9

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хмельницький національний університет

Прикладні засади інвестування підприємств сільськогосподарського машинобудування

М.П. Войнаренко,

д. е. н., проф. проректор

Статтю присвячено дослідженню практичних засад інвестування підприємств сільськогосподарського машинобудування. Розглядається реальний стан виробництва в галузі, виявлено потенційні можливості нарощення попиту та виявлено основних закордонних конкурентів-постачальників сільськогосподарської техніки. Визначено основні тенденції розвитку галузі сільськогосподарського машинобудування та його зв'язок із станом сільського господарства. Виявлено існуючий поділ підприємств сільськогосподарського машинобудування на провідні, які розвивають свою діяльність та неефективні, що не вдосконалюють своє функціонування. Досліджено особливості роботи цих двох видів підприємств та виявлено обсяги їх інвестування. Доведено, що провідні підприємства інвестують у необоротні активи для подальшого вдосконалення інноваційного рівня виробництва. Розкрито механізм державної підтримки розвитку українського сільськогосподарського машинобудування.

Постановка проблеми. В ринкових умовах оновлення машинно-тракторного парку є важливим, доцільним та ефективним шляхом поліпшення ефективності і конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва. Проблема сталого розвитку галузі сільськогосподарського машинобудування України та розробка заходів сприяння інвестиційній діяльності на сучасному етапі є особливо актуальними з огляду на необхідність поступального розвитку виробництва вітчизняної сільськогосподарської техніки як основи розвитку сільського господарства, що є ключовою галуззю економіки країни. Ситуація вкрай ускладнюється тим, що більшість виробничих підприємств перестали існувати або, зберігши виробництво, істотно скоротили його обсяги, а технічний рівень техніки, що виготовляється, характеризується технологічною застарілістю. Втім, в Україні загалом вдалося зберегти окремі галузі сільськогосподарського машинобудування, які здатні конкурувати на ринку за рахунок порівняно нижчої вартості продукції і наявності перспективних розробок за більш прийнятного для вітчизняного сільгоспвиробника співвідношення "ціна-якість". Таким чином, дослідження практичних засад інвестування сільськогосподарського машинобудування є прикладним способом визначення потенційних можливостей розвитку українського сільськогосподарського машинобудування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання розвитку підприємств сільськогосподарського машинобудування досліджують вітчизняні і зарубіжні вчені та практики. Актуальні питання інвестиційного забезпечення виробництва нової сільськогосподарської техніки досліджуються у працях Н.П. Карачини, А.В. Вітюк, В.Г. Андрійчука, Я.К. Білоуська, М.В. Зубця, М.І. Кісіля, В.І. Кравчука, П.А. Лайка, І.С. Левитського, М.І. Лобаса, М.М. Могилової, П.А. Музики, Г.М. Підлісецького, П.Т. Саблука, В.Р. Сайка та інших. Незважаючи на безумовну значущість проведених досліджень, проблема виявлення реальних обсягів інвестування конкретних підприємств та їх фінансових можливостей здійснювати такі вкладення залишається недостатньо вивченою та потребує додаткових досліджень.

Постановка завдання. Метою дослідження є здійснення оцінювання сучасного стану інвестування підприємств сільськогосподарського машинобудування та відокремлення і обгрунтування прикладних засад інвестування зазначених підприємств.

Виклад основного матеріалу дослідження. Однією з найважливіших проблем розвитку українського аграрного бізнесу є відсутність можливостей використання якісної сільськогосподарської техніки. Відстале матеріально-технічне забезпечення виключає досягнення високого рівня продуктивності праці та виробництва продукції з низькою собівартістю. Абсолютна більшість вітчизняних аграрних підприємств не мають у своєму користуванні достатньої кількості техніки, а та, що є - застаріла. Високотехнологічні агрегати є вкрай дорогими та недоступними для пересічного фермерського господарства. Наслідком такої ситуації із використання застарілого устаткування стало порушення технологій виробництва продукції, підвищення негативного впливу на екологію та зниження конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції.

За таких умов єдиним шляхом забезпечення сільського господарства якісною технікою є розвиток вітчизняного виробництва сільськогосподарської техніки. Функціонуючі в Україні заводи, незважаючи на існуючі в державі нормативно-правові акти та програми, які сприяють їх роботі, спроможні задовольнити лише 20% від потреби аграрного сектору держави [1, с.275]. Беручи до уваги майбутнє постійне зростання потреби у сільськогосподарській техніці, одночасне вибуття застарілої техніки з експлуатації, виникає потреба відновлення та налагодження зростаючого вітчизняного виробництва техніки для АПК. Проте, варто зазначити, що розвиток українського сільського господарства неможливий без упровадження передових технологій, які передбачають використання сучасної сільськогосподарської техніки. Саме тому активна інвестиційна діяльність в сфері сільськогосподарського машинобудування сприятиме збільшенню обсягів сільськогосподарського виробництва, підвищенню прибутковості аграрних підприємств, розширенню їх виробничої діяльності та, як результат, створенню додаткових робочих місць на селі, що виступає основою зростання економіки країни.

Переваги інвестиційної складової є очевидними в забезпеченні прибуткової роботи підприємств сільськогосподарського машинобудування, а її вплив на виробництво є радикальним і комплексним. Сільськогосподарське машинобудування в Україні є пріоритетним видом діяльності оскільки має на меті забезпечити вітчизняне сільське господарство засобами праці. Втім, протягом останніх років відбувається поступова деградація механізованих технологій у аграрному секторі через безперервний процес зниження кількості та якості техніки в сільгоспвиробників.

Відзначаючи різноманітність напрямів українського сільського господарства зауважимо, що і структура сільськогосподарської техніки в Україні відрізняється за різними класами виробництва (рис.1), що пояснюється перш за все фінансовими можливостями самих підприємств та їх здатністю адаптуватися до змін зовнішніх обставин.

Рис. 1. Динаміка виробництва основних видів продукції сільськогосподарського машинобудування

Виявлена вкрай негативна динаміка зменшення обсягів виробництва усіх видів сільськогосподарської техніки за виключенням косарок у 2011-2015 роках засвідчила, що подальше збільшення виробництва та досягнення конкурентних переваг вітчизняних виробників сільськогосподарської техніки можливе виключно за умови здійснення постійних техніко-технологічних удосконалень.

Відзначаючи зростаючі обсяги сільськогосподарського виробництва за такого технічного стану українського сільськогосподарського обладнання перспективи збільшення його виробництва є вкрай примарними, що додатково підтверджується зростанням імпорту машин для аграрного виробництва. В такій ситуації вітчизняний ринок технічних засобів активно освоюється іноземними фірмами зокрема у деяких господарствах експлуатується біля 60% імпортної сільськогосподарської техніки. Серед провідних постачальників закордонного устаткування варто відзначити "Нью Холанд" (Нідерланди), "Джон Дір" (США), "Клаас", "Форт Шріт" (Німеччина), "Нива" (Росія), "Кампо" (Іспанія), "Вольво" (Швеція). Досягнути і забезпечити стабільне зростання ринку їм вдалося за рахунок вдалого використання ситуації ігнорування інвестування у цій галузі українськими виробниками.

Виявлене зменшення обсягів виробництва сільськогосподарської техніки в Україні відповідає загальносвітовій тенденції виробництва сільськогосподарського устаткування, що полягає у зменшенні обсягів, оскільки відбувається постійне нарощування потужності машин та, відповідно, зменшення необхідної кількості техніки на полях та у господарствах. Зростаючі вимоги до екологічності машин та розширення їх номенклатури на базі уніфікованих платформ та нових методів комп'ютерного проектування все ж відкриває для українських виробників значні перспективи для виробництва прогресивної техніки [2, с.139].

Що стосується потенційного попиту на таку продукцію, зазначимо, що лише у 2013 р. українські аграрії придбали майже 15 тис. одиниць різної сільськогосподарської техніки на більш ніж 6 млрд грн, причому ці витрати визнавалися недостатніми через високий ступінь зношення парку, у якому велику частку складають машини ще радянських часів або уживане імпортне обладнання [3, с.68]. Таким чином, в Україні існує зростаючий платоспроможний попит на якісну сільськогосподарську техніку, виробництво якої може бути забезпечене лише на основі активного інвестування.

Аналізуючи поточний стан та тенденції вітчизняного сільськогосподарського машинобудування було відзначено їх суттєве розмежування на провідні підприємства, які змогли вчасно оновити своє виробництво, та неефективні підприємства, які продовжили функціонувати за принципом інерційності. Зокрема, подібних висновків притримується і Якименко О.С. [2, с.142] (табл.1).

Серед найбільш ефективних провідних підприємств сільськогосподарського машинобудування варто відзначити ПАТ "Уманьферммаш" (грунтообробна і бурякозбиральна техніка), ПAT "Бердянський "Агротехсервiс" (жатки для збирання соняшника, роторні косарки, зернонавантажувачі), ПрАТ "Вінницький дослідний завод", ТОВ "Велес Агро" (виробництво ґрунтообробної та посівної техніки), ПАТ "Гідросила" (гідравлічні системи), ТОВ "Техна" (обладнання для птахівництва) та ін.

Таблиця 1.

Порівняльна характеристика підприємств сільськогосподарського машинобудування

Типовими представниками неефективних підприємств (оберемо для прикладу Хмельницьку область, де сільське господарство є провідною ланкою економіки регіону) є ПАТ "Шепетівський завод культиваторів", ПАТ "Кам'янець-Подiльськсiльмаш", ПАТ "Старокостянтинівське Міжрайагропостач", ПАТ "Iзяславський Агропостач", ПАТ "Шепетівський Агроспецпостач".

Ключові тенденції у сучасному сільгоспмашинобудуванні засвідчили, що в Україні функціонує низка підприємств, що здатні виготовляти високотехнологічне устаткування, яке користується попитом, як на внутрішньому ринку, так і за кордоном, втім для більш активного їх розвитку бракує певного інвестиційного поштовху з боку держави. Про це свідчать і цифри: номенклатура машин і обладнання склала понад 2,5 тис. найменувань, в т. ч. у 2015 році впроваджено у виробництво близько 50 видів нових та модернізованих машин. На сьогодні підприємствами сільгоспмашинобудування вже створено понад 100 промислових зразків конкурентоздатної техніки і устаткування, зокрема 38 зразків за державною підтримкою. Отже, незважаючи на всю складність ситуації, вітчизняні виробники намагаються проявляти активність. ПАТ "Харківський тракторний завод", наприклад, декларує плани щодо складання продукції в Євросоюзі. Завод також модернізує номенклатуру, вводячи в неї трактори для фермерів. Знаменитий ПАТ "Херсонський машинобудівний завод" упровадив нову технологію фарбування і розробив нові пристосування і жниварки для кукурудзи і соняшника. А ПАТ "Білоцерківсільмаш" вивів на ринок агрегат для внесення безводного аміаку.

Відзначаючи такі поодинокі спроби ряду підприємств модернізувати і оновити своє виробництво Кабінет Міністрів розробив у 2017 році механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників" за напрямом "Часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва" [4], що передбачає часткове державне стимулювання розвитку вітчизняного сільськогосподарського машинобудування. За таких сприятливих умов українське устаткування за обсягами продажів, які з часом призведуть до вдосконалення продукції, зможе приблизитися до своїх закордонних конкурентів, що постачають техніку з більшим ступенем уніфікації та моделями, які відповідають різним природнім умовам та розмірам господарств.

Проте, суттєвою перепоною на цьому шляху модернізації є те, що українські підприємства-виробники сільськогосподарської техніки перебувають у складному фінансово-економічному становищі. Вони є малопотужними, наукова і конструкторська база їх слабка, конкурентоспроможність - невисока, кооперація виробництва - на низькому рівні. За таких умов інвестування підприємств сільськогосподарського машинобудування в Україні здійснюється у переважній більшості за рахунок власних коштів самих підприємств, тому логічно припустити, що їх інвестиційні можливості обмежуються власними прибутковими продажами [5, c.37]. З огляду на такі тенденції доцільно дослідити прибутковість функціонування цих підприємств (табл.2).

Таблиця 2.

Динаміка отриманого прибутку підприємствами сільськогосподарського машинобудування

Проведений аналіз статистичних даних щодо прибутковості підприємств сільськогосподарського машинобудування засвідчив їх суттєві проблеми у сфері розширення інвестування, адже окресленим підприємствам доводиться працювати в складних і мінливих умовах зовнішнього середовища. Про існування зазначених труднощів переконливо свідчить розмежування підприємств - низькоефективні підприємства взагалі не можуть здійснювати інвестування у виробництво сільськогосподарської техніки через свою збитковість, а провідні підприємства здійснюють інвестування лише у необоротні активи (табл. 3).

Таблиця 3.

Обсяги інвестиційної діяльності провідних підприємств сільськогосподарського машинобудування України, тис. грн.

* - підприємство є малим і не оприлюднює відомості про свою інвестиційну діяльність

Відповідно до виявлених обсягів інвестування зазначимо, що підприємства намагаються підвищувати свій рівень конкурентоспроможності за рахунок інвестування в необоротні активи, що характеризує саме оновлення основних фондів на відміну від вкладення в оборотні активи, які б характеризували нарощення виробництва вже існуючої техніки. Такий підхід менеджменту підприємств є виваженим та стратегічно вірним в мінливих ринкових умовах, його реалізація забезпечить формування ефективного виробничого потенціалу підприємства в майбутньому.

Проте саме прогресивних підприємств вкрай мало, діяльність більшості з них на сьогодні пов'язана з машинобудуванням лише ремонтом машин та устаткування, які вже не є основними видами діяльності. Як влучно зазначає Карачина Н.П. "…погіршення попиту на техніку для сільського господарства призвело до необхідності пошуку машинобудівними підприємствами нових видів діяльності з метою не допущення банкрутства. Зокрема більш активні підприємства налагодили випуск іншої додаткової або непрофільної продукції, запропонували послуги наявної техніки, а підприємства що не мали такої змоги обрали рентоорієнтований або змішаний тип поведінки" [6, с.116].

інвестування сільськогосподарське машинобудування аграрний

Висновки