Глобальні економічні проблеми та шляхи їх вирішення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут»

РЕФЕРАТ

Глобальні економічні проблеми та шляхи їх вирішення

Харків 2017



Вступ

У другій половині 20 ст. - початку 21 ст. людство зіткнулося з комплексом глобальних проблем, що загрожують існуванню цивілізації. Вони знаходяться в такому взаємозв'язку і єдності, що їх рішення вимагає кардинально нових, концептуальних підходів. Глобальні проблеми можуть вирішуватися тільки шляхом співпраці всіх держав, що входять в систему світового господарства. Люди починають поступово усвідомлювати характер взаємозв'язків суспільства і природи, оцінювати наслідки своєї виробничої та інтелектуальної діяльності. Поняття «глобальні проблеми» увійшло в науковий обіг в 60-70-і роки, визначається як проблема, яка стосується кожної людини і всього людства в цілому. Під глобальними проблемами розуміються проблеми, що створюють загрозу всьому людству. Провідною тенденцією світового розвитку сучасності стала глобалізація соціально-економічних процесів. Незважаючи на те, що економіка є лише частиною загальнолюдської діяльності, від її розвитку в XXI ст. в більшій мірі залежать проблеми безпеки і збереження миру, природне середовище і середовище проживання людини, а також моральні, релігійні та філософські цінності. Як правило, для вирішення глобальних проблем потрібні величезні матеріальні та фінансові кошти. Основними критеріями віднесення тієї чи іншої проблеми до категорії глобальних визнано вважати її масштабність і необхідність спільних зусиль для її усунення. При цьому в деяких місцях вони настільки загострені, перебувають в такому критичному стані, що будь-яке зволікання їх вирішення загрожує неминучою загибеллю цивілізації або деградацією умов життя людей. Головна причина їх загострення - високі темпи економічного зростання на основі використання досягнень науково-технічної революції. Глобальні проблеми сучасного світового співтовариства - це негативні результати науково-технічного та економічного прогресу.



1. Об'єктивні передумови виникнення глобальних проблем

Об'єктивною передумовою виникнення глобальних проблем є інтернаціоналізація господарської діяльності. Світовий розвиток праці призвів до взаємозв'язку всіх держав. Масштаби і ступінь залучення різних країн і народів до світогосподарських зв'язків набули небувалих розмірів, що сприяло переростанню локальних, специфічних проблем розвитку країн і регіонів в розряд глобальних. Все це говорить про наявність об'єктивних причин появи в сучасному світі таких проблем, які зачіпають інтереси всіх країн. З'являються протиріччя глобального масштабу, що зачіпають основи існування життя на землі.

Заснована в 1945 р Організація Об'єднаних Націй звертається з закликом до всіх країн про те, що якщо ми хочемо взяти краще від глобалізації і уникнути гіршого, то треба навчитися управляти краще і навчитися тому, як краще управляти спільно. Міжнародні організації пропонують країнам, що розвиваються «перестрибнути» через початкові етапи розвитку, а багатим - ще більше відкрити свої ринки для продукції бідних країн. Всі ці заклики могли б успішно працювати, якби більшість країн перебували на досить високому рівні економічного розвитку, і не було б настільки значної диференціації за рівнем доходів на душу населення між країнами. Величезна нерівність в розподілі багатств в сьогоднішньому світі, жалюгідні умови, в яких проживає понад мільярд людей, поширеність міжнаціональних конфліктів в деяких регіонах світу і швидке погіршення природного середовища - всі ці фактори у своїй сукупності роблять нинішню модель розвитку нестійкою.

Поведінка глобальної моделі світу досліджувалася в часовому інтервалі 200 років (з 1900-2100 р). Розрахунки на ЕОМ показали, що глобальна криза є неминучою, бо зростання промислового виробництва і народонаселення вступає в явне протиріччя з обмеженістю природних ресурсів і збільшується забрудненням навколишнього середовища.

В країнах СНГ панують еліти, які поєднали блага і привілеї ринку з наявною у них владою. Трудящі маси, невпевнені в собі, стали соціальною базою для експериментів, що проводяться Міжнародним валютним фондом.

Зростаюча глобалізація світової економіки, революція в засобах транспорту і зв'язку, інформації, зробили картину світу більшої динамічною і доступною для кожної людини. В сучасних умовах глобальна тенденція демократизації дійсно створює можливості побудови вільного суспільства на макрорівні з жорсткою детермінованістю виробничих відносин на макрорівні, спрямованих на максимізацію отримання прибутку. Багатство все в більшій мірі концентрується в руках меншості, а злидні стають долею більшої частини людства. Стан першої десятки найбагатших мільярдерів перевищує валовий національний продукт найменш розвинених країн з населенням 1 млрд. людей. Західна філософія вселяє людині принцип «мати або не мати». Замість принципу «бути чи не бути». При цьому розрив у рівнях розвитку найбідніших і найбагатших країн неухильно збільшується. У цьому одна з причин конфлікту між Півднем і Північчю. За даними Доповіді ООН 2005 року про розвиток людини між цими двома полюсами знаходиться 2,5 млрд. людей, що живуть менш ніж на 2 долари в день. Це 40% населення Землі, але на їх частку припадає лише 5% світового доходу. На частку ж 10% найбагатшого населення припадає 54% світових доходів.

Сучасне устрій світової економіки не враховує особливості розвитку економік країн третього світу, в тому числі відмінність в менталітеті, культурі та історії. Прийшла пора переглянути багато цінностей. Країни третього світу оцінюють як агресію втручання в їх внутрішні справи нав'язування чужого способу життя. Вони спираються на свої національні і релігійні інтереси, а не на абстрактні принципи загальнолюдської моралі і навіть не на міжнародні правові норми, які приходять з Заходу. Відбувається зіткнення цивілізацій в умовах швидкої експансії арабського світу. Головне протиріччя полягає в тому, що радикалів з країн третього світу не влаштовує західна цивілізація сама по собі.

Західні країни прагнуть встановити глобальний характер міжнародних економічних відносин, намагаються відшкодувати порушену світову рівновагу, встановивши єдину глобальну економічну систему, називаючи це переходом соціалістичних країн від планової до ринкової економіки. Менш ніж за двадцять років після виходу в світ «Меж росту» була знищена світова соціалістична система, стався демонтаж промислового виробництва і великого сільськогосподарського виробництва (АПК), за рахунок чого був істотно знижений рівень забруднення навколишнього середовища, майже у всіх колишніх соціалістичних країнах, знижені темпи приросту населення.

Представники промислово розвинених країн посилено займаються пошуком можливих шляхів пристосування і виживання більшої частини людства до реально існуючих земним меж. Промислово розвинені країни зайняті створенням інформаційно-комунікаційного суспільства зі зверх мобільною розгалуженою торгово-фінансовою структурою,функціонуванням і розвитком якої управляє капітал знань та інтелекту, тобто вони в повному обсязі використовують можливості економічного простору. Прибутковість діяльності в обсязі економічного простору в сотні і тисячі разів вище за прибутковість діяльності в точковому економічному просторі. Метод просторового позиціонування оголює негативні наслідки економічної політики провідних промислово розвинених країн, орієнтованих тільки на безмежне зростання капіталу і встановлення фізичних меж зростання для більшості країн світу.

2. Класифікація глобальних економічних проблем

Сучасна наука вважає глобальними ті проблеми, які:

а) мають загальносвітовий характер і стосуються інтересів усіх або більшості країн;

б) створюють загрозу людству, ведуть до регресу в умовах життя людей, у розвитку продуктивних сил;

в) вимагають невідкладних і рішучих дій на основі колективних і скоординованих зусиль світового співтовариства.

За цими ознаками глобальні проблеми поділяють на три сфери їх дії:

До першої належать проблеми, що виникають із взаємодії природи і суспільства і пов'язані з використанням обмежених ресурсів. У другій половині сторіччя виникла ситуація, коли гостро проявилося протиріччя між потребами суспільства в природних джерелах та можливостями природи задовольняти ці потреби.

До другої сфери належать проблеми суспільних взаємовідносин між державами різних соціально-економічних систем і різних рівнів розвитку. Нині на перший план серед цих проблем вийшла проблема регіональних конфліктів. природа суспільство економічний

Третя сфера охоплює проблеми пристосування сучасної людини до умов до постійно змінююючогося під впливом НТР природного середовища. Проблему людини і його майбутнього вчені розглядають як загальну, в якій концентруються і багаторазово підсилюються всі інші проблеми людського суспільства.

В кінці 60-х років Римський Клуб, який об'єднує на добровільних засадах сто найвидатніших вчених і політиків світу опублікував чергову доповідь, присвячену стану навколишнього середовища. У цій доповіді висунуті і обґрунтовані три ймовірні катастрофи, які можуть обрушитися на світ вже в недалекому майбутньому. Першою названа демографічна проблема, масштаби і наслідки якої важко переоцінити. Друга половина ХХ століття почалася демографічним вибухом, тобто стрімким зростанням населення. Якщо на початок цього століття на Землі проживало близько 1,6 млрд. Чоловік, на середину - 2,5 млрд., то до кінця століття загальна чисельність населення перевищила 5,5 млрд. Вісімдесят відсотків всього приросту припадає на Азію, Африку і Латинську Америку . У цих країнах склалася суперечлива ситуація. З одного боку проникнення цивілізації дозволило значно скоротити дитячу смертність, ліквідувати осередки масових епідемій, подовжити середню тривалість життя. З іншого боку, відсталість умов існування людей, беззаперечне дотримання віковим звичаям, традиціям, релігійним поглядам зберегли народжуваність на максимально природному рівні. Ймовірно такий максимальний рівень відтворення населення збережеться в більшості країн, що розвиваються до середини ХХI століття. До цього часу 90-95% всього населення припадатиме на Азію, Африку і Латинську Америку, а загальна чисельність населення Землі може наблизитися до 10 млрд. людей.

Швидке зростання населення в країнах "третього" світу викликає заклопотаність і супроводжується загостренням соціально-економічної напруженості в світі. При щорічному зростанні населення на 2-2,5%, споживчі ресурси в багатьох країнах збільшуються в межах 1%. У національних кордонах ряду держав вже виявляється абсолютне перенаселення. Глобальний характер продовольчої проблеми отримує вираження не тільки в тому, що значна частина населення вмирає від голоду і недоїдання, але і в зростанні соціальних, військових конфліктів із застосуванням найсучаснішої зброї. Виходом з цієї ситуації може бути з одного боку, подолання економічної відсталості, а з іншого боку, прийняття невідкладних заходів до регулювання народжуваності. Збільшується розрив в рівнях життя і рівнях відтворення населення між "Північчю і Півднем" створює реальну загрозу для жителів планети: загрозу перенаселення, голоду і масових військових зіткнень.

Друга реальна загроза зв'язується з екологічної платформою. Господарська діяльність людей завжди завдавала шкоди навколишньому середовищу. Однак ще в недалекому минулому природа справлялася з її наслідками і відновлювала екологічну рівновагу. У наш час збиток, що наноситься господарською діяльністю людини навколишньому природному середовищу зріс настільки, що природа втратила здатність до самовідновлення. Виникла реальна загроза самоотруєння людей. Наближаються до кінця багато не поновлюваних запасів корисних копалин, величезна небезпека таїться в глобальному потеплінні клімату на планеті, розширюються "озонові діри", скорочуються потенційні можливості Землі як унікальної середовища існування людини. Майбутні покоління можуть отримати в спадок неживий простір. Вирішення цих проблем вимагає об'єднаних зусиль світової спільноти, концентрації величезних капіталів і їх використанні на відновлення і підтримання екологічної рівноваги. Однак сама світова спільнота суперечлива. Багато держав не мають коштів для підтримки життєдіяльності людей навіть на критичному мінімальному рівні і тому будуть і далі не в змозі перевести господарську діяльність на замкнуті безвідходні технології, не кажучи вже про можливість їх високого внеску у світовий фонд захисту природи. Якусь частину цих проблем можна вирішити і вирішується на рівні окремих держав, але рішення багатьох вимагає об'єднаних зусиль усіх країн світу.

Третьою, найбільш небезпечною для людини є ядерна загроза. У світі накопичилася величезна кількість ядерної зброї і, що найнебезпечніше, вона починає швидко поширюватися серед держав, в тому числі і серед тих, чия поведінка не завжди передбачувана. Руйнівними для людства є самі приготування до ядерної війни. Вони завдають прямої шкоди економіці. У разі такої війни переможців не виявиться. По кому будуть дзвонити дзвони і чи буде кому взагалі дзвонити, якщо не вирішити всі найгостріші глобальні проблеми, з якими зіткнулося людство на порозі XXI століття.

Глобальні проблеми світової економіки поділяються відповідно до приналежності до того чи іншого виду економічного простору.

Стрімке зростання населення

Демографічні процеси, що протікають в світі, заслуговують найпильнішої уваги і дослідження. Наростаюча напруженість у цій сфері перш за все пов'язується з так званим «демографічним вибухом», який має яскраво виражену тенденцію до граничного зростання населення планети з середини XX ст. У 1940-х рр. Радянськими вченими (В. Вернадський, М. Моісеєв) було підраховано максимальне народонаселення, яке може без помітних наслідків «витримати» наша планета. Ця межа населення планети, за їхніми розрахунками, складає 500 млн. людей. В даний час населення планети перевершує цю цифру більше, ніж в 10 разів. Інтенсивне зростання населення планети стало однією з характерних рис сучасної епохи, так як на протязі багатьох тисячоліть всього попереднього розвитку настільки високі темпи зростання народонаселення були неможливі. Таким чином, на сучасному етапі в країнах, що розвиваються склався такий тип відтворення населення, коли зниження смертності не супроводжується відповідним скороченням народжуваності, а це створює чимало труднощів. У підсумку все це призвело до загострення глобальної демографічної проблеми.

Старіння населення

Якщо в країнах з низькою просторовою економікою відбувається бурхливе зростання населення, то майже у всіх країнах, де є обсяг економічного простору, а це промислово розвинені країни, відбувається депопуляція внаслідок звуженого відтворення всього населення. Ці країни виявилися вкинутими в демографічну кризу, наслідком чого стало старіння населення, тобто переважання в ньому осіб похилого віку. Показово, що в міру досягнення країною більш високого рівня економічного розвитку простежується стійка тенденція до зниження народжуваності.

Безробіття

Країни, що розвиваються в меншій мірі, ніж промислово розвинені країни, здатні забезпечити своє населення матеріальними і культурними цінностями, дати елементарну освіту, забезпечити роботою. Безробіття і неповне використання робочої сили є бичем для більшості економічно відсталих країн. У цих країнах спостерігаються міграційні потоки з сільської місцевості як в міста своєї країни, так і в промислово розвинені країни. Міграція населення в цих випадках викликана прагненням або просто знайти роботу, або знайти більш високооплачувану роботу. Однак більшість цих очікувань не реалізується через великі масштаби міграції та низького освітнього рівня в найбідніших країнах.

Глобальна екологічна проблема

В даний час одним з найгостріших і складних є питання про те, як змінити стала вже небезпечною екологічну ситуацію. Важливо хоча б не погіршувати існуючий стан навколишнього середовища. Потрібно не тільки любити природу, прагнути до збереження навколишнього середовища, а й вміти робити це.

Демографічна ситуація позначається на екологічному стані планети. Щільність населення випереджає здатність селян перебудуватися на більш інтенсивну систему господарювання. Вплив цього фактора виражається в підриві існуючої тисячоліттями практики кочового скотарства, метою якого було обмеження втрат, а не максимізація прибутку. Таким чином, багато цінних природні пасовища перетворюються на пустелю через нераціональних дій людини. В результаті просторової еволюції (площинний розвиток економіки) з усією гостротою постають такі проблеми, як ресурсна, паливно-енергетична, продовольча і як їх породження - екологічна проблема.

Людство, для того, щоб підтримувати продуктивні сили на досить високому рівні, має постійно розширювати споживання природних ресурсів, що в свою чергу веде до зростання відходів виробництва і споживання.

До головних напрямків загострення екологічної кризи відносяться виведення із землекористування засолених ґрунтів, схильних до вітряної та водної ерозії; надмірне вживання хімічних добрив і т. д .; все більше хімічний вплив на продукти харчування, воду, середовище проживання людини; знищення лісів, тобто всього того, що в тій чи іншій мірі впливає на життя і здоров'я людей; зростаючий викид в атмосферу забруднюючих речовин, що ведуть до поступового знищення захисного озонового шару; стрімке зростання відходів, сусідство із звалищами різних промислових і побутових відходів середовища проживання людини.

Екологічна криза становить загрозу національній і міжнародній економічній безпеці, яка зараз змагається з традиційною військовою загрозою.

Глобальна продовольча проблема

Останнім часом не менш важливою і гострою є продовольча проблема, тому що вона спрямована на забезпечення продовольством постійно зростаючого населення планети.

Продовольство нерівномірно розподілене по окремим країнам. Є країни з надлишком високоякісного продовольства і країни, основна частина населення яких зазнає сьогодні брак в найнеобхідніших продуктах харчування. До першої групи належать промислово розвинені країни, а до другої - найбідніші країни, що розвиваються. За оцінками ФАО, загальна чисельність людей, які страждають від гострого голоду і недоїдання, становить понад 1 млрд. людей.

Брак найважливіших поживних компонентів негативно позначається на здоров'ї людей, а це знижує якість робочої сили і як наслідок не дозволяє досягти високих темпів економічного зростання.

Для виходу з цієї кризової ситуації в галузі харчових продуктів необхідна розробка спільної міжнародної стратегії з питань виробництва, перерозподілу і споживання продовольства. Навіть при нинішніх методах обробки землі, згідно з розрахунками англійських експертів, можна забезпечити продовольством понад 10 млрд. людей. Все це говорить про вкрай непродуктивно використанні оброблюваних земель.

Рішення проблеми країн, що розвиваються вимагає подолання їх економічної і науково-технічної відсталості, а це пов'язано з еволюцією економічного простору, яке призведе до радикальних соціально-економічних перетворень, ліквідації відсталих форм землекористування і підйому сільського господарства на основі впровадження наукових методів його ведення.

Проблема військових витрат

Після закінчення Другої світової війни світовим співтовариством робляться гігантські зусилля по збереженню миру і роззброєння. Однак людство досі витрачає на озброєння величезні кошти. Військові витрати гальмують економічний і технологічний розвиток, збільшують бюджетний дефіцит, сприяють зростанню інфляції, відволікають людські і природні ресурси від вирішення нагальних соціальних проблем, збільшують зовнішню заборгованість, що має негативний вплив на міжнародні відносини і їх стабільність.

Негативний вплив військових витрат на економічний розвиток країни може носити тривалий характер. Надмірні військові витрати минулих років важким тягарем лягають на країни з низьким рівнем розвитку економічного простору, до яких на сучасному етапі світової економіки відносяться багато країн.

Разом з тим виникли і розширюються зони регіональних і локальних конфліктів, що провокують зовнішнє втручання, все в більшій мірі із застосуванням військової сили. Учасники таких протистоянь вже мають або в найближчому майбутньому можуть стати володарями зброї масового ураження, в тому числі ядерної зброї. Це змушує багато країн підтримувати високий рівень військових витрат в своїх бюджетах. У той же час скорочення військового потенціалу, особливо в найбільших державах, наприклад, Росії, стикається з багатьма складними питаннями, адже військово-промисловий комплекс являє тисячі підприємств і мільйони людей, зайнятих на них. Крім того, світова торгівля зброєю поки є одним з найприбутковіших видів бізнесу, який щорічно приносить нашій країні доходів на 3-4 млрд. доларів. Роззброєння і скорочення військового виробництва в ряді випадків не призводить до вивільнення коштів, а вимагає значних матеріальних і фінансових ресурсів. В умовах економічної нестабільності, обмеженості і відсутність потрібних коштів скорочення збройних сил і роззброєння в деяких країнах породжує додаткові економічні та соціальні проблеми. Таким чином, забезпечення безпеки і збереження миру на планеті можливо при тісній співпраці між країнами, розумному використанні наявних ресурсів, спрямованих на усунення загальної військової загрози і ядерної війни.



3. Шляхи вирішення глобальних економічних проблем

Всі глобальні проблеми можна назвати пріоритетними, оскільки всі вони стосуються виживання людства. Вони породжені різними факторами, головними з яких є процеси інтернаціоналізації господарського життя. Незалежно від їх пріоритетності, глобальні проблеми справляють істотний вплив на діяльність сучасних зарубіжних компаній, поведінка на світовому ринку. Світова спільнота робить спроби вирішити ці проблеми. Вони є важливим об'єктом досліджень в області світової економіки, соціології, права, біології, географії, екології, океанології та ін. Зараз стала розвиватися геоглобалістика, яка пропонує вивчення проблем на трьох послідовних рівнях - глобальному, регіональному, краї новому.

Шляхи розв'язання таких глобальних проблем першої групи, як екологічна, паливно-енергетична та сировинна пов'язуються зі швидким розвитком і використанням основних видів відновлюваної енергії (сонячна, вітрова, океанічна та гідроенергія річок); структурними змінами у використанні існуючих не відновлюваних видів енергії: зростання частки вугілля в енергобалансі національних економік та зменшення газу і нафти, адже запасів останніх на планеті значна менше, а їх цінність для хімічної промисловості набагато більша.

Серед інших шляхів розв'язання цих проблем доцільними є розробка усіма країнами світу сукупності конкретних заходів дотримання екологічних стандартів. Йдеться про стандарти чистоти повітря, водних басейнів, раціонального споживання енергії, підвищення ефективності енергетичних систем; необхідне також вивчення запасів усіх ресурсів у країнах світу з використанням найновітніших досягнень НТР; розширення у країнах, що розвиваються, власного сировинно-переробного виробництва; припинення вирубування лісів, особливо тропічних, забезпечення раціонального лісокористування; формування екологічного світогляду, що створило б можливості для розгляду всіх економічних, політичних, юридичних, соціальних, ідеологічних, національних, регіональних, кадрових питань як у межах окремих країн світу, так і на міжнародному рівні з позицій розв'язання екологічних проблем людства, надання проблемам екологічного характеру, пріоритету над іншими. Позитивний вплив на розв'язання екологічних проблем мала б комплексна розробка законодавства про охорону довкілля, в т. ч. про відходи, проведення науково-дослідних робіт у цій сфері, поширення передового досвіду щодо збереження природного середовища, а також підписання договорів та угод, спрямованих на розв'язання цих проблем. Певні кроки в цьому напрямі вже зроблено. У період з 1992 по 2002 рік країни-члени ООН підписали ряд договорів та угод, котрі можуть і повинні створити основу для довгострокових глобальних рішень. Три договори стали результатом так званої "Екологічної конференції в Ріо" - з питань зміни клімату, збереження біорізноманіття та опустелювання.

Позитивно впливає на вирішення енергетичної і сировинної проблем економія енергетичних та матеріальних ресурсів.

Глобальний характер проблем економії матеріальних та енергетичних ресурсів потребує реалізації різноманітних заходів як на національному, так і на міжнародному рівнях. Найбільш суттєвими серед них є обмін інформацією, науково-технічне співробітництво, розвиток обміну новими енерго- і матеріалозберігаючими технікою та технологіями. Це позитивно вплинуло б на використання енергії і сировини. В цьому ж напрямку вплинуло б на розв'язання сировинної та енергетичної проблеми усунення тих причин, які їх породжують. Серед них слід виокремити такі:

- забезпечення національних економік паливом і сировиною здійснюється в основному через їх експорт;

- відбувається постійне порушення зовнішньоекономічних сировинних зв'язків, що являє собою основну суперечність сировинної проблеми;

- нестійкість попиту і пропозиції, наявність періодів надлишку і дефіциту сировини, стрибкоподібне коливання світових цін;

- суперечності між країнами щодо експорту та імпорту сировини. Сировинна та енергетична проблеми є надто гострими для України.

Насамперед це стосується постачання нафти, газу, вугілля, деревини, кольорових металів тощо. З іншого боку, українське виробництво є надто енерго- і матеріаломістким. Так, на 1 дол. ВВП в Україні споживається електроенергії в чотири рази, а металу в два рази більше, ніж у середньому в західноєвропейських країнах.

Тенденція до зростання обсягів ресурсів, що відволікаються на військові потреби, яка веде до загострення економічних і соціальних проблем у багатьох країнах, їх негативного впливу на розвиток цивільного виробництва і рівня життя народів, потребує пошуку шляхів зменшення військових витрат, насамперед у країнах, де мешкає майже 80 відсотків населення планети. Серед них - демілітаризація економіки країн світу, тобто роззброєння і ліквідація військових галузей виробництва. Через те, що мілітаризовані галузі становлять воєнно-промисловий комплекс національної економіки, то демілітаризація ВПК - це конверсія його підприємств. Вона передбачає зміну пропорцій розподілу фінансових, трудових і матеріальних ресурсів між цивільною і військовою сферами, перехід у процесі роззброєння військового виробництва та інших видів військової діяльності на продукування товарів і надання послуг для задоволення потреб населення.

В економічно розвинених країнах та у країнах СНД активно триває процес конверсії ВПК, на яку покладались великі надії у зв'язку з вивільненням значної кількості виробничих потужностей, матеріальних ресурсів та робочої сили. Насправді конверсія виявилася справою, яка потребує значних витрат як в економічному аспекті (переоснащення складного і специфічного обладнання), так і в соціальному (масове скорочення працівників оборонних галузей і чисельності збройних сил). Оцінки експертів свідчать, що початкові витрати на конверсію перевищують витрати на гонку озброєнь. За таких умов народам усіх країн необхідно спільно і організовано здійснити ядерне роззброєння, суттєво зменшити військові витрати, подолати міжнаціональні та внутрішньо-національні воєнні конфлікти.

Складним є комплекс проблем, який виникає у сфері розвитку людини та суспільства, що суттєво впливають на біологічні і соціальні аспекти відтворення не тільки робочої сили, але Й людської популяції взагалі.

Серед них - ліквідація зубожіння, голоду, хвороби, безробіття і неграмотності, які охоплюють великі зони сучасного світу. Нині у світі більше голодуючих, ніж будь-коли в історії людства. Бідність, зубожіння, безробіття, соціально-економічна відсталість характерні насамперед для країн, що розвиваються, де мешкає майже 2/3 населення планети, що дає підстави цю глобальну проблему зарахувати до проблем подолання відсталості цих країн.

Значні масштаби зубожіння та соціально-економічної відсталості країн, що розвиваються викликають сумніви у можливості вести мову про нормальний розвиток і прогрес світової спільноти, коли переважна частина жителів планети опинилася за межею існування.

Основними шляхами розв'язання глобальних проблем країн, що розвиваються, є такі:

- здійснення системи заходів, спрямованих на забезпечення динамічного соціально-економічного розвитку цих країн у науково-технічній і соціально-економічній сферах;

- формування нового світового порядку, який би гарантував реальну допомогу країнам, що розвиваються, у вирішенні їхніх проблем;

- істотне трансформування у межах світового господарства механізму ціноутворення на природні ресурси шляхом відходу від їх визначення гігантськими ТНК, що контролюють природні багатства країн, що розвиваються;

- нарощування випуску готової продукції цими країнами, що дало б змогу навіть за існуючої кон'юнктури на світовому ринку значно збільшити доходи від експорту;

- надання економічно розвинутими державами світу країнам, що розвиваються, значних фінансових, людських, технічних та інтелектуальних ресурсів для розвідування і розробки природних ресурсів, їх переробки, транспортування та реалізації за трансформованими цінами з метою збільшення валютних доходів, встановлення ними економічного суверенітету над цими ресурсами. Зазначені кошти спрямувати на інтенсивний розвиток сільського господарства, подолання його нераціональної монокультури. З цією метою у 2000 р. країни-члени ООН ухвалили "Цілі розвитку для нового тисячоліття", а з 2002 р. - "Монтерейський консенсус", в якому обумовлюються конкретні зусилля триразового збільшення допомоги найбіднішим регіонам світу для забезпечення міжнародної мети: підвищення обсягу зовнішньої допомоги до рівня 0,7% від сукупного ВНП заможних країн;

- здійснення прогресивних аграрних перетворень у сільському господарстві цих країн та ліквідація неоколоніальних форм господарювання в цій галузі.

Магістральним шляхом подолання глобальних проблем світового господарства є міжнародне співробітництво між країнами світового співтовариства на основі нових підходів і практичних заходів, які враховували б цілісність світу, в якому розвивається сучасна цивілізація.

Наявність суперечностей між країнами світового співробітництва, що породжує регіональні і міжрегіональні конфлікти із застосуванням зброї, ставить перед людством завдання, яке має доленосне значення: подолати політичні і воєнно-політичні суперечності й конфлікти заради успішного вирішення глобальних проблем з метою збереження миру на планеті. Одним із засобів вирішення останніх є формування і засвоєння засад нового політичного мислення у відносинах між країнами світу.

Нове політичне мислення знаменує усвідомлення важливості і негайного вирішення глобальних проблем, включно з розробкою системи ефективних міжнародних процедур і механізмів, здатних забезпечити збереження і розвиток людської цивілізації в цілому.

Глобальні проблеми людства неможливо вирішити одномоментно зусиллям окремих країн. Тому потрібний єдиний міжнародний механізм їх розв'язання і регулювання, мобілізація ресурсів усіх країн світу, визначення міжнародних правових та економічних норм цього регулювання. Щодо останнього, то значна кількість політиків і експертів сходяться на тому, що існуюча політика регулювання процесів глобалізації та породжених ними проблем не відповідає вимогам нового політичного мислення.

Проявами цієї невідповідності є:

- зростання розриву між економічно розвиненими країнами і країнами, що розвиваються;

- скорочення питомої ваги (порівняно з рівнем отримуваних прибутків) допомоги економічно розвинутих країн країнам, що розвиваються;

- тенденція посилення вимог щодо еміграції населення в економічно розвинені країни та зростання масштабів нелегальної еміграції;

- поширення протекціонізму щодо товарів, які виробляються в економічно розвинених країнах, та створення різноманітних бар'єрів на шляху товарів з інших країн;

- зростаюче відставання країн, що розвиваються, у можливостях запозичити та використовувати новітні технології у виробництві;

- значний негативний вплив фінансових криз на країни, що розвиваються,*

- масові виступи антиглобалістів;

- зростання ксенофобії, націоналізму, расизму і тенденцій до протиставлення релігійного фундаменталізму ліберальним і демократичним ідеалам та інститутам.

Свою роль у регулюванні зазначених процесів та у розв'язанні глобальних проблем повинні відіграти ООН, МВФ, СОТ, регіональні та галузеві організації, котрі мають великий досвід координації міжнародних зусиль, використання ресурсів, регулювання міжнародних економічних зв'язків.

Для розв'язання глобальних проблем людство має в розпорядженні достатні науково-технічні і матеріальні досягнення, напрацьовані відповідні форми. Серед останніх слід назвати міжнародну комісію з навколишнього середовища і розвитку, яка розробляє програми покращення якості природного середовища та загального екологічного стану. Ця комісія і ряд інших міжнародних організацій визначають критерії екологічної безпеки, розробляють короткострокові та довгострокові програми захисту навколишнього середовища.

Важлива роль в охороні навколишнього середовища належить регіональному співробітництву. Так, у документах ЄС неодноразово підкреслювалася необхідність розвитку регіональної стратегії у цій сфері і раціонального використання природних ресурсів європейського регіону, який сьогодні є найбільш кризовим в екологічному плані.

У розв'язанні демографічної проблеми значну роль відіграла п'ята Всесвітня конференція ООН з народонаселення, що відбулася в Каїрі у 1994 р. На ній була прийнята Програма дій щодо визначення політики народонаселення в усьому світі на період до 2015 р. Вона містить положення, що стосуються чисельності населення, його приросту та структури, міжнародної міграції, освіти, а також визначають шляхи співробітництва у розв'язанні демографічної проблеми.

Джерелами ресурсів та засобами розв'язання глобальних проблем у нинішніх умовах виступають:

- офіційна допомога з боку економічно розвинених країн країнам, що розвиваються;

- іноземні приватні інвестиції;

- застосування економічних важелів управління якістю довкілля, зокрема субсидій і дотацій за виготовлення екологічно чистої продукції, за виконання державних екологічних проектів, екологічні платежі за всі види забруднення довкілля, виплати на охорону природи і поліпшення екологічних результатів, пільгове або дискримінуюче кредитування, оподаткування і ціноутворення, екологічне страхування тощо;

- об'єднання зусиль усіх країн світу для розв'язання глобальних проблем;

- збільшення витрат держав світового співтовариства на подолання насамперед екологічної кризи;

- створення за рахунок країн, які заподіяли найбільшої шкоди планеті, своєрідного фонду екологічної безпеки з метою ліквідації найзагрозливіших для довкілля джерел небезпеки;

- посилення відповідальності країн світового співтовариства за збереження природи;

- стимулювання виробництва таких зразків транспортних засобів, техніки, які б не завдавали шкоди довкіллю, забезпечували економію всіх паливно-енергетичних ресурсів.

Складність розв'язання глобальних проблем сучасності не означає, що світова спільнота не усвідомлює згубної небезпеки їх ігнорування, потреби комплексного міждержавного підходу до їх вирішення.



Висновок

Таким чином, вирішення глобальних проблем можливе лише за умови невідкладності й рішучості дій, колективних і скоординованих зусиль світового співтовариства. У доповіді ООН про людський розвиток зазначається, що програма дій, спрямованих на забезпечення прогресу людства в епоху глобалізації, має передбачати досягнення семи основних цілей, у контексті кожної з яких необхідна взаємодія на національному і міжнародному рівнях:

1) удосконалення діяльності, спрямованої на розвиток людського потенціалу, коригування політики з урахуванням нових реалій глобальної економіки;

2) зменшення загрози турбулентності фінансових потоків та пов'язаних із ними втрат;

3) активізації міжнародного співробітництва в галузі боротьби з глобальними загрозами щодо безпеки людини;

4) нарощування діяльності з розробки нових технологій для забезпечення розвитку людини, ліквідації злиденності;

5) припинення процесів маргіналізації та подальшої поляризації багатства і бідності;

6) ліквідації диспропорцій у структурах глобального регулювання;

7) формування ціліснішої та демократичнішої системи глобального регулювання.

Головна передумова успішного вирішення глобальних проблем -- розгляд їх у взаємопов'язаній цілісності, тісному переплетенні економічних, політичних, соціальних, культурних, технологічних, екологічних, психологічних та інших процесів.

Водночас необхідно враховувати, що, незважаючи на міжнародний резонанс, глобальні проблеми сприймаються в різних країнах світу диференційовано, через призму національних інтересів та індивідуальних поглядів політичних лідерів і спільнот.

Передумови вирішення глобальних проблем:

-- парадигмальний прорив у суспільній свідомості, нові концептуальні підходи до розуміння перспектив розвитку людства;

-- переосмислення суті економічної безпеки держав, які реалізують різні моделі демократичного суспільства;

-- досягнення консенсусу з питань, що стосуються головних контурів нового суспільного порядку в XXI ст.;

-- синтез, взаємозбагачення і доповнення оцінок, стратегій і програм розвитку світового співтовариства, які висуваються різними країнами, науковими школами тощо;

-- перегляд і перебудова системи міжнародних відносин на засадах загальнолюдських цінностей, пріоритетності розвитку творчого потенціалу людської особистості;

-- формування нового світопорядку, створення єдиного механізму регулювання на глобальному рівні, міжнародних процедур і механізмів, які відповідають потребам забезпечення гідного майбутнього людства;

-- об'єднання зусиль і ресурсів людства на основі усвідомлення важливості та невідкладності розв'язання глобальних проблем, єдності інтересів і спільної відповідальності перед майбутніми поколіннями.



Список джерел інформації

1. Власов В.І. Глобалізація і глобальна продовольча проблема // Економіка АПК. -2004. -№ 1. - С.15-22

2. Міжнародна економіка : Посібник для вузів / За ред. К.І. Ржепішевського. - Київ : Центр навчальної літератури, 2004. - 672 с.

3. Олійник Я. Глобальні проблеми людства: Контексти виникнення// Краєзнавство. Географія. Туризм.. -2006. -№ 38. - С. 3-4

4. Ляшенко Д.О. Глобальні проблеми сучасності та їх можливий прояв в Україні // Український географічний журнал. - 2002. - №3.-С.63-68.

5. Міжнародна економіка : Навчальний посібник / За ред. Ю.Г.Козака, В.М.Новацького. - Київ : АртЕк, 2002. - 436 с.

Размещено на Allbest.ru

...