Методика оцінки ефективності розвитку цукрової промисловості України в контексті євроінтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕТОДИКА ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ РОЗВИТКУ ЦУКРОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

М.П. Бутко,

д. е. н., професор,

Ю.В. Онищук,

викладач

Постановка проблеми. Посилення процесів глобалізації і початок світової продовольчої кризи актуалізують проблеми інтеграції стратегічних агропродовольчих комплексів України у планетарну систему ефективного використання сировинного і виробничого потенціалів, потребують визначення пріоритетів вітчизняної аграрної політики, розробки і запровадження відтво- рювальних механізмів цілеспрямованого регулювання товарних ринків в умовах відкритої економіки.

За цих обставин національний агропродовольчий комплекс може здійснити прорив на світовому продовольчому ринку, оскільки його можливості, на відміну від розвинених країн ЄС, ще не вичерпані, більше того, задіяна лише третина продуктивних сил природи і суспільства.

Підвищення вимог до якості та екологічної безпечності продуктів харчування, переорієнтація експортного потенціалу внаслідок загострення економічних і політичних відносин з Росією сформували низку об'єктивних передумов для розгляду проблем розвитку цукрової промисловості України на якісно новому рівні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретико-методичні підходи до оцінки ефективності функціонування цукрової промисловості в умовах посилення процесів євроінтеграції знайшли відображення у працях багатьох провідних економістів, зокрема О.М. Бородіної, П.П. Борщевського, Б.В. Буркинського , О.І. Дація, С.М. Кваші, М.Ф. Кропивка, А.С. Лисецького, Ю.О. Лупенка, В.Я. Месель-Веселяка, П.Т. Саблука, М.П. Сичевського, С.А. Стасіневича, Л.Г. Чернюк, О.М. Шпичак, О.В. Шубравської та інших.

Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Не дивлячись на досить вагомий теоретико-методологічний доробок у сфері функціонування і розвитку цукрової промисловості України, підвищена увага відводиться саме сировинному сегменту, натомість проблеми ефективності виробництва цукру, роботи цукрових заводів в умовах надмірного надлишку потужностей для задоволення потреб внутрішнього ринку потребують глибокого осмислення і комплексних критеріальних оцінок.

Мета статті. Головною метою даної статті є формування методики оцінки ефективності функціонування цукрової промисловості України в умовах посилення процесів євроінтеграції.

Виклад основного матеріалу. Поглиблення вивчення наукового доробку вітчизняних і зарубіжних вчених виявили наявність різних підходів до вирішення проблеми формалізованої оцінки ефективності розвитку цукрової промисловості. Недоліком переважної більшості існуючих методик є включення показників, що характеризують результати діяльності інших суб'єктів, найчастіше сировинної сфери, котрі хоч і впливають прямо чи опосередковано на ефективність розвитку цукрової промисловості, однак не виступають її базовими індикаторами.

Щодо сутності самого поняття «ефективність розвитку», то варто зазначити, що єдиної термінології сучасна вітчизняна наука також не пропонує.

На нашу думку, під розвитком цукрової промисловості слід розуміти довготривалу сукупність змін якісних та кількісних характеристик, котрі при взаємодії та взаємодоповненні забезпечують поліпшення технологічних, економічних, сировинно-ресурсних та соціально-екологічних умов виробництва кінцевого продукту - цукру, з метою отримання прибутку шляхом задоволення потреб населення, промисловості та суспільства у динамічному конкурентному середовищі.

Натомість ефективним розвитком цукрової промисловості доцільно вважати довготривалий процес технологічних, маркетингових, інноваційних та управлінських внутрішніх трансформацій, що проявляються у поліпшенні сировинно-ресурсних, економічних та соціально-екологічних аспектів задля отримання синергічного ефекту від функціонування буряко-цукрового комплексу в цілому.

Саме тому відправною точкою розробки власної методики оцінки ефективності розвитку цукрової промисловості пропонуємо вважати діагностику ознак розвитку, формулювання мети та його напрямів.

Узагальнюючи існуючі доробки теоретико-методологічного та прикладного характеру, спрямовані на дослідження розвитку цукрової промисловості, можна стверджувати, що:

- розвиток має процесний характер, оскільки, зважаючи на певну інерційність об'єкта та наявність часового лагу між імпульсом розвитку та відповідними йому змінами розвитку, йому властива довготривалість;

- розвиток з позицій іманентних властивостей безпосередньо пов'язаний зі змінами потенціалу цукрової галузі;

- джерелами розвитку можуть стати як внутрішні зміни, так і зовнішні фактори, а форма прояву їх дії набувати екстенсивного чи інтенсивного впливу;

- розвиток повинен носити прогресивний характер, спрямовуючи всі зусилля на досягнення глобальної місії, котра для цукрової промисловості полягає у максимальному задоволенні потреб суспільства у продукції високої якості;

- розвиток має базуватись на досягненнях науки, активізації інноваційних процесів, що дозволить постійно оновлювати асортимент продукції, підвищувати її якість та екологічність, зменшувати енерго- та ресурсоємність виробництва.

Серед значного методичного доробку, що існує у сфері оцінки ефективності розвитку суб'єктів цукрової промисловості можна виділити чотири підходи. Перший підхід базується на оцінці рівня ефективності розвитку виробників цукрової сфери через використання часткових показників, серед яких, окрім загальноприйнятих (собівартість, обсяг продукції, рентабельність, ціна, фондовіддача, коефіцієнт використання потужностей тощо) та врахування специфічних галузевих індикаторів, є наступні показники: обсяг заготівлі та переробки буряків; рівень втрат сировини при зберіганні цукру у виробництві; тривалість сокодобування; вміст цукру в мелясі; коефіцієнт заводу; різниця між цукристістю буряків та виходом цукру тощо [5,6,9].

Другий підхід представляє групу науковців, котрі пропонують об'єднувати часткові показники у групи, які характеризують окремі аспекти ефективності або розвитку сфери цукрового виробництва. В якості критеріальних вимірів пропонується використовувати п'ять груп показників, які характеризують виробництво цукрових буряків; матеріаломісткість виробництва цукру; використання основних фондів; продуктивність праці; результативність виробництва цукру [5,11].

Зокрема, професори Пономаренко В.С. та Гонтарева І.В. ефективність розвитку цукрової промисловості розглядають через наявність потенціалу, якість його використання, бажання та згоду стейкхолдерів.

У багатьох наукових роботах виокремлюються також критерії ефективного розвитку виробничого, ринкового, фінансового потенціалів та їх спрямованості на прирощення вартості.

На нашу думку, зазначені підходи спираються на одночасне залучення до аналізу широкого кола індикаторів, навіть якщо вони згруповані, однак не дозволяють дати комплексну оцінку щодо рівня ефективності розвитку суб'єкта дослідження.

Одночасно вважаємо, що розвиток являє собою поняття відносне, і тому для найбільш адекватної оцінки він повинен виражатися відносними показниками, тобто вимірюватись у порівнянні з іншими величинами. Більш того, використання абсолютних показників без їх співставлення з нормативними величинами (середніми, оптимальними, базовими тощо) не дає можливості оцінити саме розвиток, а тому не є доцільним [1].

Значна кількість дослідників пропонує визначати показники розвитку галузі чи підприємства на основі порівняння індивідуального показника підприємства з середнім по галузі чи нормативним. На нашу думку, такий підхід дозволяє оцінити індивідуальні відхилення відносного характеру, однак не дозволяє визначити ефективність розвитку у порівнянні з країнами ЄС, адже якщо виробник має сучасніші технології, ніж галузь в цілому, то приріст обсягу продукції також виявиться більшим ніж середньогалузевий.

Третій підхід об'єднує дослідників, котрі вказуючи на широке коло факторів, пропонують використання інтегрального показника ефективності [3,7,10].

Однак, враховуючи те, що інтегральний показник є якісною зміною структури і проявляється у всіх підсистемах та зв'язках об'єкта, вважаємо такий методичний підхід недостатньо об'єктивним, оскільки при ньому відбувається нівелювання одних компонентів за рахунок інших. Зазвичай використання інтегрального показника виявляється доцільним для проведення аналізу не абсолютного характеру явища, а скоріше встановлення відносних характеристик та ранжування досліджуваних об'єктів.

Четверта група дослідників вважає за необхідне ідентифікувати узагальнюючий показник ефективності розвитку з доповненням його частковими. Такий підхід дозволяє на основі узагальнюючого індикатора дати однозначну оцінку траєкторії розвитку, а за допомогою часткових оцінити відповідність та гармонійність змін окремих аспектів розвитку щодо їх загальної спрямованості [2,8].

В рамках зазначеного підходу у ролі узагальнюючої характеристики пропонується використовувати норму прибутковості, рентабельність продукції, коефіцієнт ефективності використаних ресурсів, витрати на одиницю продукції, відносний рівень задоволення потреб ринку, частку приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва, котрі доповнюються характеристиками ефективності використання основних засобів, оборотних засобів, ресурсів праці та капітальних вкладень.

Найбільш ґрунтовним, на наш погляд, є методичний підхід де в якості узагальнюючого показника визначається співвідношення зростання виробництва продукції до приросту обсягів ресурсів, використаних в процесі її виробництва. Сукупна вартість використаних ресурсів визначається як сума середньорічної вартості основних засобів виробництва, витрат на природоохоронну діяльність, на відтворення матеріальних, людських і природних ресурсів. Факторні показники характеризують окремі аспекти ефективності розвитку, а саме використання природних ресурсів живої та уречевленої праці.

Проаналізувавши існуючі підходи до оцінки рівня розвитку цукрової промисловості, ми віддаємо перевагу останньому методичному підходу, та пропонуємо проводити розрахунок узагальнюючого та часткових показників, котрі визначаються з урахуванням етапності досліджень на рівні господарюючих суб'єктів (рис. 1).

Виходячи з авторського трактування ефективного розвитку цукрової промисловості, відповідно до рівнів дослідження, сформульованих для них цільових функцій, вважаємо, що головним результуючим показником, котрий комплексно відображає досягнутий результат на рівні цукрового заводу є прибуток, на мезорівні - обсяг продукції, а комплексним показником витрат доцільно вважати сумарну вартість використаних ресурсів. Відповідно загальну ефективність розвитку цукрової промисловості на мезорівні пропонуємо визначати за формулою:

(1)

де . - коефіцієнт ефективності розвитку;

- обсяг виробництва продукції у поточному та базовому періоді;

- вартість використаних ресурсів у поточному та базовому періоді.

Загальну ефективність розвитку цукрової промисловості на господарському рівні пропонуємо визначати за формулою:

(2)

де . - коефіцієнт ефективності розвитку;

- величина прибутку у поточному та базовому періоді;

- вартість використаних ресурсів у поточному та базовому періоді. цукор ринок споживач розвиток

Рис. 1. Концептуальна методична схема оцінки ефективності розвитку цукрової промисловості

Часткові показники, котрі доповнюють аналіз повинні розкривати ефективність розвитку за окремими компонентами, а саме соціально-екологічним, сировинно-технологічним та економічним. Всі вони повинні визначатись як динамічні відносні характеристики.

Для оцінки ефективності соціально стану галузі пропонуємо використовувати коефіцієнт рівня достатності споживання:

(3)

де_С - коефіцієнт достатності споживання;

- обсяг фактичного споживання (або науково-обгрунтованих норм) продукції у поточному та базовому періоді;

- обсяг виробництва продукції у поточному та базовому періоді.

Важливим показником цієї групи як на галузевому, так і на рівні господарюючих суб'єктів може бути індекс зростання якості продукції, розрахований з використанням середнього коефіцієнта сортності продукції:

(4)

де, . - коефіцієнт зростання якості;

- обсяг виробництва продукції і-тої категорії якості у поточному та базовому періоді; 0І_аг, - загальний обсяг виробництва продукції у поточному та базовому періоді.

- ціна реалізації продукції і-тої категорії якості у поточному та базовому періоді;

- ціна реалізації продукції І категорії якості у поточному та базовому періоді.

Оцінити екологічні аспекти ефективного розвитку можна на основі коефіцієнта утилізації відходів:

(5)

де,к_УВ. - коефіцієнт утилізації відходів;

- обсяг утилізованих відходів у поточному та базовому періоді;

- обсяг відходів у поточному та базовому періоді.

або за допомогою коефіцієнта екологізації, що являє собою динаміку співвідношення економічних витрат, зумовлених екодеструктивними діями до вартості продукції [120, с. 120]:

(6)

де. - коефіцієнт екологізації виробництва;

- кількісний показник і-того виду екодеструктивної дії у поточному та базовому періоді;

- загальний обсяг виробництва продукції у поточному та базовому періоді.

- питомий показник економічних витрат, зумовлений і-тим видом екодеструктивних дій у поточному та базовому періоді.

На рівні господарюючого суб'єкта оцінка соціального компонента може базуватись на використанні коефіцієнта добробуту персоналу:

(7)

де, . - коефіцієнт підвищення добробуту;

. - витрати на оплату праці персоналу у поточному та базовому періоді;

- чисельність персоналу у поточному та базовому періоді.

Оцінку розвитку галузі в контексті сировинного компоненту, на нашу думку, найбільш точно характеризує коефіцієнт виходу цукру, визначений шляхом порівняння відношення вироблено цукру з буряків до загальної маси їх переробки за два періоди:

(8)

де, - коефіцієнт виходу цукру;

- обсяг виробленого цукру у поточному та базовому періоді;

- обсяг перероблених цукрових буряків у поточному та базовому періоді.

Оцінку розвитку галузі за технологічним компонентом можна здійснити за коефіцієнтом втрат цукру у виробництві, коефіцієнтом використання задіяних потужностей, коефіцієнтом середньодобової продуктивності, індексом коефіцієнтів заводу та виробництва, обрахованих за загальною логікою даного методичного підходу. Наприклад, коефіцієнтом використання задіяних потужностей визначається за формулою:

(9)

де - коефіцієнт використання виробничих потужностей;

- обсяг виробленого цукру у поточному та базовому періоді;

- встановлена виробнича потужність у поточному та базовому періоді.

Оцінку ефективності розвитку за економічною компонентою пропонуємо проводити на основі коефіцієнта рентабельності продукції, продуктивності праці, матеріаловіддачі, фондовіддачі та енергомісткості виробництва, питомої ваги доданої вартості, питомої ваги експорту та коефіцієнта ефективності перерозподілу ресурсів, що оцінює динаміку покриття потреб за рахунок виробництва цукру-сирцю та імпорту білого цукру за два періоди котрі доцільно використовувати для обох щаблів дослідження. Наприклад, коефіцієнт фондовіддачі визначається за формулою:

(10)

де, - коефіцієнт фондовіддачі;

- обсяг виробництва продукції у поточному та базовому періоді;

- вартість основних виробничих засобів у поточному та базовому періоді.

Важливим кроком у дослідженні ефективності розвитку цукрової промисловості, окрім її параметричної оцінки, є визначення впливу окремих факторів на зміну результуючих показників, що створює передумови для їх ранжування за силою вагомості, дозволяє виявити, оцінити та узгодити резерви та виступає інформаційно-аналітичною основою при формуванні стратегії розвитку. Зважаючи на досвід використання факторних моделей для аналізу розвитку сфери виробництва цукру, пропонуємо поєднувати детерміновані факторні моделі для параметрів, зв'язок між якими носить функціональний характер зі стохастичними факторними моделями для параметрів, котрі характеризуються ймовірнісними зв'язками.

Висновки. Запропонована авторська методика дозволяє всебічно і комплексно оцінити ефективність розвитку цукрової промисловості на мікро- та мезорівнях, виявити проблемні складові фінансово-господарської діяльності. Вказаний перелік показників за окремими сферами вияву ефективності розвитку може бути обмежений або доповнений з урахуванням наявної інформаційної бази, мети дослідження та деталізації результатів.

Література

1. Бутко, М.П. Глобалізаційні виклики та національний зміст продовольчої кризи: регіональний вимір / М.П. Бутко, Н.Т. Шадура-Никипорець; під заг. наук. кер. д-ра екон. наук, проф. М.П. Бутка. - Ніжин: Видавництво “Аспект-Поліграф”, 2012. - 352 с.

2. Гладіліна, О.В. Оцінка економічної ефективності виробництва цукру в Полтавській області / О.В. Гладіліна // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. Серія Економічні науки. - 2012. - № 4 - С.69-75.

3. Гончарова, М.Л. Розвиток та ефективність функціонування підприємств цукробурякового під комплексу: автореф. дис... канд. екон. наук / М.Л. Гончарова; Європ. ун-т. - К., 2006. - 19 с.

4. Доронін, А.В. Ефективність виробництва цукрових буряків та цукру в Україні / А.В. Доронін // Сталий розвиток економіки. - 2013. - №3(20). - С.51 -55.

5. Духновська, Л.М. Вплив державного регулювання на ефективність діяльності підприємств цукрової промисловості: автор. дис. ... кан. екон. наук: 08.06.01 /Л.М. Духновська. - К., - 2006. - 21с.

6. Красняк, О.П. Тенденції розвитку ринку цукру України: проблеми та перспективи / О.П. Красняк // Збірник наукових праць ВНАУ. - 2011. - №1. - С.49-55.

7. Панасенко, Н.Л. Аналіз динаміки показників виробництва цукру в Україні та аналітичні прогнози його розвитку / Н.Л. Панасенко // Технологічний аудит і резерви виробництва. - 2015. - №1/7(21). - С.23-28.

8. Пономаренко, В.С. Структура визначення інтегрального показника системної ефективності розвитку підприємства / В.С. Пономаренко, І.В. Гонтарева // Економіка розвитку. - 2012. - №1(61). - С.86-94.

9. Свидинюк, І.М. Шляхи підвищення ефективності виробництва цукру / І.М. Свидинюк, О.Ю.Лупєкіна // Цукор України. - 2014. -№7(103). - С. 6-10.

10. Швед, Т. Концептуальні підходи до оцінювання ефективності розвитку підприємства / Тетяна Швед // Галицький економічний вісник - Тернопіль: ТНТУ, 2014. - Том 45. - № 2. - С.86-92.

11. Шереметинський, М.А. Шляхи підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємств-переробників сировини цукробурякового під комплексу АПК / М.А. Шереметинський // Організаційно-правові та фінансово-економічні проблеми адаптації підприємств АПК до ринкових умов господарювання та шляхи їх вирішення : Всеукраїнська науково-практична конференція. - К.: НУХТ, 2005. - С 58-59.

Анотація

Досліджено методичні аспекти оцінки ефективності розвитку цукрової промисловості. Запропоновано розуміти ефективний розвиток цукрової промисловості як довготривалий процес прогресивних внутрішніх трансформацій, що проявляється у поліпшенні сировинно-технологічних, економічних та соціально-екологічних аспектів без погіршення рівня їх гармонізації. Доведено, що ефективним розвитком з точки зору окремого підприємства є зміни у сфері виробництва цукру, котрі поліпшують його здатність отримувати максимальний прибуток, тобто відповідати поточним вимогам ринку та споживача, з точки зору галузі - здатність найбільш повного задоволення потреб країни в цукрі на основі раціонального використання всіх видів національних ресурсів, що гарантує її внутрішню економічну безпеку та зовнішню конкурентоспроможність.

Ключові слова: ефективність, розвиток, ефективність виробництва, ефективність розвитку, цукрова промисловість, методика.