Аналіз ризиків в управлінні проектами

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНАЛІЗ РИЗИКІВ В УПРАВЛІННІ ПРОЕКТАМИ

Чернега Олена

В статті проаналізовано процес управління проектними ризиками та його етапи: встановлення контексту ризику; аналіз ризику (виявлення та оцінка); ранжування ризиків, вплив на ризик. Визначені поширені методи, що використовуються для кількісного та якісного аналізу ризиків проекту, а саме: аналіз сценаріїв розвитку подій, аналіз беззбитковості проектів, аналіз результатів імітаційного моделювання, аналіз за допомогою дерева рішень. Розглянуто метод аналізу чутливості проекту, підходи до визначення кількісної міри ризику на основі розрахунку коефіцієнту ризику, узагальненого коефіцієнту ризику, експертної оцінки. Запропонований комплексний метод оцінки ризику, який вирішує завдання кількісної оцінки ризику в абсолютному і відносному вираженні і дозволяє використовувати широкий спектр показників. Результати, що отримані за допомогою комплексного методу, мають досить високий рівень достовірності та можуть успішно використовуватися при плануванні будь-якого проекту.

Ключові слова: управління проектами, проектні ризики, аналіз ризиків.

управління ризик ранжування проект



Чернега Елена

АНАЛИЗ РИСКОВ В УПРАВЛЕНИИ ПРОЕКТАМИ

В статье проанализирован процесс управления проектными рисками и его этапы: установление контекста риска; анализ риска (выявление и оценка); ранжирование рисков, влияние на риск. Определены распространенные методы, используемые для количественного и качественного анализа рисков проекта, а именно: анализ сценариев развития событий, анализ безубыточности проектов, анализ результатов имитационного моделирования, анализ с помощью дерева решений. Рассмотрен метод анализа чувствительности проекта, подходы к определению количественной меры риска на основе расчета коэффициента риска, обобщенного коэффициента риска, экспертной оценки. Предложен комплексный метод оценки риска, который решает задачи количественной оценки риска в абсолютном и относительном выражении и позволяет использовать широкий спектр показателей. Результаты, полученные с помощью комплексного метода, имеют достаточно высокий уровень достоверности и могут успешно использоваться при планировании любого проекта.

Ключевые слова: управление проектами, проектные риски, анализ рисков.



Chernega Olena

RISKS ANALYSIS IN PROJECT MANAGEMENT

The article analyzes the management of project risks and its stages: establishing the context risk; risk analysis (identification and evaluation); rankings risks, impact on the risk. Identified common methods used for quantitative and qualitative analysis of project risks, namely: analysis scenarios, breakeven analysis projects, analysis of simulation, analysis using a decision tree. The method sensitivity analysis, quantitative approaches to determining risk measures based on the calculation factor risk factor generalized risk expertise. The proposed complex method of risk assessment when planning which solves the problem of quantitative risk assessment in absolute and relative terms, and allows for a wide range of indicators. Results obtained by using the complex method, have a high level of reliability and can be successfully used in the planning of any project.

Keywords: project management, project risks, project management, risk analysis.



Ефективність реалізації будь-якого проекту залежить від того, наскільки вдасться забезпечити прийнятне співвідношення отриманих доходів та міри ризику. Враховуючи те, що доходи та ризик знаходяться в прямій залежності один від одного, максимізація прибутків проекту з одночасною мінімізацією проектних ризиків є досить складним завданням. Саме тому аналіз ризиків є важливою складовою процесу управління проектами.

Постановка проблеми. Дослідження показують, що лише незначна частина вітчизняних підприємств здійснює ретельний аналіз ризиків в управлінні проектами. Саме з цієї причини в процесі реалізації проектів виникає необхідність постійного коригування більшості проектних процесів, що у кінцевому результаті може призвести не лише до порушення термінів виконання проекту, а й навіть відмови від його реалізації. В той час як володіння інструментарієм ризик- менеджменту дозволить проектному менеджеру успішно вирішувати завдання управління проектними ризиками.

Аналіз останніх досліджень та публікацій з цієї проблематики дозволив дійти висновку, що існує велика чисельність визначень управління ризиками. У відповідності до однієї з них, ризик - менеджмент - це управління організацією в цілому або окремими її підрозділами з урахуванням факторів ризику (тобто випадкових подій, що впливають на організацію) на основі особливої процедури їх виявлення й оцінки, а також вибору і використання методів нейтралізації наслідків цих подій, обміну інформацією про ризики і контролю результатів застосування цих методів [3, с. 10].

З практичної точки зору проектний менеджер має:

визначити рівень ризику, в межах якого може функціонувати дана компанія;

визначити, що саме може призвести організацію до виходу за межі припустимого ризику;

сформувати стратегію, яка не призведе до виходу за визначені межі ризику;

забезпечити функціонування організації з найбільш вигідним сполученням фінансових результатів та ризику [2].

Процес управління проектними ризиками можна поділити на чотири етапи: встановлення контексту ризику; аналіз ризику (виявлення та оцінка); ранжування ризиків, вплив на ризик.

Ключовим етапом, від якості виконання якого залежить ефективність ризик -менеджменту, на наш погляд, є аналіз ризику. Мета цього етапу полягає у тому, щоб одержати докладну інформацію про структуру, властивості об'єкта управління та наявні ризики. Аналіз передбачає виявлення факторів ризику, властивих досліджуваній організації та їх оцінку, тобто кількісний опис виявлених ризиків. В процесі оцінки визначаються такі характеристики, як імовірність і розмір можливих наслідків.

Для аналізу проектних ризиків застосовні наступні методи: аналіз чутливості проектів, аналіз сценаріїв розвитку подій, аналіз беззбитковості проектів, аналіз результатів імітаційного моделювання, аналіз за допомогою дерева рішень.

Що стосується вітчизняних підприємств, дослідження показують, що лише незначна частина з них здійснюють ретельний аналіз ризиків в управлінні проектами. Більшість організацій впроваджують нові проекти, керуючись лише інтуїцією. Ті підприємства, які здійснюють оцінку ризиків, як правило, обмежуються розрахунком чистої приведеної вартості (КРУ) і на основі цього приймають рішення про доцільність проекту.

Але підхід, що базується лише на розрахунку критерію КРУ, не дозволяє врахувати можливі зміни вхідних даних проекту ( ціна, обсяги продажу, ставка дисконтування, рівень інфляції). Тому, для більш ретельного аналізу ризику доцільно використовувати метод аналізу чутливості проекту [1, с. 57]. Послідовність дій при використанні цього методу наступна:

Формується перелік вхідних даних проекту, таких як ціна, обсяги продажу, ставка дисконтування, рівень інфляції та ін.

Розраховується чиста приведена вартість даного проекту за умов визначених вхідних даних.

Для кожного з вхідних факторів припускається можливість його зміни (наприклад, на - 10%, -5%, 0%, +5%, +10%). Розраховується чиста приведена вартість проекту за умов кожної зміни. При цьому всі інші вхідні дані залишаються на початково визначеному рівні. Тобто визначаються критерії NPV за умов зміни одного з факторів відповідно на -10%, -5%, 0%, +5%, +10%. Таким же чином розраховуються значення чистої приведеної вартості для кожного з визначених вхідних даних.

Визначаються темпи приросту отриманих значень чистої приведеної вартості у відношенні до базового варіанту, розрахованого на другому етапі.

Співставляються темпи приросту NPV з темпами приросту змінного фактора.

За результатами проведених розрахунків будується діаграма (spider diagram), кожна з ліній якої демонструє залежність чистої приведеної вартості від змін кожного з вхідних факторів. При цьому саме ті фактори, зміна яких спричиняє найбільші зміни NPV є факторами найбільшого ризику, яким доцільно приділити найбільшу увагу.

Перевага наведеного методу аналізу полягає у спрощенні процедур ранжування ризиків і побудови матриці ризиків, яка слугує інструментом зображення зв'язку між імовірністю й наслідками події для ключових ризиків та описує профіль ризику організації.

Невирішеною частиною проблеми управління проектними ризиками є формування комплексного методу оцінки ризику, який може поєднати абсолютну і відносну оцінку ризику, дозволить врахувати суб'єктивні фактори та надаватиме досить високий рівень достовірності результатів.

Ціль статті: дослідити існуючі показники для оцінки міри ризику та запропонувати комплексний метод абсолютної та відносної оцінки ризику.

Основний матеріал дослідження. Одним з найбільш поширених підходів до кількісної оцінки ризику є використання виразу:



R = Нп* р (1)

де Нп - величина втрат, р - ймовірність настання ризикової події.

Таким чином, ступінь ризику визначається як добуток очікуваного збитку на ймовірність того, що такий збиток буде завдано.

В інвестиційно-фінансовій сфері в якості критерію при кількісній оцінці ризику проектів вкладення капіталу широко використовується два показники:

Середнє очікуване значення (X) можливого результату (віддачі), яке є середньозваженим для всіх можливих результатів, де ймовірність кожного результату використовується як частота або вага відповідного значення;

Середнє квадратичне відхилення (о) як міра мінливості (коливання) можливого результату.

У якості віддачі можуть виступати, наприклад, доходи, прибуток, дивіденди.

На практиці також часто використовується коефіцієнт ризику (т), який визначається як відношення можливих максимальних втрат (Нп max) до об'єкта власних фінансових ресурсів (k) [4, с.40-45]

r = Нп max / k (2)

У більшості випадків зазначені кількісні оцінки ризику та визначення використовуються для оцінки окремих видів ризику.

Разом з тим, вони можуть бути використані і для оцінки ризику проекту в цілому. Це відноситься до випадків, коли є (визначені) кількісні дані по кожному ризику або коли для оцінки ризику проекту використовуються експертні методи, в процесі яких оцінюється ймовірність успішної реалізації проекту і (або) величина можливих втрат внаслідок настання різного роду небажаних наслідків.

Так, наприклад, якщо проект піддається різним видам ризику, і є дані про величину втрат по кожному виду, то узагальнений коефіцієнт ризику визначається за формулою:

де N - число видів ризику;

Нп max і - максимально можливі втрати по і-му виду ризику;

n - коефіцієнт визначає ризик банкрутства по і-му виду ризику.

При наявності даних про втрати і ймовірності з виникнення по кожному виду ризику узагальнений коефіцієнт ризику проекту визначається як сума середньозважених показників ризику кожного виду, тобто за формулою:

При відсутності необхідних статистичних даних кількісна оцінка як окремих ризиків, так і ризику проекту в цілому, здійснюється методом експертних оцінок. При цьому кожен вид ризику характеризується кількома показниками (факторами). Оцінка цих показників визначається експертами в балах, крім того, кожному з показників призначається вага, що відповідає його значущості [5].

Кількісна оцінка ризику кожного виду і ризику проекту в цілому визначається з наступних виразів:

де - бальна оцінка і-го фактора в j-му виді ризику;

- вага і-го фактора в )-му виді ризику;

- число врахованих чинників в ) -му виді ризику; т - розмах бальної шкали, в межах якої здійснюється оцінка факторів;

g j - вага )-го виду ризику;

- кількісна оцінка )-го виду ризику;

R - узагальнений показник ризику (ризик проекту).

При бальній оцінці окремих ризиків і ризику проекту в цілому використовуються наступні правила:

Бальна оцінка кожного фактора здійснюється в межах бальної шкали: 0 < Я і) < т (як правило, від 0 до 10 балів) залежно від ступеня впливу даного чинника на ступінь ) -го виду ризику, з ранжируванням від "0" (не впливає) до "т" (дуже високий вплив );

Вага кожного фактора в межах відповідного виду ризику і вага кожного виду ризику встановлюється в межах 0 до 1 при виконанні умов:

При виконанні зазначених умов кількісна оцінка кожного виду ризику та узагальнений показник ризику (ризик проекту) приймають значення в інтервалі 0 < R у < 1 і 0 < R і < 1.

При вимірюванні ризику в абсолютному вираженні на практиці широко застосовується спрощений підхід. Його сутність зводиться до того, що оцінюється, яким чином впливає ступінь ризику на основні показники роботи підприємства, і на підставі цієї інформації робиться висновок про доцільність прийняття даного ризику і реалізацію даного проекту.

Розрахунок абсолютного значення ризику (абсолютного рівня втрат) можна зробити за такою формулою:



де Wi - абсолютне значення ризику по і-параметру;

Рі - планове значення і-параметра при успішному результаті;

b - розрахункове значення ступеня ризику.

Перевагою даного розрахунку є те, що в якості і -го параметра (Рі) можна використовувати широкий спектр показників, за якими фірма прогнозує збитки у разі реалізації певного ризику або групи ризиків.

Аналогічно може бути проведений і розрахунок абсолютного рівня неризикованої частини:

де Li - розмір частини і-го параметра, що не піддається ризику або

На практиці часто можуть виникнути ситуації, коли недостатньо знати тільки лише величину ризику в абсолютному вираженні, а його значення необхідно порівняти з певними показниками, що характеризують діяльність фірми.

Розрахунок ризику у відносному вираженні може бути проведений за формулою:

де -відносне значення ризику по і-му параметру.



Висновки

Визначення відносної величини ризику є досить важливим завданням господарюючого суб'єкта також і в силу суб'єктивності критеріїв, які використовуються при аналізі ризиків.

Незадоволеність високим значенням проектного ризику в абсолютному і відносному вираженні є однією з головних причин усвідомленого прийняття цього ризику, а в ряді випадків й відмови від реалізації проекту, або спонукальним мотивом для внесення змін у проектну документацію.

Пропонований комплексний метод оцінки ризику при плануванні проектної діяльності поєднує в собі коло переваг, а саме: вирішує завдання кількісної оцінки ризику в абсолютному і відносному вираженні і дозволяє використовувати досить широкий спектр показників. Крім того, цей метод відносно простий і зручний, а отримані з його допомогою результати мають досить високий рівень достовірності та можуть успішно використовуватися при плануванні будь-якого проекту.



Література

1. Колиснык М. Принципы анализа рисков в проектах // & Стратегии. - 2009. - № 2., С. 5462.

2. Никонова И.А. Проектный анализ: основные принципы, этапы и виды. - Альпина Паблишер, 2012г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.cfin.ru/finanalysis/invest/project_analysis.shtml

3. Старостіна А. О., Кравченко В. А. Ризик - менеджмент: теорія та практика: Навч. посіб. - К.: ІВЦ “Видавництво «Політехніка»”, 2004. - 200 с.

4. Чернега Е. М. Менеджмент организаций и инновационный менеджмент: Опорный конспект лекций по курсу. - Одесса: ОГЭУ, ротапринт, 2008 г. - 112 с.

5. Каверіна Н. О. Науково-методичні підходи до аналізу та оцінки ризиків інноваційної діяльності //Scientific Journal «ScienceRise» №5/3(5)2014 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://j ournals.uran.ua/ sciencerise/article/view/34799/31910



МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ, ЩО ВИХОДЯТЬ НА СВІТОВІ ТОВАРНІ РИНКИ

Чорний Владислав

У статті здійснено аналіз концепцій вчених щодо механізмів забезпечення економічної безпеки підприємств, які виходять на світові товарні ринки. Результатом дослідження стало формування універсальних складових зазначеного механізму та визначення організаційно- економічних основ його функціонування.

Ключові слова: економічна безпека, товарні ринки, економічні загрози, конкурентоздатність, рентабельність.



Чёрный Владислав

МЕХАНИЗМ ОБЕСПЕЧЕНИЯ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЙ, ЧТО ВЫХОДЯТ НА МИРОВЫЕ ТОВАРНЫЕ РЫНКИ

В статье проведен анализ концепций ученых о механизмах обеспечения экономической безопасности предприятий, которые выходят на мировые товарные рынки. Результатом исследования стало формирование универсальных составляющих указанного механизма и определение организационно-экономических основ его функционирования.

Ключевые слова: экономическая безопасность, товарные рынки, экономические угрозы, конкурентоспособность, рентабельность.



Chernbiy Vladislav

MECHANISMS TO ENSURE ECONOMIC ENTERPRISE SECURITY, WHICH GOES ON WORLD COMMODITY MARKETS

In Article wires analysis concepts Provision Mechanism scientists at эkonomycheskoy security enterprises, kotorbie vbihodyat on myrovbie tovarnbie markets. The result of the study was indication of Formation unyversalnbih sostavlyayuschyh Definition mechanism and organizational-economic bases of ego functioning.

Keywords: Economic Safety, tovarnbie market, Economic uhrozbi, competitiveness, profitability.



Постановка проблеми. Євроінтеграційні стратегічні напрями української зовнішньої політики створюють позитивний грунт для зовнішньторгівельної діяльності суб'єктів, господарської діяльності. Проте, зовнішні ринки уміщують у собі велику кількість зовнішніх і внутрішніх загроз і адаптація до динамічних змін на цих ринках є головною передумовою конкурентоздатності вітчизняних підприємств. Далеко не всі підприємства витримують динаміку умов функціонування зовнішніх ринків, зокрема у ЄС, де симбіоз національного і наднаціонального законодавства та потужна конкуренція створюють економічні загрози для підприємств, що входять на ці товарні ринки. Єдиним шляхом для посилення конкурентоздатності таких підприємств є створення і застосування механізму забезпечення економічної безпеки, що є важливою і актуальною проблемою сучасної економічної науки в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед останніх досліджень питань економічної безпеки підприємств необхідно відзначити роботи таких вчених, як Т.І. Алєксєєва, О.Ф. Балацький,В.П. Василенко, М.Д. Домашенко,Н.О. Іванченко, Л.Г. Мельник, О.Ф. Яременко та багато інших науковців.Дослідження проблем економічної безпеки підприємств країн -експортерів останнім часом засвідчують відсутність єдиного погляду на концептуальні засади даного економічного феномену.

Не вирішені раніше частини загальної проблеми. Підходи у визначенні економічних загроз та напрями забезпечення протидії, а також основні механізми забезпечення економічної безпеки таких підприємств у концепціях вчених часом є протилежними і суперечать основним економічним принципам.

Формулювання цілей статті. Метою даної статті є аналіз концепцій вчених щодо механізмів забезпечення економічної безпеки підприємств, що виходять на світові товарні ринки. Завданням статті став пошук і формування універсальних складових зазначеного механізму та визначення організаційно-економічних основ його функціонування.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Економічна безпека підприємства є багатоаспектним поняттям, яке, з одного боку, є базовим елементом у загальній системі національної безпеки, а з другого - має власну складну внутрішню структуру, яка формується в полі взаємного проникнення внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства. В сучасній економічній літературі накопичено багатий досвід щодо дослідження сутності економічної безпеки. Втім, попри значне місце експортної діяльності промислових підприємств у системі національного господарства, питання визначення сутності та забезпечення економічної безпеки їх експортної діяльності залишається практично не вивченим. На основі проведеного семантичного аналізу сутності поняття “економічна безпека” О.В. Свірідова пропонує розглядати економічну безпеку експортної діяльності підприємства як особливий стан системи, який забезпечує захищеність її елементів і зв'язків в умовах деструктивного впливу внутрішніх і зовнішніх чинників материнської держави та країни-реципієнта[1, с. 244]. Ми повністю згодні з думкою О. В. Свірідова.

Вітчизняні підприємства стикаються з особливими проблемами при здійсненні зовнішньторговельної діяльності: з одного боку, це загрози та небезпеки, які виникають внаслідок їх діяльності на зовнішніх ринках (з боку іноземних держав, їхніх об'єднань та окремих компаній, які, створюють бар'єри при вході на ринок, відсутність або неточність інформації про політичні, митно-тарифні, соціокультурні, економічні особливості середовища країни-реципієнта), а з іншого боку, це внутрішні проблеми України, які обумовлені внутрішніми проблемами розвитку країни (трансформаційними процесами), серед яких нестабільність політико-економічного становища, недосконалість створених державою умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, високий рівень оподаткування, брак уваги держави до розвитку високотехнологічних галузей промисловості, що має наслідком нераціональність структури експорту-імпорту і малоперспективну модель міжнародної спеціалізації України. Третім компонентом у загальній структурі загроз зовнішньоекономічній безпеці підприємства є проблеми внутрішнього середовища (проблеми техніко-технологічної забезпеченості, високої матеріаломісткості продукції, її якості, кваліфікації персоналу в питаннях зовнішньоекономічній діяльності тощо), що в кінцевому рахунку знижують рівень конкурентоспроможності та втрати споживачів та ринків збуту [2, с. 29].

Економічною безпекою підприємства вважаємо сукупність показників стану його ресурсів, а саме фінансів, технічного оснащення, кадрового потенціалу, технологій, інформаційного забезпечення, які забезпечують його підприємницькі можливості у протистоянні із внутрішніми і зовнішніми загрозами (рис. 1).

(розроблено автором)

Можна погодитись також із науковцями у тому, що економічна безпека - це такий стан потенціалу підприємства, за якого гарантуються найбільш ефективне його використання, стабільне функціонування господарської системи, її подальший розвиток [3, с.296]. Як наголошує О.В. Березін, до головних цілей формування економічної безпеки підприємства належать: забезпечення фінансової стійкості та незалежності, досягнення лідерства у технологіях, забезпечення високого конкурентного статусу, підвищення ефективності менеджменту, оптимізація використання потенціалу підприємства, мінімізація руйнівного впливу зовнішнього середовища, забезпечення функціонування підприємства у межах правового поля, захист власної комерційної таємниці [3, с.296 -297].

Підвищена увага у сучасній економічній науці до питань забезпечення стійкого функціонування та економічної безпеки підприємства зумовлює необхідність доповнення переліку чинників зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства чинниками забезпечення стійкості (впровадження заходів протидії небезпекам та загрозам підприємству, захищеності від впливу негативних наслідків дії чинників зовнішнього та внутрішнього середовищ на рівень стійкості підприємства, ефективності функціонування управлінської структури по забезпеченню стійкості на підприємстві) та врахування зовнішньоекономічного аспекту діяльності підприємства [4]. Внутрішнє середовище підприємства складається із засобів виробництва, фінансових і трудових ресурсів тощо, інформації щодо їх використання та взаємодії, у результаті чого створюється готова продукція або надаються послуги, що й визначає його потенціал. Вплив чинників зовнішнього середовища підприємства-суб'єкта ЗЕД на макро- і макрорівні сприяють адаптації підприємства до ринку в умовах трансформації економіки і визначають місію підприємства на довгостроковий період [5; 6].

Наукова література виділяє кілька можливих стратегій щодо визначення можливих підходів досягнення зовнішньоекономічної безпеки на підприємстві, а саме:

стратегію, яка орієнтована на миттєве реагування на реальну небезпеку, що виникла на підприємстві і направлена на виробничу діяльність, персонал, майно тощо (стратегія миттєвого реагування);

стратегію попередження, прогнозування, дослідження небезпек і загроз з метою їх відвернення (попереджувальна стратегія);

стратегію, направлена на обмеження небажаних впливів на об'єкт (стратегія обмеження впливу);

стратегію, яка орієнтується на відновлення, компенсацію отриманого збитку. Її особливість полягає в тому, що вона може бути використана лише у випадку загрози і допорогової небезпеки (відновлювальна стратегія). Існуючі стратегії за наслідками результатів можна поділити на два напрями: перший - це стратегії, що забезпечують таку діяльність щодо забезпечення економічної безпеки, результатом якої є відсутність впливу загроз або створюють заслін її впливу. Другий напрям - це стратегії, які передбачають виникнення збитку, який компенсується діями, що передбачені відповідними стратегіями.Застосування будь-якої стратегії своїм наслідком може мати кілька варіантів розвитку ситуації:

на основі прогнозування і вживання своєчасних заходів, розвиток ситуації, що впливає на систему, ліквідується або коректується;

при не змозі вплинути на ситуацію кардинально, підприємство вносить корективи щодо свого подальшого стратегічного розвитку;

фактори впливу виявились руйнівними і підприємство не змогло подолати їх, зазнало краху, визнане банкротом, ліквідоване [2, с. 31].

Основою для забезпечення стійкого функціонування підприємств, особливо для таких, які працюють з зовнішніми ринками, є підтримка їх стабільного функціонування сьогодні та накопичення достатнього потенціалу для розвитку у майбутньому. Тому забезпечення стійкого функціонування підприємства повинно здійснюватися у визначеному полі стійкості, вихід за межі якого означатиме небезпечне функціонування [4].

Реалізація стійкого функціонування підприємства у зазначених вище умовах має здійснюватись на основі чіткого механізму забезпечення економічної безпеки. Тому погоджуємось із Н.О. Іванченко у тому, що системний підхід до формування механізму економічної безпеки підприємства припускає, що необхідно враховувати всі реальні умови його діяльності, а сам механізм повинен мати чітко окреслені елементи, схему їх дії та взаємодії. Структура механізму функціонування системи економічної безпеки підприємства складається з декількох блоків, одночасна дія яких покликана забезпечити достатній для розширеного відтворення капіталу підприємства прибуток, що одержується в результаті дотримання інтересів підприємства, тобто в результаті взаємодії підприємства з суб'єктами зовнішнього середовища. Механізм функціонування системи економічної безпеки підприємства може мати різний ступінь структуризації і формалізації [7].

На думку З.В. Якубович, основними етапами забезпечення економічної безпеки підприємства є: 1) стратегічне планування і прогнозування економічної безпеки; 2) проведення оперативного оцінювання рівня забезпечення і тактичне планування економічної безпеки підприємства;

3) оперативне планування фінансово-господарської діяльності підприємства; 4) реалізація розроблених планів. Ці етапи доволі вузько представляють механізм забезпечення економічної безпеки підприємства. Виходячи із наведеного авторами трактування поняття механізму забезпечення економічної безпеки підприємства слід зазначити, що будь-який механізм складається із засобів, що допомагають досягти поставлених цілей підприємства[8].

Деякі автори вважають, що механізм забезпечення функціонування системи економічної безпеки підприємства включає інформаційну, правову, технологічну, технічну, кадрову складові, що дають можливість всебічно управляти цією системою [9]. Ми не зовсім погоджуємось із таким підходом, оскільки зовнішньоторговельні підприємства вимагають додатково таких важливих складових, як конкурентну складову, що включає у собі такі елементи, як унікальність товару чи/або збалансованість ціни та якості. На підтвердження даної позиції наводимо висловлювання І.Н. Карпунь про те, що найбільш високою гарантією безпеки діяльності підприємства є надійний ринок збуту продукції, її конкурентоспроможність і надійність, стабільність споживчої продукції, доступні ціни на товари сприяють довготерміновим угодам про поставки товарної продукції на взаємовигідних умовах [10, с.50].

Одним з найбільш значимих елементів системи безпеки підприємства є механізм її забезпечення, який являє собою сукупність законодавчих актів, правових норм, рушійних мотивів та стимулів, методів, заходів, сил та засобів, за допомогою яких суб'єкт впливає на об'єкт для досягнення цілей безпеки та вирішення завдань [11, с.28].Механізм забезпечення економічної безпеки складається з таких основних елементів: оцінка ризику здійснення планованої логістичної операції та окремих її елементів в цілому, розробку заходів щодо зменшення ступеня ризику або його повного усунення та плану їх здійснення в конкретній компанії, організацію реалізації розробленого плану, проведення періодичного контролю щодо здійснення розробленого плану і при необхідності внесення коректив в даний план, підведення підсумків забезпечення економічної безпеки логістичної операції по закінченні її виконання [12, с.45].

Відтак побудова механізму економічної безпеки повинна включати: характеристику зовнішніх і внутрішніх загроз економічній безпеці підприємства, визначення і моніторинг чинників, які зміцнюють або негативно впливають на стійкість його соціально -економічного стану на короткострокову і середньострокову (три-п'ять років) перспективу, визначення критеріїв і параметрів (допустимих значень) показників, що характеризують інтереси підприємства і відповідають вимогам його економічної безпеки, розробку економічної політики, що включає механізми обліку, які впливають на стан економічної безпеки чинників, напрями діяльності підприємства відносно реалізації стратегії [13, с.667], а реалізація заходів зміцнення економічної безпеки підприємства у розрізі функціональних складових має складатися з певних етапів: формування ефективних факторів виробництва (нового устаткування, кваліфікованої робочої сили і т. д.), виробництво продукції з урахуванням потреб зовнішніх ринку, підвищення її якості та дизайну, вибір надійних постачальників сировини, матеріалів, енергоносіїв, проведення приватизації, надійний захист власних комерційних таємниць, зміна, в разі необхідності, керівництва підприємства [14].

Для реалізації зазначених підходів сценарне планування забезпечення економічної безпеки експортної діяльності повинно здійснюватись як комплекс послідовних взаємопов'язаних управлінських дій: установлення цілей, основних параметрів, ключових питань забезпечення економічної безпеки; аналіз загроз зовнішнього та внутрішнього середовища материнської країни та країни-реципієнта суб'єкта експортної діяльності; розробка і формування сценаріїв економічної безпеки етапів експортної діяльності підприємства (підготовчого, організаційного, виконавчого) на основі проведеної оцінки та визначення рівня економічної безпеки кожного етапу експортної діяльності; вибір стратегії забезпечення економічної безпеки кожного етапу експортної діяльності підприємства [15, с. 159].

Узагальнюючи охарактеризовані підходи дослідників, можемо констатувати, що розбіжність у баченні складових елементів механізму забезпечення економічної безпеки полягає у етапності функціонування цих елементів: від стратегічного планування до застосування превінтивних заходів безпеки. На наш погляд, всі вони зводяться до ефективного управління ресурсами і своєчасної реакції на внутрішні і зовнішні загрози. У випадку з підприємствами зовнішньоекономічної діяльності - це у першу чергу забезпечення конкурентоздатності товарної продукції і подолання митно-тарифних бар'єрів, котрі встановлюються країною -реципієнтом.



Висновки

Підсумовуючи вищезазначене, слід констатувати, що механізм забезпечення економічної безпеки підприємств, що виходять на світові товарні ринки складається зі організаційно-економічних заходів, спрямованих вирішити основні універсальні завдання: забезпечення конкурентоздатності продукції, своєчасне пристосування до динамічних змін і забезпечення ефективної реакції загроз від материнської країни та країни-реципієнта підприємств- експортерів. При значній чисельності підходів науковців щодо індикаторів визначення загроз безпека зазначених підприємств, на наше переконання, спирається на власну фінансову стійкість, базовану на рентабельності. Саме тому ключові завдання для підприємств, визначені вище, можуть бути вирішені шляхом реалізації двох головних проблем: наявність ресурсів та високо кваліфікаційних кадрів, здатних ефективно управляти даними ресурсами. Тому перспективами подальших досліджень виступають пошуки ефективних механізмів співвідношення ресурсозалежності підприємств та ринкової невизначеності в умовах зовнішньоекономічної конкурентоздатності продукції.



Література

6. Свиридова Е.В. Определение угроз экономической безопасности экспортной деятельности предприятия / Е.В. Свиридова // Развитие внешнеэкономической деятельности в условиях глобализации: Материалы ІІ Междунар.науч.-практ.конф., 20-21 апр. 2006 г. - Симферополь: Таврия, 2006. - С. 244 - 245.

7. Яременко О.Ф. Формування концепції забезпечення зовнішньоекономічної безпеки підприємств // Вісник Хмельницького національного університету 2012, № 3, T. 3.: Економічні науки. - С. 28 - 32.

8. Березін О.В. Економіка підприємства: навч, посіб. / О.В. Березін, Л.М, Березіна, Н.В. Бутенко. - К.: Знання, 2009. - 390 с.

9. Алєксєєва Т.І. Організаційно-економічний механізм забезпечення розвитку підприємства - суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності // Вісник НТУ «ХПІ». 2013. № 7 (981). - С. 3 - 9.

10. Cohen K.J., Majer S. F., Schwartz R.A., Whiteomb D.K. The Microstructure of Securities Markets. - N. J.: Prentice hall, 1986 y

11. Peters A.A. Independence Agencies. - Washington SEC, 1995 y.

12. Іванченко Н.О. Концептуальна модель механізму функціонування системи забезпечення економічної безпеки підприємства[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://jrnl.nau.edu.ua/index.php/SR/artide/view/ 4713/4829

13. Якубович З.В. Організаційні аспекти формування та забезпечення функціонування системи економічної безпеки підприємства // Проблеми та перспективи розвитку економіки і підприємництва та комп'ютерних технологій в Україні: збірник матеріалів VIII науково-технічної конференції науково-педагогічних працівників, 26-31 березня 2012 р. / Інститут підприємництва та перспективних технологій Національного університету «Львівськаполітехніка». - Львів: Видавничий відділ навчально-наукового інституту підприємництва та перспективних технологій Національного університету «Львівськаполітехніка».- 2012. - С. 210 - 211.

14. Система економічної безпеки: держава, регіон, підприємство: монографія: в 3 т. Т.1 /

15. О.М. Ляшенко, Ю.С. Погорєлов, В.Л. Безбожний [та ін.]; за заг. ред. Г.В. Козаченко. - Луганськ: Ельтон-2, 2010. - 282 с.

16. Карпунь І.Н. Управління фінансовою санацією підприємства: навч. посібник. / І.Н. Карпунь. - Львів: "Магнолія-2006", 2009. - 418 с.

17. Іванюта Т.М. Економічна безпека підприємства: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Т.М. Іванюта, А.О. Заїчковський- К.: Центр учбовоїлітератури, 2009. - 256 с.

18. Василенко В.П. Вопросы обеспечения экономической безопасности - одно из направлений деятельности субъектов предпринимательства / В.П. Василенко // Логистика: проблемы и решения. - 2010. - №5. - С.43-45.

19. Іванілов О С. Економіка підприємста: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.]/ О.С. Іванілов- К.: Центр учбової літератури, 2009. - 728 с.

20. Троц І.В. Забезпечення економічної безпеки на підприємстві з метою попередження банкрутства / І.В. Троц // Вісник Житомирського державного технологічногоуніверситету. - №1 (59). - Ч.2. - 2012. - С. 223-227.

21. Свиридова Е.В. Обеспечение безопарного функционирования предприятия в условиях внешнего рынка / Е. В. Свиридова // Развитие внешнеэкономической деятельности в условиях глобализации: материалы І Междунар.науч.-практ. конф., 20-21 март. 2005 г. -Симферополь: Таврия, 2005. - С. 159.

Размещено на Allbest.ru

...