Проблеми підприємницької діяльності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Підприємницька діяльність є основою економічного і соціального розвитку, вирішення соціальних проблем, подолання бідності та забезпечення високого рівня життя громадян. Тому в кожній країні питання створення належних умов для відповідального перед державою, соціально-орієнтованого, спрямованого на вирішення як поточних, так і довгострокових задач підприємництва завжди належали до першочергових. Така діяльність передбачає вирішення цілого комплексу складних, нерідко суперечливих проблем з урахуванням загальнодержавних та регіональних інтересів.

В Україні питанням підприємницької діяльності приділяється значна увага. Проте, у порівнянні з розвинутими країнами її рівень є недостатнім та потребує суттєвого покращення. З одного боку, державне регулювання підприємництва є занадто обтяжливим, що потребує заходів дерегуляції, спрямованих на досягнення європейських стандартів. З іншого - діяльність значного прошарку суб'єктів господарювання характеризується низькою соціальною відповідальністю; нерідкими є факти ухилення від оподаткування, проведення тіньових операцій та виведення капіталу за межі країни.

Дослідженню теоретичних основ державної підтримки та сприянню розвитку підприємництва в Україні присвячені праці багатьох вітчизняних вчених. Зокрема, провідні науковці Інституту економіки та прогнозування НАН України (В.М. Геєць, А.І. Даниленко, Л.І. Федулова, Л.В. Шинкарук), Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України (Е.М. Лібанова, Л.С. Лісогор), Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України (Манцуров І.Г.), Центру наукових досліджень Національного банку України (В.І. Міщенко), Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Лютий І.О.), Національного університету «Києво - Могилянська академія» (Ю.М. Бажал), Національного університету Державної податкової служби України (З.С. Варналій), ДВНЗ «Українська академія бізнесу та підприємництва» (С.С. Гасанов, В.П. Кудряшов, П.М. Леоненко, В.Ф. Столяров), Харківського національного економічного університету (Ю.Б. Іванов) та ін.

Протягом останніх років проблемами підприємницької діяльності займалися провідні вітчизняні вчені в різних сферах економіки (додаток А).

Нерідко підприємництво називають бізнесом. Ці поняття близькі, але не тотожні. Бізнес являє собою будь-яку господарську діяльність, що має своєю метою отримання прибутку або дає іншу вигоду. Підприємництво - це такий вид бізнесу, який пов'язаний з виробництвом чогось нового (товарів, послуг) з новаторством, яке пов'язане з ризиковим вкладанням своїх коштів, а отже, взяттям на себе особистого ризику.

Підприємництво ототожнюють також з комерційною діяльністю. Комерційну діяльність можна розглядати в широкому та вузькому розумінні.

У широкому розумінні комерційна діяльність - це одна з форм бізнесу, яка пов'язана безпосередньо з реалізацією продукції, зі сферою торгівлі, з уже виробленим продуктом. Його зусилля спрямовані на пошук нових ринків, нових способів доведення продукту до споживача.

У вузькому розумінні комерційна діяльність - це частина будь-якого бізнесу, що займається укладанням торговельних угод ( кожна фірма має свій комерційний відділ).

Таким чином, підприємницька діяльність, бізнес-діяльність, комерційна діяльність тісно між собою пов'язані, виділяються спільністю та деякими відмінностями. Основне, що їх об'єднує - це те, що вони відображують своєрідний вид трудової діяльності, метою якої є отримання прибутку.

Розвиток підприємництва сприяє раціоналізації національної економіки, підвищенні конкурентоспроможності, звільненні від баласту невикористаних або недостатньо використаних ресурсів, найповнішу реалізацію основного потенціалу суспільства - людини. Підприємництво не можна ідеалізувати - це складна, важка праця, яка не кожному під силу; до того ж за певних умов воно не виключає й експлуатацію, але разом з тим внесок підприємництва у прогрес цивілізації незаперечний.



1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Поняття і сутність підприємництва, його принципи

Відповідно до статті 42 Господарського Кодексу України підприємництвом вважається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність із метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку [5].

Сутність підприємництва виявляється в ініціативній, новаторській, самостійній діяльності. Його метою, з одного боку, є отримання прибутку або особистого доходу в результаті передбачення, точного розрахунку, а з другого -- найефективніше використання чинників виробництва, прагнення реалізувати творчі здібності людини.

За допомогою наступної схеми розглянемо функції підприємництва задля повнішого розкриття його суті.

Схема 1.1. « Функції підприємництва»

Отже, провідними функціями підприємництва є новаторська, організаційна, господарська, соціальна та особиста.

Новаторська функція сприяє створенню нових ідей, реалізації дослідно-конструкторських розробок, виготовленні нових товарів і наданні сучасних послуг тощо.

Організаційна функція полягає у впровадженні нових форм і методів організації виробництва, нових форм заробітної плати та їх оптимального співвідношення з традиційними, у раціональному поєднанні основних елементів системи продуктивних сил і контролю за їх застосовуванням.

Господарська функція підприємництва відтворює найефективніше використання трудових, матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інформаційних ресурсів.

Завданням соціальної функції є виготовлення саме тих товарів і послуг, які необхідні суспільству відповідно до першорядних цілей і вимог дії основного економічного закону.

Особиста функція підприємництва передбачає реалізацію власної мети підприємця, отримання ним задоволення від своєї роботи. Переважна більшість компаній головними стимулами своєї підприємницької діяльності вважають не особисте збагачення, а можливість відчути себе незалежним і мати задоволення від власної праці. Очевидно, що це можливо лише за умов успішної роботи компанії, отримання відповідних прибутків.

Підприємницька діяльність досить різноманітна. Оскільки будь-який бізнес в тій чи іншій мірі пов'язаний з основними фазами виробничого циклу - виробництвом товарів і послуг, обміном та розподілом товарів, їх споживанням - можна виділити такі види підприємницької діяльності: виробниче підприємництво, комерційне, фінансове.

Крім цього, в останні десятиліття у всіх економічно розвинутих країнах світу виділяється такий самостійний вид підприємництва, як консультативний (консалтинг).

В той же час кожний з названих видів підприємництва розподіляється на декілька підвидів. Існуючі види та підвиди підприємництва можна подати у вигляді таблиці 1.1.



Таблиця 1.1 Види підприємницької діяльності

Види підприємництва
Виробниче	Комерційне	Фінансове	Консультативне
Інноваційне	Торгівельне	Банківське	Загальне управління
Науково - технічне	Торгівельно- закупівельне	Страхове	Адміністрування
Виробництво товарів	Торгівельно - посередницьке	Аудиторське	Фінансове управління
Надання послуг	Товарні біржі	Лізингове	Управління кадрами
Виробниче споживання товарів	Фондові біржі	Маркетинг
Інформаційне	Виробництво
Інформаційна технологія
Спеціалізовані послуги

Пріоритетне значення має підприємницька діяльність у виробничій сфері. Це найбільш перспективний шлях до успіху, хоча він більш складний, потребує залучення різних факторів виробництва і характеризується тривалішим періодом від зародження бізнес-ідеї до реалізації виробленої продукції та отримання економічного ефекту. Виробниче підприємництво можна назвати основним видом підприємництва. Тут здійснюється виробництво продукції, товарів, робіт, надання послуг, створення певних духовних цінностей. Однак саме ця сфера діяльності при переході до ринкової економіки перенесла найбільш негативні зміни: розпалися господарські зв'язки, порушилось матеріально-технічне забезпечення, різко впав збут продукції, погіршився фінансовий стан підприємств.

У Законі України "Про підприємництво"[1] виділяють наступні його принципи:

· вільний вибір діяльності на добровільних засадах;

· залучення до підприємницької діяльності майна і коштів юридичних осіб і громадян;

· самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції;

· встановлення цін відповідно до законодавства;

· вільне наймання працівників;

· залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

· вільне розпоряджання прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

· самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Таким чином, підприємництво - основний сектор ринкової економіки, який постачає на ринок товари та послуги, підтримує здорову конкуренцію. Воно ґрунтується на таких засадах, як самостійність, ініціативність, систематичність, ризикованість.

1.2 Значення розвитку підприємництва для економіки України

Новітня світова історія не знає жодного прикладу розвинутої економіки без ринку, без підприємництва. Підприємництво є необхідною, визначальною рисою ринку, його обов'язковим атрибутом. Немає підприємців -- немає і ринку, і навпаки. Розвиток підприємництва є необхідною умовою розвитку держави.

Розширення мережі підприємницьких структур, і передусім малих і середніх підприємств, сприяє вирішенню гострих для економіки країни проблем переходу до ринку. Сьогодні будь-яка розвинена країна одним із найголовніших чинників своєї стабільності та достатку називає збільшення ваги малого і середнього підприємництва у національній економіці. Важливо, що саме малий та середній бізнес створює більшу частину ВВП у європейських державах: у Німеччині на частку малого бізнесу припадає 60%, в Італії - 70%, і навіть у сусідніх Росії та Білорусі - 22% і 23% відповідно. В Україні ця цифра за оцінками складає лише 10-15%.

За даними Державної служби статистики України протягом останніх двох років структура підприємництва в Україні є відносно стабільною. Частка малих та середніх підприємств становить відповідно 95,0% та 4,8%. Цей показник в цілому відповідає світовим тенденціям. Так, у США, Японії, Великобританії, Німеччині, Італії, Франції на малий та середній бізнес припадає близько 95% усіх підприємств.

Розвиток малого та середнього бізнесу може стати новою сферою зайнятості в Україні. Близько 85% нових робочих місць в Європі створюють малі та середні підприємства. Тому економіка України потребує збільшення кількості суб'єктів малого та середнього підприємництва та їхньої переорієнтації на виробництво товарів та надання послуг [6].

Порівняння динаміки показників за сім років у розрізі великих, середніх та малих підприємств (таблиця 1.2.) дає підстави зробити висновок, що великі підприємства мають кращі результати. Зокрема, у 2013 році вони при частці у загальній кількості суб'єктів економіки 0,2% створили робочі місця для 32,2% від усіх працюючих, забезпечили найвищий рівень заробітної плати, виробили та реалізували 42,4% від всього обсягу продукції. Середні підприємства при кількості зайнятих 40,7%, реалізували 41% продукції від загального обсягу.

Малі ж підприємства при тому, що становлять 95% від загальної кількості підприємств, творили робочі місця для 27% зайнятого населення, забезпечили 16,6% реалізації продукції від загальних обсягів по країні.

Таблиця 1.2 Основні показники діяльності великих, середніх та малих підприємств України

Рік	Підприємства
	Великі	середні	Малі
Загальна кількість підприємств, %
2007	0,4	5,9	93,7
2008	0,5	6,2	93,3
2009	0,4	5,3	94,3
2010	0,2	5,5	94,3
2011	0,2	5,5	94,3
2012	0,2	5,5	94,3
2013	0,2	4,8	95,0
Кількість зайнятих працівників, %
2007	37,2	37,7	28,1
2008	39,7	34,7	25,6
2009	39,3	34,0	26,7
2010	30,2	42,6	27,2
2011	31,4	41,7	26,9
2012	32,4	40,9	26,7
2013	32,2	40,7	27,1
Обсяг реалізованої продукції, %
2007	39,3	42,5	18,2
2008	44,5	39,0	16,5
2009	45,5	37,7	16,8
2010	41,6	41,5	16,9
2011	44,5	40,3	15,2
2012	41,9	42,1	16,0
2013	42,4	41,0	16,6

Становлення підприємницького сектору є основою для: збільшення національного прибутку, валового внутрішнього продукту, валового національного продукту; можливості існування всієї держави і виконання нею своїх функцій.

Це пов'язано з тим, що значна частина державного бюджету формується за рахунок податків і зборів із підприємств; забезпечення обороноздатності держави; простого і розширеного відтворення; розвитку національної науки і прискорення НТП; підвищення матеріального добробуту усіх верств громадян країни; розвитку медицини, культури, мистецтва та ін; вирішення проблеми зайнятості; вирішення багатьох інших соціальних проблем.

В Україні значення підприємництва для економічного розвитку полягає у тому, що:

· підприємництво служить важелем для зміни структури економіки. Основною метою підприємців є перспектива одержання прибутку. Тому вони майже завжди зосереджують свої дії на розвитку перспективних напрямків господарської діяльності, віддача від яких може перевищити середні показники;

· піднесення підприємництва створює «поживне середовище» для конкуренції. Забезпечуючи освоєння перспективних виробництв, підприємці підтримують модернізацію техніко-технологічної бази. Вони стимулюють господарську активність, підтримуючи конкуренцію й існуючий ринок;

· підприємництво впливає на структурну перебудову в економіці; збільшення обсягів виробництва і надання послуг; стимулювання інвестиційної діяльності; підвищення рівня попиту і пропозиції; прискорення темпів економічного розвитку національної економіки в цілому;

· підприємництво сприяє економії і раціональному використанню всіх ресурсів. Діяльність підприємця нерозривно пов'язана з господарським ризиком. Саме ця обставина є потужним стимулом економії ресурсів, вимагає від підприємця детального аналізу рентабельності проектів, відповідального ставлення до інвестицій, раціонального витрачання ресурсу, найму робочої сили;

· підприємництво застосовує різноманітні стимули до високоефективної праці. Підприємці більше заінтересовані в високоякісній і продуктивній праці, ніж наймані працівники. Такий психологічний феномен вільної праці для одержання власного зиску забезпечує ще більший виграш для економіки в цілому.

Отже, підприємництво відіграє особливу роль в економіці України, значення якого відображається у повному оновленні економічної системи, створенні інноваційного середовища, що в свою чергу призводить до зміни традиційних структур, спричиняє та прискорює рух економіки у напрямку ефективності, раціоналізації, економії і модернізації.



2. АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

2.1 Нормативно-правова база, що регламентує підприємницьку діяльність

Інститутом, за допомогою якого держава впливає на бізнес, є правова система. Закони зобов'язані захищати як окремих громадян від неправомірних дій підприємців, так і підприємницькі структури від посягань на них з боку різних членів суспільства. Правова система встановлює способи реалізації підприємництвом його функцій і одночасно карає за їх невиконання в межах закону.

Для розвитку підприємницької діяльності важливе значення мають урядові документи про підтримку підприємництва. Воно, зокрема, має здійснюватися за такими напрямками: формування інфраструктури підтримки і розвитку підприємництва; створення сприятливих умов для використання суб'єктами підприємництва державних фінансових, матеріально-технічних та інформаційних ресурсів, а також науково-технічних розробок і технологій; запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності; удосконалення підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів підприємництва; фінансова підтримка інноваційних проектів.

В Україні правове забезпечення підприємницької діяльності гарантується насамперед законами України та підзаконними актами, в яких викладено:

· загальні положення про підприємництво (суб'єкти, свобода, обмеження, принципи й організаційні форми);

· умови здійснення підприємництва (державна реєстрація, право наймання працівників, соціальні гарантії, відповідальність суб'єктів, припинення діяльності);

· стосунки підприємця і держави (гарантії прав, державна підтримка й регулювання, діяльність іноземних підприємств, міжнародні договори).

За допомоги схеми 2.1 розглянемо законодавчо-нормативну підтримку підприємницької діяльності.

Схема 2.1. «Законодавчо-нормативна підтримка підприємництва»

Серед законів, що регулюють виключно підприємницьку діяльність, слід назвати Закони України “ Про підприємництво” , “Про підприємства в Україні”, “Про господарські товариства”, “ Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” та інші. Нарівні з ними велике значення мають закони, що не тільки регулюють відносини у сфері підприємництва, а й стосуються цих відносин. Наприклад, це закони України “Про власність”, “ Про аудиторську діяльність” та інші.

Значну роль у регулюванні підприємницької діяльності відіграють також підзаконні акти. У їх числі - Укази Президента України, або ж низка важливих нормативних актів, що регулюють підприємництво Указами Президента.

Важливе значення мають також підзаконні акти Кабінету Міністрів України, особливо положення, затверджені постановами уряду України. Серед них Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України також Постанова Кабінету Міністрів України “Про упорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств”.

Великий масив становлять відомчі нормативні акти, у тому числі Міністерства економіки України (особливо у сфері зовнішньоекономічної діяльності, де прийнято десятки відомчих актів), Антимонопольного комітету України, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, Ліцензійної палати тощо.

Також мають право на існування локальні нормативні акти, що розробляються і приймаються безпосередньо суб'єктами підприємницької діяльності з метою її саморегулювання. Ці акти можуть регулювати діяльність суб'єкта в цілому (наприклад, статут), його окремих структурних частин або відокремлених підрозділів (наприклад, Положення про філію, представництво) , або встановлювати режим комерційної таємниці тощо.

На сьогоднішній день на сайті Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва [7], оприлюднений проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів з виконання у 2014 році Національної програми сприяння розвитку підприємництва в Україні». Актуальність цього проекту обумовлена вирішенням питань з удосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької діяльності, реалізації державної регуляторної політики у сфері підприємництва, впровадження регіональної політики сприяння розвитку підприємництва.

Таким чином, сьогодні правове регулювання підприємництва в Україні реалізується численними нормативно-правовими актами як загального, так і спеціального характеру. В останні роки спостерігається уповільнення темпів зростання кількості суб'єктів підприємництва і кількості зайнятих. Так, за офіційними даними Державної служби статистики України станом на 31.12.2010 р. кількість суб'єктів господарювання становила 2183928 одиниць, а на початок 01.01.2013 р. - 1600127 одиниць, що на 27 % менше ніж за попередній аналізований період [6]. Це свідчить про недостатність і недосконалість нормативно-правової бази розвитку підприємництва. Проте, слід зауважити останні данні офіційного сайту Державної регуляторної служби України свідчать про позитивні зміни у деяких законодавчих актах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» (реєстр. № 2436а) вносяться зміни до 38 законодавчих актів України. [2].

Переліком документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності було передбачено 143 документи дозвільного характеру. Після прийняття Закону в переліку залишилося 85 дозвільних документів.

Також Законом скасовується зобов'язання підприємця отримувати погодження, висновки та інші документи, які передують одержанню дозволу. Такий обов'язок буде покладено на дозвільний орган, що оформляє дозвільний документ, без залучення суб'єкта господарювання.

Крім того, Законом передбачається віднести до виключної компетенції адміністративного суду прийняття рішень щодо анулювання документа дозвільного характеру з підстав, визначених Законом.

На етапі підготовки проекту, Держпідприємництво було площадкою для обговорення з підприємництвом, представниками неурядових громадських організацій, незалежних експертів, зокрема, Міжнародної фінансової корпорації, Європейської Бізнес Асоціації, Федерації роботодавців України, та органами державної влади пропозицій щодо скорочення документів дозвільного характеру.

Прийняття законопроекту дозволило суттєво зменшити адміністративний тиск на суб'єктів господарювання, упорядкувати кількість дозвільних документів, а також створити сприятливі умови для надходження інвестицій у країну.

Одним з напрямів удосконалення законодавства про підприємництво є забезпечення верховенства закону, в тому числі підвищення ролі закону в регулюванні відносин у сфері підприємництва, їх пряма реалізація або конкретизація в підзаконних нормативних актах. Підприємницький кодекс як комплексний міжгалузевий нормативний акт необхідний для спільного і погодженого використання різнорідних норм у сфері підприємництва з метою належної реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність.

Створення належного і сприятливого правового середовища підприємництва є лише окремою складовою макросередовища підприємництва. Вона, на думку вчених, складається з економічних, правових, політичних, соціально-культурних, технологічних, фізичних (або географічних) умов підприємницької діяльності. Підприємницьке середовище - це суспільно-економічна ситуація, що включає ступінь економічної свободи, наявність підприємницького корпусу, домінування ринкового типу економічних зв'язків. Правова сфера це “правила гри”, що суспільство використовує для професійного функціонування підприємця, тобто це закони і підзаконні акти, що регулюють ділову активність основних суб'єктів економічного процесу, і відносини, які підприємець змушений встановлювати і розвивати для досягнення ефективних результатів своєї діяльності.

Таким чином, основними законами, які формують підприємницьке середовище є:

· Закон України "Про власність";

· Закон України "Про господарські товариства";

· Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців";

· Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності";

· Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності";

· Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та інші.

Отже, можна зробити висновок, що втручання держави дозволить регулювати підприємництво, зможе зробити виробництво економічно безпечним, гарантувати здійснення соціально-економічних прав людини, вирівняти структурні та регіональні диспропорції тощо.

2.2 Фінансово-кредитна підтримка підприємницької діяльності

На процес формування, розвитку та стабільної підприємницької діяльності впливають фактори фінансового забезпечення бізнесу.

Уже з перших кроків своєї діяльності підприємець стикається з проблемою формування стартового капіталу, страхування підприємницьких операцій, залучення кредитів для розвитку власної справи.

Основними видами фінансової державної підтримки є:

1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб'єктів підприємництва;

2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями;

3) надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів підприємництва;

4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи;

5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій;

6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб'єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами;

7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій;

8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки.

Розвиток підприємницької діяльності потребує удосконалення діючої системи фінансування, кредитування і страхування господарської діяльності, яка б забезпечила однаковий доступ усім суб'єктам господарювання до фінансово-кредитних ресурсів за умови зворотності та прибутковості надання їх. Для фінансово-кредитної підтримки розвитку підприємництва можуть використовуватись такі кошти: бюджетні відрахування та кошти інвестиційних державних проектів, у реалізації яких беруть участь підприємницькі структури; Українського національного фонду підтримки підприємництва і розвитку конкуренції, інших загальнодержавних та регіональних фондів; державних і комерційних банків; власні кошти підприємств та організацій як державного, так і приватного секторів економіки; кошти від роздержавлення і приватизації; іноземні інвестиції. Фінансово-кредитна підтримка підприємництва передбачає запровадження пільгового оподаткування прибутку та пільгових умов кредитування суб'єктів малого бізнесу, що діють на пріоритетних напрямах підприємницької діяльності; малих приватизованих підприємств; інноваційних та експортно-орієнтованих проектів. Важливе значення має виділення квот та пріоритетного продажу кредитних ресурсів Національним банком України комерційним банкам, які кредитують підприємців на пільгових умовах. Має розвиватися система державного регулювання амортизаційних відрахувань за рахунок підвищення норм для підприємницьких структур, що займаються пріоритетними видами виробничої та інноваційної діяльності.

Найболючішою проблемою підприємництва сьогодні є його забезпечення фінансовими ресурсами. Відомо лише 4 потенційно доступних джерела виділення фінансів: Український Фонд підтримки підприємництва, Державний інноваційний фонд, засоби виділені місцевими органами влади для організації свого бізнесу безробітним; засобу місцевих органів влади, що утворяться з відрахувань від вартості приватизованих об'єктів. Що стосується одержання кредитів у комерційних банках, у якості їхніх клієнтів можуть виступати торгові і посередницькі організації, що мають майно для застави. Слід зауважити, що в останні роки розширюють масштаби діяльності в Україні закордонні і міжнародні фінансові фонди і програми.

Потрібно виділити окремо проблему недостатності кваліфікованого персоналу. підприємництво бізнес фінансовий кредитний

Підприємці мають обмежений доступ до альтернативних джерел фінансування (бюджетного чи кредитного). Для здійснення виробничого процесу вони змушені купувати ресурси (паливо, електроенергію тощо) за високими цінами, продаючи свою продукцію зазвичай за низькими цінами через недостатню платоспроможність споживача. Тож невипадково, що з часом багато підприємств стають неконкурентоспроможними і зникають.

Труднощі з реєстрацією відкриття власної справи займають у списку проблем не останнє місце. Багато бажаючих почати бізнес уже мають необхідну інформацію про процедуру реєстрації, можуть одержати в органах реєстрації, у консультантів-індивідуалів чи в спеціалізованих формах зразки документів і необхідні поради. Проте, по витратах часу, коштів, нервових зусиль, що діє в Україні процедура реєстрації підприємців усе ще залишається громіздкою і зайво ускладненою, особливо в порівнянні з тією, що діє в розвинутих країнах. Але, слід зазначити, що 9 квітня 2014 року ВРУ прийняла законопроект, яким передбачається суттєве скорочення кількості дозвільних документів. Після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» (реєстр. № 2436а) [7].

Діючі бізнесмени відзначають такі проблеми, як труднощі з реалізацією продукції і доступу до сировини і матеріалів. Дуже часто наявна сировина не відповідає двом факторам, а саме: ціновому і якісному. Підприємці виділяють ще дві проблеми, що на їхню думку мають місцеве походження. Це відношення з податковою адміністрацією і чиновниками. Вони відзначають некомпетентність багатьох рівнів службовців, що породжує необґрунтовані претензії, а також неправильне розуміння сутності того, який повинен бути характер взаємин з підприємцями. Через це вони вступають у конфлікти.

Заходи щодо реалізації фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки підприємництва мають бути спрямовані на об'єднання фінансових можливостей усіх джерел підтримки підприємництва, створення оптимальних механізмів ефективного цільового використання фінансових та інвестиційних ресурсів, створення можливостей для накопичення та інвестування власних коштів.

Слід зауважити, що завдяки реалізації заходів з покращання ситуації бізнес середовища Україна вперше опинилась в ТОП-100 рейтингу Doing Business.

Експерти Світового банку і Міжнародної фінансової корпорації відзначили ряд покращень у бізнес-кліматі України.

У рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business-2015 Україна досягла суттєвого успіху, піднявшись за рік з 112-ї позицію на 96-ту. Зазначимо, що всього в рейтингу враховуються дані 189 країн.

За індикатором «Початок підприємницької діяльності» Україна посіла 76 позицію. Експерти відзначили, що для того, щоб почати свою справу в Україні, необхідно пройти близько 6 дозвільних процедур, що займе у підприємця не менше 21 дня і потребує 1,2% від початкового капіталу підприємства.

За індикатором «Початок будівництва» наша країна на 70-му місці. У цьому сегменті кількість дозвільних процедур збільшується до 8, сам процес отримання дозволів розтягується на 64 дні, а вартість досягає 10,2% від вартості майбутнього приміщення.

За індикатор «Підключення до електромереж» Україна зайняла 185 місце. Кількість дозвільних процедур у цьому секторі досягає 10, процес отримання дозвільних документів розтягується на 277 днів, а вартість перевищує 165,5% від доходу на душу населення.

Таблиця 2.1 Як змінювались умови ведення бізнесу в Україні за останні 6 років

Doing Business 2010 рік	Doing Business 2011 рік	Doing Business 2012 рік	Doing Business 2013 рік	Doing Business 2014 рік	Doing Business 2015 рік
147	145	152	137	112	96

Разом з тим, автори рейтингу відзначили ряд покращень у бізнес-кліматі України. Серед них, наприклад, виділяють спрощення процесу сплати податків для компаній, завдяки введенню електронної системи подання декларацій та сплати єдиного соціального податку.

Таблиця 2.2 Україна в рейтингу Doing Business

Теми	Doing Business -- 2015	Doing Business -- 2014	Зміни в рейтингу
Реєстрація підприємств	75	69	-7
Отримання дозволів на будівництво	70	68	-2
Приєднання до електричної мережі	185	182	-3
Реєстрація власності	59	88	29
Отримання кредитів	17	14	-3
Захист міноритарних інвесторів	109	107	-2
Оподаткування	108	157	49
Міжнародна торгівля	154	153	-1
Забезпечення виконання контрактів	43	44	1
Дозвіл неплатоспроможності	142	141	-1



У додатку Б маємо змогу порівняти умови ведення бізнесу у 2013-2014 роках. В свою чергу у додатку В, є можливість прослідкувати динаміку рейтингової оцінки умов ведення бізнесу Doing Business, яка проводиться Світовим банком спільно з Міжнародною фінансовою корпорацією.

Світовий досвід свідчить, що практично в усіх розвинутих країнах держава бере активну участь у формуванні та розвитку підприємницької діяльності, підтримці найбільш доцільних і ефективних її напрямів. Навіть у таких країнах, де склалися вікові традиції приватного підприємництва, воно, все одно, потребує допомоги й одержує її на основі державних програм підтримки підприємницької діяльності. Одні країни з розвинутою економікою мають розгалужену та чітко усталену систему державної підтримки підприємництва (США, Японія, Німеччина, Франція), в інших - подібна система знаходиться у стадії становлення або розвитку.

Аналіз підприємництва в Україні свідчить про необхідність державної допомогти, заради зміцнення позиції у вітчизняній економіці та забезпечення його виходу на європейський ринок. Враховуючи це, уряд України повинен активніше допомагати становленню підприємництва в нашій країні, формуючи та планомірно реалізовуючи відповідну політику щодо його підтримки.



3. РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ НА ПОЧАТКУ 2000-2014 РР

В умовах економічної нестабільності, при недосконалості нормативно-правової бази в Україні, особливо складним є розвиток підприємницької діяльності в країні. Тому, одне з завдань перебудови Української держави - знайти розумне співвідношення між державним регулюванням і ринковим саморегулюванням. Державне регулювання підприємництва полягає у застосовуванні різних методів впливу на діяльність підприємницьких структур. Державна підтримка підприємницької діяльності передбачає створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва.

Уряд вважає одним з своїх найважливіших завдань розвиток інвестиційної діяльності, створення вільного доступу до всіх сегментів ринку за єдиними зрозумілими правилами і тому приділяє значну увага питанням спрямованим на покращення умов ведення підприємницької діяльності та створення сприятливого бізнес-середовища.

З метою недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, усунення перешкод для розвитку підприємницької діяльності створено єдину систему розробки і прийняття регуляторних нормативно-правових актів.

Задля зменшення адміністративного тиску на підприємців:

· упорядковано процедури проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами, усунено дублювання функцій контролю різними органами, зменшено кількість контролюючих органів, діяльність яких переорієнтовується із застосування покарань на запобігання порушенню норм законів і нормативно-правових актів та профілактику порушень;

· зроблено перші кроки щодо захисту бізнесу від протиправного захоплення підприємств (рейдерства);

· спрощено механізми одержання документів дозвільного характеру;

· запроваджено європейські принципи видачі документів дозвільного характеру;

· вдосконалюються механізми фінансової підтримки суб'єктів підприємництва;

· запроваджено єдиний спрощений порядок державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Реєстрація бізнесу сьогодні відбувається протягом 1-3 днів. За цим показником (за даними експертів Світового банку) Україна входить в десятку кращих країн Європи. Створено Єдиний державний реєстр юридичних і фізичних осіб-підприємців, відомості якого є відкритими і загальнодоступними, запроваджується електронна реєстрація суб'єктів господарювання.

На сьогодні вже завершена робота щодо суттєвого скорочення переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню. Взято за кінцеву мету скоротити не менш ніж на 40 відсотків цей перелік, залишивши ліцензування лише тих видів господарської діяльності, що становлять підвищену небезпеку для життя, здоров'я, навколишнього середовища або пов'язані з безпекою держави.

Одним із пріоритетних завдань Уряду залишається забезпечення полілогу між владою, підприємництвом і громадянським суспільством, підвищення інвестиційної привабливості національної економіки.

З метою удосконалення регуляторного середовища у сфері господарської діяльності, поліпшення інвестиційного клімату та створення сприятливих умов для розвитку підприємницької діяльності Кабінетом Міністрів і надалі повинні здійснюватися заходи спрямовані на проведення реформ у дозвільній системі, сфері ліцензування, входженню і виходу з бізнесу, сфері нагляду і контролю.

В Україні прийнято основоположні закони, які відповідають європейським принципам регулювання підприємницької діяльності, а саме:

· "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців;

· "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", який визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності;

· "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", який визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів;

· "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", який визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування;

· "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Створено Єдиний державний реєстр юридичних і фізичних осіб-підприємців, відомості якого є відкритими і загальнодоступними.

Запроваджено єдиний спрощений порядок державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На сьогодні в Україні функціонує 678 Єдиних реєстраційних офісів, які здійснюють державну реєстрацію суб'єктів господарювання за принципом “єдиного вікна”, завдяки якій скорочено строки державної реєстрації суб'єкта підприємництва, зменшено фінансове навантаження на суб'єктів при проведенні певних реєстраційних процедур, а деякі платежі взагалі скасовано.

З прийняттям Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", створено єдину систему розробки і прийняття регуляторних актів.

В Україні на законодавчому рівні з прийняттям Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" встановлено європейські принципи видачі документів дозвільного характеру. Нині в регіонах функціонує 681 дозвільний центр, що здійснюють видачу документів дозвільного характеру за принципом організаційної єдності, що вдвічі скоротило для підприємців витрати часу при отриманні необхідних дозвільних документів для здійснення діяльності.

Діє декларативний принцип для одержання дозволів підприємствами, діяльність яких не пов'язана з підвищеною небезпекою.

Господарським кодексом України визначено поняття малого, середнього та великого підприємства.

Відповідно до Господарського кодексу України [5] малими визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) не перевищує суми, еквівалентної 70 мільйонів гривень.

Великими підприємствами визнаються підприємства чисельністю понад 250 осіб і обсягом валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) понад 100 млн. гривень. Усі інші підприємства визнаються середніми.

Малий і середній бізнес в Україні за кількістю підприємств становить основу підприємництва. Із загальної кількості підприємств 95,0 відсотка - це малі підприємства, 4,8 відсотка - середні підприємства і лише 0,2 відсотка - великі підприємства. Кількість підприємств за їх розмірами за видами економічної діяльності можна розглянути у додатку Г.

Малі підприємства зосереджені, у сферах: торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку; операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям; промисловість та будівництво.

Для підтримки малого підприємництва в Україні реалізуються щорічні заходи Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва та регіональні програми розвитку малого підприємництва.

Функціонує розгалужена інфраструктура підтримки підприємництва, яка налічує: 69 бізнес-інкубаторів, 438 бізнес-центрів, 243 фонди підтримки підприємництва, 659 кредитних спілок, 457 страхових організацій, 760 лізингових центрів, 2254 аудиторські фірми та приватних аудиторів, 2988 інвестиційних та інноваційних фондів та компаній.

На регіональному рівні упроваджено механізм часткового відшкодування з місцевих бюджетів відсоткових ставок за кредитами, залученими суб'єктами малого і середнього підприємництва для реалізації інвестиційних проектів.

Водночас бізнес-клімат в Україні, за даними Світового банку, залишається ще складним і потребує суттєвого покращення. Україна у 2014 році посіла 112 місце серед 189 країн світу.

Зокрема, серйозними проблемами для українського підприємництва на сьогодні є довготривалий і суттєво затратний процес отримання ліцензій, дозволів, погоджень, експертних висновків у будівництві; складна процедура закриття бізнесу; тощо.

Ураховуючи зазначене, одним із стратегічних напрямів Програми економічних реформ “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава” на 2010-2014 роки є дерегуляція і розвиток підприємництва. Реалізація цього напряму буде здійснена шляхом проведення реформ у дозвільній системі, системі ліцензування, щодо започаткування бізнесу, системі державного нагляду (контролю).

Так, реформування у дозвільної системи полягає у:

· скороченні переліку документів дозвільного характеру для провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності;

· запровадженні можливості провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства;

· спрощенні дозвільних процедур у будівельній галузі;

· посиленні відповідальності посадових осіб дозвільних органів за порушення вимог законодавства;

Реформування системи ліцензування полягає у скороченні кількості видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (у 2010 році відмінено ліцензування 23 видів господарської діяльності провадження яких не пов'язано із загрозою безпеці держави, життю та здоров'ю людей, погіршенням стану навколишнього природного середовища, а також стосовно яких існують інші засоби державного регулювання).

Реформування входження та виходу з бізнесу полягає в:

· упровадженні електронної реєстрації та електронного взаємообміну інформацією між всіма учасниками державної реєстрації;

· встановленні порядку проведення електронної державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Реформування у сфері державного нагляду та контролю полягає в:

· зменшенні існуючої кількості контролюючих органів;

· впровадженні ризик-орієнтованої системи державного нагляду (контролю);

· визначенні переліків питань для здійснення планових заходів нагляду (контролю) залежно від ступеня ризику.

У 2014 році зусилля Уряду були зосереджені на здійсненні наступних кроків:

У сфері започаткування й виходу з бізнесу:

1) спрощення та здешевлення процедури започаткування бізнесу для суб'єктів господарювання, шляхом прийняття нормативно-правових актів, спрямованих на:

ь запровадження принципу здійснення господарської діяльності суб'єктами приватного права без печаток та усунення необхідності отримання дозволу для їх виготовлення;

ь запровадження можливості використання єдиної форми статутів (модельні статути) для відповідної організаційно-правової форми, скасування необхідності нотаріального завірення статутів, подачі їх до органів реєстрації тощо.

2) створення та запровадження в Україні електронної системи державної реєстрації та звітності суб'єктів господарювання шляхом:

ь вирішення питання сумісності електронних систем реєстрації і звітності завдяки запровадженню єдиної захищеної системи електронного документообігу в органах державної влади;

ь формування єдиної інфраструктури електронного документообігу з електронним цифровим підписом, підвищення надійності, оперативності та ефективності роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, посилення їх взаємодії з юридичними і фізичними особами, сприяння підвищенню рівня інформаційної безпеки держави).

3) спрощення процедури припинення суб'єктів господарювання шляхом зняття з них ряду адміністративних обов'язків під час її проведення та покладення цих обов'язків на органи державної влади, скорочення переліку документів, що необхідно подати для припинення бізнесу тощо.

У дозвільній системі:

1) скасування документів дозвільного характеру, застосування яких є недоцільним та економічно невиправданим та які не передбачені законами України;

2) зменшення переліку документів, що необхідно подавати для одержання дозволів (подання тільки документів, що підтверджують здатність суб'єкта господарювання проводити відповідну діяльність);

3) делегування повноважень з надання документів дозвільного характеру з центрального на місцевий рівень та законодавче врегулювання питання щодо створення дозвільних центрів на обласному рівні;

4) спрощення порядку отримання ліцензії, зокрема шляхом зменшення кількості документів, які додаються до заяви для отримання ліцензії;

5) скорочення кількості видів робіт (послуг) на які ліцензійними умовами поширюється режим ліцензування, але які не становлять небезпеки для держави, життя й здоров'я людини й довкілля;

6) спрощення порядку видачі ліцензії на здійснення господарської діяльності у будівництві, зокрема скорочення строку розгляду заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до неї.

У сфері державного нагляду та контролю: запровадження жорсткої регламентації контролюючих процедур, завершення процесу затвердження органами державного нагляду (контролю) переліків питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) з урахуванням ступенів ризику від провадження господарської діяльності, а також типових форм актів (додатків), які складаються за результатами відповідних перевірок.

Таким чином, підприємницька діяльність в Україні сьогодні потребує допомоги і підтримки, щоб стати провідним сектором економіки. Результативність державної підтримки та формування сприятливого підприємницького середовища передбачає її здійснення на всіх рівнях влади.



ВИСНОВКИ

Отже, на основі дослідження, проведеного у курсовій роботі слід зробити наступні висновки.

Основні завдання дослідження Державної підтримки розвитку підприємництва в Україні були виконані.

Розглянуто поняття і сутність підприємництва, його принципи. Роз'яснили, що поняття "підприємництво" дуже широке і містке. В ньому переплітається сукупність економічних, правових, політичних, історичних, моральних і психологічних відносин. Сутність підприємництва відображається в ініціативній, новаторській, самостійній діяльності.

Досліджено нормативно-правову базу та фінансово-кредитну підтримку підприємницької діяльності.

З'ясовано, що правове регулювання підприємництва в Україні реалізується численними нормативно-правовими актами як загального, так і спеціального характеру. Також встановлено, що на сьогодні після прийняття Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» у переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності зі 143 залишилось 85 дозвільних документів.

Андрій Перетяжко, перший віце-президент «АХА Страхование» зазначив: «Финансовая система - это кровеносная система экономики». Таким чином, можна зробити висновок, що від того, наскільки ефективно працюють підприємства, який їхній фінансовий стан, залежить здоров'я всієї економіки й індивідуального здоров'я держави.

Аналіз державної підтримки підприємницької діяльності в Україні показав, що завдяки реалізації заходів з покращання ситуації бізнес середовища Україна вперше опинилась в ТОП-100 рейтингу Doing Business. Експерти Світового банку і Міжнародної фінансової корпорації відзначили ряд покращень у бізнес-кліматі України.

Третій розділ присвячено дослідженню сучасного стану державної підтримки розвитку підприємництва в Україні.

Встановлено, що для вирішення існуючих проблем державної підтримки підприємництва необхідна консолідація дій держави, спрямованих на законодавче забезпечення та запровадження практичних заходів з їх реалізації. Запропоновано створити та запровадити Підприємницький Кодекс.

Доцільно сконцентруватись на прийнятті виважених рішень щодо впровадження європейських підходів до розвитку підприємництва в Україні.

«Наразі Україна переживає історичний період перетворень та намагається покласти край хронічній економічній уразливості, залежності від зовнішніх ринків та неналежному державному управлінню» ", - підкреслив пан Ніл Уокер, Постійний Представник ПРООН в Україні

Отже, підприємницька діяльність в Україні сьогодні потребує допомоги і підтримки, щоб стати провідним сектором економіки.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Указ Президента України про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2014 року «Про скасування деяких рішень Ради національної безпеки і оборони України» та визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України.

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. N 994 «Про ліквідацію громадського комітету з моніторингу виконання законодавства у сфері розвитку та підтримки підприємництва».

3. Мазаракі А.А. Проблеми та перспективи розвитку підприємства в Україні. - К., 2011 - 264с.

4. Економіка підприємства : підручник / Л.О. Лігоненко, Г.Л. Піратовський, І.В. Молоштан та ін. - К. : КНТЕУ, 2011. - 508 с.

5. Сіра І.В. Державна підтримка підприємницької діяльності в умовах фінансово-економічної кризи : автореф. дис. ... канд. екон. Наук. - К.: КНЕУ, 2013 - 18с.

...