Національне багатство України

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Сутність та складові елементи національного багатства

Поняття "національне багатство" ввели в науковий обіг ліберальні економісти, а першим його обсяги обчислив В. Петті у 1664 р. До його складу він включив знання і навички окремої людини та освітній потенціал усього суспільства. У Франції кількісна оцінка національного багатства була зроблена у 1789 р,, у США -- у 1805 р., в Росії -- у 1864 р. Вагомий внесок у розробку теоретико-методологічних основ національного багатства зробили американський економіст Р. Голдсміт, англійський вчений П. Редферн та ін.[3]

Національне багатство -- це сукупність матеріальних благ і духовних цінностей, нагромаджених суспільством за всю його історію, які мають ринкову цінність і можуть обмінюватися на гроші або інші блага.

Масштаби, структура і якісний рівень національного багатства визначають економічну могутність країни, потенціал її наступного соціально-економічного розвитку.

Національне багатство складається із фізичних благ і активів - фінансових активів, навичок, уміння, тобто всього того, що може приносити прибуток, який є віддачею від цього багатства. Всі ці складові елементи можуть розглядатися як національне багатство лише тоді, коли вони можуть продаватися і купуватися на товарних або грошових ринках.

Багатство нації може бути поділено на два основних види - речове багатство, втілене в фізичних і фінансових активах, яке називається капіталом, і не речове багатство, яке називається людським капіталом.

Важливими складовими елементами речового національного багатства є:

· створений і нагромаджений в країні виробничий капітал (активи), які, в свою чергу, поділяються на основні та оборотні. До основних відносяться засоби праці (споруди, будинки, обладнання, машини, верстати, прилади), які використовуються в декількох виробничих циклах. До оборотних - предмети праці (сировина, матеріали, електроенергія, паливо), які використовуються повністю на протязі одного виробничого циклу;

· основний невиробничий капітал (активи), тобто активи, які функціонують в соціальній сфері - житло і будинки, лікарні, школи, культурно-освітні і спортивні установи тощо;

· майно домашніх господарств - житло, предмети домашнього вжитку тривалого використання (меблі, автомобілі, побутова техніка, одяг тощо), засоби праці підсобних господарств, домашні тварини;

· товарні запаси народного господарства (резервні і страхові запаси, запаси готової продукції на складах);

· залучені в процес виробництва природні ресурси (земля, грунти, надра, води, ліси, розвідані корисні копалини, атмосфера, клімат).

До не речового багатства нації відносять нагромаджені виробничі, духовні і культурні цінності. До них належать:

· нагромаджений виробничий досвід людей, їх здібності;

· освітній і інтелектуальний потенціал нації;

· творчі здібності;

· мистецькі і літературні твори, досягнення культури;

· національні звичаї, традиції, мораль, етичні норми тощо.

Всі види національного багатства (речові і не речові) мають таку основну властивість, здатність приносити дохід, який уособлює собою віддачу від цього багатства.

Головним компонентом багатства країни традиційно вважався фізичний капітал (нагромаджені матеріально-речові фонди). Однак сьогодні вагоміше значення має людський капітал, що становить 74%.

Переваги людського потенціалу особливо очевидні в країнах з високим рівнем доходу. У деяких з них, таких як Німеччина, Японія і Швейцарія, його частка досягає 80% від загального обсягу капіталу. Проте в країнах Африки, розміщених на південь від Сахари, де людські ресурси обмежені, більше як половину національного багатства, як і раніше, становлять природні ресурси.

Національне багатство тісно пов'язане із національним доходом, адже саме частина останнього, нагромаджуючись, поповнює багатство нації. Національне багатство не лише зростає із часом, але й постійно і безперервно відновлюється, що стає передумовою і, водночас, результатом економічного і соціального прогресу.

Отже, національне багатство виступає як важливий показник економічної могутності країни та джерело її соціально-економічного прогресу.[2]

2. Сучасна структура національного багатства України

національний багатство україна

Національне багатство - важливий макроекономічний агрегат та капітальний запас нації, результат постійно відтворюваного процесу, використання та заощадження людського, природно-ресурсного нематеріального та матеріально-речового елементів для задоволення потреб нації та розвитку національної економіки. Водночас це надзвичайно складна, динамічна, багаторівнева, багатокомпонентна, відкрита система, яка складається з певної кількості різноманітних підсистем. Вони доволі ієрархічно складні за своєю структурою, взаємопов'язані і взаємодіють між собою, впливають одна на одну, утворюючи одну синергетичну систему, яка підлягає регулюванню та ефективному керуванню. Водночас кожна підсистема національного багатства має великий потенціал, що дозволяє виходити йому на значно вищий рівень розвитку.[2]

Розподіл національного багатства у суспільстві залежить від типу і форм власності на засоби виробництва, від системи економічних відносин, рівня розвитку продуктивних сил, соціальної структури, політичної, юридичної влади та інших факторів.[3]

Значних зрушень зазнає структура національного багатства в умовах високих темпів науково-технічного прогресу - посилюється потреба в оновленні основних виробничих фондів, швидко зростає в складі оборотних фондів частка штучних матеріалів (синтетичні волокна, каучук, пластмаси, смоли тощо). Науково-технічна революція поглиблює зв'язок науки з продук-тивними силами. По-перше, наукові знання, високий рівень освіченості стають обов'язковими для сучасних робітників. По-друге, змінюється характер зв'язків "виробництво - техніка - наука", "виробництво - робоча сила - освіта". Виробництво досягає рівня, відповідно до якого наукова діяльність стає елементом, що опосередковує створення, вдосконалення та використання засобів виробництва. Проявом цього процесу є включення у виробництво прикладної науки. Ефективне функціонування виробництва вимагає підготовки робочої сили відповідної кваліфікації, яка володіє навичками управління сучасними технічними засобами і має високий інтелектуальний рівень. В структурі невиробничих фондів все більшу частку займає майно наукових організацій, закладів освіти та охорони здоров'я. Наука, освіта, культура стають новими продуктивними силами, що включені у виробництво. Разом з тим необхідно розмежовувати безпосередні продуктивні сили та вторинні, третинні. Хоч наука, освіта, культура в системі взаємодії з засобами виробництва і робочою силою виступають в умовах науково-технічного прогресу як продуктивні сили, проте на природні елементи безпосередньо впливають речові та особистісні фактори виробництва, які все більше залежать від духовного багатства суспільства. Також постійно прискорюються темпи залучення в господарське використання природних багатств, що в той же час нерідко негативно впливає на природне навколишнє середовище, зумовлює різке підвищення витрат суспільства на екологічні заходи.[5]

Щодо ресурсів природи, то вони є державною власністю. Державна власність дає можливість безкоштовно використовувати деякі природні ресурси в інтересах суспільства (використання землі для будівництва транспортних магістралей, експлуатація лісових, водних ресурсів, видобуток корисних копалин та ін.). Використання природних ресурсів у приватному секторі, як правило, передбачає стягнення спеціальних податків, рентних та інших платежів, які спричиняють збільшення собівартості виготовлюваної продукції. Природні ресурси не є невичерпними та вічними. Тому виникає проблема їх збереження та відновлення, адже зменшуючи природні ресурси, ми тим самим зменшуємо величину національного багатства нашої країни.[8]

Щодо людського капіталу, то його загальний обсяг в Україні, за експертними оцінками станом на 01.01.2010р. дорівнює 7,75 трлн. дол. США.

У рейтингу серед 169 країн Україна за індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП) займає 69 місце, і зарахована до країн з високим рівнем розвитку людського потенціалу.[1] Але країна втрачає своє інтелектуальне багатство внаслідок еміграції провідних учених і спеціалістів, як це нині спостерігається і в інших країнах СНД, вона безповоротно втрачає певну частину ВВП, а отже, і можливості в нагромадженні більшого національного багатства. Те саме спостерігатиметься і при зниженні інтелектуального рівня нації, а саме: у разі погіршанні якості навчання, скорочення асигнувань на науку та освіту тощо.[4]

Отже, національне багатство України знаходиться не в надто поганому стані, але все одно потребує певних структурних змін для забезпечення ефективності і повноцінності.

3. Перспективні структурні зміни у національному багатстві України

В структурі національного багатства України необхідні такі зміни:

по-перше, слід добиватися, щоб темпи зростання фондів виробничого і невиробничого призначення відповідали докорінному поліпшенню добробуту населення. Особливо це стосується таких невиробничих галузей, як освіта, охорона здоров'я. Тут потрібне більш швидке зростання фондів порівняно з виробничою сферою і навіть промисловістю;

по-друге, потрібні істотні зміни у складі виробничих фондів. Особлива увага звертається на розвиток високотехнічних, наукоємних галузей машинобудування, порошкової металургії, виробництво надтвердих матеріалів, електрозварювальну технологію. Не вистачає деяких видів продукції. Слід створити виробничі потужності для випуску зернових, кормо- та картоплезбиральних комбайнів, сіялок, косарок, тролейбусів, автобусів, навантажувачів, холодильників, взуття, тканин, сигарет, автомобілів, теле-, відео-, аудіотехніки тощо.

Україна має зайняти відповідне місце на світовому ринку. Тому потрібно зміцнювати виробничі потужності з виробництва літаків, суден, верстатів, приладів, електротехнічних товарів. Уже сьогодні на світовому ринку ця продукція вітчизняних виробників користується попитом;

по-третє, для збільшення валютних надходжень слід розвивати туристичну інфраструктуру, яка охоплює: готелі, кемпінги, транспортні засоби і підприємства, що їх обслуговують, засоби комунікації, підприємства харчування і підприємства, що виробляють туристичні товари. Маючи відповідну матеріальну базу, наша країна може збільшити приплив туристів у 20--40 разів, що забезпечить значні валютні надходження, які потрібні для оплати імпортних товарів, зокрема енергоносіїв;

по-четверте, актуальною с проблема збільшення обсягів виробництва продукції, яка становить фонд споживання. Йдеться про створення потужностей для виробництва не тільки продуктів харчування, взуття, одягу, а й предметів тривалого користування -- автомобілів, пральних машин, телевізорів тощо;

по-п'яте, прискорений розвиток ВВП, докорінне поліпшення його структури перебувають у прямій залежності від інформаційної індустрії, що потребує інтелектуальних інвестицій, створення повноцінного ринку інформаційних товарів.[6]

Висновок

Отже, вивчення структури, кількісних та якісних характеристик національного багатства відіграє важливу роль, особливо на сучасному етапі розвитку виробництва. Цей макроекономічний показник дає змогу оцінити динамічність суспільного виробництва. У динаміці національного багатства втілюється ефективність суспільного відтворення, тобто кінцевий результат діяльності суспільства. Невиробнича частка національного багатства є одним із показників рівня життя людей, тому що їх потреби задовольняються не тільки за рахунок поточного виробництва, а й нагромадженим раніше майном невиробничої сфери і домашнього господарства. Реальна оцінка національного багатства - нагальна необхідність, що попереджує прийняття необґрунтованих рішень та допомагає розробити шлях ефективного та швидкого економічного зростання країни.

Список використаної літератури

1. Напрямки мінімізації диспропорційності нагромадження компонентів національного багатства в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ecan/2011_8_1/pdf/kvak.pdf

2. Національне багатство [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Національне_багатство

3. Національний дохід і кінцевий продукт. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://pidruchniki.ws/ekonomika/natsionalniy_dohod_kintseviy_produkt

4. 16.4. Національне багатство, його сутність, структура і проблеми розширеного відтворення [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://studentam.net.ua/content/view/5412/132/

5. § 2. Національне багатство: сутність, структура та джерела збільшення [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://pidruchniki.ws/12080702/ekonomika/natsionalniy_dohod_kintseviy_produkt#552

6. 12.4. Перспективні структурні зміни у національному багатстві України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://library.if.ua/book/64/4677.html

7. § 2. Структура і використання національного багатства [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/26/28/

8. Сутність та склад національного багатства. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://bookdn.com/book_431_glava_1_1._Sutnіstta_sklad_naсіon.html

Размещено на Allbest.ru