Фермерські господарства та шляхи покращення їх конкурентоспроможності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївський національний аграрний університет

студент В. Мельнік

к.е.н., асистент Бобровська Н.В.

Анотація

Ключові слова: фермерське господарство, фермерське землекористування,аграрний сектор, конкурентоспроможність, бенчмаркінг.

Постановка проблеми. Ринкові перетворення в економіці України обумовили формування багатоукладної системи господарювання в аграрному секторі, де, поряд з державними, приватними, орендними підприємствами, господарськими товариствами, виробничими кооперативами, отримали розвиток фермерські господарства. Вже усвідомлено, що фермерські господарства є однією з ефективних форм господарювання, надійним засобом вирішення продовольчої проблеми суспільства.

На сучасному етапі розвитку фермерських господарств доцільним є їх організаційно-економічне зміцнення шляхом підвищення кваліфікаційного рівня фермерів, налагодження сталих партнерських зв'язків, розвитку обслуговуючої кооперації, покращення конкурентоспроможності тощо.

Глибокого вивчення потребує теоретичне та методологічне обґрунтування основних аспектів розвитку виробничо-господарської діяльності фермерських господарств, визначення оптимальної структури

землекористування і співвідношення галузей. Для вирішення цих питань, необхідно розглядати їх у комплексі, де задіяні економічний механізм господарювання, технологічні рішення і правові норми, економіко- математичні методи, які засновані на ґрунтовних наукових дослідженнях.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. На сучасному етапі в економічній літературі багато уваги приділяється проблемам, які пов'язані із розвитком і функціонування фермерських господарств. Розробці теоретичних і прикладних положень становлення та функціонування фермерських господарств присвячено багато досліджень вітчизняних вчених-економістів, з- поміж них: П. Березівський, В. Зіновчук, П. Канінський, І. Коновалов, О. Крисальний, В. Липчук, П. Макаренко, М. Малік, В. Месель-Веселяк, Л. Молдаван, О. Онищенко, П. Саблук, Г. Черевко, О. Шестопаль, В. Юрчишин та ін.

Метою нашого дослідження є теоретичне обґрунтування формування фермерського господарювання і розробки практичних положень щодо удосконалення конкурентоспроможності фермерського господарства з врахуванням соціально-економічних механізмів ефективної реалізації прав власності на землі сільськогосподарського призначення з їх територіальними особливостями.

Сільське господарство - одне з основних галузей матеріального виробництва, що відіграє важливу роль у житті суспільства. Тому відродження сільського господарства є одним з найважливіших завдань сьогодення.

На сучасному етапі аграрний сектор країни представлений багатьма різноманітними формами господарювання, серед яких найбільш поширеними є фермерські господарства. Але, створюючи фермерські господарства, підприємці дуже часто стикаються зі значними труднощами: відсутність потужних джерел фінансування, слабка орієнтація у вимогах ринкової економіки, недостатнє забезпечення виробництва матеріальною і технічною базою тощо. На сучасному етапі господарювання фермерських господарств склалась ситуація недостатнього рівня їх конкурентоспроможності, що унеможливлює здатність забезпечити розширене відтворення, зумовлює ризик неплатоспроможності і, як наслідок, призводить до банкрутства.

За роки реформ у вітчизняному аграрному секторі економіки накопичено практичний досвід становлення фермерства, що дає змогу оцінити роль і місце його у сучасній моделі аграрної економіки, виявити основні тенденції в його становленні та проблеми, які необхідно вирішити для подальшого розвитку. Основне питання подальшого розвитку фермерства полягає в такій парадигмі: який оптимальний розмір повинно мати фермерське господарство та яким чином має бути організована його виробнича структура.

Дослідження свідчать, що в ефективному веденні виробничої діяльності фермерських господарств, як і інших сільськогосподарських підприємствах, провідне місце має розмір землекористування. Певне уявлення про розвиток фермерства в країні у кількісному значенні представлено на рисунку 1.

Рис. 1. Динаміка земельних площ, які використовуються фермерськими господарствами країни

Належна організація роботи фермерських господарств дозволить збільшити конкурентоздатність національної аграрної економіки, знизити рівень монополізації та вирішити продовольчі проблеми за рахунок збільшення виробництва валової продукції та насичення внутрішнього ринку вітчизняними продуктами харчування. В основі цієї роботи повинна лежати маркетингова орієнтація збуту виробленої продукції фермерських господарств.

Зміни, що відбуваються у різних сферах суспільного виробництва, особливо у періоди глобальних перетворень, супроводжуються процесами як відновлення господарських структур, які існували у минулому, так і створення нових господарських формувань. Тому на сучасному етапі розвитку аграрного сектора спостерігаємо тенденцію до глобалізації економічних процесів. Трансформаційні процеси в аграрному секторі створили передумови для формування приватного власника на землі. Безумовно, це сприяло розвитку приватного підприємства. Створення різних за розмірами форм господарювання відбувається на єдиній основі - індивідуальній власності, найпоширенішою формою якої є малі господарські формування, які утворюються з домогосподарств населення, складовою яких є особисті господарства населення та фермерські господарства [3].

Фермерські господарства все більше й більше піддаються сукупному впливу конкурентних факторів, які, у свою чергу, призводить до виникнення багатоаспектної, динамічної та агресивної гіперконкуренції. Загалом зовнішнє середовище фермерських господарств стає все більш невизначеним та непередбачуваним. У таких умовах пошук дієвої стратегії підвищення конкурентоспроможності є досить важким. Загострюється необхідність в обґрунтуванні методів, що дозволять подолати розрив у конкурентоспроможності між вітчизняними та іноземними сільськогосподарськими товаровиробниками в умовах невизначеності та нестабільності зовнішнього середовища.

Одним з найновіших та найсучасніших підходів до визначення конкурентоспроможності підприємства є метод бенчмаркінгу.

Бенчмаркінг - це мистецтво виявлення того, що інші роблять краще ніж ми, та вивчення, удосконалення і застосування методів роботи інших організацій. Мета бенчмаркінгу полягає у тому, щоб на основі дослідження надійно встановити ймовірність успіху підприємництва [2, с. 36]. Бенчмаркінг вперше у сучасному його значенні з'явився в 1972 р. в Інституті стратегічного планування Кембриджа (США). Тоді дослідницько - консалтингова організація “РІМ8” (вплив маркетингової стратегії на прибуток) встановила, що для знаходження ефективного рішення у сфері конкуренції необхідно знати кращий досвід інших підприємств, які отримали успіх у схожих умовах. Основні види використання бенчмаркінгу та завдання нами представлено на рисунку 2.

фермерський конкурентоспроможність економічний власність

Рис. 2. Основні види бенчмаркінгу та його основні завдання для ймовірності успіху підприємництва

Отже, аналіз змісту бенчмаркінга показує, що його можна розглядати як напрям маркетингових досліджень. Користь бенчмаркінга у тому, що виробничі і маркетингові функції стають керованими, коли на підприємстві досліджуються і впроваджуються кращі засоби та технології інших підприємств чи галузей. Бенчмаркінг стає мистецтвом виявлення того, що інші роблять краще, вивченням, удосконаленням і застосуванням їх методів роботи.

Використання бенчмаркінга має безліч напрямів, наприклад:

- бенчмаркінг в логістиці дозволяє швидко і із малими витратами виявити проблеми ситуації у логістичних системах, у сфері близьких до покупця, з виконання замовлень і транспортування;

- бенчмаркінг застосовується розробки стратегій, операцій та управлінських функцій;

- бенчмаркінг розглядається та як засіб оцінки стратегій і цілей роботи у порівнянні з підприємствами-лидерами, щоб гарантувати довгострокове перебування над ринком;

- найпоширенішої формою є товарний бенчмаркінг.

У таблиці 1 представлено порівняльну характеристику значення бенчмаркінгу у процесі стратегічно орієнтованих маркетингових досліджень.

Таблиця 1. Порівняльна характеристика значення бенчмаркінгу у процесі проведення стратегічно орієнтованих досліджень