Інфраструктура ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інфраструктура ринку

Нормальне функціонування ринку передбачає наявність розвиненої системи засобів, що забезпечують здійснення обміну між його суб'єктами. Вона включає різні способи та організації, за допомогою яких відбувається рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів та робочої сили. Ця система отримала назву інфраструктури ринку. Вона включає банки, біржі, фінансові установи - інвестиційні фонди та компанії, страхові компанії, інноваційні фонди, різного роду торгово-посередницькі підприємства, організації та установи.

У сучасних умовах важливу роль у функціонуванні ринку відіграють такі елементи інфраструктури, як ярмарки, виставки, супер- і мегамаркети, логістичні та ріелторські фірми, земельні та інші аукціони, мережа реалізації товарів через інтернет, інформаційно-комерційні організації. Інфраструктура включає і комплекс організаційно-правових норм, що забезпечують безперервність руху благ між суб'єктами економічної діяльності з метою задоволення потреб суспільства. Головне призначення інфраструктури ринку - забезпечити цивілізований характер діяльності ринкових суб'єктів. Воно реалізується через функції, які виконує інфраструктура.

По-перше, інфраструктура здійснює правове забезпечення ринку. Це проявляється в установленні для суб'єктів ринку єдиних правил поведінки та охороні їх економічних інтересів шляхом захисту агентів ринку та покарання винних за порушення правових норм. Право надає ринковій діяльності загальнообов'язковості, системності, упорядкованості і стабільності. Основу такого регулювання становить насамперед цивільний кодекс. Саме він закріплює одну з найважливіших ознак ринку - економічну свободу його суб'єктів. У Цивільному кодексі України визначені основні вимоги такої свободи: рівність суб'єктів, недоторканність власності, свободи договорів, недопустимість довільного втручання будь-кого у приватні справи, забезпечення відновлення прав і їх судовий захист.

По-друге, інфраструктура сприяє підвищенню оперативності та ефективності діяльності ринкових суб'єктів. Це досягається за рахунок спеціалізації окремих агентів ринку на здійсненні певних торгових операцій, що прискорює рух товарів від виробника до споживача і цим сприяє підвищенню ефективності усієї економіки.

По-третє, важливою функцією інфраструктури ринку є постійна підтримка конкуренції. Такі елементи інфраструктури, як торгові посередники, підвищують мобільність товарів і цим створюють умови для усунення дефіцитності, що виникає на ринках. Підтримці конкуренції сприяють і фінансові посередники, забезпечуючи перетікання капіталів між галузями економіки.

По-четверте, інфраструктура ринку виконує функцію інформаційного забезпечення ринку. Наявність інформації про ціни, платоспроможний попит, пропонування товарів є неодмінними умовами ефективного функціонування ринків. Таку інформацію суб'єктам ринку насамперед надають товарні та фондові біржі, аукціони та ярмарки. Саме в цих елементах інфраструктури зосереджуються основні відомості про стан ринків.

Ринкова інфраструктура, забезпечуючи організаційне оформлення ринкових відносин, створює рухливі форми державного регулювання економічних процесів. Через розгалужену систему банків, бірж, фінансово-кредитний механізм державні органи мають можливість контролювати дотримання суб'єктами ринку законодавчих норм, що регулюють ринкові відносини, та проводити заходи, спрямовані на стабілізацію економічного життя. Цим, до речі, створюються умови для цілеспрямованої соціальної орієнтації ринку.

Отже, інфраструктура ринку виконує важливі функції в економіці. Розглянемо деякі її елементи. Одним із найважливіших є біржа. Це заклад, в якому укладаються угоди про купівлю - продаж цінних паперів, валюти або масових товарів, що реалізуються за стандартами або зразками. Економічна роль бірж полягає у виявленні загального рівня платоспроможного попиту і пропозиції на капітал, валюту чи товари і встановлення об'єктивних ринкових цін. Залежно від об'єкта угод щодо купівлі-продажу розрізняють товарні, фондові, валютні біржі та біржі праці. Історично першим видом бірж були товарні. Товарна біржа - це організація, що діє на основі самоокупності з метою надання посередницьких послуг з укладення торгових угод, упорядкування торгівлі товарами, регулювання торгових операцій і розв'язання торгових спорів, збирання і публікації відомостей про стан виробництва та інших факторів, що впливають на ціни. Це організаційна форма торгівлі масовими товарами стандартних параметрів. Інститут біржі існує багато століть. Прообразом сучасних бірж були торгові організації в Месопотамії, а перший закон, який регулював біржову торгівлю, було видано царем Хаммурапі. Історія сучасних бірж починається з XVI ст., що зумовлено біржовим розвитком торгівлі у зв'язку з відкриттям Америки та становленням капіталізму в Європі. Перша біржа, механізм торгів на якій близький до сучасного, була заснована в Антверпені в 1531 р.

Потім почали працювати Ліонська (1549 р.) та Амстердамська (1608 р.) біржі. Назва походить від латинського означає "гаманець". Спеціалісти вважають, що ця назва пов'язана з іменем бельгійського купця Ван дер Бурсе, який і запропонував ту форму організації торгівлі, що одержала назву "біржа".

Товарна біржа характеризується такими рисами:

1) здійснення купівлі і продажу не товарів як таких, а укладення контрактів на їх поставку;

2) продаються контракти лише на стандартизовані види товарів, тобто такі, що можуть бути продані великими партіями за зразками або технічним описом;

3) регулярність торгів, що дозволяє залучити на біржу велику кількість покупців і продавців та виявити ринкові ціни;

4) вільна купівля і продаж контрактів;

5) дія ринкових цін, що формуються під впливом реального співвідношення попиту на пропозиції;

6) здійснення торгів за єдиними біржовими правилами;

7) активна і безпосередня участь у торгах біржових посередників;

8) наявність типізації, контрактів та мінімальних поставок, що спрощує ведення торгів.

Товарна біржа виконує певні функції. По-перше, вона упорядковує торгівлю, надає їй цивілізованих організаційних форм. На біржі торгують не виробники і покупці, а посередники. Це істотно зменшує число учасників торгів. Угоди укладаються лише у приміщенні біржі і в чітко визначений час. По-друге, біржа надає посередницькі послуги, що суттєво економить як час, так і кошти покупців і продавців. По-третє, біржа дає змогу визначати ринковий попит та пропозицію тих чи інших товарів. Тому біржі виступають у ролі специфічних науково-дослідних установ, виконують прогнозну функцію. По-четверте, біржі здійснюють так зване котирування цін, тобто визначення середньої ціни на біржові товари (після завершення операційного дня формується середня ціна, яка має бути оголошена перед початком наступних торгів). По-п'яте, біржа встановлює правила торгів (у тому числі й стандарти на продукцію, що реалізується на ній), розробляє пакети типових контрактів по угодах купівлі-продажу, урегульовує спори, що виникають у процесі торгів, та надає певні гарантії по угодах з товарами.

Отже, товарна біржа - це організація, що діє на основі самоокупності з метою надання посередницьких послуг з укладення торгових угод, упорядкування торгівлі товарами, регулювання торгових операцій і розв'язання торгових спорів, збирання і публікації відомостей про стан виробництва та інших факторів, що впливають на ціни. Це організаційна форма торгівлі масовими товарами стандартних параметрів.

Класифікацію бірж здійснюють за об'єктами продажу, суб'єктами утворення та рівнем функціонування. Універсальними є біржі, що торгують товарами різних груп. Біржі, на яких об'єктом торгівлі є окремі товари або їхні групи, називають спеціалізованими. У свою чергу, їх поділяють на спеціалізовані широкого профілю і вузькоспеціалізовані. Відповідно до характеру біржових операцій виділяють товарні біржі реального товару і ф'ючерсні. Продаж контрактів на першому типі бірж супроводжується, як правило, подальшою поставкою товарів. На ф'ючерсних біржах здійснюються переважно спекулятивні угоди і страхування від несприятливих змін цін, які не супроводжуються поставкою товарів, а мають своїм результатом ліквідацію контрактів і перерахунок між його агентами на основі різниці у цінах. У розвинутих країнах за сучасних умов переважна частина діючих бірж є ф'ючерсними.

За характером угод біржі поділяються на закриті та відкриті. При відкритих торгах участь беруть усі зацікавлені особи, між якими безпосередньо укладаються угоди. Це відкриті біржі. При закритих торгах усі операції щодо біржі здійснюються обмеженим колом осіб - членами біржі або їх представниками (брокерами). Усі інші особи можуть здійснювати торги на таких біржах лише через них, даючи їм доручення на продаж якогось товару і виплачуючи за це певну комісійну винагороду. Це закриті біржі, і сьогодні вони є найпопулярнішими.

Залежно від міри впливу держави біржі поділяються на суто приватні, публічні та змішані. Перший тип бірж переважає в Англії та США. Вони мають приватний характер і здійснюють свою діяльність без будь-якого втручання держави. Публічні біржі засновуються державою, яка здійснює їх всебічне регулювання. Цей тип бірж характерний для Німеччини. Найпоширенішими у світі є біржі, які характеризуються обмеженим державним втручанням у їх діяльність, що зводиться до створення законодавчих та інших актів, які регламентують діяльність бірж.

Членами біржі є її акціонери. Вони мають право безплатно відвідувати біржу, користуватися її технічними засобами, укладати угоди. Крім членів біржі, в торгах можуть брати участь відвідувачі - постійні та разові. Статусу постійного відвідувача біржі суб'єкт може набути, придбавши відповідний абонемент (чи облігацію), як правило, на рік участі у біржових торгах. За цим абонементом його суб'єкт може брати участь у кожних біржових торгах. Статус разового відвідувача, підтверджений відповідним вхідним квитком, дає йому право брати участь у торгах у певний день. Участь підприємства у біржовій торгівлі на постійних чи разових засадах може здійснюватися за певну плату через брокерські контори та брокерів (маклерів). Біржовий маклер є висококваліфікованим спеціалістом і має особливий статус, що дає йому змогу виконувати такі функції: бути посередником при укладанні угод через прийняття доручень (наказів) членів та відвідувачів біржі, а також підбирати відповідних контрагентів; представляти інтереси клієнтів веденням біржових операцій та укладати угоди від свого імені і консультувати торговців з питань якості та властивостей товарів, що продаються; забезпечувати документальне оформлення угод і передавати їх до реєстрації, здійснювати експертні оцінки і готувати висновки з різних питань біржових угод; забезпечувати торгову кон'юнктуру тощо.

Для того щоб стати біржовим, товар має відповідати ряду вимог. Насамперед він повинен бути масовим, а отже, не монопольним. Кількість товару визначають в угоді у натуральних одиницях. Фактичну величину продажу називають лотами, тобто партіями. Якість товару, що є також однією з вимог до біржового товару, в угоді визначають за стандартами і технічними умовами, умовами договору, попереднім оглядом, а також за зразками. інфраструктура ринок економічний праця

На біржах здійснюється котирування цін. Котирувальна ціна є типовою біржовою ціною, що встановлюється біржею за реальною оцінкою стану кон'юнктури ринку. Вона є ціною рівноваги попиту і пропозицій цього товару, встановлюється експертним шляхом на певний строк або дату і є орієнтиром для продавців і покупців при здійсненні угод. Котирувальні ціни визначає вибірний орган біржі - котирувальна комісія.

Котирування цін здійснюється двома способами - реєстрацією фактичних цін попиту, пропозиції та угод, а також виведенням типової, тобто власне котирувальної ціни або довідкової ціни котирувальної комісії. Котирувальна ціна не є офіційною або твердою ціною біржі, а лише відображає думку котирувальної комісії про найбільш типову ціну.

Основним видом діяльності біржі є угоди або операції. Біржова угода - це письмово оформлений документ купівлі-продажу або поставки двох видів: з реальним товаром і строкові. У першому випадку товар переходить від продавця до покупця, тобто це реальний товарооборот.

Форвардна угода - це угода, за якою продавець повинен мати наявний товар визначеної якості і поставити його в зазначений у контракті строк. Такі угоди поділяють на позабіржові та біржового обороту. Позабіржові угоди укладають для поставки товару в майбутньому без будь-якого офіційного гаранта. Інакше кажучи, форвардні контракти є іменними товарними векселями під відповідальність і забезпечення приватних осіб. Якщо між покупцем і продавцем є біржовий посередник, тобто угода укладається на реальний товар у зазначений час через біржу, то це форвардна угода біржового обороту.

Особливістю ф'ючерсних угод є поставка товару згідно з попередньо укладеними контрактами за цінами, що складаються на ринку реального товару, або за котирувальною ціною. До строку виконання угоди біржа бере певну суму застави (депозит, маржа). Ф'ючерсні угоди укладаються між продавцями і покупцями, як правило, не для продажу чи купівлі товару, а з метою страхування від можливих змін цін на нього на реальному ринку. Інакше кажучи, при строкових операціях ф'ючерсного типу рух товару не є обов'язковим, оскільки це продаж прав на товар. Ставши об'єктом такої торгівлі, він може реалізуватися за різними цінами (у момент купівлі й продажу ціни на ринку реальних товарів змінилися). Якщо ціна зросла, різницю виплачує продавець, якщо ж знизилась, - покупець.

Зменшенню ризику, пов'язаного із торгівлею ф'ючерсними контрактами, сприяють угоди з премією, або опціони. Це спекулятивна угода, що полягає в наданні права, а не зобов'язання на купівлю якогось товару, у визначену дату в майбутньому за обумовленою в момент заключення ціною з включенням комісійних продавцю. Якщо ціна товару підвищиться, то покупець придбаває товар за обумовленою ціною і з отриманого прибутку виплачує продавцю комісійні. Якщо ціна знизиться, то покупець зможе відмовитися від покупки, але змушений сплатити комісійні продавцю. Щоб застрахуватись від можливих втрат через зміни цін при здійсненні угод з реальним товаром, у біржових операціях застосовують хеджування або підстраховочні операції. В найзагальнішому вигляді воно виступає як страхування ціни товару від ризику, небажаного для виробника зниження чи невигідного для покупця підвищення.

Функціонування товарних бірж вимагає і біржового законодавства, яке покликане сформулювати основні принципи біржової торгівлі. До них належить вільне ціноутворення, вільна реалізація продукції, публічна форма торгів, реєстрація здійснюваних угод та котирування цін. В Україні одним із законів, що регулюють біржеву діяльність, є Закон "Про товарну біржу".

На ринку цінних паперів функціонують фондові біржі. Це установа, де здійснюється торгівля цінними паперами - акціями, облігаціями, сертифікатами тощо. Вони забезпечують рух капіталів шляхом обміну цінних паперів на гроші, що призначаються для інвестування в економіку. Фондова біржа забезпечує найоптимальніші умови переходу цінних паперів від одного суб'єкта до іншого. Вона є некомерційною організацією і не має на меті отримання власного прибутку.

Її фінансова діяльність здійснюється за рахунок продажу акцій самої біржі, що дають право бути її членами, членських внесків та біржових зборів з кожної угоди, що укладаються на біржі.

Найважливіша мета фондової біржі - забезпечити швидку і ефективну купівлю-продаж цінних паперів, а для їх власників - можливість обміну на гроші. Тому однією із функцій фондової біржі є забезпечення високої ліквідності цінних паперів. Це означає, що кожен потенційний покупець цінного папера, приймаючи рішення про його купівлю, повинен бути заздалегідь упевненим, що у разі необхідності він зможе ці папери продати за їх реальною ринковою ціною. Тільки за таких умов власники грошей будуть обмінювати їх на цінні папери, а не вкладати в банки. Здійснюючи цю функцію, біржі встановлюють правила допуску цінних паперів на біржу, визначаючи вимоги до їх емітентів. Цінні папери, що потрапляють на біржу, підлягають лістингу, тобто перевіряються спеціальною комісією на предмет фінансового стану емітента.

Фондова біржа виконує ще одну надзвичайно важливу функцію - відображення економічного стану, ділової активності і політичної стабільності країни. Завдяки активному розвиткові біржової торгівлі цінними паперами з постійною публікацією вартості цінних паперів або їх курсів фондова біржа є своєрідним барометром стану справ в окремих компаніях, галузях господарства і економіки країни в цілому. Така оцінка дає можливість власникам грошових коштів та цінних паперів приймати рішення щодо переміщення капіталів із галузі в галузь, стимулюючи приплив інвестиційних коштів у перспективні галузі економіки, підтримуючи технічні та технологічні відкриття та розробки.

Основними учасниками обороту на фондових біржах є торгівці цінними паперами, яких називають ділерами, брокерами та маклерами. Ділер - це юридична чи фізична особа, яка здійснює біржове або торговельне посередництво за свій рахунок. Брокером є посередник при укладанні угод, який діє за дорученням і за рахунок клієнтів, одержуючи від них за роботу комісійні. Маклером називають біржового посередника, який здійснює свої функції за наймом, одержуючи винагороду у вигляді заробітку.

Світова практика розрізняє три типи фондових бірж. Першим є публічно-правова біржа, що перебуває під постійним контролем держави. На таких біржах держава встановлює правила біржової торгівлі, контролює їх виконання, звільняє біржових маклерів тощо. Цей тип фондової біржі характерний для Німеччини та Франції. До другого типу належать біржі зі статусом приватної особи у формі акціонерного товариства. Це приватна компанія, що функціонує згідно з чинним законодавством країни. Держава не бере на себе жодних гарантій щодо забезпечення стабільності біржової торгівлі і зниження ризику угод. Біржі такого типу функціонують у США, Англії та Україні. Третій тип утворюють змішані біржі. Вони утворюються у формі акціонерного товариства, в якому 50% акцій належать державі. Керівництво такою біржею здійснюють виборні органи, але біржовий комісар, який призначається державою, здійснює нагляд за діяльністю біржі і офіційно реєструє біржові курси.

В Україні з 1992 р. функціонує Українська фондова біржа (УФБ). Вищим її органом є загальні збори членів, які обирають Біржову раду строком на 5 років, та виконавчий орган - Правління біржі. За роки існування УФБ створила розгалужену мережу регіональних центрів та філіалів. Діяльність фондової біржі в Україні регулюється законом "Про цінні папери і фондову біржу".

Важливим елементом інфраструктури ринку є біржа праці. Це посередницька організація, яка має забезпечити узгодження інтересів працівників та роботодавців, узгодження попиту і пропозиції праці, надання допомоги безробітним. Біржі праці в цілому не усувають безробіття, проте створюють можливість упорядкування найму підприємцями робочої сили і скорочують час пошуку для тих, кому вона необхідна. При існуванні системи страхування від безробіття біржі праці виконують функції контролю за встановленням права на одержання допомоги по безробіттю і його втраті. Виділяють такі основні види бірж праці: приватні, що функціонують на комерційній основі, філантропічні, громадські та державні. Біржі праці, крім допомоги з працевлаштування безробітних, надають послуги тим, хто бажає змінити місце роботи, вивчають попит і пропозицію робочої сили, збирають і розповсюджують інформацію про рівень зайнятості різних професій та територій. Важливою функцією є перепідготовка кадрів і працевлаштування інвалідів. Діяльність біржі праці регламентується як національним законодавством, так і рядом конвенцій Міжнародної організації праці.

Інфраструктура ринку включає і такі елементи, як валютні біржі, інвестиційні, лізингові та страхові компанії, аудиторські та консалтингові фірми, різні форми торговельних організацій - від ярмарок, виставок та супермаркетів до найдрібніших торгових точок. Валютна біржа - це організаційно оформлений і регулярно функціонуючий ринок, на якому відбувається торгівля валютами різних країн. Покупцями та продавцями виступають переважно банки, що здійснюють угоди за свій рахунок або за дорученням своїх клієнтів. Валютні біржі традиційно не мають самостійного місця функціонування і діють зазвичай при товарних або фондових біржах. В сучасних умовах у розвинених країнах переважає пряма міжбанківська торгівля валютою. Тому роль валютних бірж дещо знижується.

Інвестиційна компанія - це фінансова організація, що акумулює грошові кошти приватних інвесторів шляхом емісії власних цінних паперів, а зібрані кошти переводить в акції та облігації інших емітентів. Головною їх функцією є андерайтинг, тобто гарантоване придбання випуску цінних паперів при їх первинному розміщенні за фіксованою ціною. Вони також здійснюють підтримку курсу цінних паперів на вторинному ринку.

Страхова компанія - це фінансова організація, що створює грошові страхові фонди за рахунок внесків її учасників, із коштів яких компенсується збиток, завданий стихійними лихами, нещасними випадками та іншими непередбачуваними обставинами (мовою юристів - форс-мажорними). Страхова компанія бере на себе зобов'язання відшкодувати збитки (або їх частину) власника капіталу на підставі договору страхування. При укладенні договору власник капіталу сплачує страховій компанії певну суму, що називається премією, а страхова компанія бере на себе ризик.

Важливу роль у нормальному функціонуванні ринку в сучасних умовах відіграє маркетинг. Цей термін з'явився на початку XX ст. в США і зводився до управління товарооборотом. У сучасному розумінні маркетинг - це комплексна система організації виробництва і збуту продукції, орієнтована на задоволення потреб конкретних людей і отримання прибутку на основі дослідження і прогнозування ринку, вивчення внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства, розробку та тактику поведінки на ринку. Це така організація управління, за якої в основі прийняття господарських рішень лежать не можливості виробництва, а вимоги ринку, наявні та потенційні запити споживачів. Сучасна концепція маркетингу полягає в тому, щоб уся діяльність фірми базувалась на знанні потреб ринку і його змін у перспективі. Однією з цілей маркетингу є виявлення нереалізованих запитів покупців, щоб зорієнтувати виробництво на їх задоволення. Система маркетингу ставить виробництво товарів у функціональну залежність від попиту і вимагає виробляти товари в обсязі, необхідному покупцям. При реалізації концепції маркетингу центр прийняття господарських рішень зміщується від виробничих ланок підприємства до тих, хто відчуває пульс ринку.

Отже, маркетинг - це система організаційно-технічних, фінансових і збутових функцій підприємства, спрямованих на забезпечення реалізації створюваної продукції і отримання прибутку. Ця система базується на ряді принципів. По-перше, на ретельному врахуванні потреб, стану та динаміки ринку при визначенні господарських рішень. По-друге, на створенні умов для максимального пристосування виробництва до вимог ринку, структури потреб споживачів. По-третє, на впливі на ринок і покупця з допомогою усіх доступних засобів, насамперед реклами.

Маркетинг означає системний підхід до управлінської діяльності з чітко поставленою метою, ретельно розробленою системою заходів досягнення цієї мети і відповідних організаційно-технічних, комерційних та фінансових механізмів її здійснення. Його використання докорінно змінює принципи управління підприємством. При визначенні завдань і цілей останнього вирішальними є ринкові, а не виробничі можливості підприємства. Загальні ресурси пов'язуються з вимогами ринку. Підприємство виробляє ті товари, які можна продати з прибутком, а не ті, які йому легше виготовити. Науково-дослідні роботи проводяться відповідно до результатів дослідження переваг споживачів, а не можливостей і завдань удосконалення виробництва. При визначенні ціни товару орієнтуються насамперед на те, яку суму грошей готовий заплатити покупець, а не на витрати виробництва. Суттєво зростає роль збутових служб підприємства.

Принципи маркетингу застосовуються не лише в економічній сфері. Вони можуть бути використані лікарями, юристами, консультантами, фінансистами, науковими працівниками. Усім необхідно розуміти і задовольняти потреби клієнта, пацієнта, покупця.

Размещено на Allbest.ru