Організація і управління віртуальним підприємством

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація і управління віртуальним підприємством

Існують різні визначення віртуального підприємства, проте, перш за все - це кооперація (партнерство) декількох підприємств для створення, виробництва і збуту продукції (послуг), тобто коопераційна мережа підприємств (організацій, окремих колективів і людей), що володіють ключовими компетенціями для якнайкращого виконання ринкового замовлення, що базується на єдиній інформаційній системі.

Сьогодні віртуальне підприємство - це нова форма економічних організацій. Вона є групою економічних суб'єктів, об'єднуючих свої сили для надання певної послуги, яка раніше традиційно надавалася одним підприємством. При цьому головне полягає в тому, що поняття віртуального підприємства є повністю орієнтованим на замовника, оскільки його основні характеристики - швидкість виконання замовлення (minimal time-to-market) і повнота задоволення потреб клієнта.

Тому, з погляду саме споживача, сукупність учасників віртуального підприємства виступає як єдине підприємство, що використовує можливості найсучасніших інформаційних і комунікаційних технологій.

Відповідно до чого, віртуальна організація може бути зображена в цілому, як цілеспрямована система, яка складається з набору взаємозв'язаних елементів. Характеристики її елементів і характеристики відносин між елементами визначають властивості системи. Елементи - це набір незалежних організацій і їх взаємин, що володіють характеристиками (ключовими компетеиціями), які дозволяють елементам функціонувати як окрема організація для досягнення загальної мети. На рис. показана концептуальна модель організації і функціонування віртуального підприємства.

Модель концептуальна організації і функціонування віртуального підприємства

Згідно рис., повністю віртуального підприємства, тобто що не має базових структур в реальному фізичному просторі, бути не може.

Тут мова йде про інтенсивні взаємодії реально існуючих фахівців і підрозділів різних підприємств у віртуальному просторі, реалізованому на основі новітніх інформаційних і комунікаційних технологій.

2. Основні характеристики і особливості віртуальних підприємств

Віртуальне підприємство означає інтеграцію унікального досвіду, виробничих можливостей і передових технологій ряду підприємств-партнерів навколо деякого проекту, який вони не можуть виконати окремо.

З практичної точки зору, звичайному підприємству, наприклад, для розробки і виведення нового товару (послуги) на ринок потрібне залучення значних ресурсів. Віртуальне підприємство, на відміну від традиційного, шукає лише нових партнерів, які володіють ресурсами, знаннями і здібностями, що відповідають ринковим потребам, з метою спільної організації і реалізації тієї або іншої діяльності. В цілому, вибираються підприємства (організації, окремі колективи, люди), що володіють ключовою компетенцією у формі ресурсів і здібностей для досягнення конкурентної переваги на ринку. Як правило, партнерство укладається на певний термін або до досягнення певного результату (наприклад, виконання замовлення). Іншими словами, партнерство с тимчасовим, і тому на певних етапах ЖЦ виробу або при зміні ринкової ситуації в мережу можуть притягуватися нові партнери або виключатися старі. Це в сучасному підприємництві абсолютно новий вигляд послуг - аутсорсинг, тобто "переведення внутрішнього підрозділу або підрозділів підприємства і всіх, пов'язаних з ним активів, в організацію постачальника послуг протягом певного часу за обумовленою ціною". віртуальний коопераційний ринковий

Ключова перевага віртуальних форм організацій - саме можливість вибирати і використовувати якнайкращі ресурси, знання і здібності з меншими тимчасовими витратами. З цієї переваги і самої мережевої організації витікають такі основні конкурентні переваги віртуальних підприємств, як:

- швидкість виконання ринкового замовлення:

- можливість зниження сукупних витрат;

- можливість повнішого задоволення потреб замовника;

- можливість гнучкої адаптації до змін навколишнього середовища;

- можливість понизити бар'єри виходу на нові ринки.

Разом з перерахованими перевагами, віртуальні підприємства володіють і рядом недоліків, точніше, слабкими місцями:

- надмірна економічна залежність від партнерів, що пов'язане з вузькою спеціалізацією членів мережі;

- практична відсутність соціальної і матеріальної підтримки своїх партнерів унаслідок відмови від класичних довгострокових договірних форм і звичайних трудових стосунків;

- небезпека надмірного ускладнення, що витікає, зокрема, з різнорідності членів підприємства, неясності відносно членства в ній, відвертості мереж, динаміки самоорганізації, невизначеності в плануванні для членів віртуального підприємства.

Специфіка роботи віртуального підприємства безпосередньо впливає на його стратегію, організаційну структуру і систему управління. Так нові вимоги пред'являються до персоналу таких фірм. Тут більша увага приділяється питанням підвищення кваліфікаційного рівня, здатності ухвалення оперативних рішень, можливості швидкого пристосування до кон'юнктури ринку, що змінюється, креативность знанию сучасних інформаційних технологій. Менеджери віртуальних підприємств повинні засновувати власні управлінські рішення на багатобічному аналізі ринку і чітко представляти місце і роль фірми в умовах глобалізаційних процесів сучасної економіки.

З погляду управління можна виділити три види (типу) віртуальних підприємств:

1 - управління централізоване, де учасники діють за дорученням своїх організацій, причому лише один з учасників управляє процесом (з'ясовує завдання, видає завдання іншим, узагальнює результати і ухвалює рішення);

2 - управління розподілене, де завдання і ресурси розподіляються між учасниками, але зберігається загальний орган командного управління, що ухвалює рішення в конфліктних ситуаціях;

3 - управління децентралізоване, при якому всі управлінські процеси здійснюються тільки за рахунок локальних взаємодій між учасниками.

3. Створення віртуальних підприємств

Створення віртуального підприємства вимагає вирішення таких задач, як:

- вибір критеріїв і оцінка ефективності підприємств при їх відборі для участі у віртуальному підприємстві;

- вибір оптимального проектного рішення по розробці маршрутних технологічних процесів виготовлення гамми виробів;

- визначення оптимальної виробничої структури віртуального підприємства для розробки, виготовлення і просування на ринок конкурентоздатного виробу і ін.

Виділяють наступні основні етапи створення віртуального підприємства:

1 - проектування процесів, тобто BPR - процесів, коли всі підтримуючі процеси повністю визначені і оцінені, а під техніко-економічне обгрунтування підприємства яке планується підводиться лише серйозніший фундамент і команда розробників отримує в своє розпорядження вичерпну специфікацію, що описує, як підприємство повинне функціонувати;

2 - прив'язка до ресурсів, тобто кожну функцію в кожному процесі прив'язують до певного ресурсу, а по завершенню цього етапу у розпорядженні розробників виявляється список необхідних ресурсів і для кожного ресурсу - список функцій (які необхідно буде виконувати), разом з описом входу, описом виходу і специфікаціями якості обслуговування;

3 - залучення ресурсів по контрактах або пошук ресурсів поза структурою підприємства, куди входить оренда складських, довідкових, виробничих, складальних, бухгалтерських послуг, розміщення додатків електронної комерції і так далі, а ідея полягає в тому, щоб вибрати якнайкращого постачальника для кожного ресурсу з урахуванням складених раніше специфікацій функцій, що обумовлює різке скорочення розміру стартового капіталу і скорочує час, необхідний для пуску підприємства в експлуатацію;

4 - експлуатація створеного підприємства, тобто здатність керівництва підприємства експлуатувати складний комплекс ресурсів, підконтрольних множині різних і незалежних організацій, де найважливішу роль покликані зіграти інструменти workflow в Internet (workflow - автоматизація бізнес процесу, при якій документи, інформація або завдання передаються для виконання необхідних дій від одного учасника до іншого відповідно до набору процедурних правил);

5 - моніторинг процесів, де інструменти workflow дозволяють вирішувати задачу за допомогою механізмів реєстрації, які фіксують кожну подію з вказівкою дати, часу і учасника, що забезпечує повний контроль і служить основою для моніторингу і управління якістю послуг, що надаються кожним суб'єктом в створеному ланцюжку;

6 - управління підприємством, яке здійснює один суб'єкт, що організовує і направляє діяльність останніх, і є тим, хто розробив і упровадив дану службу, займається експлуатацією, маркетингом, є власником підприємства, а також спирається на одного індивідуума або на невелику групу перспективно мислячих лідерів, які розробили сервіс спочатку і вирішили його впровадити.

Слід підкреслити, що для електронною бізнесу ключовим є пункт №', тобто чітке визначення бізнес-процесів і наявність систем workflow, які життєво необхідні для таких віртуальних підприємств, оскільки націлені на автоматизацію процесів, "вміють" інтегрувати різні додатки, а також "вміють" зв'язуватися між собою.

В цілому віртуалізація діяльності підприємства є вельми складним і неоднорідним процесом, оскільки простір віртуалінщії підприємств складають три різнопланові компоненти:

1 - віртуальний ринок, тобто ринок товарів і послуг, що існує на основі комунікаційних і інформаційних можливостей глобальних мереж;

2 - віртуальна реальність, тобто відображення і імітація реальних розробок і виробництва в кібернетичному просторі, який одночасно є і інструментом, і середовищем;

3 - віртуальні (мережеві) організаційні форми.

Віртуальні організаційні форми охоплюють широку гамму робіт вдома і робіт з використанням засобів телезв'язку. а також робіт із застосуванням банків знань або мереж знань. їх загальною ознакою є об'єднання в єдину мережу окремих співробітників за допомогою сучасних інформаційних і комунікаційних технологій, що базуються на єдиній ІС.

Побудова Internet-систем постачання і поставок, збуту і продажів, торгових Internet-майданчиків. корпоративних порталів і Web-представництв є необхідною умовою створення віртуальних підприємств і особливе значення має для організації зовнішньоекономічної діяльності. В ролі головної сполучної ланки в даній схемі виступає Web-представництво в глобальній мережі Internet. Пілприємство-продавець виставляє інформацію про продукти і послуги на Web- сліп, а покупці проглядають пропозиції і формують замовлення. Подальші операції, зокрема оформлення і оплата рахунку, також можуть проводитися електронним шляхом у віртуальному просторі.

Сайт забезпечує зв'язок із зовнішнім середовищем і є так званою "електронною візиткою" організації. Тому сайт компаній повинен відповідати ряду принципів, виконання яких необхідне для ефективної діяльності. До таких вимог можна віднести:

- обов'язкове розміщення на сайті всього набору необхідної контактної інформації (адреса фірми, контактні телефони, електронна адреса і тому подібне), а також відомостей про діяльність фірми і її товари (послуги):

- забезпечення логічної (з позицій клієнта) системи навігації по сайту;

- ідентифікації електронної сторінки з самою фірмою (присутність ідентифікаційних характеристик компанії, логотипу і марки фірми);

- заборона на помилкову або неперевірену інформацію;

- недопущення наявність розділів, що знаходяться в розробці без конкретної дати їх введення в експлуатацію і можливістю перегляду на сайті;

- систематичне оновлення даних сайту.

Размещено на Allbest.ru