Розрахунок економічної ефективності від впровадження програмного забезпечення

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНОТАЦІЯ

На курсовій роботі на тему «Розрахунок економічної ефективності від впровадження програмного забезпечення» було розглянуто питання для вирішення економічних питань на підприємстві, тобто чи ефективно використовувати новий програмний продукт.

Основна частина курсової роботи складається з таких розділів як «Інваріантний пошук оптимального рішення», «Розрахунок капітальних витрат», «Розрахунок експлуатаційних витрат», «Розрахунок умовних об'ємів робіт», «Розрахунок економічної ефективності».



ВСТУП

Визначення ефективності виробництва полягає в оцінці його результатів. Таким чином результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному виразі або прибуток. Але сама по собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність чи неефективність роботи підприємства, бо невідомо якою ціною отримані ці результати. Звідси для отримання об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку цих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати. Процес виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні фонди), предметів праці (оборотні фонди), робочої сили(трудові ресурси). Крім того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан підприємства, а також певні організаційні,управлінські, технологічні та інші переваги, що відображають як нематеріальні ресурси.

Метою даної курсової роботи є визначення економічної ефективності від впровадження програмного забезпечення. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити ряд взаємопов'язаних завдань:

- провести інваріантний пошук оптимального рішення;

- розрахунок капітальних витрат;

- розрахунок експлутаційних витрат;

- розрахунок умовних об'ємів робіт;

- розрахунок економічної ефективності.



1. ІНВАРІАНТНИЙ ПОШУК ОПТИМАЛЬНОГО РІШЕННЯ

Програмне забезпечення - сукупність програм системи обробки інформації і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм.

Розрізняють системне програмне забезпечення (зокрема, операційна система, транслятори, редактори) та прикладне програмне забезпечення, що використовується для виконання конкретних завдань, наприклад, статистичне програмне забезпечення.

Виконання програмного забезпечення комп'ютером полягає у маніпулюванні інформацією та керуванні апаратними компонентами комп'ютера. Наприклад, типовим для персональних комп'ютерів є відображення інформації на екран та прийом її з клавіатури.

Програмне забезпечення та апаратне забезпечення є дві комплементарні компоненти комп'ютера, причому межа між ними нечітка: деякі фрагменти програмного забезпечення на практиці реалізуються суто апаратурою мікросхем комп'ютера, а програмне забезпечення, в свою чергу, здатне виконувати (емулювати) функції електронної апаратури. По суті, призначення програмного забезпечення полягає в керуванні як самим комп'ютером так і іншими програмами та маніпулюванні інформацією.

Теоретичні основи програмного забезпечення комп'ютерів базуються на теорії скінченних автоматів, і практично були закладені британським математиком Аланом Тюрингом у 1936 році. Він створив так звану машину Тюринга, математичну модель абстрактної машини, здатної виконувати послідовності рудиментарних операцій, які переводять машину з одного фіксованого стану в інший, вже заданий наперед стан. Головна ідея полягала в математичному доведенні факту, що будь-який, попередньо сформульований стан системи може бути завжди досягнутий послідовним виконанням скінченного набору елементарних команд (програми) з фіксованого алфавіту команд.

Розрізняють системне та прикладне програмне забезпечення. Системне програмне забезпечення призначено для обслуговування власних потреб комп'ютера - забезпечення його працездатності і виконання його внутрішніх функцій, а також для створення передумов для виконання прикладного програмного забезпечення. Типовим прикладом системного програмного забезпечення є операційна система.

Прикладне програмне забезпечення, призначено для розв'язання задач користувача. Наприклад: редактори тексту, електронні таблиці, бази даних, тощо.

Програмне забезпечення можна розділити на корисне і шкідливе. Корисне програмне забезпечення створюється для виконання завдань, що відповідають побажанням користувача комп'ютера. Основна мета шкідливого програмного забезпечення - виконувати операції, які є небажаними для користувача, часто із завдаванням прихованої чи явної шкоди. Прикладом шкідливого програмного забезпечення є комп'ютерні віруси.

Розробка програмного забезпечення наприкінці 20 ст. - на початку 21 ст. виділилася в окрему важливу галузь економіки - індустрію програмного забезпечення. Процес розробки комп'ютерних програм вимагає висококваліфікованої праці, і розвивається, загалом, повільніше, ніж процес вдосконалення апаратної бази комп'ютерів. Інженерія програмного забезпечення відносно недавно стала окремою професією.

Розробка програмного забезпечення включає в себе багато стадій : проектування, програмування, тестування, впровадження і підтримку. Проектування починається із формулювання вимог до програмного забезпечення і створення специфікацій - документів, у яких описані функції, що їх повинна виконувати програма. На наступному етапів створюється загальний дизайн програми: розбиття її на окремі блоки і визначення взаємодії між ними. На етапі безпосереднього програмування створюється текстовий код програми на одній чи декількох мовах програмування. Після компіляції коду, програмний продукт обов'язково проходить тестування, у процесі якого визначається відповідність продукту специфікаціям, знаходяться і виправляються помилки.

Перед впровадженням програмний продукт потребує документації -- опису можливостей, посібників користувача, системи допомоги. Після впровадження програмного забезпечення, що для програмних продуктів вимагає маркетингу, системи дистрибуції, реклами тощо, програмне забезпечення потребує підтримки. Необхідність у підтримці виникає внаслідок швидкого розвитку комп'ютерів, що зумовлює необхідність взаємодії програмного продукту з іншими, новішими програмами і новою матеріальною базою. Часто підтримка нових можливостей забезпечується випуском нових версій програмного продукта.

Частиною програмного забезпечення є стандартні протоколи, які розробляються для узгодження програмних продуктів від різних виробників. Це потрібно для того, щоб, наприклад, електронний лист, посланий через електронну пошту з одного ком'ютера міг бути прочитаний на іншому ком'ютері зовсім іншою програмою та, навіть, з іншою операційною системою.

Користувач отримує програмне забезпечення разом із ліцензією, яка надає йому право використовувати програмний продукт за умови виконання положень ліцензування. Зазвичай, ці умови обмежуть можливості користувача передавати програмний продукт іншим користувачам. Частина програмного забезпечення поставляється з вільною ліцензією. Такі ліцензії дозволяють розповсюджувати програмний продукт, а також модифікувати його.

Частина програмного забезпечення розповсюджується як безкоштовне. Існує також умовно безкоштовне або шароварне програмне забезпечення. У цьому випадку зазвичай користувач безкоштовно отримує демонстраційну версію програмного продукта з дещо обмеженими можливостями на певний випробувальний період, а після його закінченння зобов'язаний або придбати продукт, або деінсталювати його.

Інтегральна мікросхема - електронний прилад, який складається з багатьох мініатюрних транзисторів та інших елементів схеми, об'єднаних у моноблок (чіп). Інтегральна мікросхема (ІС, ІМС, МС), чіп, мікрочіп (англ. chip - тріска, уламок, фішка) - мікроелектронний пристрій - електронна схема довільної складності, виготовлена на напівпровідниковому кристалі (чи плівці) і поміщена в нерозбірний корпус.

Часто під інтегральною схемою розуміють власне кристал або плівку з електронною схемою, а під мікросхемою - інтегральну мікросхему, вкладену в корпус.

У той же час вираження «чіп компоненти» означає «компоненти для поверхневого монтажу» у відмінності від компонентів для традиційної пайки в отвори на платі.

Тому вірніше говорити «чіп мікросхема», маючи на увазі мікросхему для поверхневого монтажу. В даний момент велика частина мікросхем виготовляється в корпусах для поверхневого монтажу.

У 1958 році двоє вчених, що жили у зовсім різних місцях, винайшли практично ідентичну модель інтегральної схеми. Один з них, Джек Кілбі, працював на Texas Instruments, іншої, Роберт Нойс, був власником компанії по виробництву напівпровідників Fairchild Semiconductor Corporation. Обох об'єднало питання: «Як у мінімум місця вмістити максимум компонентів?». Транзистори, резистори, конденсатори й інші деталі в той час розміщалися на платах окремо, і учені вирішили спробувати їх об'єднати в один монолітний кристал з напівпровідникового матеріалу. Тільки Кілбі скористався германієм, а Нойс віддав перевагу кремнію.

У 1959 році вони окремо один від одного одержали патенти на свої винаходи -- почалося протистояння двох компаній, що закінчилося мирним договором і створенням спільної ліцензії на виробництво чіпів. Після того як у 1961 році Fairchild Semiconductor Corporation пустила чіпи у вільний продаж, їхній відразу стали використовувати у виробництві калькуляторів і комп'ютерів замість окремих транзисторів, що дозволило значно зменшити розмір і збільшити продуктивність.

Напівпровідникова мікросхема -- всі елементи і межелементние з'єднання виконані на одному напівпровідниковому кристалі (наприклад, кремнію, германія, арсеніду галію).

Плівкова мікросхема -- всі елементи і межелементние з'єднання виконані у виді плівок:

- товстоплівкова інтегральна схема;

- тонкоплівкова інтегральна схема.

Гібридна мікросхема -- крім напівпровідникового кристалу містить трохи безкорпусних діодів, транзисторів і інших електронних компонентів, поміщених в один корпус.

Вид оброблюваного сигналу:

- аналогові

- цифрові

- аналого-цифрові

Аналогові мікросхеми - вхідні і вихідні сигнали змінюються за законом безупинної функції в діапазоні від позитивного до негативної напруги харчування.

Цифрові мікросхеми - вхідні і вихідні сигнали можуть мати два значення: логічний чи нуль логічна одиниця, кожному з який відповідає визначений діапазон напруги. Наприклад, для мікросхем ттл-логіки при харчуванні +5

В діапазон напруги 0...0,8 В відповідає логічному нулю, а діапазон 2,4...5 У відповідає логічній одиниці. Для мікросхем есл-логіки при споживанні 5,2 В: логічна одиниця - це 0,8...1,03 В, а логічний нуль - це 1,6...1,75 В.

Аналого-цифрові мікросхеми сполучають у собі форми цифрової й аналогової обробки сигналів. В міру розвитку технологій одержують усе більше поширення.

Основним елементом аналогових мікросхем є транзистори (біполярні чи польові). Різниця в технології виготовлення транзисторів істотно впливає на характеристики мікросхем. Тому нерідко в описі мікросхеми вказують технологію виготовлення, щоб підкреслити тим самим загальну характеристику властивостей і можливостей мікросхеми. У сучасних технологіях поєднують технології біполярних і польових транзисторів, щоб домогтися поліпшення характеристик мікросхем.

Де небхідно заощаджувати споживання струму, застосовують Кмоп-технологію, де важливіше швидкість і не потрібно економія - споживаної потужності застосовують ттл-технологію. Слабким місцем кмоп-мікросхем є уразливість від статичної електрики -- досить торкнутися рукою висновку мікросхеми і її цілісність уже не гарантується. З розвитком технологій ТТЛ і КМОП мікросхеми по параметрах зближаються і як наслідок, наприклад, серія мікросхем 1564 -- зроблена за технологією КМОП, а функціональність і розміщення в корпусі як у ТТЛ технології.

Мікросхеми, виготовлені по есл-технології є найшвидшими, але найбільше енергоспоживаючими і застосовувалася при виробництві обчислювальної техніки, коли найважливішим параметром була швидкість обчислення. У СРСР самі продуктивні ЕОМ типу ЄС106х виготовлялися на есл-мікросхемах. Зараз ця технологія використовується рідко.

Інтегральна мікросхема може володіти закінченим, як завгодно складним, функціоналом - аж до цілого мікрокомп'ютера.

Аналогові і цифрові мікросхеми випускаються серіями. Серія -- це група мікросхем, що мають єдине конструктивно-технологічне виконання і призначені для спільного застосування. Мікросхеми однієї серії, як правило, мають однакові напруги джерел харчування, погоджені по вхідних і вихідних опорах, рівням сигналів.

Мікросхеми випускаються в двох конструктивних варіантах - корпусному і бескорпусном.

Бескорпускна мікросхема - це напівпровідниковий кристал, призначений для монтажу в гібридну чи мікросхему мікрозборку.

Корпус -- це частина конструкції мікросхеми, призначена для захисту від хисту від зовнішніх впливів і для з'єднання з зовнішніми електричними ланцюгами за допомогою висновків. Корпуси стандартизовані для спрощення технологічного процесу виготовлення виробів з різних мікросхем. Число стандартних корпусів обчислюється сотнями!

У російських корпусах відстань між висновками виміряється в міліметрах і найбільше часто це 2,5 мм чи 1,25 мм. В імпортних мікросхем відстань вимірюють у дюймах, використовуючи величину 1/10 чи 1/20 дюйма, що відповідає 2,54 і 1,28 мм. У корпусах до 16 висновків ця різниця незначна, а при великих розмірах ідентично корпуса вже несумісні.

У сучасних імпортних корпусах для поверхневого монтажу застосовують і метричні розміри: 0,8 мм; 0,65 мм і інші.

З великої кількості цифрових мікросхем виготовлялися процесори. Фірма

Intel першої виготовила мікросхему Intel 4004, що виконувала функції процесора. Такі мікросхеми одержали назва мікропроцесор. Мікропроцесори фірми Intel удосконалювалися: Intel 8008, Intel 8080, Intel 8086, Intel8088 (на основі двох останніх мікропроцесорів, фірмою IBM, були випущені перші персональні комп'ютери).

Мікропроцесор виконує в основному функції АЛУ (арифметико-логічний пристрій), а додаткові функції зв'язку з периферією виконувалися за допомогою спеціально для цього виготовлених наборів мікросхем. Для перших мікропроцесорів число мікросхем у наборах обчислювалося десятками, а зараз це набір із двох-трьох мікросхем, що одержав термін чипсет.

Мікропроцесори з убудованими контролерами пам'яті і введення-висновку, ОЗУ і ПЗУ, а також іншими додатковими функціями називають мікроконтролерами.



2. РОЗРАХУНОК КАПІТАЛЬНИХ ВИТРАТ

трудомісткість заробітний тариф собівартість

2.1 Розрахунок трудомісткості робіт та чисельність працюючих для надання послуг

Тдіаг.=NдtдKд [люд-год] (2.1)

де Nд - кількість діагностувань за рік;

tд - нормативна трудомісткість;

Kд - результуючий коефіцієнт корегування трудомісткості Kд=1,1- 1,2.

Тдіаг.=550881,2=52876,8 (люд.-год.)

2.2 Чисельність працівників визначається за формулою

[люд.] (2.2)

де ФРЧ - ефективний робочого часу за рік, год;

Квн - коефіцієнт виконаних норм, Квн=1,0-1,5.

(люд.)

Для визначення фонду робочого часу складаємо баланс робочого часу в наступній формі

Таблиця 2.1- Баланс робочого часу

№ п/п	Показники	Методика розрахунку	Дні
1	Календарний фонд		365
2	Вихідні дні, Дв		105
3	Святкові дні, Дсв		10
4	Номінальний фонд	П4=П1-П2-П3	250
5	Невиходи на роботу з поважних причин в тому числі: хвороба, відпустки, виконання державних обов'язків, Дпр		10
6	Ефективний фонд робочого часу, Др	П6=П4-П5	240
7	Тривалість робочої зміни (год), tзм		8
8	Ефективний фонд робочого часу (год), ФРЧ	П8=П6*П7	1920

2.3 Розрахунок собівартості комп'ютерної діагностики

- Фонд оплати праці

- Відрахування на соціальне страхування та інші фонди

- Амортизаційні відрахування

- Накладанні витрати

-

2.4 Фонди оплати праці (ФОП)

Фонд оплати праці складається з:

- Фонду основної заробітної плати ЗПосн;

- Фонду додаткової заробітної плати ЗПдод.

-

ФОП=ЗПосн+ЗПдод [грн.] (2.3)

ФОП=418170,47 + =459987,51 (грн.)

2.5 Фонд основної заробітної плати включає в себе

ЗПосн=ЗПтар+Дум.пр+Дпр.м+П [грн.] (2.4)

де ЗПтар - заробітна плата по тарифу, грн.;

Дум.пр - доплати за шкідливі умови праці, грн..;

Дпр.м - доплата за професійну майстерну майстерність, грн.;

П - сума нарахованої премії, грн..

ЗПосн=290396,16 + + + = (грн.)

2.6 Заробітна плата по тарифу

ЗПтар=ТгодФРЧЧ [грн.] (2.5)

де Тгод - тарифна ставка за годину, грн.;

ФРЧ - ефективний фонд робочого часу (береться з п.6), год;

Ч - загальний чисельність працюючих (береться з п.7), чол..

ЗПтар=6,57192023=290396,16 (грн.)

2.7 Тарифна ставка за годину

Тсті =Тст1+Кі [грн.] (2.6)

де Тст1 - тарифна ставка І розряду:

- 5,48 для І розряду;

- 6,30 для ІІ розряду

- 6,576 для ІІІ розряду

- 6,85 для VI розряду

- 7,398 для V розряду

- 7,672 для VІ розряду

Кі - коефіцієнт відповідного розряду:

- 1 для І розряду;

- 1,15 для ІІ розряду

- 1,20 для ІІІ розряду

- 1,25 для VI розряду

- 1,35 для V розряду

- 1,40 для VІ розряду

ТстІІІ =5,481,20=6,57 (грн.)

2.8 Доплати за шкідливі умови праці

[грн.] (2.7)

де %Дум.пр. - проценти доплат за шкідливі умови

Доплати за шкідливі умови праці приймаються у розмірі:

- 4% для І розряду;

- 8% для ІІ розряду

- 12% для ІІІ розряду

- 17% для VI розряду

- 22% для V розряду

- 27% для VІ розряду

(грн.)

2.9 Доплати за професійну майстерність

[грн.] (2.8)

де %Дпр.м - процентні доплати професійну майстерність

Доплати за професійну майстерність встановлюється у такому розмірі:

- ІІІ розряд - 8%

- IV розряд - 16%

- V розряд - 20%

- VI розряд - 24%

(грн.)



2.10 Розрахунок суми премії

[грн.] (2.9)

де %П - відсоток нарахування премії 20%

(грн.)

2.11 Фонд додаткової заробітної плати складається з оплати відпусток та оплати за виконання державних обов'язків (величина додаткового фонду оплати праці складається 7-10% від основного)

[грн.] (2.10)

(грн.)

2.12 Нарахування ЄСВ (єдиного соціального внеску)

[грн.] (2.11)

(грн.)

2.13 Розрахунок витрат на матеріали

До затрат на матеріали відносять вартість допоміжних матеріалів і носіїв інформації (бум ага для друку результатів діагностування, папір, олівець, ручки, дискети, CD-R і т.д.). Розмір цих витрат визначається виходячи із річної потреби і діючих цін

[грн.] (2.12)

де n- кількість видів матеріалів;

Нмі - кількість матеріалів і-го виду, шт.;

Ці - покупна ціна матеріалу і-го виду, грн.;

Кі - коефіцієнт транспортних витрат - 1,1.

Таблиця 2.2- Розрахунок витрат на матеріали

№	Найменування Комплектуючих	Кількість	Ціна за штуку,грн.	Сума,грн
1	Папір	10	35	350
2	CD-R	50	2	100
3	DVD-R	30	4	120
4	Мікросхеми	10	50	500
Всього	1070

Вм = 10701,1=1177 (грн.)

2.14 Розрахунок амортизаційних відрахувань

Ці відрахування визначаються в відсотковому відношенні від балансової вартості основних фондів.

Використання комп'ютерів і амортизаційних відрахувань розраховуються за формуло

[грн.] (2.13)

де Ц- ціна обладнання;

На - норма амортизації 25 %

Т - термін використання комп'ютерів,12 місяців

(грн.)

2.15 Розрахуємо витрати на силову електроенергію - Вс

Витрати на силову електроенергію розраховуються за формулою

Вс=ВПФКп.[грн] (2.14)

де В - вартість однієї кіловат-години електроенергії - 0,72 грн./кВт;

П - установлена потужність обладнання ;

Ф - фактична кількість годин роботи обладнання;

Кп - коефіцієнт використання потужності < 1.

(грн)

2.16 Розрахуємо інші витрати - Ів.

Інші витрати приймемо як 30-50% від основної заробітної плати розробника:

Таблиця 2.3 Загальна сума капітальних витрат

№	Статті і витрати	Умовне позначення	Сума, грн
1	Фонд оплати праці	ФОП	459987,51
2	Нарахування на ЄСВ	ЄСВ
3	Розрахунок матеріалів	Вм	1177
4	Амортизаційні відрахування	А	1000
5	Електроенергія	Вс
6	Інші витрати	Ів	125451,14
Всього	756634,62



3. РОЗРАХУНОК ЕКСПЛУТАЦІЙНИХ ВИТРАТ

3.1 Розрахуємо експлуатаційні витрати, що пов'язані з використанням нового програмного продукту і техніки

Розрахуємо заробітну плату обслуговуючого персоналу - Зобс

Зобс= 12М? [грн./рік] (3.1)

де 12 - число місяців;

М - місячний посадовий оклад інженерно-технічного

працівника, грн. (приймається в розмірі 470-570 грн.);

? - частка часу, який витрачає працівник на обслуговування

виробу з застосуванням даної програми, в загальному часі своєї роботи 10-18% .

(грн.)

Розраховуємо додаткову заробітну плату - Зд.

Додаткова заробітна плата розраховується як 10% від основної заробітної плати обслуговуючого персоналу Зобс.

Зд=102,6 (грн.)

Розрахуємо нарахування на заробітну плату - Нзп обслуговуючого персоналу.

Нарахування на заробітну плату обслуговуючого персоналу розраховується як 38,64% від суми основної та додаткової заробітної плати обслуговуючого персоналу



Нзп =(Зобс+Зд)0,366 [грн.] (3.2)

Нзп =(1026+102,6)0,336 = 413,06 (грн.)

Розрахуємо амортизаційні відрахування для програмного продукту - А

А = [грн./рік] (3.3)

де Ц - вартість робіт зі створення нового програмного продукту, грн.;

На - річна норма амортизаційних відрахувань - 25%.

(грн.)

Розрахуємо витрати на силову електроенергію - Вс

Витрати на силову електроенергію розраховуються за формулою

Вс=ВПФКп? [грн] (3.4)

де В - вартість однієї кіловат-години електроенергії - 0,72 грн./кВт;

П - установлена потужність обладнання 0,6 ;

Ф - фактична кількість годин роботи обладнання;

Кп - коефіцієнт використання потужності < 1

? - доля часу, який витрачає працівник на виконання конкретних робіт з застосуванням даного програмного продукту, в загальному часі своєї роботи.

(грн)

Розрахуємо інші витрати.

Інші витрати розраховуються як 10% від загальної суми усіх попередніх витрат

Ів=(Зобс+Зд+Нзп+А)0,1 [грн.] (3.5)



Ів=(1026+102,6+413,06 +5000+99,53)0,1 = 664,11 (грн.)

Розраховуємо експлуатаційні витрати - Е2.

Сума витрат за всіма попередніми статтями дає величину витрат при використанні нового програмного продукту

Е2=Зобс+Зд+Нзп+А+Ів+Вс [грн.] (3.6)

Е2=1026+102,6+413,06 +5000+664,11+99,53 = 7305,3 (грн.)

Таблиця 3.1 - Загальна сума експлутаційних витрат

№	Статті і витрати	Умовне позначення	Сума,грн
1	Заробітна плата обслуговуючого персоналу	Зобс	1026
2	Додаткова заробітна плата	Зд	102,6
3	Нарахування на заробітну плату	Нзп	413,06
3	Амортизаційні відрахування	А	5000
4	Електроенергія	Вс	99,53
5	Інші витрати	Ів	664,11
Всього	7305,3



4. РОЗРАХУНОК УМОВНИХ ОБ'ЄМІВ РОБІТ

Розраховуємо умовний обсяг роботи, який може бути виконаний при застосування програмного продукту.

Розраховуємо умовні обсяги робіт Q за формулами

Q1=та Q2=[умов.од.] (4.1)

де Q1 - умовний обсяг робіт при застосування існуючого продукту(або без його використання), умовних одиниць;

Q2 -умовний обсяг робіт при застосуванні нового програмного продукту, умовних одиниць;

F - ефективний фонд часу роботи за рік, (для однозмінної роботи F=1700-1800 годин, для двозмінної роботи F=3500-3600)

? - доля часу, який витрачає працівник на виконання конкретних робіт з застосування даного програмного продукту в загальному часі своєї роботи - 10%;

t1 та t2 - час виконання конкретної функції або роботи при застосуванні відповідно існуючого та нового програмного продукту, хв.

(умов.од.),

(умов.од.)



5. РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

5.1 Розрахуємо річний економічний ефект від впровадження нового програмного продукту

?E = [грн./рік] (5.1)

де E1 - експлуатаційні витрати при використанні існуючого програмного продукту, грн./рік;

E2 - експлуатаційні витрати при використанні нового програмного продукту, грн./рік;

Q1 - умовний обсяг, що виконується за рік при використанні існуючого програмного продукту, функц./с;

Q2 - умовний обсяг, що виконується за рік при використанні нового програмного продукту, функц./с.

(грн./рік)

Розрахуємо термін окупності витрат, які були використані на розробку нового програмного продукту

[років] (5.2)

де B - загальна сума капіталовкладень;

?E - річний економічний ефект від впровадження нового програмного продукту, грн.

(років)



ВИСНОВОК

На даній курсовій роботі ми закріпили та поглибили теоретичні знання, набутих у процесі вивчення дисципліни і виробили вміння вирішення економічних проблем підприємств.

При розрахунку курсової роботи ми отримали такі вихідні дані:

- фонд оплати паці складає - 459987,51 грн.

- нарахування на ЄСВ - грн.

- матеріали - 1177 грн.

- амортизаційні відрахування - 1000 грн.

- електроенергія - 663,55 грн.

- інші витрати - 125451,14грн.

- експлуатаційні витрати - грн.

- Об'єми робіт: існуючого продукту - 270 умов.од.; нового - 540 умов.од.

- економічний ефект - грн./рік

- термін окупності - 2,76 років.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бойчук І.М., Харків П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства: Навч. посіб. Друге вид. Виправленеі доп.-К.:”Каравела”; Львів:”Новий світ-2000”,2001.-298с.

2. Економіка підприємства: Підручник/ За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.:КНЕУ,2001.-538с.,іл.

3. Симонович С.В., Євсєєв Г.А. Практична інформатика: Навчальний посібник для середньої школи. Універсальний курс. - М.: АСТ-ПРЕСС, 2002. Маслова М. В. Комп'ютерні мережі. Мурманськ: 2004. 12с.

4. Хлебаліна Є. . Інформатика: енциклопедія. Москва: 2003. 488 - 460с.

5. Шегди А.В. «Економіка підприємства»: Навчальний посібник. Київ «Знання»-2005.-431с.

Размещено на Allbest.ur

...