Формування механізму економічної стійкості підприємства

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретичні та методологічні основи дослідження стійкості як наукової категорії висвітлювали у своїх роботах численні зарубіжні та вітчизняні вчені. Серед зарубіжних, в т.ч. російських дослідників проблематиці стійкості підприємства значну увагу у своїх працях приділяли: В. Беренс, Ю. Брігхем, В. Данілов-Данільян, Г. Дейлі, О. Зайцев, О. Зеткін, Д. Кондаурова, О. Кузнєцова, Є. Кучєрова, В. Мєдвєдєв, Т. Сухорукова, С. Тхір, Н. Холт, Н. Шандова, В. Ячменьова та ін. За результатами багатьох досліджень проблематику стійкості підприємства в останні роки підіймають також численні вітчизняні науковці-економісти, серед яких: Н. Алексєєнко, О. Ареф'єва, Д. Бабич, Х. Баранівська, О. Василенко, Н. Васюк, Н. Верхоглядова, В. Геєць, Т. Головач, О. Гончаренко, Д. Городянська, Б. Данилишин, В. Довбенко, В. Іванов, І. Кононова, Л. Макуха, Л. Мельник, М. Кроленко, О. Мізіна, Н. Проценко, Н. Шандова, Ю. Сімех, І. Семененко, О. Смолякова, Р. Фещур, І. Широкова, І. Шишова, та багато інших. Більшість науковців присвячують дослідження проблематиці визначення та ідентифікації сутності стійкості як філософського, математичного та економічного явища, розглядаючи його зміст, різновиди та форми. Деякі автори пропонують перелік показників оцінки економічної стійкості підприємства на тактичному й стратегічному рівнях [1]. Інші науковці розглядають інструментарій формування механізму стійкого розвитку підприємств різних галузей промисловості [2, 3, 4].

Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Наявність значної кількості робіт створює певні методологічні бар'єри у визначенні оптимального формату ефективного механізму управління стійкістю підприємства, методики його розроблення, що, відповідно, гальмують впровадження теоретичних розробок у практичну діяльність підприємств. Розглядаючи зміст поняття "економічна стійкість" підприємства, в численних наукових дослідженнях даної проблематики не дістали широкого загалу заходи щодо розроблення механізму економічної стійкості підприємства з урахуванням впливу різноманітних факторів зовнішнього середовища та з урахуванням складових його потенціалу, залишається неоднозначним трактування механізму формування економічної стійкості підприємства у різних сферах діяльності. стійкість економічний управлінський

Постановка завдання. Метою дослідження є викладення теоретичних положень щодо особливостей процесу формування механізму економічної стійкості підприємства. Для її досягнення виконано аналіз існуючих підходів до розгляду поняття "стійкість підприємства" та "економічна стійкість підприємства", а також обґрунтовано складові механізму її формування.

Виклад основного матеріалу. Розглядаючи стійкість підприємства як динамічне, комплексне, складне і багатогранне поняття, в науковій літературі сформовано дещо різні авторські підходи до визначення її змісту. Наприклад, О. Смолякова вважає, що слід розрізняти два основних підходи до сутності стійкості об'єкту й управління нею, що взаємодоповнюють один одного: перший підхід розглядає стійкість як статичну властивість системи, за яким стійка рівновага є можливістю системи відновлюватися після незначного відхилення; другий підхід розглядає стійкість як динамічну властивість системи та визначає її як процес повернення системи до рівноважного стану [5, с. 222].

На рівні підприємства стійкість системи представляється як "економічна стійкість". У цьому зв'язку достатньо ємним представляється визначення даної категорії В. Івановим - як здатність економічної системи підприємства не відхилятися від свого стану (статичного або динамічного) при різних внутрішніх і зовнішніх дестабілізуючих впливах за рахунок ефективного формування і використання фінансових, виробничих і організаційних механізмів [4, с. 25]. Т. Головач розглядає стійкість підприємства в якості певного компенсаційного механізму, що дозволяє йому адаптуватися до дестабілізуючого впливу середовища в процесі досягнення своїх цілей та пропонує розглядати її з позицій внутрішньої та зовнішньої стійкості. При цьому чим вищою буде стійкість підприємства, тим меншим буде ризик можливого відхилення від очікуваного результату і навпаки [4].

Результати ґрунтовного аналізу багатьох наукових підходів до сутності економічної стійкості підприємства знаходимо у Р. Фещура та Х. Баранівської, які відокремили чотири основні підходи до розгляду даного поняття, що існують сьогодні в економічній науці (табл. 1).

Таблиця 1

Наукові підходи до визначення поняття "стійкість підприємства"

Джерело: складено за [6]

Аналіз різноманітних позицій фундаторів даних підходів показав, що перший підхід відображає умови динамічної рівноваги економічної системи. Однак, термін "стійкість" характеризує процес, пов'язаний із рівновагою, але не є їй тотожним. Другого підходу дотримується сьогодні більшість західних науковців. Третій підхід під час оцінювання стійкості економічної системи виходить з положень концепції стійкого розвитку, точкою відліку для розвитку якої є звіт Міжнародної комісії ООН з навколишнього середовища і розвитку у 1987 році. У четвертому підході зустрічаємо ототожнення поняття "розвиток" з поняттями "зростання", які передбачають лише збільшення кількісних, а не якісних характеристик соціально-економічної системи. Оскільки кожен з підходів розглядає одну зі сторін економічної стійкості, тому для комплексного розуміння категорії "економічна стійкість" доцільно використовувати всі підходи сумісно.

Дослідження показало, що більшість науковців у сфері проблем управління одностайні в думці про тісний взаємозв'язок економічної стійкості з економічним розвитком підприємства, що визначається як динамічний багатоваріантний циклічний процес, що має спіралеподібну форму та виявляється через кількісні та якісні зрушення у структурі системи при збереженні її цілісності, стійкість якого забезпечується лише за умов його керованості з боку системи [6, с.8]. Синтезуючи погляди інших вчених, економічний розвиток доцільно розглядати як незворотні, цілеспрямовані, керовані, закономірні кількісно-якісні та сутнісні зміни економічної системи в довготерміновому періоді, що відбуваються під впливом економічних суперечностей, потреб та інтересів підприємства. Водночас, проблема економічної стійкості підприємства виникає внаслідок дії дестабілізуючих чинників на економічний розвиток і зміни вектору його економічного розвитку, під яким пропонується розуміти послідовність кількісних та якісних змін, які приводять до нового вищого рівня результатів його діяльності, адаптації до змін середовища, в межах якого виникає економічна стійкість як його умова [7, с. 224].

Розглядаючи сутність категорії "механізм" щодо економічної системи, доцільно його розуміти як сукупність взаємопов'язаних елементів системи, що забезпечують її функціонування та призводять до певного економічного результату. В свою чергу, О. Смолякова пропонує розрізняти механізм утворення економічної стійкості підприємства та механізм забезпечення його розвитку. Ґрунтуючись на даній позиції, автор розробляє схему механізму утворення економічної стійкості підприємства з позиції економічного розвитку за таким алгоритмом: 1) підприємство, знаходячись в рівноважному стані в період часу t ^/), зазнає впливу дестабілізуючих чинників Dt; 2) траєкторія розвитку підприємства змінюється під цим впливом від рівноважного стану і переходить в стан St+1, 3) з використанням компенсаційних механізмів стану ^0 підприємство намагається повернутися до рівноважного стану в наступний період часу ^+1). Такий цикл періодично реалізується і під впливом рівня розвитку компенсаційних механізмів буде зростати можливість повернення підприємства в рівноважний стан [7, с. 225].

Д. Кандаурова представляє механізм стійкого розвитку як такий стан підприємства, при якому усі його основні елементи перебувають у стані підтримки своїх параметрів в певному діапазоні, що належить до розряду управлінських процесів. Автор вважає, що даний механізм може здійснюватися у послідовності таких етапів [8, с. 131]: 1) формування засад управління стійким розвитком підприємства; 2) проведення аналізу факторів зовнішнього й внутрішнього середовища;

3) аналіз найбільш значимих факторів і перевірка їх відповідності умовам розвитку; 4) оцінка рівня стійкого розвитку підприємства; 5) розробка управлінських рішень і рекомендацій щодо управління стійким розвитком підприємства; 6) оформлення результатів відкритої в соціальних колах звітності.

В такій послідовності етапів автором не повноцінно розкривається зміст механізму стійкого розвитку, забезпечення якого повинне ґрунтуватися на певних принципах і методах. До сукупності принципів можуть належати такі: системності, цілестановлення, компетентності, ієрархічності, зворотного зв'язку. Досліджуючи стійкість господарської діяльності підприємства, А. Колєсніков представляє її як сукупність виробничої, маркетингової, соціально-економічної й екологічної стійкості [5, с. 97]. На основі відокремлених автором видів стійкості та інших елементів в роботі запропоновано адаптивну структуру механізму стійкого розвитку підприємства (рис. 1).

Рис. 1. Механізм стійкого розвитку підприємства