Розрахунок економічної ефективності модернізації цукрового заводу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Для вирощування цукрових буряків та їх переробки в Україні в післявоєнні роки була створена найпотужніша в світі сировинна та виробничо-технічна бази цукрової промисловості. Площі посівів цукрових буряків перевищували 389,9 тис. га. Станом на 2009 р. в Україні функціонувало 70 цукрових заводи сумарною добовою потужністю 218 тис. тонн переробки буряків, які забезпечували можливість за виробничий сезон оптимальної тривалості переробляти до 45 млн. тонн коренеплодів та виробляти понад 1573 тис. тонн цукру. За обсягом виробництва цукру з цукрових буряків Україна займала перше місце в світі. На її частку припадало 13-14%, а в окремі роки до 20% світового виробництва бурякового цукру.

Цукор - стратегічний продукт. Значний обсяг його виробництва з вітчизняної сировини до 1990 року забезпечував потреби власного населення України, не залежність її від імпорту цього продукту, надавав роботу понад 1 млн. осіб в сільському господарстві та цукровій промисловості, дозволяв вкладати значні кошти в розвиток бурякоцукрової галузі.

За розрахунками уряду, в сезон 2015-2016 (маркетинговий рік для цукру триває з вересня по серпень) український ринок потребує 1700 млн. тонн цукру, а це набагато більше, ніж вироблять заводи. Але з минулого сезону залишилося ще 500 млн. тонн цукру, які і допоможуть закрити потребу ринку.

Оптова ціна на цукор, яка формується виробниками, виросла до 1,27 тис. грн з 1,15 тис. грн за тонну. Цукрові заводи рано чи пізно будуть змушені підняти ціни, які не покривають собівартості виробництва. Фахівці прогнозують, що до весни наступного року оптова ціна на цукор підніметься на 15-20% з 11,5 грн за кілограм.

Для покрашення ситуації в галузі необхідно провести ряд заходів:

- визначити основні засади державної політики щодо розвитку бурякоцукрової галузі;

- досягти збалансованості між вирощуванням сировини і потребою в ній цукрової промисловості на оптимальний термін переробки за рахунок оптимізації її виробництва;

- забезпечити державну фінансову підтримку підприємств галузі в реорганізації та технічному переоснащенні, селекції і насінництві, виробництві цукросировини та цукру, а також випуску новітніх машин та обладнання;

- досягти стабільного розвитку цукрової промисловості на основі оптимізації виробництва цукросировини і її переробки;

- збільшити продуктивність праці, знизити собівартість продукції та підвищити конкурентоспроможність українського цукру.

В результаті вирішення вище вказаних задач можна досягти високих показників роботи галузі.

Серед підприємств України, що займаються виробництвом цукру ПП «Цукровик-Агро» один з найстаріших заводів. Його історія бере свій початок з кінця XIX століття. За всі роки існування завод пережив вже не одну реконструкцію.

Завдання роботи є розрахунок економічної ефективності станції оптимізації процесу фізико-хімічного очищення дифузійного соку ПП «Цукровик-Агро».

В процесі виконання роботи будуть поглибленні теоретичні знання з дисципліни «Організація, планування і управління виробництвом», а також будуть набуті навички по обчисленні суми капіталовкладень, собівартості продукції, виробничої програми, показників ефективності капіталовкладень.



1. Технічний розвиток підприємства

Технічний розвиток підприємства - сукупність організаційно-технічних заходів, які виступають завершальним етапом певних науково-технічних програм, здійснюється у межах підприємства і виконують роль інтенсифікатора щодо певних ділянок виробничого процесу.

Фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства стають усі пріоритетні напрямки науково-технічного прогресу. Технічний розвиток відображає процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його виробничо-господарської, комерційної чи іншої діяльності.

Технічний розвиток як об'єкт організаційно-економічного управління охоплює різноманітні форми, які мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечувати просте та розширене відтворення основних фондів підприємства. Із сукупності форм технічного розвитку доцільно виокремлювати такі, що характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємства, а з іншого -- її безпосередній розвиток через удосконалення й нарощування виробництва.

Крім вище зазначених форм технічного розвитку підприємства, наукові видання виділяють ще й такі підтипи як: впровадження нової техніки; застосування нової прогресивної технології; впровадження засобів механізації і автоматизації; забезпечення охорони навколишнього середовища; використання прогресивних матеріалів, сировини, енергії; оптимізація структури „основне-допоміжне виробництво”; розвиток технічної бази управління на основі ЕОМ; підвищення кваліфікаційного рівня і удосконалення структури кадрів робочих.

Плануючи технічний розвиток, в сучасних умовах не можна залишати осторонь вимогу комплексного рішення задач створення й використання нової техніки, так як оснащення нею якоїсь однієї ланки або навіть технологічної операції не призведе до бажаного ефекту, якщо не супроводжуватиметься відповідними заходами на паралельних процесах й виробництвах.

Особливу увагу при підготовці плану технічного розвитку необхідно приділяти новій техніці, яка забезпечує скорочення ручної праці, упровадження сучасної прогресивної технології, наприклад порошкової, плазмових й лазерних методів обробки, біотехнології й т.п.

Застосування нової прогресивної технології - це напрям технічного розвитку, заснований перш за все на використанні нової техніки як знарядь й предметів праці.

В умовах стабільної номенклатури продукції, що випускається застосування нової прогресивної технології покликане забезпечити зниження собівартості виробів за рахунок економії трудових й матеріальних витрат. Крім того, можливе зростання прибутку завдяки підвищенню якості продукції.

Для того щоб віднести аналізовану технологію до прогресивної, необхідне дотримання наступних умов:

- безвідходність;

- замкнутість (по відношенню до навколишнього середовища);

- мінімум міжопераційних переходів (а при їх наявності - обробка без проміжного складування й очікувань);

- гнучкість по відношенню до предмету праці, способам й режимам його обробки;

- безпека обслуговуючого персоналу;

- більш висока ефективність відносно аналогів.

Заходи щодо використання нової прогресивної технології здійснюються практично одночасно з переходом на нову техніку, що необхідно враховувати при плануванні технічного розвитку виробництва.

Впровадження засобів механізації і автоматизації як задача плану технічного розвитку пов'язане з необхідністю зниження частки ручної праці, особливо тяжкої.

Одна з особливостей процесів механізації й автоматизації виробництва полягає у тому, що вони можуть відбуватися без збільшення об'ємів продукції, що виробляється (наприклад, в умовах насиченої потреби). У цьому випадку обґрунтування включення тих або інших варіантів в план ґрунтується на зниження.

Використання прогресивних матеріалів, сировини й енергії передбачається в плані технічного розвитку в цілях забезпечення зниження матеріаломісткості продукції, скорочення у ряді випадків загальної трудомісткості обробки предмету праці, наближення заготівок по формах й властивостям до готового виробу.

Оцінку технічного рівня різногалузевих підприємств треба провадити періодично (один раз на кілька років) у процесі аналізу та узагальнення певної системи показників, які відбивають ступінь технічної оснащеності праці персоналу, рівень прогресивності застосовуваної технології, технічний рівень виробничого устаткування, рівень механізації та автоматизації основного й допоміжного виробництва.

Об'єктивність такої оцінки можна забезпечити лише за умови не тільки методично правильного обчислення відповідних показників, а й порівняння їхньої динаміки на даному підприємстві за кілька років, а також порівняння з досягнутим рівнем на інших споріднених підприємствах. Для поглибленої аналітичної оцінки рівня технічного розвитку підприємства, необхідність у проведенні котрої, як правило, виникає за розробки спеціальної перспективної програми, треба застосовувати також інші показники, включаючи ті з них, що характеризують галузеві особливості виробництва, а саме: механоозброєність праці; коефіцієнт фізичного спрацювання устаткування; коефіцієнт технологічної оснащеності виробництва; рівень утилізації відходів виробництва; рівень забруднення навколишнього середовища;

У зв'язку з визначальним впливом на результати господарської діяльності технічного розвитку, його багатоспрямованістю і великою складністю важливе практичне значення має постійно здійснювана чітка і збалансована за всіма елементами система економічного управління цим процесом на підприємстві.

Процес економічного управління технічним розвитком підприємства повинен включати кілька основних етапів:

-- встановлення цілей -- визначення і ранжування, виокремлювання їх пріоритетів;

-- підготовчий -- аналіз виробничих умов, підготовка прогнозної інформації;

-- варіантний вибір рішень -- розробка, вибір критеріїв, оцінка ефективності можливих варіантів рішень;

-- програмування робіт -- узгодження вибраних рішень, їх інтеґрування в єдиний комплекс заходів у межах програми технічного розвитку;

-- супроводження реалізації програми -- контроль за виконанням передбачених програмою заходів, проведення необхідного коригування програми.

Цілі та пріоритети технічного розвитку треба визначати згідно із загальною стратегією підприємства на тому чи тому етапі його функціонування. Конкретні стратегічні напрямки технічного розвитку підприємства можуть бути зв'язані з вирішенням проблем:

- кардинального підвищення якості виготовленої продукції, забезпечення її конкурентоспроможності на світовому й вітчизняному ринках;

- розробки й широкого впровадження ресурсозберігаючих (передовсім енергозберігаючих) технологій;

- скорочення до максимально можливого рівня затрат ручної праці, поліпшення її умов і безпеки;

- здійснення всебічної екологізації виробництва згідно із сучасними вимогами до охорони навколишнього середовища тощо.

У процесі економічного управління технічним розвитком підприємства основними є завдання якісної розробки й коригування, забезпечення необхідними ресурсами, постійного відслідковування здійснення програм (планів). Зміст програм (планів) технічного розвитку підприємства визначається сукупністю конкретних заходів, що входять до їхнього складу. Як правило, такі програми (плани) охоплюють кілька розділів, а кожен з останніх -- певну групу цілеспрямованих заходів .

Модернізації є складовою частиною технічного розвитку підприємства. Модернізація підприємства насамперед полягає в організації цільового інвестування, спрямованого на вдосконалення і проведення його складових через ланцюг послідовних конструктивних змін до стану, що відповідає сучасному рівню здійснення виробничо-господарської діяльності. Тобто увага переноситься на проведення послідовних інвестиційних операцій, спрямованих на практичне використання в операційній та інших видах діяльності підприємства нових наукових і технологічних знань з метою досягнення комерційного успіху.

У цьому контексті основним пріоритетом модернізації промислових підприємств повинна стати орієнтація на науково-технічний прогрес, їх вихід на траєкторію стійкого розвитку за допомогою цілеспрямованих базисних перетворень, спрямованих у майбутнє. Така модернізація повинна орієнтуватися на досягнення науково-технічного прогресу в органічному взаємозв'язку зі стратегічними цілями розвитку підприємства, а також має врахувати його поточний стан (депресії, пожвавлення, відносної стабільності, розвитку).

Підкреслимо, що науково-технічний прогрес охоплює не лише виробництво, а й сферу управління. Крім того, необхідно зазначити, що цілий спектр нововведень повинен спрямовуватися на більш раціональне використання сировинних ресурсів та екологічно чисте виробництво. З цієї точки зору процес модернізації являє собою цілеспрямоване заміщення морально й фізично застарілих об'єктів виробничо-господарської та управлінської сфер діяльності підприємства.

Такий підхід до визначення модернізації відображає необхідність у значущому комплексному перетворенні всіх сфер діяльності підприємства. Таким чином, сучасне бачення модернізації повинно охоплювати повний спектр взаємозв'язаних ланок удосконалення виробництва, системи управління загалом, стану екології, роботи з персоналом, оновлення асортименту продукції.

У ринкових умовах господарювання розвиток підприємства повинен орієнтуватися на задоволення суспільних потреб. Значною мірою вирішення цього завдання лежить у площині модернізації підприємства як цілісної системи шляхом якісних, незворотних, цілеспрямованих взаємозв'язаних перетворень, спрямованих у такі сфери: удосконалення виробництва і системи управління, покращення стану екології і роботи з персоналом, оновлення асортименту продукції. Сукупність проектів модернізації підприємства повинна спрямовуватися на збалансоване виважене вирішення поточних проблем та забезпечення позитивних тенденцій у діяльності підприємства в перспективі.

Практичне втілення поставлених завдань полягає у послідовному визначенні сукупності актуальних для підприємства проектів модернізації, формуванні цільової моделі перетворень організації, уточненні структури та обсягів джерел інвестування, а також при завершенні - налаштування бізнес-процесів підприємства. Реалізація комплексної програми розвитку підприємства шляхом модернізації стає необхідною умовою досягнення його якісного економічного зростання, максимально повного впровадження актуальних інноваційних розробок, підтримання високого рівня конкурентоспроможності на внутрішніх та зовнішніх ринках.

Загалом можна виділити такі правила успішного проведення процесу модернізації:

? план проведення модернізації на підприємстві повинен формуватися з урахуванням довгострокової стратегії його розвитку;

? інвестувати кошти у модернізацію підприємства доцільно лише у тому випадку, якщо підприємство одержить більшу вигоду, ніж від накопичення коштів на депозитах;

? реалізація проектів модернізації підприємств повинна здійснюватися лише тоді, коли вони є рентабельними з урахуванням чинника часу і впливу рівня інфляції;

? приймати остаточні рішення щодо інвестування в проекти модернізації доцільно лише в тому випадку, коли забезпечується економічна вигода з урахуванням величини можливого ризику.



2. Оцінка економічної ефективності модернізації

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за певної взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал виробляє суспільно корисну продукцію або робить виробничі і побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місію витрати живої і уречевленої праці, а з другого - результати виробництва. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня їх використання.

Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу.

Родовою ознакою ефективності (продуктивності) може слугувати необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства з найменшими витратами суспільної праці або часу. У кінцевому підсумку змістовне тлумачення ефективності (продуктивності) як економічної категорії визначається об'єктивно діючим законом економії робочого часу, що є утворювальною субстанцією багатства і мірою витрат, необхідних для його нагромадження. Саме тому підвищення ефективності виробництва (продуктивності системи виробництва і обслуговування) можна вважати конкретною формою проявлення цього закону.

У зарубіжних країнах а розвиненою ринковою економікою для окреслення результативності господарювання використовують інший термін ~ продуктивність системи виробництва і обслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробництві різноманітних товарів та послуг. Отже, ефективність виробництва і продуктивність системи ~ це по суті терміни-синоніми, які характеризують одні й ті ж результативні процеси. При цьому слід усвідомлювати, що загальна продуктивність системи є поняттям набагато ширшим, ніж продуктивність праці і прибутковість виробництва.

Підставою для вибору вихідних даних, необхідних для розрахунку економічної ефективності, є техніко-економічна характеристика діючого та нового обладнання.

Економічна ефективність визначається на підставі наступних показників, піддаються кількісному вимірюванню і грошовій оцінці:

а) річний випуск продукції;

б) собівартість продукції;

в) витрати, необхідні для здійснення технічного заходу.

Якщо ця величина в цеху не розрахована, слід підібрати вихідні дані для її визначення. Методика розрахунку викладена в наступному розділі;

г) продуктивність праці (виробіток продукції на одного робітника або вивільнення робітників);

д) питома витрата сировини, матеріалів, палива, енергії;

е) поліпшення якості продукції (сортність, кількість браку і т.п.)

Розрахунок економічної ефективності повинен грунтуватися на достовірних даних, і які легко перевіряються.

Економічна ефективність виробництва може бути виражена через її критерій і показники. Критерії (від грец. - Засіб для судження) - це визначальна ознака, мірило оцінки. Показники ж економічної ефективності виробництва кількісно виражають зміст критерій економічної ефективності. При цьому важливо мати такий економічний показник, який давав би найбільш повну кількісну оцінку економічної діяльності підприємств.

Ефективність діяльності будь-якого підприємства оцінюється за допомогою системи абсолютних і відносних показників. За допомогою абсолютних показників можна проаналізувати динаміку різних показників прибутку (економічної, бухгалтерської, від продажів, чистої) за ряд років. Однак вони мають більше арифметичний характер, ніж економічний, оскільки не враховують інфляційні процеси. Відносні показники в цьому сенсі мають певні переваги, оскільки не схильні до інфляції.

Показники економічної ефективності:

1.Окупність витрат - відношення обсягу валової продукції до сукупних витрат живої і матеріалізованої праці; є узагальнюючим показником.

2. Чиста продукція (валовий дохід) включає в себе чистий дохід і фонд оплати праці. Є джерелом споживання і накопичення. Економічний показник обсягу виробництва підприємства в грошовому еквіваленті за певний період часу, що характеризує вартість знов створеного продукту.

Чиста продукція визначається або як валова продукція за вирахуванням матеріальних витрат і амортизаційних відрахувань, або як сума заробітної плати, витраченої на створення продукції, і прибутки підприємства від продажу проведеного товару. Чиста продукція є аналогом національного доходу на рівні підприємства.

3. Прибуток - це частина доходу (виручки) від реалізації продукції. Термін, що характеризує ефективність роботи підприємства, що виражене в абсолютній сумі. Різні концепції витрат припускають і різні концепції прибутку. Одне з основних джерел формування фінансових ресурсів підприємства та формування фондів грошових коштів підприємства. На операційну діяльність використовується близько 95% прибутку. В економічній науці термін "прибуток" має значення, відмінне від того, яке йому надають в бухгалтерських розрахунках.

4. Рентабельність - це показник, який виражається у відносних величинах і показує прибутковість бізнесу, виражену у відсотках. Іноді під рентабельністю в некомерційних підприємствах мають на увазі ефективність. Визначається рентабельність співвідношенням витрат і прибутку. Отриманий коефіцієнт показує, як результат підприємницької діяльності фірми покриває витрати.

5. Норма прибутку - відношення прибутку до вартості основних і оборотних фондів.

6. Собівартість продукції, будучи синтетичним показником, характеризує рівень ефективності використання всіх елементів виробничого процесу. Зниження собівартості є основним джерелом додаткового прибутку підприємств.

7. Продуктивність живої праці - вихід валової і чистої продукції на одиницю витрат праці. Для більш правильної оцінки ефективності, поряд з продуктивністю живої праці, важливо оцінити фондомісткість (відношення середньорічної вартості основних фондів сільськогосподарського призначення до вартості валової продукції), окупність оборотних коштів (вихід валової продукції на одиницю витрат оборотних коштів) і матеріаломісткість (зворотний показник окупності оборотних коштів ).

Інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу у підприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку).

У світовій практиці виділяють три основні форми інвестування:

- Реальні інвестиції;

- Портфельні інвестиції;

- Інвестиції в нематеріальні активи.

Для оцінки економічної ефективності інвестицій необхідно визначити :

1) абсолютну ефективність;

2)порівняльну ефективність.

Для визначення абсолютної ефективності розраховують :

1) Коефіцієнт ефективності - розраховується як відношення прибутку до суми капіталовкладень;

2) Термін окупності - розраховується як відношення суми капіталовкладень до прибутку.

Слід зазначити, що рівень економічної ефективності в промисловості залежить від багатьох взаємопов'язаних факторів. Для кожної галузі промисловості внаслідок її техніко-економічних особливостей характерні специфічні фактори ефективності.



2.1 Розрахунок капітальних вкладень, повязаних із модернізацією

Капіталовкладення - грошове вираження сукупних витрат на нове будівництво, реконструкцію, розширення й технічне переозброєння діючих промислових, сільськогосподарських, транспортних, торговельних та інших підприємств, на житлове, комунальне і культурно-побутове будівництво. До капітальних вкладень відносять також витрати на монтаж обладнання, придбання машин, устаткування, інструменту господарського інвентарю.

Відповідно до методики, прийнятої в Україні, капітальні вкладення не є витрати на буріння і геологорозвідувальні роботи, що здійснюються за рахунок операційних коштів державного бюджету або коштів основної діяльності, на придбання і формування основного стада худоби, витрати на придбання обладнання для шкіл, лікарень, дошкільних закладів, що здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, а також на капітальний ремонт будівель, споруд, транспортних засобів та інших фондів.

За призначенням капітальні вкладення поділяють на вкладення у виробничі об'єкти та об'єкти сфери нематеріального виробництва (житло, лікарні, школи, спортивні споруди, об'єкти соціально-побутового призначення). Розрізняють галузеву, технологічну, відтворювальну й територіальну структури капітальних вкладень.

Капітальні вкладення є формою нагромаджень, їх величина залежить насамперед від величини національного доходу й тієї його частини, яку виділяють у фонд нагромадження. Головне завдання інвестиційної політики України на початку XXI ст. - пошук ресурсів для капітальних вкладень та їх ефективного використання. Оскільки основним джерелом капітальних вкладень є фонд нагромадження, що формується з національного доходу, то всі зусилля повинні бути зосереджені на виробництві.

Для визначення розміру капітальних вкладень на підприємстві складається бюджет капітальних витрат, тобто обрахунок запланованих витрат на капітальні вкладення. Бюджет капітальних витрат включає такі дані:

первісну вартість усіх основних фондів на початок планового періоду;

наявність невикористаних амортизаційних відрахувань на початок планового періоду;

суму амортизаційних відрахувань, яку буде нараховано протягом планового періоду;

орієнтовний підрахунок вартості устаткування, яке підлягає заміні або продажу протягом планового періоду;

орієнтовну суму амортизаційних відрахувань на придбані основні фонди протягом планового періоду;

вартість основних фондів та суму амортизаційних відрахувань, яка буде в підприємства на кінець планового періоду.

На підставі бюджету капітальних витрат приймають рішення щодо здійснення капітальних вкладень.

При складанні бюджету капітальних витрат і здійсненні капітальних вкладень треба враховувати їхню структуру. Розрізняють технологічну та відтворювальну структури капітальних вкладень.

Технологічна структура капітальних вкладень відображає співвідношення таких витрат:

будівельні роботи;

придбання устаткування, інструментів та інвентарю;

монтаж устаткування;

проектно-дослідні роботи;

інші витрати.

Важливе значення для підвищення ефективності виробництва має поліпшення технологічної структури капітальних вкладень за рахунок збільшення питомої ваги витрат на придбання активної частини основних виробничих фондів. бюджет економічний капіталовкладення



Таблиця 2.1.1 - Розрахунок капітальних витрат на придбання, транспортування та монтаж устаткування

Назва устаткування	К-ть, шт	Оптова ціна за 1 шт., тис грн.	Витрати на придбання, тис грн.	Витрати на транспортування (2%), тис. грн.	Витрати на монтаж (10%), тис. грн.	Первісна вартість, тис. грн.
Дефекатор Ш1-ПДГ	1	1200	1200	24	120	1344
Всього	-	-	1200	24	120	1344

Таблиця 2.1.2 - Кошторис витрат на демонтаж вибуваючого устаткування

Назва устаткування	К-ть, шт.	Відновна вартість, тис. грн.	Ступінь зносу, %	Залишкова вартість, тис. грн.	Витрати на демонтаж (4,5%), тис. грн.	Маса устаткування, т	Виручка від реалізації, тис. грн.
Дефекатор ОД-3,0	1	400	100	0	18	53	159
Всього	-	-	-	-	18	-	159

Розрахунок капітальних витрат пов'язаних із модернізацією підприємства:

К = 1200 + 24 + 120 + 18 - 159 = 1203 тис. грн

2.2 Розрахунок виробничої програми

Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажів. Вона обумовлює завдання по введенню в дію нових виробничих потужностей, потребу в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті тощо.

Виробнича програма підприємств визначає склад, кількість і обсяг продукції, яка повинна бути виготовлена в плановому періоді і поставлена споживачам. Відображаючи головне завдання господарської діяльності, вона є головним розділом планів підприємства. Всі інші розділи планів розробляються у відповідності з виробничою програмою і спрямовані на забезпечення її виконання.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися наступних вимог:

1) правильне визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживачів;

2) повне ув'язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;

3) обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами, і в першу чергу, виробничою потужністю.

В основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні та вартісні показники.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименту.

Номенклатура - це перелік назв окремих видів продукції, а асортимент - це різновидність виробів в межах даної номенклатури. Натуральні показники представленні у фізичних одиницях виміру (штуки, тонни, метри).

Номенклатура виробів підприємства може бути централізованою та децентралізованою.

Централізована номенклатура формується шляхом укладання державних контрактів і державних замовлень.

Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів із споживачами шляхом укладання договорів поставок.

Значення натуральних показників виробничої програми в умовах ринку зростає, оскільки саме вони дають можливість оцінити ступінь задоволення потреб споживачів в певних товарах із врахуванням якісної характеристики товарів.

Безпосередньо до бригад і робочих місць.

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, крім державного контракту та державного замовлення, розмір яких встановлюється відповідно до виробничих можливостей підприємства і за згодою дирекції.

Для розрахунку виробничої програми ПП «Цукровик-Агро» необхідно мати такі дані:

Потужність заводу - 2000 тонн.

Коефіцієнт використання виробничої потужності - 0,97.

Обсяг цукрових буряків до переробки - 207 708 тонн.

Переробка цукрових буряків відбуваються на давальницьких умовах в співвідношенні - 60:40.

Вихід цукру до модернізації - 13,22%.

Збільшення цукру після модернізації на - 0,16 %

Планові втрати цукру в мелясі - 1,77%.

Вихід жому - 84%

Ціна порівняльна:

- цукор - 7830 грн\т;

- меляса - 530 грн\т;

- жом - 20 грн\т.

Ціна діюча:

- цукор - 10830 грн\т;

- меляса - 670 грн\т;

- жом - 20 грн\т.

Визначаємо тривалість переробки буряків:

Т_пер. = = = 107,100 днів

В процесі проведення модернізації вихід цукру збільшився на 0,13% і буде становить: 13,22 + 0,13 = 13.35 %

Обсяг цукру до модернізації буде становить:

V_ц.до = = = 27459 т

- в тому числі заводського:

V_{ц.до зав.} = = = 10983,6 т

Визначаємо обсяг цукру після модернізації:

V_{ц.після} = = 27729,02 т

- в тому числі заводського:

V_{ц.після зав.} = = = 11091,61 т

Вихід меляси до модернізації буде становить:

В_м.до = 1,77 * 2 = 3,54 %

Вихід меляси після модернізації буде становить:

В_{м.після} = (1,77 - 0,08) * 2 = 3,38 %

Обсяг меляси до модернізації буде становити:

V_м.до = = = 7941,09 т

- в тому числі заводського:

V_{м.до зав.} = = = 3176,44 т

Обсяг меляси після модернізації буде становити:

V_{м.після} = = = 7582,17 т

- в тому числі заводського:

V_{м.після зав.} = = = 3032,87 т

Вихід жому до модернізації та після буде однаковим.

Обсяг жому буде становить:

V_жом = = = 174474,72 т

- в тому числі заводського:

V_{жому зав.} = = = 69789,89 т

Таблиця 2.2.1 - Обсяг виробництва продукції в натуральному і вартісному виразах до і після модернізації

№ п/п	Назва продукції	План на рік, т (всього продукції)	План на рік, т (заводської продукції)	Оптово-відпускна ціна 1т без ПДВ, грн.	Обсяг продукції в оптово-відпускних цінах, тис.грн.
				порівняльна	діюча	порівняльна	діюча
До модернізації:
1	Цукор	27459	10983,6	7830	11305	86001,59	124169,60
2	Меляса	7941,09	3176,44	530	670	1683,51	2128,21
3	Жом	174474,72	69789,89	20	20	1395,80	1395,80
	Разом	-	-	-	-	89080,90	127693,10
Після модернізації:
1	Цукор	27729,02	11091,61	7830	11305	86847,31	125390,65
2	Меляса	7582,17	3032,87	530	670	1607,42	2032,02
3	Жом	174474,72	69789,89	20	20	1395,80	1395,80
	Разом	-	-	-	-	89850,53	128818,47

Размещено на Allbest.ru

...