Застосування міжнародних енергетичних рейтингів при ідентифікації рівня конкурентоспроможності енергетичного сектора національної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Світовий енергетичний ринок характеризується зростанням рівня невизначеності: нестабільність цін енергоносіїв, геополітичні конфлікти в основних країнах-експортерах і транзитерах енергоносіїв вимагають перегляду енергетичних стратегій більшості споживачів енергоносіїв світового ринку. Пріоритетними питаннями на світовому енергетичному ринку стали: енергоефективність, відновлювані джерела енергії, енергетичні субсидії, зростання економік Китаю й Індії та спад імпорту Європою та США. Зростання попиту на вугілля та природний газ й надалі впливає на енергетичний ринок. Енергетичні системи різних географічних зон стають усе більш пов'язаними між собою, автоматизованими, модернізованими та доступними інформаційно про можливі нові ризики, які матимуть місце у майбутньому.

Досягнення конкурентоспроможності національної економіки все більш залежатиме від її рівня забезпеченості енергетичними ресурсами та місця на світовому енергетичному ринку. Адже наступні десятиліття функціонування енергетичного ринку характеризуватимуться нестабільністю, яка поряд із обмеженістю ресурсів має стати каталізатором інноваційного розвитку економік країн світу. Присутність країн в міжнародних рейтингах впливатимуть на конкурентоспроможність економіки в цілому. Щодо присутності в міжнародних енергетичних рейтингах, більшість науковців стверджують про пряму залежність до притоку інвестицій у країну. Високі місця в енергетичних рейтингах є ефективним методом зростання ціни акцій компаній на міжнародних фондових біржах. Охарактеризовані тенденції є актуальними і для України.

Дослідженням питань щодо місця України в міжнародних енергетичних процесах займалися такі науковці: О. Амоша, В. Геєць, С. Глазьєв, О. Дікарєв, Д. Лук'яненко, А. Мазін, І. Недін, Б. Стогній, М. Кулик, І. Чукаєва, І. Павленко, Л. Федулова та інші. Проте актуальними залишаються питання ефективності застосування наявних методичних підходів до побудови національно рейтингу енергетичних компаній країни, що в перспективі сприятиме підвищенню рівня конкурентоспроможності економіки в цілому і в міжнародних енергетичних рейтингах.

Глобальний попит на енергію за прогнозами зростатиме і навіть подвоїться до 2050 року, у такому разі необхідно збільшити інвестиції в світову енергетичну інфраструктуру від 1,7 трлн дол. у 2014 р. до 2,5 трлн дол. у 2035 р., однак, щоб стимулювати не тільки державні, а й приватні інвестиції, що дуже чутливі до політичних та регулятивних ризиків, у сектор треба реалізувати певний комплекс заходів:

Розробити комплекс нормативно-правового забезпечення для стимулювання приватних інвестицій, що мінімізує політичні ризики та гарантуватиме їх окупність:

По-перше, розуміння економічної доцільності інвестування в енергетичний сектор - інвестор розраховує на конкурентний прибуток від капіталу. енергетичний експортер конкурентоспроможність

По-друге, чітке бачення сталого розвитку енергетики та наявність плану з ідентифікованими цілями для забезпечення реалізації мети.

По-третє, проведення когерентної, довгострокової та передбачуваної енергетичної політики, що відповідатиме встановленим міжнародним стандартам.

Фінансова інфраструктура повинна сприяти припливу капіталу в енергетичний сектор:

Зміна вектора інвестування - від традиційних проектів (70% усіх інвестицій належить проектам із викопного палива) до проектів відновлюваної енергетики.

Розширення кола інвесторів - за рахунок створення сприятливого правового поля, залучення пенсійних фондів та дрібних інвесторів.

Пріоритетність інвестування у такі форми, як енергетичний проект, зелені облігації та інфраструктуру енергетичних підприємств.

Енергетичний сектор повинен запропонувати ринку чітко обґрунтовані та прибуткові проекти:

Збільшення витрат на підготовку проектів до реалізації від 5% до 10% вартості проекту, що надасть змогу детальніше розкрити ключові показники витрат, ризиків та дохідності.

Забезпечення сталої енергетичної політики можливе лише через збалансування трьох вимірів досягнення високого рівня екологічної стійкості, енергетичної безпеки та енергетичної доступності енергії, що можливо ідентифікувати за допомогою енергетичної трилемми. Енергетична трилемма - індекс, за допомогою якого можна оцінити енергетичну політику на рівні країни: характеризує енергетичний профіль країни, вказує на ключові пробіли та ризики енергетичної політики. Результати індексу енергетичної трилемми на 2014 р. (табл. 1) показують, що топові місця посідають країни із низькими або нульовими викидами вуглецю, підтриманні високого рівня енергетичної ефективності. У деяких країнах змінився енергетичний баланс, наприклад Іспанія та Німеччина мають тенденцію до зниження з 2012 р. з топ-10: у зв'язку зі зростанням цін на бензин та електроенергію та притоку капіталу в енергетичний сектор. Стратегія Німеччини на збільшення потужностей відновлюваних джерел енергії, зменшення викидів СО2 та відмова від атомної енергії потребують збільшення фінансування енергетичного сектору до 470 млрд. дол. до 2033 р. Нестабільність відновлюваних джерел вимагає також і фінансування створення акумулюючих пунктів для забору енергії - це ще 60 млрд. дол. Такі проблеми Німеччини є індикатором проблем, що постали перед більшістю розвинених країн - старіння енергосистеми та фінансування переходу до нової енергосистеми, що забезпечить енергією економіку та суспільство майбутні 50 років і більше. Зміна індексу в рейтингу також матиме місце і для Великобританії, Японії, Італії, Мексики та Об'єднаних Арабських Еміратів, оскільки недавні зміни в енергетичній політиці ще не вплинули на економіку в цілому.

Місце України у даному індексі знаходиться на 94-й позиції між Мозамбіком та Чорногорією, що свідчить про неефективність енергетичної політики. Польща - подібна за енергетичним потенціалом до України посідає 42 місце в рейтингу, найближчі сусіди Словаччина - 17, Чехія - 28, Угорщина - 33, Литва - 37, Латвія - 43, Росія - 50, Румунія - 54.

Однак Україна у 2014 р. покращує три позиції в Індексі. Продуктивність на усіх трьох вимірах енергії трилемми залишається здебільшого стабільною. Підвищення цін на бензин, стратегія на покращення якості послуг електропостачання сприятимуть збалансуванню енергетичної частки України в рейтингу.

Таблиця 1.1. Топ 20 -- Енергетична Трилемма Index (2014) та Україна

Таблиця 1.2. Енергетична Трилемма Index України

З точки зору екологічної стійкості (табл. 1.2), спостерігається зниження кількості викидів, однак вони залишаються одними із найвищих у світі. Збільшення виробництва електроенергії збільшує також викиди від спалювання викопного палива. Контекстна продуктивність здебільшого стала, але на низькому рівні.

Основними проблемами енергетичного сектору України є висока залежність від імпорту дорогого викопного палива: нафти та газу, та неефективній інфраструктурі й ринків. Напрями енергетичної політики на даному етапі для вирішення проблем заміни російського газу українським вугіллям, збільшення видобутку нафти і газу, а також розвитку потенціалу ядерної енергетики (рис. 1).

Рис. 1. Розвідані запаси викопного палива станом на 01.01.2014 р.

Також виникає необхідність у перегляді політики енергоефективності в галузі, що характеризується комплексним використанням наявного потенціалу відновлюваних джерел енергії: біогаз, побутові відходи для виробництва тепла та електроенергії, зниження споживання газу в секторі централізованого теплопостачання.

Загалом, енергетична трилемма для України (рис. 2) виглядає таким чином: низький рівень енергетичної безпеки - 54-та позиція у світовому рейтингу, низький рівень енергетичної доступності енергії для населення - 74-та позиція, та низький рівень екологічної стійкості - 116-та позиція. Енергетична трилемма є незбалансованою, існує велика кількість ризиків як для енергетичної безпеки, так і для екологічної стійкості.

Рис. 2. Енергетична трилемма України

Перед державою постали серйозні виклики. Енергетичний сектор та фінансове співтовариство протягом наступних 20 років повинні бути забезпечені прогнозованим обсягом інвестицій, треба розширити доступ до енергії, розробити нові енергетичні технології, оновити застарілі об'єкти енергетичної інфраструктури на нові, а також зробити їх більш стійкими до впливів зовнішнього середовища. Також треба приділити увагу посиленню взаємодії усіх зацікавлених сторін з метою створення сприятливого клімату та довіри між політичним оточенням та інвесторами в енергетичному секторі.

Розглянемо місце України у світовому рейтингу за обсягами розвіданих та видобутих запасів палива.

На основі проведеного аналізу статистичних даних встановлено, що Україна займає 7 місце у світі за розвіданими запасами вугілля та видобутком коксівного вугілля станом на 2013 р. Розвіданих запасів нафти та природного газу достатньо лише для внутрішнього споживання, їхня частка у світовому масштабі становить 0,054 та 0,7% відповідно, претендувати на стратегічний напрям експорту даних видів енергоресурсів у довгостроковій перспективі є недоцільним. Однак щодо розвіданих запасів вугілля, то 7 місце свідчить про наявність цих перспектив, адже, за оцінками міжнародних інститутів, країні вистачить даних енергоресурсів на 400 років, експортний потенціал також має значні перспективи для подальшого зростання. Виходячи з вищезазначеного, можливо спрогнозувати позицію України на міжнародних енергетичних ринках в довгостроковій перспективі - входження у топ-10 експортерів вугілля, та зростання економіки за рахунок диверсифікації джерел енергоресурсів на рахунок власного вугілля та зменшення енергозалежності економіки від імпортованих енергоресурсів.

Позиціонування України на міжнародних енергетичних ринках за видобутком основних видів енергоресурсів належить також вугіллю. За даними World Coal Association, Україна входить у топ-10 виробників коксівного вугілля в світі - 7 місце - 20 млн. т. на кінець 2013 р., а це 1,3% світового видобутку разом із Монголією та Казахстаном. При існуючому потенціалі нарощування видобутку дасть змогу посилити свої позиції на міжнародному енергетичному ринку. Видобуток нафти та природного займає 0,1% та 0,6% світового видобутку, тому вплив на даних сегментах світового ринку відсутній, цих обсягів достатньо для задоволення внутрішнього попиту.

Споживання природного газу економікою займає 16 місце в світі і становить 1,7% світового споживання природного газу, при відносно низьких обсягах видобутку свідчить про високу енергозалежність країни від імпорту даного енергоресурсу. Споживання нафти займає 42 місце в рейтингу і становить 0,4% світового споживання. За споживанням вугілля економікою Україна посідає 11 місце в світі, що становить 0,3% світового обсягу - 19,2 млн. т н.е.

Отже, проведене дослідження позиціонування України на міжнародних енергетичних ринках встановило лідируючі позиції по видобутку коксівного вугілля та дало змогу ідентифікувати стратегічні пріоритети експорту вугілля виходячи із значних розвіданих запасів на рівні 33,9 млн. т. н.е., що становить 4% світових запасів і в майбутньому сприятиме зниженню енергетичної залежності економіки країни. Однак дослідженням виявлено незбалансованість енергетичної політики, що спричинило інвестиційний дисбаланс у зв'язку з низькими позиціями в міжнародних енергетичних ринках. Високий рівень споживання органічних видів паливних ресурсів свідчить про низький рівень застосування енергоефективних технологій як у виробництві, так і в споживанні домогосподарств.

Використання рейтингового підходу для визначення рівня конкурентоспроможності енергетичного сектора національної економіки має свої переваги, адже для іноземного інвестора високі позиції в енергетичних рейтингах є стимулом для здійснення інвестицій в енергетичний сектор, зокрема. Також енергетичні рейтинги є одним із ключових показників при отриманні міжнародних кредитів, що необхідні країні для економічного зростання та реструктуризації існуючих кредитних портфелів в умовах економічної кризи.

Размещено на Allbest.ru