Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний авіаційний університет

Аерокосмічний інститут

Кафедра економічної теорії

Домашня робота

з дисципліни: «Основи економічної теорії»

на тему: «Товарна біржа: історія та сучасність»

Підготувала:

студентка групи ФЛА-304

Карпин Марія Іванівна

Перевірив:

Гримайло В. М.

Київ-2016



Вступ

товарний біржа економіка

Біржа, як економічна категорія, відображає сукупність економічних відносин постійно функціонуючого ринку, на якому концентрується інформація про той чи інший товар (попит і пропозиція, якісні характеристики тощо), відбувається його купівля-продаж за зразками, формуються ціни, а також здійснюється торгівля цінними паперами та іноземною валютою.

Прототипи біржі існували ще в часи стародавнього Риму і Греції. Вже тоді було започатковано формалізовану торгівлю у визначеному місці, виникли центральні ринкові установи, де укладалися контракти на поставку товарів у договірні строки. І, хоч тогочасні цивілізації загинули, але основоположні принципи центральної ринкової структури збереглися і проявилися у середньовічних ярмарках та їхній спеціалізації, формалізації торгових процесів, які завершилися наприкінці XVI - на початку XVII ст. появою біржі.



Історія виникнення товарної біржі

Сучасні товарні біржі - результат тривалої еволюції різних форм оптової торгівлі і одночасно один з видів організованого товарного ринку.
Історично первинною формою оптової торгівлі можна вважати караванну торгівлю. Її вирізняли епізодичність, нерегулярність проведення, відсутність певного місця торгівлі.

На зміну їй прийшла ярмаркова торгівля. У Середньовіччі стали виникати як невеликі, так і досить великі ярмарки, час і місце проведення яких було точно позначене та про проведення яких учасники попередньо повідомляти.

Саме значення слова "ярмарок", у перекладі з німецької означає "щорічний ринок", свідчить про регулярність і організованості цієї форми торгівлі. На ярмарках у Європі в XII-XIIІ ст. проводилися операції з готівковим товаром як з негайною оплатою, так і з відстрочкою платежу. На деяких ярмарках були розроблені стандартні вимоги до якості різної продукції, а потім і введена практика торгівлі за зразками, а не тільки конкретними наявними партіями.

Ярмаркова торгівля того часу велася за суворими розробленим внутрішнім правилам. Наприклад, англійські кодекси поведінки купців регулювали порядок взаємовідносини між контрагентами угод, встановлювали стандартні форми для товарних контрактів, векселів, складських квитанцій та інших документів. Порушивши кодекс і не виконавши своїх обов'язків купець міг бути виключений з торгового співтовариства.

На ярмарках існував свій спосіб вирішення спірних питань і конфліктних ситуацій - ярмарковий суд. У той час його називали "суд людей з пильними ступнями", так як його учасники - купці, які довгі дні і місяці перебували в дорозі. Ярмарковий суд був праобразом сучасного арбітражу.

І все ж на певному етапі ярмарковий спосіб організації торгівлі перестав влаштовувати його учасників. До XVI ст. бурхливий розвиток торгівлі у зв'язку з відкриттям Америки і зміцненням капіталізму Європи призвів до появи постійних, а не періодичних місць торгівлі, виникли спеціалізовані торгові центри, у своєму роді оптові магазини, іншими словами - з'явилися біржі.

Визначення товарної біржі

Існує кілька версій походження терміну "біржа":

а) як великий торговельний центр середньовічного міста, що розміщувався в досить великому будинку й на примітному місці;

б) як проміжок часу для торгів, зборів, зібрання купецтва, пошуку партнерства і визначення ціни;

в) як самі зібрання купецької гільдії та будинки, де вони відбувалися.

Згідно з однією з них, у бельгійському місті Брюгге, яке знаходиться на перетині багатьох європейських торгових шляхів, була особлива площа, на якій збиралося для торгів купецтво. Площа носила назву "де бурсі" (de burse) на ім'я великої маклерської контори пана Ван де Бурсі, що володів тут великим будинком. Власник контори надав свій будинок для збору купців і, можливо, дав назву цій формі торгівлі. Взагалі характерно, що перші біржі часто розташовувалися у готелях, а потім поступово зайняли постійне місце в спеціальному приміщенні. Розглядаючи розвиток оптової торгівлі, можна помітити не просто зміну місць організації торгівлі і правил їх проведення, а істотні зміни в самому способі ведення торгового процесу. Будь-яка найпростіша торгова операція - це з'єднання попиту і пропозиції на певний товар, а метод, який здійснює це з'єднання, свідчить про ступінь розвиненості ринкових відносин.

Найпростішою формою ринку караванної торгівлі є базар. Торговий процес організований елементарним чином: ті, хто сидять - продавці, чекають на покупців. При такому способі попит (покупець) шукає пропозицію, а якщо згадати про епізодичність і неорганізованості караванної торгівлі, то цей пошук може йти досить довго. Ярмармарковий тип торгівлі відрізняється наявністю торговельних рядів, часто спеціалізованих на певних товарах. Тут пропозиція покликана вловлювати попит, а спеціалізація продавців - сприяти прискоренню пошуку. Але при цьому сторони мають певні ролі, які не змінюються. Як тільки обсяги операцій багаторазово зростають, ярмарок починає переростати в біржу.

Біржуві дрізняють:

* моментальність зустрічі попиту і пропозиції;

* змінюваність ролей;

* різке прискорення процесу укладання угоди.

Біржа є також одним з видів організованого ринку. Організованим товарним ринком називається місце, де збираються покупці і продавці для здійснення торгових операцій за певними, встановленими правилами. Всім видам таких ринків притаманний ряд спільних рис:

* суворо визначені правила проведення торгів;

* відкритість у здійсненні торгових операцій;

* наявність обладнаних торгових площ, складських і офісних приміщень;

* система зв'язку та інформації.

Елементи організованого ринку можна було спостерігати ще в давнину. Так, у Стародавньому Римі в певний час проводилися збори торговців. Проходили вони в певних місцях - продажних ринках, які були центрами розподілу товарів, що надходили з усіх кінців Римської імперії. Переважали на них бартерні операції і операції з грошовою оплатою. Іноді укладалися і договори з відстроченим у часі остаточним розрахунком. Цю практику можна зараз спостерігати і на сучасних біржах.

Отже, біржа виникла в Європі в період первісного нагромадження капіталу. І якщо не вважати об'єднання грошово-міняльних контор, то першими біржами були товарні. За деякими даними, перші біржі з'явилися в Італії (Венеція, Флоренція), і їх поява була пов'язана з виникненням там великих мануфактур та зростанням міжнародної торгівлі. До числа перших бірж відносять біржу, яка виникла в 1531 р. в Антверпені. Сучасники називали цю біржу "нескінченним ярмарком". Біржу в Антверпені можна вважати і першою міжнародною, так як в торгах на ній брали участь купці і товари з багатьох країн Європи. Ця біржа мала власне приміщення, над входом у яке був встановлений напис на латині "для торгових людей всіх народів і мов". У 1549 р. виникають біржі в Ліоні та Тулузі (Франці), а потім - біржа в Лондоні (1556 р.). У Японії біржа по торгівлі рисом з'явилася в 1790 р., а в США перша біржа виникла в 1848 р. в Чикаго.

В історії бірж велике значення мала Амстердамська товарна біржа, що виникла в 1608 р. На Амстердамській біржі вперше була введена торгівля за зразками і пробами товарів, а в подальшому встановлено середні якісні норми для товарів, що дозволило вести торгівлю без подання самої продукції на біржу.

Біржі початкового періоду були біржами реального товару, що обслуговували потреби торгівлі. У XIX ст. таких бірж стало багато у всіх великих країнах Європи, а також Північній Америці і Японії.

Різновиди бірж

У процесі розвитку бірж сформувалось два її різновиди:

Відкрита

Закрита біржа.

На відкритій біржі торгівля велася безпосередньо самими учасниками господарських відносин, тобто продавцями і покупцями реальних товарів, кожен з яких мав доступ на торги. Однак у міру збільшення обсягу операцій з'явилася необхідність у залученні спеціалізованих учасників-посередників, що дозволяло самим продавцям і покупцям не витрачати часу на здійснення операцій.

У перехідний період у багатьох випадках існувала відкрита біржа змішаного типу, на якій діяли як самі продавці і покупці, так і посередники. Одна з груп посередників спеціалізувалася на операціях для клієнтів, а інша вела угоди від свого імені і за свій рахунок.

На закритій біржі торгівля велася тільки спеціалізованими учасниками, всім іншим особам доступ до зали для торгівлі був заборонений. Поява біржі закритого типу призвело до істотних змін в організації біржових операцій, так як потрібно було створити систему збору та обробки замовлень на здійснення операцій від клієнтів. У результаті найбільші біржі стали створювати свої периферійні служби за межами головної будівлі біржі, що наблизило торгівлю до клієнтів.

Існування бірж відкритого та закритого типів було пов'язано не тільки з певними етапами в розвитку самих бірж, але і багато в чому визначалося роллю держави в цьому процесі. Так, в Англії та Америці держава ніяк не втручалася в діяльність бірж, вони носили характер корпорації або приватної установи і були закритими організаціями.

Цікаве дослідження історії бірж провів російський вчений А. Філіппов, який вивчав товарні біржі початку XX ст. Він виділив чотири основних типи бірж в залежності від поєднання двох чинників:

*ступеня втручання держави в сферу біржового обороту;

*форми організації бірж як відкритих чи закритих ринків.

Як зазначав А. Філіппов, біржі першого типу - це доступне для всіх зібрання. Такі біржі або взагалі не мали якихось законодавчих норм, що регулюють їх діяльність, або це регулювання було досить обмеженим. Уряд брав на себе функцію тільки загального нагляду за порядком на біржах. Будь-який бажаючий міг стати учасником біржового торгу, а біржове приміщення надавалося або урядом, або якоюсь компанією. Біржі такого типу існували в Голландії, Бельгії та Франції.

Другий тип бірж - це всебічно регламентоване державне зібрання. Біржова торгівля регулюється законодавством і знаходиться під строгим контролем адміністрації. Відвідувачі та учасники біржі не організовані в корпорації, сама біржа являє собою відкриті збори, а члени біржового комітету призначаються не біржею, а відповідною державною інстанцією. До такого типу належало більшість німецьких бірж, за винятком бірж в містах Ганзейського союзу.

Третій тип бірж - біржа закритого типу, але всебічно регламентована державою. У цьому випадку учасники біржової торгівлі об'єднані в корпорацію і біржовий комітет обирається з їх числа. Цей комітет суворо підпорядковується урядовому органу. Як і в другому випадку, діяльність бірж регламентується законом і перебуває під адміністративним контролем. У багатьох випадках крім членів біржових корпорацій на торг допускаються сторонні особи, але, як правило, за особливим дозволом і з обмеженими правами. Такий тип бірж зустрічався в Австро-Угорщині та Росії.

І нарешті, четвертий тип біржі - це вільна корпорація чи приватна установа. У цьому випадку біржа створюється без втручання держави і являє собою приватну компанію, яка ототожнюється з біржею (так відбувалося в США і в деяких випадках у Великобританії), або ця компанія однією зі своїх цілей ставить зміст і завідування біржею (Великобританія). Спеціального біржового законодавства в цьому випадку може не бути, або воно дуже обмежена. Керівництво біржею здійснює біржовий комітет, який наділений широкими повноваженнями і обирається загальними зборами членів біржі. Такий тип біржі є, природно, закритим.

Розвиток бірж та біржової торгівлі відбилося і на об'єктах торгівлі, тобто біржових товарах. Вже на етапі, коли була введена торгівля за зразками, до товарів, які продаються на біржі, стали пред'являтися такі вимоги, як масовість, однорідність, подільність. З часом додається і така необхідна ознака, як можливість встановлення фіксованого якості(стандарту). Очевидно, що ці ознаки притаманні, перш за все, сільськогосподарській продукції та сировинним товарам, які і являють собою основну масу товарів, що обертаються на товарній біржі.

До середини XIX ст. товарні біржі були біржами реального товару, головна функція яких - канал великої оптової торгівлі. У своїй вищій формі біржа реального товару придбала наступні риси:

* торгівля здійснюється на основі опису якості та за відсутності самого товару;

* партії товару, що продаються - стандартизовані, однорідні і синоніми;

* проведені на біржі операції можуть мати як виробничо-споживчу, так і спекулятивну спрямованість;

* торгівля ведеться за суворо визначеними самою біржею правилами при активній взаємодії як продавців, так і покупців.

У другій половині XIX ст. стали виникати нові види бірж - ф'ючерсні біржі, або біржі термінових контрактів. Такі біржі виконували дещо інші функції. У цей період впало значення бірж реального товару у зв'язку з розвитком прямої торгівлі і монополізацією виробництва, але зате різко збільшилася її нове значення як центру ціноутворення і страхування ризиків.

Роль товарної біржі в сучасній економіці

оварна біржа - це класичний інститут ринкової економіки, що формує оптовий ринок товарів шляхом організації і регулювання біржової торгівлі.

Основним змістом діяльності товарної біржі є створення найбільш сприятливих умов для укладання товарних операцій.

Головною функцією товарної біржі вважаються організація постійно діючого товарного ринку та надання посередницьких та інших послуг учасникам біржових торгів. Біржа не здійснює торгово-посередницьку діяльність. Нормальне функціонування товарної біржі можливо при наявності ринкового середовища, самостійності підприємств, досить насиченого ринку біржових товарів, необмеженого числа продавців, покупців і посередників, конкуренції, стабільності грошової системи, розвинутої інфраструктури.

Товарна біржа з економічної точки зору являє собою організований товарний ринок, механізм діяльності якого багато в чому визначається умовами формування і функціонування товарного ринку. Разом з тим сучасний ринковий механізм може діяти в якості ефективного регулятора суспільного виробництва тільки. в тому випадку, якщо він формується в єдності ринків споживчих товарів і послуг, сировини і засобів виробництва, робочої сили, землі, капіталу та інформації.

У системі суспільного відтворення ринок виступає як сфера товарного обміну. Його формування органічно пов'язане з розвитком і поглибленням суспільного поділу праці і господарської відособленості виробників.

З точки зору виробничих відносин ринок являє собою відносини з приводу реалізації товарів, їх купівлі-продажу, особливий спосіб формування економічних зв'язків.

Ринок існує як система взаємопов'язаних, але досить самостійних ринків. Об'єктами ринкових відносин виступають як кінцеві результати виробничого процесу, так і фактори виробнитва (засоби виробництва, робоча сила, капітал). Для товарного ринку, як і будь-якого іншого, найбільш важливими є такі поняття, як попит і пропозиція.

Попит є вимога на товари з боку покупця, зацікавленість в конкретних видах товарів; він обмежений, з одного боку, їх виробничими потребами, а з іншого - платоспроможністю.

Пропозиція - це сукупність товарів, які призначені для реалізації (продажу). Основними її джерелами є виробництво, сільське господарство , товарні запаси, імпорт та інші надходження.

При переході до ринкових відносин в Україні істотно змінилися процес формування і джерела надходження товарної пропозиції. Воно все більше орієнтується на потреби суспільства.

Співвідношення між попитом і пропозицією тісно пов'язане з ціноутворенням.

Крім того, попит і пропозицію формують ринок продавця і ринок покупця. Ринком продавця називають таку ситуацію, при якій попит перевищує пропозицію, і, навпаки, ринком покупця вважають перевищення пропозиції над його попитом. У першому випадку має місце дефіцит товарів. Ринок покупця для суспільства більш вигідний, так як він відрізняється великим вибором товарів, впливає на ціноутворення, техніко-економічні показники товару, стимулює прогрес як у сфері виробництва, так і в сфері обігу.

Залежно від характеру взаємовідносин між продавцем і покупцем формуються вільні (відкриті), замкнуті і регульовані ринки.
При вільних (відкритих) ринках не існує жодних обмежень при купівлі-продажу товарів. Замкнуті ринки обслуговують внутрішньо-корпоративні (внутрішньо-галузеві) поставки. На регульованих ринках проводяться операції з купівлі-продажу товарів відповідно до міжнародних товарних угод.

Серед товарних ринків велике місце займають так звані посередницькі ринки, до яких відносять товарні біржі, аукціони, торги. Для посередницьких ринків характерна купівля-продаж суворо певних товарів: для товарних бірж такі товари повинні володіти певними ознаками, бути масовими, взаємозамінними; для аукціонів відбираються товари, які користуються підвищеним попитом, що володіють індивідуальнми ознаками (творами мистецтва, хутро); для торгів відбирається, як правило , обладнання, виробництво якого вимагає попереднього узгодження його техніко-економічних характеристик.

Найважливішим показником ефективності функціонування створеного ринку та його організаційних структур є місткість ринку. Цей показник характеризується експортно-імпортним балансом.

Друга характеристика ринку - його диверсифікованість.

Товарний ринок у країнах з розвиненою ринковою економікою відрізняється високим науково-технічним рівнем виробництва, що характерно для цивілізованих країн, наявністю конкуренції, жорсткими вимогами уряду в галузі захисту прав і інтересів споживача, підвищеними вимогами ринку до якості товару, безпеки його споживання, дотриманням екологічної чистоти, упаковки, маркування та забезпеченням післяпродажного обслуговування.

Вивчення просування товару від виробника до споживача проводиться за допомогою сегментації, тобто виділення найважливіших факторів, що впливають на процес ефективності збуту продукція і вибору форм доведення продукції до споживача.

Найбільш поширеними критеріями сегментації є:

1) кількісні параметри сегменту. До їх числа відноситься ємність сегмента (кількість виробів і їх вартість на момент продажу; число потенційних споживачів і територія їх проживання);

2) доступність сегменту для конкретного підприємства (можливість підприємства отримати канали розподілу і збуту продукції, умови зберігання та транспортування виробу споживачам на даному сегменті ринку);

3) суттєвість сегмента (наскільки реально ту чи іншу групу споживачів можна розглядати як сегмент ринку, її стійкість);

4) прибутковість (рентабельність);

5) сумісність сегменту з ринком основних конкурентів (якою мірою основні конкуренти готові поступитися вибраним сегментом ринку);

6) ефективність роботи на обраному сегменті ринку (перевірка наявності у постачальника досвіду роботи);

7) захищеність обраного сегмента від конкуренції (реальна оцінка постачальником своїх можливостей у конкурентній боротьбі з іншими підприємствами-постачальниками).

Для конкретно взятого постачальника робота по сегментації ринку передбачає вивчення демографічних, географічних, психографічних і споживчих факторів для досягнення найбільшої ефективності збуту товару на конкретному товарному ринку.

Специфіка товарних ринків окремо взятої країни визначається рівнем розвитку промислового і сільськогосподарського виробництва, питомою вагою представлених на ринку видів товарів, які визначають галузеві характеристики товарного ринку.

Розвиток товарних ринків привів до поділу їх на ринки реального товару і ринки прав на товар. Початковий ринок прав на товар встановлював відносини продавців і покупців з приводу передачі товару в майбутньому за цінами, які встановлювалися завчасно. Такі ринки дозволяли продавцям мати впевненість у реалізації свого товару, а покупцям заздалегідь планувати витрати, пов'язані з майбутнім придбанням потрібної їм продукції. Ринок прав на товар охоплює невелике коло товарів в порівнянні з ринком реального товару. Наприклад, при торгівлі сирою нафтою ринок реального товару (мокрі барелі) враховує всі види нафти, що видобуваються у світі (близько 70 видів сирої нафти).

Питання про те, що можна продавати на біржі, тобто про біржовий товар, є одним з істотних для будь-якої біржі.

У Законі України "Про товарні біржі і біржової торгівлі" зазначається, що біржовий товар - це "не вилучений з обороту товар визначеного роду і якості, у тому числі стандартний контракт на зазначений товар, допущений в установленому порядку біржею до біржової торгівлі".

Таким чином, кожна біржа має право самостійно встановлювати склад товарів, які будуть об'єктом біржового торгу. Однак при цьому враховуються ті вимоги, які пред'являються до біржових товарів практикою біржової торгівлі.

До біржових товарів відносять товари, повністю або частково продаються через біржі. Як зазначалося, об'єктами біржової торгівлі є товари, які мають такі властивості, як однорідність, взаємозамінність, можливість встановлення стандарту якості. Велике значення на формування біржового ринку того чи іншого товару надає практика ціноутворення. Товари з невисоким ступенем монополізації виробництва або споживання мають більше шансів надовго залишитися предметом біржової торгівлі. У той же час можливе й існування біржової торгівлі високомонополізованими товарами, у тому випадку якщо є стійка частка вільної торгівлі та немонопольні учасники-продавці або покупці. Прикладом цього є ринок нафти і нафтопродуктів.

У цілому число товарів, що продаються на товарних біржах, за нинішнє століття істотно скоротилася. В кінці XIX ст. біржових товарів налічувалося більше 200 найменувань. Великими групами біржових товарів були в минулому чорні метали, вугілля та ряд інших товарів, з якими сьогодні операції більше не ведуться.

До середини XX ст. число біржових товарів скоротилося приблизно до півсотні і з тих пір за кількістю залишалося приблизно постійним. У той же час число ф'ючерсних ринків неухильно розширювалося. Так як під ф'ючерсним ринком розуміється ринок певної якості якогось товару, то по одному товару може існувати кілька ринків. В кінці 80-х років кількість ф'ючерсних товарних ринків зросло приблизно до 200.

Номенклатура біржових товарів традиційно складається з двох основних груп:

* продукція сільського господарства;

* промислова сировина і напівфабрикати.

Число біржових товарів групи сільського і лісового господарства неухильно скорочується. У цю групу входять олійні (насіння, шроти, і масла), зернові (пшениця, кукурудза, ячмінь, жито, овес), продукція тваринництва (живу велику рогату худобу і свині, м'ясо, шинку й ін), харчосмакові товари (цукор, кава, какао-боби), товари текстильної групи (бавовна, шерсть, шовк, пряжа), натуральний каучук і пиломатеріали. Серед інших товарів можна відзначити картопля і заморожений концентрат апельсинового соку. Група промислової сировини та напівфабрикатів включає енергоносії (нафта, бензин, мазут, дизельне паливо, дорогоцінні метали (золото, срібло) і кольорові метали (мідь, алюміній, нікель, олово).

На структуру біржових товарів впливає цілий ряд факторів, в тому числі і науково-технічний прогрес. Завдяки йому з'явилася безліч замінників деяких біржових товарів штучного або синтетичного походження. Конкурентна боротьба між цими товарами сприяє стабілізації цін, а значить, - зменшення біржового обороту. Це добре видно на прикладі ринку вовни, де обсяги угод в останні десятиліття скоротилися у багато разів, а на багатьох провідних біржах торгівля нею взагалі припинилася.

У той же час науково-технічний прогрес сприяв вдосконаленню методів визначення якості товарів з використанням для цих цілей новітніх технічних засобів. У підсумку можливість досягнення стабільної якості дозволила розширити коло біржових товарів за рахунок деяких пиломатеріалів і дорогоцінних металів, які раніше були недоступні біржової торгівлі за стандартними контрактами.

На сучасних товарних біржах в оборот залучені не лише відчутні товари, але і невловимі цінності. Ведуться операції з торгівлі індексами цін, банківським відсотком, іпотекою, валютою, контрактами на державні цінні папери. Ці операції стали практикуватися на товарних біржах приблизно з 70-х років.

На розвиток і зростання фінансових ф'ючерсних ринків вплинули зміни у світовій економіці в 70-ті роки, коли почали коливатися зафіксовані обмінні курси між доларом США та західноєвропейськими валютами. Валютні курси плавали внаслідок не тільки мінливості грошових курсів, але і коливань курсів інших фінансових коштів, наприклад, облігацій і казначейських квитків.

Щоб відповідати вимогам часу, провідні біржі світу, і перш за все Чиказька торгова біржа, поширили ф'ючерсні контракти на фінансові кошти, давши тим самим можливість фінансовим інститутам впоратися з ціновими ризиками. Перші ф'ючерсні контракти на фінансові інструменти були укладені на заставні сертифікати Урядової національної заставної асоціації (США) і на іноземну валюту в 70-і роки. Сертифікати були плодом спільних зусиль Чиказької біржі і підприємців, що ведуть діяльність в області заставного бізнесу. Для розробки контрактів знадобилося кілька років інтенсивної роботи, і торгівля цими контрактами почалася в жовтні 1975 р.
Після введення перших фінансових ф'ючерсів торгівля ф'ючерсами на фінансові інструменти розширювалася і охоплювала все більше видів різних фінансових коштів, включаючи довгострокові казначейські зобов'язання і казначейські білети, ф'ючерси на акції, на облігації муніципалітету та ф'ючерси на "свопи" (купівля іноземної валюти в обмін на вітчизняну з подальшим викупом).

У підсумку склалася досить різноманітна товарна гамма біржових операцій, яка знаходиться в постійному розвитку. Так, за оцінками, приблизно 70% числа контрактів, за якими ведуться операції на біржах США, були затверджені протягом останніх 10-15 років.

Товарні ф'ючерсні контракти відігравали провідну роль на біржах до кінця 70-х років. Поступово їх частка знизилася, а частка фінансових ф'ючерсів різко зросла. В даний час на них припадає 3 / 5 загального числа угод на ф'ючерсних біржах.

Серед товарних ф'ючерсних зараз значне місце займають паливні товари, дорогоцінні і кольорові метали. Обсяг торгівлі ф'ючерсами на сільськогосподарські товари, особливо такі, як кава, какао, бавовна, цукор значно менше. У 1991-1992 рр.. у торгівлі цими контрактами стався різкий спад. У цілому обсяги торгівлі ф'ючерсними контрактами на сільськогосподарські товари сильно коливаються в різні роки.

Міжнародна біржова торгівля має яскраво виражену географічну концентрацію. Провідними центрами були і залишаються США, Великобританія і Японія. Роль американських бірж стрімко зросла під час і після Другої світової війни, коли скрізь, крім США, біржі були закриті. У цей період на них припадало до 90% операцій. Переважання США у ф'ючерсній і опціонній торгівлі зберігалося до середини 80-х р., однак у наступні роки європейські та азіатські ф'ючерсні ринки стали конкурентними традиційним ринкам США. За період 1985-1990 рр.. частка ф'ючерсної торгівлі за межами США збільшилася з 12,8% до 46,8%. Обсяги ф'ючерсної торгівлі в Азії подвоїлися, а в Європі-практично потроїлися.

Спеціалізацією американських товарних бірж традиційно була сільськогосподарська продукція, Великобританії - дорогоцінні і кольорові метали та енергоносії, японських-аграрна продукція, хоча зараз ця спеціалізація у всіх трьох центрах носить не настільки яскраво виражений характер.

Найбільшу активність на товарних ф'ючерсних біржах в даний час проявляють компанії розвинених країн. Використання бірж компаніями з країн, що розвиваються та країн Східної Європи в цей час дуже обмежено, але є надія, що в майбутньому їх активність зросте. Лише дуже невелика кількість компаній та інших установ з країн, що розвиваються є членами бірж розвинених країн. Так, на Лондонській біржі металів асоційованими торговими членами є компанії "МЕМАКО" (Замбія), "Чилі Купер" (Чилі), крім того, можна ще відзначити Нью-йоркську біржу Комекс, членом якої є Національний банк Мексики, що виявляє активність у торгівлі сріблом. Деякі компанії мають своїх представників в безпосередній близькості від бірж (хоча вони і ведуть торгівлю через брокерів). Наприклад, нафтові компанії Бразилії і Мексики і кубинська організація з експорту цукру мають у Лондоні та в Нью-Йорку свої представництва, які займаються ф'ючерсними і опціонними угодами, що дозволяє цим компаніям здійснювати дуже витончені стратегії управління ризиком.

Однак більшість клієнтів з країн, що розвиваються знаходяться дуже часто далеко від бірж і в основному покладаються на посередників. Найчастіше такого роду посередниками є торгові доми. Компанії країн Латинської Америки і Карибського басейну страхують через брокерів близько чверті свого експорту какао, кави і цукру на Нью-йоркській біржі кави, цукру і какао. Латиноамериканські експортери зернових і соєвих бобів також використовують для страхування американські біржі. Латиноамериканські експортери кольорових металів працюють на біржах безпосередньо, без посередників. Регіональні компанії, що видобувають і переробні мідь, з Чилі, Перу, Мексики і Бразилії самі працюють на ЛБМ та біржі Комекс. Африканські компанії з Заїру, Замбії (мідь) і Зімбабве (нікель) також беруть участь у біржовій торгівлі. Після країн Латинської Америки найбільшу активність на міжнародних товарних біржах виявляє Китай, який через брокерів бере участь у біржовій торгівлі зерновими, цукром, кольоровими металами і паливом.

На біржових ф'ючерсних та опціонних ринках палива в останні роки діяли в деяких випадках і державні структури країн, що розвиваються, наприклад, міністерство фінансів Мексики. Його метою був захист надходжень до бюджету. На Нью-йоркській товарній біржі воно продало через ряд торгових будинків ф'ючерси та опціони на покупку сирої нафти, а також купило опціони на продаж; причому контракти охоплювали цілий ряд місяців, і кількість їх була досить значним. Чистий прибуток від цих операцій була висока, але уряду довелося внести у вигляді маржі близько 200 млн. дол. Міністерство фінансів Бразилії також займалося в останні роки проведенням біржових операцій, але в набагато менших масштабах. В більшості ж країн, що розвиваються подібні операції недоступні, оскільки вони не мають у своєму розпорядженні таких сум (навіть для тимчасового користування).

Найбільші міжнародні товарні біржі представлені головним чином біржами США і Великобританії.

Найбільшою товарною біржею світу є американська Чиказька торгова біржа (Chicago Board of Trade), на якій відбуваються ф'ючерсні й опціонні угоди з зерновими (пшениця, кукурудза, овес, соя, боби), олійними (соєве масло та соєвий шрот), дорогоцінними металами (золото і срібло), казначейськими білетами і облігаціями США, муніципальними облігаціями, індексами акцій і облігацій.

Друга за величиною-Чиказька товарна біржа, (Chicago Mercantile Exchange), але на ній продається не так багато товарів. Предмети угод - велика рогата худоба, свині і пиломатеріали. Основна кількість угод припадає на казначейські папери США, валюту (австралійські долари, канадські долари, французькі і швейцарські франки, німецькі марки, фунти стерлінгів, японські ієни), євродолари, індекси акцій і ін.

Нью-Йоркська товарна біржа (New-York Mercantile Exchange) є третьою за кількістю укладених угод. Предмети угод на цій біржі - паливна і сира нафта, пропан і бензин, а також платина і паладій.

Біржа Комекс (Commodity Exchange) в Нью-Йорку в останні роки дещо зменшила обсяги операцій. Ведуться операції з міддю, алюмінієм, золотом, сріблом та індексами акцій.

На Нью-Йоркській біржі кави, цукру і какао (Coffee, Sugar & Cocoa Exchange) ведеться торгівля відповідними товарами різних сортів.

На Нью-Йоркській біржі бавовни і цитрусових (New-York Cotton & Citrus Exchange) укладаються контракти з бавовною, концентратом апельсинового соку, пропаном. Ведуться також операції з індексом долара, ЕКЮ, казначейськими білетами США.

Найбільша біржа Великобританії - Лондонська міжнародна фінансова ф'ючерсна біржа (London International Financial Futures Exchange), що здійснює торгівлю фінансовими інструментами (державними цінними паперами, валютою, індексами акцій).

На Лондонській біржі металів (London Metal Exchange) ведуться операції з алюмінієм, міддю, нікелем, оловом, свинцем і цинком. До 1988 р. здійснювалася також торгівля сріблом, але була припинена.

Лондонська Ф'ючерсна і опціонна біржа ФОКС (Futures & Option Exchange) веде торгівлю какао-бобами, кавою і цукром.

На Лондонській Міжнародній нафтовій біржі (International Petroleum Exchange) здійснюються операції з дизельним паливом, мазутом, північноморської нафтою.

У Великобританії знаходиться також "Болтик ф'ючерс екс-чейндж" (Baltic Futures Exchange), на якій ведуться невеликі операції із зерновими, свининою, картоплею, соєвим шротом.

У Японії найбільша-Токійська товарна біржа. Ведуться операції з цінними металами (золото, срібло, платина).

Досить великої за обсягом операцій є Сіднейська ф'ючерсна біржа. Однак товарні операції (вовна та велика рогата худоба) ведуться у дуже незначному обсязі, а інші операції припадають на банківські векселі, державні цінні папери й індекси акцій.

У Франції одна з найбільших - паризька біржа МАТІФ. Основна частка операцій припадає на державні облігації, а товарні угоди (цукор, картопля і какао-боби) мають незначний обсяг.

Товарні біржі в Україні

Біржова торгівля в Україні започаткована відкриттям у 1796 р. Одеської товарної біржі та у 1834 р. - Кременчуцької .

Розвиток біржової торгівлі на Україні має наступні етапи:

1. Відкриття першої товарної біржі в м. Одеса (1796-1860 рр.) і початок біржового руху (торгівля здійснювалася невеликими партіями зернових );

2. Активізація біржової торгівлі у всіх центрах України, їх спеціалізація (1861-1914 рр.); (11 бірж спеціалізувалися на окремих видах продукції; найбільший оборот мали Київська товарна біржа, яка спеціалізувалася на торгівлі цукром, Миколаївська - хлібна та Одеська - зернова);

3. Повне припинення діяльності (1914 - 1921 рр.); (вважаємо за необхідне ввести такий етап, оскільки після першої світової війни та жовтневого перевороту біржі уже не відродилися такими, якими вони існували до цього).

4. Відродження біржової торгівлі в період НЕПу (1921-1928 рр.); (відродилися біржі, які функціонували до 1914 р.);

5. Відродження біржової торгівлі (третій “біржовий бум”, який відбувся в 1991 р. на теренах колишнього СРСР, викликав зростання кількості структур у назві яких було слово «біржа». Лише в Україні на початок 1992 р. їх зареєстровано 87. Незважаючи на надвисокий податковий тиск, ця цифра не зменшувалася до початку 1996 р., мало того, цей процес не зупинився і триває й досі);

6. Припинення розвитку біржової торгівлі у зв'язку з прийняттям Закону про оподаткування доходу від біржової діяльності (1992р.); (саме в цей час відбулися значні зміни в процесі біржового будівництва);

7. Поворотний момент розвитку бірж в Україні (1995-1996 рр.); (активну участь у становленні біржових сировинних ринків приймав уряд: прийнято концепції розвитку біржових сільськогосподарських та фондових ринків, видані Укази Президента України з проблем біржового будівництва);

8. Зростання кількості бірж (з 1997 р. до нашого часу); (створення саморегулюючих організацій, спроби впровадження строкових контрактів) .

Здебільшого біржі засновували органи влади на місцях або в центрі (Головпостач, Міністерство сільського господарства і продовольства, інші відомства). Біржі України різноманітні за своєю структурою, складом учасників, правилами біржової торгівлі. При їх становленні засновники, як правило, не ставили перед собою завдання по концентрації біржового обігу для творення ринкових цін на сировину, капітали та валюту. Біржі, особливо товарні, засновувалися як гуртові посередники і, як правило, на них торгували і досі торгують дрібними партіями різноманітних товарів, які у світовій практиці не є об'єктами біржової торгівлі.

На початку їхньої діяльності справжній біржовий товар не міг бути предметом торгів через його державне фондування. Яскравим підтвердженням сказаного є дискредитація Української аграрної біржі (м. Київ). Створювалася вона в 1995 р., коли тодішні керівники Мінсільпроду почали усвідомлювати необхідність механізму ринкового ціноутворення на сільськогосподарську сировину, передусім зерно, цукор, м'ясо тощо. Однак, всі зусилля біржовиків, що поступово впроваджували контракти спот і, особливо, форвард, були зведені восени 1996 р. нанівець, через блокування відвантаження у регіонах.

Обласні адміністрації наклали вето на невеликий урожай, і товару не відвантажили, навіть, за умови отримання грошових завдатків за форвардними контрактами. Натомість колгоспи, а отже, і обласні бюджети, знову залишилися без коштів. І, що найстрашніше, ніхто не втрутився, і закон не захистив покупців форвардів. Після цієї кризи аграрної біржі, на яку покладалося стільки надій, ілюзії про біржу як великого гуртового розподільника реальних товарів в Україні практично розвіялися.

Аналогічні тенденції тривають досі. Статистика свідчить: у 1997 р. кожен третій форвардний контракт на зернові культури, укладений на аграрних і товарних біржах не був виконаний. Компанія - зерновий трейдер із США на українському аграрному ринку за декілька років зазнала збитків на суму 3,5 млн. дол.

На сьогодні основну частину біржового обігу забезпечують 8 найбільших бірж - це члени Національної асоціації бірж України (НАБУ):

1. Київська універсальна товарна біржа;

2. Київська біржа “Десятинна”;

3. Українська аграрна біржа (м. Київ);

4. Одеська товарна біржа;

5. Харківська товарна біржа;

6. Донецька товарна біржа;

7. Маріупольська універсальна товарна біржа;

8. Придніпровська товарна біржа (м. Дніпропетровськ) [3].

На цих біржах укладаються контракти як із традиційним біржовим товаром, так і з транспортними засобами, нерухомим майном тощо. Крім того, вони надають додаткові послуги для збору, обробки та поширення інформації, пов'язаної з кон'юнктурою ринку, виконують рекламно-видавничу діяльність, аукціони з продажу об'єктів приватизації, сільськогосподарської продукції та промислових товарів, пропонують консультаційні, інформаційні і юридичні послуги. Київська універсальна товарна та біржа “Десятинна”, в основному, спеціалізуються на об'єктах нерухомості, які до біржових товарів у класичному розумінні цього слова не належать.

Структура біржового обігу України незаперечно підтверджує, що біржі в нашій країні практично виконують роль примітивного посередника.



Висновок

Біржові кризи, які переживало людство у ХХ-му ст., свідчать, що ринкова економіка та її барометр - біржа, можуть давати збої, пробуксовувати, однак, попри все, дозволяють робити висновки, підвищувати якість регулювання цих процесів з боку і біржових структур, і держав. Тому, визначаючи напрями розвитку біржового ринку в Україні і за її межами, необхідно створити належні політичні та економічні умови становлення біржі, яка допоможе структурувати сам ринок, визначати прогнозні ринкові ціни та дозволити здійснювати нові для учасників ринку, але вкрай необхідні операції страхування цінових та курсових ризиків.



Література

1. Ю. В. Ніколенко «Основи економічної теорії» , 2003р.

2. Міщук Г. Товарні біржі України: тенденції та проблеми розвитку // Економіка України . - 2005. - №4. - С.47 - 53.

3. «Право України», № 2,2000 г, з 27-32

4. Столяров И.А. Товарная биржа - важнейший элемент саморегулирования рынка / И.А. Столяров // Рынок. - 2008 - №12

Размещено на Allbest.ru

...