Форми і методи стимулювання інноваційної діяльності
Визначення ролі та обґрунтованих напрямків у формуванні мотивації персоналу та стимулюванні інноваційного розвитку економіки підприємств і держави як стимулятора інноваційної діяльності. Основні методи стимулювання інноваційної активності закордоном.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.05.2017 |
| Размер файла | 75,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
13
Размещено на http://www.allbest.ru/
План
- Вступ
- 1. Форми і методи стимулювання інноваційної діяльності
- ІІ. Держава як стимулятор інноваційної діяльності
- III. Методи стимулювання інноваційної активності закордоном
- Висновок
- Список використаних джерел
Вступ
Науково-технічний прогрес, основою якого є інноваційна діяльність, перетворюється на вирішальний фактор соціально-економічного розвитку і відіграє провідну роль у вирішенні економічних, екологічних, соціальних та культурних завдань.
Недооцінювання його загрожує швидкою втратою позицій на світовому ринку, спадом виробництва, банкрутством підприємств та переходом виробничих проблем в соціально-економічні й політичні.
Постійний інноваційний розвиток підприємства є гарантом збільшення конкурентних переваг даного підприємства у ринкових умовах. Трудовий колектив підприємства є ключовим елементом у реалізації та постійному вдосконаленню інноваційного розвитку підприємства.
Тому побудова ефективного механізму стимулювання інноваційної діяльності на підприємстві залишається актуальною проблемою української економіки.
Основною метою теми є визначення ролі та обґрунтованих напрямків у формуванні мотивації персоналу та стимулюванні інноваційного розвитку економіки підприємств і держави загалом.
Проблематика мотивації праці персоналу набуває дедалі більшого значення, оскільки в усіх видах інноваційної діяльності зростає елемент творчих розумових зусиль.
В економічній теорії нагромаджено великий і цінний досвід у питаннях, які стосуються різних мотивацій і стимулювання інноваційної діяльності. Зокрема, питання мотивації розглядали такі вчені, як Білоброва Т., Гончарова Н., Занюк С., Краснокутська Н. та інші.
інноваційна діяльність персонал стимулювання
1. Форми і методи стимулювання інноваційної діяльності
Успіх інноваційного процесу залежить від того, якою мірою безпосередні учасники інноваційного процесу зацікавлені в швидкому впровадженні результатів НДДКР у виробництво. Істотну роль у цьому відіграють обґрунтовані й адекватні ситуації методи і форми стимулювання організацією їхньої праці.
Для організації важливо передусім стимулювати досягнення комерційного результату інноваційного процесу. Тому основним в оцінюванні праці інноваторів є комерційний критерій. Однак не менш важливо розвивати креативні здібності працівників, заохочувати їхню активність у пошуку нових знань, ідей, стимулювати прийняття нестандартних рішень, підтримувати атмосферу творчості в колективі.
Це створює сприятливі умови для інноваційної діяльності, підвищує кількість інноваційних ідей, що можуть бути корисними організації за умов їх упровадження.
Без стимулювання зростання інтелектуального потенціалу працівників інноваційний розвиток організації є малоймовірним.
Необхідно зважати на те, що працівники, які займаються розробленням і впровадженням техніко-технологічних чи продуктових новинок, вирізняються високим рівнем освіти та інтелектуального розвитку, вираженим почуттям власної гідності, самостійністю і незалежністю у поглядах, їм притаманне творче натхнення, висока працездатність, вагомим мотивом для них є досягнення поставленої мети.
З огляду на це стимулювання інноваційної праці повинно спиратися не лише на матеріальні, а й на нематеріальні (соціально психологічні) форми стимулювання, орієнтовані на задоволення потреб вищого рівня.
Крім того, необхідно, щоб процес стимулювання інноваційної діяльності був постійним, а застосовувані методи стимулювання збагачувалися відповідно до зміни мотиваційних преференцій виконавців.
Лише за цих умов інноваційна активність персоналу буде високою, що розширюватиме інноваційні можливості організації. (Перелік основних форм і методів стимулювання подано у табл. 1.)
Таблиця 1. Форми та методи стимулювання інноваційної діяльності
Методи прямої дії передусім враховують комерційний результат нововведень. Як правило, їх основою є частка додаткового прибутку організації від впровадження новації, яка збільшує винагороду працівника. Якщо інновація була одиничною, то винагороду виплачують у формі премії, розмір і тривалість виплати якої залежать від економічної вигоди організації за результатами інновації.
Якщо ж працівник виявляє високу інноваційну активність, завдяки чому робота організації постійно поліпшується, йому призначають суттєві надбавки до заробітної плати, страхування за рахунок фірми чи інші пільги.
На інноваційну активність працівника впливає також можливість кар'єрного зростання - як вертикального у межах існуючої структури, так і з виокремленням підрозділу в нову бізнес-одиницю у разі успішності інноваційного проекту.
Методи непрямої дії мають різне призначення. Деякі з них, що містять матеріальну компоненту і становлять вагомі стимули для працівників, одночасно є засобами мінімізації податкового навантаження організації, оскільки з них не сплачуються соціальні відрахування (пільгове придбання акцій, оплата участі в наукових конференціях тощо). Інші форми стимулювання підвищують соціальний статус працівника, сигналізуючи іншим про те, що його діяльність для організації важлива.
У такий спосіб культивуються відповідні організаційні цінності, які формують інноваційну культуру підприємництва, нарощуючи інноваційний потенціал організації.
Методи стимулювання інноваційної діяльності прямої і непрямої дії мають різне мотиваційне навантаження. Так, методи прямої дії безпосередньо пов'язані із досягненням кінцевого результату - комерційної вигоди від упровадження новації. Вони є вагомими стимулами для працівників, здатних продукувати інновації, маючи для цього належну кваліфікацію і креативне мислення. Як правило, таких людей небагато і вони працюють у ключових напрямах діяльності організації.
Однак загальний успіх залежить від успішних дій кожного, тому завданням менеджменту організації є збільшення кількості тих, хто долучається до інноваційного процесу, в т. ч. шляхом поліпшення своєї роботи. Методи непрямої дії якраз і спрямовані на формування сприятливого для інноваційної діяльності середовища.
Особливо характерні методи стимулювання інноваційної діяльності непрямої дії для японського менеджменту. Успіхи японських, а також багатьох західних компаній у розвитку передових технологій, освоєнні нових видів продукції, вдосконаленні діючого виробництва забезпечуються саме завдяки високій інноваційній активності персоналу, яка є продуктом реалізації концепції залучення всіх працівників до управління організацією.
ІІ. Держава як стимулятор інноваційної діяльності
Держава покликана формувати цілі і принципи інноваційної політики та власні пріоритети в цій області. Цілями, як правило, є збільшення внеску науки та техніки в розвиток економіки країни; забезпечення прогресивних перетворень в сфері матеріального виробництва; підвищення конкурентоспроможності національного продукту на світовому ринку; зміцнення безпеки і обороноздатності країни; поліпшення екологічної ситуації; збереження і розвиток наукових шкіл, що склалися.
Одночасно, держава розробляє і принципи, на основі яких провадиться політика в науці і інноваційній сфері, а також механізм реалізації цієї політики. Ці принципи залежать від господарської системи, що склалася в країні, глибини впливу державних інститутів на економічну діяльність.
Державна інноваційна політика орієнтована на стимулювання створення сприятливого клімату для інноваційних процесів та виступає з'єднуючою ланкою між сферою наукової та інноваційної діяльності і виробництвом.
Для стимулювання науково-дослідної роботи в промисловій фірмі використовуються прямі і непрямі методи із урахуванням особистих здібностей дослідників, що впливають на продуктивність їх творчості.
Форми і методи стимулювання інноваційної діяльності на підприємстві можна поділити на три групи:
1 група - прямі економічні стимули: оплата праці, премії за раціоналізацію, участь у прибутках, оплата за підготовку та перепідготовку кадрів;
2 група - непрямі економічні стимули: доплата за стаж, пільгові послуги;
3 група - негрошові стимули: сприяння ініціативі, творчому характерові праці.
В основу стимулювання інноваційної активності, компанією покладено такі принципи:
крозкріпачення ініціативи;
всебічна підтримка новаторства вищим керівництвом;
простота і чіткість патентних процедур;
швидкість і гласність розгляду заявок;
заохочення подання як індивідуальних, так і групових заявок (нагородження, присвоєння почесних титулів і звань; публікація результатів у бюлетенях і т. і.)
Для заохочення винахідництва кожна країна розробляє певну систему стимулів, яка створює сприятливі організаційні, творчі та психологічні умови.
Організаційні умови:
розширення повноважень кваліфікованого персоналу в прийнятті рішень на робочому місці;
гнучкі режими роботи;
довіра в розпорядженні матеріальними та інформаційними ресурсами;
інженерні кадри дістають змогу до 10-15% робочого часу використовувати на пошукові роботи, не включені до плану НДР;
у багатьох компаніях формуються "ризикові фонди", на кошти яких створюються спеціальні підрозділи з розробки особливо важливих винаходів (так званий внутрішній венчур);
різноманітні форми організації і винагороди подання ідей: технічні відділи, які відповідають за патентування ідей та збір передової науково-технічної, інноваційної інформаційної, "Ради з винаходів", комісії експертів, огляди, виставки, "системи пропозицій".
Стимулююча інноваційна політика становить складне комплексне явище, яке складає елементи, з одного боку - національної макроекономічної політики щодо створення сприятливого інвестиційного клімату реалізації інноваційних проектів, а з другого - запровадження на державному рівні спеціальних стимулів інноваційних технологічних змін. Ці дві групи елементів державної інноваційної політики реалізуються наступними заходами:
1. Забезпечення сприятливого для інвестування макроекономічного середовища:
проведення політики низького та прогнозованого (оголошеного) стабільного річного рівня інфляції;
проведення політики низького оподаткування нової виробничої діяльності;
проведення політики інституційної легалізації структурного безробіття;
проведення політики низької позитивної реальної відсоткової ставки банківської системи;
проведення політики обмеженого державного позичання, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;
проведення політики вчасної систематичної індексації вартості основних фондів та спрямовування амортизації на цілі реновації;
проведення політики стабільного реального обмінного курсу гривні.
2. Запровадження спеціальних стимулів інноваційних технологічних змін:
пряме державне фінансування інноваційних інвестицій по реалізації програм структурної перебудови економіки;
пряме державне фінансування інвестицій в розвиток сучасної інфраструктури;
застосування системи пільг щодо податку на прибуток при умові його використання на інвестування інновацій;
запровадження статистичного обліку щодо обсягів та результатів використання інвестиційно-інноваційних податкових пільг;
введення системи податкового кредитування приросту обсягів витрат підприємств на дослідження та розробки;
запровадження системи стимулювання кооперації науки і виробництва в інноваційному процесі;
вдосконалення економічних відносин щодо охорони прав промислової власності;
введення в дію положення про дозвіл прискореної амортизації основних фондів підприємств;
забезпечення умов щодо формування конкурентоздатного національного товаровиробника інноваційних продуктів;
відстоювання прав та інтересів вітчизняних інноваторів на зовнішніх ринках.
III. Методи стимулювання інноваційної активності закордоном
Методи стимулювання інноваційної активності персоналу у зарубіжних країнах різняться. Так, у США матеріальне заохочення праці винахідників і раціоналізаторів здійснюється через впровадження аналітичних систем оплати праці винахідників, особливістю яких є диференційоване оцінювання складності виконуваної роботи із врахуванням кваліфікації виконавця, умов праці тощо.
Різниця в оплаті висококваліфікованої праці раціоналізаторів і праці середньої складності звичайних робітників суттєва, що стимулює зростання професійної майстерності і участь у раціоналізаторстві. Ще одним способом заохочення створення конкурентоспроможної продукції є виплата авторського гонорару за її розроблення із прибутку, що отримає підприємство. Розмір гонорару становить певний відсоток від обсягу виготовленої і реалізованої продукції протягом усього терміну її випуску.
У Бельгії, Англії, Франції, ФРН, Італії створюють спеціальні фонди для преміювання за розроблення, освоєння і випуск нової продукції. Розмір премій залежить від приросту обсягу продажу такої продукції, її частки в загальному обсязі виробництва. В італійській фірмі Fiat діє система стимулювання за створені нові зразки продукції у формі "відкладених премій". Такий вид преміювання передбачає виплату винагороди відповідно до сприйняття товару споживачами.
Схожі системи заохочення використовують підприємства Англії, Данії, Нідерландів. В усіх цих країнах системи стимулювання інноваційного розвитку і підвищення інноваційної активності персоналу є відображенням тенденції індивідуалізації трудових доходів працівників підприємств на основі результатів праці.
При цьому інноваційна активність персоналу буде високою за таких умов:
працівники організації повинні мати доступ до інформації про основні проблеми, які виникають у її діяльності, і така інфор-мація має бути оперативною, всебічною, повною і достовірною;
ініціативу працівників із удосконалення роботи, створення і реалізації інновацій необхідно належним чином винагороджувати.
Висновок
Отже, в наш час інновації є головною рушійною силою економічного зростання та ключовим чинником розвитку для більшості підприємств.
Необхідним у даному випадку є активізація інноваційної діяльності завдяки методам стимулювання та мотивації, оскільки цілісної і дієвої системи стимулювання й підтримки інновацій в Україні досі не створено.
Варто наголосити, що саме володіння інноваціями, котрі є стимуляторами розвитку підприємства, забезпечує перемогу у конкурентній боротьбі.
Проблематика мотивації праці персоналу набуває дедалі більшого значення, оскільки в усіх видах інноваційної діяльності зростає елемент творчих розумових зусиль.
Таким чином, роль мотивації і стимулювання у формуванні інноваційного розвитку є провідною. Центральною проблемою, яку належить вирішити, є формування дієвої системи стимулювання, яка повинна охоплювати різні напрями, форми та методи стимулювання як окремих працівників так і підрозділи підприємства.
Подальше вивчення цієї проблеми дозволить удосконалити існуючі системи стимулювання інноваційної діяльності та сприятимуть розвитку підприємств та економіки країни в цілому.
Список використаних джерел
1. Тивончук О.І. Аналіз формування системи стимулювання інноваційної діяльності підприємств / Тивончук О.І. // Вісник Львівської політехніки. - 2008. - № 3.
2. Шаперенков А.В. Зарубіжний досвід стимулювання інноваційної діяльності / Шаперенков А.В. // Вісник СНАУ. Серія "Економіка і менеджмент". - 2011. - Вип.6/1.
3. Гриньова В.М. Соціально-економічні проблеми інноваційного розвитку підприємств: Монографія. / Гриньова В.М., Козирєва О.В. - Х.: ВД "ІНЖЕК", 2016.
4. Скрипко Т.О. Інноваційний менеджмент: підруч. / Т.О. Скрипко. - К.: Знання, 2011.
5. Кужель Н.Л. Методи стимулювання інноваційної діяльності підприємства / Н.Л. Кужель. - Полтава: ПУЕТ, 2012.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Кардинальні зміни та головні акценти світової економіки початку ХХІ ст. Основні тенденції розвитку інноваційної діяльності в Україні. Головна мета та шляхи державного регулювання інноваційної політики. Нові аспекти вдосконалення інноваційної діяльності.
реферат [18,3 K], добавлен 26.11.2010Теоретичне вивчення питань інвестицій та інновацій. Нормативно-правова база та організаційні форми інвестиційно-інноваційної політики. Джерела фінансування інноваційної діяльності. Державна інноваційна політика. Моделі інвестиційно-інноваційного розвитку.
курсовая работа [498,9 K], добавлен 31.07.2013Особливості впливу інноваційної діяльності на розвиток економіки. Венчурне фінансування науково-інноваційної діяльності, перспективи розвитку в Україні. Місце етапу науково-технічної підготовки виробництва. Підвищення конкурентоспроможності підприємств.
методичка [43,8 K], добавлен 23.04.2015Визначення особливостей процесу формування мотивації трудової діяльності на підприємствах та розробка напрямків і практичних рекомендацій щодо створення мотиваційного механізму. Види і методи мотивації та стимулювання працівників у редакції "OOPS!".
курсовая работа [371,5 K], добавлен 25.02.2013Поняття інноваційних процесів та значення інноваційної діяльності для забезпечення економічного розвитку вітчизняного підприємства. Оцінка інноваційної діяльності в Україні. Напрями подальшої активізації інноваційної діяльності промислових підприємств.
курсовая работа [479,2 K], добавлен 05.04.2014Економічна сутність та зміст інноваційної діяльності, етапи формування на підприємстві. Особливості інвестування інноваційної діяльності харчових підприємств. Аналіз інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності ВАТ "Кременчуцький хлібокомбінат".
курсовая работа [783,9 K], добавлен 17.12.2013Теоретичні основи впливу інвестиційно-інноваційної діяльності на економіку. Складові системи державного регулювання цієї сфери. Аналіз сучасного стану інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні: нормативно-правова база та механізми її здійснення.
контрольная работа [2,2 M], добавлен 22.05.2014Проблема зміни якості економічного розвитку, переходу до інноваційної моделі, її актуальність на сучасному етапі. Аналіз інтенсивності витрат на наукову і науково-технічну діяльність у динаміці, податкові пільги для національного промислового бізнесу.
научная работа [188,1 K], добавлен 13.03.2013Характеристика інвестиційно-іноваційної діяльності. Аналіз інвестиційної діяльності в Україні. Застосування міжнародного досвіду державної підтримки інноваційної діяльності до умов економіки України. Заходи підтримки інвестиційно-інноваційної активності.
курсовая работа [180,6 K], добавлен 20.03.2009Роль економічного обґрунтування нововведень у процесі їхньої мотивації. Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні. Сучасні методи економічної оцінки інноваційних проектів. Прогноз прибутку, оцінка ефективності, вибір програмних засобів.
дипломная работа [1,9 M], добавлен 21.11.2009Характеристика інноваційної активності ТОВ "Укр-Вереск", її основні цілі. Проект інноваційного розвитку ТОВ "Укр-Вереск" і його економічна ефективність. Впровадження виробництва нових видів хлібобулочних виробів. Застосування теплової обробки зерна.
дипломная работа [125,9 K], добавлен 02.04.2012Аналіз стану інноваційної діяльності в Україні. Законодавча база та державне регулювання інноваційної діяльності в Україні. Концептуальні підходи до законодавчого регулювання інноваційної політики в Україні. Питання законодавчої бази.
курсовая работа [49,4 K], добавлен 10.04.2007Найбільш загальні причини, що роблять необхідними впровадження інновацій. Фактори, що мають позитивний та негативний впливи на інноваційну діяльність. Роль держави в розвитку інноваційної системи. Основні напрями розбудови інноваційної системи в Україні.
статья [28,8 K], добавлен 25.10.2014Теоретичні основи планування інноваційної діяльності підприємств. Види планування та їх застосування до інноваційної діяльності. Розробка інноваційного проекту на підприємстві, аналіз його ефективності. Впровадження проекту, напрямки його оптимізації.
курсовая работа [418,0 K], добавлен 30.03.2015Визначення поняття, мети та основних принципів державної інноваційної політики. Проблеми формування національної інноваційної системи в Україні як цілісного науково-технологічного укладу. Державна підтримка інноваційної активності економіки країни.
реферат [27,7 K], добавлен 13.04.2013Вивчення основ класифікації інноваційної діяльності і її ефективності. Порівняльний аналіз понять ефект і ефективність, що є визначальним чинником оцінки інноваційної діяльності промислових підприємств. Економічна ефективність діяльності підприємства.
реферат [21,9 K], добавлен 26.11.2010Показники інноваційної діяльності підприємств України. Скорочення кількості промислових підприємств, що впроваджували інновації. Кількість та динаміка поданих заявок на видачу охоронних документів у державний департамент інтелектуальної власності.
контрольная работа [113,1 K], добавлен 07.11.2009Окреслено основні проблеми інноваційної діяльності на сільських територіях. Визначено об'єктивну необхідність пріоритетності переводу аграрної економіки на інноваційні засади. Розроблено основні орієнтири інноваційного розвитку сільських територій.
статья [75,5 K], добавлен 11.09.2017Основні напрями інноваційного розвитку у світі. Інноваційні ознаки сучасної економіки. Сутність економіки інновацій, їх класифікація та інноваційні пріоритети українських підприємств. Проблеми створення передумов для інноваційного розвитку в Україні.
реферат [706,2 K], добавлен 13.05.2012Роль держави у формуванні інноваційної політики промислових підприємств України. Принципи та пріоритетні напрями державної інноваційної політики. Значення конкурентоспроможності національної продукції на світовому ринку. Сприяння розвитку науки й техніки.
курсовая работа [26,0 K], добавлен 05.01.2010
