Аналітичні інструменти економічного аналізу права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Принцип утилітаризму

Принцип утилітаризму протягом більше ста років залишався одним із найважливіших і незаперечним принципом державної політики. Але в 1932 році була опублікована робота Роббінса "Ессе про природу й значення економічної науки", у якій він висунув основний довід проти утилітаризму, що поклав початок дискусії, яка триває й понині [1]. Роббінс стверджував, що утилітаризм заснований на передумовах, деякі з яких є ненауковими й неспроможними.

По-перше, в основі утилітаризму лежить принцип добробуту: добробут суспільства складається з добробуту окремих членів, і для того, щоб вибрати альтернативу, що максимізує корисність, яку отримують члени суспільства, необхідно визначити корисність членів суспільства, яку вони отримують при різних альтернативах.

По-друге, утилітаризм припускає, що корисність, одержувана кожним членом суспільства, може бути в принципі виміряна як кількісна величина, тобто, можливе визначення її абсолютного значення (принцип кардиналізму) [2].

По-третє, утилітаризм допускає можливість міжособистісного порівняння корисностей. Корисності різних людей можна порівнювати, підсумовувати й віднімати.

Роббінс заперечив другу і третю передумови утилітаризму - принцип кардинализму і можливість міжособистісного порівняння корисностей. Він заявив, що можливе лише порівняння корисностей як порядкових величин, тобто можна просто сказати, порівнюючи два стани, почуваєте ви себе краще, чи гірше, але не можна точно сказати наскільки. Порівняти ж корисності окремих людей неможливо.

Критика Роббінса завдала серйозного удару по утилітаризму. В економічному середовищі виникла дискусія, метою якої було подолання надзвичайного суб'єктивізму органів, що приймають колективні рішення. У результаті цієї дискусії був запропонований критерій Колдора-Хікса.

Примітка

1. Підхід до оцінки державної політики, що застосовувався до 1930-х років, базувався на уявленнях про те, що міжособистісні порівняння корисностей можуть бути здійснені на більш менш об'єктивній основі. В основі цього підходу лежав принцип утилітаризму.

2. Принцип кардиналізму стверджує, що корисність, яку отримує кожний член суспільства, може бути в принципі виміряна як кількісна величина, тобто, можна визначити її абсолютне значення. На запитання: "Як поживаєш?" кожний міг би відповісти "Сьогодні на 70, а вчора на 90". Принцип ординалізму, навпаки, обмежується лише порівнянням корисностей як порядкових величин (я почуваю себе сьогодні гірше, ніж учора).

Критерій ефективності Парето

Методологія економіки права дозволяє з'ясувати протиріччя між справедливістю та ефективністю за допомогою різних критеріїв. Найбільш поширеним є використання критерію ефективності по Парето[1, с. 268-269].

Згідно з цим критерієм рішення суду (або закон) слід визначити як ефективне, якщо поліпшення стану хоча би одного із членів суспільства не призводить до погіршення стану жодного із залишених його членів. Так ефективність базується на принципі процесуальної справедливості [2, с.23].

Критерій ефективності Парето уникає проблеми агрегування переваг. Якщо закон (або судове рішення) приведе до поліпшення стану хоча б одного із членів суспільства й при цьому не погіршить стану жодного з інших членів суспільства, тоді цей закон (або судове рішення) буде являти собою поліпшення по Парето. Якщо ж подальші поліпшення по Парето неможливі, то ситуація буде розглядатися як оптимальна по Парето.

Цей критерій не вимагає визначення абсолютного значення корисностей, а також порівняння корисностей різних членів суспільства, він обмежується порівнянням корисностей однієї і тієї ж самої особи як порядкових величин. При застосуванні даного критерію потрібно всього лише визначити, порівнюючи два стани, чи почуває себе людина краще або гірше у зв'язку з новим законом.

У практичному плані критерій означає, що повинні прийматися лише ті рішення законодавця, які одержали одностайну підтримку всіх членів суспільства.

На перший погляд, цей критерій уявляється досить привабливим. Але він є малопридатним для вирішення практичних проблем. У реальному світі дуже важко знайти угоду або який-небудь політичний крок, які відповідали б критерію поліпшення по Парето, тому що будь-яка угода або зміна законодавства обов'язково викличе в кого-небудь негативну реакцію.

Непридатність критерію по Парето для вирішення практичних проблем виникає внаслідок того, що він надає надмірного значення втратам, які понесуть одні члени суспільства, незалежно від того, наскільки значним буде виграш інших членів суспільства.

З іншого боку, дуже багато ситуацій проходять тест на ефективність по Парето, адже якщо укладенню угоди або прийняттю нового закону перешкоджають високі трансакційні витрати і внаслідок цього стан не можна покращити, тоді ці ситуації будуть ефективними по Парето, тому що в противному випадку люди виявили б і скористалися з можливості Парето-поліпшення.

Критики критерію ефективності по Парето як інструменту оцінки бажаності законодавчих змін висловлюють наступні аргументи.

По-перше, при використанню цього критерію переваги людей розглядаються як заздалегідь задані й жодним чином не оцінюються. Тим часом деякі переваги людей являються аморальними, або приводять до руйнування людської особистості (наприклад, переваги наркоманів або людей, що одержують корисність від знущань над іншими людьми).

По-друге, критерій ефективності по Парето виходить із існуючого розподілу ресурсів і не оцінює його справедливість. "Парето оптимальним може бути стан, при якому одні люди мають крайній нестаток, а інші купаються в розкоші, за умови, що стан бідних не можна поліпшити, не зазіхаючи на багатство заможних" [3, с.11].

Несправедливість вихідного розподілу ресурсів залишається за рамками аналізу. Якби дохід і багатство були розподілені по-іншому, то ефективність зажадала б іншого використання економічних ресурсів. Тому ми можемо сказати, що результати застосування критерію ефективності залежать від розподілу багатства в суспільстві. Можлива велика кількість ефективних по Парето станів суспільства при різному розподілі доходів у суспільстві.

В економічній теорії в даний час немає загальноприйнятого ендогенного критерію порівняння таких Парето-оптимальних станів, які різняться за справедливістю розподілу доходу.

Ми знову повернулися до вихідного питання: чи потрібно ефективному по Парето стану суспільства завжди віддавати перевагу, ніж не ефективному по Парето.

По-третє, критерій не ставить ніяких меж ринковим відносинам. Якщо знайдеться покупець і продавець, готові укласти угоду, то все може стати товаром, тому що в цьому випадку сторони відчують, що їхній стан покращився [4, с.11].

Примітки

1. Ефективність по Парето - концепція ефективності, запропонована італійським економістом і соціологом Вільфредо Парето й названа його ім'ям. Якщо ситуація, що змінилася в результаті якої-небудь угоди, буде кращою хоча б для одного індивіда, а положення інших не зміниться і їм буде байдуже, яка ситуація буде мати місце - перша або друга, то ситуація, що змінилася, буде вважатися поліпшенням по Парето в порівнянні з першою ситуацією. Ситуація буде оптимальною по Парето, якщо не існує ні однієї угоди, яка буде являти собою поліпшення по Парето. Поліпшення по-Парето - такий перерозподіл ресурсів, при якому стан, в крайньому разі, одного індивіда покращиться, а стан усіх інших індивідів не погіршиться.

(Одинцова М.И. Экономика права. М.: Издательский дом ГУВШЭ, 2007. - С. 268-269).

2. Гриценко O.A. Економічна теорія права: проблеми та перспективи розвитку / O.A. Гриценко // Вісн. Нац. юрид. академ. України ім. Ярослава Мудрого. Сер.: Економічна теорія і право. - 2010. - №1. - X.: Право, 2010. -С.17-30]; Гриценко О. А.. Економічна теорія права: шляхи пошуку предмету та методології / O.A. Гриценко // Наукові праці Дон НТУ. Серія економічна. Випуск 38.1. - С.18-24.

3. Приклад. Художник, що голодує, погоджується продати за безцінь картину, над створенням якої він працював кілька років. Йому потрібно одержати кілька доларів, щоб купити хліб і не вмерти з голоду. Чи буде ця угода являти собою поліпшення по Парето? Художнику потрібні ці два долари, а покупець віддає перевагу картині, але за два долари. Всі сторони поліпшили свій стан, тому ця угода буде поліпшенням по Парето (Одинцова М.И. Экономика права. М.: Издательский дом ГУВШЭ, 2007. - С. 11).

4. Приклад. У Пакистані, наприклад, існувала наступна практика. Багаті злочинці, засуджені до страти британським правосуддям, могли купити собі заміну, заплативши людині, готовій прийняти страту замість них. Угода була повністю добровільною. Сер Річард Бертон запитав одного бідняка, який погодився прийняти покарання за вбивство, яке не скоював, чому той іде на це. Бідняк відповів, що він був жебраком усе життя, шлунок його порожній, дружина й діти ледве живі від голоду. Це доля, але для нього нестерпно бачити, як страждає його родина. Він одержав двісті п'ятдесят рупій. На ці гроші він зможе купити гарної їжі й наїстися перед тим, як покине цей світ, а гроші, що залишилися, отримають його дружина й діти (Одинцова М.И. Экономика права. М.: Издательский дом ГУВШЭ, 2007. - С. 11).

Критерій Колдора-Хікса

Критерій Колдора-Хікса, як і критерій ефективності за Парето, зорієнтований на максимізацію корисності й багатства [1, с.23].

Критерій Колдора-Хікса був запропонований у результаті дискусії, що виникла в 30-х роках після виходу праці Роббінса [2].

Критерій Колдора-Хікса є похідним від критерію ефективності Парето, іноді його називають потенційним поліпшенням по Парето [2,с. с.11].

Згідно критерію Колдора-Хікса стан суб'єкта (А) є переважним відповідно до стану суб'єкта (В), якщо ті, хто отримують вигоду від переходу до стану А, можуть компенсувати збитки тих, хто їх отримав від цього переходу і всерівно залишитися у виграші [3, с.262].

Компенсація тут є гіпотетичною, і критерій Колдора-Хікса припускає, що ситуація А краща, ніж ситуація В навіть тоді, коли компенсація була відсутня. Якби компенсація виплачувалася, тоді ситуація А представляла б собою поліпшення по Парето.

З практичної точки зору критерій Колдора-Хікса вимагає порівняння вигод однієї групи з втратами іншої [4].

Примітки

1. Гриценко O.A. Економічна теорія права: проблеми та перспективи розвитку / O.A. Гриценко // Вісн. Нац. юрид. академ. України ім. Ярослава Мудрого. Сер.: Економічна теорія і право. - 2010. - №1. - X.: Право, 2010. - С. 23.

2. Економісти Колдор і Хікс запропонували даний критерій у своїх статтях в 1939 році. Колдор розглянув зміну ситуації на прикладі скасування хлібних законів в Англії у 1846 році, що торкнулася інтересів лендлордів, але була вигідна споживачам хліба

3. Одинцова М.И. Экономика права. М.: Издательский дом ГУ-ВШЭ, 2007. - С. 11-12. .

4. Приклад. Необхідно вирішити питання з будівництвом дороги від аеропорту до центра міста. Для прийняття ефективного з погляду критерію Колдора-Хікса рішення необхідно оцінити виграш приміських жителів, зацікавлених у будівництві автомагістралі й порівняти його із втратами жителів центра міста, які програють від цього будівництва.

Критерій максимізації багатства Р. Познера

Економісти отримують інформацію, спостерігаючи поведінку людей. Переваги виявляються, коли люди здійснюють вибір. У цьому випадку мірою інтенсивності переваг буде готовність людей платити за дане благо, яку можна виміряти в грошах. Результатом же, який суспільство буде прагнути максимізувати, буде не сукупна корисність всіх членів суспільства, а сукупне багатство суспільства. Якщо блага знаходяться в руках людей, які готові й можуть заплатити максимальну ціну за них, то суспільство досягне мети максимізації сукупного багатства. Саме такий критерій - критерій максимізації багатства - запропонував Познер як критерій ефективності в економічній теорії права [1, с.12].

Питання про те, кому передати правомочність повинен у відповідності із цим критерієм вирішуватися в такий спосіб. Правочин передається тій стороні, яка готова заплатити за нього більше (можна припустити, що вирішення питання відбувається на аукціоні, право передається стороні, що запропонувала найбільшу ставку, тоді ми одержимо правило аукціону Познера). Хоча це правило й не застосовується в дійсності, але його мета - показати, як міркує законодавець при ухваленні рішення. Він повинен передати право тій стороні, що готова заплатити більш високу ціну [2].

Познер порівнює економічне обмеження на прагнення до максимізації корисності - здатність або готовність платити - до максимізації самої корисності. Багатство не є самоціллю, воно дозволяє придбати блага й послуги, які використовуються людиною як ресурси для одержання задоволення. Тобто в Познера багатство використовується як певний вимірник для споживчого набору, що максимізує корисність. Вельяновські називає критерій максимізації багатства Познера різновидом утилітаризму - утилітаризмом, пов'язаним обмеженнями, де як обмеження виступає готовність платити.

Примітки

1. Одинцова М.И. Экономика права. М.: Издательский дом ГУ-ВШЭ, 2007. - С.12.

2. Готовність платити, однак, не є прямим відбиттям переваг людини відносно якого-небудь блага. Можлива ситуація, коли хтось А має більш інтенсивні переваги відносно якогось блага, ніж інша людина - В, але готовність В заплатити за благо буде вище по тій простій причині, що у В більше грошей. У результаті благо може виявитися в людини, що майже не має потреби в ньому, а бідняк, якому це благо життєво необхідне, не зможе придбати його. Дана ситуація буде відповідати принципу максимізації багатства, але сукупна корисність людей при цьому не буде максимізована. Саме такий аргумент висловив проти критерію максимізації багатства Рональд Дворкін, один з найбільш впливових опонентів Познера.

Критерій Ролза

Незадоволеність критеріями максимізації корисності й максимізації багатства змушувала вчених шукати альтернативні критерії.

Критерій Ролза [1] дозволяє враховувати вплив несправедливого розподілу на добробут суспільства. Згідно з цим критерієм сукупний добробут суспільства оцінюється як добуток корисностей, що отримують його члени.

За Ролзом справедливе облаштування суспільства відбувається тоді, коли ніхто не міг би впливати на чисто приватні інтереси конкретного індивіда.

Джон Роулз стверджував, що розподіл доходу і багатства є справедливим тільки тоді, коли ніякий інший розподіл не може покращити стан людей, які знаходяться в найбільш несприятливому стані в суспільстві [2].

Критерій Ролза доцільно використовувати тоді, коли втрати при найгіршому результаті більш значимі або мають найбільшу величину, ніж виграш при найкращому випадку.

Суспільство - це певна мережа взаємних відносин між окремими людьми. Функції корисності окремих людей можуть бути взаємозалежними: корисність, одержувана однією людиною, може деякою мірою залежати від того, у якому стані перебуває інша людина. Критерій оцінки добробуту, запропонований Ролзом, дозволяє врахувати вплив несправедливого розподілу на добробут суспільства.

Цей альтернативний критерій пропонує своє рішення проблеми порівняння корисностей різних людей. Один з методів міжособистісного порівняння корисності може полягати в тому, щоб поставити себе в положення іншої особи й запитати себе, як би ти поставився до запропонованого закону, якби був іншою людиною й, відповідно, жив би в інших умовах [3, с.14].

Ролз стверджує, що справедливий устрій суспільства - це такий устрій, який вибрали б індивіди, якби на них не здійснювали вплив їх чисто особисті інтереси. У такому "незацікавленому" стані індивіди ніби укладають угоду щодо характеру суспільства.

При цьому "завіса невідання" не дозволяє їм знати про той соціальний стан, який вони займуть у цьому суспільстві, про свої віросповідання, про свої здібності, про те, чи будуть вони слабими або сильними тощо. У цьому стані невідання вони повинні прийняти одностайну ухвалу про загальні принципи, які визначать умови, при яких вони будуть існувати як суспільство. Здійснюючи цей вибір, вони керуються раціональним особистим інтересом. Позбавлена усякої індивідуальності, кожна людина із безлічі можливих соціальних станів вибере той, у якому вона буде краще почувати себе, якщо виявиться найбіднішим членом суспільства [4].

Нерівність у суспільстві, відповідно до підходу Ролза а) може бути результатом вільної конкуренції й б) може бути виправдана лише настільки, наскільки вона приносить користь усім членам суспільства.

Таблиця. Критерій утилітаризму й критерій Ролза [2, с.15]

У таблиці показане суспільство, що складається із трьох індивідів, і наведені значення корисності, що одержують індивіди при двох можливих режимах, позначених х і у.

Який режим вибрати ?

Якщо застосувати критерій утилітаризму, то варто вибрати режим у, тому що загальний добробут у цьому випадку 310, а не 170, як у стані х. Якщо ж керуватися критерієм Ролза, то режим х виявиться кращим, незважаючи на те, що загальний добробут нижче, ніж при режимі у, оскільки при режимі х кращий стан найбіднішого члена суспільства.

В економічній теорії права критерій суспільного добробуту Ролза, однак, не знаходить застосування. Причина цього бачиться не в ідеологічному упередженні, а в цілому ряді практичних причин. Це й складності пошуку об'єктивного критерію для оцінки впливу корисності, одержуваної однією людиною, на корисність іншої, і складності виявлення ефектів спадної граничної корисності. Крім того, питання, пов'язані з ефективністю, економісти традиційно розглядають окремо від питань розподілу. утилітаризм економічний ефективність право

Примітки

1. Ролз Дж. Теория справедливости. Новосибирск, 1995.

2. Познер Р.Экономический анализ права / пер. англ.; под ред В. Л. Тамбовцева. - СПб : Экономическая школа, 2004. - Т.1. - С.619.

3.Одинцова М. И. Экономика права: учеб. пособие. - М. : Изд-дом ГУ ВШЭ, 2007. - С.14-15.

4. Подібний підхід можна пояснити з точки зору стратегії максиміна в теорії ігор. Принцип максиміна - це правило вибору в умовах невизначеності, відповідно до якого альтернативи ранжируються за їх найгіршим результатом. Це правило доцільно застосовувати, коли втрати при найгіршому результаті більш значимі або мають більшу величину, ніж виграш при найкращому результаті (Одинцова, с.14).

"Формула Лернда Хенда" як аналітичний інструмент економічного аналізу права

Економічний аналіз права одержав широкий розвиток і поширення в США завдяки використанню судами економічних методів при прийнятті рішень по конкретних справах. Між тим, багато аналітичних інструментів, які в даний момент вважаються доктринами економічного аналізу права, були розроблені судами США при розгляді конкретних справ і лише згодом розвинені теоретиками економічного аналізу права.

Одним з яскравих прикладів такого аналітичного інструменту є "формула Лернда Хенда" (Learned Hand formula). Вперше ця формула була вироблена суддею Лерндом Хендом (Learned Hand) у справі United States v. Carroll Towing (1947) для визначення належної міри передбачливості причинителя шкоди при визначенні провини у формі недбалості [1, с.30].

Суддя Хэнд вказав, що для визначення чи мала місце недбалість із боку причинителя шкоди в розглянутій справі ключове значення мають три елементи: 1) імовірність настання події, що призвела до заподіяння шкоди потерпілому (Р); 2) розмір заподіяного збитку у випадку настання вказаної події (L); 3) витрати по вживанню заходів обережності, які необхідні для запобігання настання події, що заподіює шкоду (В).

Особа, що не вжила заходів обережності, які могли запобігти настанню події, що заподіяла шкоду, визнається винною (у формі недбалості) у тому випадку, якщо витрати по вживанню можливих заходів обережності вищі, ніж розмір заподіяної шкоди, помножений на ймовірність настання шкідливої події (тобто якщо В< P*L).

Це цілком очевидно відповідає економічному підходу до права, оскільки "людина карається тільки в тому випадку, якщо вона діяла неефективно й не вжила виправданих з точки зору витрат заходів застереження" [2, с. 23].

Примітки

1. Яковлева C.B. Экономический анализ норм предпринимательского права / Предпринимательское право : вызовы времени. Научные труды кафедры предпринимательского права / Выпуск 1 . - М.: ГУ ВШЭ, 2009. - С.12-37.

2. Гриценко O.A. Економічна теорія права: проблеми та перспективи розвитку / O.A. Гриценко // Вісн. Нац. юрид. академ. України ім. Ярослава Мудрого. Сер.: Економічна теорія і право. - 2010. - №1. - X.: Право, 2010. - С. 23.

Ефективність і справедливість

В економічному аналізі права нормативні судження про правові норми зазвичай основуються на ефективності цих норм.

Один із аргументів, що висувається критиками економічного аналізу права, заключається в тім, що основним принципом правового регулювання є справедливість, і саме про неї повинен у першу чергу піклуватися закон [1]. Справедливість і ефективність розглядаються як протилежні поняття.

Ефективність і справедливість не завжди вступають у конфлікт одна з одною. Немало ситуацій, коли ефективність ухвалених рішень збігається зі справедливістю.

Ефективне правове рішення може й не бути справедливим, а справедливе рішення може бути неефективним.

У сфері права існує також поняття справедливості розподілу.

Економічна теорія права в першу чергу цікавиться ефективністю розміщення ресурсів, які відбуваються в результаті зміни правових норм.

Примітки

1. У юриспруденції застосовуються різні категорії справедливості, які специфічні для різних сфер права.

Наприклад, при оцінці правил відповідальності за ненавмисне заподіяння шкоди поняття справедливості може ґрунтуватися на класичному принципі коригувальної справедливості, суть якого полягає в необхідності компенсувати збиток, заподіяний жертві нещасного випадку.

У договірному праві поняття справедливості припускає непорушність обіцяного, а також виплату компенсацій за порушення договірних зобов'язань (коригувальна справедливість).

У карному праві поняття справедливості засноване на ідеї правосуддя, що відплачує ("око за око").

Поняття процесуальної справедливості припускає слідування раніше встановленим правилам, надання індивідам інформації про ті правила, які будуть застосовуватись до них, а також можливість і право сторін брати участь у процесі встановлення правил і прийняття рішень, які накладуть на них обмеження (голосування й участь у відправленні правосуддя).

Размещено на Allbest.ru