Формування економічного механізму управління електронними відходами в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування економічного механізму управління електронними відходами в Україні

Постановка проблеми. Постіндустріальне суспільство характеризується суттєвим збільшенням частки споживання продукції більш високих технологічних укладів. Тому, як наслідок, сучасною ознакою ринкових перетворень стає масове виробництво та споживання електронної та компґютерної техніки, в процесі експлуатації якої спостерігається тенденція постійного накопичення електронних відходів. Як засвідчує світовий досвід, у глобальних масштабах суспільні наслідки споживання комп'ютерної та електронної техніки щорічно оцінюються у 9 - 12 кг. утворення таких відходів у розрахунку на одного пересічного громадянина розвинутих країн.

Проблема відходів в Україні вирізняється особливою масштабністю і значимістю як внаслідок домінування в народному господарстві ресурсоємних багатовідхідних технологій, так і через відсутність протягом тривалого часу адекватного реагування на її виклики. Значні масштаби ресурсокористування та енергетично-сировинна спеціалізація економіки України разом із застарілою технологічною базою визначали й продовжують визначати високі показники щорічного утворення й нагромадження відходів.

Це призводить до поглиблення екологічної кризи й загострення соціально-економічної ситуації в суспільстві та зумовлює необхідність реформування та розвитку з урахуванням вітчизняного та світового досвіду всієї правової та економічної системи, що регулює природокористування взагалі та поводження з відходами зокрема. Таким чином, проблема поводження з відходами виявляється однієї з ключових екологічних проблем, і стає все більш вагомою в ресурсному аспекті.

Міжнародний досвід свідчить, що динаміка фізичних обсягів відходів окремих видів електронних виробів (телевізорів, комп'ютерів, мобільних телефонів) є синхронною динаміці обсягів проданих в окремій країні таких товарів, але з відставанням, що приблизно відповідає тривалості життєвого циклу відповідного устаткування. Україна посідає 36 місце по споживанню електронної та компґютерної техніки у розрахунку на одного мешканця, тому проблема утилізації електронних відходів набуває своєї актуальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасні дослідження доводять, що проблеми утилізації електронних відходів як складової екологічного менеджменту досить широко розглядаються у працях таких вчених, як В. Хомяков, Л. Абалкін, І. Єремєєв, Л. Ящук, М. Краснянський, Є. Виговська, та інших. Зазначені вчені зробили значний внесок у розробку науково-практичних засад вирішення проблем поводження з електронними відходами. Але, незважаючи на велику кількість наукових розробок, проблеми формування економічного механізму управління електронними відходами залишаються невирішеними.

Формування цілей статті (постановка завдання). Метою статті є обґрунтування економічного механізму управління електронними відходами в Україні на основі міжнародного досвіду.

Виклад основного матеріалу дослідження. Функціонування суспільства безпосередньо пов'язане із забезпеченням людей ресурсами. Людство може вирішувати питання в царині піднесення ефективності виробництва, розширення виробничого потенціалу, впровадження якісно нових технологій тощо в тому випадку, якщо воно має необхідні запаси сировини і енергії. Сьогодні, як у світі в цілому, так і в Україні зокрема, з кожним роком зростає потреба у масштабному впровадженні технологій переробки електронних відходів.

Відходи електричного та електронного обладнання (ЕЕО) відноситься до категорії твердих побутових відходів та охоплює, згідно Директиви WEEE (WasteElectrical and Electronic Equipment), широку групу товарів: побутова техніка, телекомунікаційне та комп`ютерне обладнання, мобільні телефони, медичні та освітлювальні прилади, та інші. Щороку у світі продаються мільйони одиниць ЕЕО, обсяги продажів яких постійно зростають. Збільшення кількості та номенклатури ЕЕО неминуче призводить до збільшення обсягів утворення відходів. Пов`язано це з тим, що люди постійно оновлюють свою техніку та в останні роки роблять це все частіше. Скоріше за все на смітнику з`являються мобільні телефони та комп`ютери. У европейських країнах частка відходів ЕЕО становить 4 - 6% у загальномупотоці твердих побутових відходів, та прогнози свідчать про подальше збільшення обсягу даного типу відходів приблизно на 5% щорічно, що в три рази більше, ніж зростання обсягів усіх побутових відходів.

Відходи ЕЕО є однією з найбільш небезпечних груп у складі побутових відходів, оскільки багато з них містять отруйні важкі метали: ртуть, свинець, кадмій, хром та берилій, а також бромовані антипірени, флуорохлоровуглеводні, поліхлоровані біфеніли, полівінілхлорид. Ці речовини забруднюють довкілля та наражають на небезпеку здоров`я людей. Крім того, несанкціоноване поводження з відходами ЕЕО призводить до безповоротної втрати цінної вторинної сировини - чорних, кольорових та цінних металів, полімерів, гуми та скла, тому організація збору та переробки старого та відпрацьованого обладнання дозволить зменшити використання природних ресурсів.

Незважаючи на те, що в загальній класифікації присутнє слово відходи, відпрацьована електроніка є важливою категорією вторинних ресурсів, що пов'язане з великою придатністю до безпосереднього повторного використання, ремонту та утилізації матеріалу. Можна виділити наступні етапи життєвого циклу для типовогоелектронного виробу: виробництво, використання, збирання, переробка / повторне використання та утилізація (рис. 1).

Рис. 1. Життєвий цикл електричного та електронного устаткування з урахуванням його повторного використання

електронний економічний обладнання відхід

Важлива роль в забезпеченні конкурентоспроможності національної економіки належить повторному використанню відходів виробництва і споживання, як одному із зростаючих за значимістю факторів інноваційних трансформацій. Значні резерви ресурсозбереження зосередженні саме у відходах. Як сировинний потенціал відходи можуть замінювати первинні ресурсні джерела і відігравати важливу роль в інтеграційному потенціалі сталого розвитку, зменшуючи ресурсоспоживання і сприяючи забезпеченню сировинної незалежності територій, створюючи додатковий експортний потенціал та ін.

Мета утилізації відпрацьованої електронної та електричної техніки полягає у зменшенні твердих побутових відходів, скороченні сміттєзвалищ, отриманні матеріалів і відновленні енергії тощо. В більшості країн, що розвиваються, утилізація продукції розглядається як прекрасний спосіб повернення вторинної сировини для виробництва. Через складність і вартість утилізації використаної електроніки, а також попит на сировину для відтворення, велика кількість застарілої електроніки були незаконно ввезені в країни, що розвиваються, таких як Китай, Індія і Кенія, де нижчі екологічні стандарти і умови роботи дозволяють обробляти електронні відходи більш вигідно, але і приносять величезної шкоди навколишньому середовищу.

Показовим у вирішенні проблеми утилізації відпрацьованої електронної та електричної техніки є міжнародний досвід. Так, починаючи з 2004 року за ініціативою Організації Об'єднаних Націй був створений проект «Best of 2 World» (Bo2W), спрямований на розвиток альтернативного рішення зазначеної проблеми для країн, що розвиваються.

Технологічний процес утилізації відпрацьованої електронної та електричної техніки в країнах ЄС є більш автоматизованим: устаткування подрібнюється автоматизованим способом, після сортування матеріал проходить хімічну обробку фракцій за рахунок різниць у щільності та теплопровідності. Традиційний підхід у країнах, що розвиваються основан на застосуванні ручної праці.

Альтернативний підхід, згідно проекту Bo2W, полягає у поєднанні технологічних підходів країн ЄС та країн, що розвиваються. Застосуванні ручної праці на початковому етапі розбирання техніки (глибокий рівень демонтажу) дозволяє отримати наступні переваги:

- глибокий рівень демонтажу дозволяє відокремити різні фракції, що запобігає подальшому змішанню гетерогенних матеріалів і робить подальшу переробку отриманих матеріалів високоефективною;

- можливість повторного використання отриманих в процесі демонтажу компонентів;

- суттєве зниження токсичності у подальшій обробці підвищує екологічну ефективність всього процесу утилізації;

- можливість створення великої кількості робочих місць для некваліфікованих сільських і приміських робітників;

- витрати на оплату праці, як і раніше не мають істотного значення в Китаї в порівнянні з розвиненими країнами, що доводить економічну доцільність застосування глибокого рівня демонтажу.

Отриманий матеріал проходить подальшу обробку - токсичні елементи та елементи, що містять дорогоцінні метали підлягають механічній та хімічній обробці.

В межах проекту Bo2W вперше у Китаї був реалізований пілотний проект, який являв собою експериментальну систему управління, вихідні дані та отримані результати якого були детально проаналізовані, що дозволило відстежити матеріальні та фінансові потоки (рис. 2).

Рис. 2. Матеріальні та фінансові потоки переробки електронних відходів

На сьогодні у межах програми «Best of 2 World» щорічно реалізується близько 350 проектів екологічної спрямованості як на національних, так й на міжнародному рівнях. Новий проект Oeko-Institut в Африці спрямований на перехід до стійкої рециркуляції та відновлення дефіцитних і цінні металів, таких як платина, індій і т.д. з електричного і електронного устаткування з вичерпаним терміном служби, шляхом розробки і впровадження нових стратегій для переробки брухту цих потоків в манері, що поважає охорону здоровґя, є екологічно чистим, і соціально прийнятним виробництвом [4].

В сучасному світі переробка електронних відходів є швидко зростаючим бізнесом. Частина цієї еволюції пов'язана зі збільшенням кількості електроніки, переробка якої є дуже енергоємною. Часткове вирішення проблеми досягається за рахунок повторного її використання та модернізації. Екологічні та соціальні вигоди від повторного використання включають:

- зменшення попиту на нову продукцію і зменшення використання сировини;

- зменшення кількості чистої води та електроенергії для виробництва нової техніки;

- доступність високотехнологічних виробів більш широким верствам суспільства;

- суттєве зниження кількості відходів на звалищах.

Електронні відходи містять у своєму складі цінні компоненти (золото, срібло, мідь та інші), які можуть знайти корисне застосування в народному господарстві. Так, 1 тонна брухту персональних комп'ютерів вміщує більше золота, ніж 17 тонн золотоносної породи, 1 тонна відпрацьованих мобільних телефонів (6000 одиниць) вміщує приблизно 3,5 кг срібла, 340 г. золота, 140 г. паладію та 130 кг міді. При сучасних цінах це складає 15000 дол. В той же час, електронна та електрична техніка, потрапляючи на полігони та несанкціоновані звалища, створює значний негативний вплив на навколишнє середовище.

Виходячи із матеріального вмісту цінних речовин, можно спрогнозувати потоки грошових коштів від продажу компонентів, придатних для вторинного використання, вилучених в процесі переробки (табл. 1).

Таблиця 1. Матеріальний вміст матеріалів, придатних для вторинного використання

Враховуючи динаміку зростання цін на дорогоцінні метали, можна стверджувати про доцільність і ефективність переробки електронних відходів (рис. 3). За оцінками спеціалістів, ціна золота до 2020 року може збільшитися додатково щонайменше в 2,0 - 2,5 рази.

Рис. 3. Динаміка цін на дорогоцінні метали

За нашими розрахунками, з 1 т брухту персональних комп'ютерів при реалізації вилучених лише золота та срібла за сучасним рівнем цін можна отримати коштів на суму відповідно 4,2 та 1,2 тис. грн, а з 1 т брухту мобільних телефонів відповідно 160 та 37 тис. грн.

Переробка металів з електронних відходів може суттєво скоротити частину енергії, необхідної для видобування нових металів. Так, переробка алюмінію зберігає до 90% енергії, необхідної для його видобування. Вилучення 10 кг алюмінію шляхом переробки, наприклад, потребує використання не більше 10% енергії, необхідної для видобування цього металу з гірничої маси, попереджає створення 20 кг вуглекислого газу та 0,11 кг викидів двоокису сірки, а також дозволяє уникнути інших викидів та негативних впливів.

Повторне використання створює додаткові робочі місця. Порівняно із розміщенням у відвалах, повторне використання комп'ютерів створює 296 додаткових робочих місць на кожні 10000 т матеріалу щорічно.

Реалізація вилучених дорогоцінних металів при утилізації електронних відходів є ефективнішою за промисловий видобуток золота та срібла, який потребує значних інвестиційних вкладень.

Утилізація комп'ютерів та офісної техніки передбачає виконання цілого комплексу спеціальних операцій за участю часом значної кількості робочої сили і оплату послуг сторонніх організацій, так само зайнятих у цьому процесі.

Так, наприклад, цикл робіт з утилізації однієї утилізованої одиниці обов'язково включає в себе:

- транспортування;

- демонтаж (стадія «викрутки»);

- брикетування чорного металу (механізована стадія);

- відділення пластикових елементів (стадія «викрутки»);

- відділення елементів з високим вмістом кольорових металів (стадія «викрутки»);

- брикетування кольорового металу (механізована стадія);

- сортування матеріалів за ступенем очищення;

- відправку на афінаж (послуги сторонніх організацій);

- інше.

Таким чином, витрати на виконання всіх робіт складуть суму, яка не залежить від номенклатури утилізованого обладнання, ступеня його старіння.

За розрахунками майбутні грошові притоки коштів від реалізації вилучених дорогоцінних, кольорових, чорних та інших цінних матеріалів забезпечують необхідні інвестиції в здійснення процесу утилізації електронного та електричного обладнання. Отже, така діяльність є економічно вигідною і сприяє створенню додаткових робочих місць.

На теперішній час сфера вторинного ресурсокористування знаходиться в Україні в стадії активного формування. Висока енерго - та ресурсоємність вітчизняної продукції визначається не тільки власне виробничими процесами, а й тим, що частина ресурсного і енергетичного потенціалу консервується у відходах. Відповідні витрати лягають саме на продукцію, а мільярди тонн накопичених в Україні твердих відходів залишаються поза сферою господарської діяльності.

Діюча на сьогодні модель поводження з електронними відходами доволі проста - 95 - 97% зібраних відходів захоронюється на сміттєзвалищах і полігонах, відповідно, 5 - 3% відходів - утилізується на сміттєпереробних заводах. Рамкова схема процесу утилізації відходів у Західній Європі передбачає, що в землю захорянюють до 20% відходів, спалюють 30 - 35%, а решту 50 - 60% переробляють як вторинну сировину.

Розвиток нової моделі передбачає застосування сучасних методів і технологій поводження з електронними відходами на основі впровадження системи мінімізації їх утворення, роздільного збирання в місцях утворення, сортування, максимально можливої переробки як вторинної сировини, обробки та захоронення на спеціалізованих полігонах тієї частини відходів, яку технологічно неможливо, екологічно небезпечно або економічно невигідно переробляти.

Недостатнє використання економічних методів стимулювання екологоорієнтованої господарської діяльності гальмує формування ефективної системи управління електронними відходами. Ринкові інструменти стимулювання такого розвитку на даному етапі розвинуті недостатньо, зокрема в Україні не діють інструменти податкового та кредитного стимулювання.

Організація підприємств з переробки електронних відходів в Україні є достатньо привабливим напрямом вкладення інвестиційних ресурсів: конкурентне середовище цілком сприятливе, динаміка споживання електронної техніки доводить майбутнє зростання обсягів переробки. Досить коротким є строк окупності інвестованих коштів - від 6 місяців до 2 років при достатньо високому рівні рентабельності виробництва - від 20% до 50%. До того ж підприємствам даного виду діяльності доцільно крім безпосередньої переробки відходів, додатково освоювати виробництво різноманітних виробів з вторинної сировини, а впровадження технологій глибокої переробки відходів дозволить максимізувати рентабельність виробництва. Поряд з цим, організація універсального заводу з переробки електронних відходів потребує значних інвестицій, які оцінюються приблизно у 20 - 25 млн. доларів, що потребує залучення коштів іноземних інвесторів або державної підтримки.

Висновки і перспективи подальших розвідок. Електричне та електронне обладнання складається з безлічі компонентів, що містять токсичні речовини, які негативно впливають на здоров'я людини і навколишнє середовище, якщо їх не обробляти належним чином після терміну їх використання. Ці небезпеки відбуваються в основному через неналежну переробку та процес утилізації.

Процес утилізації відпрацьованого електричного та електронного устаткування (EEE) можна розглядати як плід модернізації технологій. Стійка рециркуляція таких відходів набуває значення вторинного сировинного резерву ряду галузей промисловості, будівництва та енергетики. Ці види відходів за сучасних умов доцільно розглядати як вагомий сировинний резерв.

Література

1. Єремєєв І.С. Менеджмент у сфері поводження з твердими побутовими відходами / І.С. Єремєєв, С.В. Марчук // Збірник наукових статей «ІІІ-го Всеукраїнського з'їзду екологів з міжнародною участю». - Вінниця, 2011. - Том.1. - С. 63 - 65.

2. Зигун А.Ю. Використання світового досвіду системи управління відходами / А.Ю. Зигун // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Теорія і практика будівництва. - 2014. - №697. - С. 165 - 172.

3. Пыриков А.В. Эмерджентность системы «товар-сырье-товар» в контексте экологического рециклинга / А.В. Пыриков, В.И. Братчун, Д.П. Лойко, В.Н. Ардатьев // Перспективні напрямки української науки: зб. статей учасн. XIX Всеукр. наук-практ. конф. «Інноваційний потенціал української науки - ХХІ сторіччя». - Запоріжжя: Соціальний дім, 2013. - Т. 2. - С. 17-19.

4. Global circular economy of strategic metals - best-of-two-worlds approach (Bo2W) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://worldloop.org/e-waste/worldloops-approach-to-e-waste-management/

Размещено на Allbest.ru