Поняття, суть і структура економічної системи суспільства. Класифікація економічних систем

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття, суть і структура економічної системи суспільства. Класифікація економічних систем

План

Вступ

1. Поняття, суть і стала структура економічної системи суспільства

2. Типи економічних систем

3. Класифікація економічної системи суспільства

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Прогрес людського суспільства в історичному процесі його розвитку органічно поєднаний зі становленням та удосконаленням певного типу економічної системи. Вона відповідає пануючій формі власності та певним соціально-економічним виробничим відносинам.

Власність, яка пронизує весь суспільний устрій, з давніх часів була предметом дослідження учених. Однак учені застерігають, що оскільки соціально-економічні системи - це комплексно складні утворення, неможливо охопити класифікацією усі їх аспекти, риси і специфіку. З урахуванням цього класифікація соціально-економічних систем передбачає високий ступінь абстрагування.

Отже, економічну систему можна визначити, як сукупність упорядкованих елементів економіки, що тісно взаємопов'язані й утворюють економічну структуру суспільства.однак існує загальна ознака, яка об'єднує усі соціально-економічні системи: жодна система не може існувати і розвиватися, не задовольняючи потреби нації і функціонуючих у цій системі суб'єктів.

Кожній системі властива національна модель організації господарства. Це обумовлюється різними рівнями економічного розвитку, соціальними і національними умовами, що присутні у країнах.

1. Поняття, суть і стала структура економічних систем

ринок капіталізм командний економіка

У кожній країні під впливом багатьох обставин складається своя система координації, неможливо знайти абсолютно однакові економічні системи. Якщо зробити деякі узагальнення та класифікацію економічних систем, то основним відмітним ознакою буде співвідношення ринкового і державної регулювання, що склалося економіки тій чи іншій країни. Ринок і держави - це головні дві сили, які проводять регулюючі функції економіки. У різних країнах і потребує різні історичні періоди співвідношення з-поміж них складалося по-різному.

Економічній системі притаманні особливі властивості. З одного боку, її можна розглядати, як відкриту систему, позаяк у ній присутні, наприклад, обмін урахуванням світового досвіду, загальні закономірності розвитку, відбувається зміна моделей; з другого боку, економічна система є замкненою системою, оскільки вона орієнтована насамперед на відтворення такого типу цивілізації, використовуючи модель, вироблену лише у економічної системі, іншої економічної системи дуже складно.

Економічна система має належним чином сформовану структуру, яку можна також зарахувати до її особливої властивості.

Економічна система суспільства включає у собі малі економічні системи, такі як домогосподарства й українські підприємства.

Крім цього, у економічної системі суспільства можуть бути присутні елементи соціально-економічних систем і техніко-економічних систем. Усі системи перебувають у тісний взаємозв'язок друг з одним, мають єдину структуру громадської організації та управління, перебувають у процесі постійного взаємодії.

До функцій, що виконує економічна система можна віднести такі:

- створення коштів суспільству;

- здійснення взаємодії суспільства з дикою природою;

- виступає саморегулюючою підсистемою соціального життя, що створює необхідні передумови й умови щодо різноманітних сторін життя.

Різнобічність економічної системи дає можливість визначити її: економічна система - сукупність механізмів та інститутів, що стосуються виробництва, доходів; це певним чином упорядкована система перетинів поміж виробниками споживачами потребує матеріальних та нематеріальних благ і рівнем послуг; сукупність економічних явищ і процесів, які у суспільстві з урахуванням які у ньому відносин власності і організаційно-правових форм господарювання.

Отже, економічна система - це невід'ємний елемент суспільства, яка крім економічних відносин, включає політичні, ідеологічні, соціально-культурні, юридичні та інші відносини.

2. Типи економічних систем

Зазвичай прийнято виділяти три типи економічних систем: вільний чи чистий ринок, змішана економіка, централізованно-планова чи командна економіка.

Розглянемо моделі з урахуванням наступних ознак: переважна форма й види власності, економічна влада і знаходження способів її здійснення, форми господарювання, місце й ролі відведеної ринку, економічна роль держави.

Система вільного (чистого) ринку - це такий система, у якій держава здійснює найменше регулювання економічних процесів, а сили вільної конкуренції, ринкового саморегулювання досягають найбільшого поширення.

До основних рис системи вільного ринку:

1. Приватна власність.

Здійснюється право недержавної, приватної власності на економічні ресурси - капітал, землю, природні ресурси. Причому дуже значна частина матеріальних ресурсів перебуває у приватної власності.

2. Вільне підприємництво.

Окремі люди, їх групи з своєї особистої ініціативи виступають вільними підприємцями, котрі беруть всі функції організації економічних сил: вони мобілізують необхідні ресурси, організують саме виробництво і вироблених товарів. Вони цілком приймають на себе весь господарський ризик, котрий є абсолютно неминучим, адже ніхто заздалегідь неспроможний знати, чи вдасться продати товар, якою буде ціна його реалізації, покриє чи отримана виручка понесені витрати. Вільне підприємництво стає масовим явищем, саме він забезпечує більшу частину виробництва національного продукту.

3. Особистий інтерес.

Економічні суб'єкти вступають у відповідність зі своїми особистими економічними інтересами. Прагнення найкраще реалізувати є основною причиною економічних вчинків. Кожен прагне максимізувати свій дохід: підприємець - прибуток, найманий працівник - зарплатню, кредитор - відсоток користування, землевласник - орендну плату.

4. «Невидима рука».

Адам Сміт припускав, що є «невидима світу рука», яка спрямовує індивідуальну поведінку, стоять особисті інтереси до громадськх цілей, до задоволення інтересів інших економічних суб'єктів. Що на увазі під «невидимою рукою» - це ринок, як координаційний механізм, відносини із своїми елементами: попитом, пропозицією, ціною. У попиті виражаються наміри споживачів, у пропозиції - можливості та бажання виробників, ціна - інструмент узгодження їх виконання і безкомпромісність дій. З допомогою взаємодії цих елементів передаються і погоджуються рішення у виробників і споживачів. Це саморегулююча система, яка потребує зовнішнього втручання.

5. Вільна конкуренція.

Існує так звана досконала, чи вільна, конкуренція. Вона припускає наявність багатьох, незалежно діючих як продавців, і покупців кожного ресурсу й кінцевого товару або ж послуги. Кожен з цих економічних суб'єктів сам не зможе вплинути на ціну, через яку реалізується той чи інший товар. Як наслідок - економічна влада широко зосереджена.

6. Мінімальний державний вплив.

Державний вплив на економіку переважно обмежується захистом приватної власності і формуванням певного правового середовища діяльності економічних суб'єктів через закони, укази, постанови.

За сучасних умов економічних систем на кшталт вільного ринку немає. Систему з найменшою «координаційною вагою» держави позначається як систему вільного ринку, з найбільшим - як централизованно-планову чи командну, приблизно з середнім - як змішану.

Будь-яка економічна система передбачає певний рівень розвитку громадського виробництва, тому зазвичай вона характеризується у двох аспектах:

- Техніко-технологічний - висловлює відносини «людина - природа», тобто. передбачає ті відносини, які позначаються категорією «продуктивні сили»;

-Соціально-економчний - висловлює відносини для людей, включає ті відносини, які позначаються категорією «виробничі відносини».

Економічна система має складну структуру, та заодно її складові елементи підкорюються цілому.

З практичного погляду, доцільно виділення окремих підсистем (наприклад, фінансову систему, промисловість, аграрний і т.п.), які мають певне власне утримання, але у єдності утворюють нову якість економічної системи. Між підсистемами існує система зв'язків, визначальний характер їх субординації (підпорядкування).

У цілому нині економічна система відбиває особливу структуру суспільства, виникає з практики господарювання за умов. У ній представлено господарські навички, традиції, духовний стан народу, панівні в нього цінності й своєрідність розуміння ним. На погляд, це передбачає наявності однакових систем (вони конкретні, ідентичні культурі, яку відбивають), тим щонайменше, можна спробувати виділити деякі загальні ознаки, риси і їхні властивості, побудувати класифікацію економічних систем.

Розвиток громадського виробництва, відкритість економічних систем для постійного обміну із зовнішнього середовищем сприяють збагаченню оригіналу новим матеріалом, що викликає потреба у внутрішньосистемних змінах. Результатом їх може бути оновлена модель економіки. У фундаменті економічної науки використовується поняття «економічна модель» - зліпок з реальною дійсності, результат пізнання, у тій чи іншій мірі відповідний оригиналу.

У результаті історичного поступу людського суспільства склалися кілька типів (моделей) економічних систем, різняться, передусім, шляхами й засобами розв'язання головних економічних труднощів (що, як й у кого виробляти). Більше конкретними відмітними ознаками, за якими їх можна зіставляти, порівнювати, є:

- домінуючі форми і різноманітні види власності,

- економічна влада і знаходять способи її здійснення,

- форми господарювання,

- місце й ролі ринку нафтопродуктів та ринкових відносин,

- характер державного регулювання економічного життя.

Чистий капіталізм (ринкової економіки) - економічна система, відмітними ознаками якої є приватна власності, вільна конкуренція і ціноутворення на ринках з урахуванням законів попиту й пропозиції, пріоритет особистого корисливого інтересу (прагнення максимізувати свій дохід), мінімальний рівень економічної влади окремих суб'єктів (неможливість кардинально спричинити ринкову ситуацію), мінімальна ступінь державного втручання у економіку. Найкраще даний тип економічної системи описаний А.Смітом, який проголосив закон «невидимою руки», тобто. саморегуляції ринкового механізму, коли прагнення витягти власну вигоду одночасно призводить до забезпечення інтересів всього суспільства. На завершення помітити, термін «чистий капіталізм» - умовний, використовується лише теоретично, насправді мало місце капіталізм вільної конкуренції. Понад те, сьогодні «чистий капіталізм» - ще більш абсурдний, ніж «чистий соціалізм».

Характерні ознаки системи:

· Приватна власність

· Ринкова система координації та управління господарською діяльністю

· Мотивація поведінки учасників системи особистими інтересами

· Дотримання принципу свободи підприємства і вибору, свободи вкладання капіталу

· Кожний господарський суб'єкт намагається отримати максимум прибутку, діючи на власний страх і ризик

· Забезпечується панування споживача над виробником

· Державі відводиться роль « нічного сторожа»

Командна економіка (комунізм) - економічна система, у якій реалізовані протилежні початки: жорстка централізація економічної влади в державі - головного суб'єкта у господарському житті, зокрема з використанням ресурсів на всіх рівнях; поведінку суб'єктів детерміновано загальнодержавними цілями, суспільний інтерес домінує над приватним. Усі ресурси перебувають у держави, недоступні для використання і розподіляються директивним шляхом відповідно до планів. У результаті виробництво нерідко набуває автономний характер, не забезпечує задоволення суспільних потреб, гальмується технічний прогрес і настає застій економіки.

Основні риси:

· Суспільна власність на фактори виробництва

· Колективне прийняття державних рішень шляхом централізації планування економічної діяльності

· Цетральне фондування підприємств ресурсами для виконання державних планів

· Встановлення господарських пропорцій між засобами виробництва та предметів споживання централізовано

· Аналогічно здійснювати процеси розподілу предметів споживання

· Відсутність будь-якої конкуренції, через те, що планом передбачено виробництво кількості продукції, яка необхідна для задоволеня потреб

· Відсутність ринкової системи стимулювання та мотивації виробників

· Панування виробника над споживачем

Змішана система - економіка, у якій має місце поєднання деяких властивостей першої та другої систем. Змішана система сформувалася у багатьох промислово розвинених країн, де ефективний ринковий механізм доповнюється гнучким контурним державним регулюванням. Роль держави зводиться, передусім, до створення сприятливих умов ведення підприємницької діяльності, вдосконалення ринкової інфраструктури, забезпечення певних соціальних гарантій населенню, рішенню загальнонаціональних труднощів і завдань. У цілому нині, даний тип економічної системи дозволяє поєднувати гідності ринкового механізму із державним регулюванням, прибираючи «провали» ринку, зводять до мінімуму його негативні суспільства ефекти.

Найбільш повно принцип «змішаної економіки» були викладені австрійським економістом А. Вегнером у праці « Основи політичної економіки». На його думку, господарство країни являє собою не єдину будь-яку економічну систему, а сполучення трьох різних систем:

· Приватний капіталізм з його прагненням до отримання максимуму прибутку

· Командна система, яка керується принципом загальної користі

· Благодійна система, яка діє з альтруїстських мотивів

Традиційна економіка - даний тип економічної системи слід розглядати осторонь, оскільки існує у країнах, котрі визначаються як нерозвинені. Найбільш характерними її рисами є: економічна діяльність не сприймається як первинна цінність; індивід належить своєї початкової спільності; економічна влада з'єднана з політичною владою. Практично всі питання - що продукуют з урахуванням яких технологій, як розподілити вироблені продукти - усе це визначається, що склалося звичаями та традиціями. Те саме стосується і потреб, які виконують тут стимулюючої функції у розвиток виробництва. Традиційна економіка несприйнятлива досягненням технічного прогресу, погано піддається реформування.

Основні риси:

· Виробництво, розподіл та обмін базується на звичаях, традиціях, культурних обрядах

· Соціально-економічний застій чітко виражений, темп відтворення помітний тільки на протязі кількох десятків років

· Технічний прогрес різко обмежений, бо становить загрозу підвалинам традиційного суспільства

· Релігійні, кастов та культурні цінності первинні по відношенню до нових форм економічної діяльності

· Існує стійке перевищення темпів росту над темпами росту промислового виробництва

· Неграмотність населення, перенаселення, високий рівень безробіття, низька продуктивність праці

· Гігантська зовнішня заборгованість

· Висока роль держави та силових структур

Отже, нині людство минуло тривалий історичний шлях розвитку, під час якого різними етапами склалося кілька типів економічних систем - ринкова, командна, змішана, і навіть традиційна. Критеріями їх поділу виступають, передусім, форма власності і тип координацї механізму (план чи ринок). Сучасний аналіз показує, що найпривабливішою суспільству стала змішана система, що дозволяє доповнити переваги ринку гнучкою системою державного регулювання.

За сучасних умов в промислово розвинених країн змішана економіка дедалі активніше витісняє чистий капіталізм. Головна її перевага у тому, що вона не має крайнощів, властивих згаданим двом моделям. Основними виробниками продукції і покупцями виробництва там є великі корпорації, тому економічна влада не зосереджена та заодно вона носить тоталітарний характер, стоїть административно-бюрократичними методами. При таких умовах розподільні відносини не придушують відносини обміну, а доповнюють їх; власність на матеріальні ресурси, можливо, загальнонародна, державна, приватна; поведінка кожного суб'єкта мотивується його особистим інтересом та заодно у суспільстві визначено й пріоритети мети. Держава виконує на економіці активну функцію, є система прогнозування, планування і координації діяльності державного і приватного секторів.

Засобом еволюційного початку змішаної системи є реформування, під час якого економіка знаходиться в перехідному стані (перехідна економіка). Слід зазначити, що перехід від однієї системи в іншу завжди означає необхідність зміни форми власності. Наприклад, до початку ХХ століття економічна модель, джерело якої в ринкових механізмах і регульована вільним ринком, вичерпала себе. На зміну вільному ринковому механізму прийшов регульований: система державного регулювання економіки виникла за часів Першої світової, її демонтаж після війни призвів до сильної економічної кризи (1929-1933 рр.). Дж.М.Кейнс та її послідовники усвідомили це й обгрунтували необхідність реформування економіки і посилення ролі держави. Курс Ф.Рузвельта в США підтвердив їх висновки практично.

Перехід від однієї економічної моделі в іншу значно полегшується наявністю в усіх сучасних економічних систем загальної основи - товарного виробництва, хоча самі системи різняться рівнем його розвитку, і навіть типом економічної влади й формами її здійснення і тих, які у системі вартостей цього товариства займаються економічною діяльністю.

Важливіше те, що кожна економічна система має особливі властивості, які слід урахувати під час реформування економіки. З одного боку, вона здається як відкрита система, взаємодіюча із зовнішнім середовищем (не перешкоджає обміну урахуванням світового досвіду, утвердженню загальних закономірностей розвитку, допускає відновлення своїх елементів, зміну моделей). З іншого боку, будучи відбитком культурного шару конкретної цивілізації, економічна система орієнтована, передусім, на відтворення такого типу цивілізації, тобто постає жорстка замкнута система, коли можливості використання моделі, виробленої лише у економічної системі.

Розмаїття економічних систем. Економічні системи перебувають у постійному рух і розвитку. На зміну одній економічної системи приходить інша. У цих процесів здійснюється природне історичне людський розвиток. Слід зазначити, що з учених немає спільної думки щодо періодизації історичного поступу суспільства. Це тому, що вченими використовуються різні критерії при характеристиці цього процесу.

Формаційний підхід. Відповідно за формаційним підходом історичний людський розвиток зводиться до зміни однієї суспільно економічної формації інший, прогресивнішою.Основоположники формаційного підходу - марксисти. Історія розвитку суспільства, відповідно до цього підходу, - це п'ять суспільно-економічних формацій: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична і комуністична, що складається з двох стадій: соціалізму, і комунізму. У основі кожної формації лежить певний спосіб виробництва, що становить єдність продуктивних зусиль і виробничих відносин.

Нині формаційний підхід не знаходить кола прибічників у науковому світ. Це з тим, що у деяких країнах, передусім азіатських, ця класифікація взагалі застосовна до процесу історичного поступу. Понад те, поза формаційного підходу залишається людина з його потребами і цінностями. Усе це обумовлює пошук нових критеріїв, з яких можна навести аналіз у суспільному розвиткові.

Стадийний підхід. Такий підхід виник у рамках історичної школи котрогось із напрямів економічної думки ХІХ ст Німеччини. У ХХІ столітті теорію стадій економічного зростання розвинув американський вченого Уолтер Ростоу. На його думку, суспільство у своєму розвитку проходить п'ять стадій: традиційним суспільством (примітивна техніка, переважання сільського господарства за економіці, панування великих землевласників); перехідне суспільство (централізована держава, підприємництво); стадія зсуву (промислова революція); стадія зрілості (HTP, панування міського населення); стадія масового споживання (пріоритетна роль сфери послуг, виробництва споживчих товарів). Основним чинником розвитку суспільства, вважають прибічники теорії стадій, є продуктивні сили. Ця концепція за змістом близька до теорії До. Маркса.

Цивілізаційна підхід. Назва цього підходу походить від латинського слова civilis -цивільний, громадський. Суть цивілізаційного підходу у тому, що лише історичний рух суспільства сприймається як розвиток різноманітних етапів (циклів) цивілізації.

За підсумками циклічного підходу здійснюються різноманітних класифікації. Найцікавіше представляє теорія циклічного розвитку суспільства, зміни цивілізацій. Відповідно до цієї концепцією, у розвитку виділяється сім цивілізацій: неолітична, що тривала 30-35 століть; східно-рабовласницька - 20-30 століть у світі; антична - 12-13 століття у світі; раннефеодальна - 7 століття у світі; передіндустриальна - 4, 5 століття у світі; індустріальна - відповідно 2, 3 і 1, 5 століття; постіндустріальна - 1, 3 століття у світі.

Цивілізаційний підхід розглядає людський розвиток як природний, еволюційний процес. У центрі уваги аналізованої теорії є людина з його постійно ростучими потребами, наукові, економічні, культурні цінності.

Інформаційний підхід. Сучасна економічна думка (Дж. Гелбрейт, Р. Арон та інших.) з урахуванням такого критерію і рівень розвитку техніки, виділяє індустріальне, постіндустріальне, не індустріальне (інформаційне) суспільство. Відповідно за цим критерієм найрозвинутіші країни представляють інформаційне суспільство. Вищий рівень розвитку науки й техніки, використання інформаційних технологій дозволяють забезпечити як економічне зростання, стабільність цін, і повну зайнятість, а й ефективну систему соціального захисту населення, екологічну безпеку й ін.

Організаційний підхід. Класифікація економічних систем з урахуванням способу організації господарську діяльність враховує такі ознаки:

- форма власності на чинники виробництва;

- хто і як приймає основні економічні рішення;

- спосіб координації економічної діяльності;

- мотиви, стимулюючі ведення економічної діяльності. Ці критерії дозволяють виокремити такі економічні системи: традиційна економіка, планова економіка, ринкова економіка, перехідна економіка. Нині така класифікація економічних систем є найпоширенішою.

Висновок

Упорядкована сукупність елементів, що має організованість, відносної замкнутістю та здібністю виконувати ряд функцій, які можуть виконати окремі її елементи, є системою. Для характеристики будь-якої системи зазвичай виділяють її елементи, рівні організації, структуру і функції.

Економіка є складною, багаторівневою, розвивається системно. Економічна система суспільства складається з малих економічних систем - домогосподарств, окремих підприємств, груп взаємозалежних підприємств, деяких галузей і підрозділів, і ін.

Будь-яка економічна чи інша система є частиною більшої системи. Наприклад, підприємство як економічна система пов'язані з діяльністю галузі загалом, міжгалузевими економічними системами, з економічною системою суспільства, а остання своєю чергою пов'язана у вигляді міжнародної спеціалізації з економічними системами товариств інших країнах.

Економічна система може аналізуватися на різних рівнях: це то, можливо рівень фірми (підприємства), рівень макроекономіки чи світової економіки. До кожного рівня визначають свої характерні риси, зумовлені специфікою функціонування суб'єкта господарювання, виробничої системою чи підсистемою. Проте можуть і спільні риси, що характеризують економічного систему загалом, і її окремі ланки. Так, рисою економіки може те, відкрита чи закрита економіка від зовнішнього впливу. Якщо національна економіка і його ланки активно ув'язуються до системи міжнародних економічних зв'язків, така економічна система вважається відкритою. Відкритою є фірма, що у кооперації праці здійснює науково-технічний, торговий чи інше співробітництво коїться з іншими фірмами, корпораціями тощо. Якщо система замкнута на внутрішніх ресурсах виробництва та обмежується внутрішнім споживанням, очевидна закрита система. Можна сміливо сказати, що закритою стосовно світового господарства була світова соціалістична система господарювання, бо співробітництво у ній замикалось рамками самої системи.

Отже, економічна система може бути оцінена як стійка сукупність господарських підсистем і елементів, взаємодія яких забезпечує відтворення необхідних умов життєдіяльності суспільства. Вона має складну структуру і включає розмаїття виконуючих у суспільстві економічних процесів, які у ньому майнові відносини, організаційні форми, інститути та втягнуті у господарський оберт економічні ресурси.

Список використаної літератури

1.БелокриловаО.С., ІщенкоО.А. Сучасна економіка:Учб. посібник. - Ростовн/Д: Фенікс, 2007. - 436 з.

2. БорисовЕ.Ф. Економічна теорія: Підручник. - М.:Юрайт-Издат, 2007. - 399 з.

3. Круш П. В., Депутат В. І., Тульчинська С. О.: підручник « Основи економічної теорії» - Київ - Каравела - 2008

Размещено на Allbest.ru