Підвищення економічних показників державного підприємства "ДнМЕМ"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

На тему: «Підвищення економічних показників державного підприємства «ДнМЕМ»»

Реферат

Об'єкт дослідження: державне підприємство «Дніпропетровські магістральні електричні мережі».

Мета дипломної роботи: знаходження шляхів зниження загальних витрат та витрат на ремонти обладнання на підприємстві.

У вступі описано актуальність та значимість обраної теми, сформульовано мету та задачі дослідження.

В першому розділі даної роботи були розглянуті загальні відомості про підприємство, зроблено економічний аналіз його діяльності та висунуто мету та задачі дипломного проекту.

У другому розділі спрогнозовано загальні витрати підприємства на 2008 рік, запропоновано шляхи до їх скорочення. Розроблена методика моделювання кількості передачі її, та побудована модель з урахуванням сезонності. Встановлено, що єдиним виходом, при модернізації підстанцій, є підвищення тарифу на передачу електроенергії. Зроблені розрахунки цього тарифу та висновки.

У третьому розділі розроблена автоматизована інформаційна система мінімізації витрат на ДП «ДнМЕМ».

У четвертому розділі «Охорона праці» мова йде про правила безпеки на електричних підстанціях та про техніку безпеки при використанні елегазу.

Витрати, шляхи зниження витрат, методика моделювання, сезонність, методи прогнозування, елегазовий вимикач, електрична енергія, електрична підстанція.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Аналіз виробничої діяльності державного підприємства ДнМЕМ

1.1 Загальні відомості про підприємство

1.1.1 Система планування діяльності підприємства

1.2 Економічний аналіз діяльності підприємства

1.3 Мета та задачі дипломної роботи

Розділ 2. Підготовка до впровадження реального інвестиційного проекту та оцінка його економічної ефективності

2.1 Прогнозування загальних витрат підприємства та витрат на ремонт на 2008 рік

2.2 Теоретичні основи управління реальними інвестиціями підприємства

2.2.1 Економічна сутність інвестицій та інвестиційної діяльності підприємства

2.2.2 Особливості і форми здійснення реальних інвестицій на підприємстві

2.2.3 Методичні підходи до оцінки ефективності реальних інвестицій

2.3 Обґрунтування необхідності здійснення реального інвестиційного проекту на державному підприємстві «Дніпропетровські магістральні електричні мережі»

2.3.1 Стратегія інвестиційного розвитку ДнМЕМ

2.4 Техніко-економічне обґрунтування заміни масляних вимикачів 220 кВ на повітряні або на сучасні - елегазові

2.4.1 Короткий опис масляного вимикача ВМТ-220Б

2.4.2 Короткий опис повітряного вимикача ВВШ-150Б

2.4.3 Короткий опис елегазового вимикача типу LTB170D1/B

2.4.4 Вибір вимикачів за технічними характеристиками

2.4.5 Розрахунок витрат на ремонтно-експлуатаційне обслуговування повітряних та елегазових вимикачів

2.4.6 Визначення капітальних витрат на монтаж повітряного вимикача ВВШ-150Б

2.4.7 Визначення капітальних витрат на монтаж елегазового вимикача LTB170D1/B

2.5 Оцінка ефективності та окупності реального інвестиційного проекту

2.6 Обґрунтування додаткового інвестиційного проекту, що підвищує економічні показники ДП «ДнМЕМ»

Розділ 3. Інформаційна система підтримки прийняття рішення (СППР) по мінімізації витрат (за даними інвестиційного проекту) на державному підприємстві ДнМЕМ

3.1 Формулювання інформації, загальної структури та вимог до СППР

3.2 Структура інформаційної системи

3.3 Методика створення кнопок

Розділ 4. Техніка безпеки та охорона праці

4.1 Служба охорони праці

4.2 Заходи по охороні праці

4.3. Правила техніки безпеки при роботі з елегазом

4.4 Заходи з ОП та ПБ у 2007 році

Висновки

Перелік використаної літератури

Додатки

Вступ

Сьогодні енергетичний комплекс займає важливу роль у житті кожного суспільства. Особливо це актуально для держав с перехідною економікою, в яких рівень життя населення залежить від рівня забезпеченості енергоресурсами.

Електроенергетичний комплекс України - це основа функціонування та розвитку національної економіки, забезпечення цивілізованих умов життя населення, тому його технічний, технологічний та інтелектуальний потенціал повинні знаходитися на високому рівні.

В структурі виробництва електроенергії АЕС складає 45,4%, ТЕС - 40,9%, ГЕС - 10,7%, 3% електроенергії вироблено іншими малим станціями.

На даний час ситуація в електроенергетиці складна. По-перше через застаріле обладнання, по-друге через неплатежі за використану електричну та теплову енергію. Заборгованість споживачів складає близько 7 млрд.грн. (сім місяців роботи енергетичного комплексу).

Тому основними задачами у області енергетики є зниження витрат електроенергії, раціональне використання існуючої енергосистеми, природних ресурсів, перехід від теплових електростанцій на більш екологічно чисте паливо, вдосконалення енергетичних потужностей.

В області електричного забезпечення споживачів ці задачі припускають підвищення рівня проектно-конструкторських розробок, упровадження та раціональну експлуатацію електрообладнання з високою надійністю, зниження невиробничих витрат електроенергії при її передачі, розподіленні та споживанні.

На сьогоднішні день для підвищення надійності роботи та зниження витрат на ремонт існує необхідність заміни застарілих масляних вимикачів ВМТ-220Б (які відпрацювали набагато більше усіх строків експлуатації, неодноразово піддавалися капітальним та текучим ремонтам, які відслужили свій ресурс) на нові повітряні вимикачі типу ВВШ-150Б та елегазові - типу LTB 170D1/B.

Економічна ефективність діяльності підприємств, фірм, компаній, забезпечення високих темпів їх розвитку, підвищення конкурентноздатності значною мірою визначається рівнем і діапазоном їх інвестиційної активності.

Особливу роль у такому випадку відіграє розуміння фінансового менеджера основних сутнісних характеристик інвестицій підприємства, його практичне вміння оцінити ефективність інвестиційних проектів, обрати найбільш оптимальне рішення, яке призведе до зростання ринкової вартості підприємства.

На сьогоднішній день дана тема є актуальною для підприємств, що працюють у будь-якій галузі народного господарства.

Вагомі результати дослідження у сфері управління інвестиційною діяльністю підприємства в зарубіжній економічній літературі належать Бірман Г., Шмідт С., Зелль А., Массе П., Велш Глен А. та ін.. Вивченням даної теми також займається широке коло вітчизняних науковців: Бланк І., Крупка Я., Пересада А.А., Ястремська О та інші.

Об'єктом дослідження є державне підприємство «Дніпропетровські магістральні електричні мережі», яке створено з метою організації експлуатації, ремонту та розвитку електричних мереж напругою 330-750 кВ для забезпечення надійної роботи основної мережі ОЕС України з інфраструктурою, що знаходиться в їх господарському віданні.

Дніпропетровські магістральні електричні мережі (ДнМЕМ) є структурною одиницею Дніпровської електроенергетичної системи, яка в свою чергу входить до складу Державного підприємства Національна енергетична компанія «Укренерго» (НЕК «Укренерго») та створена згідно наказу Міністерства енергетики України від 09.09.98р. №157 на базі Дніпровського регіонального диспетчерського центру електроенергетики НДЦ України і Дніпровських магістральних електричних мереж Державної електрокомпанії «Укрелектропередача».

Мета даного дипломного проекту - проаналізувати результати фінансової діяльності підприємства, спрогнозувати витрати та запропонувати шляхи їх скорочення.

Розділ 1. Аналіз виробничої діяльності державного підприємства ДнМЕМ

У даному розділі наведені характеристика підприємства, його історія, специфіка діяльності, структура управління та основні напрямки діяльності. Проаналізовано економічні показники у тому числі витрати на ремонти. На основі отриманих даних висунуто мету та задачі досліджень дипломної роботи.

1.1 Загальні відомості про підприємство

Історія Дніпропетровських МЕМ - це історія створення і розвитку "Дніпроенерго" - найкрупнішої електроенергетичної системи України та колишнього СРСР.

Розвиток системи "Дніпроенерго" - яскрава сторінка в історії вітчизняної енергетики. Система "Дніпроенерго" відіграла дуже велику роль в економічному перетворенні Придніпров'я, з'єднавши лініями електропередач електростанції з містами та промисловими підприємствами.

Джерелом створення та розвитку Дніпровської енергетичної системи став ленінськийплан ГОЕЛРО (Державний план електрифікації Росії).

Найбільш складною та відповідальною частиною плану ГОЭЛРО було будівництво найкрупнішої на той час у світі Дніпровської гідроелектростанції. В плані також передбачалось об'єднання електростанцій в енергетичні системи - єдиний технологічний, оперативний, економічний та господарсько-адміністративний комплекс.

На теперішній час Дніпровська ЕС здійснює централізоване електропостачання трьох областей України: Запорізької, Дніпропетровської та Кіровоградської, на території площею біля 84 тис. км², з населенням більш 7 млн. чоловік. До її складу входять:

Ш Запорізькі магістральні електричні мережі (ЗапМЕМ);

Ш Дніпропетровські магістральні електричні мережі (ДнМЕМ);

Ш Кіровоградські магістральні електричні мережі (КірМЕМ);

Ш Криворізькі магістральні електричні мережі (КрМЕМ).

На балансі Дніпропетровських магістральних електричних мереж знаходяться шість знищуючих електричних підстанцій та понад 800 км ліній електропередачі напругою 330-750 кВ

Дніпропетровські МЕМ засновано на державній формі власності. Діють відповідно до Закону України «Про підприємства в Україні», Статуту НЕК «Укренерго», Положення про Дніпровську електроенергетичну системута чинного законодавства.

Головною метою діяльності підприємства є організація експлуатації, ремонту та розвитку електричних мереж напругою 330-750 кВ для забезпечення надійної роботи основної мережі ОЕС України з інфраструктурою, що знаходиться в їх господарському віданні.

Основними задачами діяльності Дніпропетровських МЕМ є:

Ш забезпечення надійної передачі електроенергії по магістральним електричним мережам, постачання електроенергії з шин 330-750 кВ в електричні мережі енергопостачальних компаній, незалежно від їх форми власності, та споживачів, які мають прямі договори з Дніпровською ЕС, передачі електроенергії на експорт;

Ш забезпечення надійності оперативно-технологічного управління об'єктами регіону Дніпровської ЕС в умовах ліквідації системних аварій, порушення нормального режиму та наслідків надзвичайних ситуацій і в «особливий період»;

Ш організація ремонтів обладнання підстанцій та ПЛ 330 / 750 кВ основної мережі регіону;

Ш експлуатація підстанцій та ПЛ напругою 330 / 750 кВ, які знаходяться на балансі ДнМЕМ.

Для реалізації основних напрямків діяльності в ДнМЕМ створена організаційна структура управління, приведена в додатку 1. Виробничі завдання кожного окремого підрозділу викладені в Положенні про цей підрозділ.

Автономність підрозділів на даному підприємстві неможлива. Жоден з відділів не може існувати окремо.

Основним напрямком діяльності ДнМЕМ є: забезпечення ефективної експлуатації та високого рівня ремонтів магістральних електромереж, в тому числі:

Ш виконання ремонту, налагоджувальних, планово-профілактичних робіт з обслуговування енергетичного обладнання розподільчих пристроїв магістральних електричних мереж, виробництво необхідних запасних частин і оснастки;

Ш проведення проектно-вишукувальних робіт, виконання ремонтно-будівельних робіт на виробничих та соціально-побутових об'єктах Дніпровської ЕС;

Ш здійснення матеріально-технічного забезпечення виробничої діяльності;

Ш реалізація програм модернізації, технічного переоздоблення, реконструкції магістральних електромереж;

Ш проведення необхідної протиаварійної роботи, організація виконання заходів щодо підвищення стійкості магістральних електромереж;

Ш організація і безпечне проведення аварійно-відновлюваних робіт в магістральних електромережах, організація випуску технологічної оснастки, необхідної для проведення аварійно-відновлюваних робіт;

Ш технічна експлуатація, впровадження нових та удосконалення діючих пристроїв i систем релейного захисту, протиаварійної автоматики, засобів оперативно-технологічного управління;

Ш навчання персоналу підрозділу на курсах підвищення кваліфікації з відривом від виробництва та на робочих місцях;

Ш реалізація заходів по попередженню технологічних порушень в роботі магістральних електромереж;

Ш проведення роботи з питань охорони праці, розслідування, облік випадків травматизму, розробка і реалізація необхідних заходів по підвищенню безпеки експлуатації магістральних електромереж;

Ш забезпечення норм і вимог щодо охорони навколишнього середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

Ш організація транспортного забезпечення виробничого процесу та господарської діяльності Дніпропетровських МЕМ;

Ш виконання фінансово-економічних функцій, бухгалтерського обліку, які встановлюються статистичною звітністю і регламентуються Дніпровською ЕС і НЕК «Укренерго»;

Ш здійснення зовнішньоекономічної діяльності згідно з чинним законодавством України по узгодженню з Дніпровською ЕС та НЕК «Укренерго»;

Ш участь у проведенні виставок, аукціонів, торгів, конференцій та інших подібних заходів, пов'язаних з характером діяльності Дніпровської ЕС;

Ш задоволення економічних та соціальних потреб працівників Дніпропетровських МЕМ, передбачених колективним договором;

Ш розробка мобілізаційного плану, здійснення заходів мобілізаційної підготовки з метою створення необхідних умов для своєчасного проведення мобілізації та забезпечення основної діяльності в особливий період;

Ш розробка та здійснення заходів з цивільної оборони, запобігання та реагування на надзвичайні ситуації;

Ш забезпечення охорони інформації та її носіїв, що віднесені до державної та комерційної таємниці;

Ш надання послуг на договірній основі іншим підприємствам. [1].

Майно Дніпропетровських МЕМ становлять основні фонди, обігові кошти та інші цінності, вартість яких відображається на окремому балансі, який входить до складу зведеного балансу Дніпровської ЕС.

Джерелом формування фінансових ресурсів Дніпропетровських МЕМ є кошти, що виділяються НЕК «Укренерго» для компенсації планових витрат на ремонтно-експлуатаційне обслуговування згідно з укладеними договорами та поточних витрат Дніпропетровських МЕМ в межах фінансового плану, а також інші надходження, що не суперечать чинному законодавству України.

Дніпропетровські МЕМ мають право продавати іншим підприємствам, організаціям, установам та фізичним особам, передавати, обмінювати, списувати з балансу обладнання, транспортні засоби, інвентар, матеріали, запчастини в межах кошторису згідно Порядку, встановленого НЕК «Укренерго».

Дніпропетровські МЕМ несуть відповідальність перед Дніпровською ЕС за збереження закріпленого за ними майна. ДнМЕМ здійснюють користування землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети та напрямків діяльності та чинного законодавства України.

Збитки, задані Дніпропетровським МЕМ в результаті порушення їх майнових прав фізичними та юридичними особами і державними органами, відшкодовуються ДнМЕМ за рішенням суду. [1].

Управління Дніпропетровськими МЕМ здійснює директор, який призначається і звільнюється з посади наказом керівника Дніпровської ЕС за погодженням з НЕК «Укренерго».

Директор організує роботу Дніпропетровських МЕМ і реалізує права та обов'язки, покладені на підприємство Положенням про Дніпровську ЕС, несе відповідальність за результати його діяльності; діє від імені Дніпропетровських МЕМ на підставі та в межах доручення, представляє їх інтереси в усіх підприємствах, місцевих органах влади та судових органах щодо питань, які стосуються діяльності ДнМЕМ.

Директор повинен вживати заходів щодо заохочення працівників ДнМЕМ, застосовувати дисциплінарні стягнення за порушення трудової дисципліни і правил внутрішнього трудового розпорядку. Також він несе відповідальність за стан та результати господарської діяльності ДнМЕМ відповідно до чинного законодавства України.

Дніпровська ЕС затверджує Дніпропетровським МЕМ первинний штатній розклад відповідно до затвердженої нею чисельності персоналу. ДнМЕМ самостійно вносять зміни і доповнення в штатній розклад в межах затвердженої чисельності персоналу і фонду оплати праці.

Обов'язки робітників визначаються посадовими та іншими інструкціями.

Основним документом, який регулює взаємовідносини трудового колективу та адміністрації є колективний договір. Він складається на підставі повноважень, делегованих Дніпропетровським МЕМ від Дніпровської ЕС, пропозицій структурних підрозділів з урахуванням особливостей у різних сферах діяльності свого регіону та в межах фінансових можливостей ДнМЕМ відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди» та Галузевих угод. [1].

У своїй діяльності Дніпропетровські МЕМ підпорядковуються безпосередньо Дніпровські ЕС.

Взаємовідносини з державними органами влади та управління ґрунтуються на основі законодавства України.

ДнМЕМ беруть участь у роботі щодо комплексного розвитку території, яка проводиться державними органами влади та управління, підприємствами, організаціями, установами. [1]

1.1.1 Система планування діяльності підприємства

Діяльності Дніпропетровських МЕМ планує НЕК «Укренерго». НЕК складає інвестиційний план виходячи з повністю замартизованого обладнання та заявок на модернізацію обладнання від підрозділів.

Основні розділи поточного плану та їх показники наводяться у формі 23-енерго.

Планування чисельності працівників проводиться на підставі документу «Нормативи чисельності персоналу для обслуговування магістральних міждержавних електричних мереж» наказ міністерства енергетики України №94 від 08.06.98.

Фонд оплати праці планується виходячи з доведеної НЕК «Укренерго» середньої заробітної плати.

Планування основних показників господарської діяльності:

1. Капітальний ремонт обладнання ПС 330-750кВ.

Служба підстанцій, яка відповідає за технічний стан обладнання ПС 330-750 кВ, на підставі технічних паспортів обладнання складає графік періодичності проведення його ремонтів.

2. Капітальний ремонт ПЛ 330-750 кВ.

Служба ліній проводить огляди повітряних ліній за результатами яких складається відомість дефектів ізоляції, тросу, а також про стан висоти кущів та дерев під лініями. Згідно з цією відомістю та наявності робочої сили планується кількість ізоляторів та тросу, які потребують заміни, а також кількість гектарів траси, що потребує розчищення.

3. Аварійність

Показник, який відображає стан обладнання та рівень кваліфікації працівників.

4. Фінансово-економічні показники

4.1Кошторис витрат

Кошторис витрат складається з виробничої собівартості, адміністративних та інших операційних витрат.

Адміністративні витрати - це витрати на управління підприємством, які включають в себе витрати на заробітну платню, відрядження, канцелярські товари, ремонт інвентарю. Їх розмір залежить від чисельності адміністративного персоналу.

Інші операційні витрати включають в себе відрахування профспілкам та виплати по соціальним пільгам, які передбачено колективним договором.

4.2 Фінансовий план.

Фінансовий план має такі ж статті як і кошторис витрат. Кожна стаття фінансового плану планується на підставі статті кошторису.

4.3 Фонд оплати праці складається з основної, додаткової та інших заохочувальних компенсаційних виплат. Основна та додаткова заробітна плата плануються на підставі штатного розпису, інші заохочувальні та компенсаційні виплати - на підставі колективного договору.

На підприємстві для успішної діяльності на даний час впроваджено інформаційно-керуючі системи такі як:

Ш Softlin «Бухгалтерія», побудована по архітектурі Клієнт-Сервер. Призначена для ведення бухгалтерського та складського обліку. Використовує систему управління базами даних «Informix»;

Ш система Клієнт-Банк забезпечує роботу з банком в оперативному режимі;

Ш система прийому заявок на автотранспорт. Розроблена на основі MSAccess 2003. Забезпечує збір та обробку заявок на автотранспорт на поточний тиждень з врахуванням суміщення поїздок різними службами та розрахунок кількості палива в залежності від марки автомобіля, пори року та дальність поїздки;

Ш програмний комплекс «АВК» для складання кошторисів на виконання робіт з поточного і капітального ремонтів та модернізації обладнання;

Ш комплекс 1С : Зарплата та кадри. Призначена для обліку кадрів та розрахунку заробітної плати та пов'язаних з нею виплат. Розроблена в архітектурі Клієнт-Сервер;

Ш комплекс для передачі в енергосистему диспетчерських заявок на виведення обладнання з роботи на час проведення ремонту та автоматизації їх обробки;

Ш комплекс «Бюджетування». Побудована по архітектурі Клієнт-Сервер. Використовує систему управління базами даних «Firebird 2.0». Призначена для отримання фактичної фінансової інформації з системи Клієнт-Банк.

1.2 Економічний аналіз діяльності підприємства

Аналіз діяльності підприємства є необхідною умовою стабільної праці підприємства. Він дозволяє вчасно передбачити виробничу ситуацію для досягнення мети, а також попередити можливі негативні наслідки роботи.

Для управління державним підприємством необхідно перш за все володіти інформацією про витрати, про зменшення або підвищення того чи іншого економічного показника.

Приведемо суми витрат по статтям собівартості (у тому числі на ремонт) по кварталам з 2003 року до 2007 року.

Таблиця 1.1 Витрати по статтям собівартості у тому числі на ремонт (1 квартал 2003-2007 рр.)



Рис.1.1 Загальні витрати підприємства за 1 квартал (2003-2007 рр.)

Рис.1.2 Витрати на ремонт за 1 квартал (2003-2007 рр.)

Рис.1.3 Загальні витрати підприємства за півріччя (2003-2007 рр.)

Таблиця 1.2. Витрати по статтям собівартості у тому числі на ремонт (за півріччя 2003-2007 рр.)

Таблиця 1.3. Витрати по статтям собівартості у тому числі на ремонт (за 9 місяців 2003-2007 рр.)



Рис.1.4 Витрати на ремонт за півріччя (2003-2007 рр.)

Рис.1.5 Загальні витрати підприємства за 9 місяців (2003-2007 рр.)

Рис.1.6Витрати на ремонт за 9 місяців (2003-2007 рр.)

Таблиця 1.4. Витрати по статтям собівартості у тому числі на ремонт (за рік 2003-2007 рр.)

Рис.1.7 Загальні витрати підприємства за рік (2003-2007 рр.)



Рис.1.8Витрати на ремонт за рік (2003-2007 рр.)

За приведеними даними видно, що загальні витрати та витрати на ремонт підвищуються щорічно. Це пов'язано з тим, що обладнання експлуатується дуже давно. Воно застаріло як за технічними так і за моральними ознаками.

На основі цих даних можна привести мету та задачі дипломної роботи.

1.3 Мета та задачі дипломної роботи

Для державного підприємства основною метою є зниження витрат. Введення нового обладнання на підприємство можливе лише при обґрунтуванні економічної доцільності цього рішення.

Аналіз витрат підприємства «ДнМЕМ» показує те, що витрати на ремонт обладнання підвищується щорічно, а отже і загальні витрати також ростуть. Звичайно, зростання витрат на ремонт на пряму пов'язано з тим, що обладнання використовується дуже давно, воно застаріло, і є не тільки джерелом великих витрат на ремонт та експлуатацію, але і підвищеним ризиком для робітників, які це обладнання обслуговують.

Предметом дослідження дипломної роботи виступає реальний інвестиційний проект, можлива реалізація якого розглядається на підприємстві.

Метою даного проекту є знаходження шляхів зниження витрат на підприємстві. Нами було виявлено, що витрати зростають через ремонтні роботи обладнання, тому, цілком справедливо вважати, що заміна старого обладнання на нове знизить витрати на ремонти. Для того, що у цьому впевнитися, ми пропонуємо виконати інвестиційний проект по заміні на підстанції «ДДЗ-330» застарілих масляних вимикачів ВМТ-220Б (які відпрацювали набагато більше усіх строків експлуатації, неодноразово піддавалися капітальним та текучим ремонтам, які відслужили свій ресурс) на нові повітряні вимикачі типу ВВШ-150Б або на елегазові - типу LTB 170D1/B.

Отже метою дипломного проекту є обґрунтування реального інвестиційного проекту підприємства.

Основними задачами, що необхідно вирішити для досягнення поставленої мети є:

Ш аналіз економічних показників роботи підприємства у тому числі витрат на ремонти;

Ш прогнозування витрат на 2008 рік;

Ш проаналізувати необхідність здійснення реального інвестиційного проекту на підприємстві ДнМЕМ;

Ш виконати інвестиційний проект по заміні застарілого обладнання;

Ш оцінити ефективність здійснення реального інвестиційного проекту на підприємстві.

Ш створення інформаційної системи для підприємства ДП «ДнМЕМ»;

Ш охорона праці та техніка безпеки на підприємстві та на підстанціях.

При написані даної роботи були застосовані наступні методи дослідження: літературний, порівняльний, економіко-статистичний. Наочне подання результатів дослідження здійснюється у вигляді таблиці, рисунків та інформаційної системи СППР.

В роботі розроблений комплекс задач автоматизації планово-економічних розрахунків на ПК за допомогою Excel та кнопковий інтерфейс.

Висновки до першого розділу

Результатом виконання першого розділу дипломного проекту є вивчення та аналіз діяльності підприємства, формулювання мети та задач дипломного проекту.

інвестиція планування автоматизований витрати

Розділ 2. Підготовка до впровадження реального інвестиційного проекту та оцінка його економічної ефективності

У даному розділі виконується прогнозування загальних витрат підприємства та витрат на ремонт, запропоновано шляхи їх зниження; наведені теоретичні основи управління реальними інвестиціями підприємства, реальний інвестиційний проект та його економічне обґрунтування.

2.1 Прогнозування загальних витрат підприємства та витрат на ремонт на 2008 рік

В нашому розпорядженні є дані загальних витрат (у тому числі на ремонт) державного підприємства ДнМЕМ. Необхідно на основі цих даних виконати аналіз витрат підприємства та розробити прогнози діяльності підприємства у 2008 році.

Побудова моделі прогнозування витрат є досить важливою, оскільки керівництво підприємства завжди бажає знати, якими будуть ці витрати у майбутньому, і, залежно від цього, планувати свою діяльність.

Для побудови моделі нам необхідні наступні дані: загальні витрати підприємства та витрати на ремонт обладнання. Ця модель буде показувати які витрати підприємство може понести у 2008 році.

Прогнозування будемо виконувати за допомогою методу нелінійної апроксимації (поліноміальний тренд 3-го порядку), так як прогнозування саме за цим методом є найбільш достовірним, а отже, дає найточніший результат прогнозу.

Для цього на основі даних про витрати, ми будуємо графік загальних витрат за та за допомогою лінії тренду визначаємо параметри рівняння та розмір достовірності апроксимації.



Рис.2.1 Графік загальних витрат (2003-2008 рр.)

Отже рівняння для прогнозу значень витрат на 2008 рік має наступний вигляд:

,

де х - номер року на який робиться прогноз (у нашому випадку х=6).

Достовірність(відповідність фактичних даних прогнозованим):

Прогнозоване значення витрат наведене у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Значення загальних витрат, що прогнозуються (тис.грн)

За прогнозом (без урахування індексу інфляції) загальні витрати на 2008 рік складуть 28 297 тис.грн..

Згідно закону України „Про Державного бюджет” прогнозований рівень інфляції на 2008 рік складатиме 17%. Тому сума загальних витрат складатиме 28 297 * 1,17 - 33 107,82 тис.грн.

За допомогою того ж методу прогнозування визначимо витрати на ремонт за 2008 рік.

Для цього на основі даних про витрати, ми будуємо графік загальних витрат за та за допомогою лінії тренду визначаємо параметри рівняння та розмір достовірності апроксимації.

Рис.2.2 Графік витрат на ремонти (2003-2008 рр.)

Отже рівняння для прогнозу значень витрат на 2008 рік має наступний вигляд:

,

де х - номер року на який робиться прогноз (у нашому випадку х=6).

Достовірність(відповідність фактичних даних прогнозованим):

Прогнозоване значення витрат на ремонт наведене у таблиці 2.2.

За розрахунками витрат ми бачимо, що наші фактичні витрати не відповідають прогнозованим. Це пов'язано з тим, що капітальний ремонт обладнання проводиться мінімум один раз у два роки. Тому прогнозоване значення витрат на 2008 рік є меншим ніж фактичні витрати 2007 року і складають 4 124 тис.грн. В даному прогнозі також не враховується індекс інфляції. З урахуванням - 4,124 * 1,17 - 4 825 тис.грн.

Таблиця 2.2 Значення витрат на ремонт, що прогнозуються (тис. грн)

За прогнозом ми бачимо, що загальні витрати та витрати на ремонт зростають кожного року. Для того, щоб знизити ці витрати, ми пропонуємо виконати інвестиційний проект по заміні на підстанції «ДДЗ-330» застарілих масляних вимикачів ВМТ-220Б (які відпрацювали набагато більше усіх строків експлуатації, неодноразово піддавалися капітальним та текучим ремонтам, які відслужили свій ресурс) на нові повітряні вимикачі типу ВВШ-150Б або на елегазові - типу LTB 170D1/B.

2.2 Теоретичні основи управління реальними інвестиціями підприємства

2.2.1 Економічна сутність інвестицій та інвестиційної діяльності підприємства

Інвестиції (від латинського „invest” - вкладення) як економічна категорія увійшли у вітчизняну наукову літературу і практику наприкінці80-х років XX століття, коли розпочалася ринкова трансформація суспільства, і спочатку багатьма фахівцями в економічних дослідженнях помилково ототожнювалися з капіталовкладеннями [2, c.7; 3, c.19].

Поняття «інвестиції» використовується на всіх рівнях економічної системи: на рівні держави, суб'єктів господарювання та домогосподарств. Варто зазначити, що ми не будемо розглядати інвестиційну діяльність в контексті суспільства та будемо мати на увазі, що суб'єктом інвестування є підприємство, а не індивідууми.

В різних наукових працях, підручниках, навчальних посібниках поняття«інвестиції» тлумачиться по різному. Розглянемо деякі з визначень.

В цілій низькі підручників приводиться наступне: «Інвестування - це акт вкладення грошових коштів (що називаються інвестиціями) з метою отримання прибутку в майбутньому». Проте, дане визначення є неточним оскільки, по-перше, інвестиції можуть мати на меті, як економічні, так і позаекономічні цілі вкладення капіталу, а по-друге, вони можуть здійснюватися не тільки в грошовій, але й в інших формах.

Однією з типових помилок є ототожнення поняття „інвестиції” з поняттям „капітальні вкладення”. Проте, у світовій і вітчизняній практиці, визнається, що інвестовані кошти можуть спрямовуватися на поповнення оборотних засобів, придбання та емісію цінних паперів, нематеріальних активів тощо. Тоді як капітальні вкладення трактуються як вкладення капіталу у відтворення основних засобів виробничого та/або невиробничого характеру. Отже, капітальні вкладення є більш вузьким поняття і можуть розглядатися лише як одна з форм інвестицій.

Нобелівський лауреат з економіки Шарп У. зазначає: „У найбільш широкому розумінні слово „інвестувати” означає: „розлучитися з грошима сьогодні, щоб одержати більшу їх суму в майбутньому”[4].

Вище наведене визначення розглядає поняття „інвестування” враховуючи аспект часу. Процес вкладання капіталу і одержання результату від здійсненних інвестицій відбувається з певним відставанням. В економічній теорії це явище трактується як інвестиційний лаг - проміжок часу з моменту вкладення капіталу до моменту одержання результатів.

Окремо слід зазначити про так звані "споживацькі інвестиції" - придбання житла, автомобілів, меблів і т.д. Такі операції і затрати не можна називати інвестиціями, оскільки кошти витрачені на придбання об'єктів довгострокового споживання, а не з метою одержання прибутку чи іншої вигоди.

Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 року визначає інвестиції як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті чого створюється прибуток або досягається соціальний ефект [5].

Відповідно до Закону такими цінностями можуть бути: грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності); майнові права, що випливають із авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, виробничого досвіду, необхідних для організації виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, обладнанням, а також інші майнові права та цінності.

Враховуючи багатомірність економічної категорії, що розглядається, слід навести класифікацію інвестицій відповідно до основних їхніх ознак:

1. За об'єктами вкладання капіталу: реальні та фінансові;

2. За характером участі в інвестиційному процесі: прямі та непрямі;

3. За відтворювальною спрямованістю: валові, реноваційні та чисті;

4. За ступенем залежності від доходів: похідні та автономні;

5. По відношенню до підприємства-інвестора:внутрішні та зовнішні;

6. За періодом існування: короткострокові та довгострокові;

7. За сумісництвом існування: незалежні, взаємозалежні та виключні;

8. За рівнем доходності: високодохідні, середньо-дохідні та бездохідні;

9. За рівнем інвестиційного ризику: безризикові, низько-ризикові, середньоризикові та високоризикові;

10. За рівнем ліквідності: високоліквідні, середньоліквідні, низьколіквідні, неліквідні;

11. За формами власності інвестованого капіталу: приватні, державні та змішані;

12. За регіональними джерелами залучення капіталу: вітчизняні та іноземні;

13. За регіональною спрямованістю інвестованого капіталу: інвестиції на внутрішньому ринку та інвестиції на міжнародному ринку;

14. За призначенням об'єктів інвестування: виробничі та невиробничі;

15. За матеріальністю інвестицій: матеріальні та нематеріальні;

16. За ступенем впливу інвестування на управління підприємством: інвестиції, що забезпечують інвестору права повної власності на об'єкт інвестування;інвестиції, що не забезпечують права повної власності, проте забезпечують повний контроль управління підприємством;інвестиції, що не дозволяють контролювати управління об'єктом інвестування.

Крім зазначених ознак інвестиції також можна класифікувати за розміром капіталу, що інвестується; за формою отримання ефекту від інвестицій; за галузевою спрямованістю; за ознакою необхідності здійснення тієї чи іншої інвестиції; за ознакою енергозбереження; за ознакою контролю за забрудненням навколишньої середи тощо.

Так само як поняття „інвестиції” поняття „інвестиційна діяльність” не має загально визначеного тлумачення.

Відповідно до закону України „Про інвестиційну діяльність”, дане поняття визначається як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій [5].

Варто зазначити, що інвестиційна діяльність здійснюється з метою досягнення певних цілей, що підпорядковуються загальним задачам розвитку підприємства та його інвестиційній ідеології, та в кінцевому підсумку набуває конкретного вираження в максимізації ринкової вартості підприємства та підвищенні добробуту його власників.

2.2.2 Особливості і форми здійснення реальних інвестицій на підприємстві

На сьогоднішній день більшість інвестицій, що здійснюються на українських підприємствах є реальними. Це обумовлено цілою низкою як суб'єктивних так і об'єктивних факторів. Виходячи з цього варто більш детально розглянути цей вид інвестицій.

В пункті 2.2.1 даної роботи нами було визначено, що за об'єктами вкладання капіталу інвестиції поділяються на реальні та фінансові. Дана точка зору є розповсюдженою, проте не одностайною.

А.А. Пересада крім реальних та фінансових інвестицій окремо виділяє ще й інноваційні та інтелектуальні [6, стр.12]. Такої ж думки дотримується і Черваньов Д.М. [7, стр.21-23] з однією відмінністю - він розглядає інтелектуальні інвестиції як частину інноваційних: „Реальні інвестиції -- це вкладення коштів у реальні активи як матеріальні (основні та оборотні виробничі засоби, будівлі, споруди, обладнання, товарно-матеріальні цінності), так і нематеріальні (патенти, ліцензії, "ноу-хау", технічна, науково-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація)”.

Інноваційні інвестиції -- це вкладення коштів у нематеріальні активи, пов'язані з впровадженням досягнень науково-технічного прогресу (НТП). Інноваційні інвестиції (вкладення в інновації) забезпечують кількісні і якісні поліпшення виробничої діяльності підприємств завдяки впровадженню досягнень НТП і здійснюються з метою отримання прибутку, скорочення витрат на виробництво, успішної протидії конкурентам на товарних ринках, або досягнення соціального ефекту.

Інноваційні інвестиції можуть здійснюватися або у формі придбання готової науково-технічної продукції (патентів на наукові відкриття, винаходи, промислові зразки і товарні знаки, марки) або у формі розробки нової науково-технічної продукції безпосередньо на підприємстві чи сторонніми установами на замовлення підприємства.

Отже, реальні інвестиції - це вкладання капіталу в усіх його формах у основні засоби, нематеріальні активи, товарно-матеріальні цінності та в інші об'єкти інвестування, з метою отримання прибутку та/або досягнення іншого економічного або позаекономічного ефекту.

В свою чергу реальні інвестиції також поділяються на певні види. До основних форм реального інвестування відносяться:

1. Придбання цілісних майнових комплексів являє собою інвестиційну операцію великих підприємств, що забезпечує галузеву, товарну чи регіональну диверсифікацію їхньої діяльності.

2. Нове будівництво -- інвестиційна операція, що пов'язана з будівництвом підприємства, будівлі, споруди на нових земельних ділянках за первісним проектом, затвердженим у встановленому порядку.

3. Перепрофілювання - інвестиційна операція, що забезпечує повну зміну виробничого процесу і технології для випуску нової продукції.

4. Реконструкція пов'язана з удосконаленням виробництва і підвищенням його техніко-економічного рівня на основі досягнень НТП і здійснюється за комплексним проектом реконструкції підприємства в цілому, її метою є збільшення виробничих потужностей, поліпшення якості та зміна номенклатури продукції переважно без збільшення кількості працівників з одночасним поліпшенням умов їхньої праці та охорони довкілля.

5. Модернізація - це удосконалення і приведення активної частини основного виробничого капіталу у відповідність до сучасного рівня здійснення технологічних процесів. Здійснюється шляхом конструктивних змін основного парку машин, механізмів і обладнання, які використовує підприємство у процесі виробничої діяльності.

6. Оновлення - інвестиційна операція, що пов'язана з зміною або доповненням існуючого парку обладнання окремими новими їх без зміни загальної схеми технологічного процесу.

7. Інноваційне інвестування в нематеріальні активи спрямоване на використання в операційному та іншому видах діяльності підприємства нових наукових і технологічних знань з метою досягнення комерційного успіху.

8. Приріст товарно-матеріальних запасів пов'язаний з розширенням обсягу оборотних активів підприємства.

Освоєння реальних інвестицій є головною формою реалізації стратегії економічного розвитку підприємства. Вони мають високий ступінь проти інфляційного захисту, забезпечують підприємству стабільні передбачувані обсяги чистих грошових потоків і, як правило, більш високий рівень рентабельності порівняно з фінансовими інвестиціями. Однак необхідно пам'ятати, що реальним інвестиціям, крім того, притаманній високий рівень морального старіння і зазвичай вони є найменш ліквідними активами підприємства.

2.2.3 Методичні підходи до оцінки ефективності реальних інвестицій

Здійснення всіх форм реального інвестування відбувається у три основні стадії (фази), що складають в сукупності його [8, стр.269]:

Ш передінвестиційна стадія, в процесі якої розробляються варіанти альтернативних інвестиційних рішень, проводиться ії оцінка і приймається до реалізації їх конкретний варіант;

Ш інвестиційна стадія, в процесі якої здійснюється безпосередня реалізація прийнятого інвестиційного рішення;

Ш постінвестиційна стадія, в процесі якої забезпечується контроль за досягненням передбачених параметрів інвестиційних рішень при експлуатації об'єкта інвестування.

Основу передінвестиційної стадії циклу реального інвестування становить підготовка інвестиційного проекту (розробка бізнес-плану, техніко-економічного обґрунтування).

В економічній літературі інвестиційний проект розглядається, з одного боку, як діяльність, що передбачає здійснення комплексу заходів для досягнення визначеної мети, а з іншого -- є системою організаційно-правових та розрахунково-фінансових документів, необхідних для здійснення визначених заходів, які містять їх опис [7, стр.140].

В даній роботі ми будемо мати на увазі, що інвестиційний проект - це основний документ, в якому зазначається мета здійснення реальних інвестицій, основні характеристики проектної ідеї та показники, що пов'язані з її реалізацією.

Для позначення результативності (планової чи фактичної) чи вираження доцільності реалізації проекту для інвестора (інвесторів) використовується поняття "ефективність інвестиційного проекту".

В цілому ефективність проекту, в тому числі й інвестиційного, - цекатегорія, що характеризує відповідність результатів та витрат проекту основним цілям й інтересам його учасників [9, стр.58].

Як категорія ефективність проекту має багато різних видів. У науковій літературі виділяють наступні:

Ш економічну ефективність, що відображає відповідність витрат і результатів проекту цілям і інтересам його учасників у грошовому виражені;

Ш соціальну ефективність, що відображає відповідність витратісоціальних результатів проекту цілям і соціальним інтересам його учасників (включаючи державу і суспільство);

Ш екологічну ефективність, що відображає відповідність витрат і екологічних результатів проекту інтересам держави і суспільства;

Ш інші види ефективності.

Економічну ефективність поділяють на ефективність проекту в цілому, що в свою чергу поділяється на соціально-економічну та комерційну, та ефективність участі в проекті [9, стр. 61].

Ефективність участі в проекті визначається стосовно різних типів учасників. Відповідно в розрахунках може оцінюватися:

Ш ефективність участі підприємств у реалізації проекту;

Ш ефективність проекту для акціонерів акціонерних підприємств-учасників інвестиційного проекту;

Ш ефективність (інвестицій) для структур більш високого рівня стосовно підприємств-учасників проекту (народного господарства, регіонів, галузей);

Ш бюджетна ефективність проекту, що відображає ефективність проекту з погляду бюджетів різних рівнів.

Можна виділити два напрями, за якими рекомендується проводити оцінку ефективності проектів:

1. Прості, статичні методи, що не враховують фактору часу;

2. Нові, динамічні методи, що ґрунтуються на дисконтуванні майбутніх грошових потоків, приведенні їх до теперішньої вартості.

У практиці існують і інші методи та показники оцінки економічної ефективності інвестицій. Наприклад, Гусаков Б.І. вводить систему напівдинамічних методів, що враховують окремі елементи як традиційних статичних, так і нових динамічних методик розрахунку ефективності інвестиційних проектів [10,стр. 106].

Розглянемо основні напрями оцінки ефективності інвестицій.

Основні показники оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів, що визначаються на основі дисконтних методів розрахунку:

Ш Чистий приведений ефект (NPV);

Ш Період окупності Дисконтований(MPP);

Ш Внутрішня ставка (норма) доходності (IRR)

1) Чистий приведений ефект (NPV). Цей показник в інвестиційному менеджменті є одним з основних.

В основу даного методу покладено завдання основної цільової установки, яка визначається власником компанії, - підвищення цінності фірми, кількісною оцінкою якої є її ринкова вартість.

Даний метод базується на зіставленні величини початкових інвестицій(І_с) з сумою загальних дисконтованих надходжень за час прогнозованого строку корисного використання об'єкта. визначається як різниця між приведеною шляхом дисконтування теперішньою вартістю грошового потоку за час експлуатації об'єкта і сумою інвестованих у нього коштів:

або(1.1)

Де - дисконтований грошовий потік від функціонування проекту, який визначається шляхом приведення річних сум чистого грошового потоку до теперішньої вартості з використанням дисконтного множника за кожен період , в якому - дисконтнаставка, - кількість періодів(років, кварталів, місяців) прогнозованої життєдіяльності проекту; - початкові інвестиційні витрати.

Оскільки чиста теперішня вартість є результатом порівняння вкладеного капіталу з доходом дисконтованим, тобто таким, який враховує сподівання інвестора щодо його прибутковості у конкретних умовах формування її норми, критерієм доцільності інвестування у той чи інший проект є дотримання умови . Тобто проект треба вважати прийнятим, якщо загальна величина накопиченого грошового потоку за період його здійснення перевершує суму початкової інвестиції, а з двох альтернативних проектів кращий той, у якого величина чистого приведенного доходу більша.

Вибір ставки дисконту при оцінці інвестиційного проекту є надзвичайно важливим моментом оскількизаниження норми дисконту має ті ж наслідки, що і покупка товару за високою ціною в умовах, коли той же товар є у вільному продажі по більш низькій ціні, -- суб'єкт візьме участь у менш вигідному проекті в умовах, коли будуть існувати більш ефективні проекти; завищення норми дисконту приведе до того, що суб'єкт відмовиться від наявних(доступних) проектів у надії, що найдеться більш ефективний альтернативний і доступний проект, якого насправді може і не бути.

Складність економічного змісту норми дисконту і різноманіття факторів, що її визначають, не дозволяють запропонувати якесь універсальне правило, користуючись яким кожна фірма могла б безпомилково розрахувати свою власну норму дисконту. На практиці приватні інвестори встановлюють цю норму (комерційну норму дисконту), орієнтуючись на інші показники, кожний з яких не збігається із комерційною нормою, але відображає її в тому або іншому аспекті (свого роду «сурогатні норми дисконту») [9, стр.226]:

*середньорічна ставка LIBOR поєврокредитам у доларах США, євро або англійських фунтах стерлінгів, звільнена від інфляційної складової (у даний час 1--3% річних, тобто 0,01--0,03);

* скорегована на річний темп інфляції ринкова ставка прибутковості по довгостроковим (не менш 2 років) державним облігаціям. Цей показник доцільно використовувати в умовах досить конкурентного і близького до рівноваги ринку довгострокових державних облігацій;

*скорегована на річний темп інфляції річна прибутковість вкладень в операції на відкритих для імпорту конкурентних ринках щодо безризикових товарів і послуг;

*скорегована на річний темп інфляції ставка депозитного відсотка.

Норма дисконту необхідна не тільки для оцінки ефективності участі в проекті, але і для оцінки ефективності проекту в цілому. Відповідний грошовий потік (після сплати податків) часто, у тому числі в Міжнародних стандартах оцінки, називають потоком від всього інвестованого капіталу або вільним грошовим потоком [11], відзначаючи, що він втілює в собі грошові кошти, доступні всім постачальникам капіталу або всім, хто має інтерес у бізнесі. Для дисконтування такого потоку потрібна норма дисконту, що відображає тимчасову цінність грошей -- для всієї сукупності постачальників капіталу. При цьому враховується, що для фінансування проекту використовується не тільки власний(акціонерний), але і різні види позикового капіталу(кредити, зобов'язання в іноземній валюті, привілейовані акції й ін.). Тому норму дисконту пропонують встановлювати в розмірі середньозваженої вартості капіталу (WACC), авансованого в проект [7; 12; 13].

Завершуючи розгляд даного методу варто зазначити, визначення чистої теперішньої вартості має три основні переваги. Перша -- всі розрахунки ведуться, виходячи з чистих грошових потоків, які враховують амортизаційні відрахування як джерело коштів. Це важливо тому, що амортизаційні відрахування не є витратами«готівки» того року, в якому нараховується знос.

Друга -- методика враховує зміну вартості грошей з часом. Чим більше впливає час на вартість грошей, тим вищою є дисконтна ставка. Тобто, зміна вартості грошей з часом для проекту віддзеркалюється в дисконтній ставці. Загалом дисконтна ставка має тенденцію до зростання, якщо можливість додаткового залучення фінансування обмежена і очікується підвищення процентів за позикові кошти.

Третя - ухвалюючи проекти лише з позитивним значенням , підприємство буде нарощувати свій капітал за рахунок цих проектів. Приріст капіталу фірми -- це, фактично, підвищення ціни її акцій, і, відповідно, добробуту власників. З огляду на те, що завданням сучасних фінансів є постійне збільшення добробуту власників, методику вважають основним засобом оцінки доцільності інвестицій.

Однак ця методика має і певні недоліки. Вона передбачає, що менеджери можуть детально спрогнозувати грошові потоки на наступні роки. На практиці, чим більший період часу, тим складніше оцінити майбутні грошові потоки. На них впливають обсяги продажу продукції, ціна робочої сили, матеріалів, накладні витрати, проценти за позику, смаки споживачів, урядова політика, демографічні зміни тощо. Неправильна оцінка майбутніх грошових потоків може спричинити схвалення проекту, який слід було б відхилити, або навпаки. Крім того, як вже зазначалося вище, існують труднощі із встановленням оптимальної дисконтної ставки для конкретного проекту.

2)Період окупності дисконтований (MPP). Період окупності є одним з найбільш розповсюджених показників оцінки ефективності інвестиційного проекту. Розрахунок цього показника, так само як і попереднього, може бути здійснений двома методами - статичним та дисконтним.

Недисконтований показник, що визначається статичним методом, розраховується за наступною формулою:

(1.2)

де - сума інвестиційних витрат на реалізацію проекту;

- середньорічна сума чистого грошового потоку за періодексплуатації проекту.

Дисконтований показник періоду окупності визначається за наступною формулою:

(1.3)

де - сума одномоментних інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту;

- сума чистого грошового потоку по окремих інтервалах загального періоду експлуатації інвестиційного проекту;

-дисконтна ставка, виражена десятковим дробом;

-кількість інтервалів в загальному періоді .

Очевидно, що у випадку дисконтування термін окупності збільшується, тобто завжди . Іншими словами, проект, припустимий за критерієм терміну окупності інвестицій (), може виявитися недопустимим за критерієм дисконтованого терміну окупності ().

В оцінці інвестиційних проектів критерії і можна використовувати двояко: а) проект приймається, якщо окупність має місце; б) проект приймається тільки в тому випадку, коли термін окупності не перевищує деякої межі, встановленої фірмою.

...