Необхідність формування експортного потенціалу аграрних підприємств Миколаївської області в умовах сьогодення

Размещено на http://www.allbest.ru/

НЕОБХІДНІСТЬ ФОРМУВАННЯ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ

В. Р. Поліщук, магістр

У статті здійснено оцінку сучасного стану розвитку аграрних підприємств Миколаївської області та обґрунтуванні основні напрямки формування їх експортного потенціалу в умовах сьогодення.

Ключові слова: експортний потенціал, аграрні підприємства, аграрне виробництв, зовнішня торгівля

Постановка проблеми: На сучасному етапі реформ аграрного сектора економіки одним з пріоритетних напрямків розвитку даних підприємств є активізація їх експортної діяльності. Україна має потужний експортний сільськогосподарський потенціал, зумовлений великими площами родючих ґрунтів і близькістю до ключових ринків імпорту Близького Сходу, Північної Африки, країн СНД. Ефективне функціонування сільського господарства та агропромислового комплексу в цілому здатне забезпечити виробництво і реалізація конкурентоспроможної, як на внутрішньому так, і на зовнішньому ринках аграрної продукції. В результаті актуальності набуває питання необхідності формування експортного потенціалу аграрних підприємств в сучасних умовах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми формування і практичної реалізації експортного потенціалу України присвячені праці вчених економістів, зокрема В.Г. Андрійчука, П.І. Гайдуцького, В.П. Галушко, Гайдуцький А.П., Губенко В.І., М.В. Зубця, А.М. Кандиби, С.М. Кваші, Т.І. Маркченко, В.В. Юрчишина та інших.

Постановка завдання. Мета даної статті полягає в оцінці сучасного стану розвитку аграрних підприємств Миколаївської області та обґрунтуванні необхідності формування їх експортного потенціалу в умовах сьогодення.

Виклад основного матеріалу дослідження. Експортний потенціал притаманний економічним суб'єктам усіх рівнів - підприємство, галузь, регіон всередині країни. Тобто експортний потенціал галузі складається з експортних потенціалів окремих підприємств та об'єктивно пов'язаний з конкурентоспроможністю аграрної продукції, призначеної для реалізації на світовому ринку.

Експортний потенціал підприємства визначається багатьма складовими, що характеризують різні сторони його функціонування. В цілому діяльність підприємства у зовнішньоекономічній сфері складається із взаємопов'язаних процесів, кожний з яких при визначенні експортного потенціалу розглядається окремо. В свою чергу результати дій цих процесів утворюються в наслідок не лише тільки їх функціонування, але і їх взаємодії між собою та ланками зовнішнього середовища.

Варто зазначити, що експортний потенціал характеризується кількісним, якісним, структурним станом наявних у суб'єкта ресурсів (виробничих, фінансових, трудових і т.д.); їхнім взаємозв'язком і взаємоузгодженням; можливістю у визначений часовий термін мобілізувати резерви для досягнення поставлених цілей; можливістю збільшення й удосконалювання всіх складових експортного потенціалу та їхніх сполучних ланок. аграрний експортний продукція глобалізація

Актуальність розвитку експорту продукції аграрних підприємств зростає в умовах глобалізації і міжнародної інтеграції, трансформації міжнародних економічних відносин і структури світової агропродовольчої системи. Експортний потенціал аграрної продукції - обсяг продукції, який відповідає світовим вимогам та стандартам і може бути виділений із валового продукту аграрного сектору для задоволення попиту зовнішнього продовольчого ринку з максимальною користю для країни [3].

Миколаївщина вважається одним із регіонів інтенсивного землеробства в Україні та має значні земельні ресурси. Загальна площа сільськогосподарських угідь перевищує 2 млн.га (займає близько 5% площ України), з яких 1,7 млн.га становить рілля. Земельний фонд Миколаївщини характеризується високим ступенем освоєння. Сільськогосподарські угіддя займають 81,6% загальної земельної площі. Характерною особливістю структури сільгоспугідь є значна питома вага орних земель 84,7%. Решта площ використовується під пасовища, їх питома вага - 13,2%, багаторічні насадження 1,8%, сіножаті 0,2%, перелоги 0,1%. У 2014р. в регіоні було вирощено 4,5% загальнодержавного обсягу виробництва зернових культур; 7,2% - насіння соняшнику; 5,1% - овочів; 1,6% - плодів та ягід; 11,9% - винограду; вироблено 1,5% - м'яса у забійній вазі; 3,3% - молока; 2,6% - яєць; 4,8% - вовни.

У розрахунку на одну особу населення виробництво зернових культур перевищило відповідний загальнодержавний показник у 1,7 раза, насіння соняшнику - у 2,6 раза, овочів - у 1,9 раза, винограду - у 4,4 раза, молока - на 22,3%. Натомість нижчим цей показник був по картоплі - на 67%, м'ясу (у забійній вазі) - на 43,5%, яйцях - на 5,9%, плодах та ягодах - на 39,1%.

Обсяг виробництва продукції сільського господарства у 2014р. складав 8766,9 млн.грн., що на 6,7% менше ніж у 2013р., водночас на 44,6% більше ніж у 2005р.

У 2014р. всіма категоріями господарств області сільськогосподарські культури було посіяно на площі 1563,7 тис.га, на 1,4 тис.га менше ніж у попередньому році. Загальна посівна площа порівняно з 2005р. збільшилася на 10,3% (на 145,8 тис.га).

Протягом 2009-2013 років зовнішньоекономічна діяльність підприємств області характеризується поступовим зростанням обсягів експорту товарів і послуг при збереженні традиційно позитивного сальдо зовнішньої торгівлі. Коефіцієнт покриття експортом імпорту коливається від 1,7 до 2,8. Серед регіонів України Миколаївщина в середньому посідає 6-9 місця в експорті товарів, 4-10 місце - в експорті послуг.

Важливе місце у зовнішній торгівлі регіону займає зовнішня торгівля сільськогосподарською продукцією. У 2014р. її частка у загальнообласному експорті товарів становила 50,7%, що на 1,1 в.п. більше порівняно з 2013р. та на 30 в.п. - з 2005р. У минулому році започаткувалася тенденція до зниження експортних поставок сільгосппродукції. За даними Держмитслужби України, у 2014р. підприємствами області експортовано різноманітної сільгосппродукції на суму 930,7 млн.дол. США, що на 13,6% менше, ніж у 2013р, та у 5,1 раза, ніж у 2005р.

Практично весь експорт сільгосппродукції визначила продукція рослинництва. Торік на неї припало 99,4. Частка продукції тваринництва в експортних поставках сільгосппродукції залишається малопомітною. У 2014р. на неї припало лише 0,6% проти 0,1% у попередньому році, а обсяг поставок склав 5,6 млн.дол. США проти 1,5 млн.дол. США.

Переважну частину рослинницької продукції 82,3% склали зернові культури, яких відвантажено за кордон на суму 761,3 млн.дол. США, 17,5% припало на насіння і плоди олійних рослин - 161,5 млн.дол. США, по 0,1% становили овочі - 1,3 млн.дол. США, їстівні плоди та горіхи 1 млн.дол. США.

У 2014р. в натуральному вимірі зросли поставки насіння соняшнику - у 4,5 раза, їстівних плодів та горіхів - удвічі, пшениці та ячменю - у 1,8 раза, соєвих бобів - на 11,4%, одночасно з цим скоротилися поставки насіння ріпаку - на 49,4%, кукурудзи - на 30%, овочів - на 7,1% [4].

При цьому середні експортні ціни подешевшали на всі основні види рослинницької продукції, найбільше на насіння соняшнику - на 27% і склали 461,6 дол. США за тонну, кукурудзу - на 17,9% або з 231,9 дол. США до 190,5 дол. США за тонну та ячмінь - на 14,7%, що в вартісному виразі склало 210,4 дол. США за тонну. Ціни на соєві боби знизилися на 12,5%, насіння ріпаку - на 12,4%, пшеницю - на 3,8% і становили відповідно 440,5 дол. США, 447,5 дол. США та 234 дол. США за тонну.

Зернові культури експортувалися до 47 країн світу проти 44 у 2013р., а найбільшими її споживачами або 30,2% річного експорту зернових став Єгипет, Ісламська Республіка Іран імпортувала 12,4%, Саудівська Аравія - 10,1%, Йорданія - 8,9%, Іспанія - 5,7% та Китай - 3,2%.

Поряд з цим, насіння та плоди олійних рослин у 2014р. експортувалися до 25 країн світу. Основними споживачами цього виду сільгосппродукції стали Пакистан - 29,2%, Єгипет - 21,2%, Нідерланди - 14,2%, Об'єднані Арабські Емірати - 11,1%, Туреччина - 7,2%, Портуґалія - 4,9% та Франція - 4,6%.

Варто відмітити, що основу товарної структури українського експорту складали недорогоцінні метали та вироби з них - 28,3%, у тому числі чорні метали - 23,9%. Продукти рослинного походження становили 16,2%, у т.ч. зернові культури - 12,1%, мінеральні продукти - 11,3%, у т.ч. руди, шлак і зола - 6,4% та палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки - 3,7%, механічні та електричні машини - 10,5%, жири та олії тваринного або рослинного походження - 7,1%, готові харчові продукти та продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості - по 5,7%. Поряд з цим, експорт давальницької сировини становив 127,7 млн.дол., що на 19,6% більше обсягу 2013року [4].

Питома вага Миколаївської області в загальнодержавному експорті товарів за 2013 рік становила 3,4 відс., що відповідає 7-му місцю серед регіонів України. У порівнянні з сусідніми областями Миколаївщина експортувала товарів у 5,9 раза більше, ніж Херсонщина, у 2,5 рази більше, ніж Кіровоградщина, та більше, ніж на третину перевищила експорт Одеської області.

Отже, Миколаївщина має значні можливості для розвитку аграрного сектора, перетворення його у високоефективний, експортоспроможний сектор економіки, здатний забезпечити продовольчу безпеку. Природно-кліматичні умови та родючі землі області сприяють подальшому розвитку аграрного сектора, дозволяють отримувати високі врожаї всіх сільськогосподарських культур в обсягах, достатніх для забезпечення внутрішніх потреб і формування експортного потенціалу.

В результаті проведеного аналізу реалізації експортного потенціалу аграрних підприємств Миколаївської області визначено, що найбільш виправданим і пріоритетним напрямом формування експортного потенціалу є шлях диверсифікації зовнішньоекономічної діяльності, зокрема експорту. Диверсифікація експорту полягає, в першу чергу, у досягненні його максимально ефективної та оптимальної структури, розширенні асортименту товарів, неухильному підвищенні частки товарів з високим ступенем обробки, а також освоєнні українськими виробниками нових ринків.

Проведенні нами дослідження дають змогу стверджувати, що експорт підприємств Миколаївської області, і України в цілому, не є високотехнологічним, тобто експортується переважно сировина та вироби, створення яких на потребує високих технологій, експорт цих товарів постійно нарощує свої обсяги. Експорт товарів, які є навпаки високотехнологічними, скорочується. Ці факти не відповідають концепції зовнішньоекономічної політики, яка наголошує на необхідності розвитку саме високотехнологічного експорту. При цьому кількість підприємств протягом останніх десяти років залишається дуже низькою [5].

Для того, щоб залучити нові підприємства у сферу зовнішньоекономічної діяльності, необхідні міри з боку державних та регіональних органів влади. Також найважливішими напрямами збільшення експорту аграрної продукції є:

- створення умов, що будять у товаровиробників інтерес до нарощування експортного потенціалу шляхом стимулювання виробництва різними методами, включаючи першочергове кредитування і т.п.;

- ціновий паритет, що забезпечує рентабельне ведення виробництва;

- цільова державна підтримка експортерів;

- інтенсифікація виробництва;

- впровадження перспективних технологій, що забезпечують отримання якісної аграрної продукції;

- розвиток маркетингової діяльності аграрного сектору;

- будівництво нових, реконструкція і модернізація діючих виробничих потужностей в галузях аграрного сектору;

- проведення реструктуризації аграрного виробництва;

вдосконалення системи управління експортом аграрної продукції [6].

Успіх у реалізації експортного потенціалу може бути досягнутий лише при орієнтації галузевих комплексів і підприємств на випуск тих видів конкурентоспроможної продукції, особливо високих технологій і послуг, що зможуть знайти свої «ніші» на зовнішніх ринках.

Висновки. Після проведеного дослідження розвитку аграрного сектору Миколаївської області можемо зробити висновок, що область має реальні можливості збільшення випуску на експорт аграрної продукції за рахунок місцевої сировини: по- перше, сировинна база для виробництва продукції аграрного сектору на експорт історично складалася в сприятливих ґрунтово-кліматичних та економічних умовах; по- друге, відтворювальні процеси у сільському господарстві - постачальнику місцевої сировини - визначаються, головним чином, раціональним використанням земельних угідь і ступенем інтенсифікації виробництва; по-третє, рівень розвитку сировинної бази навіть у кризовій ситуації в економіці і при недостатньому технічному оснащенні аграрного сектору дозволяє збільшити обсяги виробництва сільськогосподарської сировини і кінцевої продукції переробної промисловості для експорту.

Література

1. Губенко В.І. Реалізація експортного потенціалу АПК України в умовах глобалізації світової економіки / Губенко В.І. // Економіка АПК. - 2005. - №10. - с124.

2. Кваша С.М. Удосконалення аграрних зовнішньоекономічних відносин та особливості регулювання аграрного ринку в країнах ЄС / Кваша С.М. // Економіка АПК. - 2005. - № 4. - С. 18-23.

3. Кириченко О. М. Експортний потенціал харчової промисловості України// Наукові праці Українського державного університету харчових технологій. - К.: УДУХТ - 2001. - №5. - С.66-69.

4. Стан сільського господарства Миколаївщини в 2013 році, Головне управління статистики у Миколаївській області. - Миколаїв, 2014 - 66 с.

5. Бойко С. М. Експортний потенціал ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://disser.com.ua/contents/34521.html

Формування та розвиток аграрного ринку. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.niss.gov. иа / Бугоі^е§ / Рге2І /roz4.htm

Размещено на Allbest.ru