком та контролем, а тому не відображається в офіційній статистиці. «Тіньові» підприємства не перерозподіляють власних доходів до бюджетів та державних цільових фондів, вони не сплачують податків, збільшуючи власні прибутки.

1.1 Суть тіньової економіки

Розвиток доіндустріального суспільства і його перехід в індустріальне сприяв тіньовій діловій активності в різноманітних її проявах. Так, деякі форми капіталістичного виробництва (наприклад, «розпорошена» мануфактура) становили «підпільну» противагу легальному цеховому ремеслу, піратство поширювалося протягом XVI-XVIII ст. в Середземному та Карибському морях, Індійському океані, завдаючи чималої шкоди морським перевезенням, казнокрадство та корупція були присутні в усіх абсолютистських державах. Певною мірою тіньова ділова активність була реакцією на наступ влади вельмож, яка ще не мала належного інституційного оформлення.

Капіталізм у власному розумінні слова міцно вкоренився лише після того, як «протестантська етика» санкціонувала гонитву за багатством у формі «чесного бізнесу», що допускала конкуренцію і не заперечувала насильства. Епоха нового часу завершується узаконенням одних форм тіньового бізнесу (наприклад, банківської діяльності - колишнє лихварство) і посиленням боротьби з найбільш кримінальними його формами (комп'ютерним піратством, корупцією тощо).

Новий етап розвитку тіньової економіки спостерігається в другій половині ХХ ст., що пов'язується з глобальною трансформацією світового господарства. У розвинених країнах легалізація економічної діяльності в середині ХХ ст. викликана залученням цих країн до індустріального та інформаційного суспільства. У соціалістичних країнах різке зростання тіньового сектору виявилося результатом недосконалості директивно-планової моделі економіки порівняно з ринковою. Лаконічне пояснення основної причини істотної тінізації соціалістичного господарства дає американський економіст М. Олсон: «Якщо відсутня приватна власність, то всі громадяни матеріально зацікавлені в розкраданні господарства, але ніхто не зацікавлений особисто в його збереженні».

Неоднозначними є думки з приводу впливу тіньового сектора на національне господарство. Він несе й певну конструктивну роль, що проявляється в стабілізуючій і компенсуючій функціях в господарстві перехідного періоду. Тіньова економіка характеризується більшою гнучкістю та динамічністю, ніж легальна. Вона має здатність швидко заповнювати ніші (що виникають в економічному просторі) та створювати додаткові робочі місця. Тіньова економіка насичує ринок товарами й послугами, збільшує доходи частини населення, посилює конкурентну боротьбу, стримуючи на певний час соціальні дестабілізаційні процеси в суспільстві. Проте вирішальним є негативний вплив тіньового сектору на національну економіку. Унаслідок існування тіньової економіки зменшуються доходи бюджету, зростає зовнішній і внутрішній борг, збільшується тіньовий капітал, зменшується інвестиційна привабливість держави, втрачаються можливості активної участі в глобалізацій них процесах. Втрати державою своїх регулюючих, контролюючих та інших соціально важливих функцій (внаслідок наявності тіньової економіки) неминуче супроводжується криміналізацією суспільства та зростанням організованої злочинності. Система тіньового обороту ВВП працює головним чином на відтік капіталу й лише мала частка національного капіталу залишається або повертається для інвестування вітчизняного виробництва іноді у вигляді прямих іноземних інвестицій чи в іншій формі, що є по суті відмиванням тіньового капіталу.

У розвинених країнах масштаби тіньової економіки відносно невеликі й складають приблизно 5-15% ВВП. У країнах, що розвиваються, тіньовий сектор грає помітнішу роль. Так, в деяких з них тіньова економіка навіть переважає офіційну (Нігерія, Болівія, Таїланд). Середні масштаби тіньової економіки в країнах, що розвиваються, складають в середньому 35-45%.

1.2 Види тіньової економіки

Виділяють три види тіньової економіки:

«Друга» тіньова економіка - це заборонена законом економічна діяльність працівників «білої» (офіційної) економіки, яка приводить до прихованого перерозподілу раніше створеного національного доходу. З точки зору суспільства в цілому «друга» тіньова економіка не виробляє ніяких нових товарів чи послуг: вигодами, які отримуються від «другої» економіки, користуються одні люди за рахунок втрат, які несуть інші люди.

«Сіра» тіньова економіка - економічна діяльність з виготовлення та реалізації звичайних товарів та послуг, яка дозволена законом, але не реєструється (переважно дрібний бізнес). На відміну від «другої» економіки, яка невідривно пов'язана з «білою» (офіційною) економікою та паразитує за її рахунок, «сіра» економіка функціонує автономно. У цьому секторі виробники або свідомо ухиляються від офіційного обліку, не бажаючи нести витрати (пов'язані з отриманням ліцензій, сплатою податків тощо), або звітування про такий вид діяльності взагалі не передбачено.

«Чорна» тіньова економіка (економіка організованої злочинності) - заборонена законом економічна діяльність, яка пов'язана з виробництвом та реалізацією заборонених та дефіцитних товарів та послуг. «Чорною» економікою в широкому значені можна вважати всі види діяльності, які повністю виключені з нормального економічного життя, оскільки вони вважаються несумісними з ним й такими, що його руйнують.



1.3 Тіньова економіка в Україні

Тіньова економіка в Україні - сукупність видів економічної діяльності, заборонених законодавством України, або тих, які з різних причин не враховані в офіційній статистиці. За інформацією Міністерства економічного розвитку й торгівлі України рівень тіньової економіки, обчислений за методом «витрати населення - роздрібний товарообіг», становив у 2012 р. приблизно 45% ВВП. Витрати населення на придбання товарів і послуг становили 1179,1 млрд гривень, тоді як офіційно зареєстрований обіг роздрібної торгівлі становив лише 804,3 млрд гривень. Оцінки рівня тіньової економіки в залежності від методології свідчать, що як мінімум чверть української економіки знаходиться в тіні.

Основні види тіньової діяльності в Україні:

· проведення готівкових операцій без обліку;

· приховування доходів або перебільшення видатків;

· виплати нелегальної заробітної плати ;

· заниження ціни акцій корпорації (при оформлені продажу контрольного пакету);

· хабарі, «відкати»;

· відмивання коштів;

· підпільне виробництво;

· незаконна господарська діяльність;

· шахрайство;

· «чорні ринки» (незаконні ринки збуту).

Причини

Основними причинами високого рівня тінізації української економіки є неефективний інституціональний базис регулювання підприємництва та незадовільні умови здійснення підприємницької діяльності, зокрема:

· недієвість механізмів антикорупційного законодавства;

· неефективність функціонування судової та правоохоронної системи;

· неефективне адміністрування податків;

· суперечливість та дублювання законодавчої та нормативно-розпорядчої бази в окремих секторах;

· високий рівень злочинності;

· відсутність історичної практики дотримання норм та моральних стандартів законослухняної поведінки під час ведення господарської діяльності та сплати податків у суб'єктів господарювання та громадян.

Ситуація з інституційним розвитком України визнана ключовою проблемою експертами Всесвітнього економічного форуму, яка призводить до низької конкурентоспроможності та високої тінізації української економіки. За компонентною «Інститути» Україна в 2011 р. посіла в рейтингу 134 місце з 183 країн. Надзвичайно низькими оцінками опитані експерти відзначили ситуації в сфері захисту прав міноритарних власників (138 місце), ефективності законодавчих органів в регуляторній сфері (138 місце), захисту прав власності (135 місце), незалежності судової влади (134), тягаря державного регулювання (125), довіри до правоохоронних органів (122), організованої злочинності (116), прозорості державної політики (114).

За показником легкості здійснення підприємницької діяльності у 2011 році Україна посіла 149 рейтингову позицію серед 183 країн світу, і характеризувалася низькою ефективністю оподаткування (181 місце), складністю процедур одержання дозволів на будівництво (180), реєстрацію власності (166).

Оцінка обсягів тіньової економіки України

Існує декілька підходів до оцінки рівня тіньової економіки України, результати яких радикально відрізняються. За розрахунками Державної служби статистики України обсяг «невидимої» економіки (яка безпосередньо не спостерігається) становив у 2 половині 2000-х від 15 до 18% ВВП. Хоча методологія оцінки цього показника гармонізована з міжнародними стандартами, його значення сприймається експертами дещо заниженим.

Відповідно до розрахунків Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, обсяг тіньової економіки України у 2004-2011 р. знаходився у діапазоні від 28 до 39% ВВП. Цей показник розраховується різними методами, що дозволяє враховувати розбіжності між доходами та витратами населення, динамікою готівки в обігу та обсягами виробництва, використанням електроенергії та обсягами виробництва, а також динамікою цін факторів виробництва, готової продукції та рентабельністю виробництва.

За даними іноземних дослідників рівень тінізації української економіки є ще вищим. Згідно з розрахунками професора Лейпцизького університету Фрідріха Шнайдера, якими користуються у своїй роботі Світовий банк та Міжнародний валютний фонд, частка тіньової економіки в Україні становила у 2011 р. 44,1% від офіційного ВВП, що є найвищим показником в Європі.

За оцінками Міжнародної організації праці, рівень тіньової зайнятості в Україні становить близько 9% зайнятого населення. Крім того, специфікою тінізації ринку праці в Україні є поширеність комбінованих форм оплати праці, які передбачають часткову виплату заробітної плати «у конвертах».

1.4 Загальні тенденції тіньової економіки в Україні в I півріччі 2016 року

Рівень української тіньової економіки за січень-червень 2015 року склав 42% від ВВП. Основною причиною тіньової економіки залишається податковий тиск на фонд оплати праці, а також монополізація окремих секторів економіки (З повідомлення Мінекономрозвитку).

За даними міністерства, частина тіньового сектору зросла в операціях з нерухомим майном на 5%, переробній промисловості на 3%. У видобувній промисловості, будівництві, фінансовій і страховій діяльності тіньові операції збільшилися на 2%. В той же час, у сільському господарстві, оптовій і роздрібній торгівлі тіньовий сектор зменшився на 3%, а в транспортній промисловості - на 2% відповідно.

«Процеси детінізації сьогодні стримує низка невирішених проблем: значне податкове навантаження на корпоративний сектор, на тлі подальшого зниження економічної активності підприємств і високою вартістю залучення кредитних ресурсів. Також несприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура..., скорочення внутрішнього попиту..., зростання витрат на імпортну сировину і матеріали із-за девальвації національної валюти; згортання економічних зв'язків з РФ", - повідомили в міністерстві.

У 2014 року Мінекономрозвитку оцінило рівень тіньової економіки в Україні також у 42% ВВП, що стало рекордом з 2007 року. Однак, у нинішньому дослідженні оцінку 2014 року покращили до 41% від ВВП.

У І півріччі 2016 року економіка країни функціонувала в умовах активного проведення Урядом політики дерегуляції підприємницької діяльності, що поряд з адаптуванням суб'єктів господарювання до нових умов функціонування обумовило збереження позитивної тенденції до скорочення рівня тіньової економіки. За попередніми розрахунками Мінекономрозвитку у І півріччі 2016 року рівень тіньової економіки склав 38% від офіційного ВВП, що на 4 в.п. менше порівняно з показником відповідного періоду 2015 року.

Довідково: розрахунок рівня тіньової економіки здійснюється відповідно до Методичних рекомендацій розрахунку рівня тіньової економіки, затверджених наказом Мінекономіки від 18.02.2009 № 123.

Детінізація стала результатом:

· закріплення відносної макроекономічної стабільності (інфляція за перше півріччя склала 4,9% проти 40,7% у відповідному періоді 2015 року; девальвація обмінного курсу гривні при цьому становила 6,5% порівняно зі зростання у 1,4 рази у січні-червні 2015 року);

· поліпшення бізнес-клімату внаслідок дотримання політики дерегуляції та оптимізації функціонування державного сектору економіки з метою підвищення його ефективності (відповідно до рейтингу Doing Business-2017 Україна посіла 80 місце серед 190 країн; у рейтингу Doing Business-2016, уточненому відповідно до методології, застосованій цьогоріч, Україні належало 81 місце серед 189 країн);

· поступового відновлення та формування нових міжгалузевих зав'язків в економіці;

· започаткування процесів детінізації на ринку праці внаслідок зниження ЄСВ.

Разом з тим процес детінізації стримується нерозв'язаними досі проблемами, які негативно позначаються на показниках розвитку економіки країни в цілому. Це, зокрема:

· продовження тенденції до скорочення обсягів кредитування корпоративного сектору (станом на кінець червня 2016 р. порівняно з даними на кінець червня 2015 р. кредити, надані корпоративному сектору, скоротилися на 4,6%);

· збереження низької зовнішньоекономічної кон'юнктури;

· поглиблення конфлікту в міжнародних відносинах з РФ внаслідок впровадження нею товарних та транзитних обмежень;

· збереження фінансових ризиків в умовах недоотримання кредитних коштів МВФ та фінансової допомоги з інших джерел;

· збереження територій непідконтрольних владі, що утворились у ході збройного конфлікту на території країни.

Підсумовуючи наведене, слід визнати, процес детінізації економіки набуватиме належної результативності лише за умови формування державою стабільних сприятливих умов для ведення бізнесу, у тому числі шляхом розбудови такого інституційного середовища, тіньова економічна діяльність для якого стала б неефективною.

Три методи з чотирьох, з використанням яких здійснюється оцінка рівня тіньової економіки, показали зменшення рівня порівняно з І півріччям 2015 року. Зокрема:

· за методом збитковості підприємств зменшення рівня тіньової економіки склало 13 в.п. (до 27% від обсягу офіційного ВВП), що значною мірою відбулося завдяки зменшенню обсягу отриманих збитків підприємствами переважної більшості ВЕД (за виключенням ВЕД «Освіта») поряд з покращенням фінансового становища підприємств ВЕД «Професійна, наукова та технічна діяльність»;

· монетарний метод показав зменшення рівня тіньової економіки на 7 в.п. (до 30% від обсягу офіційного ВВП);

· електричний метод зафіксував зменшення рівня тіньової економіки на 3 в.п. до 32%.

За методом «витрати населення - роздрібний товарооборот» рівень тіньової економіки порівняно з І півріччям 2015 року залишився незмінним (53% від обсягу офіційного ВВП).

Довідково: кожен метод розрахунку рівня тіньової економіки охоплює певну сферу національної економіки (з відповідно різною часткою в ній нелегального сектору). Тому лише інтегральний показник рівня тіньової економіки є комплексним індикатором, що повною мірою характеризує таке явище, як тіньова економіка.

Показник рівня тіньової економіки, розрахований за методом збитковості підприємств, у І півріччі 2016 року склав 27% від офіційного ВВП, що на 13 в.п. менше, ніж у відповідному періоді 2015 року.

Довідково: відповідно до методології розрахунку за методом збитковості підприємств тенденція до зменшення рівня тіньової економіки формується в умовах збільшення обсягів прибутку або скорочення обсягів збитку суб'єктів господарювання.

Як зазначалось, такий результат значно мірою був отриманий завдяки:

· зменшенню обсягу збитків, отриманих підприємствами переважної більшості ВЕД (за виключенням ВЕД «Освіта»), в умовах послаблення негативного впливу девальвації обмінного курсу гривні на результати діяльності суб'єктів господарювання;

· покращенню фінансового становища підприємств ВЕД «Професійна, наукова та технічна діяльність» на тлі збільшення тарифів на газ.

Крім того, слід зважати на те, що І-ІІ квартали 2015 року були періодами безпрецедентного зростання рівня тіньової економіки, оціненого за методом збитковості підприємств, спричиненого зневірою суб'єктів господарювання у покращення економічної та політичної ситуації на тлі поширення цінових та девальваційних шоків, а також збереження напруженої ситуації на сході країни.

Довідково: функціонування в умовах ведення збройного конфлікту на території країни (наслідками якого стали утворення територій, непідконтрольних владі, поряд зі зростанням кількості випадків вчинення економічної контрабанди; руйнування та зупинка виробничих потужностей; розрив логістичних зав'язків) сформувало об'єктивні причини для зростання збитковості суб'єктів господарювання. Зазначене стосувалося, насамперед, добувної промисловості та деяких галузей переробної промисловості (металургійне виробництво, виробництво хімічних речовин і хімічної продукції, виробництво харчових продуктів).

Тобто, суттєве скорочення рівня тіньової економіки у І півріччі 2016 року за методом збитковості підприємств обумовлено також дією чинника високої бази порівняння.



Розділ 2. Боротьба з тіньовою економічною діяльністю

З метою посилення боротьби з тіньовою економічною діяльністю, корупційними проявами у січні-червні 2016 року органами виконавчої влади здійснювалися наступні заходи. Органами Держаудитслужби проведено загалом 1,3 тис. контрольних заходів (у тому числі 871 планових та 382 позапланових ревізій та перевірок), з яких 1,2 тис. ревізій певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності та перевірок державних закупівель. Порушення фінансово-господарської дисципліни виявлено на 1,1 тис. підприємствах, в установах і організаціях.

Протягом січня-червня 2016 року на близько 1,1 тис. підприємств, установ та організацій усіх форм власності виявлено порушення, які призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів, на загальну суму майже 1,6 млрд. грн.; з них при використанні державних ресурсів - на суму майже 1,3 млрд. грн., комунальних ресурсів - на суму 286,7 млн. гривень.

У ході реалізації контрольних заходів, спрямованих на здійснення державного контролю відповідно до вимог, визначених законами України, нормативно-правовими актами Президента та Кабінету Міністрів України, встановлено фінансових порушень при використанні бюджетних ресурсів, що призвели до втрат, загалом на 615,6 млн. грн., з яких майже 370,7 млн. грн. (60,2%) - кошти державного бюджету.

За результатами проведених ревізій незаконне, нецільове витрачання коштів і матеріальних цінностей, а також їх недостачі встановлено на більше 1,0 тис. об'єктів контролю на загальну суму понад 599,5 млн. грн. (або 38,1% від загальної суми виявлених порушень, що призвели до втрат). У бюджетних установах і організаціях виявлено незаконне і нецільове витрачання коштів і матеріальних цінностей та їх недостачі на суму майже 333,6 млн. грн., або 55,6% від загальної суми виявлених таких порушень.

Внаслідок реалізації товарів, робіт і послуг за заниженими цінами, безоплатного надання в оренду майна тощо бюджетами усіх рівнів, бюджетними установами та організаціями, а також підприємствами втрачена можливість отримати належні доходи в сумі понад 973,8 млн. грн. (61,9% від загального обсягу установлених втрат).

Найбільш масштабними та розповсюдженими фінансовими порушеннями, які призвели до втрат ресурсів, є:

* реалізація суб'єктами господарювання товарів, робіт чи послуг безоплатно або за заниженими цінами - понад 293,2 млн. грн.;

* ненарахування та неперерахування державними та комунальними підприємствами частини прибутку до бюджету - майже 152,1 млн. грн.;

* незаконні витрати внаслідок оплати завищеної вартості виконаних робіт та/або наданих послуг, а також зайві виплати внаслідок завищення кількості чи вартості придбаних товарів - близько 163,1 млн. грн.;

* ненарахування і неперерахування (неповне перерахування) надходжень до загального та спеціального (крім спецфонду бюджетних установ) фондів бюджету - 78,7 млн. грн.;

* проведення незаконних (зайвих) виплат по заробітній платі - майже 64,8 млн. грн.;

* списання коштів на видатки/витрати без отримання товарів, робіт чи послуг або в обсягах, вищих від їх фактичної вартості - майже 48,7 млн. грн.;

* нецільові витрати - 46,6 млн. грн.;

* ліквідація (знищення, розбирання) майна, проведена всупереч законодавству - майже 36,8 млн. грн.;

* незаконне відчуження майна - понад 35,8 млн. грн.;

* втрата доходів через списання дебіторської заборгованості - 32,6 млн. грн.;

* покриття за рахунок загального фонду кошторису витрат спеціального фонду (без відновлення касових видатків загального фонду) - майже 32,1 млн. грн.;

* безпідставне покриття витрат фізичних або юридичних осіб при відсутності в обліку дебіторської заборгованості - 31,8 млн. грн.;

* сплата внесків до державних цільових фондів по незаконних сумах по оплаті праці або за завищеною ставкою збору - понад 28,1 млн. грн.;

* недостачі коштів та матеріальних цінностей - 24,7 млн. грн.;

* недоотримання доходів від реалізації бюджетними установами безоплатно товарів, послуг від господарської діяльності - 22,4 млн. грн.;

* зайве виділення (отримання) коштів юридичним особам, одержувачам внаслідок завищення відповідних розрахунків або які не мали права на їх отримання чи при відсутності потреби - майже 20,5 млн. грн.;

* незаконні виплати фізичним особам (компенсацій, допомог, пільг та субсидій, пенсій, стипендій), в тому числі які не мали права на їх отримання або у завищених розмірах - майже 15,1 млн. грн.;

* понаднормове списання по обліку матеріальних цінностей, що відсутні в наявності - понад 14,2 млн. грн.;

* ненарахування та/або невжиття заходів щодо стягнення сум штрафних санкцій, передбачених умовами договору - 11,1 млн. грн.;

* недоотримання суб'єктами господарювання належних надходжень за майно, надане у користування, оренду - 3,8 млн. грн. тощо.

Органами Держаудитслужби вжито заходів, завдяки яким у січні-червні 2016 року забезпечено: відшкодування і поновлення незаконних, нецільових витрат та недостач на суму понад 264,7 млн. грн. (з яких 100,8 млн. грн. - за порушеннями, виявленими у попередніх періодах), в тому числі бюджетних коштів - 221,9 млн. гривень.

За результатами аналізу державних закупівель (без виходу на об'єкт контролю шляхом запиту документів) органами Держаудитслужби протягом звітного періоду попереджено порушень у сфері державних закупівель на загальну суму понад 1,8 млрд. грн., з них відмінено конкурсні торги на загальну суму понад 1,6 млрд. грн. та розірвано укладених договорів на 211,3 млн. гривень.

За результатами проведених контрольних заходів загалом Держаудитслужби подано 1027 пропозицій щодо застосування фінансових санкцій до порушників фінансово- бюджетної дисципліни, з яких застосовано 875, а саме: у 89 випадках призупинено бюджетні асигнування, у 714 - зупинено операції з бюджетними коштами та 72 об'єктам контролю - розпорядникам бюджетних коштів зменшено бюджетні призначення/ асигнування на загальну суму понад 25,5 млн. гривень.

З метою вжиття відповідних заходів до порушників фінансової дисципліни органами Держаудитслужби до правоохоронних органів у звітному періоді передано 650 матеріалів ревізій та перевірок. У свою чергу, правоохоронними органами у січні-червні 2016 року за матеріалами проведених контрольних заходів розпочато 364 досудові розслідування. Крім цього, органами Держаудитслужби протягом січня- червня 2016 року в рамках реалізації права на звернення до суду в інтересах держави пред'явлено 38 позовів до суду щодо відшкодування втрат фінансових і матеріальних ресурсів на загальну суму майже 35,7 млн. грн. Ініційовано також 170 цивільних позовів перед органами прокуратури, об'єктом контролю або його органом управління, іншим державним органом.

За звітний період до Держфінмоніторингу направлено 44 інформації про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, на суму майже 633,9 млн. гривень. За порушення фінансово-бюджетної дисципліни до адміністративної відповідальності притягнуто понад 3,3 тис. посадових осіб. Загальна сума накладених адміністративних стягнень склала майже 876,4 тис. гривень. До дисциплінарної відповідальності притягнуто 667 посадових осіб, з яких 79 - звільнено із займаних посад, до матеріальної - 395 осіб.

Протягом І півріччя 2016 року Державною фіскальною службою України (далі - ДФС) та її територіальними органами проведено активну роботу щодо виявлення суб'єктів мінімізації податкових зобов'язань, які формували фіктивний податковий кредит та надавали його платникам податків реального сектору економіки. Зокрема, в у січні-червні 2016 року підрозділами податкового та митного аудиту ДФС проведено понад 9,2 тис. перевірок суб'єктів господарювання (у тому числі 1510 планових та понад 7,7 тис. позапланових перевірок), за результатами яких сума донарахованих грошових зобов'язань, що підлягає погашенню, становить понад 3,1 млрд. гривень.

Органами досудового розслідування ДФС упродовж I півріччя 2016 року розпочато 4092 кримінальних проваджень, у яких закінчено досудове розслідування, направлено до суду з обвинувачувальним актом 437 кримінальні провадження стосовно 479 осіб. Забезпечено відшкодування збитків за закінченими кримінальними провадженнями на суму більше 423,8 млн. гривень.

Для з'ясування причин і обставин вчинення посадовими особами можливих корупційних та інших правопорушень у сфері службової діяльності Головним управлінням власної безпеки та відповідними підрозділами територіальних органів ДФС, на які покладено завдання запобігання корупції, за І півріччя 2016 року ініційовано і проведено 1741 службове розслідування (перевірок), за результатами яких до дисциплінарної відповідальності притягнуто 245 службових осіб, звільнено із займаних посад - 116. З початку року за фактами вчинення посадовими особами ДФС злочинів у сфері службової діяльності правоохоронними органами розпочато 285 кримінальних проваджень.

2.1 Шляхи та механізми легалізації тіньових капіталів в Україні

Формування ефективної конкурентоспроможної економіки, поєднання соціального та економічного розвитку суспільства, побудова в Україні економіки європейського зразку неможливі без суттєвого зниження рівня тінізації української економіки. Тінізація економіки веде до розквіту правового нігілізму, посилення процесів криміналізації економічних відносин, заміщення прозорого державного контролю кримінальним, поширення корупції в органах державної влади та, зрештою, підриває довіру до держави.

Проблема тіньової економіки виходить за межі суто правових відносин і має насамперед макроекономічну природу. Основними системними наслідками тінізації в економічній сфері є:

- ослаблення дієвості важелів грошово-кредитної політики внаслідок значного обсягу оборотів гривневої та валютної маси, що не підпадають під регулювання засобами банківської системи;

- втрата дієвості фіскальних інструментів, марнотратство дефіцитних бюджетних ресурсів;

- зменшення потенціалу заходів соціальної політики, занепад соціальної сфери, поширення тіньової зайнятості, зростання диференціації доходів населення;

- зниження рівня нагромадження в суспільстві та втрата ним інвестиційного потенціалу, витік ресурсів з процесу суспільного відтворення;

- гальмування переходу до інноваційної моделі розвитку через недостатнє інвестування та неефективне відтворення людського капіталу.

Таким чином, поширення тіньової економіки веде до зниження ефективності державної політики, утруднення, а подекуди й неможливості регулювання економіки ринковими методами, із застосуванням інструментів грошово-кредитної та податкової політики. Це обумовлює необхідність використання органами виконавчої влади адміністративних інструментів регулювання, що, у свою чергу, є підґрунтям для поширення корупції, гальмує формування в Україні сучасної ринкової економіки, перешкоджає просування до членства у міжнародних організаціях.

На мікрорівні негативні наслідки тінізації економіки проявляються в звуженні можливостей суб'єктів господарювання до захисту своїх прав власності та забезпечення умов конкуренції через прозорі легальні механізми, в тому числі - передбачені міжнародними економіко-правовими нормами. Це пов'язане як з широким застосуванням господарюючими суб'єктами «тіньового» інструментарію забезпечення власної конкурентоспроможності (отримання невиправданих податкових пільг чи інших преференцій, приховування частини прибутку, використання тіньової зайнятості та прихованих схем постачання й реалізації тощо), так і з використанням такого інструментарію фірмами-конкурентами, що ставить легально працюючі компанії в невигідне конкурентне становище.

Відтак детінізація економіки є пріоритетним та принципово важливим напрямком сучасної економічної політики держави. Водночас багатоаспектність та розгалуженість проявів тінізації засвідчує безперспективність методів «симптоматичної» протидії тінізації шляхом посилення контрольно-каральних функцій держави. Сьогодні основними чинниками тінізації української економіки стали: висока витратність та низька рентабельність ведення бізнесу; обтяжлива податкова система, в якій фіскальна функція відіграє визначальну роль; знецінення вартості робочої сили; вузькість внутрішнього ринку та недорозвиненість ринкових регуляторів визначення ціни ресурсів; нездатність держави забезпечити транспарентні умови діяльності та гармонізувати економічні інтереси суб'єктів економіки.

Зволікання у попередні роки із впровадженням дієвої політики детінізації економіки, яка б передбачала «м'яку» модель адаптації некримінальних тіньових капіталів до діяльності у легальній економіці та відокремлення бізнесу від влади, обумовило значне загострення проблеми після зміни влади. Очевидно, що сфера тіньової економіки зберігатиме привабливість доти, поки не буде створено умов до належної прибутковості діяльності в офіційній сфері. Оскільки такі умови ще не створені, то мають місце намагання зберегти контакт місцевих ділових та управлінських еліт з метою збереження усталених схем тіньових економічних операцій, в тому числі - шляхом зрощування бізнес-структур з новими структурами місцевої влади. Ця загроза посилюється внаслідок призначення в ході зміни влади на керівні посади значного числа осіб, близьких до підприємницьких структур, які часто не мають належних навичок управлінської діяльності.

В Україні потенціал детінізації від впорядкування податкового адміністрування, розподілу бюджетних видатків, заходів щодо фінансового контролю тощо, поступово вичерпується. Посилення каральних заходів не лише не сприятиме впровадженню довіри та партнерства між бізнесом та державою, але й вестиме до скорочення сумарного (офіційного та тіньового) ВВП внаслідок зменшення тіньової складової. Ймовірними наслідками такого процесу будуть зниження рівня життя населення України, втрата частини національного багатства, декапіталізація економіки. Подальше залучення до офіційного господарського обігу коштів, які обслуговують тіньові економічні операції або вивезені за кордон, потребує розробки спеціальної довгострокової політики легалізації тіньових капіталів некримінального походження з максимальним збереженням нагромадженого в цьому секторі позитивного технологічного, організаційного, фінансового та людського потенціалу.

Можливість залучення тіньових капіталів в офіційну економіку полягає у комплексному вирішенні двох ключових проблем: створенні економічно вигідних умов для їхнього повернення до легального обігу та наданні законодавчих гарантій некримінальному тіньовому капіталу.

Важливими загальними чинниками детінізації економіки є: визначення чіткого курсу економічних перетворень з прозорими стратегічними пріоритетами; деполітизація економіки; встановлення в Україні сприятливого економіко-правового клімату для розвитку національного підприємництва та відновлення стійкого економічного зростання; обмеження монопольної поведінки в усіх сферах економічної діяльності; запровадження відкритого діалогу органів державної влади з представниками суб'єктів господарювання.

Стимулом детінізації економіки має стати продовження широкомасштабної податкової реформи, спрямованої на зниження і вирівнювання податкового тягаря, спрощення податкової системи, посилення податкового контролю за рівнем витрат виробництва, заохочення інвестиційної діяльності та нагромадження амортизаційних фондів підприємств, мінімізацію витрат на виконання й адміністрування податкового законодавства.

При цьому викликає сумнів ефективність максимальної уніфікації політики стосовно усіх суб'єктів господарювання шляхом скасування податкових та митних пільг для зниження рівнів корумпованості та тінізації економіки. На нашу думку, позбавлення держави цього інструменту структурної політики вестиме до поглиблення диспропорцій економічного та соціального розвитку, відтак - зберігатиме базові передумови тінізації економіки. Більш доцільним видається перехід до визначеної кодифікованої системи пільг та преференцій, які відповідають міжнародним економіко-правовим нормам та надаються за прозорими механізмами з рівним доступом до них усіх економічних суб'єктів.

Поряд з загальним поліпшенням підприємницького середовища внаслідок дерегулювання та зниження фіскального навантаження суб'єктів господарювання, має бути вжито комплекс спеціальних заходів, які стимулюватимуть детінізаційні процеси.

Необхідно запровадити на певний перехідний період політику амністії по відношенню до тіньового капіталу через відкриття йому шляхів для легального інвестування. Це потребуватиме прийняття закону «Про легалізацію коштів, отриманих некримінальним шляхом» з відповідним врегулюванням процесу і умов легалізації та гарантій непереслідування суб'єктів легалізації. Додатком до Закону має стати Програма заходів щодо легалізації тіньового капіталу. Зазначені документи повинні:

- визнати право усіх суб'єктів господарювання - резидентів України щодо їх незаперечної власності на всі капітали (окрім тих, що були отримані за рахунок кримінальних злочинів, заборонених видів діяльності (торгівля наркотиками, зброєю та ін.)), отримані ними до дати початку дії програми;

- здійснити чітке розмежування кримінальних капіталів і капіталів тіньовиків-господарників згідно прозорих критеріїв, а також враховувати цей поділ у відповідних законодавчих і нормативних актах;

- заохочувати інвестиційне використання коштів, які легалізуються (зокрема, шляхом звільнення від оподаткування легалізації коштів, які інвестуються);

- передбачати, що за наявності у правоохоронних органів конкретної інформації про злочинне походження коштів, спроби їх легалізувати переслідуватимуться у кримінальному порядку;

- гарантувати, що в разі, якщо кошти, отримані незаконним шляхом, не відносяться до вищеназваних категорій злочинних посягань, держава не здійснюватиме кримінального переслідування власників за умови інвестування цих коштів у виробничу сферу економіки протягом періоду реалізації програми.

Заходи щодо легалізації тіньового капіталу мають супроводжуватися комплексом жорстких інструментів подолання передумов корупції й запобігання подальшому розвитку тіньового сектору та відпливу капіталу за межі України, які мають впроваджуватися синхронно зі стимулами легалізації згідно вищезазначеної Програми. До спеціальних заходів протидії тінізації слід віднести наступні.

1. Активні заходи із подолання корупції в центральних і місцевих органах державної влади. Звільнення від відповідальності суб'єктів господарювання за подання хабарів у попередні періоди в разі викриття з їх допомогою фактів хабарництва державних службовців. Відкритість результатів діяльності правоохоронних органів із викриття фактів хабарництва.

2. Здійснення незалежної експертизи діючих законів та проектів нових законів України, а також нормативно-правових актів міністерств, відомств, органів місцевої влади на предмет їх відповідності антикорупційним законам України, впливу на розвиток і функціонування «тіньової» економіки.

3. Приведення у відповідність з новими соціальними та економічними умовами цивільного, кримінального, кримінально-процесуального законодавства, а також законодавства, що стосується питань підприємницької, банківської, зовнішньоекономічної та інших видів діяльності.

4. Забезпечення максимальної гласності та прозорості здійснення приватизації, прийняття рішень у приватизаційних конкурсах, управління державними пакетами акцій, дотримання постприватизаційних зобов'язань та процесів постприватизаційного перерозподілу власності; запровадження відповідальності керівників за штучне зниження вартості держпідприємства у передприватизаційний період. Удосконалення інституту уповноважених осіб Фонду державного майна України, на яких покладено завдання щодо організації контролю за ходом приватизаційних процесів, діяльністю приватизованих підприємств та фінансових посередників.

5. Посилення контролю за ефективністю використання державної власності, зокрема - запровадження відповідальності керівників державних підприємств за рівень економічних показників, виконання підприємствами платіжних зобов'язань, забезпечення реального взаємозв'язку між продуктивністю виробництва цих господарських одиниць та рівнем доходів їх керівного персоналу.

6. Забезпечення постійного моніторингу процесів, що відбуваються на фондовому ринку, з метою відслідковування негативних тенденцій концентрації контролю над підприємствами чи галузями, відмивання кримінальних коштів, незаконного вивезення капіталу з України, дій, спрямованих на підрив фондового ринку України.

7. Зміцнення державного контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, кредитних ресурсів та іноземних інвестицій за допомогою:

- розподілу цільових кредитних ресурсів, бюджетних капіталовкладень, інших бюджетних асигнувань на тендерному принципі з прозорою та гласною процедурою визначення переможців, допуском до участі у конкурсі лише суб'єктів підприємницької діяльності з перевіреною репутацією, які мають досвід роботи на українському ринку;

- запровадження контролю за дотриманням зобов'язань, якими супроводжувалось надання цільових кредитів, бюджетних вкладень, залучення інвестора;

- запровадження механізму коректної оцінки майна, що пропонується до приватизації, та регулювання цін на таке майно з метою запобігання штучного заниження його вартості.

8. Посилення контролю за зовнішньоторговельними операціями з метою виявлення та припинення демпінгового експорту, експорту на інших невигідних для економічних інтересів держави умовах, контрабандного імпорту.

9. Впровадження відповідальності державних службовців за незаконні дії чи бездіяльність, які завдали збитків суб'єкту господарювання.

10. Оптимізація чисельності та структури органів виконавчої влади, забезпечення їхнім працівникам оплати праці, яка б гарантувала високий рівень життя. Необхідно розробити чіткий механізм ротації керівних управлінських кадрів, який би передбачав залучення до управління найбільш професійно підготовлених осіб. Має діяти механізм зворотного зв'язку між тривалістю перебування на керівних посадах та результатами діяльності.



Висновок

економіка тінізація економічний корупція

Поширення тіньової економіки негативно позначається на дієвості механізмів та інструментів глобального управління, управління національними економіками. Основними сучасними проблемами тінізації економічних відносин у глобальному вимірі визнано тіньову зайнятість та тінізацію фінансових потоків.

Незважаючи на те, що проблема тінізації вже вийшла за межі національних економік, поки що відсутній цілісний та скоординований між країнами план дій щодо подолання тіньової економіки. Чинні програмні документи або стосуються подолання її окремих проявів, зокрема відмивання «брудних» грошей, боротьбі з економічною злочинністю тощо, або спрямовані на протидію тіньовій економічній діяльності у масштабах національних економік.

Тінізація економічних відносин має специфічний вплив на економіку України. Зовнішні кризові явища спричинюють масштабне вилучення капіталів з офіційної економіки, що поглиблює її кризовий стан. У контексті ризиків розбалансованості світової економіки, загроз чергової економічної кризи, руйнування механізмів та інструментів тінізації економічної діяльності є передумовою забезпечення стійкості економіки до кризових явищ.

Основною метою детінізації економіки України є створення необхідних умов для покращення інвестиційного клімату, зниження податкового та регулятивного тиску на підприємницьку діяльність, захист прав власності та трудових відносин. Реформи також дадуть поштовх до забезпечення економічного розвитку, що за умов високих показників тіньової економіки є неможливим.



Список використаної літератури

1. Аналітична доповідь «Тіньова економіка в Україні: Масштаби та напрями подолання» - Національний інститут стратегічний досліджень. -Київ, 2011.

2. Мазур І. Детінізація економіки України: теорія та практика: Монографія. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. - 239 с.

3. Тіньова економіка: Сутність, особливості та шляхи легалізації / За редакцією д.е.н., проф. З.С. Варналія, 2006.

Размещено на Allbest.ru

...