Сутність наукового економічного мислення та умови його формування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота на тему:

Сутність наукового економічного мислення та умови його формування

Київ 2016



Зміст

Вступ

Розділ 1. Сутність наукового економічного мислення

Розділ 2. Умови формування наукового економічного мислення

Розділ 3. Сучасне економічне мислення та економічна практика

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Актуальність теми. Економічне мислення важливе для опанування не тільки економістами, а й звичайними людьми. Адже в наш час майже всі відносини тримаються на економіці та економічних відносинах. Навіть банальна купівля звичайної жувальної гумки - це вже економічний процес.

Формування економічного мислення - це невід'ємний фактор розвитку сучасної людини, яка хоче досягти успіху. Саме з опанування економічного мислення та поведінки починається підвищення доходів та звичайно ж підвищення результативності діяльності. Формування економічного мислення людини дає змогу їй проявити свої здібності в багатоманітних сферах діяльності. Правильне економічне мислення забезпечує раціональне управління діями людини на робочому місці.

Більшість людей в наш час опанували економічне мислення, але воно розвинене більш на побутовому рівні, і дії зазвичай виконуються несвідомо, на рівні так званого «інстинкту». Проте, щоб досягти успіху все ж таки треба розуміти всі принципи дій механізму економіки. Також, не менш важливо розуміти «коріння», з якого росте економічне мислення та всі ці терміни та закони, що так гарно формулюють та описують всі економічні процеси. Економічне мислення утворилося в процесі відносин економічних суб'єктів та об'єктів, що каже про еволюцію як мислення, так і цивілізації.

Хоч праць, присвячених проблемі сутності та формуванню економічного мислення не багато, ця тема, все ж таки, є актуальною на наш час та потребує вивчення у світлі сучасних змін у суспільстві та в економіці.

Об'єкт дослідження. Економічне мислення

Предмет курсової роботи . Сутність та формування сучасного економічного мислення та економічна практика.

Мета роботи - Дослідити умови формування економічного мислення та його розвиток на сьогодні, встановити його сутність, дослідити економічну практику.

Відповідно до вказаної мети визначено наступні завдання дослідження:

1. Проаналізувати сутність економічного мислення;

2. Дослідити причини утворення економічного мислення;

3. Дослідити розвиток та зміни економічного мислення з часом;

4. Дослідити економічну практику.

Для написання роботи використовувалися такі методи дослідження:

- Наукові: аналіз різноманітної літератури про економічне мислення; синтез, порівняння, систематизація та узагальнення теоретичних і емпіричних даних, еволюційний та історичний, системний та якісний методи дослідження.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Написана на сторінках комп'ютерного набору, з яких основний зміст роботи викладений.

економічний мислення науковий творчий

Розділ 1. Сутність наукового економічного мислення

«Необхідність дослідження економічного мислення в системі соціально-економічних відносин обумовлена ??важливістю осмислення суперечливих процесів, що відбуваються в сучасній економіці.» [14]

Для того, щоб розуміти, що таке економічне мислення, треба, для початку, знати, що таке мислення взагалі, і основні його особливості.

Отже, мислення - це одна з найголовніших функцій мозку, що дає людині можливість аналізувати та сприймати навколишній світ, обробляючи, при цьому інформацію за допомогою думок. Воно дає змогу передбачувати і прогнозувати розвиток подій.

Основні розумові дії:

§ Порівняння ( Зіставлення різних об'єктів. Розрізнення схожого та відмінного в них)

§ Аналіз ( Розумовий поділ певних об'єктів мислення на частини )

§ Синтез ( Протиставлення аналізу; об'єднання об'єктів у одне ціле)

Результатами мислення є:

§ Судження ( Мислене відображення дійсності, за допомогою якого індивід розуміє зв'язок предмета з його ознакою, та відрізняє правдиве від неправдивого)

§ Умовивід (Явище, при якому з кількох різних суджень виводять нове, заключне)

§ Міркування ( Безперервний потік суджень, спрямований на вирішення якоїсь проблеми, або доведення думки)

§ Поняття ( Об'єднання всіх цих форм в одну, загальну)

Кожна людина вміє мислити, проте не кожна мислить в правильному напрямку. У кожного свої погляди та відчуття навколишнього. Всім також притаманне економічне мислення, але в когось воно більш розвинуте - на науковому рівні, а в когось менш - на побутовому.

Оскільки тепер зрозуміло, що таке мислення та основні його форми та прояви, можна переходити до економічного мислення.

«Економічне мислення -- явище суб'єктивного порядку, безпосередньо пов'язане з економічним життям суспільства як його органічна частина. З одного боку, економічне мислення є процесом відтворення людською свідомістю, у визначеній логічній послідовності, економічних взаємин із відповідними їм економічними законами. З іншого ж -- це процес осмислення і переосмис­лення, засвоєння людьми нагромаджених суспільством економічних знань. Економічну свідомість при цьому можна розуміти як наслідок відтворення суб'єктами господарювання економічних умов життя у вигляді економічних ідей, поглядів, теорії, концепцій, що визначають суспільну стратифікацію і виражають своє ставлення до економічної діяльності в кожен конкретний історичний момент.» [ 3,с. 139]

«Основним об'єктом відображення у свідомості людей виступає система економічних взаємин у їхній складній діалектичній єдності з продуктивними силами, економічні закони, що їх виражають. Основним суб'єктом же є суспільство в цілому, в особі держави…»[ 3, с. 140]

Основні характеристики економічного мислення:

1. Відтворює в теоретичній формі різні явища і процеси економічного життя;

2. Понятійно описує деяку задану предметність (зміст економічного мислення визначається предметністю, на яку воно спрямоване);

3. Орієнтоване на вирішення економічним суб'єктом конкретних господарських завдань.

Економічне мислення формується з двох сторін - з наукової та ненаукової.

Наукове мислення - це спосіб економічного мислення, основою якого є раціональний аналіз інформації, спрямоване на отримання об'єктивних висновків.

Основні ознаки наукового мислення - строгість, ефективність, простота, однозначність та еврістичність.

Ненаукове мислення - спосіб економічного аналізу інформації, який частково ірраціональний або повністю ірраціональний, тобто базується не на перевірених, систематичних теоріях та поняттях, а скоріше на рівні почуттів.

Основні ознаки ненаукового мислення - несистемність, хаотичність.

При об'єднанні цих двох рівнів конкретне та абстрактне у мисленні переплітаються та йдуть пліч-о-пліч, утворюючи при цьому економічне мислення.

Типи економічного мислення: стандартний та творчий.

Стандартне економічне мислення - мислення, при якому рішення приймаються за здоровим глуздом, за допомогою використання різних доказаних теорій, знань тощо.

Творче економічне мислення спрямоване на вигадування нових методів досягання мети, базоване на підході до загальноприйнятих теорій, ідей з незвичного боку.

Всі ці види (починаючи від наукового і закінчуючи творчим) економічного мислення поділяються ще на три групи:

- Повсякденне;

- Ідеологічне;

- Релігійне (містичне).

Повсякденне економічне мислення зараз притаманне всім людям, які не мають економічної освіти. Воно відрізняється діями та рішеннями, базованими на здоровому глузді та життєвому досвіді.

Ідеологічне економічне мислення - мислення, яке «не визнає» економічних теорій та закріплених економічних законів, може їх заперечувати, в основному базується на власних вподобаннях індивіда.

І релігійне (містичне) економічне мислення - мислення, яке в основному спирається на авторитет, дії здійснюються під впливом релігії .

Економічною діяльністю людини управляють потреби. Саме через них люди, так сказати, використовують економічне мислення, щоб удосконалювати сфери своєї діяльності, щоб створювати новіші та доступніші блага. Адже з розвитком людства зростають і потреби індивідів, що дає людям поштовх до інноваційних вигадок. Спираючись на ці відомості, можна сказати, що економічне мислення спрямоване не лише на «розуміння» всіх термінів економіки, а й на вдосконалення знань існуючих та відкриття нових таємниць економічного життя.

«Суб'єктами економічного мислення являються люди та їх утворення - носії суспільних відносин (соціальні групи, спільноти, організації ), що пізнають персоніфікують і перетворюють економічну реальність відповідно до своїх інтересів і цілей, виступають в якості учасника виробництва, організатора розподілу продуктів і споживача суспільних благ.» 4, с.206

«В основі економічного способу мислення лежить усвідомлення факту обмеженості економічних ресурсів.... Якби суспільство володіло необмеженою кількістю ресурсів, то запланованих результатів господарської діяльності можна було б досягти без урахування того, якою ціною вони дістаються. Натомість у світі обмежених економічних ресурсів існує необхідність у досягненні намічених результатів з мінімальними витратами економічних ресурсів, адже чим менше ресурсів суспільство витрачатиме на кожну одиницю продукції, тим більше її одиниць воно зможе виробити.» [12, с. 32]

Економічний спосіб мислення фокусує увагу на тому, що прийняття економічних рішень зазвичай передбачає вибір з-поміж різних альтернатив.

«…Чітке визначення економічних термінів та понять, вживання їх у точному значенні є важливою умовою забезпечення якості та послідовності економічного мислення.» [12, с. 33]

«…На основі пізнання економічної структури, органічною частиною якої виступає механізм господарювання, формуються такі фактори перетворюючої діяльності суб'єкта: мотивація до дії, рішення діяти, настанова як внутрішня мобілізація, готовність до дії, дія, реалізація настанови, задоволення потреби, досягнення мети. Тут, зрозуміло, ідеться про властивості, що визначають економічну поведінку, під якою варто розуміти систему логічних і послідовних заходів впливу суб'єкта на економіку з метою її зміни. Взаємозв'язок економічного мислення й економічної поведінки вивчається теорією економічної поведінки, яка називається праксеологією (загальна теорія людської діяльності). Більше того, класик теорії економічної поведінки Людвіг Фон Мізес стверджував, що економіка є частиною праксеології як значно універсальнішої науки.» [ 3 с. 141]

«Вибір моделі економічної поведінки визначається умовами життєдіяльності людини: рівнем освіти, виховання, культури; соціальним оточенням; економічним досвідом, індивідуальними нахилами й симпатіями тощо. Величезний вплив на економічну поведінку мають економічні інстинкти, внутрішньо притаманні людині (контрольовані і неконтрольовані суспільством)…» [ 3 с. 141]

Отже, економічне мислення - явище людського пристосування до умов, яке утворилося з виникненням економічного життя. Об'єктом економічного мислення являється система економічних взаємин, а суб'єктами є люди та їх суспільні утворення. Економічне мислення може бути наукове та ненаукове, стандартне та творче, а також поділяється на три підвиди: повсякденне, ідеологічне та релігійне. Економічне мислення є не тільки результатом утворення економічного життя, воно є одним з чинників удосконалення цієї сфери, адже суспільство розвивається, потреби збільшуються, а отже виникає потреба у вдосконаленні благ. Економічне мислення також являється рушійною силою до певних дій, тобто за його допомогою також формується і економічна поведінка індивідів.



Розділ 2. Умови формування наукового економічного мислення

Економічне мислення - явище, яке постійно розвивається, адже воно напряму пов'язане с еволюцією суспільства. Формування економічного мислення зумовлене взаємодією суб'єкта та об'єкта економічної сфери, і чим більш розвинені ці два чинники, тім більше еволюціонує і економічне мислення.

Економічне мислення, звичайно ж, пов'язане з економічною наукою. І його розвиток відповідно також. Як і будь-яке явище, економічна думка розвивалася поетапно, залежно від періоду в історії та стану в світі чи в певній країні.

Виникнення економічної думки пов'язують з давньогрецьким періодом. Одними з перших мислителів, які почали задумуватися над зв'язками економічних явищ, були Аристотель (та Платон (428-348 рр. до н.е.). Основні якості економічної думки того часу - підтримка натурального господарства та засудження великої торгівлі.

З часом вподобання змінювались, суспільство розвивалося, а разом з цим змінювалась і економічна думка.

Через довгий час після виникнення економічної думки виникла така течія як меркантилізм. Передумовами його утворення було винищення феодальних відносин, утворення капіталізму, та Великі Географічні Відкриття XV-XVII ст, які призвели до утворення світового ринку та торгівлі.

Меркантилісти вважали, що основою багатства являється накопичення грошей. В той час грошами вважалися дорогоцінні метали - золото та срібло, які в свою чергу «видобувалися» внаслідок зовнішньої торгівлі. Для меркантилістів саме торгівля була основним джерелом збагачування.

Меркантилізм поділяється на два етапи: Ранній (до XVII ст. ) та Пізній (початок XVII - середина XVIII ст.)

Ранній виник ще до Великих Географічних Відкриттів. Основними його положеннями на той час були:

· найвищі ціни на товари, що вивозилися з країни;

· обмеження імпорту до країни з інших;

· заборона вивезення грошей поза межі країни.

На Пізньому етапі заборона на вивіз грошей була скасована, меркантилісти висунули таку теорію щодо багацтва : чим більше експорт переважає над імпортом, тим більше країна збагачується.

Основні представники течії: Антуан де Монкрет'єн, Томас Мен, Жан Кольбер і інші.

У середині XVIII ст. у Франції з'явилася школа фізіократів, засновниками якої вважаються Анн Тюрго та Франсуа Кене. Її виникнення пов'язане з загостренням відносин в сільському господарстві, критикою меркантилізму, та появі потреби вирішення аграрних проблем.

«Центральне місце в економічному вченні фізіократів займають такі положення:

· джерелом багатства нації є сільське господарство як сфера матеріального виробництва, а не зовнішня торгівля, як вважали меркантилісти. Тільки у сільському господарстві створюється "чистий продукт" (новий продукт, за сучасною термінологією, - національний дохід), який є фізичним даром природи, відбувається його збільшення, оскільки його створюють природа, земля. Промисловість - це безплідна сфера, яка не створює, а лише переробляє "чистий продукт";

· принцип "природного порядку", що є філософською платформою економічного світогляду фізіократів. Відповідно до цього принципу суспільство має розвиватися вільно на основі об'єктивних природних економічних законів, котрі є універсальними і незаперечними, єдиними, вічними, незмінними, встановленими Богом для щастя людей. "Природний порядок" слід пізнавати, пристосовуватися до нього і діяти згідно з його вимогами, бо він най ви гідніший для людей. Основою "природного порядку" є право приватної власності та повага до влади, визначені норми і правила поведінки людей;

· праця людини має бути вільною, її плоди недоторканними, а власність - священною. Праця поділяється на продуктивну і непродуктивну.» 7, с.214-2015

За фізіократів економіка стала наукою, яка вивчає господарство. Фізіократи - перші в історії люди, яких почали називати економістами.

Наприкінці XVII ст. з'явився такий напрям, як класична політекономія (або класична політична економія). Її зародженню сприяли такі передумови : почала розвиватись машинна індустрія ; починається епоха великих винаходів. Зростають міста і міське населення; розвивається банківська система, створюються біржі та акціонерні товариства. [6, с.18]

Представники класичної школи вважали, що джерелом багацтва матеріальну сферу виробництва, вважали, що торгівля добре впливає на добробут суспільства. Класики не приймали протекціоністської політики влади. Також в них було припущення, що кризи не може бути.

В основному представники цього напряму користувалися більш науковими методами у своїх дослідженнях(таких як індукція, дедукція, логічність і т.д) Саме класики створили трудову теорію вартості.

«Гроші класики вважали товаром, що стихійно виділився, і який не можна "скасувати" ніякими угодам між людьми. У той же час багато авторів класичної школи не надавали належного значення різноманітним функціям грошей, надаючи переважного значення одної із них - функції обігу. Недооцінка інших функцій грошей була обумовлена запереченням меркантилізму (який надавав їм першочергового значення).» [6, с.19]

Основними представниками класичного напряму є: Франсуа Кене, Вільям Петті, Давид Рікардо, Жан-Батист Сей та інші.

До одного з напрямів класичної політекономії відносять історичну школу Німеччини . Проте, представники німецької школи вважали що економічна система підпорядковується не інтересам однієї людини, а інтересам націй. У кожної нації своя ціль щодо економіки та економічної системи, тому охарактеризувати основну ціль економіки неможливо.

Ідеями цього напряму захоплювалися в країнах, де економіка була дуже погано розвиненою .

На думка Ф. Ліста оскільки різні країни заходяться на різних сходинках економічного розвитку, їх дії не можуть підпорядковуватися спільним законам. Економічні дії держави повинні включати до уваги те, на якій стадії розвитку зараз знаходиться країна, щоб зрозуміти, які дії будуть кращими для удосконалення продуктивних сил. Звертаючи увагу на історичне минуле економіки країни Ф. Ліст намагається зрозуміти всі закони економічного життя.

Саме через такий неординарний метод аналізу течію назвали Історичною школою.

Історична школа відрізняється тим, що висуває державу як головний інститут економічної сфери. За представленнями держава повинна підтримувати економічну сферу всіма способами (надавати допомогу безробітнім, забезпечувати освіту, медичну допомогу та інші соціальні аспекти).

За допомогою історичної школи Німеччини було введено принцип історизму до економічної науки, що допомогло побачити економічне життя зовсім з нового боку.

Найвидатніші представники історичної школи: Адам Мюллер, Фрідріх Ліст, Вільгельм Рошер та інші.

Маржиналізм виник в кінці XIX ст. Основною причиною його появи став розвиток капіталізму. Маржиналізм досліджує граничні економічні величини та визначає цінність різних ринкових благ за їх рідкістю та корисністю.

Маржиналізм представляли три школи: лозаннська, англо-американська та автсрійська. Найвидатніші представники напряму: Карл Менгер, Леон Вальрас, Альфред Маршалл, Фрідріх Візер та інші.

У другій половині XIX ст. науковці вже прагнули удосконалювати розподіл обмежених ресурсів. Щоб дійти до цілі, у своїх дослідженнях вони використовували апарат граничних величин та математичні методи. Тепер наука вже називалася не «політекономією», а «економічною наукою». Таку назву цій науці дав англійський економіст Альфред Маршалл, який став засновником неокласичного напряму.

«Неокласична економічна теорія -- наступниця класичної політичної економії, що виникла на основі концепції маржиналізму і панувала в науці до 30-х pp. XX ст. Здійснюючи мікроекономічний аналіз, неокласики дослідили закономірності оптимального режиму господарювання економічних суб'єктів за умов вільної конкуренції, модифікацію їхньої поведінки за умов монополізації ринку, розробили теорію ринкової рівноваги з використанням математичного інструментарію. Неокласична теорія економіки перетворилася фактично у прагматичну науку про раціональне господарювання…» [16, с. 118]

Найвидатніші представники неокласицизму : А. Маршалл, А. Пігу, Ф. Еджуорт, В. Парето, І. Фішер та ін.

Світова економічна криза 1929-1933 рр змінила ринкову цивілізацію. До цієї кризи науковці спиралися на мікроекономічний аналіз, проте проте після цього періода на зміну прийшов макроекономічний аналіз.

Засновником цього способу був Джон Мейнард Кейнс, від імені якого й пішла назва виниклого напряму - «кейнсіанство». Дж. М. Кейнс приділяв особливу увагу попиту та безробіттю. Кейнс висуває гіпотезу: обсяг національного доходу і його динаміка залежать не лише від факторів пропозиції , а й від попиту. Він ввів такі поняття, як сукупний попит та сукупна пропозиція.

«Головною проблемою, за Кейнсом, слід вважати перетворення частини доходу, що зберігається, в інвестиції. Якщо очікувана прибутковість інвестицій нижча від норми відсотка або дорівнює їй, інвестування для власника коштів є безглуздим. Чим більший розрив між нормою відсотка й очікуваною прибутковістю капіталовкладень (Кейнс говорить про граничну ефективність капіталовкладень), тим активнішим стає процес інвестування» [10, с. 253-254]

В той самий період що і кейнсіанство з'явився такий напрям, як неолібералізм. Неоліберали спиралися на ідеї лібералізму, неокласики та нової історичної школи, також користувалися маржиналізмом, але не завжди. Вони оцінювали господарський розвиток з макроекономічної точки.

«…На відміну від авторів неокласичних теорій зростання, які досліджували кількісні аспекти капіталістичного відтворення, неоліберали розглядали, насамперед, якісні, інституціональні проблеми. Вирішення таких проблем вони вважали достатньою передумовою для знищення фундаментальних кількісних диспропорцій процесу відтворення. З традиційним лібералізмом неолібералізм поєднує, насамперед, ідея індивідуальної свободи та вільної конкуренції...» [13,с. 53]

Неоліберальні школи були засновані в таких країнах, як Франція, Великобританія, Австрія, Німеччина, Італія та США.

Найвизначніші представники напряму: Ж.Рюєф, М.Алле, Л.Робінс, Л.Мізес, Ф.Хайєк, М.Ротбард, В.Ойкен, А.Мюллер-Армак, Л.Ерхард, Д.Ейнауді, Ф.Найт та М.Фрідмен.

Австрійський економіст Фрідріх Хайєк прийшов до думки, що ринок - це інформаційне джерело, яке приносить систематичне знання про економіку, і що будь-яке втручання в неї (в економіку) може призвести до руйнування механізму ринку і знищити господарську систему.

Після Другої Світової війни в Західній Німеччині неолібералізм було прийнято як офіційну доктрину. Німецький вчений В.Ойкен виділив два види ідеального господарства: вільне ринкове та центрально-кероване господарство. Вільне ринкове господарство вважалося основним, адже саме воно забезпечує підприємницьку ініціативу та розвиток економіки.

Німецькі неоліберали сформували так звану теорію соціального ринкового господарства. Двома складовими цього господарства являються конкурентна економіка та держава, яка для забезпечення соціальної справедливості перерозподіляє національний дохід за допомогою економічного механізму.

Економічний розвиток Німеччини швидко зріс у 50-х роках ХХ ст. Це явище у світі назвали «економічним дивом», яке сталося за допомогою неолібералів.

Неолібералізм і зараз панує в Німеччині, проте теорія соціального ринкового господарства спрямована більше не на соціальну частину а на економічну.

У 20-30-ті роки ХХ ст. виникла течія під назвою Інституціоналізм. Передумовою її появи став перехід капіталізму на монополістичну стадію.

Ціллю до утворення інституціоналізму було створення контролю соціальної ланки над економікою та аналіз соціально-економічних інститутів у історії.

Розвиток інституціоналізму розділяють на три етапи:

· Перший - 20-30-ті роки - зародження основних принципів течії;

· Другий - середина ХХ ст. - дослідження проблем, розбіжностей в капіталізмі, створення теорії профспілкового руху;

· Третій етап - 60-70-ті роки ХХ ст. - вчені зрозуміли значення економічних процесів у соціумі, економічні процеси визналися залежними від технократії.

Торстейн Веблейн був соціологом та економістом. Він вважав що аналізувати поведінку в суспільстві треба не за поведінкою індивідів, а за відносинами у інститутах, об'єднаннях людей і в інших соціальних згрупуваннях.

Основні ідеї інституціоналізму :

· В економічній системі відносини між господарствами залежать від соціальних, політичних, економічних та психологічних факторів;

· Для підвищення розвитку економіки країни слід вивчати розвиток та зміни суспільства. Дуже важливий контроль соціуму над економікою. Це єдиний спосіб досягти порядку в системі.

· Аналіз економічних відносин нерезультативний з боку окремих осіб . Результати будуть кращі, якщо до аналізу візьмуться групи людей, їх об'єднання, спілки і т.д.

Ідеї інституціоналізму закладені в економіці багатьох розвинутих капіталістичних країнах, таких як США та Швеція.

Основними представниками цього напряму вважають М. Вебер, В. Зомбарт, Д.Белл та інші.

Монетаризм виник у середині 50-х років ХХ ст. Ця течія ставить в центр всієї економічної системи гроші, та надає їм головну роль в розвитку господарства. Цей напрям виник через засудження кейнсіанства представниками неолібералізму. Він, по суті, являється одним з видів неолібералізму. Проте, монетаристська теорія погано розвивалася в ті часи, що наводило на висновки, що кейнсіанські методи більш результативні.

Основні положення монетаризму базувалися на кількісній теорії грошей. З чого був зроблений висновок, що збільшення грошей в країні не сприяє поліпшенню явища відтворення , а лише спричиняє збільшення цін.

М. Фрідмен та інші монетаристи встановили, що накопичення грошей також змінює обсяги виробництва продукції. За наявності робочої сили та виробничих машин, які до цього часу не використовувалися, зростання кількості грошей сприяє їх введенню до виробничого процесу, що в свою чергу збільшуватиме кількість вироблених продуктів, А якщо виробничих сил немає, то при зростанні кількості грошей, кількість продуктів збільшуватися не буде, що приведе до переважання попиту над пропозицією, і до збільшення через це цін. Описана вище теорія була встановлена Кейнсом, але нею також користувалися монетаристи, але з великою обережністю.

«Монетаристи роблять висновок, що державне централізоване управління й регулювання економіки є бюрократичним, шкідливим для приватної ініціативи й свободи людини, тому державний сектор в економіці, на їх думку, повинен бути якомога меншим. Основним засобом економічного регулювання Фрідмен та його послідовники вважають монетарну (грошову) систему, через яку можливо й необхідно розв'язувати усі економічні проблеми країни» [18, с. 35

Основні представники монетаризму: М Фрідмен, Г. Шварц, К. Бруннер, А. Мелцер, Р. Кейган, Д. Фенд, Р. Селден, Д. Лейдлер і інші.

Отже, становлення економічної думки пройшло дуже довгий шлях, при чому в кожній країні це відбувалося по своєму. І звичайно, що в кожній країні економічна думка на сьогоднішній день відрізняється по своєму і має свої ідеї. Розвиток суспільства не стоїть на місці, а отже економіка також еволюціонує, і чим далі, тим більше відкриваються всі секрети економічного життя.

Можна зробити висновок, що напрям економічної думки залежить від таких аспектів, як становлення країни на світовому ринку, історичне минуле, соціальні проблеми всередині країни, розвиненість всіх сфер культури та науки та ще дуже багато інших факторів.

Розділ 3. Сучасне економічне мислення та економічна практика

Сучасне економічне мислення трохи відрізняється від мислення минулих поколінь, але суть залишається незмінною. Економічне мислення спрямоване на досягнення таких цілей, як отримання найбільшого прибутку, за мінімальних витрат, удосконалення світових відносин, покращення життя населення.

Вчені-економісти, для того, щоб приблизитись до цілі, знаходять все нові й нові економічні закони, які потребують перевірки на практиці, для переконання правильності, та для подальшого удосконалення. Для цього й існує економічна практика.

Економічна практика являє собою будь-яку діяльність економічних суб'єктів у економічній сфері. Її також можна назвати економічною діяльністю.

Економічна діяльність - будь-які дії в економічній сфері, за допомогою яких люди догоджають своїм потребам, користуючись при цьому виробництвом продуктів та суспільним обміном утвореної продукції. Діяльність можна назвати економічною лише тоді, коли вона спрямована на переробку чи продаж продуктів, які вважаються рідкісними або обмеженими.

Який завгодно вид діяльності має свої «передумови» та результати.

Головним «рушієм» до будь-якої дії являється потреба.

Потреба - стан особи, який виражає необхідність у чомусь. Розрізняють такі види потреб:

§ Матеріальні

§ Духовні

§ Соціальні

Потреби в чомусь викликають інтерес (зацікавленість у задоволенні потреби). Інтерес породжує мотивацію до дії. Особа, в якої є мотивація починає діяти. Варто знати, що кожна дія має свій результат. Результат може бути як позитивним, так і негативним.

Таким чином можна сформувати схему етапів дій, яка наведена в рис.3.1

Рис.3.1 Схема етапів дій через потребу.

В наш час, час розвитку та удосконалення світової економіки та зовнішньоекономічних відносин, майже всі люди мають економічний спосіб мислення та розвивають його. Проте є й такі, що не опанували його досі. Це вказує на нерозвиненість в сучасному суспільстві. Індивіда з економічним способом мислення можна впізнати за такими ознаками:

1. Людина обирає між різними способами вирішення задачі, або благами, адже розуміє, що її можливості обмежені;

2. Вона оцінює, тобто порівнює між собою запропоновані способи, для вибору кращого з них;

3. Еволюціонує, тобто розвивається в усіх сферах свого життя, не стоїть на місці, весь час чогось добивається;

4. Володіє обмеженою інформацією, але не обходиться лише цією інформацією, вона шукає та дізнається більшого;

5. Людина є раціональною у поставленні цілей, та робить все можливе, щоб домогтися максимального результату.

Люди з такими характеристиками найчастіше добиваються поставленої цілі, ніж індивіди з нерозвиненим економічним мисленням.

В економіці людина є як виробником так і споживачем вироблених благ. Вона вигадує нові способи виготовлення продуктів, вигадує нові засоби праці та думає як створити вигідніші умови для покращення виробництва. Це все в свою чергу приводить до розвитку суспільства, адже нові умови потребують більш розвиненого інтелекту для подальшого покращення.

«Результати економічної діяльності залежать не тільки від загальних принципів її організації, але і від так званих економічних механізмів, тобто способів і форм з'єднання людьми своїх зусиль при вирішенні завдань життєзабезпечення. Такими найважливішими механізмами економіки є, наприклад, поділ праці і спеціалізація, торгівля…» [19, с. 253]

Економічна діяльність ділиться на виробництво та розподіл, адже, якщо виготовлений продукт не потрапить до рук споживача, він не дасть ніякої користі.

Отже, основними «діями» в економічному житті являються виробництво та споживання.

Виробництво має дуже багато правил та економічних законів, без яких воно неможливе. Воно включає в себе дуже багато галузей, які займаються створенням найрізноманітніших благ.

Виробництво полягає у використанні природних благ, та переробці їх у корисні речі для задоволення потреб. Воно також називається суспільним.

Виробництво поділяється на матеріальне та нематеріальне. Матеріальне виробництво створює матеріальні блага, такі як машини, їжу, одяг і т.д.

Нематеріальне виробництво надає людям транспорт, освітні, медичні заклади, зв'язок, заклади культури, такі як музеї театри і ще багато всього.

На рис. 3.2. Схематично зображено структуру суспільного виробництва.

Рис. 3.2. Структура суспільного виробництва.

«Усі складові елементи суспільного виробництва взаємозалежні і взаємодіють. Вирішальна роль у цій взаємодії належить матеріальному виробництву, бо воно забезпечує суспільство матеріальними благами. Разом із тим слід зазначити, що в сучасних умовах нематеріальна сфера виробництва розвивається швидше від матеріальної. Про це свідчить зростання кількості працівників у сфері нематеріального виробництва. Одночасно посилюється її вплив на розвиток матеріального виробництва. Отже, всі структурні елементи суспільного виробництва взаємозалежні і взаємодіють.» [1, с.33

Отже, результатами виробництва бувають або матеріальні вироби, або послуги, які задовольняють потреби споживачів.

Виробництво залежить від ресурсів:

· природні (земля, вирощені продукти, енергія);

· матеріальні (предмети праці (те, що переробляють) та засоби праці (те, чим працюють));

· трудові (робоча сила);

· фінансові (гроші).

Окремі ресурси змінюють свою важливість в умовах технології виробництва. Наприклад, коли не було машинних обладнань, важливими були трудові ресурс, адже люди працювали руками, після появи машин важливими стали матеріальні ресурси.

«Поняття фактор походить від латинського factor, що означає чинник, що робить, виробляє, впливає, рушійна сила процесу або одна з його умов. Спільне між поняттями "ресурси" і "фактори" те, що і одні, й інші можуть бути природні, економічні, трудові, фінансові, тобто являти собою одні й ті ж природні й соціальні сили, з допомогою яких здійснюється виробництво. Але до факторів можна віднести законодавство, час, простір, інформацію, погоду, клімат, тобто чинники, які безпосередньо у виробництві не використовуються, але на нього впливають.» [1, с.37

Фактори виробництва доповнюють один одного, тобто функціювання одного з факторів залежить від присутності певної кількості іншого.

На Рис. 3.3. вказані виробничі фактори.

Рис. 3.3. Фактори виробництва.

Обсяг витрат під час виробництва продуктів залежить від технології виробництва.

Технологія виробництва - спосіб вироблення продукту. Вибір технології виробництва залежить від характеристик продукції, таких як трудомісткість та матеріалоємність.

Трудомісткістю називають обсяг часу, який витрачається на вироблення одиниці продукту.

Матеріалоємність вказує на те, скільки сировини та інших виробничих матеріалів містить в собі кінцевий продукт.

В залежності від кількості вироблюваних продуктів та серійності виробництва поділяють на такі типи:

· Одиничне

· Серійне

· Масове

При одиничному виробництві виробляється мало продукції , проте цей тип відрізняється душе широким спектром вироблюваних продуктів. Такий тип характеризується в основному ручним виробництвом, а не машинним та дуже довгим часом налагодження засобів між різними операціями виробництва.

Серійне виробництво відрізняється від одиничного тим, що виробляє один вид продукції партіями. І виробництво саме цієї продукції повторюється багато разів.

Воно поділяється на підтипи залежно від розміру партій продукції та частоти їх вироблення:

· Великосерійне

· Середньосерійне

· Дрібносерійне

І масове виробництво - виробництво, яке працює безупинно над продукцією одного типу.

Масове виробництво поділяють на просте та поточне. Вони відрізняються між собою тим, що поточне виробництво працює безперервно, а в простому можуть бути перерви між технологічними операціями.

Тип виробництва можна впізнати за рівнем середньої серійності. Рівень середньої серійноті можна визначити за формулою 3.1.

(3.1.)

Де

Ср - Рівень середньої серійності;

К.р.м. - Кількість робочих місць;

К.оп. - Кількість виконуваних операцій на робочих місцях

Залежність між середнім рівнем серійності та типом виробництва можна побачити в таблиці 3.1.



Таблиця 3.1. Залежність між середнім рівнем серійності та типом виробництва

Тип виробництва	Середній рівень серійності (Ср)
Поточне масове	Ср = 1
Просте масове	0,8 ? Ср ?1
Великосерійне	0,6 ? Ср ? 0,8
Середньосерійне	0,4 ? Ср ? 0,6
Дрібносерійне	0,2 ? Ср ? 0,4
Одиничне	Ср > 0

Також виробництво поділяють на натуральне та товарне.

Натуральне виробництво - виробництво, в якому виготовляються блага для задоволення власних потреб.

«Характерними рисами натуральної форми виробництва є: економічна замкненість, примітивна техніка і технологія, універсальний характер робочої сили, низький рівень спеціалізації і продуктивності праці. Натуральне виробництво малоефективне, консервативне. Йому притаманні прямі економічні зв'язки між виробництвом і споживанням.» [17, с. 62]

Товарне виробництво призначене для задоволення не власних потреб, а суспільних. Продукти обмінюються на ринку. В цьому випадку виготовлені продукти називають товаром.

Основними рисами товарного виробництва є суспільний поділ праці та спеціалізація виробництва, виробники обмінюються виробленими продуктами між собою, виробники економічно відокремлені та мають свободу вибору виробничих ресурсів, засобів та цілей виробництва, існує конкуренція, вільне ціноутворення.

Товарна форма виробництва з'явилася через поділ паці. Кожен виробник потребує ресурсів, яких в нього немає, для виготовлення продукту. Через це з'явився обмін товаром.

Коли при незмінних ресурсах кількість якісніших продуктів підвищується, продуктивність виробництва зростає.

«Продуктивність - це обсяг товарів і послуг, створюваних на одиницю витрат. Витратами можуть бути будь-які ресурси, задіяні в процесі виробництва: земля, паливо, витрати на устаткування тощо. На продуктивність прямо впливає якість трудових ресурсів (професійна підготовка, кваліфікацій працівників), використовувані технології й ефективність управлінських рішень.» [19, с. 348]

Виробники також являються споживачами, адже їм також треба харчуватися, вдягатися, та всілякими способами урізноманітнювати своє життя.

Споживачі - особи, які купують товар та користуються різноманітними послугами без потреби отримання прибутку, а лише для задоволення потреб.

Для споживача головне - отримати якнайбільше корисності від товарів та послуг. Але це залежить від багатьох факторів. Таких як матеріальне становище, ціни, номенклатура пропонованих благ. Щоб визначити найкорисніший товар чи послугу серед тих, які є можливість придбати споживачі користуються економічним мисленням.

Основними доходами споживача являються заробітна плата, дохід від підприємництва та трансферти.

Економічне життя - це суцільні відносини між економічними суб'єктами. І дуже розгалужена система цих відносин вказує на те, що економіка не стоїть на місці. Все це завдяки діяльності людей.

Отже, економічна діяльність дуже велика система в економіці. Вона має свої причини (потреби) та результати. В будь-якої діяльності є підсвідома послідовність яка приводить від розуміння своєї потреби до результату (задоволення потреби).

В основному економічна діяльність поділяється на виробництво та споживання. Виробництво поділяється на матеріальне та нематеріальне, воно залежить від ресурсів та факторів виробництва, має три типи - одиничне, серійне (яке в свою чергу поділяється на дрібносерійне, середньосерійне та великосерійне) та масове (просте або поточне).

Виробництво спрямоване на вироблення та переробку різних продуктів для задоволення потреб.

Продукти виробництва потрапляють від виробника до споживача через обмін. Споживачі, купуючи вироблені блага, мають на меті отримати від них якнайбільшу корисність.

Ось в цьому і полягає весь сенс економічної практики (діяльності).



Висновки

Науковий аналіз сутності наукового економічного мислення та умов його формування дозволив прийти до наступних висновків.

Відповідно до вказаної мети роботи та першого завдання дослідження було проаналізовано сутність економічного мислення.

Економічне мислення - це явище, притаманне кожному в наш час, при якому аналізуються всі можливі рішення певної проблеми, з метою отримання найбільшої користі за мінімальних витрат.

Зясовано субєкти та обєкт економічного мислення.

У ході аналізу було встановлене середовище, в якому проявляється економічне мислення та зясовані його типи та основні характеристики.

Відповідно до другого завдання були досліджені причини утворення економічного мислення.

Зокрема, встановлено, що поява економічного мислення повязана з розвитком економічної діяльності людей, їх прагненням до збагачення та покращення умов життя.

При виконанні третього завдання було встановлено розвиток та зміни економічного мислення з часом.

Проаналізовано утворені економічні думки протягом часу, починаючи від виникнення економічного мислення й до сьогодні.

Виявлено, що економічна думка змінювалася залежно від часу, країни, її розвитку взагалі, та від історичних умов, таких як війна, Великі Географічні відкриття та інші.

У ході розвитку економічної думки також були випадки конкуренції між течіями та заперечення одною іншої.

Деякі країни досі слідують «старій» економічній думці.

Під час виконання четвертого завдання було досліджено сутність економічної практики.

Економічна практика - це взаємодія економічних субєктів в економічній сфері.

В ході дослідження економічної практики, було зясовано основні причини появи дій, визначено в яких формах проявляється економічна діяльність, та проаналізовано кожну з форм.

Досліджена залежність економічної діяльності від певних факторів.



Список використаних джерел

1. Ажнюк М.О. Основи економічної теорії: [Навчальний посібник] - Ажнюк М.О., Передрій О.С.- К.: Знання, 2008. - 368с.

2. Базилевич В.Д. Економічна теорія: Політекономія: Підручник - За ред. В.Д. Базилевича. - 7-ме вид., стер. - К.: Знання-Прес, 2008.- 719 с.

3. Беляєв О.О. Соціальні економіка : [Навчальний посібник] - О.О. Беляєв, Є.Б. Ніколаєв, А.В. Келічавий та ін. - К.: КНЕУ, 2014 - 481с.

4. Голіков В.Д. Економічне мислення - предмет міждисциплінарного дослідження: Голіков В.Д., Путеніхігна О.В. / Журнал «Вестник Уфимского государственного авиационного технического университета». - 2006. - №2.

5. Економічні системи : [Монографія] - за ред. Башняшина Г.І. - Львів - Ліга-Прес, 2006. - 490с.

6. Золотих І.Б. Історія економічних вчень: Навчальний посібник - Золотих І.Б. - К.: Центр учбової літератури, 2013. - 186с.

7. Історія економіки та економічної думки: від ранніх цивілізацій до початку ХХ ст. : Навчальний посібник - В.В. Козюк та ін.. - за ред. В.В. Козюка, Л.А. Родіонової. - К.: Знання, 2011. - 566с.

8. Калмикова О.В. Економічна енциклопедія: у трьох томах : О.В. Калмикова, І.Г. Чаплигіна - Москва : Инфра-, 2005. - 436с.

9. Касьяненко Л.М. Економічна теорія: Навчальний посібник- Л.М. Касьяненко. - К.: «Центр учбової літератури», 2015. - 224 с.

10. Мазурок П.П. Історія економічних учень у запитаннях і відповідях: Навчальний посібник - 2-ге вид., стер. - К.: Знання, 2006. - 477с

11. Мочерний С.В. Економічна теорія: Підручник. - С.В. Мочерний. - К.: Видавничий центр „Академія", 2004. - 856 с.

12. Отрошко О.В. Основи економічної теорії: Навчальний посібник - О.В. Отрошко - 2-ге вид., переробл. та доповн. - К.: Знання, 2013. - 334с.

13. Політична економія - Підручник - За ред. Ніколенко Ю.В. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 632с.

14. Путеніхіна О.В. Економічне мислення як об'єкт соціального дослідження: зміст, типи, умови й психологічні чинники формування : Автореферат дисертації - Путеніхіна О.В. - Уфа, 2005.

15. Семененко В. М. Економічна теорія. Політекономія: Навчальний посібник - За заг. ред. В. М. Семененка та Д. І. Коваленка. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 360 с

16. Сірко A.B. Економічна теорія. Політекономія: Навчальний посібник - A.B. Сірко. - К.: Центр учбової літератури, 2014. - 416 с.

17. Федоренко В.Г. Політична економія : Підручник - За науковою ред. В.Г. Федоренка. - К.: Алерта, 2008 - 487с.

18.Шевченко О.О. Історія економіки та економічної думки: сучасні економічні теорії: Навчальний посібник - О.О. Шевченко. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 280 с.

19. Юрій М.Ф. Людина і світ: Підручник - М.Ф. Юрій - К.: Дакор, 2006. - 460 с.

20.Хейне П. Економічний спосіб мислення : перекл. з англ. - Хейне П., Пітер Дж.Б. - М.: Вільямс 2005.- 448с.

Размещено на Allbest.ru

...