Інтелектуальний капітал – домінанта науково-технічного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», м. Київ

Інтелектуальний капітал - домінанта науково-технічного розвитку

Ю. О. Єрешко,

к. е. н., доцент, доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки,

Анотація

В дослідженні визначено, що науково-технічний розвиток є безумовним об'єктивним фактором трансформації продуктивних сил і економічних відносин, а інноваційні досягнення, джерелом яких є інтелектуальний капітал, стають основою задоволення потреб суспільства на поточному щаблі його розвитку.

З використанням кореляції показників глобальної конкурентоспроможності, інноваційного індексу, загальної економічної статистики Світового Банку, теоретично і аналітично обґрунтована роль інтелектуального капіталу як домінанти розвитку науки і техніки, що є основною засадою підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, джерелом національного багатства і ключовим ресурсом економічного зростання.

Емпірично доведена доцільність проліферації процесів фінансування, формування і активної реалізації інтелектуального капіталу з позиції вигод двох ключових, з точки зору досягнення сталого розвитку, економічних суб'єктів: підприємця і держави.

Ключові слова: інтелектуальний капітал, науково-технічний розвиток, постіндустріальне суспільство, сталий розвиток.

продуктивний економічний інтелектуальний капітал

Annotation

The research defines that scientific and technological development is the undisputed objective factor of the productive forces and economic relations transformation, and the innovative achievements, the source of which is an intellectual capital, become the basis of the needs of society satisfaction at the current stage of its development.

Using the correlation of the Global competitiveness, Innovation index, general economic statistics of the World Bank indicators, there was theoretically and analytically grounded the role of the intellectual capital as the dominant of science and technology development, which is the main attribute to increasing the competitiveness of the domestic economy, a source of national wealth and a key resource for economic growth.

There was also empirically proven the feasibility of proliferation the the financing, development and active implementation of intellectual capital from the benefits perspective of the two key, in terms of achieving the sustainable development, economic actors: an entrepreneur and the state.

Keywords: intellectual capital, science and technological development, postindustrial society, sustainable development.

Постановка проблеми. Однією з провідних тенденцій новітньої економічної науки виступає дослідження інтелектуальної економіки, що базується на твердженні, що джерелом генерації матеріальних і нематеріальних благ сучасного суспільства є продуктивна частина знань - інтелектуальний капітал.

Дане явище пояснюється, насамперед, всеохоплюючими трансформаційними змінами факторів і структури суспільного виробництва внаслідок пануючої нині активної “інтелектуалізації” економіки. Так, сьогодні інтелектуальний капітал набуває вирішального значення у формуванні багатства окремих індивідів і суспільства загалом, стає основою економічного розвитку і, якщо не вирішальним, то, безумовно, чільним фактором конкурентоспроможності як продукції і окремих компаній, так і економічних систем загалом. При цьому, формування інтелектуального капіталу охоплює суспільство в усіх його розрізах стосуючись всієї сукупності господарюючих суб'єктів, а науково-технічний розвиток впливає на весь спектр соціально-економічних і, почасти навіть, культурних відносин.

Таким чином, логічним є припущення про те, що в сучасних реаліях суспільного розвитку, його потреби можуть бути максимальною мірою задоволені лише за умови інноваційного характеру розширеного відтворення. Звідси, науково-технічний розвиток є безумовним об'єктивним фактором трансформації продуктивних сил і економічних відносин, а інноваційні досягнення, джерелом яких є інтелектуальний капітал, стають основою задоволення потреб суспільства на поточному щаблі його розвитку.

Логічно постає питання дослідження джерел і факторів науково-технічного розвитку в розрізі постіндустріальних змін “нової” економіки і “нового” суспільства з метою досягнення їх сталого розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий теоретичний доробок у дослідженні інтелектуального капіталу належить таким вітчизняним і зарубіжним вченим, як: Г. Беккер, Дж. Гелбрейт, П. Друкер, Л. Едвінссон, К. Гріффін, Г. Кант, М. Маллоун, К. Маркс, Ф. Махлуп, У. Петті, Д. Рісмен, А. Сміт, Р. Солоу, Е. Тоффлер, У. Хадсон, Д. Шнайдер, Й. Шумпетер, Т. Шульц, І. Крейдич, В. Семиноженко, Л. Федулова, Г. Яловий та ін.

Концепція науково-технічного розвитку знаходить відображення у працях провідних економістів, а саме: Д. Белла, М. Янга, О. Тоффлера, П. Друкера, Т. Сакаи?ї, Т. Стюартф, Л. Едвінсона В. Базилевича, Ю. Бажала, Л. Ємельяненка, М. Згуровського, Т. Ковальчука, Ю. Пахомова, Н. Тарнавської, А. Чухно та інших.

Мета дослідження. Метою дослідження є теоретико-методичне та аналітичне обґрунтування ролі інтелектуального капіталу як визначального чинника науково-технічного розвитку в процесі трансформації економічної системи у переході до постіндустріального суспільства.

Виклад основного матеріалу дослідження. За кілька останніх десятиріч Світова економіка зазнала революційної перебудови, насамперед виробничого сектору, що пояснюється бурхливим науково-технічним розвитком продуктивних факторів постіндустріального характеру. Техніко-технологічна еволюція економічних систем минулого відбувалась значно повільніше: поступовий перехід від доіндустріального до індустріального суспільтва тривав протягом декількох сторіч. Це пояснюється тим, що історично, розвиток науки відбувавався із значним випередженням порівняно до розвитку технологій і техніки. Розвиток технологій протягом тривалого періоду історії суспільства, як правило, обумовлювався окремим революційним ключовим відкриттям, на основі якого відбувався прогрес певної галузі. Процес матеріалізації знань і наукових розробок відбувався повільно: так, до прикладу, від винайдення парового двигуна до індустріалізації, більшості економікам Світу знадобилося понад сторіччя, а окремі країни до сьогодні залишаються в процесі трансформації від доіндустріального суспільства.

Сучасна наука відкриває все більше можливостей для підкорення Світу людиною, а прискорення науково-технічного розвитку дозволяє значно скоротити лаг між розвитком живих і уречевлених знань. Сьогодні, ми є свідками перетину хвиль науково-технічної революції, що проявляється у активному переході до нового характеру суспільного та економічного відтворення. Домінантою новітнього науково-технічного розвитку, на наш погляд, є саме інтелектуальний капітал. Саме його двоїста природа - комбінація особистісної і уречевленої складових, і властивість до генерації інновацій стають визначальними в умовах нової економіки, а активне інвестування у нього і є результатом пришвидшення розвитку науки і техніки.

За даними Світового Банку та Програми Розвитку ООН, сьогодні фізичний капітал (накопичені матеріальні блага), складають не більше 20% Світового добробуту, приблизно таку саму частину формують природні ресурси, решта - людський капітал, при цьому, у більшості розвинених країн Світу доля останнього варіюється в межах 70-80% [6;7]. Обсяг Світового ринку наукоємної, високотехнологічної продукції і технологій за останніми оцінками складає 15.392 млрд. дол. США, що майже досягає значення Американського ВВП (17.947 млрд. дол. США). Україна сьогодні посідає за показником присутності на цьому ринку 56-те місце із загальною долею у 0,6%, разом з тим займаючи 16 місце у Світі за рівнем продукування знань, 10-те - за кількістю наукових розробок і 19-те - за кількістю отриманих патентів. На жаль, спостерігається тенденція до погіршення позицій нашої країни у даному рейтингу: так, 2013 року, вітчизняна економіка була першою за рівнем продукування знань, в 2015, - вже 14-ю [5].

За даними індексу Глобальної Конкурентоспроможності Всесвітнього Економічного Форуму, першу десятку лідерів складають: Швейцарія (індекс - 5,74), Сингапур (5,72), Сполучені Штати Америки (5,70), Нідерланди (5,57), Німеччина (5.57), Швеція (5,53), Сполучене Королівство (5,49), Японія (5,48), Гонконг (5,48), Фінляндія (5,44), Україна ж займає 85-те місце серед 138 країн, що входять до рейтингування із індексом 4,00 [4]. Причому, згідно Звіту, одним з показників найбільшої ваги, серед сукупності використовуваних для обрахування рейтингу, є “фактори інновацій та розвитку”, таким чином, аналіз показників діяльності даних економік у цій сфері дозволить зробити висновок про результати впливу інтелектуалізації економіки на її конкурентоспроможність. Отже, за даними Індексу Глобальної Інноваційності, перша десятка загального рейтингу виглядає так: Швейцарія (індекс - 66.28), Швеція (63,57), Сполучене Королівство (61,93), Сполучені Штати Америки (61,40), Фінляндія (59,90), Сингапур (59,16), Ірландія (59,03), Данія (58,45), Нідерланди (58,29), Німеччина (57,94), Україна посіла 56 позицію зі 128-ми із результатом у 35,72 [5]. Звідси, очевидною є кореляція, за деякими виключеннями, позицій лідерів обох рейтингів, що дає підставу припустити, що конкурентоспроможність економіки країни визначається саме науково-технічним розвитком та обсягом вкладень у інтелектуальний капітал.

Отже, економіка, побудована на засадах всебічного використання знань, активного формування і використання інтелектуального потенціалу приречена виступати рушієм і джерелом сталого соціально-економічного розвитку суспільства. Переваги такої економіки можна досліджувати в декількох розрізах. Для розуміння мотивів, що спонукають Світових підприємців активно фінансувати, формувати і використовувати інтелектуальний капітал, а країн-лідерів економіки стимулювати розвиток ринку інтелектуальної (у всіх сенсах) продукції, дане дослідження буде зосереджене на окресленні зиску підприємця і зиску держави.

За статистикою, структура капіталу більшості успішних компаній Світу сьогодні виглядає приблизно так: питома вага фізичного і фінансового капіталу коливається у межах 14-40%, решта - капітал інтелектуальний. Серед основних вигод активної позиції щодо формування і використання інтелектуального капіталу для підприємців можна виділити:

- Ринкова капіталізація. Порівняльна статистика ринкової капіталізації компаній індустріального і постіндустріального характеру економічної діяльності, дає можливість наочно представити результат раціонального застосування інтелектуального капіталу, так: використання сучасних досягнень науки і техніки, інформаційних технологій і унікальних компетенцій співробітників дозволяє підприємствам “нової” економіки активно конкурувати з індустріальними гігантами, що, особливо яскраво підкреслюється значно меншими показниками зайнятості перших порівняно з останніми. До прикладу, ринкова вартість всіх компаній, акції яких котуються на Нью-Йоркській фондовій біржі, в середньому перевищує їх заявлену балансову вартість у 2,5-2,8 разів, а для компаній у сфері інформаційних технологій цей показник становить 10-17 разів. Таке значення коефіцієнту Тобіна (лаг у балансовій і ринковій вартості компанії - використовується для оцінки інтелектуального капіталу підприємства) дозволяє визначити інтелектуальний капітал як домінанту формування ринкової вартості компаній. Цей показник за словами Джорджа Гілдера є “показником підприємницького “динаміту” акціонерного капіталу” [3].

- Реалізація інтелектуальної власності. За даними Світового Банку, ринок інтелектуальної власності зростає щороку приблизно на 10-23%, в той час, як показник приросту промислового виробництва в Світі на перевищує в середньому 2,5-2.7% [7]. Таким чином, статистика свідчить про випереджаюче зростання попиту на “інтелектуальну” продукцію порівняно до всіх інших товарів. Переваги від угод про реалізацію інтелектуальної власності в основному такі: захист від посягання конкурентів, утворення патентної монополії; отримання ексклюзивних прав на реалізацію нової продукції, технологій, доходи від франчайзингу або можливість доступу на деякі обмежені ринки на основі угод комерційної концессії. Таким чином, від реалізації інтелектуальної власності виграють і продавці, і її покупці: перші отримують зиск у вигляді додаткового доходу, другі - у вигляді нового широкого спектру виробничих можливостей і конкурентних переваг.

- Ціноутворення і конкурентоспроможність. Окрім безумовного впливу техніко-технологічних інновацій на зниження собівартості і підвищення продуктивності праці, роль інтелектуального капіталу виявляється у безпосередньому впливі на політику ціноутворення і конкурентоспроможність компанії та ії товарів. Популярність торговельної марки та/або репутація компанії відіграють сьогодні ключового значення у формуванні споживчої поведінки більшої частини суспільства, про що свідчить проліферація “війн брендів” як основного напрямку конкурентних політик компаній на ринку. Це пояснюється тим, що популярність торговельної марки забезпечує порівняно вищий попіт на товари/послуги компанії, а відповідно - пришвидшення обігу капіталу і, як наслідок, збільшення прибутковості. До того ж, з позиції рентабельності: загальновідомо, що ціна брендованого товару в середньому перевищує ціну аналогічного “no-name” товару на 20-200%, для деяких марок різниця цін може вимірюватись десятками разів. Варто згадати, також, про компетенцію співробітників, що відіграє важливого значення у результатах реалізації як брендованого, так і “простого” товару - чим більш компетентними є працівники, пов'зані з реалізацією продукції компанії, тим більшими будуть її обсяги (за інших рівних умов).

- Зниження податкового тиску. Відповідно до Закону України “Про інноваційну діяльність” та Розпорядження Кабинету Міністрів України від 17.06.2003 №680-р. “Про схвалення концепції розвитку національної інноваційної системи” передбачається ряд пільг в оподаткуванні суб'єктів інноваційної діяльності, серед них: особливии? механізм сплати ПДВ, відповідно до якого 50 % податку по операціях з поставок продукціі?, пов'язаних з виконанням інноваціи?них проектів, не підлягають сплаті до бюджету, а залишаються в розпорядженні таких підприємств, зараховуються на спеціальнии? рахунок і використовуються виключно на фінансування інноваціи?ноі?, науково-технічноі? діяльності та розширення власних науково-технологічних і дослідно- експериментальних баз; пільгове оподаткування прибутку підприємств, відповідно до якого 50% податку на прибуток, одержаного від виконання цих проектів, використовується у тому ж порядку, що и? кошти від частини сум ПДВ, причому дію цих механізмів передбачено для суб'єктів інноваціи?ноі? діяльності, які отримали свідоцтво про державну реєстрацію інноваціи?ного проекту та розпочали виконання проекту не пізніше, ніж за 18 місяців від дати и?ого державноі? реєстраціі?. Разом з тим кошти у розмірі 50% ПДВ і податку на прибуток, що залишалися у розпорядженні суб'єктів інноваціи?ноі? діяльності у випадках і?х невикористання протягом строку пільгового оподаткування та 12 місяців після нього, підлягали зарахуванню до держбюджету; прискорена амортизація основних засобів і щорічна 20% норма прискореноі? амортизаціі? основних фондів третьоі? групи; сплата земельного податку у 50% розмірі; особливии? порядок митного обкладання необхідних для виконання пріоритетного інноваціи?ного проекту сировини, обладнання, комплектуючих та інших товарів (крім підакцизних), які не виробляються в Украі?ні або виробляються, але не відповідають вимогам проекту. При ввезенні в Украі?ну протягом строку чинності свідоцтва про державну реєстрацію інноваціи?ного проекту зазначені товари звільнялися від сплати ввізного мита та ПДВ. При цьому номенклатура таких товарів мала бути визначена перед державною реєстрацією інноваціи?ного проекту [1; 2].

Крім цього, законодавством України передбачено застосування спеціальних тарифних ставок для підприємств, що використовують відновлювальну енергетику, а також, діє спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків тощо.

Інтелектуальний капітал стає сьогодні основою формування національного багатства, ключовим ресурсом економічного зростання і визначає конкурентоспроможність економічних систем. Світовий досвід державного стимулювання інноваційного виробництва, розвитку науки і техники свідчить про безумовні вигоди держави від раціонального управління інтелектуальним капіталом, що, насамперед, виявляються у: зростанні податкових надходжень від реалізації об'єктів інтелектуальної власності, наукоємної і інноваційної продукції, залученні інвестицій в економіку, економічного зростання і зростання ВВП, а відповідно, збільшення його “державної” частки, зменшення дефіциту бюджету: з одного боку внаслідок зростання податкових надходжень, з іншого - через можливе зниження державних витрат на соціальне забезпечення населення, скорочення безробіття.

Останнє твердження, на наш погляд, сьогодні справедливе для економіки України, оскільки реалізація людського та інтелектуального потенціалу прогнозовано має призвести до зростання кількості новостворених робочих місць компаніями “нової” економіки. Одночасно з тим, для високорозвинених країн Світу, активно проліферуючий науково-технічний прогрес і, пов'язані з ним автоматизація і роботизація виробництв, породжують проблему вивільнення непотрібної робочої сили.

Висновки

Сучасний стан вітчизняної і Світової економіки активно доводить потребу у інноваційності розвитку - переходу підприємств України до постіндустріального характеру виробництва. На основі головних Всесвітніх індексів економічної статистики, шляхом кореляції даних доведено, що найбільша економічна розвиненість і конкурентоспроможність властива найбільш інноваційним економікам Світу.

Разом з тим, такі показники, як обсяги продукування знань, кількість отриманих патентів, зареєстрованих розробок не відіграють вирішальної ролі у визначенні інноваційності і ефективності економіки, адже формують, радше, інтелектуальний потенціал, напротивагу інтелектуальному капіталу.

Світовий досвід господарювання свідчить, що компанії, які фінансують наукові розробки і активно використовують інтелектуальний капітал, характеризуються в рази вищою ринковою капіталізацією і прибутковістю, порівняно до компаній індустріального характеру виробництва, а висока конкурентоспроможність і інноваційність економіки за жодного випадку не може бути досягнута без активного сприяння держави. Саме тому, нами представлені вигоди з позицій двох ключових, в сенсі досягнення сталого розвитку, економічних суб'єктів: підприємців і держави.

Подальших досліджень, на наш погляд, потребує Світовий досвід з формування державної підтримки інноваційного розвитку економіки і управління інтелектуальним капіталом, а також, теоретико-методологічне формулювання прикладних рекомендацій для розробки ефективної державної стимуляційної політики у сфері розвитку науки і техніки.

Список літератури

1. Закон України “Про інноваційну діяльність” [електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/40-15

2. Розпорядження КМУ від 17.06.2003 №680-р. “Про схвалення концепції розвитку національної інноваційної системи” [електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/680-2009-р

3. Gilder G. Knowledge and Power: The Information Theory of Capitalism and How It Is Revolutionizing Our World / George Gilder // Regnery Publishing, Inc. - Washinghton, DC - 2013, 348 p.

4. Global Competitiveness Report| World Economic Forum 2016-2017 [electronic source]: http://www3.weforum.org/docs/GCR2016-2017/05FullReport/TheGlobalCompetitivenessReport2016-2017_FINAL.pdf

5. Global Innovation Index: Annual Report 2016 [electronic source]: https://www.globalinnovationindex.org/gii-2016-report

6. UNDP Human Development Report 2015 [electronic source]: http://hdr.undp.org/sites/default/files/2015_human_development_report.pdf

7. World Bank Development Report 2016 [electronic source]: http://documents.worldbank.org/curated/en/896971468194972881/pdf/102725-PUB-Replacement-PUBLIC.pdf

References.

1. The Verkhovna Rada of Ukraine, The Law of Ukraine "On innovation activity", available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/40-15

2. Cabinet of Ministers of Ukraine, Resolution "On approval of the concept of the national innovation system", available at: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/680-2009-р

3. Gilder G. Knowledge and Power: The Information Theory of Capitalism and How It Is Revolutionizing Our World / George Gilder // Regnery Publishing, Inc. - Washinghton, DC - 2013, 348 p.

4. Global Competitiveness Report| World Economic Forum 2016-2017 [electronic source]: http://www3.weforum.org/docs/GCR2016-2017/05FullReport/TheGlobalCompetitivenessReport2016-2017_FINAL.pdf

5. Global Innovation Index: Annual Report 2016 [electronic source]: https://www.globalinnovationindex.org/gii-2016-report

6. UNDP Human Development Report 2015 [electronic source]: http://hdr.undp.org/sites/default/files/2015_human_development_report.pdf

7. World Bank Development Report 2016 [electronic source]: http://documents.worldbank.org/curated/en/896971468194972881/pdf/102725-PUB-Replacement-PUBLIC.pdf

Размещено на Allbest.ru