Організація і методика обліку, аудиту та фінансового аналізу доходів, витрат та фінансових результатів аграрних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

"Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника"

Дипломна робота

на тему: Організація і методика обліку, аудиту та фінансового аналізу доходів, витрат та фінансових результатів аграрних підприємств

Виконав: Василечко Іванна Михайлівна

Зміст

Вступ

1. Основні теоретичні засади організації обліку, аналізу та аудиту доходів, витрат та фінансових результатів діяльності аграрних підприємств

1.1 Поняття фінансових результатів та порядок їх формування

1.2 Мета, завдання, джерела інформації та формування фінансових показників для проведення аналізу фінансових результатів діяльності підприємства

1.3 Нормативно-правове забезпечення обліку та аналізу доходів, витрат та фінансових результатів діяльності аграрних підприємств

2. Організаційно-методичні аспекти обліку доходів, витрат та фінансових результатів діяльності аграрних підприємств

2.1 Організація обліку доходів, витрат та фінансових результатів діяльності аграрних підприємств

2.2 Методика обліку доходів, витрат та фінансових результатів діяльності аграрних підприємств

2.3 Удосконалення обліку доходів, витрат та фінансових результатів діяльності аграрних підприємств з використанням інформаційних систем

3. Організаційно-методичні аспекти аудиту та фінансового аналізу доходів, витрат та фінансових результатів діяльності аграрних підприємств

3.1 Фінансовий аналіз доходів, витрат та фінансових результатів діяльності аграрних підприємств

3.2 Організація та методика аудиту доходів, витрат та фінансових результатів діяльності аграрних підприємств

3.3 Удосконалення аудиту та аналізу доходів, витрат та фінансових результатів діяльності аграрних підприємств

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У кожній державі, в будь-якому суспільстві сільське господарство є життєво необхідною галуззю народного господарства, оскільки зачіпає інтереси буквально кожної людини. Адже нині понад 80 % фонду споживання формується за рахунок продукції сільського господарства. Тому виробництво її є найпершою умовою існування людства. Однак для України, яка стала на шлях ринкової економіки, сільське господарство має особливо велике значення тому, що воно є однією з найбільших галузей народного господарства. аудит доход фінансовий

Сільське господарство - складний і різноманітний об'єкт, який складається з комплексу взаємопов'язаних галузей. Основне завдання сільського господарства як галузі матеріального виробництва - надійне забезпечення потреб населення в продовольстві, а промисловості - в сільськогосподарській сировині. Сільське господарство є об'єктом вивчення агрономічних, зоотехнічних, економічних та інших наук. Серед суспільних наук важлива роль у вивченні сільського господарства належить аналізу його діяльності.

Щоб покращити розвиток сільського господарства, потрібно забезпечити зростання обсягів виробництва продукції, розвиток повинен супроводжуватися підвищенням прибутковості галузі як необхідної умови відшкодування матеріальних і фінансових витрат та забезпечення необхідних нагромаджень для подальшого прискорення суспільного виробництва. Це зумовлює зростання вимог до спеціалістів сільського господарства, особливо до керівників щодо раціональної організації та управління виробництвом.

Основною метою є закріплення та використання знань на основі глибокого дослідження діяльності підприємства, а також набуття знань та професійних навичок економічної роботи з метою підготовки до самостійної практичної діяльності на підприємстві.

Завдання дипломної роботи:

- проаналізувати виробничо-ресурсний потенціал підприємства, а саме: показники забезпеченості підприємства виробничим потенціалом, спеціалізацію та інтенсифікацію виробництва, основні показники діяльності підприємства;

- проаналізувати виробництво і реалізацію продукції рослинництва: розмір структури посівних площ, економічну оцінку культур у звітному році, виробництво продукції рослинництва, ефективність виробництва продукції;

- зробити аналіз економічної ефективності діяльності підприємства: рівень рентабельності, факторний аналіз прибутку підприємства, резерви збільшення прибутку підприємства.

Предметом дослідження була організаційна, виробнича та економічна діяльність в рослинництві.

Об'єктом є ТОВ "Галицька Аграрна компанія" - підприємство, з рослинницьким напрямком.

Інформаційну базу для написання дипломної роботи склали статистичні дані підприємства, учбова література, періодичні видання.

В результаті аналізу підприємства застосовувалися такі методи як, економіко-статистичні, аналітичні, факторний аналіз, математичні та інші.

1. Основні теоретичні засади організації обліку, аналізу та аудиту доходів, витрат та фінансових результатів діяльності аграрних підприємств

1.1 Поняття фінансових результатів та порядок їх формування

Фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є прибуток або збиток. Прибуток в основному утворюється в результаті продажу (реалізації) готової продукції (послуг, товарів). Крім того, підприємство може продавати інші матеріальні цінності і послуги допоміжних виробництв та господарств, а також мати доходи і збитки, що збільшують від інвестиційної та фінансової діяльності. Прибуток формується поступово протягом фінансового-господарського року. Більшу частину прибутку становить прибуток від реалізації продукції і витратами на її виробництво та збут. На підприємстві можливі доходи, витрати, які не пов'язані з реалізацією продукції, але збільшують або зменшують суму прибутку або збитків, це фінансові результати, отримані від інвестиційної діяльності, а також результати, які пов'язані з надзвичайними подіями. Поняття фінансових результатів діяльності трактується в П(с)БО з "Звіт про фінансові результати".

Фінансовий результат - це прибуток (збиток) від конкретного виду діяльності, який визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), інших операційних доходів, адміністративних витрат і витрат на збут відповідного виду діяльності.

Прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Збитки - перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені ці витрати. Фінансові результати господарської діяльності формуються поступово протягом звітного періоду. Розмір і характер прибутків і збитків за кожний період діяльності підприємства є найважливішими підсумковими показниками його роботи. Визначення фінансових ресурсів полягає у визначенні чистого прибутку звітного періоду. Так, згідно з П(с)БО-3 "Звіт про фінансові результати":

- прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати;

- збитки - перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені ці витрати.

Отже, для визначення фінансових результатів у бухгалтерського обліку передбачається послідовне зіставлення доходів і витрат, здійснених для отримання цих доходів від усіх видів діяльності. Під видом діяльності, розуміють - сукупність подібних за економічним змістом господарських операцій. Розрізняють наступні види діяльності.

У розрізі таких видів діяльності досліджуються показники фінансових результатів:

- фінансовий результат від основної діяльності;

- фінансовий результати від іншої операційної діяльності;

- фінансовий результат від іншої звичайної діяльності;

- фінансовий результат від звичайної діяльності;

- фінансовий результат від надзвичайної діяльності.

Розглянемо детальніше показники:

- чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) податку на додану вартість, акцизного збору, інших зборів, знижок, вирахувань;

- валовий прибуток (збиток) - це різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг); .

- фінансовий результат від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат; витрат на збут та інших операційних витрат:

- фінансовий результат від іншої звичайної діяльності визначається як алгебраїчна сума доходів віл участі в капіталі,

Узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від фінансової діяльності та надзвичайних подій ведеться на рахунку 97 "Фінансові результати".

1.2 Мета, завдання, джерела інформації та формування фінансових показників для проведення аналізу фінансових результатів діяльності підприємства

Функціонування будь-якого підприємства, незалежно від видів його діяльності і форм власності, в умовах ринку визначається його здатністю створювати необхідну і достатню величину доходу або прибутку.

Аналіз прибутку займає провідне місце в системі комплексного економічного аналізу, оскільки за ним оцінюється ступінь досягнення кінцевої мети діяльності підприємства. Законами України "Про підприємства" та "Про підприємницьку діяльність" отримання прибутку визначено головною метою діяльності господарюючих суб'єктів.

Прибуток є основним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства, найвагомішим джерелом формування державного бюджету. Тому створеного прибутку повинно бути достатньо не тільки для задоволення фінансових потреб самого підприємства, а для фінансування суспільних фондів споживання, розвитку науки, освіти, охорони здоров'я тощо. У збільшенні прибутку зацікавлені підприємство і держава.

Показники прибутковості є визначальними в оцінках ефективності функціонування господарюючого суб'єкта за всіма видами діяльності: виробничою, комерційною, фінансовою та інвестиційною. В прибутку акумулюються результати виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг), їх якості й асортименту, ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів, результати ділового партнерства та виробничо-фінансового менеджменту[41, с.198].

Враховуючи, що діяльність господарюючого суб'єкта може бути не тільки прибутковою, а й збитковою, формуватися за дією факторів внутрішнього і зовнішнього економічного середовища, в обліку її аналізі дають загальну оцінку фінансових результатів, які характеризуються системою абсолютних і відносних показників. Абсолютними показниками є суми прибутку (чи збитку) за структурою його утворення чи розподілу і використання. Відносні показники фінансових результатів - значення рентабельності, які характеризують відносний (у процентах) ступінь прибутковості вкладеного капіталу в цілому і за його структурою, здійснених витрат чи отриманого доходу. Ці показники розраховують залежно від мети оцінки відносної прибутковості.

Основна мета проведення аналізу - підвищення ефективності господарювання і пошук резервів такого підвищення, здобуття певної кількості ключових параметрів, які дають об'єктивну й точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків та збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами та кредиторами. При цьому в оцінюванні поточного фінансового стану підприємства особливу роль відіграє його прогноз на найближчу та більш віддалену перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.

Основні завдання аналізу фінансових результатів:

- аналіз обґрунтованості плану (прогнозу) досягнення фінансових результатів;

- аналіз і оцінка динаміки показників прибутку і рентабельності; аналіз виконання планових показників з прибутку і рентабельності;

- визначення та вимірювання впливу факторів на відхилення прибутку і рентабельності;

- виявлення резервів підвищення фінансових результатів діяльності підприємств та обґрунтування заходів щодо їх мобілізації;

- аналіз розподілу і використання прибутку[34, с.231].

При аналізі фінансових результатів дослідження проводять у двох аспектах. У першому аспекті фінансовий результат оцінюють як ступінь досягнення кінцевої мети та визначення ефективності виробничо-фінансової діяльності. Тут пріоритетною є оцінка ступеня використання сприятливих можливостей та упущеної вигоди. Другий аспект передбачає визначення пріоритетів вкладення капіталу за видами діяльності, за масштабами у стратегічному та тактичному вимірах, які дають максимальний приріст фінансового результату.

Інформаційне забезпечення фінансово-господарської діяльності має складну структуру і визначається різними чинниками, а саме: рівнем керівництва, цільовим призначенням інформації, складом користувачів тощо. На рівні підприємства основу інформаційного забезпечення фінансової діяльності становлять бухгалтерські дані.

Джерела інформації аналізу фінансових результатів - дані фінансової звітності (ф. 1 "Баланс", ф. 2 "Звіт про фінансові результати", ф. 5 "Примітки до фінансової звітності", ф. 4 "Звіт про власний капітал"); дані бухгалтерського обліку (журнал 5 "Облік витрат", журнал 6 "Облік доходів і результатів діяльності"); статистична звітність (ф.5-е "Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт і послуг), (1-б "Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість", ф.6 "Рентабельність окремих видів продукції"); планові дані.

На підприємстві для аналізу використовуються такі показники фінансових результатів:

доходи від реалізації продукції; --

доходи від інших операцій;--

доходи від надзвичайних операцій;--

прибуток на одиницю продукції;

прибуток від реалізації продукції; --

прибуток від операційної діяльності;--

прибуток від звичайної діяльності;--

прибуток від надзвичайних подій;--

оподаткований прибуток;--

чистий прибуток.

Показниками для аналізу є також і витратні статті звітності такі як:-- "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" - виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), або собівартість реалізованої продукції; -- "Адміністративні витрати" - загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням і обслуговуванням підприємства; -- "Витрати на збут" - витрати підприємства, пов'язані з реалізацією продукції (товарів), витрати на утримання підрозділів, які займаються збутом продукції (товарів), на рекламу, доставку продукції споживачам;-- "Інші операційні витрати" - собівартість реалізованих виробничих запасів, безнадійні борги і збитки від знецінення запасів; збитки від операційних курсових різниць;-- "Фінансові витрати" - виплата відсотків та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позичкового капіталу[26, с.170].

Усі ці доходи, витрати і прибутки відображено у формі №2 "Звіт про фінансові результати".

Значно ширший діапазон аналітичних досліджень фінансових результатів діяльності господарюючого суб'єкта можна отримати за обліковою інформацією, складеною за НП(С)БО. Структуризована інформація за видами діяльності, за характеристиками визнання доходів і витрат та у співвідношенні до залученого у господарський процес капіталу дає широку гаму кількісних і якісних параметрів одержаного кінцевого фінансового результату.

Важливим моментом аналізу є досягнення зіставлення показників у динамічному ряді з врахуванням інфляційних процесів, зміни облікової політики, зміни обсягу та структури акціонерної діяльності. Коректнішим є зіставлення можливостей і наслідків впливу на фінансові результати. Це стосується насамперед виробничих, управлінських і збутових можливостей.

Маючи більший простір у визнанні доходів і витрат, працівники облікового апарату змушені мотивувати свою облікову політику, що неминуче збільшує обсяг аналітичних досліджень за змістом розв'язку управлінських завдань. Це призводить до більшої інтеграції обліково-аналітичних робіт, їх поєднання з процесом формування та виконання управлінських рішень. Очевидно, не буде потреби у вузькій спеціалізації підрозділів управлінської системи, треба привести її у налагоджений механізм підприємництва з мотивацією фінансового успіху, а регламентація і контроль управлінських функцій не будуть пріоритетними.

Практика фінансового аналізу вже виробила основні правила читання (методику аналізу) фінансових звітів. Серед них можна виділити шість основних методів:

1. Горизонтальний (тимчасовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.

2. Вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат загалом.

3. Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з поряд попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показників, обчищеної від випадкових впливів і індивідуальних здібностей окремих періодів.

З допомогою тренда формують можливі значення показників в майбутньому, а отже ведеться перспективний прогнозний аналіз.

4. Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язкі показників

5. Порівняльний (просторовий) аналіз - це як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності по окремих показниках фірми, підрозділів, так і міжгосподарський аналіз показників даної фірми з показниками конкурентів і середніми господарськими даними.

6. Факторний аналіз - аналіз впливу окремих чинників на результативний показник. Причому факторний аналіз може бути як прямим, коли результативний показник дроблять на складові частини, таким чином, коли його окремі елементи з'єднують в загальний результативний показник.

Аналіз динаміки складу і структури майна дозволяє встановити розмір абсолютного і відносного приросту або зменшення всього майна підприємства та окремих його видів. Зміна структури майна створює певні можливості для основної виробничої та фінансової діяльності і впливає на оборотність сукупних активів.

Показники структурної динаміки відображають частку кожного виду майна у загальній зміні сукупних активів. Їх аналіз дозволяє зробити висновки про те, в які активи вкладено нові залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок відпливу фінансових ресурсів.

Важливий етап аналізу фінансового стану підприємства - порівняння темпів приросту активів з темпами приросту фінансових результатів (наприклад, виручки або прибутку від реалізації продукції).

ТРЧ.П > ТРВ > ТРА > 100% (1.1)

де ТРЧ.П - темп зростання чистого прибутку;

ТРВ - темп зростання виручки від реалізації;

ТРА - темп зростання середньої величини активів.

Перше співвідношення означає зростання рентабельності діяльності підприємства і розраховується за формулою

(ЧП/В * 100). (1.2)

Друге співвідношення означає прискорення оборотів активності і розраховується за формулою

(В/А * 100) (1.3)

Випереджальні темпи зростання чистого прибутку порівняно зі збільшенням активів (ТРЧ.П > ТРА) означають збільшення чистої рентабельності активів і розраховуються за формулою

(ЧП/А * 100) (1.4)

Виконання останньої нерівності означає розширення майнового потенціалу. Його досягнення має бути перспективною метою діяльності підприємства[39, с.211].

При аналізі фінансових результатів виділяють, як правило, групи показників, які описують:

Ділову активність підприємства, а саме:

показники оборотності;

фондовіддача.

Рентабельність фінансово-господарської діяльності:

рентабельність продажів;

рентабельність сукупного капіталу;

рентабельність власного капіталу.

Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового стану компанії, оскільки швидкість обороту коштів безпосередньо впливає на платоспроможність фірми. Крім того, збільшення швидкості обороту коштів, за інших рівних умов, відображає підвищення виробничо-технічного потенціалу фірми.

На практиці найчастіше використовуються такі показники ділової активності.

1. Коефіцієнт оборотності активів (коефіцієнт трансформації).

За допомогою цього коефіцієнта оцінюється ефективність використання фірмою всіх наявних ресурсів незалежно від джерел їх залучення.

К= Чиста виручка від реалізації продукції/активи = Ф.№2, р.035/Ф.№1, р.280 (1.5)

Коефіцієнт трансформації показує, скільки разів за звітний період здійснюється повний цикл виробництва та обігу, що дає відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна грошова одиниця активів. Цей коефіцієнт варіюється залежно від галузі, відображаючи особливості виробничою процесу.

2. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Коефіцієнт показує, скільки разів у середньому протягом звітного періоду дебіторська заборгованість перетворюється на грошові кошти.

Кд.з.=ЧВ/середня дебіторська заборгованість = Ф.№2,р.035/Ф.№1,р.050+р.170+р.180+ р.190+р.200+р.210 (1.6)

Цей коефіцієнт порівнюють із середньогалузевими коефіцієнтами, із значеннями коефіцієнта підприємства за попередні періоди.

Крім того, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості корисно порівнювати з коефіцієнтом оборотності кредиторської заборгованості. Такий підхід дозволяє зіставити умови комерційного кредитування, якими підприємство користується у інших фірм, з тими умовами кредитуванням, які підприємство надає іншим підприємствам.

3. Період погашення дебіторської заборгованості.

Чд.з.= 360/ Кд.з (1.7)

Цей показник дає розрахункову кількість днів для погашення кредиту, взятого дебіторами.

Для оцінки ступеня ділової активності підприємства можна також порівнювати погашення дебіторської заборгованості з фактичними термінами, на які надається кредит покупцям. Таким чином можна визначити ефективність механізмів кредитного контролю в компанії, а також отримати уявлення про надійність дебіторів.

4. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

К.з.= Собівартість реалізованої продукції/середня кредиторська заборгованість = Ф.№2,р.040/Ф№1,р.500+р.520+р.530+р.550+р.580 (1.8)

Коефіцієнт показує, скільки оборотів необхідно компанії для оплати наявної заборгованості.

5. Період погашення кредиторської заборгованості

Чк.з.=360/ К.з (1.9)

Цей показник дає розрахункову кількість днів для погашення кредиту, отриманого від постачальників компанії.

6. Коефіцієнт оборотності запасів

Ко.з.= Собівартість реалізації/середні запаси = Ф.№2,р.040/Ф№1,р.100 + р.120 + р.130 + р.140 (1.10)

Коефіцієнт показує, скільки оборотів за рік зроблено запасами, тобто скільки разів вони перенесли свою вартість на готові вироби.

7. Період одного обороту запасів.

Чз.=360/ Ко.з (1.11)

Цей показник характеризує період часу, протягом якого запаси перетворюються на реалізовані товари.

Показники оборотності запасів призначені для того, щоб показати, наскільки успішно адміністрація використала ресурси компанії.

У цілому чим вище коефіцієнт оборотності запасів, а отже, менше період обороту запасів, тим менше коштів пов'язано в цій найменш ліквідній статті оборотних коштів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні кошти, і тим стійкіший фінансовий стан підприємства (за інших рівних умов). Слід зауважити, що в деяких випадках збільшення оборотності запасів відображає негативні явища в діяльності підприємства, наприклад, у випадку підвищення обсягу реалізації за рахунок реалізації товарів з мінімальним рівнем прибутку або зовсім без нього.

8. Фондовіддача

Фо.ф.= ЧВ/ОВФ = Ф.№2,р.035/Ф.№1,р.030 (1.12)

Цей показник показує, скільки виручки припадає на одиницю основних виробничих фондів. Для підприємства буде позитивним, якщо цей показник збільшуватиметься.

9. Коефіцієнт оборотності обігових коштів

Ко.= ЧВ/обігові кошти = Ф.№2,р.035/Ф.№1,р.260+р.270 (1.13)

Цей коефіцієнт характеризує кількість оборотів обігових коштів за період; скільки виручки припадає на одиницю обігових коштів.

10. Період одного обороту обігових коштів

Чо.=360/ Ко (1.14)

Характеризує середній період від витрачання коштів для виробництва продукції до отримання коштів за реалізовану продукцію.

11. Тривалість операційного циклу

На підставі цього показника визначають, скільки днів у середньому потрібно для виробництва, продажу і оплати про-дукції підприємства. Іншими словами, тривалість перетворення придбаних матеріальних ресурсів на грошові кошти.

Чо.ц.= сума періодів запасу і дебіторської заборгованості =Чз.+Чд.з. (1.15)

У більшості випадків підприємству необхідно прагнути до зменшення значення цього показника, тобто до скорочення тривалості операційного циклу.

12. Тривалість фінансового циклу

Чф.ц. = Чо.ц. - Чк.з. (1.16)

Показує період обороту коштів. Зменшення, але від'ємне значення цього показника свідчить вже про нестачу коштів (підприємство живе в "борг").

13. Коефіцієнт оборотності власного капіталу

Кв.к.= ЧВ/власний капітал = Ф.№2,р.035/Ф.№1,р.380+р.430+р.630 (1.17)

Скільки чистої виручки від реалізації продукції припадає на одиницю власного капіталу[39, с.210].

Щоб зробити висновок про ефективність роботи підприємства, одержаний прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. Вона означає прибутковість, або дохідність, виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності, прибутковість різних галузей економіки.

Рентабельність - це рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках, тобто відносний показник.

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності, окупність витрат. Ці показники більш повно, ніж прибуток, характеризують остаточні результати господарювання.

Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: загальна сума прибутку; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності; прибуток від інших видів діяльності (фінансової, інвестиційної). При цьому прибуток порівнюється з авансованою вартістю, яку можна визначити в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позиковий капітал, основний капітал, оборотний капітал).

У процесі аналізу фінансових результатів діяльності підприємства здійснюються розрахунок і аналіз таких показників рентабельності: рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності

Rзв.= прибуток від звичайної діяльності/активи = Ф.№2,р.190/Ф.№1,р.280 (1.18)

Показує скільки прибутку від звичайної діяльності припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи.

рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком

RА= чистий прибуток/активи = Ф.№2,р.220/Ф.№1,р.280 (1.19)

Показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю інвестованих в активи кошти.

рентабельність власного капіталу

Rв.к.= чистий прибуток/власний капітал = Ф.№2,р.220/Ф.№1,р.380 (1.20)

Показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю власного капіталу.

рентабельність виробничих фондів

Rв.ф.= чистий прибуток/виробничі фонди = Ф.№2,р.220/Ф.№1,р.030+р.100+р.120 (1.21)

Показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю вартості виробничих фондів.

рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації

RQ= прибуток від реалізації/виручка = Ф.№2,р.050 - р.070 - р.080/Ф.№2, р.035 (1.22)

Показує, скільки прибутку від реалізації припадає на одиницю виручки.

рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності

RQов = прибуток від операційної діяльності/виручка = Ф.№2,р.100/Ф.№2,р.035 (1.23)

Показує скільки прибутку від операційної діяльності припадає на одиницю виручки.

рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком

RQч = чистий прибуток/виручка = Ф.№2,р.220/Ф.№2,р.035 (1.24)

Показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю виручки.

період окупності капіталу

Тк.= активи/чистий прибуток = Ф.№1,р.280/Ф.№2,р.220 (1.25)

Характеризує за який період кошти, що інвестовані в активи, будуть компенсовані чистим прибутком.

період окупності власного капіталу

Тв.к.= власний капітал/чистий прибуток = Ф.№1,р.380/Ф.№2,р.220 (1.26)

За який період власний капітал буде компенсований чистим прибутком.

Важливим етапом в аналізі фінансових результатів є визначення можливих резервів зростання прибутку.

Основними резервами можуть бути:

1. Резерви зростання прибутку від використання резервів обсягу реалізації, які були виявлені під час аналізу обсягу реалізації продукції і факторного аналізу продажу.

Резерв збільшення прибутку в результаті збільшення обсягу реалізації (УРі) можна розрахувати за формулою

УРі = Рі · Пі, (1.27)

де Рі - резерв збільшення обсягу реалізації конкретного виду продукції;

Пі - фактичний прибуток від реалізації конкретного виду продукції.

2. Резерви зростання прибутку від зниження собівартості товарної продукції. Можуть розраховуватись за кожним видом продукції і загалом за всією товарною продукцією.

Резерв збільшення прибутку від зниження собівартості кожного виду продукції визначаються так:

УРП = Рсі · VPi, (1.28)

де Рсі - резерв зниження собівартості конкретного виду продукції;

VPi - можливий обсяг реалізації конкретного виду продукції.

3. Важливим резервом зростання прибутку є поліпшення якості продукції. Сума цього резерву розраховується в процесі аналізу показника якості продукції: обчислюється середня ціна реалізації продукції і потім різниця в ціні продукції множиться на обсяг фактичного випуску продукції[39, с.108].

Основним завданням аналізу є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визначення підприємства платоспроможним (неплатоспроможним).

Джерелами інформації для здійснення аналізу є форми фінансової звітності, розрахунки нормативу власних обігових коштів, розшифровка дебіторської та кредиторської заборгованості, бізнес-план, матеріали маркетингових досліджень, інша інформація.

1.3 Нормативно-правове забезпечення обліку та аналізу доходів, витрат та фінансових результатів діяльності аграрних підприємств

На сьогоднішній день, в період складності нормативно-правової бази зростає ризик прийняття помилкових рішень різними її користувачами за даними фінансової звітності. Враховуючи те, що основним критерієм ефективності будь-якої діяльності є її фінансовий результат, з'являється необхідність у його аудиті, який неможливо здійснити без його планування.

Державне нормативно - правове регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

* створення єдиних правил ведення бухгалтерською обліку та складання фінансової звітності, що є обов'язковими для всіх підприємств, гарантують і захищають інтереси користувачів;

* удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Систему нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні можна представити п'ятьма рівнями, кожен з яких охоплює ряд документів:

Закони України, тобто нормативно-правові акти вищої юридичної сили, зокрема, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В ньому безпосередньо викладено принципи та форми організації бухгалтерського обліку, основи його документального забезпечення та обсяг фінансової звітності, заходи щодо забезпечення достовірності річної фінансової звітності і застосування подвійного запису. В свою чергу, Господарський кодекс України, Закон України "Про господарські товариства" в загальному викладають вимоги до ведення бухгалтерського обліку і подання звітності.

Акти вищого органу в системі органів виконавчої влади, тобто постанови Кабінету Міністрів України, що регламентують певні питання обліку та звітності суб'єктів господарювання.

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові документи з бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що затверджуються Міністерством фінансів України.

Нормативно-правові акти (інструкції, положення, вказівки) та методичні рекомендації Міністерства фінансів України та інших органів, що розробляються і затверджуються на основі положень (стандартів) бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей і потреб певних видів діяльності.

5. Рішення (накази, розпорядження) щодо форм організації бухгалтерського обліку і застосування конкретної облікової політики, які приймаються власником (керівництвом) підприємства на підставі попередніх чотирьох груп документів нормативно-правового забезпечення [60, с.5].

Правові засади регулювання, організації і ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" [18]. Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Закон регламентує методологічні засади збору, реєстрації та узагальнення інформації щодо господарських операцій.

Закон про бухгалтерський облік визначає основним нормативно-правовим документом у системі регулювання бухгалтерського обліку національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С) БО) - нормативні документи, затверджені Міністерством фінансів України, що визначають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку в розрізі ресурсів, капіталу та результатів діяльності, а також складання фінансової звітності, не суперечать міжнародним стандартам бухгалтерського обліку.

2. Організаційно-методичні аспекти обліку доходів, витрат та фінансових результатів діяльності аграрних підприємств

2.1 Організація обліку доходів, витрат та фінансових результатів діяльності аграрних підприємств

Обране підприємство є суб'єктом малого підприємництва, та застосовує спрощену систему обліку та звітності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька аграрна компанія" створено громадянином України згідно із Законом України "Про підприємництво" та зареєстровано в органах державної влади.

Підприємство є юридичною особою за законодавством України. Воно має право від свого імені вступати в зобов'язання, виступати в суді, арбітражному суді та третейському суді, набувати майнових та особистих немайнових прав.

ТзОВ "Галицька аграрна компанія." має самостійний баланс, розрахунковий рахунок, круглу печатку, кутовий штамп, фірмові бланки з назвою підприємства, інші необхідні реквізити.

Учасником Товариства є Приватне сільськогосподарське підприємство "ОСКАР" (ЄДРПОУ 31774096), яке знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Коломийський район, село Джурків, вулиця Гагаріна, 31.

На підприємстві застосовуються програми банку "ПУМБ", "Кадри та заробітна плата".

2.2 Методика обліку доходів, витрат та фінансових результатів діяльності аграрних підприємств

Доходи підприємств є достатньо різноманітними, регламентуються чинними П(С)БО та визнаються у відповідності до них. Дохід від реалізації продукції (товарів, інших активів, робіт) визнається в момент продажу з переходом юридичного права власності на активи та виникнення зобов'язання сплати за них грошових коштів. Однак дохід від реалізації може визнаватися до продажу (поставки), якщо процес виробництва триває достатньо довго, що є справедливим для довгострокових контрактів та послуг. В.М. Костюченко [1,с. 36] в такому випадку виділяє три моменти визнання доходу: до виробництва, впродовж виробництва та при завершенні виробництва. Визнання доходу від реалізації після моменту продажу (поставки) застосовується для консигнаційних угод чи угод щодо заставної закупівлі зерна та виїзної торгівлі. На думку авторів, раціональність такого підходу пояснюється відповідно низькою ймовірністю отримання дебіторської заборгованості від консигнанта чи повернення коштів державному агенту, оскільки продукція ще не продана споживачу, чи можливістю повернення продукції на підприємство в разі її не продажу при виїзній торгівлі. За В.М. Костюченко [1, с. 36], дохід від продажу товару(продукції) у розстрочку може визнаватися у міру того, як отримано грошові кошти та їх еквіваленти, після відшкодування витрат чи виконання певної суттєвої дії. Доходи, які отримані не від реалізації, можуть визнаватися на дату балансу, при встановленні винних осіб, відшкодуванні раніше списаних активів, оприбуткуванні активів чи на дату їх переоцінки тощо, але обов'язково в тому періоді, який є їх причиною, що підтверджує наші попередні міркування.

Таким чином, за результатами дослідження методичних засад визнання, класифікації та обліку доходів робимо висновок, що в основу класифікації доходу доцільно покласти саме джерело його одержання.

Відображення в обліку витрат передбачає вирішення питань щодо співвідношення витрат із певним звітним періодом (періодами), тобто їх визнання і правдивої оцінки. Відповідно до П(С)БО 16 "Витрати" [2], витрати періоду визнаються під час зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що оцінка витрат може бути достовірно визначена. Крім того, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання кого вони були здійснені, за неможливості встановлення зв'язку доходів з витратами, останні відображаються в тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Можливий також систематичний розподіл витрат між звітними періодами, якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів. Таким чином, співвідношення витрат із певним звітним періодом чи кількома періодами визначається, по-перше, встановленням причинно наслідкового зв'язку між доходами та витратами, по-друге, часом, по-третє, правдивою оцінкою витрат.

На рахунку фінансових результатів повинна накопичуватися інформація про результати господарювання за всіма видами діяльності, у тому числі й фінансової.

Загалом, уточнення субрахунків до рахунків з обліку доходів і витрат, що підлягають списанню на фінансові результати дозволить без додаткового перегрупування інформації визначити фінансовий результат за видами діяльності підприємства. Для уточнення результатів фінансової та інвестиційної діяльності авторами розмежовано витрати від списання безнадійної дебіторської заборгованості й витрати (доходи) у вигляді штрафів, пені, неустойок за видами діяльності. Крім того, доходи у вигляді дивідендів та відсотків від володіння фінансовими інвестиціями віднесено до складу

інвестиційної діяльності як такі, що її супроводжують. Витрати на дослідження і розробки включено до складу як операційної, так і інвестиційної діяльності, оскільки в момент їх визнання можуть існувати (або ні) критерії визнання нематеріального активу.

Проаналізовані витрати й доходи досліджених сільськогосподарських підприємств найчастіше щоквартально підлягають списанню на фінансовий результат у розрізі субрахунків, але визначення собівартості готової продукції є можливим тільки в кінці звітного року. На жаль, практика ведення обліку доходів, витрат та фінансових результатів свідчить про його спрямованість на складання фінансової, податкової й статистичної звітності, тоді як деталізація інформації за центрами відповідальності з метою ведення аналітичного обліку та здійснення контролю відсутня, що пояснюється низьким рівнем автоматизації ведення обліку (близько 20% із загальної сукупності досліджених підприємств). Облік нормативних (планових) витрат на досліджених підприємствах також не передбачає оперативний контроль відхилень у розрізі місць виникнення витрат, причин чи винуватців [3, с. 81].

Фінансовий результат сільськогосподарського підприємства в основному включає результат операційної діяльності, то й деталізація інформації саме в розрізі основної й іншої операційної діяльності є найбільш цікавою керівництву, що потребує найбільшої аналітичності.

Обчислення прибутку (збитку) в розрізі галузей сільськогосподарського виробництва є необхідним для прийняття як оперативних, так і стратегічних управлінських рішень. Визначення фінансового результату за видами продукції, робіт чи послуг забезпечить керівництво підприємства інформацією про найбільш вигідні для вирощування культури (надані послуги) та внесок кожного виду продукції (послуг) у покриття витрат підприємства. Обчислення прибутку (збитку) у розрізі центрів відповідальності забезпечить контроль і оцінку діяльності структурних підрозділів підприємства, їх вклад у отриманий фінансовий результат та покриття (економію) витрат [4, с. 29]. Визначення результату діяльності в розрізі каналів реалізації забезпечить керівництво інформацією про найбільш та найменш вигідні контракти.

В основу виділення аналітичних рахунків у розрізі джерел формування фінансових результатів за видами іншої операційної, фінансової та інвестиційної діяльності покладено принцип релевантності, оскільки результат від реалізації й від операцій володіння залежить від підприємства, тоді як результат діяльності від зміни цін та від інших операцій - від дії чинників об'єктивного характеру, що важливо для поточного контролю фінансових результатів. Деталізація інформації про прибуток (збиток) від надзвичайних подій буде доцільною керівництву при визначенні джерел покриття понесених витрат.

Таким чином, запропоновані авторами методичні засади обліку в сільськогосподарському виробництві забезпечать необхідну деталізацію інформації про доходи, витрати і фінансові результати та розширять можливості її використання центрами відповідальності для прийняття управлінських рішень. Визначений фінансовий результат за певний звітний період враховуватиме вклад центру відповідальності його формування, що в подальшому вплине на порядок розподілу прибутку (покриття збитків).

2.3 Удосконалення обліку доходів, витрат та фінансових результатів діяльності аграрних підприємств з використанням інформаційних систем

Загальновідомим є той факт, що ведення бухгалтерського обліку буває ручним (шляхом запису операцій в регістри бухгалтерського обліку) і автоматизованим (ведення бухгалтерії з використанням електронно-обчислювальної техніки). Оскільки досліджуване підприємство не використовує другого способу ведення бухгалтерського обліку, вважаємо за доцільне запропонувати шляхи удосконалення обліку фінансових результатів як з використанням ЕОМ, так і без нього.

З метою спрощення записів в аналітичному обліку доходів і витрат та скорочення часу на визначення аналітичних рахунків (статей) аналітичного обліку рекомендуємо при визначенні за первинними документами кореспонденції рахунків (бухгалтерських проводок) після коду синтетичного рахунку чи субрахунку доходів або витрат через дефіс записувати порядковий номер статті за встановленою на підприємстві нумерацією статей. Наприклад, Кт 701-1.1, Кт 703-1.3, Дт 703-1 і т.д. В цьому разі при записах доходів і витрат в аналітичному обліку нема необхідності знову звертатись до первинних документів, щоб визначити вид доходів або витрат, а відтак і фінансових результатів.

Рекомендований спосіб кодування синтетичних і аналітичних рахунків доходів і витрат особливо доцільний при веденні комп'ютерного обліку на підприємстві, бо, крім вказаних вище переваг такого кодування рахунків, дає можливість автоматично отримати підсумкові дані аналітичного обліку доходів і витрат наростаючим підсумком з початку року. При ручній обробці документів доцільно ввести стрічку "Всього з початку року" за видами доходів, витрат і фінансових результатів, а також загалом по цих рахунках.

На сьогоднішній день бухгалтер не тільки відповідає за ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, але й здійснює велику роботу по плануванню, контролю, оцінці та огляду господарської діяльності підприємства, по аудіюванню та розробці управлінських рішень.

Для вдосконалення управління підприємством більшість підприємств на сьогоднішній день використовує нові методи управління і сучасні технічні засоби побудови різних інформаційних систем. Передусім, вони проводять реконструкцію технічної та інформаційної бази на основі введення автоматизованої системи обліку, аналізу й аудиту, до складу якої входять автоматизовані робочі місця бухгалтера (АРМб).

Комплекс зведеного обліку та складання звітності включає в себе задачі узагальнення інформації на аналітичних і синтетичних рахунках з подальшим групуванням отриманих даних по одному чи кількох рахунках з ціллю формування даних для складання звітності, аналізу та аудиту, а також прийняття управлінських рішень [3, с.5-8].

Реформування системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні матиме позитивні наслідки, якщо підприємства будуть застосовувати новітні ефективні комп'ютерні технології обробки облікової інформації. Умови для цього дедалі стають сприятливішими:

-поступово насичується ринок порівняно недорогою і водночас потужною комп'ютерною технікою;

-за останні роки зросла кількість виробників прикладних бухгалтерських програм, які пропонують свою продукцію за помірними цінами, більш якісні і з кращим сервісним обслуговуванням;

-поступово зростають фінансові можливості підприємств для придбання персональних комп'ютерів;

-зростає інтелектуальний рівень праці у бухгалтерів.

Ці аспекти зумовлюють необхідність вивчення комп'ютерних технологій бухгалтерського, оперативного і податкового обліку.

Меню сайта

- процес управління валютними ризиками

- правові форми фінансової діяльності держави

- податкова система України та шляхи її вдосконалення

- Оцінка фінансової стійкості підприємства

- Основи фінансів

- Фінансова аналітика

- Удосконалення обліку фінансових результатів

- Сьогодні на ринку програмних продуктів є декілька десятків (якщо не сотень) пакетів програм для бухгалтерського обліку. Проте кожного року декілька фірм заявляють про випуск нової програми, яка, з їхніх слів, є потужнішою, "розумнішою" і перевершує усі відомі.

Незважаючи на насичення ринку, вже декілька років поспіль лідером на ньому є московська фірма 1С.

Програмне забезпечення фірми 1С завоювало увагу користувачів легкістю в користуванні, можливістю роботи одночасно з кількома документами, спрощенням записів шляхом автоматичного введення первинних даних в регістри бухгалтерського обліку.

3. Організаційно-методичні аспекти аудиту та фінансового аналізу доходів, витрат та фінансових результатів діяльності аграрних підприємств

3.1 Фінансовий аналіз доходів, витрат та фінансових результатів діяльності аграрних підприємств

Метою функціонування будь-якого суб'єкта господарювання, незалежно від галузевої належності та форми власності, є отримання ним позитивного фінансового результату (прибутку) у розмірі, що задовольняє потреби власників. Прибуток - це абсолютний показник, що відображає позитивний фінансовий результат діяльності підприємства у вигляді перевищення суми доходів над сумою витрат, понесених для отримання цих доходів. Займаючи центральне місце в ринковій економіці, прибуток є суттєвим стимулом господарюючих суб'єктів для ефективного використання його трудових, матеріальних та фінансових ресурсів.

Рівень отриманого підприємством прибутку відображає всі виробничо-господарські процеси, що відбуваються під час його функціонування. Фінансовий результат є кількісним та якісним критерієм ефективності та якості існуючого менеджменту, технологій, продуктивності праці, рівня виробничих затрат на виробництво.

Оскільки фінансовий результат є узагальнюючим показником, що характеризує ефективність виробництва і відображає аспекти його діяльності, вивчення питань аналізу фінансового результату є досить актуальним.

Питання аналізу фінансових результатів діяльності суб'єктів господарювання достатньо широко висвітлені в нормативних документах, а також науковій та навчально-методичній літературі. Узагальнення даної проблематики засвідчило, що вагомий внесок у теорію та практику аналізу фінансових результатів зробили Ф.Ф. Бутинець, А.М. Герасимович, М.Я. Дем'яненко, Г.І. Кіндрацька, Г.Г. Кірейцев, М.Я. Коробов, М.М. Коцупатрий, Ю.С., Ю.Ю. Тютюнник, Чумаченько, А.Д. Шеремет та ін. Надаючи належне розробкам вітчизняних та зарубіжних вчених, слід зазначити, що багато теоретичних та практичних проблем все ж залишаються невирішеними. Серед них особливе місце займають розробка обґрунтованої системи показників аналізу фінансових результатів та визначення специфічних особливостей оцінки фінансових результатів в умовах аграрних підприємств [1].

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства [3].

Фінансовий результат - це економічний підсумок виробничої діяльності суб'єкта господарювання, виражений у вартісній (грошовій) формі. Окрім вартісного виміру результатів фінансово-господарської діяльності для користувачів інформації важливе значення мають відносні показники фінансових результатів - значення рентабельності, які характеризують відносний (у відсотках) ступінь прибутковості вкладеного капіталу в цілому і за його структурою, здійснених витрат чи отриманого доходу. Відносні показники на відміну від абсолютних величин дають змогу оцінити рівень отриманого прибутку (збитку) в розрахунку на одиницю затрачених ресурсів і дозволять порівнювати ефективність функціонування підприємств з різними обсягами виробництва (розмірами) [1].

Основними економічними показниками, які характеризують фінансові результати діяльності підприємств, є доход (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, чистий доход, валовий прибуток, прибуток, чистий прибуток, рентабельність.

З прийняттям П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" аграрні підприємства розраховують фінансові результати на основі інформації форми № 2 "Звіт про фінансові результати" на різних етапах його формування, а саме: валовий прибуток, прибуток від операційної діяльності, прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, прибуток від звичайної діяльності після оподаткування і чистий прибуток, що є кінцевим показником абсолютної оцінки фінансових результатів діяльності підприємства [1].

Під час проведення аналізу фінансових результатів аграрних підприємств за формою № 2 "Звіт про фінансові результати", слід пам'ятати, що при сплаті підприємством фіксованого сільськогосподарського податку, прибуток від звичайної діяльності до оподаткування має відповідати прибутку після оподаткування.

У сільськогосподарських підприємствах поглиблений аналіз складу, структури та динаміки доходів, виробничої й повної собівартості, прибутків (збитків) від реалізації окремих видів продукції (товарів, робіт, послуг) та в галузях рослинництва і тваринництва проводиться з використанням інформації форми № 50-сг "Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств". Дана статистична звітність дає можливість визначити прибутковість продукції, як у абсолютних, так і відносних величинах, що в свою чергу дозволяє визначити основні складові, які забезпечують позитивний фінансовий результат (прибуток) та запропонувати конкретні заходи щодо його збільшення.

...