Динаміка заробітної плати та зайнятість населення в сільському господарстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Динаміка заробітної плати та зайнятість населення в сільському господарстві

Ю.Ю Загребаленко, студентка

Постановка проблеми. Питання організації заробітної плати, формування її рівня разом із питанням забезпечення зайнятості складають основу соціально-трудових відносин у суспільстві, бо включають нагальні інтереси всіх учасників трудового процесу.

В умовах ринкової економіки заробітна плата - це елемент ринку праці, що складається в результаті взаємодії попиту і пропозиції і виражає ринкову вартість використання найманої праці, тому заробітна плата нерозривно пов'язана із процесами розвитку і реформування ринку праці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми розвитку сільського господарства, матеріального стимулювання, зайнятості, безробіття сільського населення досліджуються такими відомими українськими вченими, як С. Бандур, І. Гнибіденко, В. Дієсперов, Ю. Краснов, В. Лишиленко, Л. Молдован, М. Орлатий, О. Павловська, Б. Пасхавер, В. Рябоконь, П. Саблук, О. Шубравська, В. Юрчишин, К. Якуба та ін. Теоретичні й практичні аспекти зайнятості населення висвітлюються в роботах зарубіжних учених, а саме А. Моріса, Дж. М. Кейнса, В. Гімпельсона, Р. Капелюшникова, Т. Базиленко, Д. Стребкова, П. Петракова та ін. Водночас, недостатньо вивченим залишається вплив заробітної плати на зайнятість населення в сільському господарстві, що й зумовлює необхідність цього дослідження.

Постановка завдання. Метою статті є аналіз динаміки рівня оплати праці та її впливу на кількість працівників і зайнятість сільського населення, а також визначення напрямів підвищення трудової зайнятості селян, зокрема шляхом удосконалення системи матеріального стимулювання в аграрному секторі.

Викладення основного матеріалу дослідження. У 2014р. середньооблікова кількість штатних працівників (обстежуються юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб із кількістю найманих працівників 10 і більше осіб), зайнятих на підприємствах сільського господарства області, складала 17,1 тис. осіб, що на 2,7% менше, ніж у 2013р. Їх частка у загальній кількості штатних працівників економіки області становила 7,8% (у 2013р. - 7,7%).

Продовжує спостерігатись негативна тенденція щодо плинності кадрів, про що свідчить від'ємне сальдо руху робочої сили, тобто перевищення чисельності вибулих працівників над чисельністю прийнятих на 1 тис. осіб (у 2013р. - на 0,7 тис. осіб).

Тим часом, у 2014р. адміністрацією підприємств продовжувалось застосування вимушеної неповної зайнятості. Так, кількість працівників, які перебували у відпустках без збереження заробітної плати, скоротилась на 29,3% і становила 198 осіб, а кількість тих, які переведені з економічних причин на неповний робочий день (тиждень) збільшилась на 0,5% та складала 2095 осіб. Частки цих категорій працівників у середньообліковій кількості штатного персоналу аграріїв перевищували обласні показники на 0,6 та 3,5 в.п. відповідно, та на 0,6 та 8,2 в.п. показники, які склалися у працівників сільського господарства України.

Торік кожним працівником було відпрацьовано 1733 години. Коефіцієнт використання фонду робочого часу, встановленого на підприємствах галузі, порівняно з 2013р. не змінився та становив 86,6% (по всіх видах діяльності - 1638 годин та 81,8% відповідно).

Зважаючи на обсяги виконаних робіт (послуг) і випуску продукції, рівень завантаження працівників у 2014р. відповідно до встановленої тривалості робочого часу становив 94,7% штатної кількості (16,2 тис. осіб).

Структура працюючих у сільському господарстві за статевою ознакою свідчить про перевагу чоловіків (71,3% від середньооблікової кількості працівників) над жінками (28,7%).

Однією із визначальних складових соціально-трудових відносин для найманих працівників є оплата їхньої праці. В останні роки в аграріїв відзначається стабільний приріст заробітної плати, втім переважання малокваліфікованої ручної праці зумовлює досить низький абсолютний її розмір (табл. 1).

Таблиця 1 Показники заробітної плати працівників сільського господарства в Миколаївській області

Примітка: складено за даними Головного управління статистики у Миколаївській області

У 2014р. середньомісячна номінальна заробітна плата працівників сільського господарства була однією із найнижчих серед видів економічної діяльності і складала 2214,34 грн., що на третину менше від середньо обласного рівня. Водночас, вона на 81,8% перевищувала розмір мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (1218 грн.), та на 7,3% - її рівень у 2013р. Нарахування за одну оплачену годину становили 14,41 грн., що на 35,3% менше, ніж в економіці області.

Порівняно з показниками середньомісячної заробітної плати в промисловості області (4710,07 грн.), працівники сільського господарства отримували менше на 53%.

За гендерною ознакою відчутною була нерівність в оплаті праці жінок порівняно з чоловіками. Так, у жінок заробітна плата на 14,2%, або на 327,26 грн., не досягала її розміру у чоловіків та, відповідно, становила 1981,16 грн. проти 2308,42 грн.

За результатами обстеження підприємств, установ, організацій частка працівників, які повністю відпрацювали норму робочого часу, встановлену на грудень 2014р., та мали нарахування в межах мінімальної заробітної плати (1218 грн.), у сільському господарстві складала 13,4% (в економіці області - 5,6%).

Із 12,2 тис. працівників, яким за грудень 2014р. оплачено 50% і більше робочого часу, встановленого на місяць, майже у кожного сьомого нарахування не перевищували розмір мінімальної заробітної плати. Саме в аграрному секторі економіки частка таких працівників була однією з найвищих. Водночас, кожен п'ятий працівник аграрного сектору отримував заробітну плату, вищу за 3 тис. грн.

Фонд оплати праці штатних працівників, нарахований за 2014р. працівникам сільського господарства, становив 455,3 млн. грн., або 5,2% загального фонду, що був нарахований в цілому по економіці. У структурі витрат на оплату праці найбільшу його частку (83%) складав фонд основної заробітної плати (оплата за тарифними ставками та посадовими окладами), додаткова заробітна плата (доплати, надбавки, премії) становила 14,2%, решта - інші заохочувальні та компенсаційні виплати (матеріальна допомога, соціальні пільги тощо). Слід зазначити, що саме структура фонду, в якій переважає фонд основної заробітної плати, є характерною для видів діяльності з низьким рівнем оплати праці.

Проблема заборгованості із виплати заробітної плати, як в області, так і в сільському господарстві, до цього часу залишається невирішеною. Так, станом на 1 січня 2015р. загальна сума боргу становила 1108,2 тис. грн. (2,7% обсягу боргу по області) та відносно 1 січня 2014р. зменшилась на 913,2 тис. грн., або на 45,2%.

Обсяг невиплаченої заробітної плати складав 3,5% фонду оплати праці, нарахованого за грудень 2014р. В економіці області цей показник сягав 4,7%.

У структурі загальної суми нарахованої, але не сплаченої станом на 1 січня 2015р. заробітної плати 2,4% складають кошти, які належить виплатити персоналу економічно активних підприємств, 97,6% припадає на підприємства, що знаходяться на різних стадіях відновлення платоспроможності боржника.

Борг працівникам економічно активних підприємств на 1 січня 2015р. становив 26,2 тис. грн. та відносно 1 січня 2014р. зменшився на 1346 тис. грн., або на 98,1%. У відповідній сумі боргу в області його частка становила 0,2% (в Україні - 0,4%).

Кількість працівників, які вчасно не отримали заробітну плату, на 1 січня 2015р. становила 27 осіб, або 0,2% загальної кількості штатних працівників сільського господарства. Кожному з тих, кому заробітна плата виплачується із затримкою, в середньому заборговано по 970,37 грн., що на 56,2% менше середньомісячної заробітної плати аграріїв за 2014р.

Очевидно, що підвищення зарплати сільськогосподарськими підприємствами здійснюється попри порівняно повільніший ріст продуктивності праці. Водночас, це виправдано з огляду на відставання величини заробітної плати від середньої по народному господарству і низьку платоспроможність селян. Імовірно, в найближчій перспективі тенденція випереджання темпів росту оплати праці порівняно з її ефективністю зберігатиметься. Однак зрозуміло, що збільшення рівня заробітної плати повинно мати наукове обґрунтування та забезпечуватися підвищенням ефективності праці.

Становить інтерес і співвідношення динаміки рівня заробітної палати на сільськогосподарських підприємствах із двома показниками - кількістю працівників аграрних підприємств та кількістю зайнятого сільського населення у працездатному віці. Співвідношення перших двох показників показує, що за сталої тенденції до підвищення рівня заробітної плати кількість найманих працівників має зворотну тенденцію до скорочення. Це свідчить про те, що попри постійне підвищення заробітна плати аграріїв ще не досягла того рівня, коли воно починає стимулювати збільшення кількості осіб, які бажають працювати в сільському господарстві. Однак зайняте сільське населення практично не реагує на зміни заробітної плати та кількості найманих працівників через їх надто малу питому вагу в загальній чисельності зайнятих, а також через поширення нестандартних форм зайнятості на селі. заробітний зайнятість населення сільський

Висновки. Враховуючи надзвичайну складність, багатоаспектність та багаторівневість виявлених і розглянутих проблем, їх вирішення бачиться шляхом реалізації комплексу взаємопов'язаних програмних заходів за трьома важливими напрямами: інноваційний розвиток аграрного сектору економіки як основної сфери прикладання праці на селі, що має виявитися у підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва та конкурентоспроможності продукції аграрного сектору, нарощуванні ним обсягів виробництва і на цій основі забезпеченні збільшення робочих місць для сільського населення; впровадження активної політики зайнятості населення, що проживає в сільській місцевості; вжиття заходів у сфері політики доходів сільського населення і заробітної плати працівників, зайнятих в аграрному секторі економіки. Не применшуючи значущості заходів у рамках перших двох напрямів, окреслимо докладніше заходи третього напряму. На наш погляд, збільшенню мотивації праці та трудової зайнятості селян сприятимуть заходи, спрямовані на підвищення вартості та ціни робочої сили. Йдеться про збільшення частки витрат на оплату праці в доданій вартості, створеній у сільському господарстві, оптимізацію міжгалузевої диференціації заробітної плати, зокрема ріст заробітної плати в сільському господарстві до рівня середньої заробітної плати в народному господарстві, посилення державного впливу на порядок формування валових витрат і собівартості продукції, а також своєчасність та повноту виплати заробітної плати аграріям тощо.

Размещено на Allbest.ru