Досвід, проблеми та перспективи використання інструментарію системи національних рахунків ООН у ході соціально-економічної розбудови України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Досвід, проблеми та перспективи використання інструментарію системи національних рахунків ООН у ході соціально- економічної розбудови України

МАЛАХОВСЬКИй Ю.В., кандидат економічних наук

ПОКАТЕНКО Я.О., магістр

ХУСЕйН НАЄф, магістр

В статті розглядаються результати дослідження питань, що стосуються узагальнення досвіду, виявлення проблем та формулювання перспектив використання інструментарію системи національних рахунків (СНР) ООН у ході соціально-економічної розбудови України. Аналізуються теоретичні та прикладні проблеми використання системи рахунків у ході їх креативного застосування з метою формалізації зв'язку між рівнем виробництва, обсягами формування та розподілу доходів інституційних секторів національної економіки та коштами фактичного кінцевого споживання населення країни; формування фінансової матриці соціальних рахунків; моніторингу національного багатства; запровадження системи еколого-економічного обліку; системи сателітних рахунків; регіонального рахівництва з метою управління ринковою вартістю мезоеконо- мічного регіону як квазікорпорації. система рахунок дохід економіка

Ключові слова: система національних рахунків, фінансова матриця соціальних рахунків, національне багатство, еколого-економічний облік, сателітні рахунки, управління ринковою вартістю мезоекономічного регіону.

Актуальність теми дослідження. Запровадження системи ринкового регулювання вітчизняної економіки суттєво змінило арсенал підходів до здійснення цього процесу. Перестала задовольняти вимогам аналітичного дослідження стану та проблем соціально- економічного розвитку система складання балансу народного господарства та регіональних балансів виробництва, споживання і нагромадження суспільного продукту, національного доходу, фонду відшкодування, споживання, нагромадження, системи матеріаль-них балансів, трудових ресурсів, основних фондів і національного багатства. Ринкова орієнтація економіки викликала суттєві зміни системи формування, розподілу та використання доходів, значно розширила перелік інституційних одиниць, що функціонують у системі національної економіки, ускладнила зв'язки між ними, зажадала докорінного перегляду сутності головних потоків коштів реального сектору економіки, міжінституційних зв'язків, матричних форм представлення процесів витрат та випуску продукції в національному і регіональному масштабах, включення до балансових розрахунків елементів рахунків капіталу, фінансових рахунків.

Постановка проблеми. Зміна системи функціонування доходів інституційних одиниць (ІО), перехід на міжнародні стандарти складання статистичної звітності, широке запровадження системи національних рахунків (СНР) стали передумовою значного оновлення та розширення переліку напрямів національних та регіональних досліджень. Сьогодні кардинальними напрямами таких досліджень визнано встановлення структури заощаджень, інвестицій та фінансових розрахунків між секторами, а також розробка методологічних прийомів їх взаємного ув'язування з метою забезпечення максимальної достовірності передбачень можливих сценаріїв економічного розвитку на різному рівні господарювання. Розширення переліку рівноправних економічних агентів робить принципово можливим описати кругообіг доходів у процесі продуктивної діяльності, створення доданої вартості, розподілу доходів, їх перерозподілу, споживання у вигляді послідовної зміни координат матриці “фактори виробництва - інституційні установи - сектори виробництва”. У достатньо повній мірі вимогам врахування особливостей функціонування системи доходів у національній економіці відповідає СНР - сукупність показників послідовного та взаємопов'язаного опису найважливіших процесів і явищ економіки: виробництва, доходів, споживання, нагромадження капіталу та фінансів, що відбуваються в умовах ринкових відносин. Національні рахунки розробляються Державним комітетом статистики України згідно стандарту СНР, що прийнятий міжнародними організаціями у 2008 р. [1].

Аналіз попередніх досліджень. Сучасна концепція використання СНР для потреб національного та регіонального розвитку базується на розширеному представленні сутності економічного виробництва та доходу. Згадана методологія, на відміну від системи показників балансу народного господарства, що базувалась на віднесенні до сфери економічного виключно матеріального виробництва, включає до його складу більш широкий перелік видів суспільної діяльності. Вона базується на концепції Дж. Хікса [2]. Чинна система національного рахівництва України успішно адаптувала описані принципові підходи. Сьогодні вона чітко вирізняє п'ять відносно однорідних груп суб'єктів господарювання, для яких передбачено стандартний набір рахунків реєстрації економічних операцій, що пов'язуються з утворенням, виробництвом, розподілом, перерозподілом доходів, накопиченням та збереженням, придбанням фінансових активів та прийняттям фінансових зобов'язань: нефінансові корпорації, що виконують функції виробництва товарів та нефінансових послуг; фінансові корпорації, що виконують функції акумулювання вільних фінансових ресурсів та пропонують їх на певних умовах інвесторам; органи державного управління функціями перерозподілу національного доходу та багатства, надання безкоштовних послуг; домашні господарства, що виконують функції придбання товарів та послуг на ринку, формують пропозицію та задовольняють ринковий попит у робочій силі; некомерційні організації з обслуговування домашніх господарств.

Аналіз взаємозв'язку інституційних секторів здійснюється на основі узагальнення вартості зустрічних економічних потоків, що функціонують між ними. Останні відображають взаємини з приводу компенсування вартості (товарів, послуг, праці та активів) або безкомпенсаційні трансфертні міжсекторальні відносини.

Метою публікації є узагальнення досвіду, дослідження проблем та окреслення перспективних напрямів використання аналітично-дослідницького та управлінського потенціалу інструментарію СНР ООН у ході реалізації ключових напрямів соціально-економічної розбудови комплексу національної економіки держави, що складає матеріальну основу підвищення рівня життя населення України.

Виклад основного матеріалу. За сучасних умов відбувається суттєве звуження регулюючої функції держави, у тому числі у області формування доходів та рівня життя. При цьому держава не може повністю відмовитись від такого регулювання. Найважливішою процедурою розробки політики доходів населення країни на перспективу є прогнозні розрахунки матеріальної основи формування їх динаміки та структури. Сучасна СНР є методичною основою дослідження закономірностей ринкового регулювання пропорцій між рівнем виробництва, формуванням та розподілом доходів інституційних секторів економіки, а також розрахунком коштів фактичного кінцевого споживання, що складають матеріальну основу підвищення рівня життя населення України.

Політика доходів і заробітної плати - заснована на законодавчих та нормативних актах система розподілу створеного суспільством національного доходу, який є частиною валового внутрішнього продукту (ВВП), що є аналогом валового національного продукту (ВНП). Логічний і кількісний характер цих залежностей, у тому числі із широким залученням даних міжнародної статистики, детально досліджено та висвітлено у фахових публікаціях [3, 4].

Головний висновок, який можна зробити з проведених розрахунків - національний доход - доход, який створюється (виробляється) всіма власниками ресурсів. Він складає основу, ресурс для фактичного кінцевого споживання населення, але не дорівнює йому. Комплексним ресурсом для фактичного кінцевого споживання населення є сукупність окремих різновидів скоригованих наявних грошових доходів (що можуть бути витрачені на колективне фактичне кінцеве споживання сектору загальнодержавного управління і індивідуальне фактичне кінцеве споживання домашніх господарств).

Розглянуті залежності, у основу яких покладено розроблену СНР ООН, дозволяють дослідити причинно-наслідкові зв'язки між ВНП, валовим доходом та особистим споживанням.

Використання при аналізі макроекономічного обороту інституційного принципу класифікації елементів економічної системи дозволяє виявити якісні та кількісні взаємозв'язки між секторами економіки. Разом з тим, дана класифікація не дозволяє оцінити мультиплікаційні ефекти в економіці (за яких витрати покупця розглядаються одночасно як доходи продавця продукції, що спонукають його до подальшого розвитку діяльності), оскільки при цьому підході не розглядаються у взаємозв'язку всі макроекономічні процеси - виробництво, формування, розподіл і використання доходів, їх накопичення.

Рішення зазначеної проблеми можливе при використанні фінансової матриці соціальних рахунків (ФМСР), заснованої на СНР. Основоположником такого підходу до аналізу макроекономічних процесів є англійський економіст Г Піатт [5]. Істотний внесок у розробку основ матриці соціальних рахунків внесли Х. Аларкон [6], Р. П. Байрон [7], Х. Еміні [8], М. Азіян [9], С. Кьонінг і В. Рьой- тер [10], М. Тодаро [11]. У російськомовній науці аналогічні дослідження здійснювалися в рамках побудови зведеного матеріально-фінансового балансу в матричній формі. Серед вітчизняних дослідників провідна роль у його дослідженні належить представникам донецької школи [12].

МСР - набір взаємопов'язаних статистичних таблиць, що схематично зображають кругообіг доходів в економіці держави протягом певного періоду часу. Вихідними даними для складання матриці є система зведених національних рахунків, національних рахунків за інституційними секторами економіки, таблиця “витрати-випуск” у цінах споживачів. МСР містить інформацію про діяльність суб'єктів господарювання, що представляють окремі види економічної діяльності (за КВЕД), результати використання виробничих факторів (праця та капітал), інституційних секторів економіки не лише на національному, але й на мезоекономіч- ному, регіональному рівні [13].

Слід зазначити, що МСР може містити значні обсяги нестандартної інформації - дані про обсяги неформальної (тіньової) економічної діяльності, центральний банк у якості окремого інституцій- ного сектора економіки, деталізовані рахунки “іншого світу”. Власну інтерпретацію послідовності розрахунку МСР, а саме національні рахунки охорони здоров'я (ICHA), запропонувала Всесвітня організація охорони здоров'я (UNAIDS). Нідерландські статистики розширили стандартну МСР, включивши до неї додаткові характеристики економічних факторів, що впливають на споживчу поведінку та економічну діяльність, а також час (вирізняється час на отримання доходу, репродуктивну діяльність і дозвілля). На основі цих розрахунків розроблено так звану розширену систему матриць соціально-економічних рахунків (System of Economic and Social Accounting Matrix and Extensions - SESAME). Цілком зрозуміло, така інтерпретація системи дає можливість дезагрегувати дані за додатковими вимірами, які можуть досить суттєво впливати на структуру економіки.

Періодично поновлювані публікації Департаменту статистики ООН, що активно застосовуються у практиці управління соціально-економічними процесами в нашій державі, присвячені загальним проблемам запровадження міжнародних стандартів моніторингу національного багатства. Проте, сьогодні постає необхідність деталізувати методики визначення показників та розробити прикладні моделі використання природних та вироблених активів у процесі визначення результативності соціально-економічного розвитку країни (регіону).

Фінансові та нефінансові ресурси, що перебувають у розпорядженні інституційної одиниці або сектора економіки, може бути узагальнено у вигляді балансу активів та пасивів (БАП), що виступає представницьким індикатором економічного статусу суб'єкту господарювання (національної, регіональної економіки). БАП - звіт, що містить дані про вартість активів інституційної одиниці (групи одиниць) та вартості зобов'язань, котрі прийняті ними ж. У керівництві з платіжного балансу цей метод формування показника називають також розрахунком міжнародної інвестиційної позиції (МІП) [14].

Об'єднання розрахунків, що стосуються обчислення чистої вартості нефінансових та фінансових активів в масштабах національної економіки України, з розрахунками фінансових зобов'язань для окремих інституційних секторів, дає змогу визначити величину чистої вартості (net worth) нації [15].

Специфічною проблемою складання БАП є застосування загальних принципів вартісної оцінки нефінансових та фінансових активів.

Не вирішеною сьогодні у повному обсязі проблемою залишається вартісна оцінка невиробле- них нефінансових активів (ННА). Взагалі, ННА - активи, що створені поза процесу виробництва, тобто шляхом юридичних або облікових дій. У ідеальному варіанті, найбільш повною формою представлення вартісної оцінки ННА з розподілом їх між інституційними секторами, мав би бути рахунок операцій з капіталом [16], що балансується з нульовим підсумком на рівні розрахунку показника чистого кредитування/ чистого запозичення.

За чинною версією СНР, відображення у ній отримують три різноманітних типи ННА: природні ресурси; контракти, договори оренди та ліцензії; гудвіл та маркетингові активи. Особливості проведення оцінки перелічених типів ННА наведено в [15]. Зауважимо, що лише ті природні ресурси, які належать інвестиційним одиницям (ІО) або їх групам, у відношенні яких може бути встановлено права власності і забезпечено їх дотримання, класифікуються як економічні активи і відображаються в БАП.

При цьому природні активи повинні забезпечувати вигоди своїм власникам з врахуванням технології, наукових знань, економічної інфраструктури, наявних ресурсів та відповідних цін на дату складання балансу. Природні активи у формі біомате- рії є відновлюваними. Якщо відновлення ресурсів відбувається під контролем, відповідальністю або управління ІО, вони розглядаються як культивовані, а діяльність відображається в межах границь сфери виробництва в СНР. Зростання біоматерії в дикій природі, або нарощення некультивованої рослинності не розглядається в рамках вироблених активів. Якщо ж аналогічний процес відбувається на підконтрольній ІО території, приносить вигоду його власнику, він розглядається у якості економічного активу.

Окремо, довідково, при розрахунках вартості національного багатства враховуються також нагромаджені споживчі товари тривалого використання в домашніх господарствах та прямі іноземні інвестиції. В СНР споживчі товари тривалого використання (СТТВ) розглядаються у якості форми витрат, а не багатства. Трактування СТТВ у якості активів з метою вимірювання заощаджень та багатства домашніх господарств докладно розглядається в [16]. Зокрема, з врахуванням викладених у цьому джерелі особливостей, нами реалізовано можливість побудови сателітного рахунку для домашніх господарств, що дає змогу встановити зв'язок між окремими макро(мезо)економічними показниками функціонування національної економічної системи України [15].

Подальший розвиток плідної співпраці вітчизняної економічної науки та спеціалізованих установ системи ООН для задоволення потреб прискореного соціально-економічного розвитку України передбачає здійснення цілої низки організаційних заходів щодо вдосконалення використання інструментарію СНР.

Одними з найважливіших з їх повного переліку є перспектива запровадження системи еколого- економічного обліку (СЕЕО), що має за мету здійснення коригування основних макроекономічних показників функціонування національної економіки з врахуванням екологічних факторів.

Рис. 1 Архітектура базових показників СНР, що враховують екологічні фактори формування ВВП нації

Запровадження СЕЕО видається можливим з врахуванням об'єктивного характеру принципових умовних тотожностей (рис. 1) (пояснення до окремих скорочень наведено у відповідних розділах таблиці):

— ресурсів виробництва та використання продукції (І);

— доданої вартості (з врахуванням екологічних факторів) галузі (ІІ);

— внутрішнього продукту (з врахуванням екологічних факторів) для економіки в цілому (ІІІ).

Слід зазначити, що одночасне поєднане використання рахунків економічних та природних активів дозволяє формалізувати зв'язок між вартістю запасів на початок та кінець звітного періоду шляхом обчислення показників валового нагромадження, споживання виробничого капіталу та ступеня його деградуючого впливу на обсяг природного капіталу, інших змін у обсязі активів та холдингового прибутку (збитку).

Серцевиною розрахунків є обчислення показника обсягу кінцевої мети організації СЕЕО - “чистого нагромадження з врахуванням екологічних факторів” - різниці між валовим нагромадженням та споживанням основного і природного капіталу в масштабах всієї економіки. Кінцевою метою запровадження СЕЕО є створення сателітного рахунку ресурсів оточуючого середовища та їх використання, в якому було би окремо виділено продукти та галузі, що пов'язуються з природоохоронною діяльністю.

При цьому передбачається поетапне здійснення проміжних обчислень традиційних показників та аналогічних їм, але скоригованих з врахуванням екологічних факторів, складання таблиць ресурсів, визначення витрат на охорону оточуючого середовища, складання рахунків для природних ресурсів у натуральному та вартісному виразі, шкідливих викидів та оцінювання компенсаційних витрат.

Складання деталізованих рахунків оточуючого середовища дозволяє використовувати їх для розробки сателітних консолідованих міжсекторальних рахунків важливих макроекономічних показників - освіти, наукових досліджень, охорони здоров'я, продукції домашніх господарств, соціальних процесів, фінансових потоків, ринку праці, туризму, національного багатства, людського капіталу тощо. До речі, ці рахунки може бути реалізовано у формі збалансованих таблиць міжгалузевого балансу “витрати - випуск”.

Ще одним, надзвичайно перспективним, напрямом використання методології використання СНР є розробка на їх основі системи регіональних рахунків (СРР).

Не зважаючи на об'єктивні передумови гармонійного поєднання інтересів регіональної адміністрації та приватних корпорацій, що функціонують на підвідомчій території, на практиці часто спостерігаються розбіжності у позиціях сторін з питань участі бізнесу в соціальному розвитку регіону. Очікується, що висока соціальна відповідальність бізнесу, що проявляється у адекватному рівні оплати праці, забезпеченні стабільного плину потоку податкових платежів, розвитку виробничої бази постачальників сировини та комплектуючих, повинна не лише сприяти розвитку економіки регіону в цілому, але й мати за наслідок стабільне зростання вартості бізнесу. Завдання місцевої адміністрації при цьому - стимулювати соціальну відповідальність бізнесу в рамках “неутиснення” інтересів власників шляхом надання для соціально відповідальних компаній додаткових заходів підтримки, пільг тощо.

Відповідного коригування потребують вартісні методи оцінювання ефективності регіональної виробничої діяльності. Вони, на відміну від обліково-бухгалтерських, статистичних моделей, повинні враховувати такі параметри, як вартість капіталу, необхідний рівень дохідності його власників, фактичні потоки грошових коштів. Послідовне реформування регіональної економіки, крім того, що вимагає додержання цілого ряду спеціальних умов здійснення, може повноцінно базуватись і успішно здійснюватись лише на оновленій парадигмі регіону як квазикорпорації.

Показником ефективності розвитку регіону (ква- зікорпорації) як крупного суб'єкту власності та економічної діяльності, учасника конкурентної боротьби на ринках товарів, послуг, капіталу при цьому не може бути лише величина валового регіонального продукту (ВРП), а також інші індекси, що звужено розраховуються на його основі. З огляду на те, що показник ВРП не може враховувати виробництво “неринкових” благ, він може відігравати обмежену роль показників економічного росту, але не розвитку. Інтенсивне застосування методів економічного (на відміну від фінансового) управління розвитком соціально-економічної системи регіону в цілому, мета якого виходить далеко за межі простого накопичення ресурсів, а також все більше пов'язується з оптимізацією інституціональної структури і зниженням транзакційних витрат, забезпечує можливість максимально ефективного використання, і таким чином, цільового зростання сукупної вартості активів, що зосереджені на території.

Одним з можливих підходів до розрахунку економічної оцінки регіонального комплексу соціально-економічного розвитку є методика Генерального директорату регіональної політики Європейської комісїї (ECDGRP) [17]. Він базується на розрізненому моделюванні вартості за двома конкурентними стратегіями, що формуються як похідні від місцевого інституційного середовища та характеру використання регіональних природних, людських та інших ресурсів (регіональної частки “національного багатства” у складі природного капіталу (natural capital), вироблених активів (produced assets) та людського капіталу (human resourses) [18].

Стратегічний розвиток регіонів за першим типом визначається факторами локального значення - інфраструктурою, населенням, соціальними, культурними особливостями, можливостями їх застосування для формування економічної моделі виробництва продукції та послуг з високою доданою вартістю, з врахуванням тенденцій попиту на глобальному ринку.

Джерелом формування високого рівня конкурентоспроможності регіонів за другим типом є потік регіональних трансфертів, а також “неринкова” частина ВРП та його найважливішого елементу - валової регіональної доданої вартості (ВРДВ). Регіональні трансферти включають до свого складу альтернативні джерела доходу, неринкова складова ВРДВ передбачає отримання регіоном державних коштів у випадку обмеження можливостей самостійного розвитку.

Оцінювання економічної вартості регіону може бути принципово здійснено за аналогією з вимірюванням цінності інвестиційно активної квазікор- поративної диверсифікованої компанії. При цьому, регіон розглядається у якості диверсифікованого холдингу із обмеженим набором макроекономіч- них інструментів діяльності [19].

Висновки. Вивчення досвіду, проблем та перспектив використання інструментарію системи національних рахунків ООН дозволяє зробити висновок, що їх використання є потужним засобом оцінювання результативності та ефективності процесу розбудови України за найбільш довершеними сучасними соціально-економічної моделями.

Адекватне, з точки зору достовірності оцінювання, дослідження тенденцій розвитку національної економіки дозволяє не лише оцінити динаміку процесів, але й сформулювати дієві пропозиції щодо їх позитивного спрямування на перспективу.

Так, видається можливим визначити перелік пріоритетних цілей реструктуризації пропорцій розподілу результатів національного виробництва, що складають матеріальну основу підвищення рівня життя населення України.

Складені за описаними у анонсованих роботах методиками, доповнені, у випадку необхідності, іншими даними, складні балансові побудови, наприклад, фінансова матриця соціальних рахунків України, можуть бути використані для розрахунку креативних показників формування людського капіталу, диференційних розрахунків соціальних ма- кровитрат для різних верств населення.

Одним з недоліків сучасної СНР, у тому числі в Україні, є неможливість безпосередньої побудови показників за наскрізною ознакою (агрегати національної таблиці “витрати-випуск” розраховуються за окремими КВЕД, дані про витрати на кінцеве споживання - для окремих інституційних одиниць (ІО), відомості про валове нагромадження капіталу - за окремими категоріями багатства (основний капітал, обіговий капітал, чисте придбання цінностей). Згорнутий характер фінансових рахунків інституційних секторів вимагає додаткових витрат часу та обчислювальних ресурсів для визначення розміру поточних та капітальних трансфертів між ними в масштабах національної економіки. Проведення наскрізних розрахунків вимагає застосування спеціальних методів визначення окремих показників кругообігу доходів у макро- та мезое- кономіці.

Баланс активів і пасивів національної економіки, укладений за рекомендаціями ООН, у випадку його інтеграції з рахунками потоків, забезпечує аналітикам можливість здійснювати моніторинг і поглиблений аналіз ефективності господарювання на певному рівні функціонування інституційних одиниць (ІО), економічних та фінансових умов діяльності і поведінки інституційних агентів. Окрім можливості здійснити оцінку сукупної вартості багатства країни, створюються можливості дослідити фактори, що визначають поведінку домашніх господарств, оцінити розподіл багатства та ліквідності, розрахувати низку коефіцієнтів для фінансових корпорацій, центрального банку. Нефінансові корпорації мають змогу оцінити співвідношення вартості поточних активів і короткотермінових зобов'язань, відношення ринкової вартості корпоративних акцій до їх скоригованої балансової вартості. Зверх того, з'являється змога здійснювати специфічні види досліджень, наприклад, екологічний облік, а саме отримувати наочну картину того, як саме використовується актив за умови збереженням його стабільного стану.

Показники виробництва валового продукту на душу населення, що достатньо інформативно відображають фактичну результативність функціонування економіки регіону, слабо пристосовані для аналізу альтернативних варіантів розвитку та стратегічного планування. На проектному рівні ця проблема вирішується на основі використання методики інвестиційного СВА-аналізу економічного потенціалу (регіону). У ході її реалізації метою розвитку регіону визначається нарощування ефективності використання активів у економіці, що забезпечує зростання добробуту їх власників за умови, що при цьому не порушуються поточні та перспективні інтереси інших стейкхолдерів. Найбільш оптимальні умови економічного розвитку забезпечуються у процесі поєднання стратегій розвитку бізнес-одиниць, що функціонують на території, та стратегії економічного розвитку регіону в цілому. Механізмом досягнення інтересів середнього та крупного бізнесу є його безпосередня участь у розробці стратегії розвитку регіону напряму, інших агентів - участь опосередкована, шляхом врахування основних положень регіональних стратегій у процесі розробки власних.

Література

1. System of national accounts 2008. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://unstats.un.org/unsd/ nationalaccount/docs/ SNA2008.pdf.

2. Хикс Дж. Стоимость и капитал: Пер. с англ. / Общ. ред. и вступ. ст. Р М. Энтова. М.: Прогресс, 1993. 488 с.

3. Malakhovsky Y. Quantitative relationship between the amount of income and consumption in macroeconomic region (part 1) / Yuri Malakhovsky // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки, вип. 23. Кіровоград, 2013. 430 с. С. 10-21.

4. Malakhovsky Y. Quantitative relationship between the amount of income and consumption in macroeconomic region (part 2) / Yuri Malakhovsky // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки, вип. 24. Кіровоград, 2013. 382 с. С. 307-314.

5. Pyatt, Graham. and Erik Thorbecke. Planning techniques for a better future. International labour office. Geneva, 1976.

6. Alarcon, Jorge et al. (1990). The social account framework for development economics 6, 307-342.

7. Byron R.P. The estimation of large social account matrix // Journal of the Royal Statistical Society. 1978. №141, part 3.

8. Amault Emini, Cristian (2002). Designing the financial social accounting matrix underlying the integrated macroeconomic model for poverty analysis: the Cameroon country-Case. University of Yaounde II, Cameroon and CREPA, Universite Laval, Quebec, Canada.

9. Asian, Murat. Turkish financial social accounting matrix, Social Science Journal of Anatolia University.

10. Keuning, Steven and William de Ruijter (1988). Guidelines for the construction of a social accounting matrix, Review of income and wealth, vol.34, No.1, March 1988.

11. Todaro, Michael (1987). Economic development in the third world. Longman, London.

12. Мартякова О., Лепа В. Использование матрицы социальных счетов для оценки мультипликативных эффектов в экономике / О. Мартякова, В. Лепа // Наукові праці ДонНТУ Серія: економічна. Випуск 100-2. 2005. С. 150-157.

13. Малаховський Ю. Зведені рахунки вимірювання ефективності соціально-економічної діяльності / Ю. Мала- ховський // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки, вип. 20, ч. ІІ. Кіровоград: КНТУ, 2011. 351 с. С. 22 - 36.

14. Sixth Edition of the IMF's Balance of Payments and International Investment Position Manual. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.imf.org/external/pubs/ft/bop/2007/ bopman6.htm.

15. Малаховський Ю. Управління інституційними елементами національного багатства України / Ю. Малахов- ський // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Серія: Економіка / ДонДУУ. Т.ХШ, вип. 242: Логістика в контексті євроінтеграційної стратегії України. Донецьк: ДонДУУ 2012. 312 с. С. 144-159.

16. Durable goods and their effect on household saving ratios in the Euro area. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ecb.europa.eu/pub/pdf/scpwps/ecb wp755. pdf.

17. A Study on the Factors of Regional Competitiveness. A draft final report for The European Commission Directorate- General Regional Policy // University of Cambridge. [Електронний ресурс]. Режим доступу: ec.europa.eu/regional_ policy/sources/docgener/studies/pdf/3cr/ competitiveness.pdf.

18. Kunte A., Hamilton K., Dixon J., Clemen M. Estimating National Wealth: Methodology and Results. World Bank, 1998. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www-wds.worldbank.org/extemal/default/WDSContentServer/ WDSP/m/1998/n/17/000009265_398m13134540/Redndered/PDF/multi_page.pdf.

19. Малаховський Ю. Управління ефективністю діяльності суб'єктів господарювання регіону за моделлю мак- симізації його вартості / Ю. Малаховський // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки, вип. 22, ч. 1. Кіровоград, КИТУ, 2012. 396 с. С. 196-208.

Размещено на Allbest.ru