Проблеми розвитку підприємств молокопродуктового підкомплексу України

У статті досліджено проблеми розвитку підприємств молокопродуктового підкомплексу України та їх вирішення для забезпечення високої конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках продовольства.

Ключові слова: молокопродуктовий підкомплекс, ринок молочної продукції, потужність молокопереробних підприємств, чинники впливу на рівень розвитку підприємств молокпродуктового підкомплексу, пропорції розвитку молокопродуктового підкомплексу.

Молокопродуктовий підкомплекс, який покликаний забезпечувати населення молочними продуктами харчування, повинен посідати важливе місце в економіці України. Фактично ж виробництво молока та молочних продуктів, рівень їх споживання населенням не відповідає реальним потребам. Збільшення їх виробництва стримується деструктивними змінами в тваринництві, відсутністю стабільних взаємовигідних відносин між виробниками молока і молочною промисловістю.

Зменшення надходження молокосировини в необхідній кількості та відповідної якості на переробку позначилося на недозавантаженості виробничих потужностей молокопереробних підприємств, що в свою чергу спричинило значне підвищення ціни, а звідси й погіршення економічної доступності молочних продуктів.

Сучасні проблеми функціонування та розвитку підприємств молокопродуктового підкомплексу знайшли своє відображення в працях відомих вітчизняних учених: Т.В. Божидарніка [1], В.В. Камінської [2], О.А. Козак [3], М.М. Одінцова [6], М.Й. Хорунжого [7]. Однак здебільшого автори зосереджують увагу на фактичних результатах діяльності аграрних і молокопереробних підприємств, залишаючи осторонь питання, пов'язані з природою формування та функціонування молокопродуктового підкомплексу. Зокрема, до цього часу в економічній літературі відкритими є такі питання, як принципи й пропорції молокопродуктового підкомплексу.

Мета статті - на основі аналізу стану вітчизняного молокопродуктового підкомплексу та динаміки основних тенденцій на ринку молока і молочної продукції дослідити проблеми розвитку підприємств молокопродуктового підкомплексу України.

Ринок молока і молочної продукції відіграє досить важливу роль у продовольчому забезпеченні, оскільки молочні продукти традиційно займають одне з провідних місць у харчовому раціоні населення. Зниження купівельної спроможності призвело до зменшення рівня споживання молокопродуктів майже удвічі. Основна причина цього - скорочення виробництва молока та продуктів його переробки. Вже цей факт показує, що в сучасних умовах надійне забезпечення населення молочною продукцією за рахунок вітчизняного виробництва набуває стратегічного значення в царині гарантування продовольчої безпеки держави.

На наше переконання, підвищення продуктивності, економічної ефективності й конкурентоспроможності підприємств молокопереробної галузі прямо залежить від удосконалення інтеграційних процесів між виробниками молока та переробними підприємствами. Формування договірних відносин, безпосереднє зміцнення прямих зв'язків сільськогосподарських підприємств із переробною промисловістю і торговою мережею, про що справедливо зазначає В.В. Камінська [2], стає однією з надійних основ розвитку підкомплексу на даному етапі.

Останніми роками в Україні склалися певні регіони інтенсивного виробництва, які різняться не тільки високими показниками продуктивності корів, а й позитивною динамікою обсягів виробництва молока і молочних продуктів (табл. 1).

Таблиця 1 Географія виробництва молочної продукції в Україні

Зауважимо, що незалежно від географічного розміщення підприємств потреби в молочній продукції є практично однаковими з погляду її споживання, а тому обсяги виробництва визначаються в більшості випадків місткістю споживчого ринку. ринок молокопродуктовий економічний

Як відомо, робота молокопереробних підприємств залежить передусім від стабільності надходження молока у тій кількості, яка б забезпечувала завантаженість виробничої потужності підприємства, однак у реальній дійсності тут є чимало проблем, які стримують поступальний розвиток молокопродуктового підкомплексу. Це стосується каналів надходження молока на переробні підприємства, які настільки різні, що тут потрібно дотримуватися спеціального підходу. Заготівля молока від сільськогосподарських підприємств, господарств населення та інших господарських структур, а також від переробних підприємств, характеризується не стільки перевагами, скільки труднощами. Зокрема, у структурі заготівлі молока найвищу питому вагу мають господарства населення, що є негативним фактором забезпечення надходження якісного молока. У 2014 році молокопереробним підприємствам України надійшло 4716,4 тис.т молока, що на 2,2% більше порівняно з 2013 роком, у т.ч. від сільськогосподарських підприємств - 2277,7 тис. т за середньою ціною закупівлі 2689,7 грн/т, від господарств населення - відповідно 2007,2 тис. т і 1905,3 грн/т [7]. Уже ця інформація показує, що господарства населення, які забезпечують майже 43% переробки, продають молоко за ціною на 30% нижчою, ніж для аграрних підприємств.

Хоч динаміка виробництва майже всіх видів молочних продуктів у 2014 році була позитивною, однак спостерігається зниження обсягів виробництва сирів жирних і спредів.

Зменшення надходження молока на переробку спричинило недозавантаженість виробничих потужностей. Так, із 366 молокоперобних підприємств потужністю за зміну 26133,9 т фактично працюють 299 потужністю 18266,6 т. Тобто виробнича потужність їх використовується на 69,9 %.

Слід також додати, що загальна потужність молокопереробних підприємств скоротилася на 31%, а кількість молочних заводів - на 19 %. Якщо взяти до уваги той факт, що впродовж 2008-2012 років питома вага господарств населення у виробництві молока коливалась у межах 77-82%, то стане зрозумілим, що без ефективних заходів щодо економічної підтримки цієї форми господарювання позитивних зрушень, принаймні на даному етапі, чекати не доведеться.

Відсутність прийнятних економічних взаємовідносин у ланцюгу "виробництво-заготівля-переробка молока" і зниження заінтересованості передусім господарств населення, в нарощуванні обсягів виробництва молока стали основною причиною зниження загальної ефективності молокопродуктового підкомплексу, що позначилося не лише на виробництві молочної продукції, ай на її споживанні. Відтак набуває тривожної динаміки проблема зниження рівня споживання молока та молочної продукції, яка торкнулася всіх регіонів, особливо індустріально розвинених.

При оцінці балансу молока і молочних продуктів останній не викликає особливого занепокоєння, тому що виробництво молока стабілізувалось, як і фонд його споживання.

До цього слід додати, що в Україні спостерігається динаміка нарощування імпорту молочної продукції. Хоча в цілому загальний обсяг експорту молока й молочних продуктів становив 550,0 млн дол. США, водночас імпорт досяг 181,9 млн дол. США [4]. Зовнішньоторговельне сальдо по молоку й молочних продуктах позитивне (за винятком кисломолочної продукції та масла тваринного) і станом на січень-грудень 2014 року становило 368,1 млн дол. США.

Основною причиною стримування розвитку молокопереробних підприємств є нестача якісної сировини, що призводить до ускладнень діяльності в маркетинговому ланцюгу "виробництво - заготівля - переробка - торгівля" руху молочної продукції до споживача. Тому відновлення великотоварних спеціалізованих молочних ферм і заготівельнозбутових молочних кооперативів дасть змогу запроваджувати системи управління молочно-продуктовою вертикаллю.

Застосування цих заходів сприятиме збільшенню обсягів надходження якісного молока переробним підприємствам, забезпечить високу конкурентоспроможність вітчизняного молокопродуктового підкомплексу як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках продовольства. Адже молочне виробництво є пріоритетною галуззю для України. Це зумовлено традиційно важливим місцем і значенням молока й молочних продуктів у харчуванні українського населення, а також великою кількістю господарств-виробників, ефективність функціонування яких значною мірою визначає економічний розвиток сільськогосподарської сфери, соціальною спрямованістю галузі та її впливом на розвиток сільських територій.

Якщо керуватись означеними постулатами про роль і значення молокопродуктового підкомплексу, то важливо осягнути природу цієї міжгалузевої структури, яка формується й тим більше розвивається на основі всебічного опрацювання тих принципів, які її забезпечують. Йдеться, передусім, про такі важливі комплексоутворюючі принципи, як наявність і дотримання зворотного зв'язку, тобто вимог наступної ланки молочнопродуктового ланцюга до попередньої. В даному випадку це вимоги молокопереробних підприємств до виробників сирого молока, споживачів молочної продукції до її виробників. Не менш важливе значення мають принципи скорочення розриву у просторі та часі [8], тобто між виробництвом молока й надходженням його на переробку. До таких регулятивних принципів варто віднести також можливість і важливість досягнення синергічного ефекту, в чому однаковою мірою мають бути заінтересовані як виробники молока, так і його переробники та торгівля молочними продуктами.

Назріла потреба звернути увагу на поліпшення селекційно-племінної роботи (збільшення поголів'я, підвищення його продуктивності тощо) і кормової бази (забезпечення кормами на науково обґрунтованому рівні з подальшою спеціалізацією підприємств молочної галузі). Також важливим є розвиток фінансово-кредитної системи (надання пільгових кредитів), інформаційної (створення системи моніторингу ринку молока і молокопродуктів), інноваційної (стимулюваня різних нововведень і винаходів), інвестиційної (як вітчизняні, так й іноземні капіталовкладення у розвиток молочного підкомплексу, з перспективою виходу на світовий ринок). Крім згаданих вище чинників, які впливають на рівень розвитку молочного підкомплексу, нині виникає проблема зниження закупівельних цін на молоко. Причиною цьому є затримка експорту молочної продукції. Згадана ситуація вимагає не лише глибокого аналізу цінової політики, а й можливої зміни асортименту виробів молокопереробних підприємств, а також пошуків нових ринків збуту [6].

Особливе місце в розвитку молокопродуктового підкомплексу належить властивим для нього комплексоутворювальним пропорціям, які, власне, й формують базу розвитку цієї структури - це обсяг, якість, асортимент і ціна молочної продукції, купівельна спроможність населення. Іншою важливою пропорцією є своєчасність постачання молока, можливості його термінової та ефективної переробки на молочних заводах. І, нарешті, третьою пропорцією може бути обсяг, асортимент та якість готових молочних продуктів і можливості їх транспортування, зберігання й своєчасної реалізації на споживчому ринку.