Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Туристичні ресурси та їх оцінка

Поняття про туристичні ресурси

Туризм є ресурсно орієнтованою суспільно-господарською системою, тому визначення поняття "туристичні ресурси" та їх місця у туристичній діяльності належать до важливих завдань науки про туризм. "Туристичні ресурси, - зазначено у Законі України "Про туризм" - сукупність природно-кліматичних, оздоровчих, історико-культурних, пізнавальних та соціально-побутових ресурсів відповідної території, які задовольняють різноманітні потреби туриста"1. Дещо по-іншому запропонувала визначення терміна група російських авторів: "Туристичні ресурси - це природні, історичні, соціально-культурні й інші об'єкти, що стимулюють туристів до подорожі, здатні задовольняти потреби у відновленні та розвитку фізичних, емоційних та інтелектуальних сил людини"2. Туристичний словник І. В. Зоріна і В. Квартальнова подає: "Ресурси туристичні - природні, історичні, соціально-культурні об'єкти, з об'єктами туристичного показу включно, а також інші об'єкти, здатні задовольняти духовні потреби туристів, сприяти відновленню та розвитку їхніх фізичних сил. Ресурси туризму доступні для ознайомлення і використання незалежно від форм власності, якщо до того не існує законодавчих обмежень. Природні й антропогенні геосистеми, тіла та явища природи, артефакти (лат. arte - мистецтво і fachus - зроблений. - С.), які мають комфортні властивості й споживчу вартість для рекреаційної діяльності і можуть бути використані для організації відпочинку та оздоровлення певного контингенту людей..."3

Українські автори - М. Мальська, Н. Антонюкі Н. Ганич пропонують таке визначення: "Туристичні ресурси - специфічні властивості природного середовища, а також їх поєднання, прояви людської діяльності, природні, історичні, соціально-культурні об'єкти, які є предметами зацікавлення туристів, стимулюють їх до подорожі, здатні задовольнити їхні потреби у відновленні та розвитку фізичних, емоційних та інтелектуальних сил. Ресурсом є не лише пейзаж чи історична пам'ятка, а й тиша, чисте повітря, гостинність жителів, доступність розваг тощо"4. Запропоновані поняття дуже близькі за формою і змістом. Однак таке трактування поняття "туристичні ресурси", зауважує професор О. Любіцева, достатньо широке, а номенклатура туристичних ресурсів практично безмежна5. І далі зазначає, що туристичні ресурси (франц. resource - допоміжні засоби) - це об'єкти природи, історії, культури, поточні події, явища, які можуть бути використані у процесі створення та реалізації туристичного продукту, будучи мотиваційною підставою для його вибору, наприклад, за видом, сезоном та іншими ознаками. Погоджуємось з О. Любіцевою, що поняття "туристичні ресурси" і "рекреаційні ресурси" є синонімами, але, на нашу думку, розглядати туризм як вид рекреації - питання дискусійне.

У більшості визначень поняття "туристичні ресурси" (до якого приєднується й автор посібника) - це об'єкти та явища природного й антропогенного походження, які використовують або можуть бути використані для туристичної діяльності. Особливість туристичних ресурсів полягає в тому, що вони мають властивість відновлювати фізичні й духовні сили людини, розвивати їх, а також придатні для надання найрізноманітніших послуг, потреби в яких виникають під час мандрівки туристів.

У процесі класифікації туристичних ресурсів більшість дослідників розподіляють їх на три складові: природні, історико-культурні, чи культурно-історичні, соціально-економічні. Щоправда, відомий туризмознавець професор О. Бей-дик у статті "Ресурси світового туризму: поняття, класифікація, картографування" передбачає спрощений розподіл ресурсів на дві групи - природні й культурно-історичні®, а в монографії "Рекреаційно-туристичні ресурси України" (2001 р.) деталізує структуру рекреаційно-туристичних ресурсів, зазначаючи: "гіперблок рекреаційно-туристичних ресурсів складається з природних, природно-антропогенних, суспільно-історичних..."7 У свою чергу природні ресурси вчений розподіляє на природяо-географічні й природно-антропогенні (рис. 4.1). На наш погляд, найраціональніший поділ туристичних ресурсів на природні, історико-культурні та соціально-економічні передумови, що доповнюють туристичні ресурси інфраструктурними компонентами (рис. 4.2). Адже в умовах глобалізації здійснюється цілеспрямована діяльність з розширення ресурсної бази туризму за рахунок штучно створених об'єктів, наприклад, аквапарків, розважальних центрів, де природні складові вдосконалюються штучно сформованими елементами, і под. Окрім цього, до соціально-економічних передумов варто віднести матеріально-технічну базу самого туризму, трудові ресурси, які забезпечують функціонування галузі будівництва, транспорт, сферу послуг (торгівлю, громадське харчування тощо).

Природні туристичні ресурси (ПТР) - це природні, тобто кліматичні, водні, геологічні, ґрунтові, фітолікувальні та ландшафтні, а також природно-антропогенні (національні природні парки, заповідники, пам'ятки природи таін.), які володіють комфортними умовами і можуть бути використані для туристичної діяльності.

Природні ресурси за призначенням багатофункціональні, їх використання з туристично-рекреаційною метою пов'язане не лише із природними властивостями, закладеними в будові, а й з економічною доцільністю експлуатації. Наприклад, мінеральні лікувальні води можна використовувати з лікувально-оздоровчою метою лише у тому випадку, якщо їх мінеральний склад, за визначенням спеціалістів, відповідає певним лікувально-оздоровчим стандартам і якщо визначені запаси вод економічно вигідно використовувати.



За характером впровадження у процес туристичної діяльності ПТР дуже різні. Одні з них можуть використовуватися лише споглядально. Так, красиві ландшафти підвищують атрактивність місцевості й через сприйняття цих ландшафтів туристами не впливають на їх екологічний стан. Інші (пляжні ресурси морських, річкових та озерних берегів, лікувальні ресурси лісів та ін.) за надмірної експлуатації" що виявляється через перевантаження згаданих екосистем туристами, призводить до нераціонального використання природних ресурсів або навіть їх зникнення. Тому подальший розвиток туристичної діяльності вимагає наукового обґрунтування впливу туризму на стан природних туристичних ресурсів.

Історико-культурні туристичні ресурси (ІКТР) - це сукупність пам'яток матеріальної та духовної культури, які створені в процесі історичного розвитку суспільства на певній території, мають пізнавальну цінність і можуть бути використані для туристичної діяльності. Такі об'єкти приваблюють туристів незалежно від сезону, пори року, що активно впливає на стан розвитку туризму.

Кожен із видів ІКТР (рис.) структуризують на підвиди. Так, пам'ятки археології охоплюють ареали первісного заселення, стоянки і поселення, кургани; давні городища (прості) та давні городища (складні), забезпечені лініями оборони з дитинцем.

Пам'ятки історії - це меморіальні пам'ятки, пов'язані з історичними подіями, національно-визвольними змаганнями, війнами, бойовими традиціями, та пам'ятники учасникам історичних подій, національно-визвольних змагань і війн, а також відомим діячам історії.

Архітектурні пам'ятки та пам'ятки містобудування структуризуються на архітектурні ансамблі, пам'ятники оборонного будівництва, сакральні споруди, народної архітектури, громадські споруди, палацо-паркові ансамблі й сучасні пам'ятки архітектури.

Мистецькі пам'ятки як вид ІКТР - це пам'ятки професійних і народних художніх промислів, а також музеї, які експонують пам'ятки образотворчого, декоративно-ужиткового та інших видів мистецтва.



Види історико-культурних туристичних ресурсів

До етнографічних пам'яток належать етнографічні музеї з відповідною експозицією, музеї народної архітектури і побуту, фольклорні пам'ятки усної та писемної творчості, яскраво виражені й добре збережені народні традиції тощо.

Сучасний туризм має новостворені туристично-привабливі об'єкти, які є результатом цивилізаційних перетворень. Це, наприклад, масштабні європейські техноцентри Віденський технічний музей, Лондонський науковий музей, Московський політехнічний музей, Німецький музей у м. Мюнхені та ін. Щось подібне запроектовано у м. Єнакієве (Донецька область), де планується відкрити Державний політехнічний музей "Український техноленд" на базі двох непрацюючих вугільних шахт, що повинно стати добрим подарунком для учасників чемпіонату Європи з футболу "Євро-2012".

Особливістю ІКТР є те, що вони мають повсюдний характер розташування, і визначити їх значення для туризму дуже важко, адже кожен із таких пам'яток може вирізнятися особливою цінністю. Тому ми запропонували методику оцінки (див. 4.4), яка дає змогу визначити хоча б наближено пізнавальну цінність ІКТР окремого поселення, центру, району. За результатами таких оцінок можна ранжувати відповідними поселеннями і районами з метою введення їх до туристичних маршрутів чи пізнавальних занять для відпочиваючих.

Окрім того, зауважимо, що не вся спадщина минулого належить до ІКТР. До них варто зарахувати лише ті історико-культурні об'єкти, котрі добре вивчені, мають суспільно-виховне значення і саме тому можуть бути використані для задоволення туристичних потреб певних туристичних груп, що формуватимуться за інтересами.

До туристичних ресурсів ми віднесемо соціально-економічні передумови, у тому числі стан розвитку матеріально-технічної бази самого туризму (об'єктів розміщення - турбаз, готелів, мотелів, кемпінгів, баз відпочинку, пансіонатів, санаторіїв та ін.) й інфраструктурних галузей, а саме - шляхи сполучення, транспорт і дорожнє господарство, торгівлю, громадське харчування, побутове обслуговування, сучасні інформаційні та рекламні служби, туристичні фірми, навчальні заклади, підприємства з виробництва товарів туристичного сервісу тощо (детальніше див. 4.5).

Туристичний продукт

Сукупним наслідком економічної діяльності в туризмі є реальні товари, що виступають у формі туристичного продукту і туристичної послуги.

Товар - це продукт праці, призначений для задоволення якоїсь потреби людини і вироблений для обміну або продажу. Туристичний продукт, як і будь-який інший народногосподарський товар, володіє двома властивостями: споживчою вартістю і вартістю. Споживча вартість задовольняє конкретну людську потребу, робить товар корисним. Як споживчі вартості туристичні товари є якісно різнорідними і тому кількісно несумірними; як вартості вони є втіленням праці товаровиробників. Вартість визначається суспільно необхідними витратами праці, коректованими ринковими умовами господарювання.

Туристичний продукт - це комплекс окремих туристичних послуг, які роблять можливим перебування або поїздку і лише в сукупності можуть задовольнити потреби клієнта, тобто принести користь (вигоду).

Туристичний продукт є економічною категорією. Він включає послуги матеріального (розміщення, харчування та ін.) і нематеріального (екскурсія та ін.) характеру, споживчі якості і властивості яких внаслідок їх реалізації задовольняють бажання і потреби туристів. На ці властивості звернув увагу відомий англійський туризмолог В. Мидлтон. Згідно з його визначенням, комплексним туристичним продуктом є набір або пакет відчутних і невідчутних компонентів, склад яких визначається діяльністю.

Отже, туристичний продукт - цілеспрямована сукупність послуг, робіт і інших товарів, матеріальних і нематеріальних об'єктів, необхідних і достатніх для задоволення потреб туристів, що відповідає цілям туризму і пропонується для реалізації, а також надається туристу.

Туристична послуга - це сукупність дій у сфері обслуговування, спрямована на забезпечення і задоволення потреб туриста, що відповідає цілям туризму, характеру і спрямованості турпродукту і не суперечить принципам моралі.

Частка туристичних послуг в усіх споживаних населенням послугах є вагомою, вони мають специфічний оздоровчий, соціально-оздоровчий характер, тобто це відпочинок. Вони відкривають можливості для розвитку особистості, пізнання історичних і культурних цінностей, заняття спортом, участі в культурно-масових заходах, тобто туризм поєднує у собі економічний, соціальний, гуманітарний, виховний і естетичний фактори.

Поняття "послуга" містить такі складові:

- обслуговування, тобто взаємодію споживача і виконавця;

- безпосередньо процес надання послуги, тобто процес виконання визначеної роботи виконавцем;

- наслідок цих дій у формі "перетвореної продукції" чи "результату послуги".

Туристичні послуги мають свої особливості. Розглянемо деякі з них.

Незбереженість послуги визначається тим, що її не можна законсервувати для повторного використання. Крім того, послуги не можна накопичувати. Стокімнатний готель, у якому сьогодні заповнені тільки 60 номерів, не може завтра здати 140 номерів. Втрати від незданих 40 кімнат - це непоправні втрати.

Надаваність (невідчутність) послуги виражається в тому, що ми можемо собі уявити результат, який отримаємо після одержання послуги, але жодну послугу неможливо відчути до її одержання. Ні одержувач послуги, ні той, хто її надає, не можуть передбачити чи гарантувати одержання якогось планованого результату. Щоб зменшити невизначеність, спричинену невідчутністю послуги, клієнт, перш ніж звернутися за послугою, шукає щось відчутне, що хоч якоюсь мірою свідчить про якість цих послуг: зовнішній вигляд фірми, персоналу тощо.

Варіювання якості послуги визначається тим, що якість послуги може змінитися в кожен момент її виконання, тобто послуга може бути дуже різною за якістю навіть за умови її однорідності. Є кілька причин такої мінливості: по-перше, послуги такого роду виявляються і споживаються одночасно, що обмежує можливість контролювати їх якість; по-друге, тимчасова нестійкість попиту робить проблематичним збереження якості обслуговування в періоди, коли попит зростає.

Відмежованість споживача від особи, яка надає послугу, чи фірми. Ця характерна ознака послуги полягає в тому, що комплексна туристична послуга складається з декількох складових.

Форми організації обслуговування туристів зумовлені особливостями споживання. На відміну від товару, що тільки тоді готовий до споживання, коли пройде шлях від місця виробництва до місця споживання, туристичні послуги і товари споживаються тоді, коли турист доправлений до місця їхнього виробництва.

Пропоновані в туризмі послуги, як правило, розділені територіально. Одні з них (інформаційні, посередницькі тощо) туристи одержують у місці їхнього постійного проживання, інші - під час подорожей (транспортні, інформаційні та ін.), а треті - в місцях туристичного призначення (харчування, нічліг, розваги, лікування, ділові зустрічі тощо). Крім того, послуги надають різні територіально роз'єднані підприємства та організації сфери туризму і рекреації.

Невідповідність між часом і місцем акту купівлі - продажу і надання послуг в сфері туризму створює об'єктивно значні організаційні труднощі. Цей процес є триєдиним, й охоплює обслуговування при купівлі-продажу комплексу послуг, подорожі і перебуванні в туристичних пунктах. Отже, туристичне обслуговування охоплює одночасно діяльність з виробництва, пропозиції та реалізації послуг і товарів.

Туристичні послуги і товари виробляються і надаються за високих вимог до середовища чи стану матеріально-технічної бази туризму. Для основних і додаткових послуг і товарів наявність матеріальної бази є умовою, без якої не може відбутися споживання. Отже, діяльність зі створення і підтримки матеріально-технічної бази туризму зумовлює виробництво і продаж послуг і товарів, і тому вона також входить у туристичне обслуговування.

Безпосереднє обслуговування - це процес своєрідних складних взаємин між обслуговуючим персоналом і туристами, у якому одночасно відбуваються створення, пропозиція і споживання більшості послуг і товарів.

Туристичний продукт складається з багатьох компонентів, які можуть бути як відчутними, так і невловимими (рис.).



Основні різновиди туристичних продуктів

До відчутних належать, зокрема, продукти харчування, одяг, різне туристичне спорядження. До невловимих - послуги, наприклад, розміщення в готелі, бронювання квитків, розваги туристів. Безліч продуктів, які потрібні туристу для задоволення своїх туристичних потреб і бажань, створені самою природою, тобто природним шляхом. Це наприклад, сонячне світло, повітря і вода. Ці продукти звичайно характеризуються як вільні ресурси і не є предметом спеціального вивчення та аналізу в економіці туризму, оскільки вони, як правило, споживаються безкоштовно. (Саме тому подібні ресурси іноді називають вільними, чи безкоштовними, хоча, вони й не зовсім безкоштовні.) Всі інші ресурси, які використовуються за плату, називають економічними ресурсами. Для економіки туризму чималий інтерес становлять нематеріальні туристичні продукти, які також використовуються для задоволення туристичних потреб і бажань, тобто їх можна охарактеризувати як економічні товари. На відміну від відчутних тур продуктів, невловимі не обмежені кількісно, їх не можна складати чи накопичувати. їх виробництво і споживання відбувається одночасно і виключно в тих місцях, де вони вироблені; їх використовують тільки ті туристи, яким вони необхідні. Такими турпродуктами є, наприклад, послуги гостинності, що включають розміщення у визначеному місці призначення, послуги харчування, пропоновані ресторанами, розваги, які пропонують оперні, драматичні театри та інші організації в цих же місцях призначення.

Види турпродукту

Стандартний комплекс послуг, наданий туристу залежно від цілей подорожі, називається пекідж-туром. Крім того, за бажанням клієнта туристичні організації можуть розробити спеціальний тур на індивідуальне замовлення. Такий комплекс послуг називається інклюзив-туром. Це, як правило, дорогі й елітні послуги. В Україні вони часто приваблюють туристів завдяки впливу "ефекту снобізму", чи "ефекту Веблена", коли високу ціну й унікальність таких турів туристи розглядають як демонстрацію добробуту і престижу, що й спонукає до купівлі.

Пропонована на ринку продукція туризму поділяється на три основних види:

1) комплексна туристична послуга, яка включає розміщення, харчування, транспортні, побутові, екскурсійні, спортивні й оздоровчі послуги, об'єднані єдиною метою і програмою перебування;

2) окремі туристичні послуги, такі, як розміщення, харчування, а також транспортні, екскурсійні, спортивні, оздоровчі і побутові послуги;

3) товари туристичного призначення, до яких належать карти, намети, спальні мішки, рюкзаки та інше туристичне і спортивне спорядження (індивідуальне і групове), а також сувенірна туристична продукція.

До перших двох видів належить основна продукція туризму, яка переважно позначається терміном "тур" (синоніми - "турне", "подорож", "поїздка"). Існує ще термін "круїз" - подорож по воді: морем, річкою, озером, яка також часто поєднується з відвідуванням різних країн.

Тур може бути внутрішнім - здійснюється у межах національних державних кордонів чи міжнародним - проводиться в одній чи декількох закордонних країнах, тобто поза межами країни постійного місця проживання мандрівника.

Економічна значущість туризму, його фінансові результати відбиваються на місцевих бюджетах і бюджеті країни (регіону). Причому туризм може сприяти як приплив додаткових засобів, так і їх відпливу з бюджету країни (регіону). За цією ознакою розмежовують два види туризму: активний і пасивний. Приїзд іноземних громадян у країну є активним туризмом, що сприяє припливу коштів у країну (регіон). Подорож громадян однієї країни (регіону) в інші держави (регіони) і, відповідно, відплив (вивезення) коштів з країни - ознаки пасивного туризму.

Для споживачів туристичний продукт (послуга) не має речового вираження: це потенційна можливість, абстрактний споживчий продукт, що складається з благ, джерела яких знаходяться в природі, як у матеріальній (туристичні товари, спорудження, інфраструктура), так і в нематеріальній (послуги, суспільне середовище) формах. Об'єднання всіх цих благ в одне поняття і є об'єктивною необхідністю, тому що споживач не може задовольнити свої різноманітні потреби у відновленні життєвих сил тільки за рахунок одного виду туристичних товарів чи послуг, а лише в комплексі і при цьому у визначеній обстановці. Отже, можна говорити про двоякість туристичного продукту (послуги), що має характеристики як матеріального товару, так і послуг.

Виходячи з економічних міркувань, багато країн докладають багато зусиль для кращого розвитку в'їзного і внутрішнього туризму.

Важливе значення має поділ турів на "незалежні" і "пакетні".

"Незалежний" тур - мандрівник через турагента, або самостійно, вирішує з транспортною організацією всі питання свого переміщення до місця призначення, а також за допомогою турагента чи самостійно замовляє номер у готелі завчасно чи, в разі необхідності, під час поїздки. Подібним способом досягається домовленість стосовно харчування і розваг.

При оформленні "пакетного" туру (пекідж-туру, чи інклюзив-туру) усі питання, які стосуються транспорту, розміщення, харчування, розваг тощо, відповідно до побажань клієнта погоджує туроператор, а туристу залишається лише подбати про своєчасне прибуття в пункт початку подорожі.

Щоб мати можливість запропонувати клієнтам "пакетний" тур за розумною ціною (звичайно, за нижчою порівняно з вартістю "незалежного" туру за того ж рівня сервісу), туроператор повинен завчасно зарезервувати й оплатити значну кількість готельних номерів, транспортних засобів і інших послуг, які потім складаються в "пакети" і у формі турів пропонуються туристам (індивідуальним чи груповим) як безпосередньо, так і через турагентів. Інклюзив-тури і пекідж-тури бувають двох типів:

1) індивідуальні, коли людина подорожує самостійно;

2) групові, коли людина подорожує в складі групи, всі члени якої придбали однакові за ціною пакети послуг.

Перелічимо загальні для всіх "пакетних" турів види послуг, які підлягають обов'язковій попередній оплаті.

Транспортне обслуговування (перевезення) від початкової точки маршруту, якою може бути, наприклад, аеропорт чи морський порт, автобусний термінал чи вокзал, до місця призначення (до першого місця призначення, якщо маршрутом передбачено відвідання декількох місць), а потім повернення до початкової точки маршруту чи в інше визначене місце в країні. Пересування може здійснюватися повітрям, морем, автошляхами, внутрішніми водними шляхами чи залізницею. В окремих випадках комбінуються два і більше видів транспорту.

Готельне обслуговування (розміщення в готелі). Залежно від характеру туру і його вартості пропонується безліч рівнів і класів готельного обслуговування. Клієнтам надається широкий вибір турів, які найбільшою мірою відповідають їхнім потребам і можливостям. Представництва турфірм повинні працювати на всіх етапах реалізації "пакетних" турів, щоб мандрівники мали можливість одержати необхідну інформацію і допомогу у початковій точці, у проміжних пунктах маршруту й у кінцевому його пункті. Крім того, представники турфірм зобов'язані регулярно відвідувати готелі, в яких зупиняються туристи, а туристи повинні мати можливість, у разі потреби, в будь-який момент зв'язатися з представниками турфірми по телефону. Можуть бути також організовані додаткові екскурсії чи інші заходи, за бажанням туристів.

У готельної послуги є низка відмінностей від товарів, які мають матеріальну форму і переміщуються в місця споживання. Основною відмінною ознакою готельного продукту як наслідки діяльності об'єкта розміщення туристів є збігання його виробництва і споживання в часі і просторі. Готельний продукт має й інші відмінності від товару, який після продажу переходить у володіння покупця (рис. 1.2).

Готельна послуга надається на території її виробника і за тісної взаємодії споживача і виконавця послуги. Тому якість готельних послуг забезпечують передусім ті працівники які безпосередньо контактують з туристами. Якість послуги споживач оцінює під час її надання. Якщо послуга не надана клієнтові, вона для готелю втрачена, що негативно позначається не тільки на доході, а й на іміджі.

При плануванні діяльності підприємств розміщення туристів велике значення мають сезонні коливання попиту.

Готельні послуги продаються споживачам прямо або через посередників у формі окремої послуги або в складі турпакета. За оцінками фахівців, дохід від продажу готельних номерів індивідуальним клієнтам більший, ніж від групових заїздів туристів.



Особливості готельних послуг

До інших послуг, які можуть бути включені в "пакетні" тури, належать, зокрема, пересадки (трансфери) (всі пересадки з одного виду транспорту на інший від початкової точки шляху - аеропорту, морського порту чи поромної переправи - до обраного готелю, а потім від цього готелю до наступного місця відправлення). Умовами деяких "пакетних" турів передбачене доправляння людей похилого віку й інвалідів від місця проживання до початкової точки маршруту і до їхнього будинку на зворотному шляху.

Крім того, у вартість "пакетного" туру, за бажанням туриста, включаються такі послуги:

а) харчування. Може бути передбачений тільки сніданок, континентальний чи повний (ВВ - bed & breakfast), половинне харчування (HB - half board) - сніданок і вечеря, а також повне (триразове) харчування (FB - full board). Однак не всі "пакетні" тури включають харчування; можливий варіант "самообслуговування", привабливіший для батьків з дітьми і людей, які не бажають бути зв'язаними визначеним часом надання харчування;

б) екскурсії та ознайомлення з визначними пам'ятками. Такого роду поїздки переважно включаються у вартість "пакетного" туру. Якщо ж вони не входять у вартість, то турист сам вирішує, в яких екскурсіях йому брати участь, але при цьому з нього стягується додаткова плата. Можливим є відвідування музеїв, картинних галерей, тематичних парків, історичних місць, а також концертів і спортивних заходів, які можуть входити у вартість "пакетного" туру чи організовуватися за окрему плату, як і у випадку з додатковою екскурсією;

в) послуги гідів, перекладачів та екскурсоводів звичайно включаються у вартість "пакетного" туру, а також у вартість організованих (запланованих) екскурсій і поїздок визначними місцями, але й можуть оплачуватися окремо;

г) транспорт. У деяких "пакетних" турах передбачена оренда автомашин чи катерів (і навіть тварин, наприклад коней). Така послуга надається туристам за їхнім бажанням за додаткову плату;

Основні складові турпакета

д) додаткові послуги. За потреби, туроператори і турагенти можуть надати допомогу і давати рекомендації в таких випадках:

- при одержанні в'їзних туристичних віз, які необхідні для відвідання країни (країн);

- про необхідність вакцинації і щеплень чи про вжиття заходів обережності щодо захворювань малярією й іншими тропічними хворобами при відвідуванні деяких країн;

- при обміні валюти і використанні чеків;

- при страхуванні подорожей з метою забезпечення компенсації при скасуванні туру, затримці на шляху, псуванні (втраті) багажу, нещасних випадках та ін. Може бути передбачене спеціальне страхування використовуваного транспорту.

Відзначимо, що усі види податків (державні податки на проживання в готелі, на всі види обслуговування) в основному враховані у вартості "пакетного" туру.

Склад пакета схематично зображено на рис. 1.3.

Туристичне споживання

Швидкий розвиток туризму в післявоєнний період створив безліч проблем. Однією з них стало туристичне споживання (використання), тобто витрачання доходу, створеного індивідуумами, з метою придбання туристичних товарів і послуг для задоволення визначених туристичних потреб чи бажань у конкретному місці призначення у визначений час. Відповідно до основної концепції туризму, турист - це споживач, який здобуває (використовує) туристичну продукцію.

Для індивідуума, здатного прийти до рішення витратити гроші на задоволення своїх туристичних потреб і бажань, необхідно визначити конкретні фактори, які допоможуть ухвалювати це рішення. Поведінка індивідуума залежить від його фізичних, розумових і соціальних рис та якостей. Фактори, які впливають на індивідуумів при ухваленні ними рішень, можуть бути ендогенними й екзогенними.

Ендогенні (внутрішні) фактори - це психологічні, фізичні й інтелектуальні особливості індивідуума, рівень його культури.

Екзогенні (зовнішні) фактори визначаються рівнем особистого доходу, соціальними, політичними й економічними обставинами і у кінцевому випадку, - рекламою.

Аналізуючи питання туристичного споживання, важливо з'ясувати, що ж таке для туриста споживча вартість. Вона має матеріальні і нематеріальні складові. Загалом споживча вартість для туриста - це корисність матеріальних складових: товарів (благ), які можуть, як уже зазначалося, не бути продуктами праці (природні фактори - сонце, повітря, вода), і людської діяльності (послуги, надані туристу).

Споживчу вартість для туриста можна класифікувати так:

1) споживча вартість, яка не є продуктами людської праці (сонце, повітря, вода);

2) споживча вартість, яка є продуктом людської праці, яка була витрачена в минулому і не набуває товарної форми (пам'ятники архітектури, культури тощо);

3) споживча вартість, що використовується туристами безкоштовно і потребує постійної праці (дороги, парки, будівельні комплекси та ін.);

4) споживча вартість, яка виступає у формі товару (послуги). Задоволення туристичних потреб полягає в придбанні товарів і послуг,

з одного боку, і споживанні благ (безкоштовно) - з іншого. Туристичні потреби можна поділити на три групи: обов'язкові, специфічні і додаткові.

Обов'язкові потреби - це послуги, які, як правило, становлять основу турпакета (транспорт, розміщення, харчування та ін.).

Специфічні потреби лежать в основі вибору подорожі з метою отримати враження в процесі подорожі. Споживання обов'язкових послуг відповідної якості сприяє задоволенню специфічних потреб.

До додаткових потреб належать товари і послуги, які турист здобуває в процесі подорожі і які безпосередньо у турпакет не входять. До них можна віднести різні покупки (шопінг) під час подорожі (наприклад, придбання сувенірів), послуги служби побуту, транспорту, пошти тощо. Особливість туристичного споживання зумовлює специфіку організації обслуговування туристів. Насамперед це пов'язано з нематеріальністю послуг.

У матеріальному виробництві виготовлення і споживання товару розосереджене в часі й у просторі. Щоб товар можна було використовувати, його необхідно доправити від місця виробництва до місця споживання. Туристична ж послуга споживається лише після того, як туриста доправлять до місця її надання. Крім того, вона споживається в процесі виробництва, тобто є нероздільною в часі. Туризм можна імпортувати в країну та експортувати з неї.

Витрати туристів з інших регіонів стають вкладенням в економіку даного регіону, який їх приймає. Гроші, які турист витрачає в місці туристичного призначення, є добрим джерелом доходу для економіки країни - реципієнта. Подорожуючи в іншу країну з туристичною метою, туристи витрачають частину свого доходу, отриманого в своїй країні, для задоволення туристичних потреб і бажань. Подорожуючи приймаючою країною з туристичною метою, вони обмінюють валюту, які країна в подальшому використає для оплати зовнішніх боргів чи на фінансування економічних програм з розвитку виробництва.

Витрати закордонних туристів у країні, що приймає, з метою задоволення своїх туристичних потреб і бажань, становлять туристичний експорт для цієї країни. Це твердження може створити деяку плутанину, оскільки коли посилаються на експорт, то мають на увазі експортні продукти, наприклад взуття, не враховуючи, що, можливо, туристи відвідують певне місце з метою "купити" досвід. Залишаючи місце перебування, вони не завжди вивозять із собою щось коштовне, порівняльне за ціною з їхніми грошовими витратами, але "беруть із собою" свої враження. Отже, країна - реципієнт "експортує" досвід подорожей, тобто туристичний досвід і враження. Для економіки країни з якої туристи прибувають в країну - реципієнт з туристичними цілями і витрачають гроші для задоволення своїх туристичних потреб і бажань, це є туристичним імпортом.

Отже, туристичний експорт - це вивезення з країни туристичних вражень, яке супроводжується одночасним ввезенням туристом грошей у цю країну. турист готельний послуга економічний

Туристичний імпорт - це ввезення в країну туристичних вражень, яке супроводжується вивезенням туристом грошей з цієї країни.

За туристичного експорту потоки туристів і платежів йдуть в одному напрямку, за експорту продуктів потоки спрямовані у протилежних напрямках

Схеми потоків в промисловому та туристичному експорті

Як правило, туристи отримують послуги:

1) у місці постійного проживання (інформація, посередницькі послуги);

2) під час подорожі, тобто переміщення (транспортні послуги, харчування, інформація та ін.);

3) у місцях туристичного призначення - дестинаціях (харчування, проживання, розваги та ін.).

Ці послуги надають різні підприємства туріндустрії, які також територіально відмежовані.

Ще однією особливістю виробництва і споживання туристичних послуг є поділ за часом і місцем актів придбання (купівлі - продажу) послуг (придбання турпакета в місці проживання) і їх споживання в місці призначення (дестинації).

Отже, весь процес виробництва і споживання туристичних послуг можна розділити на три етапи:

1) обслуговування туристів при купівлі - продажу пакета послуг;

2) обслуговування в процесі подорожі;

3) обслуговування в місцях призначення (дестинаціях).

При виготовленні туристичних товарів і наданні послуг висуваються жорстокі вимоги до середовища, в якому вони виробляються. Особливо це стосується основних і додаткових послуг, споживання яких є неможливим без визначеної матеріально-технічної бази. Підтримка матеріально-технічної бази туризму на відповідному рівні створює умови необхідні, для виробництва і реалізації туристичних товарів і надання послуг, тому вона є однією з найважливіших складових туристичного обслуговування.

Отже, обслуговування - процес здійснення складних взаємин між обслуговуючим персоналом і туристами, під час якого одночасно створюється, пропонується і споживається велика частина послуг (товарів).

Особливістю туристичного споживання є те, що усі витрати можна поділити на дві основні групи:

1) витрати на подорож (загальні, тобто валові);

2) потенційні витрати, які могли б виникнути в місці постійного проживання, якби подорож не відбулася (витрати місця, чи постійні витрати).

У період, коли турист перебуває у подорожі, він не здійснює витрати (наприклад, на транспорт і розваги), які повинен був би робити, залишившись вдома.

Як правило, валові витрати суттєво перевищують витрати місця за рахунок оплати під час подорожі транспортних засобів, житла, харчування, розваг тощо. Це пов'язано з бажанням туриста скуштувати національні страви країни перебування, оглянути визначні пам'ятки, придбати сувеніри та ін. Різниця між валовими витратами і витратами місця називається чистими витратами туриста (вч):



де вв - валові (загальні) витрати туриста; вм - витрати місця.

Показник вч характеризує додаткові витрати туриста які він зробить, якщо вирушить у подорож. Що менші чисті витрати, то вигідніша, з економічної точки зору подорож для туриста. Це можна розглядати як додатковий стимул при ухваленні рішення про подорож.

Іноді валові витрати суттєво нижчі від витрат місця, тобто вч < 0. Це можливо, якщо за витратами на проживання обрана для подорожі дестинація набагато дешевша, ніж постійне місце проживання туриста. Така ж ситуація складається, якщо турист купує пільгову чи "горящу" путівку за ціною, що істотно нижча від тієї, яка пропонувалася спочатку. До цієї ж категорії можна віднести й інтенсив-тури, коли усі витрати на подорож оплачує фірма, а також випадки, коли турист купує під час подорожі товари тривалого користування за ціною значно меншою, ніж у країні постійного місця проживання. Такі витрати відносять до витрат майбутнього споживання.

Для споживання турпродукту в пакеті або окремих послуг турист повинен прибути в місце їх надання. Найчастіше процес споживання туристичних послуг, що містяться в турпродукті, відбувається в туристичних дестинаціях, у яких ці послуги надаються.

Слово "дестинація" походить з латинські мови й означає місце перебування. Цей термін набув поширення наприкінці 90-х років XX ст. Дестинація в туризмі розглядається як приваблива для туристів географічна територія. Для подорожі туриста - це місце призначення. Індустрія туризму в дестинаціях призначена для перевезення, розселення (розміщення), організації харчування, відпочинку, рекреації, розваг, роздрібної реалізації товарів туристичного попиту та сувенірів.

Щоб якусь територію можна було назвати дестинацією, вона повинна відповідати низці вимог:

1) виробляти певний набір послуг, необхідних для прийняття туристів за їх вимогами. До такого набору послуг входять:

- доправлення (трансферт) до дестинації і назад;

- можливість ночівлі (наявність готелів, кемпінгів, дачних будиночків тощо) та харчування (ресторани, бари, кафе та ін.) з відповідним рівнем обслуговування;

2) мати цікаві для туриста пам'ятки культури, історії, релігії, природи та об'єкти розваг;

3) володіти інформаційними системами, необхідними для просування продукту на туристичному ринку (система комп'ютерного резервування та бронювання).

Дестинація в туризмі - це територія, на якій пропонується певний набір послуг, що відповідають попиту туриста на перевезення, ночівлю, харчування, відпочинок, розваги тощо.

Оскільки виробництво і споживання туристичних послуг відбувається на одному й тому самому місці, то виникає мультиплікативний ефект, який характеризується економічним зростанням дестинації внаслідок споживання турпродукту, пов'язаного з наданням транспортних послуг, житла, харчування, системи гостинності загалом, створенням умов для лікування, розваг, освіти, отримання нових вражень тощо.

Друга особливість туристичного споживання пов'язана з ринковим середовищем туристичного бізнесу, яке має особливий, часто культово-інтелектуальний характер, хоча туристичний ринок включає і придбання уречевлених (матеріальних) предметів споживання, у тому числі товарів культової і культурологічної спрямованості, що відображають історичну, національну, соціологічну та іншу специфіку місця відвідування туристів. У цьому сенсі туристичне споживання і ринок туристичних послуг мають особливу культурологічну спрямованість, пізнавально-романтичний аспект, а туристична послуга - невловимий, нематеріальний характер, хоч і справляє глибоке емоційне враження. Прикладом може слугувати висока пізнавальна сила впливу розповіді екскурсовода.

Третя особливість туристичного споживання пов'язана з тим, що надання туристичних послуг обумовлене договором купівлі - продажу конкретного туру. За таким договором одна сторона (туроператор, турагент) за узгоджену плату зобов'язується забезпечити надання замовленого іншою стороною (туристом) комплексу туристичних послуг, тобто туристичного продукту. Договір на туристичне обслуговування укладається за загальними положеннями договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законодавством України, у письмовій (електронній) формі. Він може укладатися шляхом видачі ваучера, який має форму письмового договору на туристичне та екскурсійне обслуговування. В договорах обумовлюються строки надання та види туристичних послуг, їх загальна вартість, розмір фінансової відповідальності турагента (туроператора) або межі відповідальності суб'єкта туристичної діяльності за договором агентування, інші відомості передбачені характером угоди. Ваучер є документом суворого обліку.

До початку надання туристичних послуг споживачеві за його вимогою надається вся інформація, яка його цікавить.

Четверта особливість споживання турпродукту (послуг) пов'язана із зовнішніми ефектами для туристичного ринку, які інакше називаються екстерналіями. Суть цих ефектів полягає в тому, що виробництво, формування, реалізація та споживання туристичних послуг утворюють зовнішні вигоди для туристичного бізнесу різного рівня і спрямованості. Однак зовнішні ефекти, що створюються туризмом, можуть бути як позитивними, так і негативними. Позитивні ефекти - це доходи нетуристичних суб'єктів підприємництва, пов'язані зі збільшенням реалізації товарів і послуг, що не входять до туристичного продукту; розвиток інфраструктури дестинації під впливом туризму; збільшення кількості робочих місць і скорочення безробіття; зростання державних доходів за рахунок одержуваних від туристичної діяльності податків і мита. До негативних впливів туризму належать: забруднення зовнішнього середовища, нанесення збитків живій природі і погіршення екології загалом.

Важливою особливістю туристичного продукту є те, що багато його складових не можуть накопичуватись і зберігатися для наступного споживання. Це стосується, наприклад, непроданого місця в готелі, каюті на круїзному кораблі, автобусі, поїзді. Якщо продаж не відбувся, це означає, що туристична послуга втрачена для її власника. Ось чому застосовуються знижки або інші пільги при реалізації квитків в останні хвилини перед відправленням транспорту.

Теорію поведінки споживача розроблено таким чином, щоб врахувати економічну цінність часу. Будь-яка діяльність, як споживацька, так і виробнича, потребують часу, а час є цінним економічним ресурсом. Витрачаючи час на споживання або дозвілля, людина зазнає збитків від того, що не використовує ці години на виробничу діяльність, щоб заробити гроші. Отже, "повна ціна" споживчих товарів повинна включати не лише ринкову ціну, а й вартість часу, необхідного для споживання.

Наприклад, ринкова ціна гри у теніс протягом 3 годин коштує 8 гривень, а відвідування концерту протягом 1,5 години - 10 гривень, і якщо за годину ви заробляєте 4 гривні, то "повна ціна" гри у теніс становить 20 гривень (4 грн х 3 + 8 грн = 20 грн), а повна ціна концерту - 16 гривень (4 грн х 1,5 + 10 грн =16 грн).

Якщо тепер припустити, що гранична корисність гри у теніс та концерту однакова, то, згідно з традиційною теорією, споживачеві варто було б грати більше у теніс, ніж відвідувати концерти, оскільки ринкова ціна першого (8 грн) менша, ніж другого (10 грн). Проте, якщо врахувати і час, то ситуація зміниться на протилежну. Тепер дорожчою вже є гра у теніс (20 грн), а не концерт (16 грн). Отже, розумний споживач буде відвідувати концерти, а не грати у теніс.

Оскільки туристична діяльність є нерозривною єдністю виробництва і споживання послуг, то туристичний бізнес виступає як поєднана в часі і просторі система виробництва і споживання послуг, необхідних для задоволення потреб туристів, а підприємництво в туризмі - це сукупність різних видів діяльності, що покликані задовольняти комплекс потреб туристів і забезпечувати отримання прибутку підприємцям. Отже, туристичне підприємництво передбачає діяльність з метою отримання прибутку від виробництва й реалізації продукту (окремих послуг), необхідного для задоволення потреб туристів.

Усі можливі комбінації певних продуктів А і Б, які дають споживачеві однаковий загальний рівень корисності, ілюструє крива байдужості.

Для побудови кривої байдужості використаємо умовний приклад шкали байдужості (табл. 1.2).

Таблиця 1 Шкала байдужості до турпродукту

Комбінації	Кількість одиниць продукту а	Кількість одиниць продукту Б
в	12	2
г	6	4
д	4	6
е	3	8

Використовуючи дані таблиці, побудуємо криву байдужості споживача

Крива байдужості споживача туристичного продукту

Кожна точка на кривій байдужості відповідає комбінації продуктів А і Б, які однаково задовольняють потреби споживача, мають однаковий рівень загальної корисності; тобто споживачеві байдуже, яка комбінація продуктів йому дістанеться.

Крива байдужості має такі властивості:

1. Крива байдужості є спадною. Оскільки загальна корисність у будь-якій точці кривої однакова, то збільшення одиниць продукту Б зумовлює зменшення одиниць продукту А. Тобто кількості продуктів А і Б перебувають в оберненій залежності, а крива, яка відображає обернену залежність змінних, є спадною.

2. Крива байдужості є вгнутою, якщо дивитись з початку координат. Це значить, що нахил кривої зменшується, а крива стає пологішою, якщо переміщується вниз від точки В до Г, потім до Д і так далі. Нахил показує, якою мірою споживач замінює один продукт іншим. Зменшення нахилу кривої байдужості означає, що готовність споживача замінювати продукт А продуктом Б зменшується з переміщенням вниз уздовж кривої. Це пов'язано з тим, що з збільшенням кількості продукту Б гранична корисність додаткових одиниць продукту Б зменшується, а зі зменшенням кількості одиниць продукту А його гранична корисність збільшується.

Для аналізу поведінки споживача корисно використовувати не одну, а цілу низку кривих байдужості, або карту кривих байдужості. Графічно карта кривих байдужості зображена



Карта кривої байдужості споживача туристичного продукту

Кожна крива відображає інший рівень корисності. Крива, яка розміщена праворуч від нашої початкової кривої (К2), відповідає комбінаціям продуктів А і Б, що мають більшу корисність ніж К3. Кожна крива ліворуч від К2 відображає меншу загальну корисність, ніж К2. Що далі від початку координат розміщена кожна наступна крива байдужості, то вищому рівневі корисності вона відповідає.

Формування туристичної привабливості території

Привабливість - це властивість викликати захоплення, притягувати до себе особливими якостями, властивостями. У науковій літературі, присвяченій туристичній діяльності, зазначається, що поняття атрактивності є основним і визначальним під час дослідження потоків людей47. У нашому розумінні територія тоді приваблива, якщо вона має туристичні ресурси - природні (насамперед - екологічно чисті), історико-культурні та соціально-економічні, розвинуту матеріально-технічну базу, насичену інфраструктурою, зручним транспортно-географічним розташунням і доступною про неї інформацією.

Туристична привабливість території формується передусім за наявності природних або історико-культурних туристичних ресурсів, а ще краще - за їх поєднання. Водночас такі ресурси ще не встановлюють рівень привабливості цієї чи іншої території. Туристична привабливість часто мінлива і може змінюватися залежно від багатьох чинників, котрі впливають на привабливість туристичної території. Саме до них належить наявність сучасної матеріально-технічної бази туризму, зокрема новітніх готельних комплексів, спеціалізованих закладів із відповідним асортиментом послуг, які вони продукують та ін.

Дуже важливою складовою привабливості в сучасних умовах постає якість довкілля. У ринкових умовах господарювання вагомого значення в організації навколишнього середовища набуває використання маркетингу, що сприятиме зміцненню конкурентоздатності певної території і може визначально впливати на її привабливість.

Загалом туристично привабливою вважається територія, яка користується популярністю у туристів і перетворюється на відповідне територіальне туристичне поєднання у вигляді туристичного пункту, центру, вузла, району, регіону.

Природні туристичні ресурси є важливими елементами туристичної привабливості території. До його складу належать: клімат, водні ресурси, прибережні зони водойм, мінеральні джерела, лікувальні грязі, рельєф, рослинний і тваринний світ, національні парки та заповідники, мисливсько-риболовецькі угіддя, мальовничі краєвиди, унікальні природні об'єкти тощо. Природну привабливість певної території для туристів визначають наявністю таких чинників48:

- красою ландшафту і природних об'єктів;

- м'якістю клімату і комфортністю погодних умов;

- чистотою природних водойм;

- сприятливою екологічною ситуацією.

За таких умов, що більше насичена територія складовими елементами природних ресурсів, то вище задоволення певних потреб туристів і розмаїтіший спектр організації різних видів туризму.

Розвиток певних видів туризму неможливий без виявлення, вивчення й оцінки туристичних ресурсів. Якщо виявлення й опис туристичних ресурсів є первинною стадією дослідження, то оцінка природних туристичних ресурсів - її завершальний етап.

Існує декілька підходів оцінки природних туристичних ресурсів (їхній детальніший опис подано у підрозділах 4.2; 4.3).

Окрім традиційних методів оцінки (вартісного та бального), здійснюють і медико-біологічний. Так, за результатами такої оцінки можна встановити залежність фізіологічного стану людини від впливу метеорологічних чинників, виявити наявність сприятливих медико-біологічних умов для організації відпочинку, туризму, оздоровлення.

Привабливість природних туристичних ресурсів певної території підвищується за наявності екзотичних, неповторних та унікальних форм ландшафту, що по-особливому впливає на психологічний стан людини. Тому виявлення психо-естетичної привабливості таких територій - важливий засіб визначення емоційного впливу природного ландшафту на духовну сферу життя людини.

Для визначення привабливості конкретної території дуже важливо вивчити можливість розвитку певних видів туризму та стан їх інженерно-будівельного освоєння. Це досягають за допомогою технічної оцінки природних туристичних ресурсів території. Наприклад, для оцінювання привабливості рельєфу, можливості будівництва гірськолижної бази "Буковель" (Івано-Франківська область) та організації гірськолижного відпочинку, спорту, туризму необхідно було вивчити такі параметри місцевості, як висота траси, відстань до об'єктів розміщення туристів (готелей), протяжність траси (м), крутизна схилу (в градусах), характер поверхні схилу, небезпека сходження лавин тощо. Причому враховувалися найпривабливіші параметри для організації гірськолижних занять, спорту, відпочинку: висота траси 1-2,5 тис. м; відстань від траси до готелю в межах 1 км, довжина траси - понад 1 тис. м; крутизна схилів - 12-18 °. Окрім цього, на поверхню лижних полів не повинні виступати кам'янисті ділянки, територія не має бути лавинонебезпечною і навіть прогнозованою, що може в горах трапитися після сильних снігопадів. Отже, привабливість гірськолижного об'єкта значно посилюється, якщо туристичний сезон триватиме понад три місяці за комфортності температур (-5-15 °С), товщині снігового покриву не менше 20 см і швидкості вітру до 5 м/с. Після технологічної оцінки природних можливостей північних схилів Яблунецького перевалу ця територія виявилася цілком придатною для будівництва гірськолижної бази.

Історико-культурні туристичні ресурси, зокрема унікальні пам'ятки, можуть бути визначальними в організації туристичної подорожі. В Європі завдяки наявності таких об'єктів найбільші доходи від їх відвідування отримують Іспанія, Франція, Італія, Велика Британія й Австрія, в інших країнах світу - Єгипет, Китай, Мексика тощо. Як засвідчує міжнародна статистика, їх розміри становлять близько 50 млрд доларів на рік.

...