Особливості формалізованого опису економічної інформації

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Поняття даних.

Поряд з поняттям "інформація" поширення набуло поняття "дані". У загальновживаному сенсі це синоніми, але існує досить суворе відмінність, яка полягає в тому, що "інформація" має загальнотеоретичне значення - "заходи упорядкованості системи", а поняття "дані" зводить інформацію до об'єкта тих чи інших перетворень. У цьому відношенні дані представляють собою конкретні відомості (інформацію в певній формі - мовну, аудіо, відео) на носії, які можна піддати обробці, в тому числі і комп'ютерними засобами. Таким чином, інформацію пов'язують із змістом відомостей про об'єкти реального світу, а дані - з формою подання цих відомостей в процесі їх зберігання і переробки. Співвідношення понять "інформація" і "дані" подано на рис. 1:

Рис. 1. Ілюстрація співвідношення понять "інформація" та "дані"

Інформація за допомогою процедур формалізованого опису перетворюється у дані. Таким чином, дані - це інформація, що подана у формалізованому вигляді, прийнятому для опрацювання автоматичними засобами за можливою участю людини.

Процес перетворення економічної інформації у відповідні дані приведений на рис. 2:

Рис. 2. Процес перетворення інформації в дані

Найбільш поширеними процедурами формалізованого опису економічної інформації є: класифікація та кодування.

Класифікація економічної інформації.

Таким чином, класифікація - це поділ множини об'єктів на частини за їхньою подібністю чи розбіжністю згідно з прийнятими методами.

Існує два методи класифікації, а саме: ієрархічний та фасетний.

Ієрархічний метод класифікації - це послідовний поділ множини об'єктів на підлеглі класифікаційні групування, між якими встановлюються відношення підпорядкованості (ієрархії) (рис. 3).

Рис. 3. Ієрархічна схема класифікації

Ієрархічний метод класифікації характеризується тим, що початкова множина об'єктів техніко-економічної інформації послідовно поділяється на угруповання (класи) першого рівня поділу, далі - на угруповання наступного рівня і т.п. Сукупність угруповань утворює при цьому ієрархічну деревоподібну структуру, яку часто зображують у вигляді гіллястого графа, вузлами якого є угруповання (рис. 4).

Кількість рівнів класифікації визначає глибину класифікації. Кожне угруповання може поділяти на угруповання нижчого рівня з використанням своєї ознаки, і глибина класифікації у кожній гілці ієрархічної структури може бути різною.

В ієрархічній класифікації в окремому випадку на кожному рівні поділу може бути використана одна ознака. Це означає, що об'єкти початкової множини характеризуються однаковим набором ознак.

Найбільш суттєвими і складними питаннями, при використанні ієрархічного методу класифікації, є вибір системи ознак, які стануть основою поділу, а також їх послідовність. Вибрані ознаки мають бути визначальними в розв'язуванні конкретних техніко-економічних задач, для яких створюється ця система класифікації. При цьому формовані в угрупованні об'єкти повинні мати найбільшу кількість однакових ознак. Вибір послідовності ознак залежить передусім від характеру техніко-економічної інформації.

При застосуванні ієрархічного методу класифікації для об'єктів із незалежними ознаками (наприклад, кадрів, продукції тощо) вибір послідовності ознак залежить від статистичних характеристик - частоти та ймовірності звертання до тієї чи іншої ознаки (найчастішим звертанням мають відповідати вищі рівні класифікації).

Ієрархічний метод класифікації характеризується кількістю рівнів класифікації, глибиною, ємністю і гнучкістю. Кількість рівнів визначає глибину класифікації, яка встановлюється залежно від міри необхідної конкретизації угруповань і кількості ознак, які беруть участь у розв'язуванні відповідних задач. Від глибини класифікації та кількості створених на кожному рівні угруповань залежить ємність. Як правило, найбільшу кількість послідовних угруповань, на які може поділяти попереднє угруповання на кожному рівні класифікації, беруть сталою або для всієї класифікації, або для даного рівня. Розділи ідентифікуються однозначним цифровим кодом. Код підрозділу складається з коду розділу та однозначного коду підрозділу.

Переваги методу: логічність побудови, чіткість виділення ознак, великий інформаційний обсяг, традиційність і звичність використання, повна пристосованість до ручної обробки інформації, велика інформативність кодів, які мають змістове навантаження.

Недоліки методу: жорсткість структури, яка зумовлена фіксованістю ознак і заздалегідь встановленим порядком їх проходження, які не допускають включення за відсутності резервного обсягу нових об'єктів класифікаційних угруповань та ознак; неможливість групувати за будь-якою наперед незаданою ознакою; відсутність для стабільності класифікаторів потрібних великих резервних обсягів.

Фасетний метод класифікації - це паралельний поділ множини об'єктів на незалежні класифікаційні угруповання. При цьому множина об'єктів, що характеризується деяким набором однакових для всіх об'єктів ознак (фасет), значення яких відповідають конкретним виразам зазначених ознак, може поділятися багаторазово і незалежно.

У класифікаторах фасети найчастіше розміщуються простим переліком і мають свій код (рис. 4).

Кожна ознака фасетної класифікації відповідає фасету, що являє собою список значень найменованої ознаки класифікації. Отже, система класифікації може бути подана переліком незалежних фасетів (списків), які містять значення ознак класифікації.

Рис. 4. Фасетна схема класифікації

кодування фасетний класифікаційний

Множинний опис об'єктів техніко-економічної інформації відбувається в кожній конкретній задачі на основі завдання фасетної формули, яка утворюється із послідовності ознак класифікації. Кількість фасетних формул визначається можливим поєднанням ознак. Для кожної фасетної формули може бути утворена ієрархічна класифікація, в якій на кожному рівні поділу використовується одна ознака, що відповідає окремій фасеті, а послідовність ознак визначається фасетною формулою.

Отже, будь-яке угруповання у системі класифікації визначається набором значень ознак об'єктів класифікації (може бути одна або кілька ознак). Оскільки, кількість можливих класифікацій швидко зростає зі зростанням незалежних ознак, у ряді випадків краще мати перелік окремих фасетів - ознак. Будь-яка комбінація фасетів визначає одну ієрархічну класифікацію, кожне угруповання якої визначається комбінацією значень ознак. Загалом уся множина об'єктів класифікації може описуватися досить великою кількістю дескрипторів, які відповідають значенням різних ознак множини об'єктів. Кожний об'єкт може описуватись якоюсь частиною цих значень.

У кожному конкретному випадку фасетна формула визначається залежно від характеру розв'язуваних задач і алгоритму обробки даних. Можуть створюватись одночасно різні незалежні підмножини класифікаційних угруповань.

Фасетний метод класифікації є однорівневим, оскільки вхідна множина об'єктів ділиться на підмножини відповідно до значень ознак окремих фасет (рис. 4).

Переваги методу: гнучкість структури, яка може пристосовуватися до змін у задачах; можливість включати нові фасети чи видаляти старі; особливо ефективний у разі функціонування комп'ютерних інформаційних систем.

Недоліки методу: недостатньо повне використання обсягу через відсутність практично багатьох із можливих комбінацій фасет; не традиційність і незвичайність при використанні для ручної обробки даних.

Кодування економічної інформації.

Кодування - це процес позначення первинної множини об'єктів або повідомлень набором символів заданого алфавіту на основі сукупності певних правил. Залежно від використаних символів розрізняють цифрові, літерно-цифрові та літерні коди. Кількість символів у алфавіті називають основою коду. Залежно від основи коду вони бувають двійковими, десятковими, шістнадцятковими і т. ін. Залежно від використаних правил кодування коди можуть бути змінної чи постійної довжини. Основною вимогою, яку ставлять до кодування, є однозначне подання кожного об'єкта кодованої множини, тобто кожному об'єкту множини має відповідати єдиний код.

Системою кодування називають сукупність методів і правил позначення об'єктів заданої множини. Система кодування характеризується ємністю - кількісно кодів, що різняться між собою, тобто комбінацій, використаним алфавітом коду і правилами утворення коду.

Код характеризується довжиною, тобто кількістю використаних розрядів, структурою, яка відображає зміст окремих розрядів або груп розрядів коду.

Кодування вирішує проблему - забезпечення ефективності і надійності обробки інформації.

У процесі кодування економічної інформації необхідно розв'язати три основних завдання; однозначного позначення (ідентифікацїі)кожного об'єкта заданої множини, кодування деякої сукупності властивостей (атрибутів) об'єкта і забезпечення інформаційної надійності або достовірностіна всіх етапах кодування, передавання, зберігання і обробки даних.

Код будь-якого об'єкта (запис інформації про об'єкт) складається з ідентифікаційної частини, інформаційного блока, який містить набір кодів, що відповідають властивостям даного об'єкта, і додаткових розрядів або блоків, які забезпечують захист усього коду від можливих помилок.

Мета кодування економічних даних полягає в тому, щоб подати інформацію в компактній і зручній формі.

Розрізняють методи кодування: реєстраційний та класифікаційний. До реєстраційних методів кодування належать порядковий та серійно-порядковий, до класифікаційних - послідовний і паралельний.

Порядковий метод кодування - це створення коду із чисел натурального ряду і його присвоєння - це найбільш простий, повний та однозначний метод.

Порядкова система застосовується для кодування однозначної, стабільної і простої номенклатури (наприклад: категорії персоналу, статті витрат, види платежів до бюджету тощо). Вона передбачає присвоєння об'єктам цифрових номерів у порядку їх розміщення в номенклатурі з натурального ряду чисел без пропуску номерів. При використанні цього методу кожний об'єкт класифікованої множини кодується за допомогою поточного номера.

Серійно-порядковий метод кодування - це створення коду із чисел натурального ряду із закріпленням окремих серій чи діапазонів цих чисел за об'єктами класифікації з однаковими ознаками і його присвоєння. Використовується для двозначної номенклатури.

Серійна система служить для кодування аналогічних простих номенклатур і передбачає присвоєння серій номерам об'єктам, виділених в окремі групи за якою-небудь ознакою. У межах кожної серії об'єктам присвоюються номери по порядку. При цьому в кожну серію обов'язково включаються резервні коди, які можна присвоювати новим об'єктам даної номенклатури.

Послідовний метод кодування - це створення коду класифікаційного групування і (чи) об'єкта класифікації з використанням кодів послідовно розміщених підпорядкованих групувань, отриманих за ієрархічного методу класифікації, і його присвоєння.

При послідовному кодуванні код угруповання створюється на основі коду угруповання попереднього рівня додаванням до нього ще одного розряду (або групи розрядів). В ієрархічній класифікації використовується послідовність угруповань під назвами "клас", "підклас", "група", "підгрупа" і для позначення класу можна використовувати одну цифру, для підкласу - дві і т.д. У кожному рівні розподілу може бути до десяти номенклатур. У кожній вітці ієрархічної класифікації використовується своя сукупність властивостей. Значення властивості, записаної на певному розряді коду у вигляді цифр (груп цифр), залежить від значення цифр на попередніх розрядах.

При використанні послідовного методу логічно будується код (кодова комбінація), який має велику інформативність. Він дуже громіздкий і має складну структуру. Через негнучкість послідовного методу кодування його доцільно використовувати лише в тих випадках, коли техніко-економічна інформація змінюється у незначних розмірах або зовсім не змінюється протягом тривалого часу використання класифікаторів. Метод широко застосовується при розробленні загальнодержавних класифікаторів продукції, галузей і т. ін.

Паралельний метод кодування - це створення коду класифікаційного групування і (чи) об'єкта класифікації з використанням кодів незалежних групувань, отриманих за фасетним методом класифікації, і його присвоєння.

При паралельному кодуванні використанні фасетні класифікації кожного угруповання системи класифікації відповідає деякій сукупності значень властивостей об'єктів. При цьому кожне угруповання першого рівня поділу. відповідає одному значенню, другого - значенню двох властивостей і т.п. Для позначення кожної окремої ознаки незалежно використовується один або кілька розрядів коду. Структура коду сукупності властивостей відповідає фасетній формулі.

При застосуванні паралельного методу кодування на противагу послідовному значенню ознаки записане на будь-якому розряді коду не залежить від значень ознак, записаних на інших розрядах. Це дає змогу за конкретним кодом легко дізнатися, набором яких ознак описується розглядуваний об'єкт. Найчастіше ознака задається у вигляді кодової таблиці.

Паралельний метод кодування дає багатоаспектну класифікацію. Вона добре пристосована для машинної обробки і розв'язання різних економічних задач. Блокова побудова коду за фасетами спрощує його стандартизацію. До недоліків цього методу кодування належить менша інформативність порівняно з послідовним методом.

Размещено на Allbest.ru