Франчайзингові відносини у готельному та туристичному бізнесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Франчайзингові відносини у готельному та туристичному бізнесі

Франчайзинг (франц. franchise - пільга, привілегія) - це контрактне партнерство між власниками готельних компаній і незалежними готельними підприємствами, які купують право на виробництво і реалізацію від його імені і під торговою маркою компанії власника певного виду товарів і послуг. У сучасній юридичній та економічній літературі поряд з терміном "франчайзинг" вживаються терміни-синоніми "франшизинг", "франчайз", "угода франшизи".

За визначенням Міжнародної асоціації франчайзингових організацій франчайзинг - це тривалі у часі взаємовідносини, за яких франчайзер (франшизонадавач) надає захищене в законному порядку право провадити певну підприємницьку діяльність, а також допомогу в організації навчання, управління за винагороду від франчайзі (франшизоотримувача)".

Для української економіки франчайзинг сьогодні є відносно новим явищем, у той час як у розвинених країнах він сторіччями практикувався як засіб забезпечення потреб суспільства в різних послугах.

Привабливість франчайзингу - в наявності незаперечних переваг для обох учасників франчайзингових відносин. Малим підприємствам та індивідуальним підприємцям він дає в розпорядження стабільний доходний бізнес, уже відомим фірмам і компаніям - можливість зміцнити свої позиції на ринку. Саме цим можна пояснити популярність франчайзингу як у Європі, так і в Америці.

Розвиток українського підприємництва, передусім малого, ускладнюється підвищеними комерційними ризиками. Реалізація сучасних бізнес-проектів вимагає від підприємця широких знань у сферах управління, маркетингу, реклами, вміння враховувати особливості проекту. Вироблення ефективної схеми і методів діловодства в кожному конкретному випадку вимагають великих витрат часу і коштів.

Організація підприємства на умовах франшизи значно знижує підприємницький ризик, оскільки в цьому випадку підприємець береться за справу, що вже довела свою ефективність. Саме тому, розвиток франчайзингу може виявитися однією з найбільш ефективних форм підтримки підприємництва, одним з можливих шляхів вирішення важливого державного завдання.

Слово франшиза - французького походження і означає "привілеї (концесії) при продажу товарів". Спочатку привілеї надавалися за законом (державою) і стосувалися збору місцевих податків, організації ярмарків, видання книг, виробництва алкоголю, тобто привілеї були пов'язані з монополією держави на певні види діяльності.

Франчайзинг - це така організація бізнесу, за якої компанія (франчайзер) передає певній людині чи компанії (франчайзі) право на продаж продукту і послуг цієї компанії. Франчайзі зобов'язується продавати цей продукт чи послуги за заздалегідь визначеними законами і правилами провадження бізнесу, які встановлює франчайзер. В обмін на дотримання всіх цих правил франчайзі одержує дозвіл використовувати ім'я компанії, її репутацію (гудвіл), продукт і послуги, маркетингові технології, експертизу і механізми підтримки. Отже, виконання вимог франчайзера не є недоліком, навпаки, дотримання правил означає, що франчайзі має прекрасну можливість отримати прибуток. Щоб одержати такі права, франчайзі робить початковий внесок франчайзеру, а потім щомісяця сплачує внески. Це свого роду оренда, тому що франчайзі ніколи не стає повним власником товарного знака, а лише отримує право використовувати товарний знак протягом періоду сплати щомісячних внесків. Суми цих внесків обумовлюються в франчайзинговому договорі і є предметом переговорів. Франчайзинговий пакет (повна система провадження бізнесу, передана франчайзі) дає змогу підприємцю провадити свій бізнес успішно, навіть не маючи попереднього досвіду чи знань у даній галузі.

Для компаній франчайзинг - це спосіб поширення бізнесу. Для підприємців франчайзинг - це один із шляхів стати власником бізнесу. На ринках що зростають, таких, як ринок України, франчайзинг є швидким способом навчання підприємців практичним стандартам, що необхідні, для провадження прибуткового бізнесу.

Франчайзинг - своєрідний роду симбіоз "великого" і "малого" бізнесу. Наслідком такого поєднання є союз, в якому з одного боку енергія і зобов'язання окремого підприємця, а з іншого - є ресурси, комерційна міць і величезний досвід великої компанії. У підсумку одержує енергію, відповідальність, силу, ресурси і досвід - виграшну комбінацію з величезними шансами на успіх! Підприємці усього світу знають франчайзинг, як безпечний спосіб, щоб:

o допомогти людині провадити бізнес самостійно, але не залишатися в ньому самотнім;

o допомагати компаніям ефективно розширюватися, не зазнаючи великих витрат на створення і підтримку масивного адміністративного комплексу і не долаючи труднощів управління широкою мережею корпоративних підприємств;

o допомогти компаніям перетворити свою існуючу мережу в ефективний і міцний бізнес, у якому працюють віддані справі люди.

Франчайзер (франшизіар) - це компанія, що видає ліцензію або передає право на користування своїми товарним знаком, ноу-хау та операційними системами. Франчайзер створює успішний продукт чи послуги, наприклад, особливий стиль роботи ресторану швидкого харчування. Франчайзер досліджує і розвиває бізнес, витрачає гроші на просування бізнесу, створює гарну репутацію і пізнаваний імідж (так званий бренд-нейм). Після того як компанія довела працездатність своєї бізнес-концепції й успішну відтворюваність цього бізнесу, вона може почати пропонувати підприємцям, що хочуть повторити подібний успіх, купити її франшизу.

Франчайзі (франшизіат) - це людина або компанія, що купує у франчайзера можливість навчання й отримання допомоги при створенні бізнесу і сплачує сервісну плату (роялті) за використання товарного знака, ноу-хау і системи провадження справи франчайзера. Франчайзі сам оплачує витрати на створення бізнесу. Дуже часто франчайзер надає дуже вигідні знижки на важливі постачання (матеріали, видаткові кошти). Ці знижки завжди дають можливість франчайзі купувати продукти у франчайзера за більш вигідною ціною й у такий спосіб це коштує дешевше, ніж розвивати бізнес без франчайзера. Франчайзі робить первісний внесок за допомогу у створенні і відкритті бізнесу. Франчайзі бере на себе обов'язок сплачувати щомісячні внески за право користування торговим знаком і бізнес-системою, за підтримку, навчання і консалтинг - надані франчайзером.

Франшиза - це повна бізнес-система, яку франчайзер продає франчайзі. Іншою назвою для подібної системи служить "франчайзинговий пакет", що зазвичай включає посібники з ведення робіт та інші важливі матеріали, що належать франчайзеру.

Будь-який вид бізнесу можна перетворити у франшизу. Міжнародна асоціація франчайзингу. Наводити цей перелік немає сенсу, але ширину застосовності франчайзингу можна зрозуміти з такої вибірки: бухгалтерський облік, авторемонт, книгарні, дитячий одяг і навчання, будівництво, невеликі продовольчі магазини, магазини косметичних товарів, освіта, послуги з працевлаштування, ресторани, готелі, пральні і послуги зі збирання, приватні поштові скриньки, фотостудії, ріелтерські компанії, туризм та розваги, прокат спеціального устаткування і туристичні агентства.

Основними характеристиками франчайзингу бізнес-формату, що визнані більшістю асоціацій франчайзингу різних країн, є такі: підписання контракту (ліцензії) про передання права використання імені, торгової марки, емблеми франчайзера на визначеній території і протягом визначеного періоду часу.

Предметом франчайзингу зазвичай є конкретна діяльність (частіше - послуга), успішність якої перевірена на визначеному ринку.

Франчайзинг надає всю концепцію бізнесу у формі навчального посібника, рекомендації якого слід суворо дотримуватися. Франчайзі одержує навчальний посібник тільки після завершення переговорів і підписання договору франчайзингу.

Франчайзер передає франчайзі свій досвід провадження бізнесу відповідно до принципів і процедур, що описані в навчальному посібнику. Спочатку навчання відбувається на курсах, організованих після підписання договору франчайзингу.

Франчайзер забезпечує надання різного роду послуг і підтримки з метою сприяння успіху франчайзі, у тому числі:

- допомога в організації бізнесу, зокрема в одержанні необхідного фінансування;

- реклама і просування торгової марки і назви фірми на ринку;

- маркетингові дослідження (оцінка потенціалу ринку і переваг споживачів, а також вибір місця для розміщення торгових приміщень);

- одержання дозволів і ліцензій, необхідних для своєї діяльності;

- допомога в одержанні (оренді) земельної ділянки, проектуванні, будівництві і дизайні приміщень;

- участь у переговорах з постачальниками устаткування, матеріалів, товарів тощо. Допомога в організації ефективної системи бухгалтерії.

За отриману допомогу і послуги франчайзі зобов'язується виконати такі види платежів:

- початковий франчайзинговий внесок (за вступ в економічну групу й одержання права діяльності на відповідній території);

- роялті (періодична плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, встановлена у відсотках обсягу продажу);

- плата (за рекламу, заходи з просування торгової марки і франшизи на території франчайзі).

Іноді франчайзі зобов'язується купувати продукт у постачальників, рекомендованих франчайзером. Як правило, франчайзер має вигоду з таких угод і йде на зниження роялті.

Франчайзингові взаємини можуть бути прибутковими для обох сторін. Франчайзі зацікавлений у максимальному продажі за мінімальних витрат. Франчайзі повинен дотримуватися правил провадження бізнесу за франшизою і брати участь у рекламних і маркетингових компаніях франчайзера. Франчайзер наполегливо працює над тим, щоб залишатися лідером у конкурентній боротьбі, що було б дуже важко зробити самому франчайзі. Франчайзер надає необхідну підтримку для того, щоб франчайзі міг зосередитися на своїх щоденних операціях.

Щоб досягти такого рівня взаємодії і захисту з боку франчайзера, франчайзі повинен налагодити з франчайзером особливі взаємини. А для цього він повинен дотримуватися таких умов:

o цілком прийняти точку зору франчайзера, його завдання і цінності в бізнесі;

o довіряти і поважати франчайзера і, своєю чергою формувати повагу і довіру франчайзера до себе;

o прийняти чітко встановлені правила й обов'язки, викладені в договорі, оскільки після підписання договору вони не підлягають жодним змінам чи доповненням;

o прагнути працювати і спілкуватися з франчайзером;

o прийнявши на себе зобов'язання в бізнесі, залишатися вірним йому як у добрі, так і в скрутні часи;

o дотримуватись операційних процедур і стандартів, встановлених франчайзером;

o стати частиною системи шляхом принесення в бізнес нових ідей (за згодою франчайзера) і постійного докладання зусиль у бізнес;

o усякий зацікавлений у купівлі франшизи повинен насамперед вирішити, чи прийнятні для нього такі взаємини;

o співпраця з франчайзером не повинна обмежувати самостійність франчайзі, адже бізнес належить саме останньому. Франчайзі може розпорядитися ним на власний розсуд. Однак у разі продажу чинної франшизи домінантне право ухвалювати рішення часто належить франчайзеру (кому продавати, чи приймати покупця запропонованого з боку франчайзі чи анулювати цілком франшизу на цій території).

Статистика поширення франчайзингу в усьому світі є переконливим свідченням його ефективності. Так, у США частка франчайзингу в загальному обсязі роздрібного товарообігу становить 34%, у країнах Західної Європи - 5 - 12%, а кількість франчайзингових мереж постійно зростає.

економіка франшиза бізнес помилка

Історія виникнення та розвитку франчайзингу

Корені франчайзингу сягають середньовіччя. Дотепер юридичним терміном "франшиза" у США та Австралії позначають передання комусь прав державною владою, а у Великій Британії - передання прав від імені короля. У середньовічній Англії король надавав знаті різні права, наприклад, збирати податки на певній території в обмін на необхідні владі послуги. Громадянам давалися дозволи (франшиза) продавати товари на ринках, брати участь у ярмарках. І в наші дні у Великій Британії продовжують діяти давні франшизи, що надають їхнім власникам права на утримання ринків, проведення ярмарків, експлуатацію поромів і мостів. У такий спосіб віддавна влада делегувала частину своїх повноважень в обмін на капітал або необхідні послуги, тим самим закладаючи фундамент сучасного франчайзингу протягом століть.

У лондонському місті в XVII столітті існували системи торгових гільдій, що віддалено нагадували сучасні системи франчайзингу. На початку XIX ст. у Великій Британії була запроваджена система "зв'язаних домів", сутність якої полягала в наданні владою право на торгівлю спиртними напоями тільки власникам постоялих дворів за спеціальною ліцензією. Більшості власникам не вистарчало коштів для упорядкування постоялих дворів і оплату ліцензії. Цією системою з успіхом використовували броварники, надаючи власникам постоялих дворів позику чи здаючи їм в оренду майно, натомість одержуючи ринок збуту свого пива й інших спиртних напоїв.

Першим відносно сучасним прикладом франчайзингу в США можна вважати законодавче надання прав на частку бізнесу в таких сферах, як залізниці і банки. Отримане від уряду виключне право стимулювало приватний бізнес вкладати значні капітали в розвиток цих підприємств, хоча, в даному випадку, зберігався певний державний контроль за роботою залізниць і банків. При цьому надавалися певні привілеї тим, хто міг забезпечити необхідні послуги, наприклад, передання права на землекористування особі, яка забезпечить постачання армії, чи передання повноважень на збір податку від імені уряду.

Таким чином приватний бізнес отримав можливість відносно швидко та якісно розвивати підприємства різних сфер послуг без залучення державних коштів. Ще яскравіші приклади використання франчайзингу приватним бізнесом були в 50-х роках XIX сторіччя, коли в США виробникам були надані виключні права.

У цей час низка великих підприємств, наприклад, компанія Зінгер, франчазують право на продаж своїх виробів (швейних машин) по всій території США. На той час купівля подібного товару в магазині ще не була звичною - домогосподарки скептично ставилися до "механічного" устаткування. До того ж їхні чоловіки повинні були викласти чималу суму за непотрібну в їхньому розумінні, річ, що має тільки одну перевагу - полегшує працю їхніх дружин. Єдиний спосіб продати такий товар - це "агресивний" продавець, здатний принести товар прямо до покупця і продемонструвати які дива ця машина може творити. Оскільки грошей для наймання продавців у компанії не було, молодий Зінгер придумав систему, за якої незалежні продавці (дилери) могли викупити право на продаж швейних машин на певній території. Дилери платили 60 доларів за машину, а продавали за 125 доларів. Протягом декількох років сотні дилерів стали заможними людьми.

Одна з перших успішних франчайзингових систем була застосована компанією General Motors. Оскільки у 1898 році молода компанія, ще не мала початкового капіталу, необхідного для відкриття магазинів, General Motors почала продаж парових двигунів через систему дилерів. Ця система донині залишається основним способом продажу автомобілів. Одним з перших франчайзі стали власники магазинів із продажу велосипедів і магазинів ширвжитку. З 50-х років нашого сторіччя в багатьох країнах особливо швидко почала розвиватися франчайзингова система створення готелів і ресторанів. Цьому сприяла поява в США закону про товарний знак. Підприємство-виробник продукції, робіт або послуг, що вирізнялося серед конкурентів своїми індивідуальними особливостями, досить високою репутацією якості обслуговування, на певних умовах отримувало товарний знак (торгову марку). Власник товарного знаку міг видавати ліцензії іншим фірмам на визначений час, протягом якого власник контролює якість товарів чи послуг, що продаються під його товарним знаком.

Продаж іншим підприємствам права на використання свого товарного знака під пильним контролем і під захистом закону давав власникові змогу розширити межі свого бізнесу без великих капітальних і поточних витрат. Поступово на цій основі почали формуватися певні правила ведення справ власника товарного знака (франчайзера) з підприємствами, що придбали ліцензії на їх використання (франчайзі), тобто формувалися відносини франчайзингу.

Розвиток мережі підприємств, що працюють за системою франчайзингу, супроводжувалося і своїми проблемами. Велика частина їх була пов'язана з тим, що деякі франчайзери прагнули продати франчайзі більше ліцензій, ніж дозволяли обсяги продажу товарів і послуг населенню, а також можливості навчання і допомоги франчайзі.

Помилки та зловживання учасників франчайзингових відносин періодично призводили до судових розглядів. Розглянемо декілька прикладів таких справ.

Громадянин Квірк підписав угоду з однією компанією про те, що він буде виконувати функції її представника на певній території. Відповідно до умов угоди, Квірку виплачувались комісійні залежно від забезпечення ним обсягів продажу. Компанія надала Квірку службовий автомобіль. До кола обов'язків Квірка входило "просування" товарів компанії, відвідання торговельних ярмарок і експозицій, на яких він розповсюджував каталоги і прас-листи, а також демонстрував зразки продукції цієї компанії. Коли компанія спробувала припинити співпрацю з Квірком та послала йому повідомлення за 30 днів до передбачуваного строку припинення співпраці (як це передбачалося умовами контракту між ними), Квірк звернувся до суду з позовом про те, що відповідно до законодавства штату Вісконсин, подібне повідомлення повинно бути надіслане йому за 90 днів, оскільки він є дилером (франшизіатом) цієї компанії.

Суд дійшов висновку, що тут мали місце відносини "роботодавець - найманий працівник", а не франшизні правовідносини. Щоб вважатись франшизіатом за законодавством, він повинен був зробити значні інвестиції в межах співпраці з франшизіаром. Він ні яких інвестицій в рамках співробітництва з компанією не здійснював, не надавав своїх виробничих потужностей і "гудвіла". Квірк просто збирав замовлення, але не надавав кредитів і не приймав на себе ризик від неплатежів з боку покупців. Компанія, а не Квірк, визначала ціни, надавала знижки тощо. Компанія також виплачувала $1500 (які потім відраховувались від комісійних) в ті місяці, коли комісійні, через незначний обсяг продажу, не досягали встановленої суми. Крім надання службового автомобіля, компанія сплачувала за Квірка внески до фондів безробіття і компенсації працівників. Тому суд і вирішив, що Квірк був просто найманим працівником, а не дилером компанії, отже компанія не порушила закону, повідомивши про припинення співпраці за 30 днів.

Під приводом надання прав на товарний знак чи знак обслуговування франшизіари часто намагаються нав'язати франшизіатам територіальні обмеження чи обмеження з приводу поставок і цін.

Одним із сучасних переконливих прикладів розвитку і становлення франчайзингової системи є діяльність всесвітньо відомої фірми "Макдональдс" - безперечного лідер в індустрії швидкого харчування. Успіх "Макдональдса" обумовила, у першу чергу, фанатична віра в ідею забезпечення високого рівня якості обслуговування. У той час, коли інші франчайзери просто дублювали основні напрями свого бізнесу, компанія "Макдональдс" послідовно поліпшувала кожен аспект своєї діяльності.

Коли наприкінці 40-х років брати Річард і Моріс Макдональди, власники невеликого узбічного кафе замислилися над тим, як поліпшити обслуговування своїх клієнтів і, природно, збільшити дохід, вони знайшли вдалий засіб: скоротили кількість страв у меню до трьох, стандартизували технологію на основі конвеєрної системи й уніфікували рецептуру організації приготування страв. Наприклад, гамбургери важили 1,6 унції і містили не більше 19 % жиру. Працівники були одягнені в накрохмалені білі сорочки і виконували один вид роботи: одні знімали гамбургери зі сковорідки, інші мачали їх у киплячу олію і так далі. Подібна організація підвищила ефективність і знизила витрати. Однаковість "Макдональдс" створила нове покоління клієнта, що точно знав, що де б він не був, скрізь у "Макдональдс" прекрасне і швидке обслуговування і звичний асортимент страв. Аналогічні підприємства швидкого обслуговування стали з'являтися у великій кількості. Серед них такі, як "Кентуккі Фрейд Чикан", "Холідей IHK". Кожний з цих бізнесменів має свою торгову марку, яку підтримує по всій створеній мережі франчайзингу. Багато бізнесменів, зрозумівши і прийнявши цей напрям бізнесу, стали приєднуватися до нього.

Піднесення у розвитку франчайзингу тривало протягом аж до кінця 80-х років. У 1984 році майже третина обсягу продажу у всіх магазинах США (близько 500 млрд. дол. США) - була реалізована через франчайзингові фірми. Франчайзинг створює 13% національного багатства у валовому національному продукті - це в тричі більше, ніж торгівля автомобілями. Як роботодавець франчайзинг надає понад 7 млн робочих місць, причому дуже багато з них - для некваліфікованих робітників, що не мали іншої можливості знайти роботу. За даними міністерства торгівлі США, реалізація товарів і послуг компаніями, що працюють за системою франчайзингу, зростає на 10% щомісяця. Американський франчайзинг, набувши великого внутрішнього досвіду, рушив за кордон, щоб пустити паростки на інших ринках. Багато компаній продали свої франшизи в інших країнах, а деякі з них швидкими темпами розширюють свою міжнародну мережу.

Зараз понад 350 американських фірм і їх франчайзі володіють більш ніж 32 000 торгових підприємств в інших країнах. У Європі діє більше 4500 франчайзингових систем і приблизно 180000 франчайзі, загальний обсяг продажу у яких перевищує ніж 150 млрд доларів США. Однак ступінь розвитку франчайзингового бізнесу в Європі набагато нижчий, ніж у США, де його обсяг перевищив 800 млрд доларів. Тільки в трьох країнах - США, Румунії і Республіці Молдова прийняті спеціальні закони франчайзингу. В інших країнах законодавча основа франчайзингу викладена в інших законах: Цивільних Кодексах, законах пов'язаних з підприємницькою діяльністю, різних нормативних актах, прийнятих урядом чи спеціалізованими неурядовими організаціями. В інституційному плані франчайзинг представлений Європейською федерацією франчайзингу. Бурхливий розвиток франчайзингу спостерігається в Канаді, Західній Європі, Японії, державах Тихоокеанського регіону, Австралії, країнах регіону Карибського моря. Франчайзери з інших країн, своєю чергою, придивляються до ринку США. Очевидно, міжнародний франчайзинг найближчим часом буде розвиватися ще більш швидкими темпами. Франчайзери шукають потенційних франчайзі в закордонних країнах, а багато приватних осіб і фірм активно шукають франчайзерів з інших країн, щоб придбати їхню ліцензію і права і за їхньої фінансової підтримки, на їхній технології виробництва й обслуговування провадити свій прибутковий бізнес.

Франчайзинг сьогодні, мабуть, найпоширеніший спосіб організації бізнесу за умов ринкової економіки. У розвинених країнах компанії, що працюють за схемою франчайзингу, займають більше 40% роздрібного ринку. Світовий досвід засвідчує: завдяки унікальним властивостям цієї схеми побудови бізнесу сім з восьми створених франчайзингових підприємств не тільки закріплюються на ринку, а й активно розвиваються. І лише одне, через ті чи інші обставини, припиняє свою діяльність. Процесу розвитку франчайзингу перешкоджають такі фактори:

- неадекватна законодавча основа,

- брак внутрішнього капіталу,

- обмежений доступ до кредитів,

- відносно великий ризик країни й інші перешкоди.

Размещено на Allbest.ur