Дослідження методичних підходів до розрахунку економічної ефективності виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Проблема ефективності виробництва завжди посідала важливе місце серед актуальних проблем економічної науки. Це пояснюється тим, що забезпечення ефективної роботи господарської системи є основним завданням економічної науки. Зацікавленість нею виникає на різних рівнях управління економікою -- від власників приватного підприємства до керівників держави.

В умовах формування та розвитку ринкових відносин центр господарської діяльності зміщується до первинної ланки економічної системи -- підприємства. При цьому у ринковій економіці виживають лише ті підприємства, які найбільш правильно і компетентно зрозуміли вимоги ринку, організували виробництво конкурентоспроможної продукції, послуг, що користуються попитом, уміло здійснюють мотивацію висококваліфікованої творчої праці персоналу. Щоб зробити висновки про ефективність діяльності треба отримати комплексну оцінку кінцевих результатів діяльності підприємства, тобто використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу. Таку комплексну оцінку основної ланки підприємства дає визначення ефективності виробництва.

Завдання визначення ефективності виникає в різних ситуаціях, і його раціональне вирішення в конкретних умовах передбачає застосування тих або інших підходів чи методик.

З'ясуємо те, у якому напрямку повинні змінюватись показники ефективності виробництва або єдиний інтегральний показник. При всьому різноманітті методичних підходів реально можна говорити лише про дві основні системи критеріїв оптимізації, які принципово розрізняються, та про одну комбіновану, що поєднує у собі основні критерії перших двох систем:

1) максимізація результату при фіксованих витратах (ресурсах);

2) мінімізація витрат (ресурсів) при фіксованому результаті;

3) оптимізація (найчастіше максимізація) співвідношення витрат і результатів, як правило, з додатковим урахуванням інших показників ефективності (у тому числі й натуральних).

В українській практиці, так само як і у світовій найбільш всього використовують саме критерій максимізації.

У визначенні показників ефективності науковці пішли різними шляхами. Представники одного з них вважають за доцільне нехтувати необхідністю отримання єдиної оцінки і будувати систему показників ефективності. А остаточний висновок, на їхню думку, має зробити експерт, який аналізує цю систему показників, ураховує певні неформальні обставини, власний досвід, можливо, інтуїтивні міркування, прогнози і на базі всього цього зробить висновок. Інші вчені пропонують відразу обмежити множину факторів впливу і визначати комплексний показник ефективності. Є, звичайно, і певні компромісні підходи. Так, наприклад, відомі методики, в яких спочатку визначається система показників, а потім до неї застосовуються певні правила згортання для отримання інтегральної оцінки. Серед прибічників єдиного показника є такі, котрі будують настільки складний комплексний показник, що він за широтою охоплення вхідних параметрів фактично не поступається системам показників. Крім того, розроблені й ситуаційні алгоритми, які дають змогу обирати той чи інший комплексний показник на базі попереднього аналізу певних характеристик підприємства. економічний виробничий оборотний прибуток

В рамках статті ми не можемо привести всі методичні підходи. Тому розглянемо найбільш розповсюджені. Досить обґрунтовано представлена система показників у Віноградова Н.В., згідно з якою можна оцінити ефективність виробництва, щоправда у харчовій промисловості. Ця система складається з наступних показників:

• рентабельність виробництва та продукції;

• коефіцієнт ефективності та строк окупності капітальних вкладень;

• приведені витрати на одиницю продукції (чи приведена собівартість);

• продуктивність праці та поліпшення умов праці;

• якість продукції.

Дещо по іншому представлена система показників у Кулішова В.В. Він відмічає, що “на рівні підприємства система показників економічної ефективності включає показники ефективності використання ресурсів і ефективності витрат”, тобто якби умовно виділяє дві підгрупи. Система показників ефективності виробництва складається з: показники рентабельності продукції та витрат; рентабельності капіталу; виробництво й реалізацію продукції на 1 грн. витрат; показники ефективності використання окремих видів ресурсів: трудових ресурсів - ріст продуктивності праці, частка приросту продукції за рахунок росту продуктивності праці, економія живої праці; основних засобів, оборотних коштів і капітальних вкладень - фондовіддача, оборотність обігових коштів, питомі капітальні вкладення; матеріальних ресурсів - матеріалоємність і матеріаловіддача.

Заслуговує уваги аналіз офіційно визнаної радянської системи показників, представлений у монографії Цигічко О.М. та розроблена їм нова система показників. Ми представимо лише порівняльну таблицю двох систем показників та зробимо висновки про вклад Цигічко О.М. у розвиток теорії ефективності виробництва.

Система показників ефективності виробництва (діяльності), яку побудував Покропивний С.Ф., включає кілька груп:

1) узагальнюючі показники ефективності виробництва (діяльності);

2) показники ефективності використання праці (персоналу);

3) показники ефективності використання виробничих (основних та оборотних) фондів;

4) показники ефективності використання фінансових коштів (оборотних коштів та інвестицій).

Кожна з цих груп включає певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність господарювання або ефективність використання окремих видів ресурсів.

Досить добре та обґрунтовано розроблена система показників у іншого економіста-вченого - д.е.н. Шегди А.В. У його системі показників ефективності виробництва виділяються такі групи показників:

• ефективності використання основних фондів;

• ефективності використання оборотних фондів;

• ефективності використання праці (трудових ресурсів);

• ефективності використання капітальних вкладень;

• узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства.

Порівняння системи показників, яку пропонує Покропивний С.Ф. та Шегда А.В. дає змогу дійти висновку, що останній автор пропонує меншу кількість показників, насамперед узагальнюючих. Це, з одного боку є позитивним, тому що це є більш зручним для аналізу, порівняння показників у тенденції та ін., але з іншого боку система показників, яку пропонує Покропивний С.Ф. є статистично більш точною за рахунок наявності більшої кількості показників.

Крім наведених вище систем показників ефективності виробництва в економічній літературі пропонується розрахунок комплексного показника ефективності. Він може бути точною ілюстрацією твердження, що намагання побудувати адекватний єдиний показник ефективності зрештою призводить до появи досить громіздких формул. Саме відштовхуючись від цього д.е.н. Осіповим П.В. розроблений методичний підхід до оцінки ефективності виробництва, автором якого є Осіпов П.В. На нашу думку цей підхід насамперед найбільш відповідає вимогам, яким повинна відповідати система показників ефективності виробництва. Крім того, він дозволяє здійснювати не тільки однозначний вимір рівня ефективності, але і створити на цій основі статистично достовірну систему показників для виміру, оцінки й аналізу економічної ефективності виробництва в цілому і його елементів зокрема.

Статистичне достовірна система показників економічної ефективності витрат виробництва ґрунтується на узагальнюючому показнику - витрат на гривню зробленої продукції (ЕП), що розчленовується без залишку на три часткових показника ефективності витрат елементів виробництва - матеріалоємність (МЄ), трудомісткість (ТЄ) і фондоємність (ФЄ).

ЕП=В/ВП=М/ВП+ВТ/ВП+А/ВП=МЄ+ТЄ+ФЄ,

де В - витрати на виробництво продукції, ВП - обсяг зробленої продукції, М - витрати сировини і матеріалів, ВТ - витрати по оплаті праці і змісту персоналу, А - амортизаційні відрахування.

Економічна ефективність оборотних виробничих фондів, наприклад, може бути представлена наступним вираженням:

МЄ=М/ВП=1/Ц 1/Квп*ООП*Сок*Всм,

де ВП - обсяг виробленої продукції в грошовому вимірі, М- вартість спожитих сировини і матеріалів на виробництво продукції; Ц - середня ціна одиниці продукції; Квп - коефіцієнт використання виробничої потужності; ООП - оснащеність одиниці потужності оборотними коштами; Сок - коефіцієнт структури оборотних коштів; Всм - питома вага сировини і матеріалів у вартості оборотних коштів.

Цей методичний підхід дозволяє розрахувати можливе зниження витрат на гривню зробленої продукції:

ДЕП = ЕП-ЕПм,

або можливе зниження витрат елементів виробництва на гривню товарної продукції:

ДМЄ = МЄ -- МЄм,

ДТЄ=ТЄ-ТЄм,

ДФЄ=ФЄ- ФЄМ.

Потік коштів, що надходять на підприємство, - дохід -- визначається кількістю реалізованої продукції і ціною, за якою продається одиниця продукції. Потік коштів, що виходять з підприємства обумовлений витратами на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Успіх роботи фірми в остаточному підсумку обумовлений балансом фінансових коштів, що надходять на підприємство і виходять з нього. При позитивному балансі фірма отримує прибуток. Звідси ефективність виробництва тісно пов'язана з ефективністю використання фінансових коштів.

З методичного підходу, розробленого в ОНАХТ видно, що використання системи приватних показників та узагальнюючого, заснованих на співвідношенні витрат елементів виробництва і результату виробничої діяльності дозволяє аналізувати стан економічної ефективності в динаміці, зіставляти результати ефективної і не ефективної діяльності, а також розкривати причини, що визначили динаміку ефективності.

На наш погляд, необхідно розрізняти ефективність виробництва та ефективність діяльності підприємства. Остання повинна враховувати ефективність виробництва та ефективність використання фінансових коштів.

Размещено на Allbest.ru