Реалізація механізму інфляційного таргетування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

РЕАЛІЗАЦІЯ МЕХАНІЗМУ ІНФЛЯЦІЙНОГО ТАРГЕТУВАННЯ В УКРАЇНІ

Науковий керівник

- асистент Корабахіна А. Ю.,

Миколаївський національний

аграрний університет

У статті розглянуто один з методів контролю та регулювання інфляції, а саме - режим інфляційного таргетування. Визначено перспективи переходу до даного режиму та умови, які для цього необхідно створити в державі.

Ключові слова: інфляція, таргет, інфляційне таргетування, грошовий обіг, валютний курс, монетарна політика.

Постановка проблеми

Одна з найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки, яка негативно відображається у всіх аспектах життя суспільства - це інфляція, саме тому потрібно віднайти механізм її регулюваня. Одним із найбільш сучасних та ефективних напрямів стабілізації національної валюти є таргетування інфляції, яке було запроваджене центральними банками багатьох розвинутих країн. інфляція економіка таргетування

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемі впровадження режиму інфляційного таргетування присвячені наукові праці багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема А. Левіна, Н. Жирчкова [1], О. Колодізєва [3], О. Береславської, І. Засоріна, О. Костюка, О. Петрика [2], О. Шарова та ін. Попри велику кількість наукових праць, запровадження інфляційного таргетування в Україні є дискусійним питанням, що насамперед пов'язано з низьким рівнем довіри до банківської системи, складною економічною ситуацією в цілому, а тому потребує подальшого дослідження.

Постановка завдання

Метою статті є дослідження концепції монетарної політики в сфері запровадження режиму інфляційного таргетування та визначення необхідних передумов для впровадження даного режиму в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження

Інфляція - це одна з найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки в багатьох країнах світу, що негативно впливає на всі сторони життя суспільства.

Розвиток інфляційного процесу, як правило, проходить два етапи. На першому з них темпи знецінення паперових грошей відстають від темпів зростання паперової маси, дезорганізуючий вплив інфляції на виробництво, торгівлю, кредит і грошовий обіг ще не вповні виявляється. Тимчасово навіть може створюватися специфічно висока кон'юнктура, основою якої насправді є інфляція. Це пояснюється, з одного боку, зростанням товарної маси, внаслідок чого частина додаткових паперових грошей заміщує в каналах обігу необхідну кількість повноцінних паперів, а з іншого - необхідністю задовольнити потребу в готівкових грошах, тому що вже починає скорочуватися обсяг кредиту й уповільнюється швидкість обертання середньогрошової маси.

На другому (вищому) етапі свого розвитку інфляційний процес різко прискорюється, темпи зростання суспільного виробництва починають відставати від знецінення паперових грошей, а інфляційне переповнення каналів грошового обігу стає вже очевидним. Таке випередження темпів збільшення паперово - грошової маси спричинюється, по-перше, занепадом виробництва, зростаючим відставанням у науково-технічному прогресі, уповільненням підвищення, а потім і зниженням суспільної продуктивності праці; по-друге, зменшенням товарообігу, зумовленого зниженням якості та скороченням асортименту товарів, які тепер виробники почали поділяти на “вигідні” й “невигідні”, скороченням закупок імпортних товарів; по-третє, зростанням дефіцитності товарів; по-четверте, від'ємним платіжним балансом країни, коли збитки від зовнішньоекономічної діяльності вже не покривалися потоком доходів [2].

Одним з методів контролю та регулювання інфляціє є режим інфляційного таргетування як інструмент грошово-кредитної політики держави, який передбачає відповідальність центрального банку за дотримання проголошеного значення офіційного показника інфляції (таргету) протягом визначеного періоду часу, що дає змогу підвищити ефективність такої політики задля досягнення визначених цілей щодо низької і стабільної інфляції та прийнятних темпів економічного зростання. Режим інфляційного таргетування обирається для того, щоб поліпшити якість економічної політики, провести необхідні реформи в економічній, фінансовій та соціальній сферах [1].

Основними елементами режиму інфляційного таргетування є:

- законодавче закріплення цінової стабільності як прямої мети монетарної політики в довгостроковій перспективі;

- офіційне оголошення центральним банком кількісних цільових показників інфляції на визначений період та відповідальності за їх дотримання;

- роз'яснення дій органів монетарної влади громадськості.

Інфляційне таргетування можна класифікувати як систему монетарного устрою, яка визначається офіційним проголошенням кількісної мети інфляції на середньостроковий період з врахуванням того положення, що стабільна інфляція буде реалізована в довгостроковому періоді [4].

Серед основних характеристик режиму інфляційного таргетування можна виділити наступні:

- цифрові цілі по інфляції на середньостроковий період;

- необхідність прийняття закону про цінову стабільність - як базову мету монетарної політики;

- відкритість монетарної політики через різноманітні канали зв'язку з суспільством та бізнесом;

- прозорість державних фінансів та макроекономічна стабільність держави;

- високоякісна база аналізу та прогнозу інфляції;

- вдосконалення трансмісійного механізму грошово-кредитного ринку, що забезпечить ефективну стратегію монетарної політики та прийняття відповідних рішень, щодо впливу на інфляцію.

З аналізу класифікації типів таргетування інфляції випливає, що всі цент - ральні банки, якщо лише вони не здійснюють невпорядкованої емісії, вико - ристовують таргетування інфляції. Йдеться лише про різницю методів, представлених у таблиці.

Таблиця

- сприяння забезпеченню високого рівня довіри до політики центрального банку та зниження інфляційних очікувань. Це пов'язано з тим, що цільові показники інфляції, як будь-які кількісні показники, є чіткими і зрозумілими для контролю та розробки суб'єктами господарювання власних прогнозів;

- усунення суперечностей і протиріч між цілями грошово-кредитної політики;

- забезпечення достатньої гнучкості політики центрального банку, оскільки встановлений рівень інфляції можна розглядати як середньостроковий орієнтир, миттєва або короткострокова зміна якого внаслідок певних впливів на грошово-кредитний ринок практично неможлива, а заходи, що реалізуються, мають певний часовий лаг;

- зменшення економічних втрат, пов'язаних із потребою переорієнтувати цілі грошово-кредитної політики на інший рівень цільового показника чи навіть на інші цілі, коли виникає необхідність змін обмінного курсу, відсоткових ставок, темпів економічного зростання тощо;

- створення умов для збалансованого розвитку всіх секторів і галузей економіки, забезпечення її ра-ціональної структури та високих темпів економічного зростання;

- зниження ймовірності виникнення фінансово-валютної кризи;

- формування інфляційних очікувань на низькому рівні;

- створення ефективного механізму боротьби з внутрішніми та зовнішніми шоками [5].

Інфляційне таргетування поєднує два аспекти, які вважають дуже важливими для успіху монетарної політики, - надання надійного

середньострокового якоря для інфляційних очікувань і водночас достатня гнучкість політики для відповіді на короткострокові шоки без ризику втрати довіри до монетарного режиму. Додатковими чинниками успішності інфляційного таргетування є той факт, що запровадження цього режиму стимулює позитивні зміни у здійсненні монетарної політики, що також посилює ефективність використання інструментів політики. Ці позитивні зміни охоплюють зростання незалежності центральних банків, підвищення підзвітності та прозорості, розбудову системи аналізу і прогнозування для підтримки процесу прийняття рішень та ін. [6].

Держава, яка прагне запровадити режим інфляційного таргетування має створити такі “технічні” передумови:

1) законодавчо затвердити узгоджений усіма зацікавленими сторонами рівень інфляції на довгостроковий період. При цьому цілком імовірно, що на перехідному етапі фактично досягнутий рівень інфляції може дещо відрізнятися від запланованого, але особливо важливо, щоб подібними були траєкторії їх руху;

2) вдосконалити інструментарій проведення монетарної політики. Поступово основним інструментом ставатиме короткострокова відсоткова ставка центрального банку, через яку він впливає на рівень відсоткових ставок у банківській системі, ринок цінних паперів, валютний курс, інфляційні очікування, і в кінцевому підсумку - на рівень інфляції.;

3) налагодити конструктивний діалог уряду і центрального банку із суспільством. Широка громадськість має бути поінформованою як щодо загальної стратегії, так і тактичних кроків грошово-кредитної політики. Лише таким чином можна добитися підвищення довіри до монетарної та економічної влади. На практиці це означає проведення прес-конференцій, круглих столів, семінарів, випуск спеціальних документів, які пояснювали б монетарну політику [3].

Разом з тим, якщо перехід до інфляційного таргетування формально декларується, але не супроводжується кроками з пришвидшення структурних змін, удосконалення фіскальної та бюджетної політики, соціальних програм, то бажаного результату від інфляційного таргетування не буде. Тобто запровадження інфляційного таргетування потребує паралельного удосконалення інших складових економічної політики.

Згідно рішення НБУ “Про Основні засади грошово-кредитної політики на 2015 рік” пріоритетною метою грошово-кредитної політики є досягнення та підтримка цінової стабільності в державі, головним критерієм чого розглядається досягнення та підтримання в середньостроковій перспективі (від 3 до 5 років) низьких стабільних темпів інфляції, що вимірюються індексом споживчих цін у межах 3-5% на рік. Для досягнення пріоритетної мети вживатимуться заходи щодо стабілізації та збалансованого розвитку валютного ринку.

Заходи з відновлення макроекономічної та фінансової стабільності в державі, а також продовження проведення економічних і соціальних реформ в короткостроковому періоді можуть стати причиною підвищеного інфляційного тиску. За таких умов проведення грошово -кредитної політики впродовж найближчих років виходитиме з необхідності сприяння поступовому зниженню темпів інфляції, маючи на меті досягнення середньострокової інфляційної цілі до 2018 року. На шляху наближення до середньострокової інфляційної цілі передбачається така орієнтовна траєкторія приросту споживчих цін у річному вимірі: на кінець 2015 року - 9%, на кінець 2016 року - 7%, на кінець 2017 року - 5%. Досягненню середньострокової цілі сприятиме передбачений на другу половину 2015 року перехід до монетарного режиму інфляційного таргетування, чому передуватиме реалізація комплексу заходів, спрямованих на створення відповідних макроекономічних, інституційних, організаційних та технічних передумов.

Варто відмітити, що успішність роботи НБУ за наведеними напрямами діяльності визначатиметься в комплексі з результативністю заходів економічної політики уряду на підставі критеріїв, що містяться у відповідних прогнозних і програмних документах економічного та соціального розвитку [7].

Висновок

Таким чином, сьогодні Національний банк України фактично неспроможний забезпечити рівень контролю над інфляцією, достатній для впровадження інфляційного таргетування, оскільки політика монетарного таргетування має сенс, коли рівень інфляції незначний (1 -3%). До основних проблем впровадження даного режиму в Україні можна віднести відсутність макроекономічних та інституційних передумов, низький рівень довіри населення до банківської системи в цілому тощо.

Варто відмітити, що перехід до інфляційного таргетування для контролю за рівнем інфляції за допомогою маніпулювання обліковою ставкою є однією з вимог Міжнародного валютного фонду, а тому в подальшому необхідно проводити низку заходів для посилення інституціональної спроможності Національного банку України, а також забезпечити підготовку персоналу у роботі в аналітично-прогнозній системіній базі макроекономічних моделей.

Список використаних джерел

1. Жирчков Н. В. Інфляція як макроекономічне явище / Н. В. Жирчков // Економіка в школах України. - 2007. - № 4. - С. 7-10.

2. Петрик О. Інфляція в Україні: проблеми, ризики, перспективи / О. Петрик // Вісник Національного банку України. - 2007. - № 3. - С. 2-8.

3. Гроші і кредит : [підручник] / О. М. Колодізєв, В. Ф. Колесніченко. - К.: Знання. - 2010.

4. Базилевич В. Економічна теорія: Політекономія : підручник / В. Базилевич. - К. : Знання. - 2004. - 230 с.

5. Любохимець Л.С.: Основи таргетування інфляції як метод регулювання фінансових ринків в розвинутих країнах та Україні / Л.С. Любохимець, Л.М. Бабич // Вісник Хмельницького національного університету. - 2010. - № 4. Т. 2. - С. 23-27.

6. Гнатів О. А. Таргетування інфляції як оптимальний режим монетарної політики в Україні / О. А. Гнатів [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=59332 . - 2012.

7. Про Основні засади грошово-кредитної політики на 2015 рік : Рішення Ради Національного Банку України від 11 вересня 2014 року N 28. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://document.ua/pro-osnovni-zasadi-groshovo-kreditnoyi-politiki-na-2015-rik-doc202951.html

Размещено на Allbest.ru