Адаптація європейського досвіду розвитку логістики аграрних підприємств-суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності

Постановка проблеми. На даний час, логістика, як один з ефективних інструментів планування, організації та управління процесами руху матеріального та супутніх йому потоків, спрямована на отримання максимального прибутку усіма учасниками конкретного транспортно-розподільчого процесу шляхом оптимізації їх логістичних витрат в певному просторі та часі. Без розвитку логістики аграрним підприємствам адаптуватися на зовнішньому ринку дуже важко. Тому саме, досвід інших країн у розвитку логістики на підприємствах допоможе покращити становище вітчизняних аграрних підприємств-суб'єктів ЗЕД. У зв'язку з цим набуло актуальності питання розвитку логістики, яка стимулює необхідність швидкого реагування виробника на кон'юнктуру світового ринку та породжує прагнення адаптуватися до нових умов за короткий час.

Аналіз наукових досліджень та публікацій. Проблемам розвитку логістики, розкриттю її змісту, принципам, завданням та значенню у забезпеченні ефективності функціонування підприємств присвячено багато робіт вітчизняних та зарубіжних вчених, а саме: А. Семененко, Б. Анікіна, В. Сергєєва, Г. Болта, Д. Уотерса, Є. Крикавського, І. Вольвач, М. Окландера, О. Зборовської, О. Кузьміна, Ф. Котлера Ю. Неруша, Я. Панчишина, та інших. Дослідженням процесу адаптації зарубіжного досвіду займалися такі вчені як : А. Медведев, К. Бужимська, Л. Растригін, М. Портер, Р. Рузавін, С. Кравченко та інші. Разом з тим, проблеми застосування логістичної концепції управління підприємством з використанням зарубіжного досвіду для її адаптації у вітчизняних реаліях потребують подальшого дослідження.

Постановка завдання. Метою даної статті є вивчення європейського досвіду розвитку логістики аграрних підприємств та його адаптація на вітчизняних аграрних підприємствах-суб'єктів ЗЕД.

Виклад основного матеріалу дослідження. Аграрний сектор є важливою складовою економіки України, від функціонального стану якого прямо залежить продовольча безпека та незалежність держави, розвиток внутрішнього й зовнішнього ринків, а отже, і рівень життя населення.

Варто зазначити, що розвиток світового ринку логістики в 21-му столітті визначається достатньо суперечливими тенденціями. Будучи, по своїй природі, складовою інфраструктурного сектору міжнародної економіки, світовий транспортно- логістичний комплекс знаходиться в залежному положенні від галузей матеріально- речового виробництва. У світовій практиці витрати на логістику становлять 12 % валового світового продукту, серед яких у Сінгапурі - 14, ФРН - 13%, Республіці Корея 12,3, Японії - 11,5, США - 11 % ВВП. Фахівцями з геологістики Мічиганського університету (США) підраховано, що світовий ринок логістичних послуг зростає щорічно на 4 - 5%.

При розгляді досвіду зарубіжних країн слід зазначити, що в країнах з розвинутою економікою існують неабиякі досягнення у галузі логістики, але і досягнення мають різний рівень досконалості. Обстеження 500 західноєвропейських компаній (26% - компанії Германії, 20% - Голландії, 17% - Великобританії, 16% - Франції, 11% - Бельгії, 10% - Іспанії), які представляють 30 різних галузей економіки, виявило чотири стадії розвитку логістики. На першій стадії, якій притаманне нерегулярне добове логістичне планування, перебувають 57% обстежених фірм; на другій стадії - 20 % компаній, які нерегулярно займаються питаннями застосування логістики, але вживають заходів щодо її використання вже на тижневий строк, пов'язуючи свої дії з бюджетом і зниженням витрат виробництва. Третя і четверта стадії розвитку логістики характеризуються провадженням її інтегрованої системи, що охоплює доставку товарів від постачальника матеріалів до кінцевих споживачів готової продукції [1,4].

Розглядаючи питання розвитку логістики аграрних підприємств суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності дуже цікавим та корисним є досвід країн Європейського Союзу.

У результаті об'єднання Європи і прийняття в ЄС деяких країн Східної Європи баланс місцевих регіональних і міжнародних транспортних перевезень почав змінюватись. Однією з важливих складових та підстав процесів євроінтеграції є єврологістика, тобто створення єдиної сучасної транспортно-логістичної інфраструктури країн-учасників Європейського союзу.

Головним завданням єврологістики є зростання прибутку підприємств за рахунок досягнення з найменшими витратами максимальної адаптації підприємства до мінливої ринкової ситуації, підвищення на ринку своєї частки та одержання переваг перед конкурентами [1].

У Європі транспортні оператори і їхні клієнти орієнтовані на побудову стратегічного довгострокового партнерства, основні переваги якого - тривалий термін дії контракту і фіксовані ціни. Передбачається і повна відповідальність логістичної компанії за зобов'язання підрядників - адже, власне кажучи, за мінімізацію цих ризиків вони і отримують свій прибуток. Природною для європейських компаній є і гнучка фінансова політика, що передбачає тривалі терміни оплати послуг - від 30 до 60 днів. Одним словом, в наявності клієнтоорієнтований підхід у побудові бізнесу, ґрунтується на принципі: я роблю все для свого клієнта.

Поряд з цим дуже цікавим є досвід Європейських підприємств, щодо вибору собі партнерів по бізнесу на логістичному ринку на основі п'яти основних критерій, а саме:

1. Конкурентні ставки. Тут важливо показати клієнту, скільки він заощадить при співпраці саме з вашою компанією.

2. Підтверджений рівень якості (наявність сертифікатів системи менеджменту якості, які відповідають міжнародному стандарту ІСО + 9001 2000). Незважаючи на те, що клієнт виносить ціну на перше місце, величезне значення в сучасному світі надається не тільки якістю надаваних послуг, а й системі оцінці якості, тобто простоті і прозорості оцінки всіх дій партнера в організації довіреної йому роботи.

3. Наявність відпрацьованих і ефективних технологій всіх процесів. Саме технології призводять до оптимізації діяльності і зниженню впливу людського фактора в процесі надання послуги.

4. Рекомендації шанованих гравців ринку. Все таки оцінити якість заздалегідь, ще до отримання послуги дуже важко і часом ризиковано. Саме тому рекомендації поважних гравців ринку як і раніше залишаються важливим критерієм вибору партнера для потенційного клієнта.

5. Солідний досвід роботи на конкретному регіональному ринку. Повне розуміння всіх нюансів місцевого ринку стає незаперечним козирем деяких логістичних компаній.

Більш помітну роль в Європі почали відігравати транс'європейські транспортні коридори, вони ж єврокоридори, які є складовою частиною транс'європейських транспортних мереж.

Транс'європейські транспортні мережі - це сукупність проектів, спрямованих на створення єдиної транспортної інфраструктури, яка покликана сполучати країни, які вже входять в ЄС, з країнами Європи, які ще тільки планують вступ в ЄС. [4]

Саме з розвитком транс'європейської транспортної мережі формується уявлення та розробляються проекти, що пов'язані з єврологістичною системою, тобто логістикою в європейському масштабі. Досвід країн Західної Європи показує істотну роль таких транзитних логістичних центрів у формуванні бюджету. Так, в Голландії діяльність транзитних логістичних центрів приносить 40 % доходу транспортного комплексу, у Франції - 31 %, у Німеччині - 25 %. логістичний прибуток адаптація ринковий

Якість єврологістичного процесу - складова всієї логістичної системи і є наслідком якості роботи учасників відносин по здійсненню діяльності підприємства, та безпосередньо пов'язана із забезпеченням функціонування підприємства в цілому.

Знак «СЄ» (абревіатура фр.Conformitй Europйenne - європейська відповідність) є єдиним знаком відповідності на території Європейського Союзу. Виробник, розміщуючи маркування СЄ на свою продукцію, дає зрозуміти споживачу, що продукція відповідає європейським стандартам і директивам, є безпечною,і він несе за неї відповідальність.

До числа найбільш актуальних стандартів належить сертифікація продукції з правом маркування знаком СЕ в країнах Європейського Союзу заснована на так званих Директивах. Це такі документи, як: Директива про безпеку дитячих іграшок (2009/48/ЕС); Директива по будівельним матеріалам та будівельним конструкціям (89/106/EEC); засобам індивідуального захисту (89/686/EEC); пристроям для зважування (ваги 93/68/EEC); Директива щодо ефективності водогрійних котлів (92/42/ЕЕС); вибухові речовини, що застосовуються в цивільних цілях (93/15/ЕЕС); Директива з приладів та обладнання, яке використовується у вибухонебезпечному середовищі (94/9/ЕЕС ATEX); Директива з підіймальних механізмів і ліфтів (95/16/ЄС); Директива по обладнанню та пристроям з високим тиском (97/23/ЕС); Директиви з електробезпеки та електромагнітної емісії; Директива по радіо та телекомунікаційному обладнанню, вимірювальним приладам, машинах і обладнанню, яке визнається машинами; Директиви по газоспалюючим приладам; канатним дорогам і директиви, що мають відношення до медицини. Всі ці директиви ЄС дуже точно визначають процедури (модулі) та порядок сертифікації в країнах Європейського Союзу. Продукція, яка розміщується на споживчому ринку ЄС, повинна бути безпечною і визначається відповідальність всього ланцюжка поставки від виробника до споживача, зберігаючи чесну конкуренцію. Чесна конкуренція має на увазі в даному випадку те, що всі виробники продукції, що підпадають під процедури сертифікації з правом нанесення знаку СЕ, зобов'язані довести відповідність своєї продукції на рівних умовах.

У Німеччині суворо регламентовано функції компанії, що ініціює створення логістичного центру. Це розробка програми будівництва логістичного центру і документації, залучення інвесторів і фінансових коштів, покупка і освоєння земельних ділянок, нагляд над будівництвом логістичного центру.

Утворені за участю держави логістичні центри управляються через наглядові органи, які створюються різними компаніями-учасниками проекту: інвесторами і/або інвестиційними консорціумами, компаніями з розвитку, містами/муніципалітетами, асоціаціями і союзами.

Отже, німецька модель створення національної логістичної мережі, в першу чергу, вирізняється активною участю державного сектору, як у фазі планування, так і у реалізації проектів розвитку логістичних центрів.

Не менш важливу роль у розвитку логістики Європейського Союзу, на нашу думку, відіграє митна логістика.

Митна єврологістика з'єднує дві державно-господарські сфери, надзвичайно важливі для розвитку України як незалежної держави та її євроінтеграційного курсу, а саме логістичну та митну діяльність.

Митна єврологістика своїм предметом має зовнішньоторговельні потоки під час їхнього перетину митного кордону та їх митну обробку. Вона характеризується компонентною, регіональною та функціональною структурою, які розглядаються в суспільно-географічному вимірі.

Розуміння європейських тенденцій розвитку логістичного ринку та практики взаємини з клієнтом - це, звичайно, добре. Але важливо не тільки дивитися на Захід. Важливо адаптувати європейські досягнення в вітчизняній практиці. Причому адаптація тут не означає сліпе копіювання. Адаптувати - значить взяти найкраще і прикласти це найкраще до реалій сучасних аграрних підприємств. Так що ж ми можемо запозичити з міжнародної практики?

По-перше. відпрацьовані, перевірені часом технології усіх процесів логістичного бізнесу. Звичайно, до таких критичних наслідків справа, швидше за все, не дійде, але в кожному разі адаптація запозичених технологій до українських умов дуже важлива. Адже логістичний оператор працює не тільки з західним клієнтом. Його партнерами є і підрядники, які все ще іменуються українськими компаніями, і працюють в них люди з українським менталітетом.

По-друге впровадження системи контролю за перевозками (GPS, інструменти ІТ). За цим фактором - майбутнє. Тотальний контроль за перевезеннями з використання сучасних ІТ інструментів дозволить вітчизняним компаніям досягти не тільки суттєвого стрибка в рівні якості наданих послуг, але і різко підвищить задоволеність клієнта (він зможе оперативно отримувати всю інформацію про стан вантажу в дорозі).

По-третє «Західний», а вірніше, просто цивілізований підхід до клієнта. Клієнтоорієнтована політика виводить відносини з замовником на принципово інший рівень, іменований партнерством.

По-четверте адаптація вітчизняного персоналу до світових стандартів роботи. Ось цей пункт, мабуть, зажадає від персоналу українських підприємств додати максимальних зусиль. Адже людей потрібно не просто навчити міжнародним стандартам роботи, а потрібно домогтися розуміння необхідності побудови всіх операцій, які здійснює співробітник, виключно на клієнтоорієнтованому принципі: я роблю все для клієнта.

По-п'яте досконале ІТ супровід всіх логістичних процесів. Воно, в першу чергу, має на увазі готовність інформаційної системи логістичного оператора до повної інтеграції з інформаційними системами клієнтів. Не варто забувати і про міжнародні стандарти ІТ супроводження. Логістичний оператор повинен володіти ефективною сукупністю систем: класу SCM (управління ланцюгами поставок), класу WMS (система управління складом), системою управління автотранспортним підприємством.

Підсумовуючи наведене вище ми бачимо, що розвиток логістики багато в чому залежить від вміння організувати логістичний процес та керувати підприємством. Якраз саме держава здатна убезпечити підприємства від шкідливих зовнішніх впливів. Її роль у адаптаційних процесах має бути активною, вона повинна організовувати й контролювати процес входження країни до світового господарства.

Висновки. Отже, розвиток аграрної логістики в контексті Угоди між Україною та Європейським Союзом дозволить запровадити умови розширення і поглиблення партнерства, співробітництва, економічної інтеграції й адаптації України на ринку ЄС. Корисним досвідом ЄС для України є: покращення інфраструктури; посилення транскордонного, транснаціонального та міжрегіонального співробітництва; вільний доступ до ринків різних країн; підпорядкування морського транспорту прийнятим в ЄС правилам конкуренції незалежно від прапору країни; дотримання принципів вільної конкуренції.