Макроекономічна рівновага і модель мультиплікатора

Размещено на http://www.allbest.ru/

Макроекономічна рівновага і модель мультиплікатора

Ринок нормально функціонує, коли попит і пропозиція урівноважуються. Це положення стосується як окремих ринків, так і національної економіки в цілому. В ній рівновага наступає тоді, коли сукупний попит і сукупна пропозиція урівноважуються. За такої ситуації реальний обсяг національного виробництва є рівноважним. Враховуючи компоненти попиту (споживання С і інвестиції І), рівновага на ринку існує тоді, коли попит на споживчі блага С та попит на інвестиційні товари І дорівнює реальному обсягу пропонованих благ Д. Тобто рівновага виражається формулою С + І = Д.

За кейнсіанською теорією детермінантою споживання є дохід, а детермінантою інвестицій - процентна ставка. Тому формулу можна записати так: С (Д) + І (ВС) = Д (через ВС позначено відсоткову ставку).

Графік 1. Вплив інвестицій на обсяг валового внутрішнього продукту

З цієї формули випливає ряд залежностей. По-перше, споживання залежить від доходу, але водночас і визначає його, тобто залежність між ними взаємна. Через це збільшення споживання приводить до зростання доходу. По-друге, на рівень доходу впливають інвестиції, зміна яких, за інших рівних умов, безпосередньо позначається на величині доходу. В той же час інвестиції, як уже зазначалось, пов'язані із збереженням. Цю залежність можна показати з допомогою вищенаведеної формули. Використовуваний дохід, як відомо, дорівнює сумі споживання та заощадження, тобто Д = С + З (через 3 позначено заощадження). А вироблений дохід складається із споживання і інвестицій, тобто Д = С + І. Прирівнюючи ці два рівняння, одержуємо С + 3 = С + І. А звідси І = 3. Це означає, що рівноважний дохід буде лише у випадку, коли сума інвестицій дорівнюватиме сумі заощаджень. При інших співвідношеннях інвестицій і заощаджень рівновагу між попитом і пропозицією буде порушено.

Розглянемо залежність між інвестиціями та обсягом валового внутрішнього продукту на графіку 1.

На даному графіку на горизонтальній осі відкладаємо обсяг ВВП, а на вертикальній - обсяг інвестицій. Крива 3 є кривою заощаджень. Вертикальна лінія І - це крива автономних інвестицій, незалежних від ВВП. На графіку видно, що крива заощаджень перетинається з кривою інвестицій у точці Б, де обсяг ВВП дорівнює Д. Ця точка характеризує такий обсяг ВВП, за якого економіка перебуває у стані рівноваги. Це означає, що населення буде здійснювати заощадження У такому обсязі, який дорівнює обсягу інвестицій.

Якщо збереження збільшаться і переміститься в точку В, якій відповідає обсяг ВВП, що дорівнює Д,, то збереження перевищать інвестиції, населення буде зберігати більше, ніж підприємці будуть інвестувати. Тоді населення утримається від додаткового споживання, попит на додаткову продукцію зменшиться, і підприємці вимушені будуть нагромаджувати товарні запаси. За таких умов стимулу для збільшення виробництва і інвестицій не буде. Виробництво почне скорочуватись, що зумовить зменшення ВВП, яке на графіку виражається переміщенням з точки Д, вліво. Відповідно, скорочується зайнятість, і зменшується заощадження. Цей процес триватиме до того часу, поки буде досягнуто рівновагу в точці Б і тенденція скорочення ВВП припиниться. Тоді встановиться макроекономічна рівновага. інвестиція грошовий валовий

Порушується рівновага і тоді, коли збереження зменшиться, наприклад, переміститься в точку А, де розмір ВВП дорівнює Д2. Тоді збережень буде менше, ніж інвестицій. Скорочуючи збереження, населення збільшує споживання і збільшує попит. Це стимулює підприємців нарощувати обсяг виробництва, що приводить до зростання ВВП, а отже, і зайнятості. В результаті зростатимуть доходи населення, а отже, збільшуватимуться і заощадження. Цей процес буде тривати до моменту, коли заощадження зрівняються з інвестиціями (на графіку це точка Б) і буде встановлено макроекономічну рівновагу.

Отже, інвестиції впливають на обсяг ВВП: їх збільшення приводить до його зростання, а зменшення - до спаду. Взаємодія інвестицій і заощаджень виступає фактором встановлення рівноважного обсягу ВВП. Такий самий вплив на ВВП здійснює і споживання. Аналіз показує, що збільшення споживання, створюючи додатковий попит, стимулює економічну активність і веде до зростання ВВП. Аналогічний вплив на ВВП здійснюють і урядові видатки, що збільшують сукупний попит і стимулюють зростання обсягів виробництва. Звідси можна дійти висновку: шляхом впливу на інвестиції, споживчі витрати та урядові видатки можна збільшувати сукупний попит, що зумовлює посилення економічної активності, яка проявляється у збільшенні обсягів ВВП. Це одне з основних положень кейнсіанської теорії макроекономіки. Воно включає і поняття мультиплікатора або мультиплікаційного ефекту.

Під мультиплікатором у кейнсіанській теорії розуміють коефіцієнт, що показує зв'язок між збільшенням (зменшенням) інвестицій та величини доходу. Виражається він відношенням зміни доходу до зміни інвестицій, що обумовила її. Тобто відношення можна записати такою формулою:

де К - мультиплікатор; А Д - приріст доходу; А І - приріст інвестицій.

Якщо, наприклад, К = 2, то стійке зростання річного потоку інвестицій спричинить подвійний приріст річного потоку ВВП.

Принцип мультиплікатора обумовлений множинним ефектом першої інвестиції. Зростання інвестицій приводить до збільшення доходів продавців інвестиційних товарів. Ці доходи використовуються для придбання інших товарів та послуг, а це означає, що їх виробники також отримають вигоди від збільшення доходів і знову витрачатимуть їх частину на придбання товарів та послуг, хоча і менш активно. І цей процес триватиме на кожній стадії до того рівня, коли витрати на споживання наблизяться до нульової позначки. В результаті загальна сума товарів та послуг, створених для покриття доходів, спричинених первісною інвестицією, перевищуватиме останню на величину мультиплікатора.

При цьому мультиплікатор пов'язаний із споживанням, точніше, із граничною схильністю до споживання. Та частина одержаного доходу, що спрямовується на споживання, залежить від граничної схильності до споживання. Тому кінцевий приріст доходу визначатиметься тим, який його обсяг буде спрямовано на споживання усіма учасниками названого процесу. І чим вища величина граничної схильності до споживання, тим розмір приросту доходу в результаті мультиплікаційного ефекту буде більшим. Тому величину мультиплікатора можна визначити за формулою:

Оскільки гранична схильність до споживання є оберненою величиною граничної схильності до заощадження, то ГСС = 1 - ГСЗ. А тому формула мультиплікатора набуває такого вигляду:

Отже, величина мультиплікатора перебуває в оберненій залежності від граничної схильності до заощадження. А тому чим вища гранична схильність до заощадження, тим величина мультиплікатора буде меншою.

Таким чином, кейнсіанський аналіз залежності між сукупним попитом і обсягом національного виробництва показує ті важелі, через які можна впливати на макроекономічні процеси, забезпечуючи макроекономічну стабільність. Обґрунтування мультиплікаційного ефекту створило теоретичну основу для державного регулювання сукупного попиту, а через нього - і національного виробництва. І хоча ця теорія піддається критиці, але один висновок не підлягає сумніву - вона обгрунтувала необхідність і можливість державного регулювання ринкової економіки насамперед фіскальними та монетарними засобами. їх буде розглянуто в наступних темах.

Грошовий обіг і кредитна система

У функціонуванні ринкової економіки важливу роль відіграють гроші. Вони, як уже зазначалось, опосередковують потік товарів та послуг і суттєво впливають на загальну економічну активність. Тому вивчення процесу руху грошей надзвичайно важливе для розуміння функціонування ринкової економіки і того, яким чином держава, використовуючи гроші, може впливати на обсяги виробництва, рівень зайнятості та інфляцію.

Поняття грошової системи

Як уже зазначалось, гроші пройшли складний і тривалий шлях розвитку. Першим видом грошей були товарні, їх роль відігравали найрізноманітніші товари, але, врешті-решт, вони закріпились за благородними металами - золотом і сріблом. Позитивною рисою товарних грошей було те, що вони практично не знецінювалися. Водночас вони вимагали суттєвих затрат на їх утримання, причому розмір цих затрат збільшувався із зростанням обсягів виробництва товарів і послуг.

З розвитком банків та інших кредитних установ з'явився ще один вид грошей - кредитні. Це засоби обміну, що є зобов'язанням приватної особи або фірми. До них належать чекові депозити, векселі та дорожні чеки. В сучасних умовах в усьому світі використовуються символічні та кредитні гроші.

Схема 1. Склад грошової системи

Функціонування ринкової економіки передбачає безперервний рух грошей. Цей рух у процесі товарообороту, надання послуг і погашення боргових зобов'язань та інших грошових платежів називається грошовим обігом. Він виник з появою грошей ще до утворення держави, яка поступово монополізувала його. Визначена державою форма організації грошового обігу називається грошовою системою. В кожній країні вона формувалась історично і закріплювалась встановленими державою законодавчими актами. Грошова система включає такі елементи (див. схему 1).

Кожна країна має свою грошову одиницю. її назва виникає історично і закріплюється законодавчими актами. В Україні з 1996 року грошова одиниця називається гривнею, складовою якої є копійки.

Грошова система включає ті види грошових знаків, що мають визначену законом платіжну силу. їх закріплює держава спеціальними законодавчими актами. Усі грошові знаки, що випускаються державою, обов'язкові для здійснення грошових операцій на території даної країни. Як правило, використовуються такі грошові знаки, як банкноти, казначейські білети та розмінна монета. Банкноти - це грошові знаки, що випускаються центральним банком країни. В сучасних умовах банкноти виступають як національні гроші, що є законним платіжним засобом, курс якого встановлюється державою і є обов'язковим на всій території даної країни. Оскільки обмін банкнот на золото не здійснюється, то вони, по суті, є кредитними грішми. Казначейські білети є грошовими знаками, що надходять в обіг при бюджетній емісії, яку здійснюють казначейство або міністерство фінансів. В умовах демонетизації золота немає відмінностей між банкнотами і казначейськими білетами. Розмінна, або білонна, монета використовується для зручності обслуговування роздрібного товарообороту, щоб забезпечити розрахунки в дробних частинах грошової одиниці.

Масштаб цін - це засіб вираження вартості у грошових одиницях. В умовах демонетизації золота він формується під впливом попиту та пропозиції і служить для спів вимірювання вартостей товарів за допомогою ціни.

Грошова система включає і порядок чеканки монет та випуску грошей в обіг. Емісія грошей - це випуск в обіг грошових знаків у всіх формах. Цю функцію, як правило, виконує центральний банк або казначейство країни, і регулюється вона законодавчими актами. В умовах обігу паперових і кредитних грошей, що не обмінюються на золото, межі емісії визначаються потребами кредитування виробничого та торгового обороту і покриття дефіциту державного бюджету.

Складовою грошової системи є умови та форми безготівкового платіжного обороту. При цьому рух грошей здійснюється у вигляді перерахування грошових сум на рахунки в банки або зарахування взаємних вимог без наявних грошових знаків.

Безготівковий грошовий обіг має суттєві переваги. Він здешевлює витрати грошового обігу, створює сприятливі умови для його державного регулювання, прискорює здійснення платежів і тим самим сприяє пришвидшенню обороту капіталу. Переважна частина таких розрахунків здійснюється між об'єктами господарювання. З появою так званих електронних грошей ці розрахунки все активніше використовуються фізичними особами.

Складовим елементом грошової системи є порядок обміну національної валюти на іноземну та валютний курс. Здійснення зовнішніх відносин між країнами породжує грошові відносини, пов'язані з оплатою отримуваних товарів та послуг. А це зумовлює потребу обміну національної валюти на. іноземну, або конвертованість національної валюти. Вона дає можливість учасникам зовнішньоекономічних угод обмінювати її на іноземні валюти і навпаки. Такий обмін здійснюється за валютним курсом, який є ціною грошової одиниці даної країни, вираженою в грошових одиницях інших країн. Ці процеси врегульовуються законодавчими актами держави. В Україні одним із таких актів є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р.

Грошова система включає і такий елемент, як державний орган, що здійснює регулювання грошового обігу. В Україні ним законодавчо визначений Національний банк України. Він здійснює грошову емісію, організацію розрахунків між банками, видачу комерційним банкам ліцензій на здійснення банківських операцій з іноземною валютою, контролює та регулює діяльність комерційних банків.

Формування грошових систем розпочалось із розвитком товарно-грошових відносин. Багатовіковий досвід їх існування свідчить про їх широку різноманітність. Але залежно від того, який вид грошей функціонував, розрізняють два типи грошових систем:

1) система металевого обігу, за якої гроші функціонують у товарній (металевій) формі;

2) система обігу номінальних грошових знаків, за якої функціонують паперові (символічні) та кредитні гроші.

У системі металевого обігу гроші функціонують у вигляді монет. Розрізняли дві підсистеми: монометалізм, при якій функціонували монети з одного металу - золоті або срібні, і біметалізм, де роль грошей одночасно відігравали два метали - золото і срібло. В результаті історичного розвитку людство перейшло до монометалізму. Ця система функціонувала до Першої світової війни, коли більшість країн відмовились від вільного обміну банкнот на золото.

У сучасних умовах у всіх країнах світу функціонують системи обігу номінальних грошових знаків. Така система характерна і для України і була сформована після здобуття незалежності протягом 90-х років XX ст.

Размещено на Allbest.ru