Система ведення господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система ведення господарства

План

1. Виробництво як відкрита система

2. Організаційні основи виробничих систем

3. Поняття, класифікація та економічна суть системи ведення господарства

4. Обґрунтування системи ведення господарства

1. Виробництво як відкрита система

Виробництво -- найважливіша сфера людської діяльності з перетворення предметів праці з метою задоволення потреб всіх суб'єктів суспільства. Таким чином, виробнича функція охоплює всі дії, що безпосередньо пов'язані з виготовленням товарів чи наданням послуг.

Ресурсні вкладення здійснюються для отримання готових виробів за допомогою одного або кількох процесів перетворення (збереження, транспортування, оброблення). Щоб гарантувати бажаний (замовлений) продукт, на різних етапах процесу перетворення здійснюються заміри (зворотний зв'язок), а потім порівнюють результати з установленими стандартами і в разі необхідності коригують дії (контроль).

На рис.1 схематично показана виробнича функція як процес перетворення вкладених ресурсів у кінцеву продукцію.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Схема виробничої функції як процес перетворення вкладених ресурсів у кінцевий продукт

Економічна сутність виробничої системи полягає у створенні доданої вартості як різниці між вартістю вкладень та вартістю або ціною кінцевого продукту.

Організація виробництва і використання біоресурсів - це наука, яка вивчає закони функціонування виробничого процесу як системи.

При системному підході організація виробництва розглядається як певна впорядкована взаємодія елементів системи.

Системою можна назвати будь-який об'єкт, що має у своєму складі сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих частин або елементів.

Будь-яка система складається з не менш як чотирьох основних компонентів:

n входу,

n процесу,

n виходу,

n зворотного зв'язку і контролю.

Ознаки систем, які призначені для виконання виробничих функцій:

n основні вхідні компоненти;

n сукупність елементів;

n суттєві зв'язки між елементами;

n інтегративні (об'єднувальні) властивості;

n цілісність;

n внутрішня упорядкована структура й організація;

n мета функціонування і критерії оцінювання функціонування системи;

n керуючий або регулюючий пристрій чи засоби;

n межі з зовнішнім середовищем і здатність системи до взаємодії з ним;

n особливі властивості елементів, з якими вони входять в дану систему.

Існування будь-якої системи, успішне виконання нею своїх завдань можливе за наявності зв'язків між елементами, що об'єднують їх в єдине ціле, завдяки чому здійснюється функціонування системи відповідно до поставленої мети.

Виділення системи з оточуючого середовища як цілісного об'єкта здійснюється завдяки системоутворювальним зв'язкам.

Серед них найважливішими є зв'язки функціонування, які підрозділяються на:

n матеріальні (потоки матеріалів, предметів праці, енергії),

n інформаційні (потоки інформації, зв'язки між людьми тощо).

n Виробничі системи -- це особливий клас систем, що об'єднують працюючих, знаряддя і предмети праці та інші елементи, які необхідні для функціонування системи, у процесі якого створюється продукція або послуги.

n Під елементом виробничої системи розуміється складова частина системи, яка не розчленовується на дрібніші складові.

n Елементами виробничої системи є люди і матеріальні об'єкти -- праця, знаряддя, предмети, продукти праці, а також технологія, організація виробництва.

n Елементами виробничої системи нижчого рівня (дільниці, цеху, відділу) є робочі місця (частина виробничої площі з розташованими на ній засобами виробництва та робітниками, які їх обслуговують).

n Інтеграція первинних систем «людина -- машина» створює виробничу складну систему, яка охоплює основних і допоміжних робітників, основне і допоміжне устаткування, функціональні підсистеми зі складним комплексом взаємозв'язків, взаємовідносин та інтересів.

n До систем вищого рівня належать підприємства, галузі і т. п.

n Структура виробничої системи -- це сукупність елементів і стійких зв'язків між ними, що забезпечують цілісність системи і збереження основних властивостей системи під час різноманітних зовнішніх і внутрішніх змін.

Розрізняють структуру виробничих систем

n просторову (розташування елементів системи в просторі)

n часову (послідовність змін у часі стану елементів і системи в цілому).

n Характерна особливість елемента виробничої системи -- тісний взаємозв'язок та взаємодія з іншими частинами або елементами системи.

2. Організаційні основи виробничих систем

n Під законом організації виробничих систем розуміються необхідні, суттєві, стійкі співвідношення між елементами виробничої системи, а також між цією системою і зовнішнім середовищем.

n Основний закон організації -- закон синергії -- полягає в тому, що сума властивостей організованого цілого перевищує «арифметичну» суму властивостей кожного з елементів системи. При цьому під властивістю елемента розуміють параметри, що його характеризують, їх взаємозалежність, зміни в часі, якості та ін.

n Закон єдності аналізу-синтезу визначає те, що процеси розподілу, диференціації та інші необхідно доповнювати протилежними процесами: з'єднання, інтеграції.

n Закон пропорційності означає потребу певного співвідношення між частинами цілого.

n Згідно з законом самозбереження кожна реальна фізична (матеріальна) система спрямована на збереження своєї цілісності та на економію витрат своїх ресурсів.

n Закон відповідності виробничих систем цілям, що перед ними поставлені. Кожна система при формуванні цілеспрямована на задоволення певних потреб.

n Закон відповідності організації виробничої системи зовнішньому середовищу - це відповідність:

- економічним законам;

- державному устрою (правовим законам, нормам, інструкціям тощо);

- cистемі вищого рангу;

- екологічним стандартам.

n Закон резервів у виробничих системах зумовлений необхідністю компенсації відхилень від параметрів функціонування системи.

n Закон усунення надлишковості означає, що кожна виробнича система має бути завершеною, тобто відмежованою мінімальними зв'язками від інших систем.

n Закони розвитку виробничих систем - виробнича система постійно розвивається під впливом змін зовнішнього та внутрішнього середовища.

Особливості і властивості виробничих систем:

n Цілеспрямованість -- пов'язана зі створенням їх для задоволення певних потреб і спроможністю виробляти необхідну продукцію або робити послуги;

n Поліструктурність -- характеризується одночасним існуванням у них підсистем, що перетинаються, де кожний елемент системи одночасно входить у кілька підсистем і функціонує відповідно до їх вимог та цілей;

n відкритість -- виявляється не тільки в матеріальному, енергетичному обміні, а й в обміні інформацією з зовнішнім середовищем;

n складність -- зумовлена їх основними елементами: працівниками, знаряддям і предметами праці; цілеспрямованістю, полі структурністю, відкритістю, альтернативністю зв'язків, великою кількістю процесів, що здійснюються в системі;

n різноманітність -- характеризується такими поняттями, як: спеціалізація, концентрація, пропорційність окремих частин системи і підсистем.

господарство ресурс виробництво

3. Поняття, класифікація та економічна суть системи ведення господарства

n Ефективний розвиток аграрних формувань можливий за умови раціонального використання виробничих ресурсів (землі, засобів виробництва, робочої сили). Цьому сприяє впровадження науково-обгрунтованої системи ведення господарства. Це означає, що апробація моделей новостворених організаційних структур потребує їх наукового обґрунтування, розробки стосовно конкретних умов господарства науково-обгрунтованих систем ведення господарства, як основи їх бізнес-планів, з метою досягнення проектних техніко-економічних показників господарства.

n Система ведення господарства - сукупність технологічних, організаційних і економічних заходів, спрямованих на удосконалення спеціалізації виробництва й поєднання галузей, систем їх ведення, підвищення інтенсивності і економічної ефективності сільського господарства з урахуванням впливу природно-економічних факторів, які забезпечують максимальну кількість продукції з одиниці земельної площі при найменших затратах праці і коштів, тобто одержання максимального прибутку.

n Система ведення господарства - це сукупність економічних, організаційних, технічних і технологічних принципів побудови і ведення виробництва в конкретних умовах.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Класифікація систем ведення господарства

Науково-обгрунтована система ведення господарства охоплює всі сторони аграрного виробництва:

n раціональне розміщення і спеціалізацію;

n оптимальне поєднання галузей;

n інтенсифікацію;

n найефективніші методи використання землі, праці і капіталу;

n впровадження прогресивних методів організації праці;

n вдосконалення планування виробництва;

n обґрунтування методів матеріальної зацікавленості працівників у збільшенні виробництва продукції і зниженні її собівартості.

Значний вплив на розвиток системи ведення господарства мають умови виробництва (природні, економічні, організаційні, соціально-демографічні, біологічні та інші) рис. 2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.Класифікація факторів впливу на формування систем ведення господарства

До раціональної системи ведення господарства ставляться такі вимоги:

n виконання договірних зобов'язань з виробництва і реалізації певних видів продукції;

n вдосконалення спеціалізації виробництва; правильне поєднання галузей;

n найповніше і найраціональніше використання ресурсного потенціалу підприємства (земля, трудові ресурси, основні та оборотні фонди);

n зменшення сезонності використання трудових ресурсів протягом року;

n підвищення ефективності всіх галузей.

Досягти раціональної виробничої і організаційної структури можливо такими шляхами:

n збереження кількості галузей, але змінити їх якісний склад, тобто запровадити у виробництво нові високопродуктивні породи тварин, сорти сільськогосподарських культур, високопродуктивні машини та інше;

n зміна кількості галузей без відносної зміни їх якісного складу, тобто зміна виробничого напрямку, кількісних співвідношень в структурі основних і оборотних фондів, в структурі робочої сили, посівних площ та інше;

n відносні зміни кількості і якості галузей і елементів виробництва. В даному випадку змінюється характер і рівень спеціалізації господарства, відбуваються значні структурні зміни у виробництві сільськогосподарської продукції.

4. Обґрунтування системи ведення господарства

Обґрунтування системи ведення господарства здійснюється в такому напрямку:

n проводиться аналіз галузей підприємства за останні три роки та виявляються резерви їх подальшого розвитку;

n уточнюється загальногосподарська і внутрішньогосподарська спеціалізації, кооперування та інтеграція виробництва;

n система рослинництва;

n система кормовиробництва;

n система тваринництва;

n система заходів з механізації, електрифікації і автоматизації сільськогосподарського виробництва;

n система обслуговуючих і підсобних промислових виробництв;

n система організації і оплати праці та баланс праці;

n організаційна, виробнича структури і управління підприємством;

n соціальний розвиток колективу підприємства;

n капітальні вкладення;

n шляхи досягнення прибутку.

Методична схема і послідовність обґрунтування системи ведення господарства полягає в наступному:

n аналіз виробництва і обґрунтування концепції підприємства на перспективу;

n виробничий напрям господарства,внутрішньогосподарська спеціалізація, кооперація та інтегрування виробництва;

n система рослинництва, система землеробства і кормо виробництва, система тваринництва;

n система заходів з механізації, електрифікації і автоматизації сільськогосподарського виробництва;

n переробка, зберігання сільськогосподарської продукції, система обслуговуючих і підсобних промислових виробництв;

n баланс праці, організація і оплата праці;

n організаційна, виробнича структури і управління вироб-ництвом;

n соціальний розвиток;

n охорона навколишнього середовища;

n економічна ефективність систем ведення господарства.

Для обґрунтування системи ведення господарства доцільно використовувати системний підхід з широким використанням економіко-математичних методів.

Размещено на Allbest.ru